Реферат: Програма та методичні матеріали з філософії для підготовки до складання кандидатського іспиту аспірантів та здобувачів нефілософських спеціальностей харків



Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки


ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
З ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ


Харків

2010


Програма та методичні матеріали з філософії для підготовки для складання кандидатського іспиту аспірантів та здобувачів нефілософських спеціальностей / Упоряд.: В.І. Штанько. – Харків: ХНУРЕ, 2010. – 52 с.


Упорядник В.І. ШТАНЬКО, д. філос. н., проф.


Рецензент І.З. ЦЕХМИСТРО,. д.філос.н., проф., заслужений діяч науки і
техніки України





ЗМІСТ


ВСТУП 5

ПРОГРАМА КУРСУ ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ АСПІРАНТАМИ ТА ЗДОБУВАЧАМИ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 7

1  ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ СВІТУ 7

2  НАУКОВІ ЗНАННЯ І НАУКА В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ 8

2.1  Наукове пізнання і знання 8

2.2  Наука як соціальний інститут і елемент духовної культури 9

3  ВИНИКНЕННЯ НАУКИ Й ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ 10

3.1  Виникнення науки 10

3.2  Основні історичні етапи розвитку науки 10

4  СТРУКТУРА СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ 12

4.1  Знання природничонаукове, технічне, гуманітарне, їх взаємозв’язок 12

4.2  Співвідношення теорії й емпірії в розвитку науки 12

4.3  Метатеоретичний рівень наукового знання 13

5  ФІЛОСОФІЯ НАУКИ 14

5.1  Сутність і основна проблематика філософії науки 14

5.2  Філософія науки, її генезис і етапи розвитку 14

5.2.1 Проблеми філософії науки в позитивізмі ХІХ ст. і неокантіанстві 15

5.2.2  Філософська концепція науки в працях К. Маркса, Ф. Енгельса і В.І. Леніна 15

5.2.3  Позитивістська традиція у філософії науки ХХ століття 16

5.2.4  Антипозитивістські концепції 16

6  ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ НАУКИ І ЙОГО ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ 18

6.1 Загальні закономірності розвитку науки 18

6.2  Соціокультурні фактори розвитку науки 18

6.3  Загальні теоретичні моделі розвитку науки 18

7  ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ НАУКИ 19

7.1  Онтологічні проблеми 19

7.2  Логіко-гносеологічні і методологічні проблеми 21

7.3  Аксіологічні проблеми сучасної науки 22

7.4  Філософія техніки і технічна раціональність 23

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 25

1  ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ СВІТУ 25

2  ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ 26

3  НАУКА І ФІЛОСОФІЯ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 27

4  НАУКА І РЕЛІГІЯ 28

5  НАУКА, ТЕХНІКА, КУЛЬТУРА 29

6  ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ НАУКИ (ЗА РОБОТАМИ К. ПОППЕРА, І .ЛАКАТОСА, Т. КУНА, СТ. ТУЛМІНА, П .ФЕЄРАБЕНДА) 30

7  ПОШУКИ НОВОГО СВІТОРОЗУМІННЯ: ГЛОБАЛЬНИЙ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ, СИНЕРГЕТИКА, СУЧАСНИЙ ХОЛІЗМ У НАУКОВІЙ КАРТИНІ СВІТУ 31

8  ФІЛОСОФСЬКІ І СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 32

9  НАУКА І МОРАЛЬНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ І ДИСКУСІЇ 33

10  ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ТА ПІДҐРУНТЯ МАТЕМАТИКИ (ЗА РОБОТАМИ М. КЛАЙНА “МАТЕМАТИКА. ВТРАТА ВИЗНАЧЕНОСТІ” І “МАТЕМАТИКА. ПОШУК ІСТИНИ”). 34

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ НАПИСАННЯ 36

1  МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ 36

2 ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 38

ЛІТЕРАТУРА 41

1. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА 41

2. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 41

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ 48





ВСТУП

Курс охоплює основний комплекс проблем філософії і методології науки і розглядає розвиток наукового знання в широкому соціокультурному контексті.

