Реферат: Розділ 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ


ПІДГОТОВКА, ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТ

ВИПУСКНИХ РОБІТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

„МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ”


НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК


Донецьк, 2009

ВСТУП

У відповідності з навчальним планом за фахом «Міжнародна економіка» в VIII семестрі на IV курсі передбачене виконання та захист випускної роботи бакалавра.

Випускна робота виконує комплексну функцію, яка відбиває характер набутих знань та вмінь студента. Випускна робота повинна довести не тільки знання студентом певних економічних законів, явищ та факторів, а також розуміння їх місця у процесі розвитку міжнародних економічних відносин. Робота повинна ґрунтуватися на достатньому обсязі фактичного матеріалу.

Випускна робота представляє самостійне дослідження, що базується на поєднанні використання теоретичного аналізу передового світового та національного досвіду з умінням пристосувати його до вирішення конкретної проблеми.

Тематика випускних робіт бакалаврів розглядається щорічно на засіданні кафедри й затверджується радою факультету та ректором вузу. Оновлення переліку випускних робіт викликане швидкою зміною процесів які відбуваються в характері міжнародних економічних відносин.

Виконана випускна робота та її захист повинні довести, що студент оволодів методологією дослідження, в повному обсязі засвоїв теоретичний матеріал з міжнародної економіки та практикою його використання в умовах виробництва; що він вміє використовувати літературні джерела, робити узагальнення та висновки, користуватися економіко-математичними методами, аналізувати фактичний стан діяльності підприємства та його підрозділів.
^ РОЗДІЛ 1 ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ВИПУСКНИХ РОБІТ БАКАЛАВРІВ
Мета та завдання випускної роботи бакалавра

Виконання та захист випускної роботи є заключним етапом навчального процесу підготовки бакалаврів за спеціальністю 6.050100 «Міжнародна економіка» і має на меті:

систематизацію, закріплення та розширення теоретичних знань за спеціальністю та їх застосування при вирішенні конкретних науково-дослідницьких і економічних завдань;

розвинення навичок проведення самостійної роботи та опанування методикою дослідження і експериментування;

з’ясування підготовленості студента при розв’язанні передбачених у змісті проблеми та питань використовувати комп’ютерні технології.

Метою конкретної випускної роботи є поглиблена розробка однієї з проблем господарсько-економічної, організаційно-управлінської, виробничо-комерційної діяльності підприємства та інших суб'єктів в аспекті зовнішньоеко­номічної діяльності або міжнародної економічної діяльності.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішити наступні основні задачі:

дослідити конкретні шляхи, методи і форми організації, управління і ре­гулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів ринкових відносин на основі глибокого вивчення теорії і практики ЗЕД підприємства, функціонування основних сфер світово­го господарства;

виявити основні резерви і напрямки розвитку ЗЕД підприємств, підви­щення її ефективності на основі глибокого аналізу сукупності результатів і показників їхньої діяльності;

визначити шляхи виробничого і науково-технічного співробітниц­тва, тенденції розвитку світової економіки, національних та регіональних економік.

У процесі виконання випускної роботи при постановці і рішенні певних задач студент повинен:

вміти використовувати нормативно-законодавчу базу: закони, накази, постано­ви, інструкції, прийняті органами виконавчої влади України, міністер­ствами та відомствами;

вміти використовувати сучасні методи аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства і про­водити економічні розрахунки;

враховувати передовий досвід та досягнення гуманітарних та технічних наук й вміти обґрунтувати їх ефективність;

вміти переконливо та логічно формулювати власні думки;

вміти самостійно розробляти рекомендації і формулювати організацій­но-аналітичні висновки.

Вибір теми випускної роботи

Першим етапом у написанні випускної роботи є вибір теми. Вибір повинний бути усвідомленим і зваженим, обумовленим урахуванням індивідуа­льних здібностей і інтересів студента, або логічним продовженням попередніх наукових досліджень: курсових робіт, рефератів, повідомлень на наукових сту­дентських семінарах, конференціях та ін.

Студенту надається право вільного вибору теми, у разі обґрунтування доцільності її розробки.

