Реферат: Територія США поділяється на три частини. Основна частина, або «суміжні шати», розміщені в центрі материка Північна Америка між Канадою І Мексикою

Міністерство освіти і науки України

Закарпатський державний університет

Факультет міжнародних відносин


Р Е Ф Е Р А Т

з дисципліни Країнознавство

Сполучені Штати Америки


Виконав :

студент І курсу денної

форми навчання

Банк Василь Васильович


Науковий керівник :

Копинець Юрій Юрійович


Ужгород - 2010

1 Природно-географічна характеристика країни

1.1 Географічне положення країни та опис її території

Територія США поділяється на три частини. Основна частина, або «суміжні шати», розміщені в центрі материка Північна Америка між Канадою і Мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 83 % площі і 99,3 % населення країни. 49-м штатом є Аляска, що розташована на однойменному півострові на крайньому північному за­ході материка. 50-й штат - Гавайські острови - знаходиться в центральній частині Тихого океану.

США - країна, що виникла на Атлантичному узбережжі з переселенських ко­лоній Англії. Після проголошення незалежності вони поступово розширили свою територію аж до Тихого океану. «Рух на Захід» став героїчною сторінкою амери­канської історії. Він відбувався у безперервних війнах з корінним населенням - інді­анцями, яких винищували або відтісняли в несприятливі для життя місця. Значні території були «куплені» чи просто загарбані в інших держав. Географічне положен­ня «суміжних штатів» винятково вигідне, їх омивають води двох океанів - Атлан­тичного й Тихого, Мексиканської затоки і Великих озер. Канада і Мексика ніколи не загрожували США, а водні простори надійно захищали країну під час Першої і Дру­гої світових воєн і водночас сприяли зв'язкам її з зовнішнім світом у мирні часи.

^ 1.2 Туристична характеристика рельєфу

Основну частину території США по особливостях рельєфу ділять на вісім провінцій: Аппалачі, Берегові рівнини, Внутрішні піднесеності, Внутрішні рівнини, піднесеність біля озера Верхнього, Скелясті гори, Міжгірські плато і Тихоокеанські Берегові гори. Аляска і Гавайські о-ва теж є самостійними провінціями. Нижче розглядається тільки основна частина території США. 

Аппалачі - гірська країна, що тягнеться на 1900 км. від північної частини штату Мен до центральної частини штату Алабама. Тут розташовані всі значні гірські вершини Сходу США, з них не меншого 20 перевищують 1520 м і 8 - 1830 м. У складі провінції виділяють наступні райони: Підмонт, гори Блу-рідж, Хребти і Долини, Аппалачськє плато, гори Адірондак, долина р. Св. Лаврентія і Нова Англія.  

Берегові рівнини охоплюють обширу територію, що відкривається до Атлантичного океану і Мексиканської затоки. Загальна протяжність берегової лінії цих рівнин перевищує 3200 км. Поверхня рівнин переважно плоска або пологоволниста, з невисокими горбами і грядами. 

 Внутрішні піднесеності займають площу приблизно 259 тис. кв. км. і включають Озарк на півночі і Уошито на півдні. 

Внутрішні рівнини займають територію площею 2940 тис. кв. км. в центральній частині США (від шт. Нью-Йорк до Монтани і від Монтани до Техасу). Розрізняють Низьке Внутрішнє плато, Центральну рівнину і Великі рівнини. 

Піднесеність біля озера Верхнього - це найменша за розмірами провінція: її площу складає менше 194 тис. кв. км. Вона прилягає до західної частини оз. Верхнього, розташовуючись в штатах Міннесота, Вісконсін і Мічіган. 

Південні Скелясті гори, розташовані в штаті Колорадо, складаються з декількох високих хребтів і крупних улоговин. 

Міжгірські плато - найбільша провінція в межах гірського поясу на Заході США, розташована між Скелястими горами на сході і Тихоокеанськими Береговими горами на заході. 

  Тихоокеанські Берегові гори США знаходяться в межах поясу підвищеної сейсмічності. 

Побережжя Каліфорнії і хребти Лос-Анджелеса займають особливе положення, оскільки в цьому густонаселеному районі відбуваються найбільш небезпечні землетруси. В основному вони виявляються уздовж розлому Сан-андреас, наступного від району на північ від Сан-Франциско до межі з Мексикою. Могутні дислокації мас гірських порід по обидві сторони від цього розлому викликали землетрус на перевалі Техон в 1857 і руйнівний землетрус в Сан-Франциско в 1906. В даний час тут щодня реєструють до десяти підземних поштовхів.