^ Основні задачі курсу:

сформувати цілісне уявлення про науку як особливий вид людської діяльності, соціальний інститут і найважливішу сферу сучасної культури, а також про тенденції її історичного розвитку;

ознайомити з особливим розділом філософського знання – філософією науки, однією з функцій якої є здійснення взаємозбагачувальних зв'язків між філософією і наукою;

ознайомити з світоглядними і методологічними основами сучасного наукового знання; нормативно-ціннісними орієнтирами сучасної наукової діяльності,

подальше вдосконалення філософської і методологічної культури мислення.

У результаті вивчення курсу аспіранти повинні мати уявлення про:

структуру і функції сучасного наукового знання і тенденції його історичного розвитку;

глобальні тенденції зміни наукової картини світу;

світоглядні, методологічні і інші філософські підстави сучасного наукового знання;

різні проблеми, пов'язані з впливом науки і техніки на розвиток сучасної цивілізації;


повинні:

уміти орієнтуватися в складних філософських питаннях сучасної науки і способах їх вирішення;

розуміти роль філософських принципів і концепцій при виборі, постановці, концептуальному осмисленні пізнавальних проблем в процесі наукового дослідження;

розуміти роль філософських принципів і ідей для формування критичного мислення, творчого відношення до вирішення наукових проблем;

володіти ясними уявленнями про системи цінностей, на які орієнтовані учені в своїй професійній діяльності, чіткіше визначити свої соціальні і громадські позиції, усвідомити міру соціальної відповідальності ученого в сучасному світі.


Зміст програми розрахований не тільки на поглиблення знань, одержаних студентами і магістрантами з філософії під час вивчення базового курсу філософії, але і на самостійну роботу аспірантів і здобувачів з проблематики, яка має фундаментальний світоглядний і методологічний характер для ученого, спеціаліста вищої кваліфікації.

У тематиці рефератів і контрольних запитаннях, у списку літератури враховані вимоги, які пов'язані з профілем і проблематикою дисертаційних досліджень аспірантів і здобувачів.


^ ПРОГРАМА КУРСУ ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ АСПІРАНТАМИ ТА ЗДОБУВАЧАМИ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

1  ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ СВІТУ

Пізнання в контексті людського існування. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу, що історично розвивається, і як напрямок самореалізації людини. Проблеми пізнаваності світу: межі пізнання, сучасні концепції гносеологічного скептицизму і гносеологічного оптимізму.

Знання і дійсність. Знання й інформація. Знання «по істині» і «на думку». Предметність знання. Види знання: опосередковане і безпосереднє, об’єктивне і суб’єктивне, абсолютне і відносне. Типи знання: повсякденне, наукове, художньо-образне, філософське. Суб’єктоване і об’єктоване знання. Можливість існування знання в суб’єктивованій (особистісній) і об’єктивованій (колективній) формі. Види колективного знання: знання, об’єктивоване в текстах, розподілене знання. Об’єктивоване знання й артефакти. Об’єктивоване знання і міжсуб’єктна комунікація. Роль неявних компонентів у колективному знанні. Концепція К. Поппера про об’єктивне знання як таке, що не передбачає суб’єкта, який пізнає. Ідея К. Поппера про „три світи”: світ фізичних предметів, світ індивідуально-психічного і світ об’єктивного знання. Поняття особистісного знання. Неявне знання й особистісне знання. Фокус, периферія і фон знання. Неявне знання і віра. Можливості експлікації неявного знання і „інженерія знання”.

Пізнання як відображення і творчість, проблема їхнього синтезу. „Коперніканський переворот” (Кант) в уявленнях про пізнання. Пізнання як інтерпретація.

Об’єкт і суб’єкт пізнання. Сучасні уявлення про об’єкт пізнання: ідеалізовані об’єкти, об’єкти, що не спостерігаються, теоретичні конструкти. Поняття суб’єкта, що пізнає, і епістемологічного колективу. Діалектика суб’єкта й об’єкта пізнання.

Джерела пізнання. Емпірична і раціоналістична теорія пізнання: історія і сучасність.

Істина як центральна тема теорії пізнання. Різноманіття концепцій істини: кореспондентська (істина як відповідність знання і предмета), прагматична (Дьюї), когерентна (Кант, логічний позитивізм), конвенціалістська (Пуанкаре). Критерії істини. Концепція багаторівневої реальності і наявності істин різного типу. Взаємовідношення істин науки й істин здорового глузду: конфлікт і взаємодія. Проблема критерію істини в філософії. Логічні критерії істини. Практичне підтвердження істини.