Назва роботи повинна бути досить короткою (до 9 слів). Вона повинна відповідати фаху та сутності наукової проблеми, яку намагається вирішити студент, вказувати на ціль та завершеність дослідження.

Вибір теми завершується до початку передвипускної практики. Керівник допомагає студенту в упорядкуванні плану випускної роботи і дає за­вдання на випускну роботу, що затверджується завідувачем кафедри.

До написання та захисту випускної роботи розпорядженням декана факультету допускаються студенти, які у повному обсязі виконали навчальний план.
^ СТРУКТУРА НАУКОВОЇ РОБОТИ БАКАЛАВРА
Вступна частина

Вступна частина має містити такі структурні елементи:

обкладинку;

титульний аркуш (Додаток А);

завдання до випускної роботи бакалавра (Додаток Б);

реферат (Додаток В);

зміст (Додаток Г);

перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби).

Основна частина

Основна частина містить такі структурні елементи:

вступ;

суть наукової роботи;

висновки;

перелік використаних джерел (Додаток Д).

Додатки

Додатки розміщують після основної частини роботи.

Вимоги до додатків дивись нижче.

Титульний аркуш

Титульний аркуш є першою сторінкою наукової роботи студента і виступає основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документу.

Титульний аркуш містить дані, які подають у такій послідовності:

повна назва міністерства, якому підпорядковується навчальний заклад;

повна назва вищого навчального закладу;

повна назва випускаючої кафедри;

повна назва наукового документу (випускна робота бакалавра);

тема наукової роботи;

підпис виконувача наукової роботи;

підпис консультанта з підприємства (у разі потреби);

підпис наукового керівника роботи;

підпис завідуючого випускаючої кафедри (для випускної роботи бакалавра);

підпис особи, відповідальної за нормоконтроль (для випускної роботи бакалавра);

рік складення наукової роботи.

Зразок титульного аркуша наведено у додатку А.

Реферат

Реферат призначений для ознайомлення з роботою.

Він має бути стислим, інформативним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення щодо доцільності читання всієї наукової роботи.

Реферат розміщують за титульним аркушем, безпосередньо після завдання для написання випускної роботи бакалавра.

Реферат повинен містити:

відомості про обсяг наукової роботи (загальна кількість сторінок роботи без урахування кількості сторінок додатків), кількість частин роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно зі списком використаних джерел (наводять усі відомості, включаючи дані додатків);

текст реферату;

перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати подану у роботі інформацію і, як правило, у такій послідовності:

об’єкт дослідження або розроблення;

мета роботи;

методи дослідження;

результати та їх новизна;

основні конструктивні та економічні характеристики та показники;

ступінь впровадження;

взаємозв’язок з іншими роботами;

рекомендації щодо використання результатів роботи;

галузь застосування;

економічна ефективність;

значущість роботи та висновки;

Частини тексту реферату, щодо яких відсутні відомості, випускають.

Реферат належить виконувати обсягом не більш, як 500 слів, і, бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.

Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті наукової роботи, вміщують після тексту реферату.

Перелік ключових слів містить від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Приклад складення реферату наведено в додатку В.

Зміст

Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки, а у випадку з написанням курсової роботи – після титульної сторінки.

До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (у разі потреби); вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті наукової роботи; висновки; список використаних джерел; назви або номери додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Зразок складання змісту наведено у додатку Г.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Усі прийняті у роботі малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після Змісту, починаючи з нової сторінки.

Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку.
^ ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ
Вступ

У вступі коротко викладають:

оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практично розв'язані задачі, прогалини знань, що існують у даній галузі, провідні організації та установи а також провідних вчених і фахівців даної галузі;

світові тенденції розв'язання поставлених задач;

актуальність даної роботи та підставу для її виконання;

мету роботи та галузь застосування;

об’єкт та предмет наукового дослідження;

методи використані при виконанні роботи.

Мета та завдання, що ставляться перед випускною роботою, повинні бути актуальними, чітко сформульованими, виходити із аналізу сучас­ного стану дослідження обраної проблеми й обґрунтовуватися аналізом відпо­відних наукових праць (монографій, статей, оглядів).

