Реферат: Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства" денної й заочної форм навчання та студентів фпф

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ОБ'ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ

Конспект лекцій

для студентів спеціальності “Економіка підприємства”

денної й заочної форм навчання та студентів ФПФ


Суми

Сумський державний університет

2011

Конспект лекцій з курсу «Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств» / укладачі: О.І. Карінцева, М.О. Харченко, О.В. Люльов, С.А. Петровська, О.М. Дериколенко, Ю.О. Мазін. – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 58 с.


Кафедра економіки


ЗМІСТ


Вступ 5

1. ВИНИКНЕННЯ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ 6

1.1. Поняття про об’єднання підприємств, цілі об’єднання 6

1.2. Види поглинань підприємств 7

1.3. Мотиви злиття і поглинання 8

2. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ, КООПЕРУВАННЯ, КОМБІНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ОБ'ЄДНАННЯ 11

2.1. Спеціалізація й концентрація підприємств об'єднання 11

2.2. Кооперування й комбінування підприємств об'єднання 14

2.3. Особливості розвитку спеціалізації та кооперації в сучасних умовах 15

3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ'ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ 18

3.1. Державне регулювання корпорацій 18

3.2. Міждержавне регулювання діяльності об'єднань 19

3.3. Правове регулювання діяльності об'єднань підприємств 19

4. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 24

4.1. Фінансовий аналіз об'єднання 24

4.2. Ціна компанії за відсутності синергізму 25

4.3. Аналіз злиття за наявності ефекту синергізму 25

5. ХОЛДИНГОВА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ 30

5.1. Холдинг: його сутність, необхідність та основи функціонування 30

5.2. Типи холдингових компаній та їх особливості 31

5.3. Управління холдинговим об'єднанням 33

6. ФОРМИ ОБ'ЄДНАНЬ КОМПАНІЙ 36

6.1. Організаційні форми інтеграції компаній 36

6.2. Трест: мета створення і його особливості 36

6.3. Концерн: мета створення і його особливості 37

6.4. Конгломерат: мета створення і його особливості 38

6.5. Консорціум: мета створення і його особливості 39

6.6. Картель і пул: мета створення і його особливості 40

6.7. Синдикат: мета створення і його особливості 41

7. СТРАТЕГІЧНІ АЛЬЯНСИ ПІДПРИЄМСТВ 43

7.1. Асоціації: мета створення і їх особливості 43

7.2. Стратегічні альянси: мета створення і їх особливості 43

8. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП 46

8.1. Поняття промислово-фінансових груп 46

8.2. Типи промислово-фінансових груп 46

8.3. Сучасний стан ПФГ і їх управління 48

9. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ РИНКІВ 51

9.1. Поняття ТНК 51

9.2. Структура й типи ТНК 52

9.3. Роль ТНК у світовій економіці: позитивні й негативні сторони 53

Список літератури 56
Вступ

На сучасному етапі розвитку світової економіки процеси концентрації та зростання капіталу займають важливе місце в діяльності підприємств. В умовах посилювання жорсткої конкуренції, особливо в епоху глобалізації, набуває актуальності тенденція до укрупнення капіталу як спосіб завоювання і зміцнення компаніями ринкових позицій. Тому цілями інтеграції є не тільки зростання самих компаній, а й використання різного роду синергій, що проявляються у посиленні її впливу на ринки та підвищенні ефективності бізнесу.

Процеси концентрації капіталу відбуваються і в економіці України (в рамках загальносвітових тенденцій), що дозволяє спрогнозувати напрямки їх подальшого розвитку і викликає необхідність запровадження нових організаційно-управлінських структур, ефективних форм і методів об’єднання діяльності компаній.

Метою дисципліни «Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств» є вивчення студентами теоретичних, методичних і прикладних основ функціонування об'єднань підприємств і формування у студентів знань і навичок з виявлення внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності господарської діяльності об'єднань підприємств.

Основними завданнями дисципліни є:

поширення теоретичних знань у сфері економіки й організації функціонування інтегрованих структур;

формування практичних навичок при виявленні організаційних резервів підвищення ефективності господарювання;

ознайомлення з інформаційною базою для обґрунтування і вибору управлінських рішень.



^ 1. ВИНИКНЕННЯ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. Поняття про об’єднання підприємств, цілі об’єднання

Об’єднання підприємств – це об'єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок отримання контролю одним підприємством над активами і діяльністю іншого підприємства. Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Ця господарська організація володіє правом юридичної особи. Юридичні та фізичні особи, що входять до складу об'єднання, називаються його членами (учасниками). Господарські об’єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об’єднання.

