Реферат: Конспект лекцій з курсу «системи життєзабезпечення міст»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ


«СИСТЕМИ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСТ»


(для студентів денної та заочної форм навчання

спеціальності 6.050200   «Менеджмент організації»)


ХАРКІВ   ХНАМГ – 2006

УДК 338.4


Карлова О.А. Системи життєзабезпечення міст: Конспект лекцій. - Харків, ХНАМГ, 2006.   66 стор.


У конспекті лекцій розкрито основні проблеми, що виникають у сфері систем життєзабезпечення міста. Належну увагу приділено висвітленню тем, які передбачені навчальною програмою. Детально висвітлений механізм функціонування міського комунального комплексу, технологій виробництва галузевих підприємств міського господарства, технологій водопостачання і водовідведення, санітарного очищення міських територій, їх зовнішнього впорядкування, зеленого господарства, міського транспорту.

Розрахований на студентів економічних спеціальностей, фахівців у галузі економіки і менеджменту в міському господарстві.


Рецензент: Доц., к.е.н. Штерн Г.Ю., доц.. кафедри менеджменту і маркетингу у міському господарстві


Рекомендовано кафедрою менеджменту та маркетингу

в міському господарстві, протокол від 28.08.2006р. № 1.


© Карлова О.А., ХНАМГ, 2006

ЗМІСТ

Стор.

Вступ………………………………………………………………………….

4

Загальні зауваження………………………………………………………….

5

Зміст лекційного курсу………………………………………………………

7

Тема 1. Інженерна інфраструктура міста, її види та сутність…………….

10

Тема 2. Типи класифікації інфраструктури…………………..…………….

16

Тема 3. Призначення, функції і склад галузей інфраструктури…………..

20

Тема 4. Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста….

25

Тема 5. Розвиток інфраструктури в економіці й житті суспільства…..…

29

Тема 6. Потужності інфраструктури і обсяги споживаних благ…………..

35

Тема 7. Організація міського зеленого господарства……………………...

40

Тема 8. Транспорт……………………………………………………………

55

Тема 9. Шляхово-мостове господарство…………………………………

59

Список літератури……………………………………………………………

65


ВСТУП


Реформування економіки України впливає на зміну характеру організаційно-економічних відносин у процесі виробництва.

Сучасні підходи до ринкового господарювання ставлять перед підприємствами і організаціями завдання з випуску конкурентноздатності продукції або послуг, відповідних попиту і прогнозам. Тому завдання кожного підприємства є підвищення рівня його організації, використання методів ситуаційного менеджменту, гнучкість реагування на попит, ефективність і економічність виробництва продукції при забезпеченні високої культури праці.

Міське господарство є складним об'єктом управління, що має у своєму складі різні за характером і підлеглістю підрозділи, що надають населенню житлові й комунальні послуги. Робота служб і виробництв підлягає сезонним коливанням попиту і пропозиції. Вона знаходиться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності міського господарства як галузі народного господарства країни з іншими його галузями з діючими системами планування, фінансування і матеріально-технічного постачання.

Всі підрозділи міського господарства тісно взаємозв'язані, доповнюють один одного. Але своєрідним центром, базисом галузі по праву називають житлові фонди. Це легко пояснити тим, що значення існування всіх служб міського господарства – полегшити, зробити більш здоровим, зручним, комфортним життя людини. Отже, основне завдання житлового господарства   завжди бути в готовності прийняти послуги галузей і довести їх безпосередньо до людини, до мешканця.

Житлово-комунальне господарство є найкрупнішою частиною міського господарства. Воно включає житлові фонди, комунальні підприємства і споруди зовнішнього впорядкування. Міське господарство   це область господарської діяльності, функціонуюча протягом багатьох десятиріч. Питання удосконалення соціально-ринкових відносин в області менеджменту міського господарства для нашої держави є вельми актуальними.

Технічний стан значної частини основних фондів комунальних підприємств незадовільний. Спад економіки України негативно позначився на утриманні й експлуатації мережних споруд комунальних підприємств.


^ Загальні зауваження

Роль навчальної дисципліни у підготовки фахівця


Загальний обсяг роботи студента за навчальним планом 108 годин/ 2,5 кредиту ЕСТS.