^ 1.3Туристична характеристика клімату

США відрізняється великою різноманітністю кліматичних умов. На основній території країни виділяють дві головні кліматичні області - Східну і Західну.

Межа між ними співпадає з ізогієтой 500 мм і слідує приблизно уздовж меридіана 100° з.д. Східна область в цілому характеризується  вологим кліматом з середньою річною кількістю опадів від 500 мм уздовж меридіана 100° з.д. до більше 1500 мм на південному сході. Основне джерело опадів - тепле вологе повітря, що поступає з боку Мексиканської затоки, і - в набагато меншому ступені - з боку Атлантичного океану. Температури в цій області більше залежать від широти місцевості, чим від висоти поверхні, і досить рівномірно підвищуються з півночі на південь. В результаті літо на півночі коротке і тепле, на півдні тривале і жарке, а зима на півночі довга і холодна, на півдні коротка і дуже тепла. Велика частина Східної області схильна до частих змін погоди, головним чином тому, що потоки теплого повітря з півдня часто уриваються масами холодного повітря, проникаючими з півночі. Особливо мінлива погода в Новій Англії, де легковажні дощові періоди швидко змінялися безхмарними сухими.


У Західній області гірський рельєф надає великий вплив на циркуляцію атмосфери. Коли вологі повітряні маси, рухомі від Тихого океану на схід, піднімаються над високими горами, там випадають осідання. Відповідно навітряні західні схили гір значно краще забезпечені вологою, чим обширні арідні території, розташовані з підвітряного боку в дощовій тіні гір. Хоча в цілому Західній області властивий арідний клімат, середня річна кількість опадів коливається від менше 120 мм в пустелі Сонора до більше 2500 мм в деяких місцевостях Берегових хребтів. Температури в Західній області залежать від широти і висоти місцевості, а в прибережних районах позначається стримуюча дія океану. Найвищі частини гір постійно знаходяться в зимових умовах, тоді як в найпівденніших пустелях велику частину року переважає жарка погода. Скелясті гори захищають їх від вторгнення холодних повітряних мас з півночі.

^ 1.5Туристична характеристика рослинного та тваринного світу

Лісами зайнята третя частина території країни, Так, на півдні Аляски виростають обширні хвойні ліси, решта частини штату покрита переважно тундрою з мохами і лишайниками. Центральній частині країни притаманна змішана лісова рослинність (ялина, сосна, дуб, ясен, береза). Для півночі східного побережжя характерні кедрові, соснові, листяні ліси. На півдні рослинність набуває субтропічного характеру — тут з'являються магнолії, каучуконоси. Побережжя Мексиканського затоки покрите мангровою рослинністю. Західна частина країни є регіоном пустель і напівпустель, для яких характерні юка, чагарники і напівчагарники. У пустинних районах росте багато кактусів і сукулентів. У Каліфорнії поширені цитрусові, різні пальми. Сьєрра-Невада вважається краєм гігантських секвой.

Тваринний світ також відрізняється залежно від регіону. Так, в північних районах мешкають ведмеді, рисі, олені, земляна білка. На побережжі Аляски водяться моржі і тюлені. На сході зустрічаються грізлі, олені, лисиці, вовки, скунси, борсуки, велика кількість птахів, серед яких пелікан, фламінго, зимородки, також тут є алігатори, безліч змій. На Великих рівнинах зустрічаються в основному копитні, стада бізонів. В гірських районах мешкають лось, вилоріг, гірський козел, ведмеді, вовки. У пустинних районах — рептилії, дрібні ссавці, гризуни.

^ Політична характеристика країни

2.1 Офіційна назва, форма правління та форма державного устрою

Офіційна назва - Сполучені Штати Америки (США) - United States of America (USA).

США - федеративна республіка. Діє Конституція Сполучених Штатів Америки, ухвалена 17 вересня 1787 р., яка набрала чинності 4 березня 1789 року. У подальшому була доповнена поправками.

^ Глава держави - президент.  Президент і віце-президент обираються двоступінчастими виборами терміном на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік одночасно з виборами до конгресу. Термін перебування на посаді президента обмежений 8 роками. Президент не має права розпускати конгрес. В разі усунення президента з його посади, а також його смерті або відставки віце-президент стає президентом і має право призначити нового віце-президента за схваленням більшості голосів в обох палатах конгресу США. 

