Реферат: «Маркетинг»

КОНФЛІКТОЛОГІЯ

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення курсу за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для студентів всіх форм навчання напряму

напряму 6.030507 «Маркетинг»

та студентів спеціального факультету МІПК


1. ВСТУП

Мета вивчення курсу “Конфліктологія” — формування у студентів цілісної системи знань про природу конфліктів, причини їх виникнення, способи управління конфліктними ситуаціями й методах подолання конфліктів.

^ Теоретичною і методологічною основою курсу є праці вітчизняних і зарубіжних спеціалістів в області менеджменту, соціології, психології, конфліктології, соціоніки.

^ Завдання вивчення дисципліни “Конфліктологія” – теоретична і практична підготовка майбутніх спеціалістів з питань:

розуміння конфліктної ситуації і конфлікту;

природа конфлікту на підприємстві;

управління конфліктною ситуацією;

аналізу конфліктів і вироблення методів їх подолання;

організаційних змін внутрішньої структури підприємства;

профілактики міжособових конфліктів на основі інтертипних відносин соціоніки;

конфліктних ситуації в сфері обслуговування.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен засвоїти:

розвиток засад конфліктології за всю історію людства;

закономірності, функції, принципи та методи конфліктології;

зміст елементів, що складають конфлікт;

основи спілкування з „важкими” людьми;

теорію, щодо профілактики конфліктів;

теоретичні основи виникнення та профілактики стресів;

принципи побудови безконфліктной структури персоналу підприємства;

особливості конфліктів у сфері обслуговування.

По завершенню курсу студент повинен вміти:

проводити діагностику конфлікту та конфліктной ситуації на підприємстві;

вірно обирати стилі поведінки під час конфліктів;

вірно застосовувати моделі адаптації до організаційних змін на підприємстві;

розробляти картограму конфлікту;

будувати ефективну структуру персоналу, щодо її згуртованості;

подолати конфлікти у сфері обслуговування;

застосовувати законодавчу базу, щодо подолання та профілактики конфліктів.

Структура навчального процесу з курсу “Конфліктологія”. Курс “Конфліктологія„ відноситься до циклу дисциплін підготовки бакалаврів за фахом 6.030507 «Маркетинг» за вибором навчального закладу. Даний курс вивчається впродовж одного семестру. Структурно-логічне місце дисципліни у загальній програмі підготовки бакалаврів та магістрів - у складі фундаментальних дисциплін професійного спрямування.

Основними формами вивчення дисципліни і проведення поточного і проміжного контролю є: лекції, семінарські заняття, науково-дослідна робота з аналізу конфліктних ситуацій, тестування, наукові семінари, реферативні читання, підготовка есе, тощо.

Студенти денної та заочної форм навчання вивчають теми Модулю 1 “Загальні засади науки конфліктологія” та Модулю 2 “Управління конфліктами”. Підсумковою формою перевірки знань з усього курсу є підсумковий контроль у вигліді ПМК (заліку). Для студентів заочної форми навчання передбачено виконання аудиторної контрольної роботи (тестування).

Програма передбачає проведення семінарських занять на засадах практичного матеріалу і аналізу конкретних ситуацій як з досвіду діяльності вітчизняних підприємств, так і провідних західних фірм.

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення курсу за кредитно-модульною системою організації навчального процесу розроблений у відповідності з освітньо-кваліфікаційною характеристикою, освітньо-професійною програмою та навчальним планом підготовки фахівців кваліфікаційного рівня „бакалавр” професійного спрямування та навчальної програми з фаху 6.050201 „Менеджмент організацій”, а також з освітньо-кваліфікаційною характеристикою, освітньо-професійною програмою та навчальним планом підготовки фахівців кваліфікаційного рівня „магістр” професійного спрямування та навчальної програми з фаху 8.050206 „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, що обговорені і рекомендовані Президією науково-методичної комісії з напряму підготовки “Менеджмент”, протокол № 5 від 11 січня 2002 року.
^ 2. Навчальна програма курсу «Конфліктологія»
для студентів всіх форм навчання напряму

6.030505 «Управління персоналом і економіка праці»,

напряму 6.030507 «Маркетинг»

Модуль 1 “Загальні засади науки конфліктологія”

ТЕМА 1. Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту

Предмет і зміст курсу “Конфліктологія”. Зв’язок курсу “Конфлікто­логія” з іншими дисциплінами. Значення курсу “Конфліктологія” для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації.

