Реферат: Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


НАВЧАЛЬНО – НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ


КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ





Навчально-методичний комплекс

з навчальних дисциплін

“Основи інформатики та обчислювальної техніки”,

„Інформатика та обчислювальна техніка”


Для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”

за спеціальностями “Правознавство” (6.030402), „Психологія” (6.030102)

денна форма навчання


Київ 2011

Зміст








Стор.

1.

Анотація дисципліни

4

2.

Загальні положення:

5




Опис дисципліни

5




Структура залікових кредитів

5

3.

Програма дисципліни

7

4.

Плани занять:

10




Тема 1. Структура та завдання навчальної дисципліни. Основні поняття інформатики.

10




Тема 2. Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів.

17




Тема 3. Комп'ютерна графіка.

30




Тема 4. Текстові редактори. Текстовий редактор MS Word.

34




Тема 5. Електронні таблиці. Табличний процесор MS Excel.

43




Тема 6. Системи управління базами даних. СУБД MS Access.

49




Тема 7. Інформаційно-пошукові системи у сфері законодавства.

58




Тема 8. Комп'ютерні мережі. Мережа Internet.

62




Тема 9. Перспективи розвитку сучасних інформаційних технологій. Комплексне використання прикладного програмного забезпечення.


70

5.

Список літератури до дисципліни

74

6.

Орієнтовний перелік тем для наукових робіт та рефератів

76

7.

Перелік питань для підсумкового контролю (заліку)

77

Укладачі:

Тебякін О.М. – кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри фізичного виховання та безпеки життєдіяльності;

Плугатар В.А. – викладач кафедри фізичного виховання та безпеки життєдіяльності;

Радомський І.П.– кандидат педагогічних наук, доцент, начальник кафедри фізичного виховання та безпеки життєдіяльності.


Рецензенти: Матвійчук В.К. перший проректор з наукової та методичної роботи ВНЗ „Національна академія управління”, доктор юридичних наук, професор;

Півняк С.С. доцент кафедри фізичного виховання та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент.


Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фізичного виховання та безпеки життєдіяльності. Протокол № __ від ____________ року.


^ Завідувач кафедри, к.п.н. І.П. Радомський


Розглянуто і схвалено методичною радою НАВС. Протокол № __ від _____2011 року.


Голова методичної

ради НАВС, д.ю.н. Ю.Ю. Орлов


© Тебякін О.М., Плугатар В.А., Радомський І.П. Навчально – нуковий інститут права та психології НАВС
^ АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІН

Дисциплін “Основи інформатики та обчислювальної техніки”, „Інформатика та обчислювальна технука” призначена для студентів 1 курсу ННІПП при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр” за спеціальністю “Правознавство”, „Психологія”.

Вивчення цієї дисциплін дає можливість формування кваліфікованих фахівців-юристів, психологів, спроможних орієнтуватися у різноманітних та об’ємних інформаційних потоках сучасності.

Мета дисципліни – надання студентам та закріплення ними базових знань з основ інформатики та обчислювальної техніки. а також вміння застосовувати їх при роботі з персональною електронно-обчислювальною машиною (ПЕОМ) та сучасними комп’ютерними системами обробки інформації.

Завдання дисципліни –

студенти повинні знати:

– основні поняття інформатики та обчислювальної техніки;

– апаратне забезпечення сучасних комп’ютерів;

– правила безпеки при роботі з електронно-обчислювальною технікою;

– програмне забезпечення сучасних комп’ютерів;

– перспективи розвитку інформаційних систем і технологій;

студенти повинні вміти:

– працювати за комп’ютером у режимі користувача та використовувати прикладне (стандартне) комп’ютерне програмне забезпечення.

Курс складається з 9 тем та розрахований на 108 годин (8 годин – лекції, 40 –практичні заняття, 6 – індивідуальна робота, 6 – модульний контроль, 48 – самостійна робота ).

Вивчення дисципліни завершується підсумковим заліком.