^ Законодавча влада належить конгресу, який складається з двох палат: сенату і палати представників. 

До складу сенату входять по 2 сенатори від кожного штату, які обираються прямим рівним голосуванням терміном на 6 років. Кожні 2 роки склад сенату оновлюється на третину. 

^ Палата представників (435 членів) обирається прямим рівним голосуванням за мажоритарною системою представництва терміном на 2 роки. Сенат може бути ініціатором будь-яких законопроектів, за винятком фінансових, які можуть виходити тільки від палати представників. Він може скасувати чи змінити будь-який законопроект, внесений палатою представників. Сенат ратифікує міжнародні договори, укладені президентом, і затверджує призначення, зроблені президентом. Кількість сенаторів - 100.

^ Виконавча влада належить президентові, який є водночас головнокомандувачем Збройних Сил США. Президент призначає міністрів зі згоди сенату. Конгрес не може приймати вотум недовіри уряду. 

Штати мають свої законодавчі і виконавчі органи влади, структура і компетенція яких визначається конституціями штатів. Законодавчими органами штатів є двопалатні або однопалатні законодавчі збори. Виконавча влада у штатах здійснюється губернаторами, які обираються населенням штатів на термін від 2 до 4 років. 

^ Залежні території: Пуерто-Ріко й Північні Маріанські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Гуам, Американські Віргінські острови, Східне Самоа, Вейк, острови Мідвей, Маршаллові острови, острови Джонстон і Сенд.

^ Державні органи влади та державні посади в країні

Створення США в 1776 році стало першою в історії людства спробою реалізації ідеї демократії на масштабі цілої країни, а не міста-держави. Ця ідея дістала відображення в Декларації незалежності і прийнятої в 1789 році Конституції США.

Американська модель демократії створювалася під специфічні історико-культурні умови, і спроби скопіювати її в інших країнах успіху не мали. Головним чином це пов'язано з тим, що федеральний уряд був створений штатами, які тривалий час існували в якості колоній з високим ступенем автономії. Це відбилося на американській системі, особливостями якої є ідеологічна гнучкість, що не мають жорсткої дисципліни партії та політика, орієнтована на місцеві потреби.

Перш за все, ідеологи американської політичної системи побоювалися концентрації державної влади. Тому, згідно з Конституцією США, в основі американської політичної системи лежить принцип поділу влади, причому верховний законодавчий орган (Конгрес США) і вища виконавча посаду (Президент США) є виборними. Починаючи з 1951 року, період перебування президента і віце-президента при владі обмежений двома чотирирічний термін. Суд має високу ступінь незалежності від інших гілок влади, хоча ідеологічні уподобання суддів іноді позначаються на прийнятих постановах. Значна влада залишена за штатами, які мають свої конституції і де законодавчі збори, губернатори, а в більшості штатів - і верховні судді, також періодично обираються. Регіональні та місцеві уряди мають сильною владою і здатні протистояти федеральному уряду; зокрема, більшість питань правопорядку, освіти, сімейного права і землекористування вирішуються штатами. На місцевому рівні до виборних посад можуть ставитися не тільки депутати представницьких органів, мер і мировий суддя, але і прокурор, шериф, ревізор, голова податкової служби, члени рад за освітою та ін. У цілому з півмільйона виборних посадових осіб в США менше 8500 відносяться до федерального і регіонального рівня, а решта працюють в місцевих органах самоврядування.

Для американської демократії характерно недовіра не тільки до влади, але й до народу. Її особливістю є наявність інститутів, що стримують владу більшості і відносно слабко залежних від нього. До таких інститутів відносяться, перш за все, Верховний суд США і Сенат США. Помітну суспільну роль відіграють неурядові організації та приватний бізнес, особливо вільні і різноманітні засоби масової інформації.

Спочатку народний суверенітет викликав настільки сильні побоювання, що ідеологи США мали намір обмежити виборче право майновим цензом, і деякі штати так і вчинили. Як пояснював Бенджамін Франклін, особи, які не володіють земельними ділянками, складають мігруюче населення і надто слабко пов'язані з добробутом штату, щоб мати привілеєм голосувати на виборах. Джон Адамс вважав, що якщо влада опиниться під контролем більшості населення, вони спочатку відмінять борги, потім введуть високі податки на багатих і нарешті поділять порівну все інше. Виборче право стало поширюватися на всіх білих чоловіків тільки до кінця 1850-х, а на всіх дорослих громадян США ще через 100 років. У той же час окремі регіони до цих пір не мають власних представників у Конгресі: Округ Колумбія, Пуерто-Ріко, Гуам.