Загальні поняття конфліктної ситуації і конфлікту. Класифікація видів конфліктів за різними ознаками. Соціальні і природні конфлікти. Соціальні конфлікти: військові, спортивні, етнічні, релігійні, в діловій сфері та інші. Конфлікти: внутрішні і зовнішні; горизонтальні і вертикальні; конструктивні і деструктивні; стихійні і заплановані; короткочасові, тривалі і затяжні; міжорганізаційні і внутрішьно­організаційні; функціональні і дисфункціональні; інші види.

Причини виникнення конфліктів. Розподіл ресурсів: вирішення господарсько-організаційних питань. Соціальні (відмінності мотивів і ціннісних орієнтацій, життєвого досвіду, стилю життя та ін.) причи­ни – незадовільні комунікації.

Умови виникнення конфлікту.

Об’єктивні і суспільні умови. Якість суспільних відносин і життя. Соціально-політична нестабільність і напруженість. Звичаї, традиції та сучасна думка. Мораль. Масові соціальні явища – безробіття, страйки, чутки, плітки. Соціальні збочення.

Суб’єктивні особові умови. Структура особи – різні підходи. Стереотипи поведінки.

ТЕМА 2. Природа конфлікту на підприємстві

Трудовий колектив. Його поняття і визначення. Класифікація трудових колективів. Основні функції. Структура трудових колективів.

Соціальні групи в трудовому колективі. Формальні і неформальні групи. Контактні і неконтактні групи. Взаємодія особи і групи. Лідерство і стиль керівництва. Неформальні лідери і групи. Управлін­ня і неформальними групами і організаціями.

Характеристика типів конфліктів в трудовому колективі. Внутрішньоособовий конфлікт. Суїцид – поняття і профілактика. Міжособовий конфлікт, конфлікт між особою і групою, міжгруповий конфлікт. Конфлікти в системі споживчої кооперації України.

Модель процесу конфлікту. Функціональні і дисфункціональні конфлікти.

ТЕМА 3. Аналіз конфліктів і вироблення методів їх подолання

Виявлення причин конфлікту і його елементів. Ядро. Опоненти. Визначення типу конфлікту. Виявлення прихованих інтересів, побажань, страхів. Вироблення рішень шляхом проведення перегово­рів. Вміння слухати і виражати свої інтереси, враження і почуття.

Стиль поведінки в конкретній конфліктній ситуації (конкуренція, ухилення, співпраця, компроміс). Модель оволодіння конфліктною ситуацією. Спілкування з “важкими” людьми. Захист від важких у спілкуванні людей.

Природа стресу та його причини. Організаційні та особові фактори стресу. Шляхи зниження рівня стресу в трудових колективах.


ТЕМА 4. Соціально-трудові конфлікти, їх урегулювання та вирішення


Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей. Різновиди соціально-трудових конфліктів, їх причини та функції.

Законодавча база України щодо вирішення колективних та інди­відуальних трудових спорів (конфліктів).

Основні стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру. Посередництво та головні умови досягнення успіху в переговорах.

Страйки як надзвичайний засіб вирішення колективних трудових суперечок, їхня суть, різновиди та проблеми врегулювання й вирішення.

Соціальне партнерство: його примирна функція в досяг­ненні злагоди в колективному трудовому спорі (конфлікті).


^ Модуль 2 “Управління конфліктами”.

ТЕМА 5. Управління конфліктною ситуацією

Методи управління конфліктною ситуацією: структурні і між осо­бові. Структурні методи розв’язання конфлікту: роз’яснення вимог до роботи (координаційні і інтеграційні механізми); встановлення загальноорганізаційної мети; використання системи винагород.

Міжособові стилі розв’язання конфліктів: ухилення, згладжування, примушення, компроміс, вирішення проблеми.

Соціально-психологічний клімат в трудовому колективі.

Згуртованість членів трудового колективу. Дух команди. Типи первинних трудових колективів за ступенями згуртованості. Стадії згуртування трудового колективу.

Управління соціально-психологічним кліматом колективу.