Сучасні підходи в епістемології як вираз її некласичного характеру: еволюційна епістемологія, нові зв’язки епістемології, психології, соціальних наук, когнітивних наук. Епістемологія і проблеми штучного інтелекту.


Література

Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.

Философия и методология познания. Учебник / Под общ. ред. Обухова В.Л. и др. – СПб., 2003.

Заблуждающийся разум? Многообразие форм вненаучного знания. – М., 1991.

Рассел Б. Человеческое познание. Его сфера и границы – М., 1998.

Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.

Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.

Деннет Д. Постмодернизм и истина. Почему нам нужно понимать это правильно // Вопросы философии. № 8, 2001.

Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории познания. – М., 2003.

Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. М., 1980.

Эволюционная эпистемология: Проблемы, перспективы. – М., 1996.


2  НАУКОВІ ЗНАННЯ І НАУКА В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ

Основні сторони буття науки: наука як система знань, як процес одержання нового знання (пізнавальна діяльність), як соціальний інститут
^ 2.1  Наукове пізнання і знання
Особливості наукового пізнання і знання: системність, обґрунтованість, універсальність, предметність наукових знань.

Особливості мови науки. Мова як засіб комунікації і засіб пізнання. Природна і штучна мови. Значення і смисл. Вплив мови на процес і результат сприйняття. Мова і мислення. Письмові тексти й об’єктивація знань. Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа. Можливість адекватного перекладу інформації з однієї мови на іншу.

Критерії наукового знання і відмінність науки від псевдонаукових побудов. Верифікація і фальсифікація наукового знання. Історична мінливість співвідношень наукового і позанаукового знання.
^ 2.2  Наука як соціальний інститут і елемент духовної культури
Становлення науки як соціального інституту. Історичний розвиток інституціональних форм наукової діяльності. Наукові співтовариства і їхні історичні типи: дисциплінарні і міждисциплінарні співтовариства, наукові школи і напрямки.

Наука і суспільство. Способи управління наукою. Форми і способи передачі наукової інформації. Університетська освіта як форма відтворення і розширення знання. Еволюція способів трансляції наукових знань.

Наука і влада. Державна політика і проблеми державного регулювання науки.

Взаємозв’язок розвитку науки і техніки. Наука і практичні потреби суспільства. Фундаментальна і прикладна наука. Наука й економіка

Історична місія науки в розвитку західної цивілізації (К.Ясперс).

Наука як елемент духовної культури. Співвідношення науки зі сферою повсякденної свідомості, з релігією, міфом, мистецтвом. Роль повсякденного знання в становленні і функціонуванні науки. Наука і релігійне сприйняття світу. Принцип додатковості релігії і науки в пошуках єдиної картини світу.

Аспект повсякденності в науці як умова її вбудовування в масову культуру з використанням методів: квазіформалізації (розробка і тиражування структур, що виражають у доступній повсякденній свідомості формі певних наукових знань); агіографії (привнесення дидактичного начала в спосіб життя); міфологізація.


Література

Бернар Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.

Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.

Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Ростов н/Д., 1999.

Крымский С.Б. Научные знания и принципы его трансформации. – К., 1974.

Мамчур Е.А. Проблемы социально-культурной детерминации научного познания. – М.,1987.

Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.

Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.

Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. – М., 1992.

Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. №10, 1989.

Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.

Холтон Дж. Что такое «антинаука» // Вопросы философии. № 2, 1992.



3  ВИНИКНЕННЯ НАУКИ Й ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ
^ 3.1  Виникнення науки
Переднаука і наука у власному смислі слова. Джерела природничо-наукового знання (первісні уявлення про світ, міф і повсякденне знання, наукові уявлення на Древньому Сході, культурний переворот у Древній Греції VIII – V ст. до н.е., ідея природи в цю епоху, атомістика, поява зачатків наукових дисциплін). Дві стратегії породження знань: узагальнення практичного досвіду і конструювання теоретичних моделей, що забезпечують вихід за рамки наявних історично сформованих форм виробництва і повсякденного досвіду.
^ 3.2  Основні історичні етапи розвитку науки
Культура античного поліса і становлення перших форм теоретичної науки. Особливості розвитку науки в умовах античної культури. Основні персоналії і досягнення грецької науки. Синтез античного знання в працях Аристотеля. Олександрійський період у розвитку грецької науки як вищий етап у розвитку природничонаукової традиції мислення в античності.