Виділимо такі основні завдання об’єднання підприємств:

– розвиток і зміцнення кооперації виробничих, наукових, проектних, будівельних та інших організацій;

– отримання економії від масштабу   виробництво і реалізація великих обсягів дозволяють знижувати витрати на одиницю, що сприяє економії на постійних витратах;

– можливість отримання низької вартості капіталу   імідж і зв'язки великої корпорації дозволяють залучати капітал з низькою вартістю порівняно з капіталом малих підприємств;

– завоювання й утримання ринків збуту за рахунок диверсифікації і зростання обсягу виробництва;

– закріплення постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів й інших ресурсів;

– отримання монопольної влади   велика корпорація має більше важелів впливу на ринок;

– скорочення ризику (збільшення розміру дозволяє розвивати різні напрями діяльності й диверсифікувати капітал);

– прискорення технічного розвитку виробництва та підвищення якості продукції і зниження витрат виробництва.

Головні принципи утворення господарських об'єднань:

– добровільність вибору форми об'єднання;

– майнова рівноправність партнерів об'єднання;

– свобода вибору організаційної структури і форм управління;

– вибір ступеня самостійності учасників;

– відповідальність тільки за зобов'язаннями, взятими кожним партнером під час вступу до об'єднання.

^ 1.2. Види поглинань підприємств

Об'єднання підприємств виникають у результаті різного типу злиття і поглинання. При поглинанні одне підприємство купує інше (повністю або частково) і надалі здійснює контроль над ним. При злитті підприємства, що мають спільний інтерес, об'єднуються з метою створення нової компанії.

У табл. 1 наведені деякі основні класифікаційні ознаки інтегрованих підприємств.


Таблиця 1 – Основні класифікаційні ознаки об'єднань підприємств

^ Класифікаційна ознака

Види інтегрованих підприємств

За ступенем стійкості взаємозв'язків

- довгострокові;

- короткострокові

За способом створення

- добровільні;

- інституційні

За формою утворення

- жорсткі;

- м'які

За формою внутрішньої взаємодії

- горизонтальні;

- вертикальні;

- конгломератні

За синергетичним ефектом

- наявний синергетичний ефект;

- відсутній синергетичний ефект

За характером власності

- приватні;

- державні та муніципальні;

- змішані;

- змішані за участі державного капіталу;

Продовж. табл. 1

^ Класифікаційна ознака

Види інтегрованих підприємств




- приватні та державні за участі іноземного капіталу

За галузевим охопленням

- моногалузеві;

- полігалузеві

За роллю менеджменту

- ворожі;

- дружні

За цілями об'єднання

- виробничі;

- збутові;

- фінансові;

- посередницькі;

- будівельні тощо

За ступенем охоплення ринку

- транснаціональні;

- національні;

- міжрегіональні;

- регіональні;

- локальні

За ринковим положенням

- монополісти;

- олігополісти

За ступенем збереження юридичної та економічної самостійності підприємств

- із втратою самостійності;

- зі збереженням самостійності;

- із частковим збереженням самостійності

За ступенем об'єднання господарчої діяльності

- об'єднання окремих сторін господарчої діяльності;

- об'єднання більшості сторін господарчої діяльності

За ступенем наявності виробничої спільності

- з відсутністю виробничої спільності;

- з наявністю виробничої спільності


^ 1.3. Мотиви злиття і поглинання

Основні спонукальні мотиви злиття і поглинання підприємств наведені в табл. 2.

Злиття компаній не завжди приводить до досягнення стратегічних цілей, заявлених перед початком об'єднувального процесу. Це підтверджується такими даними:

– лише в 23% випадках поглинання виправдовували витрати, які виникали під час цієї операції;

– після оголошення про майбутнє злиття курс акцій компаній зростав не більше ніж на 30%;


Таблиця 2 – Основні мотиви злиття і поглинання

Мотиви

У 1980-х рр.