^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Опис дисципліни


Дисципліна

Характеристика дисципліни

Кількість залікових кредитів,

відповідних ECTS: ^ 3

Змістовних модулів: 3

Загальна кількість годин: 108 годин


Лекції: 8

Практичні заняття: 40

Індивідуальна робота: 6

Самостійна робота: 48

Модульний контроль: 6

Вид підсумкового контролю: залік


Структура залікових кредитів

№ з/п Назва теми
^ Всього годин

З них на:

Лекції

Семінарські заняття

Практичні заняття

Індивідуальну роботу

Самостійну роботу

МК

Змістовний модуль І. Сучасні комп’ютерні системи

1.

Структура та завдання навчальної дисципліни. Основні поняття інформатики.

10

2




2




6




2.

Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів.

12

2




4




6




3.

Комп'ютерна графіка.

14







4

2

6

2

Всього по змістовному модулю 1:

36

4

-

10

2

18

2

Змістовний модуль ІІ. Технології документообігу в юридичній практиці

4.

Текстові редактори.
^ Текстовий редактор MS WORD.
8







6




2




5.

Електронні таблиці. Табличний процесор MS Excel.

12







6




6




6.

Системи управління базами даних. СУБД MS Access.

16

2




4

2

6

2

Всього по змістовному модулю 2:

36

2

-

16

2

14

2

Змістовний модуль ІІІ. Сучасні комп'ютерні технології обробки та передачі даних

7.

Інформаційно-пошукові системи у сфері законодавства.

10







4




6



8. Комп'ютерні мережі. Мережа Internet. 14
2




6




6



9. Перспективи розвитку сучасних інформаційних технологій. Комплексне використання прикладного програмного забезпечення. 12






4

2

4

2

Всього по змістовному модулю 3:

36

2

-

14

2

16

2

Форма підсумкового контролю:



















залік

Всього з дисципліни:

108

8

-

40

6

48

6



^ 3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ


Змістовий модуль І.

Сучасні обчислювальні системи.

Тема 1. Структура та завдання навчальної дисципліни. Основні поняття інформатики.

Зміст:

Нормативно-правове забезпечення інформаційної діяльності.

Мета, завдання, структура і зміст дисципліни.

Предмет та основні поняття інформатики. Складові частини та завдання інформатики.

Сутність інформації і інформаційного забезпечення суспільства. Властивості та види інформації.

Поняття систем числення. Представлення інформації у комп’ютерах. Одиниці вимірювання інформації.

Етапи створення і розвитку засобів обчислювальної техніки.


^ Тема 2. Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів.

Зміст:

Логічна схема та структура ПЕОМ. Призначення і принципи функціонування основних складових частин обчислювальної системи. Логіка функціонування пристроїв ПЕОМ.

Склад, функції, характеристики та моделі мікропроцесорів ПЕОМ.

Запам’ятовуючі пристрої та їх класифікація. Особливості оперативної та постійної пам’яті комп’ютера. Характеристика зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв.

Класифікація пристроїв введення-виведення інформації. Загальна характеристика та особливості клавіатури, дисплеїв, пристроїв, що друкують, маніпуляторів, сканерів, стримерів, модемів та ін.

Основи організації роботи на ПЕОМ у режимі користувача. Основні правила користування дискетою. Техніка безпеки при роботі з комп’ютерними засобами.

Програмно-математичні основи роботи ПЕОМ. Поняття програми, команди. Принцип програмного управління.

Поняття алгоритму. Властивості алгоритму та форми його запису. Алгоритмічні мови та їх застосування для реалізації алгоритмів. Створення та відлагодження програм.

Структура програмного забезпечення ПЕОМ. Поняття, склад, функції та види операційної системи. Системи програмування та сервісні програми. Класифікація прикладного програмного забезпечення.

Загальні відомості про операційну систему Windows. Особливості організації файлової системи операційних систем (MS-DOS, Windows). Поняття файлу, каталогу, шляху тощо. Переваги та недоліки різних версій Windows.

