Реферат: Перші київські цифрові видання

Перші київські цифрові видання
Валерій ЛИСЕНКО
Автобіографічні нотатки


Пропоновані матеріали відносяться до драматичних часів краху радянської ідеологічної системи. На прикладі ряду документів переломного періоду кінця 80-х – початку 90-х років видно, як накопичувались нерозв’язні проблеми навіть у найпередовіших галузях господарства, як самовіддано намагались врятувати країну від катастрофи представники гнаного і принижуваного “соціального прошарку” – радянської інтелігенції.
Холодна війна і науково-технічна революція
Розуміння сучасного світу неможливе без дослідження сучасних інформаційних технологій. Загалом, історію техніки легше прослідкувати, ніж політичні та військові перипетії, а в технічних досягненнях не менше творчого запалу та повчальних духовних скарбів, ніж у інших набутках культури. Втім, як гинуть інші національні скарби, так само занедбані й рештки першого європейського комп’ютера “малої електронно-лічильної машини” (МЭСМ), створеної у Києві 1952-го року. Вони зберігаються в одному з сараїв Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури і побуту. А у київському передмісті Феофанія, поблизу Пантелеймонівського собору, де починалась історія нашої інформатики, нема бодай скромної меморіальної дошки [1, 2].





^ Третя у світі ЕОМ МЭСМ в Пантелеймонівському соборі, Феофанія, південне передмістя Києва, 1952 р.


Рушієм розвитку обчислювальної та інформаційної техніки у середині ХХ століття стала Холодна війна – всесвітнє військово-політичне протистояння і гонка ракетно-ядерних озброєнь соціалістичного та капіталістичного таборів. Загалом, можна сказати, що знаменням початку світової науково-технічної революції стали американські атомні бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі в серпні 1945 року. Адже більше як чверть століття пам’ять про ці вибухи навівала жах перед безмежно аморальною силою прогресу. Відтак, вчені та інженери багатьох країн серед стимулів до праці завжди мали з одного боку патріотичні міркування щодо захисту Вітчизни, а з іншого – переваги співпраці з “оборонкою”. Кожного свідомого “технаря” постійно, повсякденно мучили ревнощі: чи не відстаємо від конкурентів? Воістину, без всяких державних погоничів, ми відчували себе бійцями якщо не ідеологічного фронту, то світової революції – але не соціальної, а науково-технічної, значно гуманнішої та плодотворнішої. Причому не бездумним “гарматним м’ясом”, гнаним на ворожі кулемети, а самостійно мислячою розвідкою.

З подальшої розповіді буде видно, як з кожним роком все менше ставало підстав для оптимізму. Каторжною багаторічною працею радянський народ створив грандіозний військово-промисловий комплекс. Але, як виявилось, той був здатен перемогти лише самого себе.

Київський Інститут кібернетики, на базі якого згодом утворився Кібернетичний центр, десятки років був одним з найавторитетніших у світі осередків поступу науки й техніки. Теорія глобальних мереж стала вперше в СРСР розроблятись у 1979-му році академіком Віктором Глушковим. Значення та перспективи цієї проблеми не були належно оцінені. Ідеї глобальних комп’ютерних мереж витали у повітрі, і в ті часи у США вже народжувались прообрази Інтернет.

Наприкінці 60-х років заводом ВУМ (“Вычислительные и управляющие машины” – нині “Електронмаш”) серійно вироблялись оригінальні малогабаритні “Машини для інженерних розрахунків” МИР, які мали всі риси майбутніх “персоналок”. Славетна ІBM навіть придбала одну з них для вивчення. Правда, складні операції прошивки логічних блоків виконувались нашими виробничниками вручну. Відтак, злі язики мали підстави твердити, що серед сотень апаратів важко знайти два ідентичні.




^ Київські “персоналки” “Промінь” (1962 р.), МИР (1965 р.), МИР-2 (1968 р.)


