Реферат: Програма та методичні матеріали з філософії для підготовки до складання кандидатського іспиту аспірантів та здобувачів нефілософських спеціальностей харків
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет радіоелектроніки
ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
З ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Харків
2010
Програма та методичні матеріали з філософії для підготовки для складання кандидатського іспиту аспірантів та здобувачів нефілософських спеціальностей / Упоряд.: В.І. Штанько. – Харків: ХНУРЕ, 2010. – 52 с.
Упорядник В.І. ШТАНЬКО, д. філос. н., проф.
Рецензент І.З. ЦЕХМИСТРО,. д.філос.н., проф., заслужений діяч науки і
техніки України
ЗМІСТ
ВСТУП 5
ПРОГРАМА КУРСУ ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ АСПІРАНТАМИ ТА ЗДОБУВАЧАМИ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 7
1 ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ СВІТУ 7
2 НАУКОВІ ЗНАННЯ І НАУКА В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ 8
2.1 Наукове пізнання і знання 8
2.2 Наука як соціальний інститут і елемент духовної культури 9
3 ВИНИКНЕННЯ НАУКИ Й ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ 10
3.1 Виникнення науки 10
3.2 Основні історичні етапи розвитку науки 10
4 СТРУКТУРА СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ 12
4.1 Знання природничонаукове, технічне, гуманітарне, їх взаємозв’язок 12
4.2 Співвідношення теорії й емпірії в розвитку науки 12
4.3 Метатеоретичний рівень наукового знання 13
5 ФІЛОСОФІЯ НАУКИ 14
5.1 Сутність і основна проблематика філософії науки 14
5.2 Філософія науки, її генезис і етапи розвитку 14
5.2.1 Проблеми філософії науки в позитивізмі ХІХ ст. і неокантіанстві 15
5.2.2 Філософська концепція науки в працях К. Маркса, Ф. Енгельса і В.І. Леніна 15
5.2.3 Позитивістська традиція у філософії науки ХХ століття 16
5.2.4 Антипозитивістські концепції 16
6 ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ НАУКИ І ЙОГО ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ 18
6.1 Загальні закономірності розвитку науки 18
6.2 Соціокультурні фактори розвитку науки 18
6.3 Загальні теоретичні моделі розвитку науки 18
7 ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ НАУКИ 19
7.1 Онтологічні проблеми 19
7.2 Логіко-гносеологічні і методологічні проблеми 21
7.3 Аксіологічні проблеми сучасної науки 22
7.4 Філософія техніки і технічна раціональність 23
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 25
1 ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ СВІТУ 25
2 ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ 26
3 НАУКА І ФІЛОСОФІЯ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 27
4 НАУКА І РЕЛІГІЯ 28
5 НАУКА, ТЕХНІКА, КУЛЬТУРА 29
6 ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ НАУКИ (ЗА РОБОТАМИ К. ПОППЕРА, І .ЛАКАТОСА, Т. КУНА, СТ. ТУЛМІНА, П .ФЕЄРАБЕНДА) 30
7 ПОШУКИ НОВОГО СВІТОРОЗУМІННЯ: ГЛОБАЛЬНИЙ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ, СИНЕРГЕТИКА, СУЧАСНИЙ ХОЛІЗМ У НАУКОВІЙ КАРТИНІ СВІТУ 31
8 ФІЛОСОФСЬКІ І СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 32
9 НАУКА І МОРАЛЬНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ І ДИСКУСІЇ 33
10 ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ТА ПІДҐРУНТЯ МАТЕМАТИКИ (ЗА РОБОТАМИ М. КЛАЙНА “МАТЕМАТИКА. ВТРАТА ВИЗНАЧЕНОСТІ” І “МАТЕМАТИКА. ПОШУК ІСТИНИ”). 34
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ НАПИСАННЯ 36
1 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ 36
2 ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 38
ЛІТЕРАТУРА 41
1. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА 41
2. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 41
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ 48
ВСТУП
Курс охоплює основний комплекс проблем філософії і методології науки і розглядає розвиток наукового знання в широкому соціокультурному контексті.