Мета вивчення дисципліни:   формування у студентів знань з питань складу та перспектив розвитку системи життєзабезпечення міст. Предмет дисципліни: загальні складові система життєзабезпечення міст.


Змістовні модулі:

1. Інженерна інфраструктура міста, її види та сутність

2. Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста

3. Міська комунальна інфраструктура

Місце дисципліни у структурно-логічній схемі навчального плану:

На дану дисципліну спирається вивчення наступних дисциплін: технологія виробництва в міському господарстві, організація виробництва на підприємствах міського господарства, економіка підприємств міського господарства.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати основні методи й стратегії системи життєзабезпечення міст у конкурентному середовищі;

вміти досліджувати й аналізувати технічні, технологічні можливості підприємства міської інфраструктури, його галузеві особливості, визначати оптимальність системи життєзабезпечення міста.


^ Розподіл навчального часу за робочими навчальними планами, з формами навчання

та видами навчальної роботи


Спеціальність, спеціалізація

Форма навчання

Семестр (и)

Години

Іспити (семестри)

Заліки (семестри)

Всього

Аудиторні

у тому числі

Самост. робота

у тому числі

Лекції

Практичні, семінари

Лабораторні

Кон. роб

КП /КР


РГР


Менеджмент організації, МОМГ

6.050201


Денна


3




68

34

34




67







22




3

Менеджмент організації, МОМГ

6.050201


Заочна


7




16

10

6


-


92














7



^ ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ


Тема 1. Інженерна інфраструктура міста, її види й сутність

Інфраструктура як система життєзабезпечення міста, що прямо не відноситься до виробництва матеріальних благ. Виробнича інфраструктура. Соціальна інфраструктура - підприємства охорони здоров'я, освіти, культури, побутового і житлово-комунального обслуговування.

Інфраструктура як сукупність матеріально-технічних систем і об'єктів, що забезпечують виконання основних функцій в різних сферах і галузях діяльності.


^ Тема 2. Типи класифікації системи життєзабезпечення міста

Поняття і основні наукові уявлення про інженерну інфраструктуру за напрямми: трактування поняття; сфера галузей, що включаються до інфраструктури; ступінь охоплення предмета; характер участі у ВВП; роль в економіці.

Ознаки визначення типів класифікації послуг. Основні складові інфраструктури.


^ Тема 3. Призначення, функції і склад галузей інфраструктури

Виробнича інфраструктура як підсистема господарства, яка створює і реалізує загальні умови для функціонування виробництва і життя населення. Визначення функцій виробничої інфраструктури.

Класифікація виробничої інфраструктури за просторово-виробничим і галузевим підходом. Класифікація виробничої інфраструктури за виконуваними функціями (за галузями інфраструктури). Міське господарство   важлива складова інфраструктури.


^ Тема 4. Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста

Загальнодержавне призначення соціальної інфраструктури. Соціальна інфраструктура як комплекс галузей народного господарства, пов'язаних з відтворюванням населення і робочої сили. Забезпечення необхідної якості й рівня життя населення. Функції соціальної інфраструктури.

Розподіл галузей соціальної інфраструктури за групами послуг.


^ Тема 5. Розвиток інфраструктури в економіці і житті суспільства

Визначення впливу інфраструктури на черговість освоєння природних ресурсів, спеціалізацію і розміщення господарств, промислових підприємств.

Вплив ступеня розвитку соціальної інфраструктури на рівень життя населення; на міграційну рухливість населення. Залежність темпів зростання виробництва і підвищення економічної активності інфраструктури. Закономірність розвитку інфраструктури. Визначення знаків розвитку інфраструктури.

Інфраструктура як складова частина народногосподарського комплексу. Зв'язок інфраструктури з промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, житловими і рекреаційними комплексами. Вплив розвитку інфраструктури на підвищення рівня життя населення.


^ Тема 6. Потужності інфраструктури і обсяги споживаних благ

Визначення основних показників роботи підприємств і установ галузей інфраструктури: житлово-комунального господарства; торгівлі; громадського харчування; побутового обслуговування; виховання дітей і підлітків; охорони здоров'я; рекреаційного обслуговування; обслуговування духовних потреб населення.