У наш час

Причини

Фінансові цілі

Зростання виробничої потужності

Ризики

Неплатоспроможність поглинаючої компанії

Неможливість інтеграції

Цілі

Різноманітні

Однакові

Об'єкти контролю

Основні фонди

Споживачі, канали збуту, компетенція, інтелектуальний капітал

Стратегія

Стабілізація

Динамічний розвиток у динамічному середовищі

Конкуренція

Помірна

Нещадна

– у компаніях, що поглинаються, 47% топ-менеджерів звільняються протягом року після операції, а 75% – протягом трьох років;

– у 70% випадків не досягається запланований синергетичний ефект від об'єднання;

– протягом перших 4-8 місяців після об'єднання продуктивність праці персоналу знижується майже наполовину.

Причини такого положення різноманітні: невдале розроблення стратегії злиття, недостатньо ретельне опрацювання окремих аспектів операції, відсутність зацікавленості персоналу і т.п. Але кількість поглинань збільшується. Глобалізація, позитивна динаміка ринку цінних паперів, економічні й стратегічні перешкоди до самостійного зростання компаній – все це сприяє популярності злиття і поглинань, перетворюючи їх на один з основних інструментів швидкого нарощування обсягів продажів.


Запитання до самоперевірки


1. Визначте проблеми інтеграції підприємств у ринкових умовах.

2. Сформулюйте основні етапи історії розвитку корпоративного бізнесу.

3. Дайте визначення об’єднання підприємств та його видів.

4. Розкрийте переваги та недоліки об’єднання підприємств.

5. Розкрийте зміст горизонтального, вертикального і конгломератного злиття.

6. Наведіть приклади горизонтального, вертикального і конгломератного злиття.

7. Чи завжди злиття компаній приводить до досягнення стратегічних цілей? Обґрунтуйте відповідь.

8. Назвіть основні типи вертикального злиття. Дайте стислу характеристику.

9. Назвіть основні форми вертикальної інтеграції, які характеризують спрямованість злиття і положення підприємства у виробничому циклі.

10. Перелічіть основні класифікаційні ознаки інтегрованих підприємств.

11. Назвіть основні різновиди конгломератного злиття. Дайте стислу характеристику.

12. Які спонукальні мотиви злиття і поглинання підприємств виступають у наш час?

13. У чому полягає різниця між спонукальними мотивами злиття і поглинання підприємств у 1980-х роках та у наш час?

14. Які два типи об'єднань підприємств можуть створюватися і функціонувати в Україні за способом утворення?

15. Охарактеризуйте головні принципи утворення господарських об'єднань.


^ 2. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ, КООПЕРУВАННЯ, КОМБІНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ОБ'ЄДНАННЯ 2.1. Спеціалізація й концентрація підприємств об'єднання

Підвищення ефективності функціонування об'єднань промислових підприємств тісно пов'язане із зростанням рівня організації таких форм поділу праці, як спеціалізація, концентрація, кооперування, комбінування.

Спеціалізація – одна з форм суспільної організації виробництва, в основі якої лежить поділ праці. Поділ праці приводить до диференціації її окремих видів, а їх концентрація на основі збільшення економічно раціональних розмірів – до масового, або спеціалізованого, виробництва. Отже, спеціалізація, з одного боку, є наслідком концентрації однорідного виробництва, а з іншого – результатом суспільного поділу праці.

Розрізняють такі види спеціалізації.

^ Спеціалізація промисловості – це поділ на існуючі галузі, які виготовляють певну продукцію, та створення нових галузей.

Спеціалізація підприємств – це зосередження їх діяльності на випуску певних видів продукції, тобто збільшення однорідності виробів, що виготовляються.

^ Спеціалізація всередині підприємств – це виділення окремих цехів, дільниць і робочих місць. Поділ праці всередині підприємства тісно пов'язаний із поділом праці всередині галузі або промисловості в цілому.

Процес спеціалізації промислового виробництва має п'ять основних напрямів (форм):

– предметна спеціалізація;

– подетальна спеціалізація;

– технологічна спеціалізація;

– спеціалізація допоміжного виробництва;

– спеціалізація міжгалузевих виробництв.

Рівень спеціалізації характеризується такими показниками:

1) питома вага випуску основної продукції в загальному обсязі виробництва даного підприємства або об'єднання;

2) кількість груп, видів або типів виробів, що виготовляються на підприємстві;

3) питома вага випуску продукції подетально і технологічно спеціалізованими виробництвами;

4) коефіцієнт серійності – кількість деталей, виробів, що виготовляються на одному робочому місці;

5) питома вага уніфікованих частин, деталей і вузлів у різних виробах, що виготовляються на підприємствах об'єднання;

6) питома вага прогресивних груп обладнання й передових технологій.