^ Основні задачі курсу:
сформувати цілісне уявлення про науку як особливий вид людської діяльності, соціальний інститут і найважливішу сферу сучасної культури, а також про тенденції її історичного розвитку;
ознайомити з особливим розділом філософського знання – філософією науки, однією з функцій якої є здійснення взаємозбагачувальних зв'язків між філософією і наукою;
ознайомити з світоглядними і методологічними основами сучасного наукового знання; нормативно-ціннісними орієнтирами сучасної наукової діяльності,
подальше вдосконалення філософської і методологічної культури мислення.
У результаті вивчення курсу аспіранти повинні мати уявлення про:
структуру і функції сучасного наукового знання і тенденції його історичного розвитку;
глобальні тенденції зміни наукової картини світу;
світоглядні, методологічні і інші філософські підстави сучасного наукового знання;
різні проблеми, пов'язані з впливом науки і техніки на розвиток сучасної цивілізації;
повинні:
уміти орієнтуватися в складних філософських питаннях сучасної науки і способах їх вирішення;
розуміти роль філософських принципів і концепцій при виборі, постановці, концептуальному осмисленні пізнавальних проблем в процесі наукового дослідження;
розуміти роль філософських принципів і ідей для формування критичного мислення, творчого відношення до вирішення наукових проблем;
володіти ясними уявленнями про системи цінностей, на які орієнтовані учені в своїй професійній діяльності, чіткіше визначити свої соціальні і громадські позиції, усвідомити міру соціальної відповідальності ученого в сучасному світі.
Зміст програми розрахований не тільки на поглиблення знань, одержаних студентами і магістрантами з філософії під час вивчення базового курсу філософії, але і на самостійну роботу аспірантів і здобувачів з проблематики, яка має фундаментальний світоглядний і методологічний характер для ученого, спеціаліста вищої кваліфікації.
У тематиці рефератів і контрольних запитаннях, у списку літератури враховані вимоги, які пов'язані з профілем і проблематикою дисертаційних досліджень аспірантів і здобувачів.
^ ПРОГРАМА КУРСУ ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ АСПІРАНТАМИ ТА ЗДОБУВАЧАМИ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
1 ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ СВІТУ
Пізнання в контексті людського існування. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу, що історично розвивається, і як напрямок самореалізації людини. Проблеми пізнаваності світу: межі пізнання, сучасні концепції гносеологічного скептицизму і гносеологічного оптимізму.
Знання і дійсність. Знання й інформація. Знання «по істині» і «на думку». Предметність знання. Види знання: опосередковане і безпосереднє, об’єктивне і суб’єктивне, абсолютне і відносне. Типи знання: повсякденне, наукове, художньо-образне, філософське. Суб’єктоване і об’єктоване знання. Можливість існування знання в суб’єктивованій (особистісній) і об’єктивованій (колективній) формі. Види колективного знання: знання, об’єктивоване в текстах, розподілене знання. Об’єктивоване знання й артефакти. Об’єктивоване знання і міжсуб’єктна комунікація. Роль неявних компонентів у колективному знанні. Концепція К. Поппера про об’єктивне знання як таке, що не передбачає суб’єкта, який пізнає. Ідея К. Поппера про „три світи”: світ фізичних предметів, світ індивідуально-психічного і світ об’єктивного знання. Поняття особистісного знання. Неявне знання й особистісне знання. Фокус, периферія і фон знання. Неявне знання і віра. Можливості експлікації неявного знання і „інженерія знання”.
Пізнання як відображення і творчість, проблема їхнього синтезу. „Коперніканський переворот” (Кант) в уявленнях про пізнання. Пізнання як інтерпретація.
Об’єкт і суб’єкт пізнання. Сучасні уявлення про об’єкт пізнання: ідеалізовані об’єкти, об’єкти, що не спостерігаються, теоретичні конструкти. Поняття суб’єкта, що пізнає, і епістемологічного колективу. Діалектика суб’єкта й об’єкта пізнання.
Джерела пізнання. Емпірична і раціоналістична теорія пізнання: історія і сучасність.
Істина як центральна тема теорії пізнання. Різноманіття концепцій істини: кореспондентська (істина як відповідність знання і предмета), прагматична (Дьюї), когерентна (Кант, логічний позитивізм), конвенціалістська (Пуанкаре). Критерії істини. Концепція багаторівневої реальності і наявності істин різного типу. Взаємовідношення істин науки й істин здорового глузду: конфлікт і взаємодія. Проблема критерію істини в філософії. Логічні критерії істини. Практичне підтвердження істини.