Завантаження Windows. Особливості інтерфейсу. Головне меню Windows. Робочий стіл. Панель завдань. Основні поняття Windows. Конфігурація й оптимізація Windows. Установка устаткування і програмного забезпечення. Мультимедійні можливості Windows. Дії користувача в аварійних ситуаціях. Особливості роботи в Windows різних версій.

Вбудовані додатки та утиліти. Особливості використання утиліти оптимізації розміщення інформації на диску (Defrag) та перевірки диска (Scandisk). Робота з довідковою інформацією. Структура типового вікна. Діалогові вікна. Провідник. Робота з об’єктами. Програма “Корзина”. Програма “Мой компьютер”. Утиліти Norton Utilities. Підготовка магнітних дисків до роботи. Утиліти для захисту та відновлення інформації на носіях.

Поняття архівації файлів. Класифікація та особливості використання програм упакування та розпакування файлів.

Поняття комп’ютерних вірусів та їх класифікація. Види, призначення та особливості використання основних антивірусних програм. Методи захисту комп’ютерної інформації.


^ Тема 3. Комп'ютерна графіка.

Зміст:

Поняття про комп’ютерну графіку. Растрова та векторна графіка. Формування кольору малюнка. Формати графічних файлів. Призначення та види графічних редакторів. Сучасні графічні інтерфейси.

Графічний редактор Paint для Windows. Вікно редактора. Створення, збереження, перегляд і друкування малюнків. Побудова малюнка. Редагування малюнку та кольорів.

Програма створення презентацій Microsoft PowerPoint (загальні відомості). Початок роботи. Структура головного вікна. Режими роботи. Панелі інструментів. Способи створення слайдів. Експортування графічних об’єктів до слайдів. Налагодження анімацій. Види демонстрації презентацій.


^ Змістовий модуль ІІ.

Технології документообігу в юридичній практиці.


Тема 4. Текстові редактори. Текстовий редактор MS Word.

Зміст:

Класифікація та функції систем підготовки текстів та видавничих систем. Характеристика текстових редакторів для різних операційних систем.

Основні складові частини інтегрованого пакету Microsoft Office.

Текстовий редактор Word для Windows (загальні відомості). Початок роботи з Word. Вікно редактора. Головне меню та особливості роботи з ним. Панелі інструментів. Вікна документів. Адаптація до вимог користувача. Створення та збереження документів. Встановлення параметрів сторінок. Введення і редагування тексту. Переміщення за текстом. Виділення фрагментів тексту та операції з ними. Форматування тексту. Робота з шрифтами. Пошук та заміна необхідної інформації у тексті. Макропослідовності. Робота з вікнами. Робота з таблицями. Використання графіки. Перегляд і друкування документів.

Сканерні системи обробки текстів. Сучасні системи перекладу текстової інформації з однієї мови на іншу та перевірки орфографії.

Перспективи розвитку сучасних інформаційних технологій обробки інформації.


^ Тема 5. Електронні таблиці. Табличний процесор MS Excel.

Зміст:

Види та призначення табличних процесорів (електронних таблиць). Табличний процесор Microsoft Excel для Windows. Початок роботи з Excel. Основні поняття Excel (книга, лист, комірка).

Головне вікно процесора. Створення і збереження файлів книг. Робота з листами книг. Переміщення по листах та комірках.

Типи даних та їх введення у комірку. Виділення комірок, рядків, стовпців. Копіювання, переміщення та видалення даних в комірках. Пошук та заміна даних.

Операції з комірками, рядками, стовпцями. Форматування комірок і діапазонів.

Використання формул. Поняття функції та майстра функцій.

Типи та елементи діаграм. Майстер діаграм.

Робота з базами даних. Перегляд і друкування книг. Завершення роботи з Excel.


^ Тема 6. Системи управління базами даних. СУБД MS Access.

Зміст:

Поняття бази даних та банку даних. Реляційні, мережні та ієрархічні бази даних. Основні операції з базами даних, етапи їх розробки. Типи даних. Поняття картки, картотеки, інформаційної системи, автоматизованої інформаційної системи.