ТЕМА 6. Проведення організаційних змін

Природа організаційних змін. Внутрішні зміни як реакція на зміни зовнішнього середовища. Зміни організаційної структури як відобра­ження змін в технології, техніці та якості продукції та послуг. Перегляд мети, структури і технологій. Модифікація можливостей, установок і поведінки персоналу організації.

Модель процесу успішного управління організаційними змінами. Тиск і спонукання. Посередництво і переорієнтація уваги. Діагностика і усвідомлення. Находження нового рішення і обов’язки по його виконанню. Експеримент і виявлення. Підкріплення і згода. Участь персоналу в організаційних змінах. Подолання опору змінам.

Організаційний розвиток підприємства та його значення для успішного проведення організаційних змін.


ТЕМА 7. Профілактика міжособових конфліктів на основі інтертипних відносин соціоніки

Соціоніка як наука, поняття. Структура психіки людини за З. Фрейдом. Структура особи за К.Т. Юнгом. Модель Ю. Структура особи за Аушрою Аугустінавічуте. Модель А. Ментальний та вітальний рівні. Базисні ознаки особи: раціональність – ірраціональ­ність, екстраверсія – інтроверсія; сенсорика – інтуїція, логіка – етика. Соціотип – поняття. Структура соціотипу: сенсорика відчуттів, вольова сенсорика, етика відносин, етика емоцій, структурна (об’єктивна) логіка, ділова логіка (логіка організації справи), інтуїція часу, інтуїція здібностей. Характеристика соціотипів.

Інтертипні відносини соціотипів та їх характеристика. Профілактика конфліктів на основі розстановки кадрів за найменш конфліктними парами. Квадри та їх характеристика. Поняття соціону.

Професійна функціональна орієнтація на основі соціотипів. Розстановка кадрів на основі соціальної значимості соціотипів.

ТЕМА 8. Конфліктні ситуації в сфері обслуговування

Особливості організації праці і спілкування в сфері обслугову­вання. Особиста пропозиція товарів та послуг – сутність та основні положення. Складові сфери обслуговування: “Споживач – король!” і “Покупець завжди правий!”. Їх значення в процесі роботи з клієнтом. Конфлікти з клієнтами, причини виникнення і шляхи подолання.

Раціоналізація режиму і умов праці. Аутотренінг: поняття і методика виконання. Профілактика стомлюваності. Монотонність і сатурація в процесі праці.

Специфіка управління жіночим колективом. Конфліктність, пов’язана з матеріальною відповідальністю.
^ 3.1. Тематичний план дисципліни «Конфліктологія» для студентів денної форми навчання напряму 6030507 «Маркетинг»
№

з/п

Назва змістового модуля (розділу), теми


Кількість годин за формами навчання та видами занять

денна

разом

аудиторні

заняття


позааудиторна робота

лекція

семінарськіе

практичні

лабораторне азаняття

ІР

СРС




^ Модуль 1. Загальні засади науки конфліктологія

1

Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту

14

2

2







2

8

2

Природа конфлікту на підприємстві

14

2

2







2

8

3

Аналіз конфліктів і вироблення методів їх подолання

16

4

2







2

8

4

Соціально-трудові конфлікти, їх урегулювання та вирішення

14

2

2







2

8

Всього за модулем 1

58

10

8

-

-

8

32

Модуль 2 “Управління конфліктами”.

5

Управління конфліктною ситуацією

14

2

2







2

8

6

Проведення організаційних змін

12

2

-







2

8

7

Профілактика міжособових конфліктів на основі інтертипних відносин соціоніки

14

2

2







2

8

8

Конфліктні ситуації в сфері обслуговування

10

2

2







3

3

Всього за модулем 2

50

8

6

-

-

9

27

Всього за 4 семестр

108

18

14

-

-

17

59



^ 4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни

ТЕМА 1. Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту
Алгоритм вивчення теми
Ця тема розкриває сутність і зміст предмету і змісту курсу “Конфліктологія”. Зміст курсу “Конфліктологія” охоплює все коло питань і проблем, що стосуються конфліктів у соціальній сфері: сутність конфлікту на підприємстві, характеристика типів конфліктів у трудовому колективі; управління конфліктною ситуацією, методи управління конфліктною ситуацією, міжособистісні стилі вирішення конфліктів, характе­ристика елементів соціально-психологічного клімату в колективі, згуртованість трудового колективу, фактори згуртування трудового колективу; аналіз причин появи конфліктів, характеристика елементів конфлікту, модель оволодіння конфліктною ситуацією, яким образом захистити себе від впливу важких у спілкуванні людей; природа стресу і його причини, організаційні й особистісні фактори стресів; профілактика конфліктів під час організаційних змін; профілактика міжособистісних конфліктів; вирішення конфліктів у сфері обслуго­вування.
Предметом “Конфліктології” на підприємстві є система соціаль­них і психологічних відносин працівників підприємства, а також соціально–психологічний клімат колективу підприємства з визначен­ням проблем походження конфліктів і їхньої профілактики.
^ Зв’язок курсу “Конфліктологія” з іншими дисциплінами