Історично вибори були прямими і проводилися за мажоритарною системою шляхом відкритого голосування, за винятком виборів Президента США, які були непрямими. В даний час стандартом вважається таємне голосування і як і раніше переважає використання мажоритарної системи. Незважаючи на непрямий характер виборів Президента, випадків, коли делегати Колегії вибірників голосували проти волі виборців, не було (хоча були поодинокі випадки, коли вони утримувалися на знак протесту). Вибори Президента супроводжуються найбільш високою явкою виборців, оскільки від їх результату залежить проводиться внутрішня і зовнішня політика.

Мажоритарна виборча система стимулювала створення двох протиборчих коаліцій. На рубежі XIX століття послідовники Томаса Джефферсона захищали інтереси фермерів і робили упор на поділ влади, особливо на законодавчій владі. Їм протистояли федералісти, очолювані Олександром Гамільтоном, які відображали інтереси міської буржуазії, підтримували сильну судову владу і воліли енергійне уряд. Незабаром на основі обох коаліцій виникли дві великі партії. У міру появи нових актуальних політичних та соціально-економічних проблем, змінювався склад утворюють провідні партії коаліцій і їхня виборча база. У середині 1850-х в американському суспільстві виник розкол навколо питання про рабовласництво на західних теренах країни. Стала набирати силу третя партія, республіканська, яка витіснила партію вігів. Тим не менш, конфлікт не вдалося вирішити демократичними способами, і в 1861 році спалахнула громадянська війна. Закінчення війни призвело не тільки до ліквідації рабства, але і до формального забороні дискримінації у забезпеченні виборчого права. Війна також сприяла переосмисленню демократії. У своїй Геттисбергській промові Президент Авраам Лінкольн сказав, що одним з джерел свободи для американської нації є «уряд з народу, створений народом і для народу».

З 1860-х в американській політиці домінують демократична і республіканська партії, кожна з яких користується підтримкою широкого спектру політичних рухів. Президентом США ставав кандидат то від демократів, то від республіканців. На місцевому та регіональному рівнях однієї з партій іноді вдається утримувати перевагу впродовж тривалого періоду, хоча всередині домінуючої партії як і раніше можлива конкуренція між різними групами, складовими коаліцію. Основні права електорального меншини захищаються різними способами, перш за все, федеральним урядом. Посиленню інших партій перешкоджає не тільки мажоритарна система, але і ряд положень у законодавстві. Незважаючи на це, більш дрібні партії і незалежні кандидати іноді впливали на проведену політику, і подібні епізоди мали місце на всіх рівнях влади .

На рубежі XX століття в суспільстві стала рости заклопотаність концентрацією влади в руках великих приватних корпорацій. Американське прогресивний рух поставило собі за мету посилення нагляду над дотриманням законів і посилення контролю над здійснюваної державою політикою. У результаті реформ, жінки отримали право голосу, Сенат США став формуватися на основі прямих виборів, партії стали в обов'язковому порядку проводити попередні вибори, ширше стали практикуватися референдуми, підвищилася керованість місцевої влади та їх підзвітність виборним особам. Рух також дало початок традиції нетерпимості американців по відношенню до корупції чиновників, керуючих приватних корпорацій, профспілкових лідерів і будь-яких інших можновладців. Активну роль у викритті зловживань грає преса та інші ЗМІ. Ряд агентств, які займаються аудитом та розслідуванням дій органів влади, майже не наражені політичному впливу. Однак в останні роки лобіювання виборних осіб і спонсорування їх виборчих кампаній з боку різних кіл негативного позначилося на сприйнятті уряду.

^ Адміністративно-територіальний поділ, залежні та спірні території

Початково до складу федерації входило 13 штатів: 

Нью-Гемпшир, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Делавер, Меріленд, Вірджинія, Південна Кароліна, Північна Кароліна, Джорджія. Останніми територіями, що отримали статус штату в 1959 році стали Аляска і Гаваї.