^ Тема 7. Побутове обслуговування населення

Структура підприємств побутового обслуговування. Лазнево-пральне господарство - галузь, що здійснює санітарно-гігієнічне обслуговування населення. Методика розробки плану з пропуску відвідувачів. Система проведення профілактичних ремонтів лазні.

Схема розробки виробничої програми комунальної лазні. Експлуатаційна діяльність пралень. Методика визначення потреби міста в пральнях. Планування виробничої діяльності механізованих пралень.


^ Тема 8. Організація міського зеленого господарства

Організаційна структура управління зеленим господарством в містах. Визначення забезпеченості міста зеленими насадженнями. Визначення рівня озеленення території.

Структура системи озеленення міста. Поняття про експлуатаційну і виробничу галузі в міському зеленому господарстві. Виробнича потужність зеленого господарства. Виробнича програма розплідників і квіткових господарств. Схема розробки виробничої програми. Планування праці й заробітної плати в зеленому господарстві.


^ Тема 9. Транспорт

Транспортна інфраструктура. Повітряний транспорт. Автомобільний транспорт. Залізничний транспорт. Переваги швидкісних залізниць. Трубопровідний транспорт. Внутрішній водний транспорт.

Міський транспорт. Роль транспортної послуги в обслуговуванні населення міським пасажирським транспортом. Поняття основних характеристик роботи міського пасажирського транспорту.

Організація підприємств міського пасажирського транспорту. Поняття підрозділів і служб транспортного господарства. Методика вибору видів транспорту.


^ Тема 10. Дорожньо-мостове господарство

Системи шляхового-мостового господарства населених пунктів. Техніко-економічна характеристика основних типів дорожнього одягу. Функції міських доріг. Утримання і ремонт міських доріг і мостів. Організаційна структура дорожньо-мостової служби в містах. Схема планування виробничої програми дорожньо-мостового господарства.

^ ТЕМА 1. ІНЖЕНЕРНА ІНФРАСТРУКТУРА МІСТА,

ЇЇ ВИДИ І СУТНІСТЬ


Інфраструктура обслуговує галузі економіки, а також задовольняє потреби населення. Її безперервне функціонування сприяє удосконаленню найважливіших видів економічних процесів (розподілу, обігу, споживанню продукту), скороченню періоду відтворення і витрат на виробництво, раціональному використанню матеріальних благ, збереженню якості продуктів, ефективної територіальної організації матеріальних потоків, підвищенню рівня життя населення, подоланню відмінностей між містом і селом, між окремими регіонами країни і світу. Термін « інфраструктура» бере початок від лінгвіністичного значення латинських слів infra -«нижче, під» і struktura - «будова, розташування», що означає основу, фундамент. На початку XX ст. під інфраструктурою мали на увазі комплекс тилових споруд, що забезпечують дії збройних сил (склади матеріальних засобів, військові бази, полігони і т.д.). Потім це слово стало позначати сукупність зовнішніх по відношенню до даного виробництва (галузі) споруд, допоміжних служб і систем, без яких не було б можливе його функціонування. Проте перше наукове уявлення про інфраструктуру як особливу групу засобів праці, що забезпечує загальні матеріальні умови для трудового процесу, було обґрунтоване К.Марксом. «Окрім тих речей, за допомогою яких праця впливає на предмет праці і які тому так чи інакше служать провідниками його діяльності, в більш широкому значенні до засобів процесу праці відносяться всі матеріальні умови, необхідні взагалі для того, щоб процес міг здійснюватися. Прямо вони не входять в нього, але без них він або абсолютно не можливий, або може відбуватися лише в недосконалому вигляді. Такого роду загальним засобом праці є знову-таки земля, тому що вона дає робітнику місце, на якому він стоїть, а його процесу - сферу дії».

Прикладом цього ж роду засобів праці, але які вже заздалегідь піддалися процесу праці, можуть служити робочі будівлі, канали, дороги і т.д. «Інфраструктура» обслуговує стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання продукту. В 40-х роках XX ст. поняття «інфраструктура» стало використовуватися в економіці для позначення комплексу галузей господарства, що обслуговують промислове і сільськогосподарське виробництво.