Вступ розташовують на окремій сторінці.

Суть наукової роботи

Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожен розділ починають з нової сторінки. Розділи можуть поділятись на пункти або на підрозділи і пункти. Пункти, якщо ще необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт та підпункт повинен містити закінчену інформацію. У кінці кожного розділу наводять стислі підсумки та висновки щодо інформації поданої в цьому розділі.

При написанні основних розділів слід звернути особливу увагу на дотримання логічного зв’язку між ними та послідовності переходу від одної частини до другої.

У першому розділі проводиться дослідження теоретичних основ теми, а саме - визначення основних категорій і понять, закономірностей розвитку явищ і процесів, що вивчаються, систематизуються теоретичні підходи, наукові тер­міни, загальноекономічні показники, практичні основи стану дослідження. У цій частині роботи необхідно розгляну­ти сутність досліджуваної категорії її місце і роль у теорії і практиці міжнародної економіки, в сучасній практиці роз­витку зовнішньоекономічної діяльності в Україні та її регіонах.

При проведенні аналізу, студент повинен розглянути різні точки зору і підходи до проблеми, що досліджується, повинен висловити до них своє від­ношення або обґрунтувати індивідуальну точку зору.

Призначення другого аналітичного огляду - достатньо повно та систематизовано викласти стан проблеми, що досліджується.

В другому розділі на основі аналізу даних про діяльність певного підпри­ємства, організації чи установи, на основі аналізу статистичної й інших джерел інформації, оцінюється стан об'єкта дослідження: дається загальна характерис­тика діяльності підприємства, характеристика організації і управління зовніш­ньоекономічною сферою, на основі аналізу визначаються позитивні і негативні аспекти діяльності, досліджуються сучасні тенденції розвитку. Водночас, студент повинен проявити критичний підхід щодо аналізу ЗЕД підприємства, вміти розкрити невикористані резерви, розробити рекомендації щодо підвищення ефективності роботи підприємства в області зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз проводиться на основі розробки аналітичних, порівняльних таблиць, графіків і т.п., використання статистично-економічних, економіко-математичних методів, комп'ютерної техніки.

Матеріали цієї частини повинні базуватися на ретельному вивченні чинно­го законодавства, інструкцій і інших нормативних матеріалів, на всебічному аналізі статистичного і фактичного матеріалу, зібраного підчас передвипускної практики.

У цьому розділі, на основі аналізу, необхідно розробити й об­ґрунтувати пропозиції і рекомендації щодо подальшого розвитку й удоскона­лення зовнішньоекономічної діяльності.

Огляд кожного з питань проблеми повинне закінчуватися узагальнюючим підсумковим науковим результатом. Практичні пропо­зиції повинні бути аргументованими і мати критичну оцінку в порівнянні з іс­нуючими варіантами рішення, у тому числі з погляду їх ефективності, прийнят­ності, наявності матеріальної або іншої баз для можливості реалізації.

Висновки повинні бути чіткими, логічно виваженими, не перевантаженими цифровими даними й другорядними матеріалами.

У висновку підводиться результат усієї роботи, визначається її теоретичне і практичне значення, сфера практичного використання, перспективи розвитку суб'єктів дослідження і напрямки подальшого удосконалення.

Виконавець несе безпосередньо відповідальність за достовірність відомостей, які містить наукова робота.

Робота вважається завершеною, якщо вона виконана відповідно до плану, правильно оформлена й одержала позитивний відгук керівника.

Висновки

Висновки вміщують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки.

У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи або її окремого етапу (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі; можливі галузі використання результатів роботи; народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи.

Текст висновків може поділятись на пункти.

Список використаних джерел

До списку використаних джерел (40-55 найменувань) включають перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, а також джерела, на які є посилання в додатку, та наводять у кінці тексту наукової роботи, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

Описи у списку посилань подають у наступному порядку:

конституція України та інших держав;

закони та нормативно-правові документи за абеткою;

періодичні, наукові, навчальні та інші джерела за абеткою;

джерела іноземною мовою за абеткою;

інформація мережі Internrt.

Описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Приклад складення списку використаних джерел наведено в додатку Д.

Вимоги до додатків

Додатки містять допоміжний матеріал, який створює повноту сприйняття роботи (проміжні формули та розрахунки, таблиці допоміжних даних, необхідну в дослідженні документацію тощо).

У додатках вміщують матеріал, який:

є необхідним для повноти наукової роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

не може бути послідовно розміщений в основній частині наукової роботи через великий обсяг або способи відтворення;

може бути вилучений для широкого кола читачів, але є не обхідним для фахівців даної галузі.

У додатки можуть бути включені додаткові ілюстрації або таблиці; матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, проміжні математичні докази, формули, розрахунки; протоколи випробувань; висновок метрологічної експертизи; програми робіт, договору чи іншого документа; інструкції, методики, опис програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.).

Вимоги до обкладинки

Для випускної роботи бакалавра обкладинка має бути твердою.
^ РОЗДІЛ 2 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ
Загальні вимоги

Наукова робота має бути складена у вигляді тексту з залучанням ілюстрацій, таблиць, або їх сполучень за для полегшення сприйняття цифрової інформації.

Роботу оформлюють на аркушах формату А4 (210x297 мм). За необхідності допускається використання у додатках аркушів формату АЗ (297x420 мм).

Обсяг випускної роботи бакалавра складає 55-60 сторінок машинописного або комп’ютерного тексту. Обсяг роботи залежить від характеру і широти вивчення теми.

Текст друкують на одному боці аркуша білого паперу згідно з наступними вимогами:

міжрядковий інтервал –півтори;

шрифт – Times New Roman;

висота літер – 14;

інтервал між літерами – звичайний;

розміри берегів: лівий край – 30 мм, правий – 10-15 мм, верхній край – 20 мм, нижній край – 20 мм.

Необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї наукової роботи. У роботі мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи.

Допускається впродовж усієї роботи не більше 5 виправлень помилок, описок та графічних неточностей, які слід виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову наукової роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Скорочення слів і словосполучень у роботі – відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Основні положення наведені нижче.

Дозволяється виділяти окремі слова, словосполучення, ділянки тексту жирним, курсивом або полужирним курсивом з метою посилення значеннєвого сприйняття наведеного матеріалу (тільки найбільш важливого: головні визначення, класифікації, найважливіші висновки). Слід зауважити, що таке виділення повинно бути обмеженим та зберігати один стиль впродовж усієї роботи.

Вимоги до оформлення заголовків та підзаголовків

Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують, їх назви друкують прописними літерами.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Якщо останні мають заголовки, то вони мають бути включені до ЗМІСТУ.

Назви розділів мають бути оформлені наступним чином;

починатися зі слова «РОЗДІЛ»;

містити номер розділу за порядком, оформлений арабськими цифрами;

містити назву розділу.

Наприклад, «РОЗДІЛ 2 Конкурентоспроможність продукції машинобудівельного комплексу».

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати симетрично до основного тексту і друкувати без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Назву цих структурних частин роботи треба рівняти в підбор до тексту.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати 100-125 мм.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Якщо заголовок великий, то його ділять (за змістом) на кілька рядків.

Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і підзаголовком повинна дорівнювати – два інтервали, а від підзаголовка до тексту – два-три. Відстань між основами рядків заголовку, а також між кількома рядками заголовку приймають такою, як у тексті. Наприклад:


РОЗДІЛ 1

Поняття та показники конкурентоспроможності товару


1.1. Поняття конкурентоспроможності товару

1.2. Аналіз показників, що складають поняття конкурентоспроможності

товару


Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст. Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст.


Не допускається розміщувати назву підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Кожна структурна частина роботи (вступ, перелік умовних скорочень, кожний розділ, висновки, список використаних джерел, додаток) повинна починатися з нової сторінки. Це не стосується підрозділів.

Нумерація сторінок

Сторінки наукової роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи, окрім додатків. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який треба включати до загальної нумерації. На титульному аркуші сторінка не ставиться.

До загальної нумерації сторінок роботи включають також:

завдання;

реферат;

зміст;

перелік скорочень;

додатки.