Штати групуються в 9 регіонів:

^ Нова Англія: Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут;

^ Середньо-Атлантичні штати: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія;

^ Північно-Східний Центр: Огайо, Індіана, Іллінойс, Мічіган, Вісконсін;

^ Північно-Західний Центр: Міннесота, Айова, Міссурі, Південна Дакота, Північна Дакота, Небраска, Канзас;

^ Південно-Атлантичні штати: Делавер, Меріленд, федеральний округ Колумбія, Вірджинія, Західна Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна,Джорджія, Флорида;

^ Південно-Східний Центр: Кентуккі , Теннессі, Алабама, Міссісіпі;

^ Південно-Західний Центр: Арканзас, Луїзіана, Оклахома, Техас;

^ Гірські штати: Монтана, Айдахо, Вайомінг, Колорадо, Нью-Мексико, Аризона, Юта, Невада;

^ Тихоокеанські штати: Вашингтон, Орегон, Каліфорнія, Аляска, Гаваї.





Регіони Сполучених Штатів

Кожний штат підрозділяється на округи (всього 3041), які традиційно називають графствами (в штаті Луїзіана — парафіями). Самі округи діляться на муніципалітети (всього 19 078) і тауншіпи (всього 16 734). Перші здійснюють місцеве самоуправління в містах, другі — в сільській місцевості (в Новій Англії обидві одиниці називають тауни).

Окрім того на території США існують так звані індіанські резервації, де мешкають індіанці. В резервації, як правило діють власні законодавчі, виконавчі та судові органи влади, що не підпорядковуються штату, в якому розміщена резервація.

^ Спірні території

Острів Навасса (Navassa Island) (з Гаїті)

Острів Мачіас-Сіл (Machias Seal Island) (з Канадою)

Острів Вейк (Wake Island) (з Маршалловими островами)

Берег Серранійя (Serranilla Bank) (з Колумбією)

Берег Бахо-Нуево (Bajo Nuevo Bank) (з Ямайкою)

^ Залежні території:

 Пуерто-Ріко й Північні Маріанські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Гуам, Американські Віргінські острови, Східне Самоа, Вейк, острови Мідвей, Маршаллові острови, острови Джонстон і Сенд

^ 2.6 Столиця країни, державні символи, державна та офіційні мови, державні свята

Вашингтон, столиця США, був заснований у 1791 році. Місто назване на честь першого президента Джорджа Вашингтона. Населення міста — близько трьох мільйонів чоловік. Капітолій — це центр міста. Він побудований за планами Вілья-ма Торнтона, що був архітектором-любителем. Він розташований на Капітолійсько-му пагорбі. Білий дім — це місце, де живе і працює президент США. Цей будинок був уперше зайнятий у 1800 році Джоном Адамсом, що став першим президентом, який жив у Білому домі. Білий дім нараховує 132 кімнати.

^ Національна символіка США

Державний прапор

 

 Державний герб

В США святкують понад 50 знаменних дат історичного і релігійного характеру. Загальнонаціональні свята:

1 січня — Новий рік;

22 лютого — День народження Джорджа Вашингтона;

4 липня — День незалежності;

11 листопада — День ветеранів (День примирення);

25 грудня — Різдво.

Загальнонаціональними (федеральними) святами також є День праці, що святкується в перший понеділок вересня і День подяки, що святкується в четвертий четвер листопада.

Всі інші свята не є по суті загальнонаціональними, оскільки відмічаються не у всіх штатах.

^ Офіційна мова – англійська (де-факто), юридично офіційної мови немає.

2.7 Входження країни в міждержавні об’єднання, союзи, блоки

Організація Об'єднаних Націй — ООН. Створена 24 жовтня 1945 р., на 2002 р. налічувала 190 членів. Спостерігачі при ООН: Ватикан, Палестина, Організація Африканської Єдності, Європейський Союз, Організація «Ісламська конференція», Міжнародний комітет Червоного Хреста тощо.

Офіційно не входить до ООН одна країна — Ватикан.

Мета: підтримка і зміцнення міжнародної безпеки; розвиток відносин між націями на основі поваги принципів рівноправності та самовизначення; міжнародне співробітництво з вирішення світових проблем політичного, економічного, соціального, культурного характеру; заохочення поваги до прав людини; перетворення 00Н на центр узгодження зусиль націй і народів щодо досягнення загальних цілей.

Штаб-квартира — Нью-Йорк (США).

Організа́ція Північноатланти́чного до́говору, НАТО або ^ Північноатлантичний Альянс (англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO, фр. L'Organisation du Traité de l'Atlantique Nord — OTAN) — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949. На даний час налічує 28 держав. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

НАТО народилася, як результат нездатності ООН того часу забезпечити світ у мирі, тоді, коли СРСР ветувало багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легітимного колективного захисту.