З 50-х років минулого сторіччя цей термін вже широко використовується в економічній літературі. Під інфраструктурою розуміють сукупність галузей і видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сферу економіки з метою створення основи для нормальної діяльності головних галузей матеріального виробництва і розвитку продуктивних сил. Але конкретний зміст поняття «інфраструктура» все ще залишається спірним. Огляд літератури, присвяченої проблемам вивчення інфраструктури, показав, що загальноприйнятого її визначення поки не існує, є тільки загальне уявлення про цю категорію.

Можна охарактеризувати варіанти значення терміну «інфраструктура»:

інфраструктура в основному не проводить продукти в матеріально-речовинній формі, а лише створює необхідні умови для виробництва;

інфраструктура обслуговує весь процес розширеного відтворювання, у тому числі розширене відтворення робочої сили;

за цільовими функціями інфраструктура умовно ділиться на два основні блоки - соціальну і виробничу.

Одним з дослідників, які вперше застосували цей термін в економічних роботах, був американський вчений П. Розенштейн-Родан, який визначив інфраструктуру як комплекс умов, що забезпечив сприятливий розвиток підприємництва в основних галузях економіки і задовольняють потреби населення.

Голландський економіст Й. Тінберген відносить до інфраструктури всі передумови, необхідні для нормального функціонування виробництва. Крім того, він вважає, що між виробництвом і інфраструктурою знаходиться так звана мета структури, тобто інтелектуальна і інституційна сфери.

Р. Фрей зазначає, що інфраструктурні капіталовкладення звертаються на загальне благо і сприяють отриманню майбутнього прибутку. Він відносить до інфраструктури транспорт, інформаційну службу, енергетичне постачання, водне господарство, культуру, відпочинок, спорт і деяку частину управління. При цьому житлове господарство, правосуддя і поліція в інфраструктуру не включаються.

У роботах угорських економістів А. Чернока, Е. Ерлиха і Д. Сіладьї інфраструктура розглядається як частина національного надбання, яка на даному рівні розвитку економіки відповідно до технологічних вимог часу повинна забезпечити безперервний процес виробництва, розподілу і споживання. До інфраструктури вони включають:

енерго-, водопостачання;

каналізацію;

транспорт і інформаційну службу;

торгівлю і обслуговування туризму;

міське планування;

підтримка в чистоті господарських споруд і територій;

ремонтні служби;

охорону здоров'я;

освіту;

культуру;

управління;

охорону порядку і правових норм;

здібність людей до виконання роботи, їх професійну підготовку, здатність до творчості, тобто є в розпорядженні інтелектуальний капітал.

У регіональних дослідженнях групи експертів Західної Європи інфраструктура розглядається як комплекс елементів (споруд) галузей суспільного або колективного користування, складових невід'ємну частину економічної території.

Серед учених колишнього Союзу і СНГ також немає єдиної думки щодо визначення і класифікації інфраструктури. Економіст А. Е. Пробст визначав інфраструктуру як «фундамент для розвитку решти галузей господарства, як баз,у обслуговуючу їх і забезпечуючу їх функціонування та розвиток, як базу для подальшого господарського освоєння території і створення на ній відповідних виробничо-територіальних комплексів».

За Е.Б. Алаєвим, інфраструктура - це «поєднання діючих споруд, будівель, мереж і систем, що прямо не відносяться до виробництва матеріальних благо, але необхідні як для самого процесу виробництва (виробнича інфраструктура) так і для забезпечення повсякденного життя населення (соціальна інфраструктура - підприємства охорони здоров'я, освіти, культури, побутового обслуговування». Причому «... кожний з її елементів (транспорт, зв'язок, енергопостачання, охорона здоров'я і т.п.) окремо не є інфраструктурою, тільки в сукупності ці елементи тотожні даному поняттю (або в приватних сукупностях - виробничій і соціальній інфраструктурі)».

Близькі до цього визначення Л.Н. Карпов і І.М. Маєргойз. Так, Л.Н. Карпов розуміє під інфраструктурою «сукупність споруд і підприємств виробничого і невиробничого призначення, що забезпечують нормальне функціонування як матеріального виробництва, так і для життя населення певної території».