Наступним, нетерпляче очікуваним кроком, мав бути масовий випуск ще дешевших, ще доступніших машин, вдосконалення інтерфейсів, розробка досконаліших пристроїв. Проте радянські вчені й інженери не змогли подолати стіну байдужості, яка їх все щільніше оточувала. Нікому не було діла до власних перспектив і до майбутнього дітей, відповідальність за які взяла на себе влада. Зрештою, на державному рівні було прийнято фатальне стратегічне рішення – різко скоротити оригінальні дослідження. Надалі розробники в основному орієнтуватись на зарубіжні продукти, здобуті силами розвідки, як це спостерігалося і в інших галузях радянської промисловості. Самостійний розвиток передових галузей господарства брутально стримувався нескінченними інтригами. І якщо на початку ХХ століття звання інженера шанувалось суспільством Російської імперії, то наприкінці радянської епохи воно було катастрофічно знецінене.



Дозволимо собі навести характерні тогочасні висловлювання (цитуємо у власному перекладі за журналом «Компьютерра Украина» № 3 от 10 февраля 2005, стр. 23).

Провідний ідеологічний журнал «Вопросы философии» № 5, 1953, стр. 210-210: «...Кібернетика – одна з тих лженаук, що породжені сучасним імперіалізмом і приречені на загибель ще до краху імперіалізму... Це пустоцвіт на древі пізнання...»

Краткий философский словарь, М.: 1954, стр. 236-237: «Кібернетика – реакційна лженаука, що виникла у США після Другої світової війни і широко розповсюдилась у інших капіталістичних країнах... є не лише ідеологічною зброєю імперіалістичної реакції, але й засобом здійснення її агресивних воєнних планів.»



У відповідь на вторгнення радянських військ до Афганістану в 1979 році Захід запровадив ембарго щодо надання Радянському Союзу стратегічних технологій. Відтак, за часів героїчної комп'ютерної революції, у 1980-і роки, ми були відрізані від нормального розвитку. Поки на Заході бурхливо розроблялись “персоналки”, країни соціалістичного табору, за зразками великих машин ІBM, розпочали масове, надзвичайно витратне виробництво “Єдиної серії” (ЕОМ ЄС). Все гострішими ставали болячки незаконного імпорту програмного забезпечення. Друковані видання, навіть мінімально необхідна документація, катастрофічно відставали від попиту; не існувало ні фахових журналів, ні книжок. Кібернетики, як підприємливі “солдати науково-технічної революції”, просто змушені були звернутись до новітніх нетрадиційних засобів обміну своїми набутками.

Звісно, лідирували у впровадженні інновацій московські установи. У Москві на громадських засадах виник і проіснував пару десятків років семінар під керівництвом легендарного Леоніда Григоровича Буніча, праці якого практично безкоштовно розповсюджувались республіками соціалістичного табору на котушках магнітної стрічки. Мова ніде офіційно не зареєстрованого видання була російська, з рясними вкрапленнями технічних неологізмів, нашвидкуруч калькованих з англійської. Тематика подібного самвидаву, як правило, була професійною: обмін технологічним досвідом у вигляді текстів та машинних програм.

Втім, вперемішку чи паралельно, нишком від ідеологічних наглядачів, на машинних носіях часом траплялись і літературні твори, які були в дефіциті. Єдиним способом введення текстів у машини був ручний набір, що вимагало чималої самовіддачі. До того ж, єдиний вживаний тоді шрифт складався лише з великих літер. Читати з екрану фіксованого формату 25 рядків на 80 знаків було вкрай незручно, а роздруківки були громіздкі й неохайні. Самодіяльні комп’ютерні видавці були безкінечно далекі від професійності. Але завдяки цьому вони уникали пресингу наглядових установ. Серед “бестселлерів” самвидаву були твори братів Стругацьких, чия гуманна фантастика будила прагнення до про мирного вільного життя, повагу до розумової праці, а відтак ставала об’єктом гонінь.

На той час єдиним розповсюдженим форматом електронних видань були котушки магнітозаписів, які принесли всенародну славу барду й актору Володимиру Висоцькому. Дефіцитні книжки копіювались фотографічним способом, і такий самвидав тісно межував з кримінальною відповідальністю. А всілякі множильні апарати, навіть приватні механічні друкарські машинки були на державному обліку.