Сучасні підходи в епістемології як вираз її некласичного характеру: еволюційна епістемологія, нові зв’язки епістемології, психології, соціальних наук, когнітивних наук. Епістемологія і проблеми штучного інтелекту.
Література
Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.
Философия и методология познания. Учебник / Под общ. ред. Обухова В.Л. и др. – СПб., 2003.
Заблуждающийся разум? Многообразие форм вненаучного знания. – М., 1991.
Рассел Б. Человеческое познание. Его сфера и границы – М., 1998.
Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.
Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.
Деннет Д. Постмодернизм и истина. Почему нам нужно понимать это правильно // Вопросы философии. № 8, 2001.
Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории познания. – М., 2003.
Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. М., 1980.
Эволюционная эпистемология: Проблемы, перспективы. – М., 1996.
2 НАУКОВІ ЗНАННЯ І НАУКА В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ
Основні сторони буття науки: наука як система знань, як процес одержання нового знання (пізнавальна діяльність), як соціальний інститут
^ 2.1 Наукове пізнання і знання
Особливості наукового пізнання і знання: системність, обґрунтованість, універсальність, предметність наукових знань.
Особливості мови науки. Мова як засіб комунікації і засіб пізнання. Природна і штучна мови. Значення і смисл. Вплив мови на процес і результат сприйняття. Мова і мислення. Письмові тексти й об’єктивація знань. Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа. Можливість адекватного перекладу інформації з однієї мови на іншу.
Критерії наукового знання і відмінність науки від псевдонаукових побудов. Верифікація і фальсифікація наукового знання. Історична мінливість співвідношень наукового і позанаукового знання.
^ 2.2 Наука як соціальний інститут і елемент духовної культури
Становлення науки як соціального інституту. Історичний розвиток інституціональних форм наукової діяльності. Наукові співтовариства і їхні історичні типи: дисциплінарні і міждисциплінарні співтовариства, наукові школи і напрямки.
Наука і суспільство. Способи управління наукою. Форми і способи передачі наукової інформації. Університетська освіта як форма відтворення і розширення знання. Еволюція способів трансляції наукових знань.
Наука і влада. Державна політика і проблеми державного регулювання науки.
Взаємозв’язок розвитку науки і техніки. Наука і практичні потреби суспільства. Фундаментальна і прикладна наука. Наука й економіка
Історична місія науки в розвитку західної цивілізації (К.Ясперс).
Наука як елемент духовної культури. Співвідношення науки зі сферою повсякденної свідомості, з релігією, міфом, мистецтвом. Роль повсякденного знання в становленні і функціонуванні науки. Наука і релігійне сприйняття світу. Принцип додатковості релігії і науки в пошуках єдиної картини світу.
Аспект повсякденності в науці як умова її вбудовування в масову культуру з використанням методів: квазіформалізації (розробка і тиражування структур, що виражають у доступній повсякденній свідомості формі певних наукових знань); агіографії (привнесення дидактичного начала в спосіб життя); міфологізація.
Література
Бернар Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.
Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.
Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Ростов н/Д., 1999.
Крымский С.Б. Научные знания и принципы его трансформации. – К., 1974.
Мамчур Е.А. Проблемы социально-культурной детерминации научного познания. – М.,1987.
Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.
Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.
Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. – М., 1992.
Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. №10, 1989.
Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.
Холтон Дж. Что такое «антинаука» // Вопросы философии. № 2, 1992.
3 ВИНИКНЕННЯ НАУКИ Й ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ
^ 3.1 Виникнення науки
Переднаука і наука у власному смислі слова. Джерела природничо-наукового знання (первісні уявлення про світ, міф і повсякденне знання, наукові уявлення на Древньому Сході, культурний переворот у Древній Греції VIII – V ст. до н.е., ідея природи в цю епоху, атомістика, поява зачатків наукових дисциплін). Дві стратегії породження знань: узагальнення практичного досвіду і конструювання теоретичних моделей, що забезпечують вихід за рамки наявних історично сформованих форм виробництва і повсякденного досвіду.