Системи управління базами даних (СУБД). Види та загальна характеристика СУБД. Основні поняття та функції СУБД.

СУБД Access (загальні відомості). Початок роботи з Access. Типи та властивості полів. Створення бази даних. Заповнення файла бази даних. Редагування баз даних. Робота з таблицями. Зв’язування таблиць бази даних. Створення та використання запитів, форм.


^ Змістовий модуль ІІІ.

Сучасні комп'ютерні технології обробки та передачі даних.


Тема 7. Інформаційно – пошукові системи у сфері законодавства.

Зміст:

Державна політика в галузі формування і використання правових інформаційних засобів. Поняття правової інформації та інформатизації. Головні цілі, напрямки та стан правової інформатизації в Україні.

Поняття інформаційно-пошукової системи (ІПС). Інформаційна система нормативних документів. Види сучасних правових ІПС. Особливості існуючих ІПС з законодавства та їх основні характеристики. Основні сервісні функції правових ІПС. Режими пошуку правових документів. Способи актуалізації баз даних правових документів.

Склад бази даних правової інформації Верховної Ради України, її абоненти та можливості. Загальна характеристика інформаційно-пошукових систем “Ліга-Закон”, “Нормативні акти України”, “Правник”, “Юрист-Плюс” та ін.

Міжнародні електронні мережі правових документів.


^ Тема 8. Локальні та глобальні комп'ютерні мережі. Мережа Internet.

Зміст:

Комп’ютерні мережі (загальні відомості). Їх види. Апаратно-програмне забезпечення роботи комп’ютерних мереж (характеристики каналів зв’язку, мережні адаптери, модеми, протоколи). Види топологій комп’ютерних мереж.

Робота в мережі в середовищі OC Windows (установка мережних компонентів, підключення користувача до мережі, доступ до загальних ресурсів).

Світова глобальна комп’ютерна мережа Internet (історія створення та перспективи розвитку). Загальні поняття середовища Internet (гіпертекст, Web-документ, програма-броузер, модель клієнт-сервер). Основні послуги та засоби пошуку в Internet.

Середовище броузера Internet Explorer. Доменна система імен, пошук документів на WWW (World Wide Web)–серверах. Основи мови HTML.

Електронна пошта та телеконференції.

Безпека в Internet.


^ Тема 9. Перспективи розвитку сучасних інформаційних технологій. Комплексне використання прикладного програмного забезпечення.

Зміст:

Перспективи розвитку інформаційних технологій: основні положення, нові геополітичні процеси (глобалізація економіки, глобалізація науки, глобалізація освіти, глобалізація культури). Поняття сховищ даних. WAP-технології. Цифрові носії фото-, аудіо-, відеоінформації. Комп’ютерні технології обробки відео та аудіо-інформації. IP-телефонія. Створення кишенькових комп'ютерів. Нові принципи побудови дисплеїв. Створення систем штучного інтелекту. Виникнення дата-центрів. Дистанційна освіта.

^ 4. ПЛАНИ ЗАНЯТЬ

Змістовий модуль І. Сучасні обчислювальні системи

Тема 1. Структура та завдання навчальної дисципліни. Основні поняття інформатики.

Вид заняття: лекція і практичне заняття

Тривалість проведення: 4 г. (2г. + 2г.)

Мета занять: Поглибити уявлення про предмет, методи, функції та завдання інформатики, розглянути нормативно-правове забезпечення інформаційної діяльності та розглянути перспективи розвитку інформаційних систем та технологій.

^ План лекції:

Мета, завдання, структура і зміст дисципліни “Основи інформатики та обчислювальної техніки”.

Предмет, основні поняття, складові частини та завдання інформатики. Сутність, властивості та види інформації. Одиниці вимірювання інформації.

Етапи створення і тенденції розвитку засобів обчислювальної техніки. Характеристика поколінь персональних електронно-обчислювальних машин.


План практичного заняття:

Основні поняття інформатики.

Інформація. Її види та властивості.