Щоб урахувати рівень розвитку всіх товарних галузей на підприємстві, визначають коефіцієнт спеціалізації (зосередження товарного виробництва):


, (2.1)


де – коефіцієнт спеціалізації;

– питома вага -го виду продукції, %;

– порядковий номер -го виду продукції в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою.

Вважається, якщо:

– підприємство є багатогалузевим;

– рівень спеціалізації слабкий;

– рівень спеціалізації середній;

– рівень спеціалізації вищий від середнього;

– рівень спеціалізації високий;

– глибокий рівень спеціалізації.

Умовно річну економію спеціалізації визначають за формулою

, (2.2)


де і – повна собівартість продукції відповідно до і після запровадження заходів щодо спеціалізації;

і – транспортні витрати, пов'язані з доставкою готової продукції до і після спеціалізації;

– плановий річний випуск продукції після проведення спеціалізації.

Концентрація промислового виробництва являє собою зосередження промислового виробництва на великих підприємствах з економічно обґрунтованими розмірами.

Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:

– концентрація спеціалізованого виробництва – найбільш ефективна форма, що забезпечує зосередження однорідного виробництва на все більших підприємствах, що дозволяє застосовувати високопродуктивні спеціалізовані машини, автоматизовані й потокові лінії, сучасні методи організації виробництва;

– концентрація комбінованих виробництв – також високоефективна форма концентрації, що забезпечує послідовність виконання технологічних процесів, комплексну переробку сировини, використання побічних продуктів і відходів, скорочення викидів речовин у навколишнє середовище;

– збільшення розмірів універсальних підприємств – менш ефективна форма, при якій здійснюється концентрація виробництв, не пов'язаних між собою ні однорідністю та послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини.

Рівень концентрації виробництва оцінюється системою показників: часткою валової продукції, виробленою на великих промислових підприємствах, у загальному обсязі продукції галузі в цілому; а також часткою вартості основних виробничих фондів і чисельності працюючих, зосереджених на великих підприємствах, у загальній вартості основних виробничих фондів і чисельності працюючих в об'єднанні.

^ 2.2. Кооперування й комбінування підприємств об'єднання

Кооперування – це виробничі зв'язки між підприємствами, які спільно виготовляють кінцеву продукцію. Кооперування відіграє значну роль у мобілізації виробничих ресурсів, покращанні використання виробничих потужностей, вирішенні проблем, пов’язаних зі швидким нарощуванням випуску певної продукції та освоєнням виробництва продукції складної.

^ Форми кооперування:

– за галузевим принципом: внутрішньогалузеве (кооперування підприємств у межах однієї галузі) й міжгалузеве (кооперування між підприємствами різних галузей);

– за територіальним принципом: внутрішньорайонне (виробничі зв'язки між підприємствами, які розташовані в межах одного великого економічного району) й міжрайонне (встановлення виробничих зв'язків між підприємствами, розташованими в різних економічних районах).

Залежно від виду спеціалізації розрізняють три види кооперування.

^ Агрегатне кооперування передбачає, що головне підприємство, яке випускає складну продукцію, отримує від інших підприємств готові агрегати, які використовуються для комплектування продукції головного підприємства.

^ Подетальне кооперування передбачає, що головне підприємство одержує від суміжників деталі й вузли.

Технологічне кооперування полягає в тому, що одне підприємство постачає іншому певні напівфабрикати або виконує окремі технологічні операції.

^ Показники кооперування:

1) кількість підприємств, які кооперуються з даним;

2) питома вага напівфабрикатів, які входять з кооперації в собівартість готових виробів, що виготовляються на даному підприємстві;

3) питома вага напівфабрикатів, які підприємство виготовляє «на сторону», у загальному їх випуску;

4) загальний обсяг перевезень з кооперації в натуральному й вартісному вираженні.

^ Комбінування виробництва – це з'єднання в одному підприємстві декількох різних виробництв, що виробляють продукцію відповідних галузей.

Характер об'єднання різних технологічних процесів переробки сировини дозволяє виділити такі форми комбінування:

– комбінування для послідовної переробки сировини;

– комбінування, що базується на комплексному використанні сировини;

– комбінування, що базується на сукупному використанні відходів і побічних продуктів виробництва.