^ 3.2 Основні історичні етапи розвитку науки
Культура античного поліса і становлення перших форм теоретичної науки. Особливості розвитку науки в умовах античної культури. Основні персоналії і досягнення грецької науки. Синтез античного знання в працях Аристотеля. Олександрійський період у розвитку грецької науки як вищий етап у розвитку природничонаукової традиції мислення в античності.
Середньовічна наука і її специфіка. Формування логічних норм наукового мислення і професійних організацій науки в середньовічних університетах. Формування університетської освітньої традиції. Роль християнської теології в зміні споглядальної позиції вченого: людина творець з маленької букви; маніпуляція з природними об’єктами – алхімія, астрологія, магія. Формування ідеалів математизованого і дослідного знання: оксфордськая школа, Роджер Бекон, Вільям Оккам; геометрична оптика Бонавентура і символічна концепція пізнання. Дилема віри і знання. Концепція двох істин. Роль християнства у генезисі європейської науки. Внесок науки Середньовіччя в європейську наукову традицію.
Духовна революція епохи Відродження. Ревізія схоластичного і формування нового дослідницького апарату. Учене незнання і геометричні образи у вченні М. Кузанського. Методологічне значення принципу єдності законів Світобудови.
Становлення науки Нового часу: від Коперніка до Ньютона. Поняття класичної науки (класичного ідеалу наукового знання). Г. Галілей як засновник емпіричного природознавства. Роль філософії, ідей Ф. Бекона і Р. Декарта в обґрунтуванні і пропаганді нових методів наукового мислення. Дилема раціоналізму й емпіризму у філософії науки ХVІІ століття. Внесок І. Ньютона у формування класичної науки (абсолютний простір і час, абсолютний спостерігач, однозначний детермінізм). Декартівська і ньютонівська наукові програми. Користь і значення наук по Ф. Бекону: утопія „Нова Атлантида”.
Образ науки у філософії Просвітництва: переконання, що знання повинне бути корисним. Протиставлення корисної дослідної науки і марної метафізики. Інституціоналізація науки (перетворення науки в соціальний інститут).
Розквіт науки в XIX ст. і проблеми її розвитку на рубежі XIX – ХХ ст. Дисциплінарний розвиток науки в XIX ст. Криза у фізиці на рубежі століть і її роль у розвитку науки XX ст.
Наука XX ст.: основні досягнення і становлення некласичної і постнекласичної науки.
Література
Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.
Купцов В.Философия и методология науки. Учебное пособие. – М., 1996.
Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие. – М.: 2001.
Методология науки: Проблемы и история. – М., 2003.
Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада: Учебн. хрестоматия. 2-е изд., перераб и доп. – М., 1996.
Бернар Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.
Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. – М., 1981.
Гайденко В.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века. – М., 1989.
Гайденко П.П. Эволюция понятия науки. – М., 1980.
Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.
Уайтхед А. Наука и современный мир. Избранные работы по философии. – М., 1990.
^ 4 СТРУКТУРА СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ
^ 4.1 Знання природничонаукове, технічне, гуманітарне, їх взаємозв’язок
Особливості предмета і метода прирподничонаукового і гуманітарного знання. Проблеми взаємозв’язку і взаємлодії природознанства і гуманітарних наук в культурі ХХ ст.
Особливості технічного знання, його об’єкт і предмет. Місце технічного знання в системі наук, проблеми взаємодії його з природничонауковим і гуманітарним знанням. Гуманітаризація технічного знання.
^ 4.2 Співвідношення теорії й емпірії в розвитку науки
Емпіричне і теоретичне знання: стандартна модель і методологічні проблеми, що виникають на її основі.
Структура і методи емпіричного дослідження. Експеримент і дані спостереження. Встановлення емпіричних залежностей і наукових фактів. Гносеологічна функція приладів. Теоретична навантаженість наукового факту.
Структура і методи теоретичного дослідження. Проблема теоретичних конструктів. Абстрактні об’єкти теорії й абстрактні об’єкти картини світу і процедури їхньої побудови (ідеалізація, конструювання). Теоретико-дедуктивні методи дослідження ідеальних об’єктів. Ідеалізація і формалізація. Математичне моделювання. Теоретична модель і теоретичний закон.
Співвідношення емпіричного і теоретичного знання.
Основні форми наукового пізнання – проблема, факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція. Наукова проблема і гіпотеза.