Створений у 1955 році так званий Варшавський договір став фактично геополітичною противагою НАТО і конфронтація між цими блоками сформувала упереджене ставлення населення як України, так і інших пострадянських країн до цілей і засобів діяльності організації Північноатлантичного договору.



^ Економічна характеристика країни

3.1 Рівень економічного розвитку та уклад економіки країни

США – високорозвинена індустріально-аграрна країна; держава-гігант, провідна економічна і військова держава світу; займає 3-є місце в світі за площею і чисельністю населення. США мають високорозвинену і диверсифіковану пром-сть, осн. галузями якої є загальне, транспортне і електротехн. машинобудування, видобуток к.к., хім. та харчова пром-сть, виробн. металовиробів і інш. Розвинуті всі види сучасного тр-ту (залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водний, повітряний і трубопровідний). Найбільші порти: Новий Орлеан, Хемптон-Родс, Нью-Йорк, Тампа, Мобіл, Лос-Анджелес, Балтімор. У середині 1990-х років на водні маршрути припадало 15% вантажоперевезень. Важкі і громіздкі вантажі (залізна руда, вугілля, зерно, нафтопродукти, пісок, гравій, цемент) часто доставляються водним шляхом. На залізничний транспорт в середині 1990-х років припадало 38% всіх вантажоперевезень і тільки 1% пасажирів. В перше десятиріччя ХХІ ст. планується збудувати високошвидкісні рейкові магістралі, які зв'яжуть найбільші мегаполіси східного узбережжя. Автомобільні вантажоперевезення в середині 1990-х років становили 28%. У той же час на повітряний транспорт припадала незначна частка вантажного товаропотоку (0,5%), але майже 20% пасажиро-перевезень. На частку транспорту припадає бл. 20% загального споживання енергії у країні і від 50% до 60% всього споживання рідкого палива.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП (1999) – $ 8500 млрд. Темп зростання ВВП (1999) – 4%. ВВП на душу населення (1999) – $ 31201. Прямі іноземні інвестиції (1999) – $ 119 млрд. Імпорт (1999) – г.ч. електронні компоненти, побутова електроніка і комп'ютери – $ 1100 млрд. (г.ч. Канада – 19,2%; Японія – 12,0%; Мексика – 10,0%; Китай – 8,0%; Німеччина – 5,4%). Експорт (1999) – г.ч. машини, обладнання і продукція сільського господарства (промислове і електронне обладнання, літаки, автомобілі, військова техніка, хімікати, кам'яне вугілля, кукурудза, соєві боби) – $ 905 млрд. (г.ч. Канада – 23,0%; Мексика – 12,0%; Японія – 8,3%; Великобританія – 5,5%; Німеччина – 5,4%).



Головні статті експорту та імпорту країни

СТРУКТУРА ЕКСПОРТА США В 2006 году



^ ОБ’ЄМ ЕКСПОРТА США В 2006 ГОДУ

в міліардах доларах

Загальна сума

Продукти та напої

автомобілі

Споживчі товари

обладнання

Сировина і матеріали

Інші товари

924,5

50,8

102,8

124

417,2

200,2

36,9

Загальна сума після вирахування у розмірі 7,5 млрд. доларів США

Обсяг експорту даний з сезонною поправкою

Сировина і матеріали включає нафту і нафтопродукти 


СТРУКТУРА ІМПОРТА США В 2006 году



^ ОБ’ЄМ ІМПОРТА США В 2006 ГОДУ

в міліардах доларах 

Загальна сума

Продукти та напої

автомобілі

Споживчі товари

обладнання

Сировина і матеріали

Інші товари

1622,5

64,8

247,1

440,5

459,9

366,9

54,7



* Загальна сума після вирахування в розмірі 11,9 млрд. доларів США.
Обсяг імпорту даний з сезонною поправкою
Сировина і матеріали включає нафту і нафтопродукти


Дефіцит торгового балансу США в 2006 році склав 698 мільярдів доларів.


^ 3.3 грошова одиниця і банкноти країни

У XVIII ст. грошовий обіг на американському континенті регламентувався англійським законодавством і обслуговувався переважно іноземними грошима. У 1785 р. Конгрес США оголосив національною грошовою одиницею долар (перебуває в обігу з 1786 p.). 