Середньовічна наука і її специфіка. Формування логічних норм наукового мислення і професійних організацій науки в середньовічних університетах. Формування університетської освітньої традиції. Роль християнської теології в зміні споглядальної позиції вченого: людина творець з маленької букви; маніпуляція з природними об’єктами – алхімія, астрологія, магія. Формування ідеалів математизованого і дослідного знання: оксфордськая школа, Роджер Бекон, Вільям Оккам; геометрична оптика Бонавентура і символічна концепція пізнання. Дилема віри і знання. Концепція двох істин. Роль християнства у генезисі європейської науки. Внесок науки Середньовіччя в європейську наукову традицію.

Духовна революція епохи Відродження. Ревізія схоластичного і формування нового дослідницького апарату. Учене незнання і геометричні образи у вченні М. Кузанського. Методологічне значення принципу єдності законів Світобудови.

Становлення науки Нового часу: від Коперніка до Ньютона. Поняття класичної науки (класичного ідеалу наукового знання). Г. Галілей як засновник емпіричного природознавства. Роль філософії, ідей Ф. Бекона і Р. Декарта в обґрунтуванні і пропаганді нових методів наукового мислення. Дилема раціоналізму й емпіризму у філософії науки ХVІІ століття. Внесок І. Ньютона у формування класичної науки (абсолютний простір і час, абсолютний спостерігач, однозначний детермінізм). Декартівська і ньютонівська наукові програми. Користь і значення наук по Ф. Бекону: утопія „Нова Атлантида”.

Образ науки у філософії Просвітництва: переконання, що знання повинне бути корисним. Протиставлення корисної дослідної науки і марної метафізики. Інституціоналізація науки (перетворення науки в соціальний інститут).

Розквіт науки в XIX ст. і проблеми її розвитку на рубежі XIX – ХХ ст. Дисциплінарний розвиток науки в XIX ст. Криза у фізиці на рубежі століть і її роль у розвитку науки XX ст.

Наука XX ст.: основні досягнення і становлення некласичної і постнекласичної науки.


Література

Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.

Купцов В.Философия и методология науки. Учебное пособие. – М., 1996.

Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие. – М.: 2001.

Методология науки: Проблемы и история. – М., 2003.

Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада: Учебн. хрестоматия. 2-е изд., перераб и доп. – М., 1996.

Бернар Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.

Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. – М., 1981.

Гайденко В.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века. – М., 1989.

Гайденко П.П. Эволюция понятия науки. – М., 1980.

Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.

Уайтхед А. Наука и современный мир. Избранные работы по философии. – М., 1990.


^ 4  СТРУКТУРА СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ
^ 4.1  Знання природничонаукове, технічне, гуманітарне, їх взаємозв’язок
Особливості предмета і метода прирподничонаукового і гуманітарного знання. Проблеми взаємозв’язку і взаємлодії природознанства і гуманітарних наук в культурі ХХ ст.

Особливості технічного знання, його об’єкт і предмет. Місце технічного знання в системі наук, проблеми взаємодії його з природничонауковим і гуманітарним знанням. Гуманітаризація технічного знання.

^ 4.2  Співвідношення теорії й емпірії в розвитку науки
Емпіричне і теоретичне знання: стандартна модель і методологічні проблеми, що виникають на її основі.

Структура і методи емпіричного дослідження. Експеримент і дані спостереження. Встановлення емпіричних залежностей і наукових фактів. Гносеологічна функція приладів. Теоретична навантаженість наукового факту.

Структура і методи теоретичного дослідження. Проблема теоретичних конструктів. Абстрактні об’єкти теорії й абстрактні об’єкти картини світу і процедури їхньої побудови (ідеалізація, конструювання). Теоретико-дедуктивні методи дослідження ідеальних об’єктів. Ідеалізація і формалізація. Математичне моделювання. Теоретична модель і теоретичний закон.