Системи числення. Перевід чисел з однієї системи числення до іншої.

Завдання на самостійну підготовку до практичного заняття:

Ознайомитись із лекційним матеріалом та рекомендованою літературою, в робочих зошитах занотувати основні положення питань, які надано до розгляду.

Теми рефератів, доповідей:

Роль і місце інформатики в системі знань юриста.

Логічні основи функціонування ПЕОМ.

Інформація. Особливості її одержання та використання.


Перелік ключових термінів та понять теми:

Інформатика, інформація, властивості інформації, види інформації, одиниці вимірювання інформації, системи числення, комп’ютерна система, обчислювальна система, алгоритм, програма, технічні засоби.


^ Методичні вказівки до практичного заняття:

До першого питання.

Слід зазначити, що мета дисципліни – навчити студентів теоретичним основам інформатики та обчислювальної техніки, а також вмінню їх застосовувати при роботі з персональним комп’ютером (ПК) та сучасними комп’ютерними системами обробки інформації.

^ Завдання дисципліни –студенти повинні -

знати:

– основні поняття інформатики та обчислювальної техніки;

– апаратне забезпечення сучасних комп’ютерів;

– правила безпеки при роботі з електронно-обчислювальною технікою;

– сучасне комп’ютерне програмне забезпечення;

– перспективи розвитку сучасних інформаційних систем і технологій;

вміти:

– працювати за комп’ютером у режимі користувача та використовувати сучасне стандартне та спеціалізоване комп’ютерне програмне забезпечення для вирішення завдань правоохоронної діяльності.

Для поняття “інформатика” існують такі визначення:

Інформатика – це наука про закони, методи і засоби організації і переробки (опрацювання) інформації в природних та штучних системах з використанням комп’ютерних систем (КС). Під опрацюванням інформації розуміють процеси збирання, зберігання, пересилання, перетворення, відшукання тощо. Найбільш ємне визначення інформатики дав академік Єршов: “...це наука про інформаційні технології”.

Об’єктом вивчення інформатики є інформація, що одержується, створюється, зберігається, передається та опрацьовується в різних системах, а також стикові галузі автоматизованих інформаційно-перероблюючих технологій і конкретних сфер громадської практики (управління, наука, освіта, медицина, охорона громадського порядку тощо), проблеми використання КС в соціально-економічних системах (підсистемах) і в розв’язку окремих задач.

Предмет вивчення науки інформатики – структура та загальні властивості інформації, принципи процесів обміну інформацією.

Таким чином, інформатика – це комплексна наукова та інженерно-технологічна дисципліна, яка вивчає закономірності інформаційних процесів, проблеми розробки, впровадження і ефективного функціонування комп’ютеризованих систем переробки інформації, її використання і вплив на різноманітні галузі соціальної практики.

До складу інформатики входять: технічні, програмні та алгоритмічні засоби.

Алгоритм – це кінцева послідовність точно визначених дій (процедур, команд), що призводить до однозначного вирішення поставленого завдання. Процес складання алгоритмів зветься алгоритмізацією.

Програма – це опис процесу обробки інформації (на мові програмування), що визначає послідовність дій ЕОМ. Процес створення програм зветься програмуванням.

^ Технічні засоби – це комп’ютерна система та засоби зв’язку. Комп’ютер – це машина, електронний інструмент, що призначений для різноманітної обробки інформації.

^ До другого питання.

Інформація – це набір відомостей (даних) про предмети (об’єкти), явища та процеси у середовищі, що нас оточує, тобто навколишнього світу, незалежно від форми їх представлення.

Існує законодавче визначення поняття інформації таке – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (ст. 1 Закону України “Про інформацію” від 02.10.92 р.).

^ Основні властивості інформації – це: достовірність, своєчасність, повнота, об’єктивність, актуальність, корисність, зрозумілість, доступність, цілісність, кількість, якість.

Види інформації – це: текстова, числова, графічна, звукова, відео.