Наукова теорія. Структура наукової теорії. Типи наукових теорій. Функції наукових теорій: опис, пояснення, прогнозування, розуміння, систематизація. Технічні теорії і їхні особливості.
Критерії вибору теорій. Ідея верифікації і пов’язані з нею труднощі. Фальсифікаціонізм К. Поппера. Теза Дюгема-Куайна. Естетичні критерії вибору теорій.
^ 4.3 Метатеоретичний рівень наукового знання
Підґрунтя наукового пізнання: критерії науковості, ідеали і норми дослідження, наукова картина світу. Наукова картина світу. Історичні форми наукової картини світу. Функції наукової картини світу. (Картина світу як онтологія, як форма систематизації знання, як дослідницька програма).
Ідеали і норми дослідження і їх соціокультурна розмірність. Система ідеалів і норм як схема методу діяльності. Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає конкретній науковій картині світу.
Філософські підґрунтя науки. Роль філософських ідей і принципів в обґрунтуванні наукового знання. Філософські ідеї як евристика наукового пошуку. Філософське обґрунтування як умова включення наукових знань у культуру.
Література
Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.
Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие. – М.: 2001.
Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Ростов н/Д., 1999.
Бернар Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.
Вартофский М. Эвристическая роль метафизики в науке // Структура и развитие науки. – М., 1978.
Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.
Крымский С.Б. Научные знания и принципы его трансформации. – К., 1974.
Мамчур Е.А. Проблемы социально-культурной детерминации научного познания. – М., 1987.
Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.
Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.
Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983 (1999).
Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. – М.: 2002.
Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. №10, 1989.
Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.
Холтон Дж. Что такое « антинаука» // Вопросы философии. № 2, 1992.
5 ФІЛОСОФІЯ НАУКИ
^ 5.1 Сутність і основна проблематика філософії науки
Наука як об’єкт філософського дослідження. Типологія філософських і методологічних проблем науки, ситуації їхнього виникнення і шляхи вирішення. Роль цих проблем у розвитку науки.
Основне коло питань, що обговорюються філософією науки і різноманіття відповідей на ці питання в різних напрямках філософії науки. Необхідність вироблення власної позиції за даними питаннями для розвитку вільного, критичного мислення і для осмислення місця і ролі вченого в сучасному світі.
^ 5.2 Філософія науки, її генезис і етапи розвитку
Філософія науки як філософська рефлексія над наукою. Погляд на науку у філософії Ф. Бекона, Р. Декарта, І. Канта, Г. Фіхте, Гегеля.
^ 5.2.1 Проблеми філософії науки в позитивізмі ХІХ ст. і неокантіанстві
Історичні умови і ситуація в науці в момент народження позитивізму. Дисциплінарна організація і професіоналізація науки.
Основні філософські ідеї вчення про науку у філософії О. Конта.
Вчення О. Конта про три форми пізнання і три стадії суспільного й індивідуального розвитку. Класифікація наук за Контом. Її відмітні риси (лінійність, редукціонізм). Емпіризм Дж.Ст. Мілля, заперечення апріорних істин. Мілль про емпіричне походження істин математики. Мілль про методи наукової індукції. Обмеженість і недоліки позитивістського трактування наукового знання: недооцінка ролі наукової теорії і теоретичного пояснення; переоцінка значення індукції в науці; ігнорування ролі метафізичних уявлень у розвитку науки.
Поява „другого” позитивізму і прагнення очистити фізику від домішок метафізичних понять. Е. Мах і його критика класичної фізики. Концепція філософії науки Е. Маха: емпіризм, радикальний феноменалізм, психологізм. Вплив феноменалізму Маха і його критики класичної механіки на молодого А. Ейнштейна. Трактування наукової теорії в концепції А. Пуанкаре. Гіпотетичний характер будь-якої теорії. Конвенціоналізм Пуанкаре. Конвенціональний характер геометрії. Оцінки наукової теорії на основі її зручності і доцільності для практичних дій. Сильні і слабкі сторони „другого позитивізму”: відхід від індуктивізму; постановка проблеми структури і функцій фізичної теорії; постановка проблеми мови, якою користується фізична теорія, і критеріїв її вибору; негативна оцінка значення метафізики для строгої науки; прагнення убезпечити майбутній розвиток науки від перспективи повторення наукових революцій.