І.М. Маєргойз вважав, що «інфраструктура - це той комплекс споруд який служить процесу господарювання і забезпечує нормальні матеріальні й культурно-побутові умови життя населення на даній території. Інфраструктура - це основні фонди у вигляді будівель, різних споруд, пристроїв, мереж і т.д., які прикріплені до землі і служать базою для господарської діяльності на даній території. Таким чином до інфраструктури відносяться тільки об'єкти, а не діяльність».

Вважаючи правильне за дефініції інфраструктури, даної І.М. Маєргойзом, не можна погодитися з тим, що «до інфраструктури відносяться тільки об'єкти, а не діяльність». Економістів цікавлять не тільки об'єкти (школи, магазини, мережа водопостачання і т.д.), але і функціонування цих об'єктів, результати діяльності людей, зайнятих на цих об'єктах. Що ж до установ інституційної інфраструктури, то тут більш важливий акцент робиться на видах і результатах їх діяльності. Те, що економісти звертають увагу не тільки на об'єкти, але й на результати їх функціонування, обумовлено діяльністю працюючих в певній системі обслуговування людей, знаходить віддзеркалення в сукупності показників, якими вони оперують при вивченні різних видів інфраструктури в цілому і соціальної інфраструктури, зокрема.

Деякі автори, які займаються конкретним вивченням інфраструктури, особливо виробничої, намагаються визначити її як сукупність яких-небудь галузей. Для дослідника це зручно, оскільки можна базуватися на існуючій системі статистичної інформації. Проте не завжди це можна здійснити через наступні причини.

По-перше, у складі інфраструктури можуть бути об'єкти різних галузей, щоздійснють однакові функції по відношенню до обслуговуваної системи.

По-друге, на різних ієрархічних рівнях (міжнародному, загальнодержавному, міжрайонному, районному і локальному) склад об'єктів змінюється: одні і ті ж об'єкти, будучи елементами інфраструктури для одного рівня перестають бути ними для іншого рівня.

Один з сучасних дослідників інфраструктури М.П. Комаров зазначає, що «під інфраструктурою розуміють сукупність матеріально-технічних систем (об'єктів), що забезпечують виконання основних функцій в різних сферах і галузях діяльності».

У зв'язку з висловленим можна зробити висновок, що визначення інфраструктури слід розширити і включати в інфраструктуру не тільки матеріальні форми, але і діяльність, направлену на задоволення потреб галузей економіки суспільства і кожної людини окремо.

^ Самостійна навчальна робота

Інфраструктура як система життєзабезпечення міста, що прямо не відносяться до виробництва матеріальних благ. Виробнича інфраструктура. Соціальна інфраструктура - підприємства охорони здоров'я, освіти, культури, побутового і житлово-комунального обслуговування.

Інфраструктура як сукупність матеріально-технічних систем і об'єктів, що забезпечують виконання основних функцій в різних сферах і галузях діяльності.


Література

Экономика и организация ЖКХ города.   М.:ВЛАДОС. 2003, 98 с.

Петухов Р.М. Економическая эффективность и организация производства. – М.: Економика, 1982, 182 с.



^ ТЕМА 2. ТИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ІНФРАСТРУКТУРИ


Існуючу різноманітність точок зору на інфраструктуру можна охарактеризувати в наступних основних напрямах:

назва   « сфера послуг», «інфраструктура», невиробнича сфера», «соціально-культурна сфера», «сфера обслуговування», «третинний сектор економіки», «ринок послуг»;

коло галузей, що включаються,   транспорт, зв'язок, інформатика, екологія, житлово-комунальне господарство, оптова і роздрібна торгівля, фінансові послуги, страхування, операції з нерухомістю, бізнес-послуги;

побутове обслуговування, охорона здоров'я, освіта, наука, культура, рекреація, управління, суспільна безпека;

ступінь охоплення предмета   у вузькому значенні включає тільки матеріальні об'єкти, в широкому - умови і діяльність;

характер участі у ВВП - прямий і опосередкований;

роль в економіці   незначна, помітна, але підлегла іншим сферам, рівнозначна, домінуюча.

Великою різноманітністю відрізняються типи класифікації послуг:

традиційне угруповання (первинні, проміжні, кінцеві послуги);

за чинниками собівартості (трудомісткі, енергоємні, капіталомісткі послуги);

за типом проходження платежів ( послуги чинників і нефакторних);

за функціями (найбільший клас).