Оцінка економічної ефективності комбінування виробництва ґрунтується на:

– економії живої й упредметненої праці в результаті комплексного використання матеріальних ресурсів;

– економії поточних витрат виробництва на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

– економії в результаті використання виробничих відходів і скорочення транспортних витрат.

Узагальнювальним показником оцінки ефективності комбінування може служити приріст рівня рентабельності підприємства.

^ 2.3. Особливості розвитку спеціалізації та кооперації в сучасних умовах

У сучасних умовах спеціалізація підприємства неминуче приводить до розвитку та інтеграції малих і великих підприємств. Спеціалізовані підприємства мають значні переваги, одна з яких полягає в тому, що в них виникають більш стійкі зв'язки з постачальниками й споживачами, а відтак спрощуються й удосконалюються матеріально-технічне забезпечення та збут. Спеціалізовані підприємства працюють в умовах більш обмеженої номенклатури, сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, які постачаються з кооперування.

Форми інтеграції: субпідряд, франчайзинг, лізинг, венчурна діяльність та ін.


Запитання до самоперевірки


1. Дайте визначення і характеристику спеціалізації.

2. Охарактеризуйте основні види спеціалізації. Дайте стислу характеристику.

3. Охарактеризуйте основні форми спеціалізації. Дайте стислу характеристику.

4. Які показники використовуються для оцінки рівня спеціалізації?

5. За допомогою якого коефіцієнта можна розрахувати рівень розвитку всіх товарних галузей на підприємстві?

6. Назвіть і охарактеризуйте, у чому полягає загальний річний економічний ефект від проведення спеціалізації?

7. Дайте визначення поняття концентрації промислового виробництва та його форм.

8. Які показники використовуються для оцінки концентрації промислового виробництва?

9. Дайте стислу характеристику основним формам комбінування виробництва.

10. На яких принципах ґрунтується оцінка економічної ефективності комбінування виробництва?

11. Коротко охарактеризуйте основні форми інтеграції: субпідряд, франчайзинг, лізинг, венчурна діяльність.

12. Дайте визначення поняття кооперування підприємств.

13. Охарактеризуйте основні форми кооперування підприємств.

14. Які види кооперування виділяють залежно від виду спеціалізації? Дайте стислу характеристику.


^ 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ'ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ 3.1. Державне регулювання корпорацій

В Україні державне регулювання та контроль за діяльністю корпоративних підприємств здійснюють: Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна та ін. Також певне місце займають саморегулювальні організації – добровільні об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, які не мають на меті одержання прибутку. Такі організації створюються з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів.

Координаційним органом з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні є ^ Координаційна рада, яка здійснює контроль та інші функції управління фондовим ринком та інвестиційною діяльністю.

Загальними напрямами діяльності Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку є формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку й функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів.

Важливу роль у регулюванні корпоративного сектору відіграє ^ Антимонопольний комітет. Він має досить широкі права, оскільки створення, злиття, приєднання, оренда, придбання, ліквідація суб'єктів господарювання здійснюються тільки з його згоди або зі згоди його органів.

Досить широкі повноваження має ^ Фонд державного майна України. Він управляє майном державних підприємств, які з метою приватизації перетворюються в господарські товариства, і державним майном, що не ввійшло в статутні фонди господарських товариств у процесі приватизації й корпоратизації, а також цілісними майновими комплексами, переданими в оренду.
^ 3.2. Міждержавне регулювання діяльності об'єднань

У 1975 р. був створений Комітет з міжнародних інвестицій і транснаціональних корпорацій. Цей комітет підготував Угоду про ТНК. Вона сформувала сучасну систему розвитку міжнародних стандартів у регулюванні відносин ТНК з країнами, які приймають їх інвестиції. Угода передбачає інструменти взаємодії та кооперації у сфері прямих іноземних інвестицій і діяльності ТНК: національний режим, положення про стимули й перешкоди у сфері міжнародних інвестицій, рішення про суперечливі вимоги й директиви поводження ТНК.

В Угоді про ТНК країни визначають зобов'язання ТНК, які останні повинні виконувати в будь-якій країні. Їх умовно можна поділити на шість напрямів: загальна політика сприяння розвитку, надання інформації, конкуренція, фінанси й податки, наука й технологія, екологія.

Нова редакція кодексу поведінки ТНК, прийнята в 2000 р., передбачає більш жорсткі екологічні вимоги до діяльності закордонних філій, підвищення відкритості їх операцій і взаємин з державними структурами країн, що приймають.