Співвідношення емпіричного і теоретичного знання.

Основні форми наукового пізнання – проблема, факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція. Наукова проблема і гіпотеза.

Наукова теорія. Структура наукової теорії. Типи наукових теорій. Функції наукових теорій: опис, пояснення, прогнозування, розуміння, систематизація. Технічні теорії і їхні особливості.

Критерії вибору теорій. Ідея верифікації і пов’язані з нею труднощі. Фальсифікаціонізм К. Поппера. Теза Дюгема-Куайна. Естетичні критерії вибору теорій.
^ 4.3  Метатеоретичний рівень наукового знання
Підґрунтя наукового пізнання: критерії науковості, ідеали і норми дослідження, наукова картина світу. Наукова картина світу. Історичні форми наукової картини світу. Функції наукової картини світу. (Картина світу як онтологія, як форма систематизації знання, як дослідницька програма).

Ідеали і норми дослідження і їх соціокультурна розмірність. Система ідеалів і норм як схема методу діяльності. Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає конкретній науковій картині світу.

Філософські підґрунтя науки. Роль філософських ідей і принципів в обґрунтуванні наукового знання. Філософські ідеї як евристика наукового пошуку. Філософське обґрунтування як умова включення наукових знань у культуру.


Література

Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.

Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие. – М.: 2001.

Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Ростов н/Д., 1999.

Бернар Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.

Вартофский М. Эвристическая роль метафизики в науке // Структура и развитие науки. – М., 1978.

Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.

Крымский С.Б. Научные знания и принципы его трансформации. – К., 1974.

Мамчур Е.А. Проблемы социально-культурной детерминации научного познания. – М., 1987.

Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.

Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.

Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983 (1999).

Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. – М.: 2002.

Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. №10, 1989.

Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.

Холтон Дж. Что такое « антинаука» // Вопросы философии. № 2, 1992.


5  ФІЛОСОФІЯ НАУКИ
^ 5.1  Сутність і основна проблематика філософії науки
Наука як об’єкт філософського дослідження. Типологія філософських і методологічних проблем науки, ситуації їхнього виникнення і шляхи вирішення. Роль цих проблем у розвитку науки.

Основне коло питань, що обговорюються філософією науки і різноманіття відповідей на ці питання в різних напрямках філософії науки. Необхідність вироблення власної позиції за даними питаннями для розвитку вільного, критичного мислення і для осмислення місця і ролі вченого в сучасному світі.
^ 5.2  Філософія науки, її генезис і етапи розвитку
Філософія науки як філософська рефлексія над наукою. Погляд на науку у філософії Ф. Бекона, Р. Декарта, І. Канта, Г. Фіхте, Гегеля.
^ 5.2.1 Проблеми філософії науки в позитивізмі ХІХ ст. і неокантіанстві
Історичні умови і ситуація в науці в момент народження позитивізму. Дисциплінарна організація і професіоналізація науки.

Основні філософські ідеї вчення про науку у філософії О. Конта.

Вчення О. Конта про три форми пізнання і три стадії суспільного й індивідуального розвитку. Класифікація наук за Контом. Її відмітні риси (лінійність, редукціонізм). Емпіризм Дж.Ст. Мілля, заперечення апріорних істин. Мілль про емпіричне походження істин математики. Мілль про методи наукової індукції. Обмеженість і недоліки позитивістського трактування наукового знання: недооцінка ролі наукової теорії і теоретичного пояснення; переоцінка значення індукції в науці; ігнорування ролі метафізичних уявлень у розвитку науки.

Поява „другого” позитивізму і прагнення очистити фізику від домішок метафізичних понять. Е. Мах і його критика класичної фізики. Концепція філософії науки Е. Маха: емпіризм, радикальний феноменалізм, психологізм. Вплив феноменалізму Маха і його критики класичної механіки на молодого А. Ейнштейна. Трактування наукової теорії в концепції А. Пуанкаре. Гіпотетичний характер будь-якої теорії. Конвенціоналізм Пуанкаре. Конвенціональний характер геометрії. Оцінки наукової теорії на основі її зручності і доцільності для практичних дій. Сильні і слабкі сторони „другого позитивізму”: відхід від індуктивізму; постановка проблеми структури і функцій фізичної теорії; постановка проблеми мови, якою користується фізична теорія, і критеріїв її вибору; негативна оцінка значення метафізики для строгої науки; прагнення убезпечити майбутній розвиток науки від перспективи повторення наукових революцій.