Проблеми філософії науки в неокантіанстві Марбургської (Коген, Натор, Кассірер) і Баденської (Віндельбанд, Риккерт ) школах. Розмежування методології природничо-наукових і гуманітарних наук. Протиставлення наук про природу наукам про культуру.
Методологічна концепція прагматизму. Поняття істини в прагматизмі. Теоретичне знання як різновид інтелектуальної поведінки. Істинність як корисність. Інструменталізм, операціоналізм.
^ 5.2.2 Філософська концепція науки в працях К. Маркса, Ф. Енгельса і В.І. Леніна
Соціально-історична природа науки. Наука і культура, наука і практика. Роль практики в розвитку науки. Соціальні фактори розвитку науки. Наука як продуктивна сила суспільства. Категоріальні підґрунтя наукового мислення.
Проблеми взаємозв’язку науки і філософії в роботах В.І. Леніна.
^ 5.2.3 Позитивістська традиція у філософії науки ХХ століття
Претензія логічного позитивізму на здійснення „революції у філософії” і створення філософії, адекватної сучасній науці. Вплив „Логіко-філософського трактату” Л. Вітгенштейна на формування основних настанов логічного позитивізму. Ідея подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови (Р. Карнап). Ідея нейтральної мови спостереження. Проект „уніфікованої науки” (О. Нейрат) і проблема створення єдиної мови науки. Поступове істотне ослаблення тези про зведення теоретичних тверджень до емпіричних (Карнап).
Проблеми демаркації науки і філософії. Пошук емпіричного обґрунтування наукового знання логічний і лінгвістичний позитивізм (Б. Рассел, М. Шлік, Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, Ф. Франк).
„Пізня” філософія Л. Вітгенштейна. „Мовні ігри”, значення як вживання. „Мовні пастки” і характер філософських проблем. Розуміння філософської діяльності як терапії. Цілісний характер мовних ігор. Сумнів можливий тільки в рамках певних „мовних ігор”.
„Критичний раціоналізм” К. Поппера. Критика індуктивізму К. Поппером. Принципова можливість спростування як відмітна риса наукових тверджень. Раціоналізм і критичність: відмінні риси науки за Поппером. Фальсифікуємість (тобто принципова можливість спростування) як відмінна риса наукових тверджень. Ідея об’єктивної істини: наука як нескінченна і негарантована спроба наблизитися до неї. Спроба Поппера побудувати „епістемологію без суб’єкта, що пізнає”.
Криза неопозитивізму і поява постпозитивізму.
Основні ідеї постпозитивістської філософії науки: філософія науки має досліджувати розвиток наукового знання; будь-яке емпіричне твердження обумовлене відповідною теорією – „теоретично навантажене”; метафізичні концепції тісно пов’язані з науковим знанням – стимулююче впливають на розвиток науки, входять у саме тіло науки; розвиток наукового знання некумулятивний процес; філософія науки повинна орієнтуватися на історію і соціологію науки.
^ 5.2.4 Антипозитивістські концепції
Філософія науки Г. Башляра. Концепція “нового раціоналізму” і “нового образу” науки.
Проблема зв’язку метафізики і науки в працях А. Уайтхеда. Основні риси концептуальної моделі світу у філософії А. Уайтхеда.
Наукова раціональність і філософський розум в інтерпретації Е. Гуссерля. Феноменологічна філософія науки і техніки. Розуміння природи техніки в роботах М. Гайдеггера. Перспективи подальшого розвитку феноменологічної філософії науки і техніки.
Методологічний потенціал герменевтики (Гадамер).
Постмодерністський переворот в інтелектуальній культурі і методології науки.
Література
Башляр Г. Новый рационализм. – М., 1987.
Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1958.
Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.
Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Введение в феноменологическую философию // Вопросы философии. № 7, с.136-175, 1992.
Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.
Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм // Полн. собр. соч. Т. 18. С. 324 – 326.
Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1999.
Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. – М.: 2002.
Пуанкаре А. О науке. – М., 1983.
Рассел Б. Человеческое познание. Его сфера и границы. – М., 1998.
Рорти Р. Философия и зеркало природы. – Новосибирск, 1997.
Уайтхед А. Наука и современный мир. Избранные работы по философии. – М., 1990.
Философия техники в ФРГ. – М., 1989.