До зарубіжних функціональних класифікацій можна віднести класифікації:

1) Й. Броунінга і Ф. Сінгламана, згідно з якою послуги діляться на :

трансформаційні (комунально-побутове господарство);

розподільчі (транспорт, комунікації, оптова і роздрібна торгівля);

комерційні (фінансові послуги, страхування, операції з нерухомістю, передача технологій, бізнес-послуги, інжиніринг - інженерно-консультаційні послуги проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного характеру вироблення рекомендацій в області організації виробництва і управління, реалізації продукції і т.д.);

колективні послуги ( охорона здоров'я, соціальне забезпечення, освіта та ін.);

персональні послуги( рекреаційні та ін.).

У регіональних дослідженнях групи експертів Західної Європи інфраструктура за функціональною ознакою підрозділяється на три види :виробничу, соціальну і загальноосвітню. При цьому в загальноосвітню інфраструктуру включається комплекс засобів і споруд, призначений для забезпечення загальноосвітньої і професійної підготовки.

У численних публікаціях західних авторів відзначається можливість виділення інших видів інфраструктури (екологічної, психосуспільної і т.д.). Перерахувати їх досить важко, оскільки з позицій сучасних представників структурної школи, засновником якої вважається Й. Тінберген, існує стільки видів інфраструктури, скільки є соціально-економічних структур.

У літературі колишнього Союзу, країн СНГ виділяються чотири основні функціональні типи сфери послуг: виробнича, соціальна, інституційна (управлінська) і психосуспільна. Подібне тлумачення швидше відповідає завданням вузькогалузевого або мозерегіонального рівня дослідження. Наприклад, М. К. Бандман (1976 р.) підрозділяє інфраструктуру на три складові:

виробничу інфраструктуру (залізниці, лінії електропередач, трубопроводи, водовідведення, інші інженерні комунікації, бази постачання);

соціальну інфраструктуру (пасажирський транспорт, торгівля, громадське харчування, дитячі установи і загальноосвітні школи, медицина, житлово-комунальне господарство та інші установи сфери обслуговування);

інституційну інфраструктуру (партійно-адміністартивні органи, установи науки і мистецтва, вищі і спеціальні учбові заклади).

Проте на думку інших дослідників (наприклад, З.А. Дебаблва), управління не є обслуговуючою системою і не може бути відірваною від сфери або галузі господарства, в рамках якої воно функціонує.

І.М. Маєргойз ділить інфраструктуру на виробничу і соціально-побутову. Він також вважає за можливе виділення науково-дослідної інфраструктури (науково-дослідна база, науково-технічні засоби, проектні інститути автоматизовані системи управління, обчислювальні центри. Зрощення науки з виробництвом, на думку І.М. Маєргойза, дозволить включити цей вид інфраструктури до складу виробничої інфраструктури.

Економіст В. П. Красовський (1980 р.) вважає правомірним виділення тільки виробничої інфраструктури, пояснюючи це тим, що вона виконує забезпечуючі, допоміжні, передавальні та інші подібні функції для економіки обслуговує деякі потреби населення. Функції соціальної інфраструктури принципово відрізняються, оскільки вона не є допоміжним або передавальним механізмом.

З позицією В. П. Красовского не можна погодитися. Поняття «соціальна інфраструктура» правомірне. Але між виробничою і соціальною інфраструктурою існують відмінності, які є підставою для їх розділення. Та, виробнича інфраструктура забезпечує потреби виробництва, а соціальна - потреби населення.

Під соціальною інфраструктурою слід розуміти сукупність матеріальних об'єктів і видів діяльності невиробничого характеру, що забезпечують нормальні умови життя людей.

З. А. Ковальов відзначає, що синонімом «соціальної інфраструктури» можна вважати «сферу обслуговування» ( хоча деякі розуміють останній термін більш широко).

Згідно М. П. Комаровим інфраструктуру можна класифікувати за такими ознаками:

за сферами діяльності людей;

за галузями (функціями) цієї діяльності;

масштабами розповсюдження;

середовищем простору.