Законодавче визначення поняття видів інформації – це:

1) статистична інформація (Ст.19);

2) адміністративна інформація (дані) (Ст. 19-1);

2) масова інформація (Ст. 20);

3) інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування (Ст. 21);

4) правова інформація (Ст. 22);

5) інформація про особу (Ст. 23);

6) інформація довідково-енциклопедичного характеру (Ст. 24);

7) соціологічна інформація (Ст. 25) (ст. 18 Закону України “Про інформацію” від 02.10.92 р.).

Інформатизація – це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних технологій, мереж, ресурсів на основі комунікаційної послідовності (Ст.1 “Про національну програму інформатизації”).

Режим доступу до інформації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ст. 28 Закону України “Про інформацію” від 02.10.92 р.).

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну (ст. 30 Закону України “Про інформацію” від 02.10.92 р.).

За ступенем секретності інформація, що віднесена до державної таємниці, поділяється на “таємну”, “цілком таємну”, “особливої важливості” (ст. 13 Закону України “Про державну таємницю” від 21.01.94 р.).

Відомі дві інформаційні кризи в діяльності людини:

перша виникла тоді, коли кількість інформації перевищила можливості людського мозку до її зберігання, “запам’ятовування” (цей бар’єр був подоланий виникненням письменності);

друга була пов’язана з обмеженою швидкістю людського мислення (цей бар’єр був подоланий виникненням ЕОМ).

Будь-які операції щодо отримання, перетворення, зберігання, передачі тощо інформації об’єднують в інформаційний процес, який передбачає наявність певних компонентів, наприклад: джерело інформації, передавач інформації, канал зв’язку для передачі інформації, приймач інформації, пристрій для обробки інформації, пристрій для зберігання інформації, пристрій для виведення інформації тощо. Процес передачі інформації передбачає наявність джерела інформації, носія інформації та одержувача інформації.

Джерела інформації – це книжки, газети, телепередачі, числа, графіки, біологічні та електричні імпульси, сигнали світлофора, телеграфні сигнали у вигляді послідовностей крапок і тире тощо.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи (ст. 26 Закону України “Про інформацію”).

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачені законом прав і обов’язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації. (Ст. 42 Закону України “Про інформацію”).

Основними принципами інформаційних відносин є:

-гарантованість права на інформацію;

-відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

-об’єктивність, вірогідність інформації;

-повнота і точність інформації;

-законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації (Ст. 5 Закону України “Про інформацію”).

Суб’єктами інформаційних відносин є:

-громадяни України;

-юридичні особи;

-держава.

Також можуть бути інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.(Ст. 7 Закону України “Про інформацію”)

Об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. (Ст. 8 Закону України “Про інформацію”)

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Носій інформації – це фізичне середовище, в якому зафіксована та зберігається інформація (наприклад, папір, перфокарта, магнітна стрічка, магнітні та оптичні диски, жива природа, нейрони мозку людини тощо).

Одержувачі інформації – це люди, тварини, рослини, технічні пристрої.

Способи передавання інформації від джерела до одержувача:

1) звукові (спілкування людей);

2) візуальні (мова жестів, міміки, креслень, малюнків);

3) сучасні технічні засоби з кодуванням та декодуванням інформації (радіо, телебачення, телефон, факс, модем тощо).

Способи зберігання інформації:

1) рукописні та типографські або знаково-символьні на побутових носіях (письмо, тексти, малюнки в книжках, газетах, журналах);

2) машинні або оптико-магнітоелектронні (закодована інформація на перфораційних, магнітних та оптичних засобах);

3) спеціальні (кінозйомки, фотографування, відеозйомки тощо);

4) природні (об’єкти живої та неживої природи, нейрони мозку людини).

Пристрої, призначені для передавання та приймання інформації, називають пристроями зв’язку. Пристрій зв’язку складається з передавача і приймача. Якщо на вході і на виході пристрою використовуються різні фізичні носії, то пристрій зв’язку називають перетворювачем.

Середовище, через яке носій повідомлення передається від передавача до приймача, називають каналом зв’язку.