Деякі джерела, наприклад бібліографічного опису, розглядають конфліктологію, як складову частину психології. Однак сучасна конфліктологія розглядає не тільки психологічні аспекти конфліктів, але і багато інших характеристик конфліктів. Курс “Конфліктологія” тісно зв’язаний з цілим колом суспільних дисциплін. Так, конфлікто­логія використовує основні положення таких суспільних наук, як філософія, соціологія, психологія, менеджмент.

^ Значення курсу “Конфліктологія” для підготовки фахівців вищої кваліфікації. Загальне поняття конфліктної ситуації і конфлікту

Методами й інструментами конфліктології повинні володіти менеджери всіх управлінських рівнів, особливо керівники організацій і підприємств, що з метою підтримки стабільного соціально-психо­логічного клімату в колективі повинні уміло використовувати їх у своїй повсякденній діяльності. Колективи підприємств, що мають підвищений ступінь конфліктності, як правило, характеризуються низькими показниками ефективності господарської діяльності.

^ Причини виникнення конфліктів

У соціальних відносинах, особливо в діловій сфері, однією з важливих причин виникнення конфліктів є недостатність ресурсів, особливо матеріальних і фінансових, що приводить до зіткнення інтересів (особистих, колективних, галузевих, регіональних) на всіх рівнях управління підприємством, і економікою країни в цілому. Рішення господарсько-організаційних питань також може привести до виникнення конфліктів у діловій сфері, особливо якщо прийняття управлінських рішень зв’язано з численними узгодженнями в різних інстанціях і рівнях управління. У міжособистісній сфері причинами конфліктів найчастіше бувають розходження в ціннісних орієнтаціях у мотивах і життєвому досвіді, відсутності авторитету і знань у конкретних працівників. Незадовільні комунікації також можуть бути причинами виникнення конфліктів у діловій сфері через розходження в стан­дартах і традиціях у сфері спілкування, а також наявності технічних і управлінських перешкод і шумів у ланцюзі комунікацій.

^ Умови виникнення конфлікту

Серед умов виникнення конфліктів у соціальній сфері найбільш важливе значення мають об’єктивні суспільні умови, якість суспіль­них відносин і рівня життя. Соціально-політична нестабільність і напруженість у суспільній і політичній сферах життя конкретного колективу, регіону і країни в цілому також можуть сприяти виникнен­ню конфліктів. Особливості звичаїв, традицій, суспільної думки, стану моралі в конкретному трудовому колективі, регіоні також можуть створити умови для виникнення конфліктів у зв’язку з тим, що окремі члени трудового колективу, трудові колективи в цілому можуть виразити небажання виконувати існуючі соціальні норми і правила. При вивченні даної теми необхідно також усвідомити сутність і поняття масових соціальних явищ – безробіття, страйків, слухів і пліток як умов, що сприяють появі і розвитку конфліктів. Соціальні відхилення і деякі особливості стереотипів поводження окремих індивідів також можуть сприяти виникненню соціальних конфліктів.


Для розгляду даної теми вам необхідно:

^ 1. Прослухати лекцію № 1 на тему: „Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту” і законспектувати основні питання лекції:

Предмет і зміст курсу “Конфліктологія”. Зв’язок курсу “Конфлікто­логія” з іншими дисциплінами. Значення курсу “Конфліктологія” для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації.

Загальні поняття конфліктної ситуації і конфлікту. Класифікація видів конфліктів за різними ознаками.

Причини та умови виникнення конфліктів.


^ 2.Підготуватись до семінарського заняття № 1, для чого опрацювати основні літературні джерела і підготуватись до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватись до тестування по темі і виконати завдання для самостійної роботи.