Проте, номер сторінки проставляється, починаючи з аркушу «ВСТУП».

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою, та з крапкою після номера, наприклад, 1.1., 1.2. і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1., 1.2., або 1.1.1., 1.1.2. і т.д.

Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у роботі безпосередньо після або перед текстом, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права і ставити посилання на джерело.

Якщо ілюстрації розроблені автором на основі якихось даних, то під ними з абзацу робляться примітки, наприклад „Примітка: розроблено автором на основі даних Держкомстату за 3-й квартал 2004 р.”. При цьому до переліку використаних джерел заносить це джерело інформації. Примітки оформляють шрифтом Times New Roman, розмір – 12.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів «Єдиної системи конструкторської документації» та «Єдиної системи програмної документації».

Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією, оформляють шрифтом Times New Roman, розмір – 14, та розташовують посередині сторінки. При наявності приміток, назву наводять безпосередньо під ними.

Ілюстрація позначається словом «Рис.», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рис. 2.3. Товарна структура імпорту України в 1997-2002 рр., млн. дол. США [5, с. 4]».

З
разок оформлення:

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2. – другий рисунок третього розділу.

Якщо у роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, то номер у її назві ставиться з зазначенням номеру розділу та 1.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, то її виносять до додатків, при цьому можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок ___, аркуш ___».

Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно до нижче наведеного прикладу.

Таблиця 2.7

^ Динаміка обсягів зовнішньої торгівлі України наукоємними товарами за період 1995-2003 рр.




1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003


Експорт

обсяг,

млрд. дол. США

5,54

2,1

2

1,8

1,4

1,9

2,3

2,7

3,6

частка в загальному обсязі, відсотків

18,7

14,6

13,9

14,13

12

12,7

14,4

14,6

15,8


Імпорт

обсяг,

млрд. дол. США

2,1

3,3

3,7

3,4

2,3

2,6

3,4

3,8

5,7

частка в загальному обсязі, відсотків

18,3

17,7

21,6

22,27

19

18,8

21,5

22,3

24,9

Примітка: складено автором за даними Держкомстату України за 1995-2003 рр.

Тобто, назва подається перед таблицею, слово „Таблиця” розташовується в правому куті на окремому рядку. Назва подається на наступному рядку посередині.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

Таблиці мають власну нумерацію окрему від ілюстрацій. Їх слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно подібних вимог нумерації ілюстрацій.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Якщо таблиця містить фінансові, кількісні, технічні показники, слід після назви у дужках зазначати одиниці виміру. У разі надання статистичної інформації слід робити посилання на використане джерело.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю виносять до додатків, при цьому таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця __» вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовж. табл.__» з зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з абзацним відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Примітки

Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад:

Примітка: Графік розроблено автором на основі даних Держкомстату

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад:

Примітки: 1.

2.

^ Формули та рівняння

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути зали­шено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведеш у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Приклад:

Тоk Tok

 (Rt – Zt)  ( 1 + Nd)   Kt  (1+ Nd) (3.2)

t=1 t=1

де Zt, Kt – поточні та однотимчасові витрати у момент часу t

Nd – норматив дисконтування.


Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х».

Якщо у роботі тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно з вимогами до нумерації ілюстрацій.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань у списку використаний джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у роботах [1-7]...».

Не допускається наводити посилання на джерела у вступі та виносках.

Оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань списку використаних джерел із зазначенням номера. При використанні цитат необхідно вказувати прізвище й ініціали автора, назву, а також номер сторінки (від...до…) або загальну кількість сторінок.

Приклад 1:

в тексті: «...у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [6].»

Приклад 2:

«Як зазначає Гребельник О.П. у своїй роботі «Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності» «сукупність та стан виробничо-технологічних та географічних факторів призводять до формування нової системи міжнародного перерозподілу праці» [4, с. 7].

При посиланнях слід писати: «...у розділі 4...», «...дивись 2.1...», «...відповідно до 2.3.4.1...», «... на рис. 1.3...», або «...на рис. 1.3...», «...у таблиці 3.2...», «...(див. 3.2)...», «...за формулою (3.1)...», «...у рівняннях (1.23)-(1.25)...», «...у додатку Б...».