За сферами діяльності людей прийнято виділяти виробничу й соціальну інфраструктуру. У свою чергу, виробнича інфраструктура підрозділяється на інфраструктуру виробництва засобів виробництва і інфраструктуру виробництва засобів споживання.

Соціальна інфраструктура підрозділяється за функціями цієї діяльності на інфраструктуру:

розподілу і обміну;

надання споживацьких послуг людям;

охорони здоров'я людей;

формування суспільної свідомості і наукового світогляду;

управління;

охорони громадського порядку;

оборони.

У теоретичному плані найбільш вивчені такі типи інфраструктури:

Виробнича інфраструктура.

Інфраструктура сфери послуг (соціальна інфраструктура).

Інфраструктура туризму і спорту.

Науково-дослідницька інфраструктура.

Військова інфраструктура.


Самостійна навчальна робота студента

Поняття і основні наукові уявлення про інженерну інфраструктуру за напрямами: трактування поняття; сфера галузей, що включаються; ступінь охоплення предмета; характер участі у ВВП; роль в економіці.

Ознаки визначення типів класифікації послуг. Основні складові інфраструктури.


Література:

Економіка міст. Під ред. Макухи В. – К.: ОСНОВИ. 1997.   243 с.

Карлова О.А. Технології виробництва в міському господарстві.   Харків: ХНАМГ, 2005.   156 с.

^ ТЕМА 3. ПРИЗНАЧЕННЯ, ФУНКЦІЇ І СКЛАД ГАЛУЗЕЙ ІНФРАСТРУКТУРИ


ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА

Виробнича інфраструктура - це підсистема господарства, яка створює і реалізує загальні умови для функціонування виробництва і життя населення, в рівній мірі необхідні для діяльності всіх сфер суспільного виробництва.

В інфраструктурній системі можна виділити стаціонарну (комунікації, постійні пристрої та ін.) і динамічну складову (пересувний склад та ін. апаратура, експлуатаційні й управлінські методи реалізації зв'язків освоєння потоків). Саме остання реалізує потреби народного господарства і суспільства в різного роду зв'язках.

Спираючись на загальне визначення інфраструктури, М.П.Комаров розуміє під виробничою інфраструктурою «сукупність матеріально-технічних систем, що забезпечують рух ресурсів і товарів у ході промислового і сільськогосподарського виробництва». З цього визначення, а також з урахуванням класифікації ресурсів він були сформував наступні функції виробничої інфраструктури:

Забезпечення руху матеріальних засобів : природних ресурсів, енергії, готових товарів.

Забезпечення руху робочої сили ( трудових ресурсів).

Забезпечення руху виробничих фінансів.

Забезпечення руху виробничої інформації.

Сукупність підсистем виробничої інфраструктури характеризується рядом загальних специфічних властивостей і ознак, що випливають із завдань інфраструктури, функціональної єдності її складових:

1) висока фондомісткість і капіталоємність об'єктів інфраструктури;

2) задовгі терміни їх створіння і функціонування (звідси існує думка про невигоди вкладень, наприклад, в транспортну інфраструктуру);

3) прояв основного ефекту (в ряді випадків до 90%) від функціонування інфраструктури зовні її галузей - в базисних галузях ( це знаходить вираження в співвідношенні макроекономічних показників - частка транспорту, наприклад у ВВП, як правило не перевищує 5-8%, тоді як в капіталовкладеннях - більше 20%);

4)інерційність (нееластичність) функціонування ( немає жорсткого зв'язку між рівнем розвитку інфраструктури і потреби в ній), що часто веде до недооцінки необхідності нових капіталовкладень в посилення об'єктів і мереж;

5) можлива функціональна взаємозамінність елементів інфраструктури: видів транспорту і зв'язку ( так, за розрахунками, близько 30% ділових і 50% побутових поїздок могли б бути замінені добре функціонуючими системами зв'язку) і т.д.

Виробничу інфраструктуру класифікують за різними підставами. Найактуальнішими є підходи: просторово-виробничий і галузевий.

За просторово-виробничою підставою і виділяють:

виробничу інфраструктуру підприємства;

виробничу структуру регіону;

виробничу структуру держави;

виробничу інфраструктуру співдружності держав;

виробничу інфраструктуру світової спільноти.