^ 3. Під час роботи на семінарському занятті вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань.

Контроль знань по темі буде проводитись відповідно до встановленого порядку і критеріїв оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення та за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи (як під час семінарського заняття так і за окремим графіком під час консультацій), так і за результатами заключного тестування по темі під час семінарського заняття

5.^ За результатами вивчення теми студенти повинн^ Завдання 2. Вирішити ділові ситуації: 13; 14; 15; 16; 17; 18.

Інформаційні джерела до теми 3.


Конфлiктологiя [Текст] : психотехнологiї запобiгання i управлiння конфлiктами : навч. посiбник / I.I. Русинка . - К. : Професiонал , 2007. - 332 с. – C. 104-139.

Конфлiктологiя : навчальний посiбник / Л.I. Скiбiцька . - К. : Центр навчальної лiтератури , 2007. - 384 с. – C. 116-155,

Конфликтология : Учебник / А.Я. Кибанов ; Е.И. Ворожейкин ; Д.К. Захаров ; В.Г. Коновалова . - М. : ИНФРА-М , 2005. - 302 с. – C.147-165, 211-223,

Конфлiкти : Структура, ескалацiя, залагодження: Навч. посiбник / А.М. Гiрник ; А.Ю. Бобро . - 2-ге вид., випр. i доп . - К. : Основи , 2004. - 172 с. – C.76-79.


ТЕМА 4. Аналіз конфліктів і вироблення методів їхнього подолання
^ 1.Алгоритм вивчення теми
Виявлення причин конфлікту і його елементів

У структурі конфлікту прийнято виділяти його елементи. Ядро конфлікту – сукупність питань, що викликали протидію учасників конфлікту. Опоненти – суб’єкти взаємодії учасників конфлікту. Найважливішою характеристикою опонентів є їхня сила і наявні можливості – ранг опонента. Сукупність дій опонентів утворить інцидент. При цьому конфліктна ситуація може існувати задовго до прямого зіткнення його учасників. Для виходу з конфлікту чи його подолання необхідно визначити вид конфлікту, по можливості виявити приховані інтереси, бажання і страхи учасників конфлікту.

Знаходження рішень у границях конфлікту шляхом проведення переговорів найбільш конструктивні, оскільки дозволяє залучати для вирішення конфліктів експертів і посередників, враховувати інтереси всіх сторін. Під час проведення переговорів особливо цінним є уміння слухати і коректно виражати свої інтереси, думки і почуття.

Стилі поведінки в конкретній конфліктній ситуації залежать від інтересів учасників конфліктів. Звичайно виділяються наступні стилі поведінки в конкретній конфліктній ситуації: конкуренція, відхилення, пристосування, співробітництво, компроміс. Співробітництво і компроміс є найбільш привабливими стилями поведінки, оскільки дозволяють припинити конфлікт. Конкуренція, відхилення і пристосування – стилі поведінки, при яких конфлікти продовжують існувати.

^ Спілкування з “важкими” людьми

Звичайно використовують наступну класифікацію важких у спілкуванні людей (за Робертом М. Бремсоном). “Агресивісти”, що підбурюють навколишніх, говорять зухвало і дратуються, якщо їх не слухають. “Скаржники”, що завжди на щось чи когось скаржаться і в той же час не хочуть переборювати життєві обставини. “Мовчуни” – ніко­ли не відомо, про що вони думають, чого хочуть. “Надтопокладісти” – завж­ди з будь-якого приводу говорять “так” і не виконують узяті на себе зобов’язання. “Вічні песимісти” – навколишній світ бачать тільки в “чорному” кольорі і постійно відчувають занепокоєння. “Усезнайки” – вони знають “усе на світі” і демонструють свою перевагу в ерудиції. “Нерішучі” чи “стопори” – не зважуються приймати будь-які рішення, тому що бояться помилитися. Крім того, виділяються інші типи важких у спілкуванні людей – “Максималісти”, “Потайні”, “Безневинні брехуни”, “Помилкові альтруїсти”, “Гравці”. Опис цих типів дав доктор філософії Джині Грехем Скотт.