Інформація в ЕОМ подається за допомогою електричних сигналів. Використовують два фізичні способи подання інформації:

1) цифровий (за допомогою дискретних сигналів);

2) аналоговий (за допомогою неперервних сигналів).

Інформація передається через інформаційні комунікації за допомогою мов. Основою будь-якої мови є алфавіт – це кінцевий набір знаків (символів) будь-якої природи, з яких конструюються повідомлення на відповідній мові. Алфавіт може бути латинський, арабський, десяткових чисел тощо. Кодування – це зображення символів одного алфавіту символами другого. Найпростішим алфавітом, достатнім для кодування будь-якого іншого, є алфавіт, що складається з двох символів – нуля (“0”) та одиниці (“1”).

^ До третього питання.

Системи числення – це спосіб представлення чисел за допомогою цифр (символів). Виділяють два види систем числення: позиційну та непозиційну. В позиційних системах будь-яке число записується у вигляді послідовності символів (цифр), кількісне значення яких залежить від місця (позиції), що займає кожна з них у числі. Наприклад, в десятковій системі числення число 555 складається з трьох цифр 5, кожна з яких має своє значення (перша – сотні, друга – десятки, третя – одиниці): 555=5*100 + 5*10 + 5*1.

У непозиційних системах виділяються знаки, за допомогою яких записується ряд основних чисел, а інші утворюються як результат додавання або віднімання основних. Такі системи непридатні для виконання над ними математичних дій. Прикладом непозиційної системи числення є, так звана, римська система, в якій значення цифри не залежить від її позиції в записі числа. Наприклад, число XXX, яке дорівнює 30, складається з трьох рівнозначних цифр X (десять).

Будь-яка позиційна система числення характеризується основою (базисом), який визначає: а) у скільки разів цифра в n-й позиції числа, більше такої ж цифри в (n-1)-ї позиції (справа ліворуч); б) кількість цифр, що використовується для представлення будь-якого числа в певній системі числення; в) назву певної системи числення.

Залежно від кількості цифр, що лежить в основі системи числення, останні бувають десятковими, вісімковими, шістнадцятирічними, двійковими тощо. У десятковій системі числення основа дорівнює 10, тому використовується десять цифр (від 0 до 9); у двійковій системі числення - дві цифри (0 та 1), у вісімковій - вісім цифр (від 0 до 7), у шістнадцятирічній - шістнадцять цифр та символів (від 0 до 9 і літерні позначення A, B, C, D, E, F - для відповідних двохпозиційних десяткових цифр від 10 до 15).

Наведемо приклади переводу чисел з однієї системи числення до іншої.

^ Правило переведення чисел з будь-якої позиційної системи числення в десяткову: число, яке переводиться, треба представити у вигляді додатку множень цифр числа на основу системи числення в ступені, що відповідає позиції цифри в числі. Наприклад:

1.) Із двійкової системи числення до десяткової:

1101(2) = 1*23 + 1*22 + 0*21 + 1*20 = 8 + 4 + 0 + 1 = 13(10)

Наведемо ще один спосіб переведення чисел з двійкової системи числення до десяткової. Спочатку треба записати двійкове число, потім під старшим розрядом (ліворуч) ставиться цифра 1, потім кожне наступне число в нижньому рядку множиться на 2 та записується в наступний розряд без додавання 1, якщо в цьому розряді верхнього рядка знаходиться 0, або з додаванням 1, якщо в цьому розряді знаходиться 1. Проти молодшого розряду двійкового числа отримуємо у нижньому рядку потрібне десяткове число. Наприклад, для двійкового числа 1101 маємо:

1   1   0   1

1   3   6  13

Таким чином, двійковому числу 1101 відповідає десяткове число 13. Це можна записати так: 1101(2) = 13(10)

2.) Із вісімкової системи числення до десяткової:

43(8) = 4*81 + 3*80 = 32 + 3 = 35(10)

3.) Із шістнадцятирічної системи числення до десяткової:

1А5(16) = 1*162+ 10*161 + 5*160 = 256 + 160 + 5 = 421(10)

Правило переведення цілих чисел з десяткової системи числення в іншу позиційну систему: необхідно послідовно ділити це число на основу тієї системи, в яку переводимо, доти, поки частка не стане меншою за основу. Число в новій системі запишеться у вигляді останньої частки і всіх залишків від ділення, починаючи з останнього. Наприклад:

1.) Із десяткової системи числення до двійкової:

Для переведення числа 13 з десяткової системи числення в двійкову треба розділити його на 2.