За галузевим принципом побудови виробництва виділяють:

виробничу інфраструктуру окремого виробництва;

виробничу інфраструктуру підприємства;

виробничу інфраструктуру галузі.

Виробничу інфраструктуру класифікують також за виконуваними функціями (галузями інфраструктури).

Аналізуючи думки більшості провідних фахівців можна відзначити, що до складу виробничої інфраструктури включаються наступні структурні підрозділи: підприємства з виробництва электро- і теплоенергії і споруди для їх передачі, транспорт, комунальний зв'язок, матеріально-технічне постачання, підприємства і споруди із водозабезпечення, пристрої з регулювання водних ресурсів ( греблі, дамби, іригаційні системи та ін.)

Водопостачання   сукупність трубопровідних комунікацій, джерел і спеціальних споруд для забезпечення населення і виробництва водою.

Каналізація   це сукупність комунікацій, споруд для забезпечення видалення побутових і промислових стоків з подальшим їх очищенням.

Електропостачання включає сукупність енергетичних мереж (лінії електропередачі, силові підстанції, підрозділи обслуговування), що забезпечують подачу електроенергії споживачам. Розрізняють енергетичні мережі за:

1) номіналом передаваного струму ( високовольтні, низьковольтні, постійного і змінного струму);

2) територіальною ознакою (мережі підприємства, регіону та ін.).

В інфраструктуру оптової торгівлі і матеріально-технічного постачання входять установи для придбання, збуту, накопичення і зберігання матеріальних засобів і товарів ( товарні біржі, оптові ринки, склади, холодильники, збуто-постачальницькі бази і контори, маркетингові організації).

Транспорт представлений сукупністю шляхів сполучення, транспортних засобів ( автомобілі, пересувний залізничний склад, судна, літаки, вертольоти, трубопроводи), технічних споруд і пристроїв на шляхах сполучення забезпечуючих процес переміщення людей і вантажів різного призначення. До шляхів сполучення відносяться: дороги ( автомобільні і залізні),водні шляхи, повітряні траси, канатні підвісні дороги.

Транспорт відрізняють такі риси:

високий ефект випереджаючого в порівнянні з основним виробництвом розвитку транспортної інфраструктури;

невід’ємність процесів виробництва і споживання «продукції» транспорту, нематеріальний її характер   звідси неможливість її накопичення, зберігання, складування, що вимагає значних резервних потужностей;

значна сезонна, місячна і добова нерівномірність об'єктів транспортної інфраструктури, тобто необхідність її повсюдного розвитку;

переваження просторово-мережних лінійних схем ( при стрімкому зростанні «точкових вузлів»);

територіальна концентрація транспортної інфраструктури ( часто із значним тимчасовим лагом) відповідає концентрації виробництва і населення, відображаючи загальний «географічний малюнок» господарства.

поетапна дія на прилеглу територію, яке додає їй особливі властивості примагістральної зони.

Зв'язок - одна із самих географічних галузей інфраструктури. Його створіння, розвиток і функціонування значною мірою визначаються географічним положенням і місцевими особливостями. Інфраструктура зв'язку складається з різних технічних засобів з прийому і обробки інформації, в установи зв'язку, каналів зв'язку для її передачі, систем комунікацій, апаратури для її доставки адресату. Лінії зв'язку розрізняють за типом розповсюдження радіохвиль:

повітряні; дротяні (кабельні);

радіолінійні; оптиковолоконні;

супутникові.

Фінансова інфраструктура   сукупність банків та інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію грошових коштів і надання позик. Вона включає державні установи ( центральні емісійні банки, комерційні банки, ощадні банки та ін.), приватні установи ( комерційні банки, інвестиційні банки спеціалізовані банківські установи - іпотечні банки).

Всі ці установи потребують оперативного обміну інформацією. Для цього використовуються наступні елементи інфраструктури: засоби зв'язку і засоби автоматизації.


^ Самостійна навчальна робота

Виробнича інфраструктура як підсистема господарства, яка створює і реалізує загальні умови для функціонування виробництва і життя населення. Визначення функцій виробничої інфраструктури.

Класифікація виробничої інфраструктури за просторово-виробничим і галузевим підходом. Класифікація виробничої інфраструктури за виконуваними функція