Гроші у США випускають у формі моне
6. Туристична характеристика культури народів країни

6.1 Туристична характеристика видів мистецтва

Література 

Перші літературні твори створювалися в англійських колоніях у Північній Америці з початку XVII століття. Риси національної своєрідності американської літератури простежуються у творчості просвітителів епохи Війни за незалежність 1775-1783 років. Процес формування національної літератури завершився в першій половині XIX століття. Найважливішу роль у ньому відіграли письменники-романтики. 

Підйом демократичних настроїв напередодні і в період Громадянської війни 1861-1865 років сприяв зміцненню реалістичних тенденцій у літературі США. Вершиною реалізму XIX століття стала творчість Марка Твена. 

У 1910-х роках зароджується модернізм. 
Новітня поезія пронизана протестом проти механізації почуттів людини, перетворюваної в "одиницю статистики". 

У прозі 70-80-х років переважає тема духовної порожнечі і засилля псевдокультури, що спонукає героя до бунту, нерідко руйнівного характеру.

^ Музична культура 

США відрізняються багатством традицій, жанрів і стилів, розвинутою мережею спеціальних інститутів, які організують і спрямовують музичне життя країни. 
Серед найважливіших тенденцій, що характеризують музичну культуру США наших днів, - посилення ознак регіональної самобутності нарівні зі збільшенням кількості загальнонаціональних явищ. Нині можна говорити про специфіку музичної культури ряду регіонів країни, серед яких особливо виділяється захід, насамперед - Каліфорнія. 

^ Образотворче мистецтво 

Мистецтво США порівняно молоде, воно сформувалося разом з американською державою, успадковуючи культуру колишніх колоній європейських країн. 
Перемога у війні за незалежність розпочала важливий етап у мистецтві. Могутніми факторами формування мистецтва США були становлення нації, загальний підйом національної самосвідомості і поширення демократичних ідей. 
В роки Другої світової війни відбувається перелом у художній культурі США. Одна за іншою виникають нові модерністські течії. 

В 60-х і 70-х роках у США, а згодом і в інших країнах поширилося багато течій, які вийшли в основному з поп-арту і об'єднані нігілістичним ставленням до традицій світової культури. 

Традиції американського реалізму в другій половині століття віддано підтримували Р.Кент, Р.Сойєр, А.Рефрежьє, які створили сповнені цивільного пафосу композиції, що закликають до боротьби за мир і соціальну справедливість. 

Архітектура 

Професійна архітектура в американських колоніях почала розвиватися з середини XVII століття під впливом англійського неокласицизму. Американська архітектура сформувалася як особливе явище щодо архітектури Старого Світу. В її основу були покладені раціональні прийоми будівництва, характерні для періоду активного освоєння необжитих територій. Дерев'яний каркас будівель нових поселенців був перетворений Д.Тейлором у практичну легку дощату систему так званого "повітряного каркаса". 

Прагнення художньо осмислити новий тип будинку, його каркасну структуру, засновану на єдиному модулі, і вертикальність обрисів спонукало до створення на початку 80-х років XIX ст. "чиказької школи" американської архітектури, ідеологом якої став Л.Г.Саллівен. 

Специфічний характер американських міст сформувався в 30-х роках XX століття: щільна забудова внутрішньої зони, над якою панують "кущі" хмарочосів ділового центру, співіснує з низькою щільністю передмість. 

Театр 

Американський театр вступив у XX століття, маючи порівняно небагату історію власної сценічної культури. Його остаточне становлення відбулося в нинішньому столітті. Розвитку національного театру значно перешкоджали впливові пуританські традиції, які існували в країні. 


^ 6.2 Туристична характеристика культурних традицій народу

Для більшості людей американська культура асоціюється з кока-колою, хот-догами, бейсболом, великими машинами і заміськими будинками. Проте американська культура зовсім не обмежується Голлівудом і Діснейленд. Якщо відсіяти поверхневі образи, створювані телерекламою, і зазирнути глибше споживчого рівня, то можна виявити деяку «культурну ДНК», яка і визначає розвиток країни. 

Індивідуалізм

Індивідуалізм - це такий спосіб життя, при якому людина ставить свої власні бажання, потреби, свій комфорт вище потреб суспільства. Це зовсім не означає, що американці зовсім не прислухаються до думки інших людей, але вони докладають максимум зусиль для реалізації власних амбіцій. Індивідуалізм може виливатися у форми відвертого егоїзму, який практично не дозволяє вибудовувати нормальні взаємини. У класичній книзі про американську культуру «Звички серця» автор зазначає, що американці найчастіше вступають у відносини лише тоді, коли їм це вигідно. А як тільки вигода закінчується, відносини розриваються. Цілком ймовірно, що це одна з причин зменшення кількості шлюбів серед американців.