Философия техники: история и современность. – М., 1997.
Философский энциклопедический словарь. – М., 1989
Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.
Эйнштейн А. Собр науч. трудов : В 4 т. – М., 1968.
Эйнштейн А. Физика и реальность. – М., 1965
6 ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ НАУКИ І ЙОГО ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ
^ 6.1 Загальні закономірності розвитку науки
Механізми розвитку наукових знань. Види наукових традицій і їх роль у розвитку наукових знань (традиційні проблеми, традиції організації й обґрунтування знання, стиль мислення). Наукові школи як форми зародження і відтворення традицій. Традиції і новації. Новації своєчасні і несвоєчасні.
Проблема несумірності наукових теорій. Поняття наукової революції. Різноманіття і багатоаспектність наукових революцій. Наукова революція і зміна наукових теорій, відкриття нових класів явищ, перебудова наукової картини світу, зміна стилю мислення. Глобальні наукові революції як зміна підвалин наукового знання.
Диференціація й інтеграція наук. Проблеми і чинники інтеграції наукового знання: теоретизація, математизація, комплексні дослідження й інженерні розробки, глобальні проблеми. Взаємодія наук і наукових методів як фактор їхнього розвитку. Відкриття на стиках наук. Формування міждисциплінарних дослідницьких програм і універсальних методологічних установок. Нові науково-дослідні програми в науці ХХ ст.
^ 6.2 Соціокультурні фактори розвитку науки
Проблема інтерналізму і екстерналізму в сучасній історії науки. Труднощі виділення „внутрішніх” і „зовнішніх” факторів розвитку науки. Історико-культурні традиції, сприятливі і несприятливі для розвитку науки
Зміна соціального статусу науки, її престижу в суспільстві, ціннісних орієнтацій вчених у різні історичні епохи.
Особливості соціальних інститутів науки в різні історичні епохи. Зміна відношення держави до науки, форми управління наукою. Наука і влада. Феномен „ідеологізованої” науки.
^ 6.3 Загальні теоретичні моделі розвитку науки
Позитивістська (кумулятивна) модель розвитку науки.
Концепція розвитку наукового пізнання К. Поппера.
Проблема динаміки наукового знання, реабілітація метафізики в роботах Т. Куна, І. Лакатоса, Ст. Тулміна, П. Феєрабенда. Т. Кун: поняття парадигми, наукового співтовариства, нормальної науки. Методологія науково-дослідних програм І. Лакатоса. «Стандарти розуміння» Ст. Тулміна. «Гносеологічний анархізм» П. Феєрабенда: принцип проліферації теорій і теза про їхню несумірність.
Тематичний аналіз науки Д. Холтона. Л. Лаудан і концепція історичної мінливості цілей наукової діяльності.
Література
Современная западная философия: Словарь-справочник. – М., 1991.
Кун Т. Структура научных революций. – М., 1975.
Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // Структура и развитие науки. – М., 1981.
Лакатос И. Методология научно-исследовательских программ // Вопросы философии. №4, 1995.
Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.
Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1999.
Сокулер З.А. Методологический анархизм П. Фейерабенда. – М., 1987.
Тулмин Ст. Человеческое понимание. – М., 1984.
Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.
Холтон Дж. Тематический анализ науки. М., 1981.
7 ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ НАУКИ
^ 7.1 Онтологічні проблеми
Єдність і різноманіття організації реальності. Проблеми структурної організації буття (рівні і форми організації світу). Типологія систем. Особливості системної організації неживої природи, світу живого, світу людини, культури.
Можливий, дійсний і віртуальний модуси буття.
Онтологія елементаризму і редукціонізму. Криза елементаризму в науці ХХ ст. і перебудова категоріальної структури мислення. Типи цілісних систем. Становлення сучасної концепції холізму.
Просторово-тимчасова організація буття. Реляційна і субстанціональна концепція простору і часу. Реальний, перцептивний, концептуальний простір і час. Проблема конечності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень: класичних (Ньютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде). Проблема незворотності часу в класичній, некласичній і постнекласичній науці. Особливості біологічного часу, соціального часу і простору.