^ 3.3. Правове регулювання діяльності об'єднань підприємств

Основними нормативними актами, що регулюють питання діяльності об'єднання підприємств, є такі: Господарський кодекс України, Закон України "Про антимонопольний комітет України", Закон України "Про захист економічної конкуренції", Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

^ Господарський кодекс України групує всі об'єднання підприємств за організаційно-правовими формами. Також кодекс вводить таке нове поняття, як об'єднання інтересів підприємств і пропонує такими об'єднаннями вважати союзи, асоціації підприємств тощо. Важливе значення мають майнові питання об'єднань підприємств.

Згідно ст.27 ^ Закону України "Про власність" об'єктами права власності господарського об'єднання є майно, добровільно передане йому підприємствами й організаціями, а також придбане в результаті господарської діяльності й на інших підставах, не заборонених законом. Власністю господарського об'єднання є також майно створених ним підприємств. Ці підприємства не мають права вийти зі складу об'єднання без його згоди.

З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.

Антимонопольний комітет України надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

^ Монопольним становищем суб'єкта господарювання визнається становище, коли:

1) частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурентів на ринку та зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин;

2) частка 2 або 3 суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків;

3) частка 4 або 5 суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що між ними існує значна конкуренція, вони разом узяті мають конкурентів на ринку та зазнають значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

^ Обсяг ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище (), визначається як загальний обсяг надходження товару на ринок за формулою


, (3.1)


де n – кількість суб'єктів господарювання, що продають (виробляють) або придбають (використовують) товари, що входять до товарних меж ринку;

– обсяг товарів, що продаються (виробляються) або придбаються (використовуються) j-м суб'єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку.

^ Частка суб'єкта господарювання на ринку () розраховується за формулою


. (3.2)


Сукупна частка на ринку декількох суб'єктів господарювання (), зокрема п'яти, чотирьох, трьох та двох найбільших суб'єктів господарювання, обчислюється за формулою


, (3.3)


де m=2,3,4,5 – кількість суб'єктів господарювання, частка яких ураховується при розрахунку сукупної частки, зокрема суб'єктів господарювання, що мають одну з п'яти, чотирьох, трьох або двох найбільших часток на ринку;

– частка на ринку j-го суб'єкта господарювання.

Вважається, що суб'єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи обмежувати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.


^ Запитання до самоперевірки


1. Перелічіть основні державні регулювальні структури України, які здійснюють регулювання корпоративного сектору й контроль за діяльністю учасників корпоративного сектору. Дайте стислу характеристику їх діяльності та завдань.

2. Дайте визначення саморегулювальних організацій. У чому полягає їх призначення у системі корпоративного регулювання?

3. Які основні нормативні акти регулюють питання діяльності об'єднання підприємств?

4. Охарактеризуйте основні положення, згідно з якими органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.

5. В яких випадках необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання?

6. За яких підстав надається дозвіл на концентрацію суб'єктів господарювання?

7. Охарактеризуйте основні підстави, коли становище суб'єкта господарювання визнається монопольним (домінуючим)?

8. Які функції здійснює Фонд державного майна України?

9. У чому полягає завдання діяльності Антимонопольного комітету України?

10. Перелічіть основні господарські об'єднання, право власності яких ґрунтується на належності майна, добровільно переданого юридичній особі його засновниками - іншими юридичними особами для спільної господарської діяльності.

11. За якою формулою визначається обсяг ринку, на якому визначається монопольне становище суб'єкта господарювання?

12. За якою формулою розраховується частка суб'єкта господарювання на ринку?

13. Як розраховується сукупна частка на ринку декількох суб'єктів господарювання?

14. В яких випадках вважається, що суб'єкт господарювання не зазнає значної конкуренції?


^ 4. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 4.1. Фінансовий аналіз об'єднання

Існує кілька методів об'єднання. Якщо корпорація А вважає, що об'єднання її діяльності з діяльністю корпорації В буде вигідне, то вона може:

1) купити активи (всі або частину) В, заплативши за них певну суму. Якщо були придбані всі активи компанії В, то її акціонери одержують ліквідаційні виплати (що дорівнюють грошовій сумі від продажу активів за мінусом погашення зобов'язань). Корпорація В ліквідується, якщо після погашення зобов'язань кошти відсутні.;

2) викупити акції компанії В. Цей спосіб аналогічний першому, але плата за корпорацію В може виявитися вищою, ніж під час купівлі активів, тому що в балансовій оцінці активів може не бути врахована популярність торгівельної марки продукції В;

3) приєднати компанію В, у результаті чого вона припинить своє існування. Нові акції А будуть замінені на акції корпорації В;

4) створити нову корпорацію (З) через випуск власних акцій в обмін на акції А і В. Усі нинішні акціонери обох корпорацій стають акціонерами компанії С.