Проблеми філософії науки в неокантіанстві Марбургської (Коген, Натор, Кассірер) і Баденської (Віндельбанд, Риккерт ) школах. Розмежування методології природничо-наукових і гуманітарних наук. Протиставлення наук про природу наукам про культуру.

Методологічна концепція прагматизму. Поняття істини в прагматизмі. Теоретичне знання як різновид інтелектуальної поведінки. Істинність як корисність. Інструменталізм, операціоналізм.
^ 5.2.2  Філософська концепція науки в працях К. Маркса, Ф. Енгельса і В.І. Леніна
Соціально-історична природа науки. Наука і культура, наука і практика. Роль практики в розвитку науки. Соціальні фактори розвитку науки. Наука як продуктивна сила суспільства. Категоріальні підґрунтя наукового мислення.

Проблеми взаємозв’язку науки і філософії в роботах В.І. Леніна.
^ 5.2.3  Позитивістська традиція у філософії науки ХХ століття
Претензія логічного позитивізму на здійснення „революції у філософії” і створення філософії, адекватної сучасній науці. Вплив „Логіко-філософського трактату” Л. Вітгенштейна на формування основних настанов логічного позитивізму. Ідея подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови (Р. Карнап). Ідея нейтральної мови спостереження. Проект „уніфікованої науки” (О. Нейрат) і проблема створення єдиної мови науки. Поступове істотне ослаблення тези про зведення теоретичних тверджень до емпіричних (Карнап).

Проблеми демаркації науки і філософії. Пошук емпіричного обґрунтування наукового знання логічний і лінгвістичний позитивізм (Б. Рассел, М. Шлік, Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, Ф. Франк).

„Пізня” філософія Л. Вітгенштейна. „Мовні ігри”, значення як вживання. „Мовні пастки” і характер філософських проблем. Розуміння філософської діяльності як терапії. Цілісний характер мовних ігор. Сумнів можливий тільки в рамках певних „мовних ігор”.

„Критичний раціоналізм” К. Поппера. Критика індуктивізму К. Поппером. Принципова можливість спростування як відмітна риса наукових тверджень. Раціоналізм і критичність: відмінні риси науки за Поппером. Фальсифікуємість (тобто принципова можливість спростування) як відмінна риса наукових тверджень. Ідея об’єктивної істини: наука як нескінченна і негарантована спроба наблизитися до неї. Спроба Поппера побудувати „епістемологію без суб’єкта, що пізнає”.

Криза неопозитивізму і поява постпозитивізму.

Основні ідеї постпозитивістської філософії науки: філософія науки має досліджувати розвиток наукового знання; будь-яке емпіричне твердження обумовлене відповідною теорією – „теоретично навантажене”; метафізичні концепції тісно пов’язані з науковим знанням – стимулююче впливають на розвиток науки, входять у саме тіло науки; розвиток наукового знання некумулятивний процес; філософія науки повинна орієнтуватися на історію і соціологію науки.
^ 5.2.4  Антипозитивістські концепції
Філософія науки Г. Башляра. Концепція “нового раціоналізму” і “нового образу” науки.

Проблема зв’язку метафізики і науки в працях А. Уайтхеда. Основні риси концептуальної моделі світу у філософії А. Уайтхеда.

Наукова раціональність і філософський розум в інтерпретації Е. Гуссерля. Феноменологічна філософія науки і техніки. Розуміння природи техніки в роботах М. Гайдеггера. Перспективи подальшого розвитку феноменологічної філософії науки і техніки.

Методологічний потенціал герменевтики (Гадамер).

Постмодерністський переворот в інтелектуальній культурі і методології науки.


Література

Башляр Г. Новый рационализм. – М., 1987.

Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1958.

Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.

Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Введение в феноменологическую философию // Вопросы философии. № 7, с.136-175, 1992.

Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.

Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм // Полн. собр. соч. Т. 18. С. 324 – 326.

Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1999.

Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. – М.: 2002.

Пуанкаре А. О науке. – М., 1983.

Рассел Б. Человеческое познание. Его сфера и границы. – М., 1998.

Рорти Р. Философия и зеркало природы. – Новосибирск, 1997.

Уайтхед А. Наука и современный мир. Избранные работы по философии. – М., 1990.

Философия техники в ФРГ. – М., 1989.

Философия техники: история и современность. – М., 1997.

Философский энциклопедический словарь. – М., 1989

Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.

Эйнштейн А. Собр науч. трудов : В 4 т. – М., 1968.

Эйнштейн А. Физика и реальность. – М., 1965


6  ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ НАУКИ І ЙОГО ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ
^ 6.1 Загальні закономірності розвитку науки
Механізми розвитку наукових знань. Види наукових традицій і їх роль у розвитку наукових знань (традиційні проблеми, традиції організації й обґрунтування знання, стиль мислення). Наукові школи як форми зародження і відтворення традицій. Традиції і новації. Новації своєчасні і несвоєчасні.

Проблема несумірності наукових теорій. Поняття наукової революції. Різноманіття і багатоаспектність наукових революцій. Наукова революція і зміна наукових теорій, відкриття нових класів явищ, перебудова наукової картини світу, зміна стилю мислення. Глобальні наукові революції як зміна підвалин наукового знання.

Диференціація й інтеграція наук. Проблеми і чинники інтеграції наукового знання: теоретизація, математизація, комплексні дослідження й інженерні розробки, глобальні проблеми. Взаємодія наук і наукових методів як фактор їхнього розвитку. Відкриття на стиках наук. Формування міждисциплінарних дослідницьких програм і універсальних методологічних установок. Нові науково-дослідні програми в науці ХХ ст.
^ 6.2  Соціокультурні фактори розвитку науки
Проблема інтерналізму і екстерналізму в сучасній історії науки. Труднощі виділення „внутрішніх” і „зовнішніх” факторів розвитку науки. Історико-культурні традиції, сприятливі і несприятливі для розвитку науки

Зміна соціального статусу науки, її престижу в суспільстві, ціннісних орієнтацій вчених у різні історичні епохи.

Особливості соціальних інститутів науки в різні історичні епохи. Зміна відношення держави до науки, форми управління наукою. Наука і влада. Феномен „ідеологізованої” науки.
^ 6.3  Загальні теоретичні моделі розвитку науки
Позитивістська (кумулятивна) модель розвитку науки.

Концепція розвитку наукового пізнання К. Поппера.

Проблема динаміки наукового знання, реабілітація метафізики в роботах Т. Куна, І. Лакатоса, Ст. Тулміна, П. Феєрабенда. Т. Кун: поняття парадигми, наукового співтовариства, нормальної науки. Методологія науково-дослідних програм І. Лакатоса. «Стандарти розуміння» Ст. Тулміна. «Гносеологічний анархізм» П. Феєрабенда: принцип проліферації теорій і теза про їхню несумірність.

Тематичний аналіз науки Д. Холтона. Л. Лаудан і концепція історичної мінливості цілей наукової діяльності.


Література

Современная западная философия: Словарь-справочник. – М., 1991.

Кун Т. Структура научных революций. – М., 1975.

Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // Структура и развитие науки. – М., 1981.

Лакатос И. Методология научно-исследовательских программ // Вопросы философии. №4, 1995.

Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.

Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1999.

Сокулер З.А. Методологический анархизм П. Фейерабенда. – М., 1987.

Тулмин Ст. Человеческое понимание. – М., 1984.

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.

Холтон Дж. Тематический анализ науки. М., 1981.


7  ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ НАУКИ
^ 7.1  Онтологічні проблеми
Єдність і різноманіття організації реальності. Проблеми структурної організації буття (рівні і форми організації світу). Типологія систем. Особливості системної організації неживої природи, світу живого, світу людини, культури.

Можливий, дійсний і віртуальний модуси буття.

Онтологія елементаризму і редукціонізму. Криза елементаризму в науці ХХ ст. і перебудова категоріальної структури мислення. Типи цілісних систем. Становлення сучасної концепції холізму.