Написання цифр та символів

Багатозначні числа розбиваються на класи по три цифри справа наліво і відокремлюються одна від одної проміжком в один знак. Чотиризначні числа не поділяються на класи. Наприклад: 10 513; 1997.

Цифри, як арабські, так і римські, відокремлюються від слів проміжком. Винятком є букви, що входять до складу словесно-цифрових позначень, які пишуться разом або через дефіс. Наприклад: будинок 76; до справи 34; стереопрогравач «Діана П406С».

Порядкові числівники мають відмінкові закінчення, які пишуться через дефіс, наприклад: 1-ша лінія; 3-тє видання.

Якщо записаний цілий ряд порядкових числівників, то відмінкове закінчення ставлять тільки після останньої цифри. Наприклад: 1, 2 і 3-й томи.

Порядкові числівники, що позначаються римськими цифрами, пишуться без відмінкових закінчень. Наприклад: ІІ ґатунок; І курс.

Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, що позначається цифрою, пишуть без відмінкових закінчень через дефіс.

Наприклад: 2-ступеневий; п'ятиповерховий.

Числа до десяти рекомендується в текстах писати словами, а після десяти - цифрами: п'ять комп 'ютерів; 156 студентів.

Десяткові дроби відокремлюються комою. Наприклад: 2,5; 3,2.

Прості дроби пишуться двома способами:

через косу риску. Проміжку між чисельником і знаменником не роблять. Цей спосіб раціональніший. Наприклад: 4/5; 2/3; 1/4.

чисельник від знаменника відділяється горизонтальною рискою.

У змішаних дробах ціле число відділяють від дробової частини інтервалом в один знак. Наприклад: 1 2/3; 5 1/4.

Римські цифри від слів відокремлюються проміжком. Наприклад: XX століття.

Знаки «номер» (№); «параграф» (§) і «градус» (°) відокремлюють від цифри інтервалом: №25; §17; 45 °. Проте знак «за Цельсієм» (С) пишеться разом із знаком «градус»: 36,6 °С.

Символи «процент» (%), «хвилина» ('), «секунда» ("), пишуться разом із цифрою: 110%; 30'; 30'20".

Знаки «номер», «параграф», «процент», «градус» у множині не подвоюються.

Арифметичні знаки «плюс» (+), «мінус» (-), «множення» (х), «ділення» (:), знак «дорівнює» (=) відокремлюють від цифри проміжком в один знак. Вони записуються тільки з цифрами, у тексті - словами.

Знак граничного відхилення (±) пишуть із цифрою разом: ...±0,43.

Між від'ємними та додатними величинами, які означають крайні межі, знак «тире» не ставиться. У цьому разі пишуть прийменники «від» і «до». Наприклад: температура повітря піднялася від - 5 до + 10 °С.

Показники ступеня та індекси пишуть разом із цифрою: 102; 253. Географічні (математичні) позначення пишуть скорочено.

Міри довжини і ваги позначають відповідно до метричної системи мір: км (кілометр), м (метр), дм (дециметр), см (сантиметр), мм (міліметр), т (тонна), ц (центнер), кг (кілограм), г (грам), мг (міліграм), млрд. (мільярд), млн. (мільйон), тис. (тисяча), р. (рік), рр. (роки).

Міри площі та об'єму скорочують так: км2 (квадратний кілометр), м2 (квадратний метр), м3 (кубічний метр), см3 (кубічний сантиметр).

У хімічних формулах інтервал між цифрами і літерами не роблять.

Наприклад: Н2О, Н25О4.

У разі використання грошових одиниць – оформлення наступне:

27 млн. грн. – для гривні, $55 тис. або 55 тис. дол. США – для долару, €2,5 млн. або 2,5 млн. євро – для євро, £1,5 тис. – для англійських фунтів-стерлінгів, ¥12 млн. – для японської єни тощо.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел має записуватися наступним способом: перший рядок назви книги пишеться з абзацу, а другий і нас