Кільком московським вченим вдалось, в обхід офіційних заборон, вперше підключитись до телеконференцій, і навіть зрушити з місця копіткий процес легалізації таких зв’язків [4]. Завдяки їхнім зусиллям, в драматичні дні московського заколоту ГКЧП-істів, у серпні 1991-го року, електронна пошта вперше стала важливим каналом подолання радянської інформаційної блокади.

Для порівняння слід згадати, що перша американська публічна електронна бібліотека була започаткована у рамках проекту "Гутенберг" розсилкою тексту Декларації незалежності США ще аж 4 липня 1971 року, з університету штату Іллінойс. Вся мережа Інтернет налічувала тоді близько ста абонентів.
^ Київська “Софтпанорама”
У Києві поява громіздких ЕОМ ряду ЄС відбувалось протягом 1970-х років. Вони приходили на зміну нечисленним транзисторним машинам другого покоління. Не всяка зацікавлена установа мала можливість придбати обчислювальний комплекс, обладнати для нього машинний зал з кондиціонованим повітрям, утримувати кілька десятків експлуатаційників, замовити централізоване технічне обслуговування. Тому розповсюдженими були обчислювальні центри колективного користування, спільно фінансовані кількома закладами, а також похвилинна оренда машинного часу сторонніми замовниками.

Ряди програмістів стали поповнюватись неофітами з найрізноманітніших галузей – навіть колишніми виховательками дитячих садків. Відтак, загострилась потреба в обміні досвідом, навчальними і практичними матеріалами, програмними засобами. Республіканський будинок науково-технічної інформації та пропаганди, місцеві підрозділи Всесоюзного об’єднання “Алгоритм” проводили масові семінари з обміну досвідом та підвищення кваліфікації. Згодом “Алгоритм” було реорганізовано у “СоюзЕОМкомплекс”.

У 80-ті Київським підприємством обчислювальної техніки та інформатики (КП ОТІ, колишнє виробниче об’єднання “ЗахідЕОМкомплекс”) видавався електронний журнал на магнітній стрічці під назвою CTOPS, що розшифровувалось як “Централізоване технічне обслуговування програмних засобів” (рос. мовою – “средств”). Близько 8 випусків було широко розповсюджено серед сотень фахівців, як у СРСР, так і за рубежем, де розуміли російську мову. Періодичність їх виходу була приблизно раз на квартал, матеріали збирались і розповсюджувались суто самвидавівськими способами, під постійною загрозою заборон з боку ідеологічного керівництва. Схоже, що саме це й було найперше київське більш-менш серйозне цифрове періодичне видання.

З появою “персоналок” потреба професійного спілкування ще більше загострилась. Автор цих рядків був ініціатором створення семінару з обміну досвідом системного програмування та адміністрування (хоча тоді ще навіть не існувало такого терміну). Для наукового керівництва було знайдено чудового, енергійного та авторитетного фахівця Миколу Миколайовича Безрукова, кандидата технічних наук, який незабаром захистив докторську дисертацію. Він викладав у Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА), а згодом перейшов до Київського торгово-економічного інституту.

З першого ж засідання, восени 1989-го року, праці семінару майже безкоштовно розповсюджувались на дискетах, під назвою електронний бюлетень “Софтпанорама” [3]. Спершу використовувались популярні на той час дискети калібру 5.25 дюйми, ємністю 360 Кбайтів. Згодом перейшли до сучасних 3.5-дюймових, і в апогеї обсяг кожного випуску саморобного бюлетеня, навіть у архівованому вигляді, досягав трьох дискет по 1.44 Мбайтів. Робились спроби (безрезультатні) надати виданню офіційного статусу науково-виробничого журналу.