_13  Р 2

  12     _6  Р 2

    1       6     _3  Р 2

             0       2     1

                      1

Таким чином, читаємо в зворотному порядку і отримуємо результат:

13(10) = 1101(2)

Наведемо ще один спосіб переведення чисел з десяткової системи числення до двійкової - це використання правила переведення чисел з двійкової системи числення до десяткової в зворотному напрямку, наприклад:

13(10) = 8 + 4 + 0 + 1 = 1*23 + 1*22 + 0*21 + 1*20 = 1101(2)

2.) Із десяткової системи числення до вісімкової:

Для переведення числа 35 з десяткової системи числення до вісімкової треба розділити його на 8.

_35  Р 8

  32      4

    3

Таким чином, читаємо в зворотному порядку і отримуємо результат:

35(10) = 43(8)

Другий спосіб переведення:

35(10) = 32 + 3 = 4*81 + 3*80 = 43(8)

3.) Із десяткової системи числення до шістнадцятирічної:

Для переведення числа 421 з десяткової системи числення до шістнадцятирічної треба розділити його на 16.

_421  Р 16

  416     _26  Р 16

      5      16         1

              10

Таким чином, читаємо в зворотному порядку і отримуємо результат:

421(10) = 1А5(16)

Другий спосіб переведення:

421(10) = 256 + 160 + 5 = 1*162+ 10*161 + 5*160 = 1А5(16)

Інформація в ЕОМ вводиться у вигляді символів кирилиці та латинської абетки, десяткових цифр. Потім комп’ютер здійснює перетворення введеної інформації в двійковий код, тобто інформація в пам’яті комп’ютера зберігається у вигляді цифр. При виводі інформації з ЕОМ остання сама здійснює зворотне перетворення.

В основі роботи ЕОМ використовується двійкова система числення. Це пояснюється застосуванням в конструкції комп’ютера елементів, що мають два відмінних один від одного стани.

Двійкова арифметика має такий вигляд:

         0               0                  1                     1

      + 0            + 1              + 0                  + 1

      = 0           =  1             =  1                = 10

Тому при складанні чисел 1101(2) та 1001(2) отримаємо результат 10110(2).

^ Одиницями вимірювання інформації є: "біт", "байт", "кілобайт (Кбайт)", "мегабайт (Мбайт)", "гігабайт (Гбайт)" тощо.

Біт – найменша (елементарна) одиниця інформації, це один двійковий розряд, в який може записуватися тільки або "0", або "1".

Байт ("byte") дорівнює восьми бітам. Тобто, це така величина, що кодується восьмирозрядним двійковим кодом.

Зсув одиниці на один розряд ліворуч в двійковому числі збільшує десяткове число вдвічі. Наприклад:

               двійкове число               десяткове число

                                      1                                         1

                                    10                                         2

                                  100                                         4

                                1000                                         8

                              10000                                        16

                            100000                                        32

                          1000000                                        64

                        10000000                                      128

За допомогою одного розряду двійкового числа можна закодувати два десяткових числа: 0 та 1; за допомогою двох розрядів - чотири числа: 0, 1, 2, 3.

  кількість розрядів                        значення

                              1                                1

                              2                                   11

                              3                                 111

                              4                               1111

                              5                             11111

                              6                           111111

                              7                         1111111

                              8                       11111111

Таким чином, таке об’єднання з восьми розрядів дозволяє записувати 28 = 256 різних комбінацій бітів, тобт