Об'єднання діяльності корпорації А з діяльністю корпорації В шляхом приєднання або створення нової компанії є інвестиційним рішенням в умовах невизначеності, і тут може бути застосований основний принцип оцінки інвестиційних рішень: корпорація повинна бути приєднана, тільки якщо вона генерує позитивне значення чистого дисконтованого доходу для акціонерів компанії-покупця.

^ Фінансовий аналіз злиття містить такі питання:

1) чи існує операційний ефект злиття і яка його чисельна оцінка – розрахунок значення PV користі від злиття;

2) оцінка ринкової капіталізації нової компанії, утвореної в результаті злиття (розрахунок РVАВ=PVA+PVB+РVкористі);

3) оцінка максимальної ціни під час купівлі цільової компанії за гроші;

4) розподіл вигід злиття між акціонерами компанії-покупця та цільової компанії;

5) чиста користь від злиття для компанії А:

NPVA= NPVпокупки= PVAB–PVA–PVB–Витрати на придбання =
=PVкористі — Витрати на придбання;

6) оцінка ліквідаційної вартості активів компанії В.

^ 4.2. Ціна компанії за відсутності синергізму

Якщо ефект синергізму відсутній, то справедливою ціною за цільову компанію буде поточна оцінка прогнозованих грошових потоків на акціонерний капітал цільової компанії за винятком трансакційних витрат зі злиття.

В інтересах акціонерів цільової компанії одержати максимальну ціну. Тому за недооцінки акцій ринком ціна попиту може будуватися на балансовій, відновній або ліквідаційній оцінці активів компанії.

Іноді застосовуються змішані схеми, коли акції цільової корпорації можна придбати частково за рахунок обміну і частково через грошовий викуп. База обміну може розраховуватися за рядом показників, якщо виходити з необхідності забезпечення взаємної вигоди від злиття. Вибір бази обміну може будуватися на основі співвідношення ринкових цін акцій, показників прибутку на акцію, показників чистих активів на акцію (відношення власного капіталу до числа акцій в обігу). Найпоширеніший метод обміну акцій базується на співвідношенні ринкових цін на акції.

^ 4.3. Аналіз злиття за наявності ефекту синергізму

Ефект синергізму проявляється в тому, що величина чистого грошового потоку, доступного акціонерам об'єднаної компанії, перевищує суму грошових потоків по компаніях, що ввійшли до неї, й оцінка власного капіталу компанії, що утворилася при злитті, перевищує суму оцінок компаній, що ввійшли: PVАВ>PVA+PVB.

Ефект синергізму проявляється у вигляді:

1) ефекту операційного синергізму (зростання продажу, економія на операційних, адміністративних витратах);

2) ефекту фінансового синергізму (податкові вигоди, можливість збільшення фінансового важеля).

Ефект синергізму, що проявляється в збільшенні чистого грошового потоку, можна подати таким чином: Δ чистого грошового потоку як результат синергізму=
=Δ операційного прибутку + Δ амортизації – Δ виплат з позикового капіталу – Δ податкових платежів – Δ потреби в капіталі (як зміна потреби в нових необоротних активах і чистому оборотному капіталі) або

=Δ реалізаційного доходу – Δ витрат – Δ виплат з позикового капіталу – Δ податкових платежів – Δ потреби в капіталі.

При ухваленні рішення про злиття необхідно розглянути п'ять компонентів:

1. ^ Збільшення реалізаційного доходу. Прояв синергізму в збільшенні реалізаційного доходу може породжуватися:

– виграшем у маркетингу (більший ефект від реклами, просування, використання дилерської та ремонтної мереж);

– розширенням інвестиційних можливостей;

– можливістю збільшення ціни при монополізації діяльності.

2. ^ Скорочення витрат:

– економія від масштабу, тобто зниження витрат на одиницю випуску із зростанням обсягу виробництва через економію на постійних витратах;

– економія від