Крім нього, в той самий період, у Києві існували й інші електронні видання для вужчої аудиторії, скажімо, електронний журнал київського НВО “Міськсистемотехніка”, неперіодичні збірки інших науково-інженерних спільнот. Одним з перших вітчизняних мультимедійних видань, у середині 90-х років, був ілюстрований путівник по Києво-Печерській лаврі. За повідомленням його автора Сергія Богданця, екземпляр цього твору, на трьох дискетах, був навіть презентований американському президенту, під час його візиту до Києва.

Автор цих рядків вже мав досвід електронних публікацій у вищезгаданій стрічці CTOPS, і став одним з перших співавторів нового електронного видання. Вже у другому номері “Софтпанорами” я опублікував огляд програм для інженерних розрахунків, обсягом близько 30 тис. знаків. Згодом мною було укладено і також опубліковано у “Софтпанорамі” цілу книгу: навчально-довідковий посібник по роботі з електронними таблицями SuperCalc 4, обсягом близько 700 Кбайт. Кілька моїх статей передрукували журнали, зокрема “Радіоаматор” та “Комп’ютери + програми”.

Протягом близько 8 років вийшла майже сотня випусків “Софтпанорами”, обсяг яких постійно зростав, охоплюючи все ширшу тематику. Поряд з програмними продуктами та науково-технічними публікаціями і оглядами публікувались художні й публіцистичні твори, що торкались соціальних проблем НТР. Сторінки видання були сповнені переживань, болю і гніву за ганебний занепад колишньої потужної країни. У деяких публікаціях згадувались проблеми наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року. Відверто антирадянських, антикомуністичних публікацій, на кшталт дисидентської “Хроніки поточних подій” [7] не припускали, проте ліберальне спрямування було очевидним.

На перший семінар у маленькій аудиторії КІІЦА зібралось менше 30-ти людей. Але з кожним місяцем коло учасників ширилось, і вже до кінця першого сезону для зустрічей довелось просити у керівництва інституту велику залу. А всесоюзну конференцію з комп’ютерної вірусології і взагалі проводити у актовій залі інституту. Все це завдавало організаторам чимало клопотів, а часом і неприємностей. Під впливом “Софтпанорами” у грудні 1989 року Рада молодих вчених Київського інституту народного господарства започаткувала аналогічний семінар з проблем баз даних та комп’ютерних мереж, проте він мав значно менші масштаби.
^ Нові часи
Наші зібрання припинились у 1996 році, коли почалась масова еміграція кваліфікованих працівників. В числі інших, М. Безруков також змушений був виїхати до США. Бюлетень трансформувався у сайт англійською мовою softpanorama.org, значною мірою втративши актуальність для наших фахівців.

Всі ці акції, як правило, проводились у стінах ВУЗів, на некомерційній основі. Вони об’єднували перших ентузіастів комп’ютерних мереж, засновників друкованих видань, комерційних та виставкових фірм. Нарешті, поступово, інформаційна техніка почала впроваджуватись у життя нашого суспільства.

Паралельно, у ті самі часи і майже тими самими людьми, розпочиналась комерційна діяльність, як у співпраці з солідними фірмами, так і у сфері дрібного приватного бізнесу. Зокрема, на місці ледь животіючого базарчика, виник унікальний Радіоринок, в місцевості, яка з кінця ХІХ століття звалась Караваєвими дачами, на честь славетного київського лікаря. Вже багато років тут вирує дивовижна суміш традиційного українського ярмарку з постійно діючою науково-технічною конференцією. Одним з першовідкривачів Радіоринку також довелось бути автору цих рядків: першому розмістити на продаж свій товар у кам’яному павільйоні, де раніше торгували м’ясники.

Хоча всемогутні наглядово-контролюючі “органи” несхвально відносились до розповсюдження будь-якої нетрадиційної техніки зв’язку, в Україні нарешті почав розповсюджуватися Інтернет [5,6]. Ще наприкінці 1988-го року в Києві стали експериментувати з електронною поштою: в МНТЦ "Технософт", в Інституті прикладної інформатики (по програмі американської асоціації АСМ), і у харківській фірмі HTTS. Епізодичні сеанси зв’язку, з суто науковою метою, цілком влаштовували вчених-ентузіастів. У 1991-му році в Україні була захищена перша докторська дисертація щодо проблем Інтернету. З тих пір, нарешті, поступово, але неухильно, українські науковці та інженери все ширше залучаються до міжнародної співпраці [8]. Але чи не надто повільно йде цей процес?