Просторово-тимчасова організація буття. Реляційна і субстанціональна концепція простору і часу. Реальний, перцептивний, концептуальний простір і час. Проблема конечності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень: класичних (Ньютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде). Проблема незворотності часу в класичній, некласичній і постнекласичній науці. Особливості біологічного часу, соціального часу і простору.

Проблеми детермінізму. Причинність і необхідність у класичній науці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Обмеженість концепції лапласівського детермінізму для побудови сучасної картини світу. Імовірнісна причинність у некласичній науці: статистичні закони як зв’язок необхідного і випадкового. Можливості і межі імовірнісної картини світу. Проблеми причинності в постнекласичній науці: ситуації біфуркації як ситуації формування причини; непередбачуваність причинних процесів у детермінованому хаосі. Телеологічні концепції. Антропний принцип і його тлумачення.

Синергетика: у пошуках нового світорозуміння. Самоорганізація відкритих систем. Складність, темпоральність, цілісність – риси нового світобачення (за І. Пригожиним). Динамічний хаос як єдність порядку і хаосу. Конструктивна роль хаосу в становленні різноманіття світу.

Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму. Глобальний еволюціонізм у сучасній картині світу.


Література

Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы, 2003.

Аршинов В.И. Синергетика как феномен постнеклассической науки. М., 1999.

Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. – М.Наука. 1988.

Капра Ф. Дао физики. – СПб., 1994.

Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. – М., 1994.

Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение // Вопросы философии. №12, 1992.

Концепция целостности // Под ред. Цехмистро И.З., Штанько В.И. – Харьков, 1987.

Моисеев Н.Н. Универсальный эволюционизм // Вопросы философии. №3, 1991.

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.

Пригожин И. От существующего к возникающему. – М., 1985.

Цехмистро И.З. Диалектика множественного и единого. – М., 1972.

Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы, 2003.

Штанько В.И. Информация. Мышление. Целостность. – Харьков, 1992.



^ 7.2  Логіко-гносеологічні і методологічні проблеми
Проблеми трансформації історичних типів і норм наукової раціональності. Особливості сучасного стилю наукового мислення. Об’єктивність і раціональність наукового знання як фундаментальна цінність науки і уявлення про можливість їх досягнення в класичній, некласичній і постнекласичній науці. Зміна пізнавальних парадигм, пізнавальних традицій і можливість об’єктивної істини. Проблеми об’єктивної істини і різноманіття істин.

Зміна уявлень про об’єкт і суб’єкт наукового пізнання при переході від класичної до некласичної раціональності. Зміна ідеалів опису, пояснення, розуміння. Принцип доповняльності. Тенденція до плюралізму в розумінні істини. Контекстуальний характер істини.

Теоретизація сучасної науки. Теоретичні об’єкти науки і їхнє співвідношення з об’єктивною дійсністю.

Особливості формалізації і математизації сучасної науки. Різноманіття форм математизації. Теорема Гьоделя і її філософський зміст. Застосування нових математичних методів (фрактальная геометрія, ітераційні процедури і т.п.) і зміна ідеалів і норм пізнавальної діяльності. Переоцінка ролі фундаментальної теорії в нелінійному природознавстві. Від лінеаризованого тексту до гіпертексту (М. Бахтін, Ж. Дерріда, М.М. Суботін ).

Комп’ютеризація науки. Різноманіття форм використання комп’ютерної техніки в сучасній науці. Комп’ютеризація як основа нових інформаційних технологій, що забезпечують удосконалення форм взаємодії в науковому співтоваристві. Машинне моделювання, машинний експеримент, машинні методи доказу теорем. Комп’ютер і автоматизація наукового експерименту. Комп’ютер як основа нового світосприймання.


Література

Алексеева И.Ю. Человеческое знание и его компьютерный образ. – М., 1993

Вейценбаум Дж. Возможности вычислительных машин и человеческий разум. – М, 1982.

Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе ХХ в. // Вопросы философии. №6, 1991.

Дрейфус Х. Чего не могут вычислительные машины. М.. 1978.

Капра Ф. Дао физики. – СПб., 1994.

Клайн М. Математика. Поиск истины. – М., 1988.

Клайн М. Математика. Утрата определеннос
еще рефераты
Еще работы по разное