^ Захист від важких у спілкуванні людей

При спілкуванні з важкими людьми необхідно (за Дж. Г. Скоттом): визначити його тип; при обміні думками постаратися зберегти своє власне; не потрапити під його вплив; визначити причини його “труднощів”; знайти придатний підхід до вирішення конфліктної ситуації чи нейтралізувати, взяти під свій контроль дії “важкого”; у ряді випадків необхідно ухилитися від спілкування з “важкими” – витри­мувати психологічну дистанцію з важким у спілкуванні індивідом.

^ Природа стресу і його причини

Стрес – стан людського організму, який характеризується надмірною психологічною чи фізіологічною перенапругою. До організаційних факторів стресу відносяться: перевантаження чи, занадто мале робоче навантаження, конфлікт ролей, невизначеність ролей, нецікава робота, незадовільні умови праці на підприємстві. До особистісних факторів стресу відносяться такі події в житті людини: смерть дру­жини, розлучення, смерть близького родича, хвороба, вступ до браку, звільнення з роботи, вихід на пенсію, сексуальні розлади, поява нового члена родини, велика перебудова підприємства, перехід на інший вид роботи чи початок припинення офіційної освіти, різкі зміни життєвих умов, перегляд особистих звичок, проблемні відносини з керівником підприємства, зміна місця проживання, різкі зміни в релігійній і суспільній активності, зміни в звичках сну і приймання їжі, відпустка, різдво, скоєння правопорушень. Слід зазначити, що позитивні життєві події також можуть викликати такий же чи навіть більший стрес, як і негативні події.

^ Шляхи зниження рівня стресу в трудових колективах

Необхідно розрізняти шляхи зниження рівня стресу, що залежать від: особистості співробітника підприємства, діяльності керівників підприємства, умов і технології праці.
^ Термінологічний словник до теми 4.

Ядро конфлікту – сукупність питань, що викликали протидію учасників конфлікту.

Опоненти – суб’єкти взаємодії учасників конфлікту.

^ Ранг опонентів – це найважливіша їх характеристика, їхня сила і потенціал, рівень наявних можливостей з метою утвердження своїх інтересів і цілей у конфлікті.

Інцидент – це сукупність дій опонентів. Інцидент – початковий етап у динаміці відкритого конфлікту, що характеризується прямим протиборством сторін.

^ Запобігання виникненню конфлікту – це комплекс за­ходів, спрямованих на відтягування чи недопущення його виник­нення, а також на зниження деструктивного впливу наслідків конфлікту на різні сторони соціальної системи.

^ Деструктивний стиль поведінки – заперечує можливість по­ступок і компромісів, що розцінюються як прояв слабкості. Конфліктна ситуація спри­ймається різко емоційно всіма сторонами.

^ Коригувальний стиль поведінки – характеризується відставанням оцінки ситуації, тому реакція на конфлікт виникає вже після його почат­ку. Добре вираженою є емоційна реакція на конфлікт.

^ Прогностичний стиль поведінки – характеризується проведенням аналізу небезпечних зон, що найчастіше дозволяє уник­нути небажаних конфліктів.

Стратегія поведінки в конфлікті – це орієнтація особи (групи) стосовно конфлікту, установка на певні форми поведінки у конфліктній ситуації.

^ Суперництво (конкуренція) – стратегія, що полягає у нав'язуванні іншій стороні вигіднішого для себе рішення.

Співробітництво (проблемно-вирішальна стратегія) – стратегія, яка передбачає пошук такого рішення, яке за­довольняло б всі зацікавлені сторони.

Компроміс – це стратегія, що припускає взаємні по­ступки в чомусь важливому та принциповому для кожної зі сто­рін.

^ Пристосування (поступка) – це стратегія, що ґрунтується на зниженні своїх вимог і прийнятті позиції опонента.

Уник­нення (ухилення, бездіяльності, відхилення) – стратегія, при якій всі учасники знаходяться в ситуації конфлікту, але без будь-яких активних дій щодо його розв'язання.

^ Тактика вирішення конфлікту – це сукуп­ність прийомів впливу на опонента, засобів реалізації стратегії.

Переговори – спосіб вирішення (врегулювання) конфліктів, сумісна діяльність сторін, які вступили у протиборство, з метою знаходження взаємно корисного методу вирішення проблеми.

^ Переговорний процес – це специфічний вид спільної діяль­ності, особливостями якої є: цілі, інтереси, позиції сторін не збігаються; кожен із опонентів тісно контактує з іншими і змушений враховувати його дії.