Перші спроби комерційного провайдингу здійснювали з 1989-го року компанія "Relcom-Ukraine", щойно відділившись від "Технософт", та харківська фірма HTTS. Підключення до "справжнього" Інтернету за протоколом IP почалось з 1991-го року, коли І. Свиридов у компанії INT (С. Писарєв) зареєстрував домен softp.kiev.ua на вузлі Курчатовського інституту ядерних досліджень, що активно працював у Києві та Чорнобилі по проблематиці Чорнобильської ядерної катастрофи. Як кажуть, “не було щастя, то нещастя допомогло”.

Дальшою розробкою Інтернет-технологій зайнялась група ентузіастів - А. Блохінцев, Д. Кохманюк, А. Дударенко, Ю. Гінзбург та М. Безруков. Хронологічно першими українськими провайдерами на масовому ринку стали: Communication Systems, Relcom-Ukraine (А. Бурсук), Global Ukraine (Ю. Корж), Lucky Net (О. Габович), Infocom (В. Поліщук), ElVisti (О. Григор’єв), Adamant (І. Пєтухов).

Відтак, у середині 90-х років стали з’являтись перші українські веб-сайти. Як правило, це були найпростіші інформаційні “вивіски” та “дошки оголошень” комп’ютерних фірм, російською та англійською мовами. Почали з’являтись і засоби обліку відвідувань, що дозволило власникам сайтів оперативно контролювати свою глядацьку аудиторію. Одним з перших набув популярності офіційний сайт Чорнобильської зони, який привертав увагу всього світу. Його творцями були фахівці “Інфоцентру Чорнобиль” Сергій Пономарьов та Андрій Клименко; обидва вони емігрували до США. У 2000-2003 роках офіційним веб-майстром чорнобильського сайту був автор цих рядків.

Паралельно основній роботі, за сприяння керівництва та фахівців Чорнобильської зони, мною було також створено приватний культурологічний проект “1000-ліття української культури” (1000years.uazone.net). Оскільки розпочинався він навесні 1998 року, коли в Україні було ще надто мало користувачів Інтернету, то перша актуальна на той час тема – 200-річчя “Енеїди” Івана Котляревського – була висвітлена інтернаціональними засобами: кількома геніальними ілюстраціями Анатолія Базилевича та короткою анотацією англійською мовою. Це була одна з перших у світі веб-сторінок, присвячених українській культурі, яка від самого заснування користується стабільним глядацьким попитом. У грудні 2004-го та січні 2005-го років сайт у середньому за добу відвідувало близько 23 глядачів із США, 20 з України, 8 із загальноєвропейських Інтернет-адрес, по 5-6 з Росії та Німеччини, по 2-3 з Канади, Італії та Великої Британії, і у менших кількостях з інших країн Європи та світу. Це дещо більше за середній рівень для пересічного українського сайту, і досить пристойно для некомерційного персонального. А єдиний автор, редактор і видавець цього своєрідного міжнародного культурологічного проекту раз на кілька місяців одержує схвальні і вдячні відгуки та поздоровлення з найдальших куточків світу, в тому числі й від колег на еміграції.
Висновки
Читаючи ці замітки, хтось із старшого покоління може образитись, мовляв, не так вже все було кепсько. Спішу погодитись: дійсно, і за Радянської влади творчим силам нашого народу вдавалось подивувати світ небаченими досягненнями. Але траплялось це не стільки завдяки, скільки всупереч ревнивій і неефективній ідеології, що саме і підтверджують матеріали даної публікації. Метою автора є не зведення давніх рахунків, і не самозвеличення, а унаочнення деяких наших обтяжливих, шкідливих, атавістичних традицій: неповороткості, недовіри і недбалого ставлення до інтелектуальних набутків та їх авторів.