Проблеми детермінізму. Причинність і необхідність у класичній науці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Обмеженість концепції лапласівського детермінізму для побудови сучасної картини світу. Імовірнісна причинність у некласичній науці: статистичні закони як зв’язок необхідного і випадкового. Можливості і межі імовірнісної картини світу. Проблеми причинності в постнекласичній науці: ситуації біфуркації як ситуації формування причини; непередбачуваність причинних процесів у детермінованому хаосі. Телеологічні концепції. Антропний принцип і його тлумачення.
Синергетика: у пошуках нового світорозуміння. Самоорганізація відкритих систем. Складність, темпоральність, цілісність – риси нового світобачення (за І. Пригожиним). Динамічний хаос як єдність порядку і хаосу. Конструктивна роль хаосу в становленні різноманіття світу.
Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму. Глобальний еволюціонізм у сучасній картині світу.
Література
Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы, 2003.
Аршинов В.И. Синергетика как феномен постнеклассической науки. М., 1999.
Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. – М.Наука. 1988.
Капра Ф. Дао физики. – СПб., 1994.
Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. – М., 1994.
Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение // Вопросы философии. №12, 1992.
Концепция целостности // Под ред. Цехмистро И.З., Штанько В.И. – Харьков, 1987.
Моисеев Н.Н. Универсальный эволюционизм // Вопросы философии. №3, 1991.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.
Пригожин И. От существующего к возникающему. – М., 1985.
Цехмистро И.З. Диалектика множественного и единого. – М., 1972.
Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы, 2003.
Штанько В.И. Информация. Мышление. Целостность. – Харьков, 1992.
^ 7.2 Логіко-гносеологічні і методологічні проблеми
Проблеми трансформації історичних типів і норм наукової раціональності. Особливості сучасного стилю наукового мислення. Об’єктивність і раціональність наукового знання як фундаментальна цінність науки і уявлення про можливість їх досягнення в класичній, некласичній і постнекласичній науці. Зміна пізнавальних парадигм, пізнавальних традицій і можливість об’єктивної істини. Проблеми об’єктивної істини і різноманіття істин.
Зміна уявлень про об’єкт і суб’єкт наукового пізнання при переході від класичної до некласичної раціональності. Зміна ідеалів опису, пояснення, розуміння. Принцип доповняльності. Тенденція до плюралізму в розумінні істини. Контекстуальний характер істини.
Теоретизація сучасної науки. Теоретичні об’єкти науки і їхнє співвідношення з об’єктивною дійсністю.
Особливості формалізації і математизації сучасної науки. Різноманіття форм математизації. Теорема Гьоделя і її філософський зміст. Застосування нових математичних методів (фрактальная геометрія, ітераційні процедури і т.п.) і зміна ідеалів і норм пізнавальної діяльності. Переоцінка ролі фундаментальної теорії в нелінійному природознавстві. Від лінеаризованого тексту до гіпертексту (М. Бахтін, Ж. Дерріда, М.М. Суботін ).
Комп’ютеризація науки. Різноманіття форм використання комп’ютерної техніки в сучасній науці. Комп’ютеризація як основа нових інформаційних технологій, що забезпечують удосконалення форм взаємодії в науковому співтоваристві. Машинне моделювання, машинний експеримент, машинні методи доказу теорем. Комп’ютер і автоматизація наукового експерименту. Комп’ютер як основа нового світосприймання.
Література
Алексеева И.Ю. Человеческое знание и его компьютерный образ. – М., 1993
Вейценбаум Дж. Возможности вычислительных машин и человеческий разум. – М, 1982.
Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе ХХ в. // Вопросы философии. №6, 1991.
Дрейфус Х. Чего не могут вычислительные машины. М.. 1978.
Капра Ф. Дао физики. – СПб., 1994.
Клайн М. Математика. Поиск истины. – М., 1988.
Клайн М. Математика. Утрата определеннос
еще рефераты
Еще работы по разное
Реферат по разное
Об экономической эффективности социальной политики
17 Сентября 2013
Реферат по разное
Задачи вступительного экзамена по физике 2005г. Граната, летевшая со скоростью
17 Сентября 2013
Реферат по разное
А, поэтому необходимо вернуть астрономии статус самостоятельной дисциплины среди других дисциплин естественно-научного профиля в содержании среднего образования
17 Сентября 2013
Реферат по разное
Варианты заданий вступительного экзамена по физике в профильные 10-е классы цдо
17 Сентября 2013