^ Технологія переговорів – це сукупність дій, що починаються сторонами в процесі переговорів, і принципів їх реалізації. Во­на містить у собі способи представлення позиції, принципи й так­тичні прийоми взаємодії з опонентом.

Стресори – це фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить із рівноваги фізіологічні та психі­чні функції людини, що позначається на нервовій системі організ­му та спричиняє виникнення стресу.

Стрес – стан ін­дивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні ви­ди впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виво­дять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини. Стрес – це неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред’явлену йому вимогу, і ця відповідь являє собою напруження організму, спрямоване на подолання виникаючих перешкод і пристосування до зростаючих вимог. Стрес – це напруження, що мобілізує і активізує організм людини для боротьби із джерелом негативних емоцій. Стрес – стан людського організму, який характеризується надмірною психологічною чи фізіологічною перенапругою.

^ Дістрес – це надмірне напруження, що знижує можливості організму людини адекватно реагувати на вимоги оточуючого середовища. Дістрес – негативний вплив, що здійснюється стресом на діяльність індивіда, аж до його повної дезорганізації.

^ Фактори, що викликають стрес, – це вплив на людину з боку зовнішнього і внутрішнього середовища, що приводить її у стан стресу. Фактори, що впливають на виникнення стресу: організаційні, внутріорганізаційні та особові.

^ Управління стресами – це процес цілеспрямованого впливу на персонал організації з метою адаптації особи до стре­сової ситуації, усунення джерел стресу та оволодіння методами їх нейтралізації.


^ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

ТЕМА 4. Аналіз конфліктів і знаходження методів їх подолання

Питання для обговорення

Виявлення причин конфлікту і його елементів. Ядро. Опоненти. Визначення типу конфлікту. Виявлення прихованих інтересів, побажань, страхів.

Знаходження рішень шляхом проведення переговорів. Вміння слухати і виражати свої інтереси, враження і почуття.

Стиль поведінки в конкретній конфліктній ситуації: (конкуренція, ухилення, співпраця, компроміс).

Модель оволодіння конфліктною ситуацією.

Спілкування з “важкими” людьми. Захист від важких у спілкуванні людей.

Природа стресу та його причини. Організаційні та особові фак­тори стресу. Шляхи зниження рівня стресу в трудових колективах.

Завдання 1. Дайте відповідь на тести № 22; 23; 24; 27; 28.

Завдання 2. Вирішити ділові ситуації: 19; 20; 21.


Інформаційні джерела до теми 4.

Конфлiктологiя [Текст] : психотехнологiї запобiгання i управлiння конфлiктами : навч. посiбник / I.I. Русинка . - К. : Професiонал , 2007. - 332 с. – C. 32-64, 159-195, 225-268.

Конфлiктологiя : навчальний посiбник / Л.I. Скiбiцька . - К. : Центр навчальної лiтератури , 2007. - 384 с. – C. 87-115, 232-255,

Конфлiкт i згода : Основи когнiтивної теорiї конфлiктiв / А.Т. Iшмуратов . - К. : Наук. думка , 1996. - 190 с. – C. 84-115.

Конфликтология : Учебник / А.Я. Кибанов ; Е.И. Ворожейкин ; Д.К. Захаров ; В.Г. Коновалова . - М. : ИНФРА-М , 2005. - 302 с. – C. 100-116, 166-191, 191-211, 224-244, 256-278,

Конфлiкти : Структура, ескалацiя, залагодження: Навч. посiбник / А.М. Гiрник ; А.Ю. Бобро . - 2-ге вид., випр. i доп . - К. : Основи , 2004. - 172 с. – C.89-162.



ТЕМА 5. Соціально-трудові конфлікти, їх урегулювання та вирішення
^ 1.Алгоритм вивчення теми
Перехід до ринкової економіки в Україні відбувається вкрай суперечливо. З одного боку, він супроводжується формуванням якісно нових правових соціально-трудових відносин, а з іншого — наростанням конфронтації, соціальної напруженості, про що свідчать масові невдоволення — колективні трудові суперечки й конфлікти (страйки).

В основі наростання конфронтації лежать великі соціальні протиріччя транзитивного етапу економіки, системи державного та соціального управління.