Позитивною стороною американського індивідуалізму є те, що люди отримують хорошу можливість для самореалізації. Американці люблять унікальних людей, тих, хто створює щось нове і незвичайне. Можливо, з цієї причини багато технологічні нововведення і свіжі ідеї народжуються саме в США. І, звичайно, з цієї ж причини серед американців так багато артистів. Та й багато музичні напрямки (наприклад, джаз) також родом з Америки.

Індивідуалізм підживлює і споживчу натуру американського суспільства. Кращий зразок культури індивідуалістичного споживання - це торговий центр Mall of America в Міннеаполісі, штат Міннесота. Це справжній символ індивідуалізму, місце, де людині стають доступні будь-які матеріальні блага, як то кажуть «будь-який каприз ...» Торговий центр вміщує 520 магазинів, 2 повнорозмірні американські гірки і величезний акваріум з солоною водою, в якому плавають акули, скати та інші екзотичні мешканці океану . Центр настільки величезний, що всередині нього змогли б розміститися 32 «Боїнга-747» або сім професійних стадіонів для бейсболу. Якщо в кожному магазині затримуватися лише на 10 хвилин, то для того, щоб обійти весь торговий центр, покупцеві буде потрібно 86 годин.

Треба пам'ятати, що індивідуалізм не знищив дух американського співтовариства. У випадку трагедії - стихійного лиха чи теракт - американці залишають осторонь всі відмінності і згуртованою командою кидаються на допомогу постраждалим. Американці створили тисячі професійних та розважальних асоціацій, в яких люди працюють на благо суспільства або просто відпочивають. Один з кращих способів завести нових друзів - це вступити в яку-небудь з асоціацій, що відповідають вашим інтересам.
Робота: ти є те, що ти робиш

Один з перших питань, які американці задають один одному при зустрічі, це питання «Чим ти займаєшся?» Це звичайне питання, оскільки американці звикли визначати своє положення в суспільстві по тій роботі, яку вони виконують. В інших країнах люди можуть визначати свій статус залежно від родоводу, етнічного походження, віросповідання. Але для більшості людей в США «ти є те, що ти робиш». Виконувана робота - це ключове поняття в американській «табелі про ранги».

Американці працюють більше, а відпочивають менше, ніж більшість європейців. Колишній міністр праці Роберт Рейч відзначав, що сьогодні середній американець витрачає на роботу на два тижні більше, ніж витрачав 20 років тому. А середньої американської парі на виконання річного обсягу робіт потрібно на 7 тижнів більше, ніж у минулому десятилітті.

Не потрібно говорити, що напружена праця накладає серйозні обмеження на можливість спілкування з родиною та друзями. У людей практично немає вільного часу. Більшість батьків з усіх сил намагаються балансувати між роботою і сім'єю. Американці завжди шукають більш ефективний спосіб виконати свою роботу. І це стає одним з факторів розвитку технологій та комп'ютерної промисловості. Але оскільки робочий час не можна зменшити, то підвищення ефективності праці означає лише те, що американці просто виконують ще більше роботи.

Для кращого розуміння того, як американці ставляться до роботи, можна почитати книгу Студса Теркель «Робота» (Working). До речі, батьки автора - росіяни.

Релігія

Описаний вище індивідуалізм впливає також на ставлення американців до духовності і релігії. У США так багато релігійних напрямків, що країна схожа на якийсь духовний «Торговий центр», що пропонує релігії на будь-який смак. Свобода віросповідання - це конституційне право США, і американці сповна користуються цією свободою.

Згідно з недавнім дослідженням, проведеним компанією Pew Forum, католики і протестанти продовжують займати лідируючі позиції серед прихильників поширених у США релігій. У цих двох групах також існує безліч окремих напрямків, особливо це помітно у протестантських церквах. Однак коректним буде твердження, що більшість американців - це християни. Релігія в США може ставати причиною численних дебатів і суперечок, особливо коли в справу втручається політика чи освіту. Релігійні групи мають вплив на політичне життя, хоча формально існує безліч юридичних бар'єрів, що не дозволяють змішувати релігію і державу. Незважаючи на наявну вплив, релігії не дозволено грати помітну роль в загальноосвітніх установах, включаючи громадські школи.

Тим не менше, релігійні структури найчастіше відіграють позитивну роль за межами США. Вони організовують притулк