До основних суперечностей, що склалися на сучасному етапі, можна віднести:
^ у духовному житті:
між бажанням поліпшити життя та нехтуванням духовністю.
у політичному житті:
між державою й суспільством (проблема легітимності й довіри);

між різними гілками влади (законодавчої, виконавчої та судової);

між державою й окремими інститутами політичної системи (наприклад, між державою й політичною партією);

між державно-правовою системою та опозицією, що прагне цю систему змінити;

між державою та особою (проблеми дотримання прав людини).

у правовій сфері:

між декларованим правом громадян на правосуддя та немож­ливістю для більшості реалізувати його.
^ в економічному житті:
між інтересами суспільства і приватного капіталу щодо володіння засобами виробництва та прибутком.

відсутність справедливого розподілу прибутку між власниками контрольного пакета акцій та дрібними акціонерами.

відсутність справедливого розподілу прибутку між капіталом і найманою працею.

між декларативною обов’язковістю сплати податку та існуванням законодавчо закріплених можливостей для ухиляння від цього обов’язку.

між слабкістю національного капіталу та необхідністю нарів­ні конкурувати з транснаціональним капіталом.

між декларованою підтримкою сільськогосподарського виробництва та його фактичною руйнацією.
^ у соціальній сфері:
між декларуванням повноцінного соціального захисту та реальною беззахисністю громадян.

у зовнішній політиці:

між потужними потенційними можливостями України та її низьким статусом на міжнародній арені.

Соціальні суперечності, об’єктивно притаманні людському суспільству. Але слід зазначити, що вони найбільш яскраво проявляються якраз у соціально-економічній сфері.

Процеси соціальних суперечностей у соціально-економічній сфері проявляються в таких формах:

прихованих( змагання, конкуренція);

відкритих (соціальна боротьба, соціальні й соціально-трудові конфлікти).



^ Термінологічний словник до теми 5.
Змагання — специфічне соціальне явище, джерелом виникнення й розвитку якого є об’єктивні протилежності, суперечності між людьми, зумовлені їхніми потребами та інтересами й викликані відхиленнями в результатах праці, що пов’язано з їхніми можливостями й хистом. Оскільки останні мають мінливий харак­тер, вони породжують активність, що й виявляється у формі зма­гання.

Конкуренція — різновид змагання, а саме економічне змагання, спрямоване на досягнення більш прибуткових умов вироб­ництва та збуту товарів.

^ Соціальна боротьба — форма соціальних суперечностей (суперництва), зумовлена наявною в суспільстві соціальною диференціацією та спрямована на задоволення докорінних, найбільш істотних інтересів соціальних груп у різноманітних сферах життя суспільства.

^ Конфлікти інтересів характеризуються яскраво вираженими інтересами сторін-конфліктерів, а не тільки сформульованими позиціями чи вимогами.

Конфлікти права відрізняються юридичним обґрунтуванням захисту трудових прав працівника чи роботодавця.

Ілюзорні конфлікти, як правило, ґрунтуються на відсутності необхідної інформації, на перекрученій інформації чи неправильному сприйманні дій (бездіяльності) іншої сторони.

^ Помилково співвіднесені конфлікти характеризуються нерозумінням сутності наявних суперечностей, помилковим тлумаченням норм права, прихованими реальними причинами поведінки іншої сторони.

^ Заміщені конфлікти виражають очевидні розходження між висунутими вимогами і справжніми інтересами та цілями сторони, що ініціює конфлікт.

Вимушені конфлікти — це навмисно створювана конфронтація з метою зміни стану справ у розподілі ресурсів.

Страйк — це завжди спосіб прояву позицій суспільних сил, об’єднаних профспілками, робітничим рухом із метою вирішення конфлікту у сфері тільки соціально-трудових відносин. Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) працівниками підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Посередництво — це сприяння процесові досягнення домовленості між двома сторонами, яке здійснюється третьою стороною.

^ Соціальне партнерство — надійна основа для запобігання, регулювання й вирішення трудових конфліктів цивілізованим, конструктивним шляхом у рамках відповідного правового поля, на основі договорів, угод, із використанням методів, про-
цедур, сформульованих у законодавчих і нормативно-правових документах України.


^ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5

ТЕМА 5. Соціально-трудові конфлікти, їх урегулювання та вирішення


Питання для обговорення

Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей.

Різновиди соціально-трудових конфліктів, їх причини та функції.

Законодавча база України щодо вирішення колективни