Наведені факти наочно ілюструють боротьбу, яка супроводжувала створення вітчизняних цифрових ЗМК. Хочеться, щоб українське суспільство нарешті у повній мірі заходилось вдосконалювати власну країну, не гребуючи досягненнями науки й техніки. Сотні років наш народ розкидав по світах кращих синів і дочок, марнував безцінні миттєвості мільйонів людських доль та моря їх крові, ганявся за облудними міражами у духовних пустелях. Настав час взятись за розум, зажити повноцінним, всебічно розвинутим життям, яким можна було б гордитись.
Література
Малиновський Б. Відоме i невідоме з історії інформаційних технологій в Україні, Київ, Видавничий дім “Академперіодика", 2001, ISBN 966-02-2121-5

Обчислювальна техніка – інформатика – інформаційні технології. Родовід. За матеріалами книг Б. Малиновського. // icfcst.kiev.ua/museum/Early_u.html

Безруков Н. Электронный бюллетень «Софтпанорама». Киевский период. // softpanorama.org/Bulletin/Zips

Клёсов А. Двадцать лет спустя, или как начинался Интернет в Советском Союзе. // Огонёк №45 (4720) ноябрь 2001. pseudology.org/webmaster/Klyesov_Internet.htm

Как всё начиналось: Интернет в 90-е годы. // internetua.com/magazine/archive/issues/2002/june/2002/10/01/internet_history.html

Из истории Интернет. // ipages.com.ua/2003/articles/article_02_1.php

Костинский А. Вся «Хроника текущих событий» в Интернете. Советский диссидентский самиздат 1968-1983 годов. // “Радио Свобода”, программа “Седьмой континент”. svoboda.org/programs/sc/2002/sc.120302.asp

Кучма І. Право першої ночі? Відкритий доступ! // “Дзеркало тижня” № 11 (486) 20 - 26 березня 2004 року zn.kiev.ua/ie/show/486/45910
Додатки. Фрагменти публікацій з перших випусків електронного бюлетеню “Софтпанорама”.


--------¬ - Творческий коллектив NEATAVIA

¦--- О ¦ <=====================¬ - г.Киев

¦ -----+--¬ ОБЩЕСТВО ¦ -

¦ ¦--- С ¦ ¦ - Электронный бюллетень

L--+ -----+--¬ СИСТЕМНЫХ ¦ - С О Ф Т П А Н О Р А М А

¦ ¦--- П ¦ ¦ -

L--+ o . ¦ ПРОГРАММИСТОВ ¦ - Публикуется ежемесячно,

¦ г ¦ ================- - кроме июля и августа

L---¦---- -


Составитель и научный редактор Н.Н.Безруков

Секретарь Г.Э.Ткаченко


(C) Сорyright 1989, 1990, Редакция электронного бюллетеня СОФТПАНО-

РАМА - ТК NEATAVIA (составление, предисловие, оглавление и материалы,

подготовленные редакцией). Если не оговорено иначе, авторские права на

отдельные материалы и программы сохраняются за их авторами. Разрешается

бесплатное копирование предисловия и оглавления, при условии сохранения

идентичности текста и что распространение копий не связано с получением

прямой коммерческой выгоды. Для копирования с целью перепродажи необхо-

дим договор с ТК NEATAVIA.

Электронный бюллетень СОФТПАНОРАМА является органом неформального

ОБЩЕСТВА СИСТЕМНЫХ ПРОГРАММИСТОВ (ОСП) и призван служить каналом обмена

информацией прежде всего между членами общества. Основное содержание

бюллетеня составляют доклады и сообщения участников проводимого ОСП се-

минара, исходные тексты программ, представляющие интерес для участников

семинара, а также загpузочные модули, распространяемые авторами на усло-

виях FREEWARE и SHAREWARE (см. ниже). Особое внимание будет уделяться

вопросам борьбы с компьютерными вирусами - направлению, которым занима-

ется в настоящее время редактор бюллетеня. СОФТПАНОРАМА обеспечивает

членов общества и подписчиков рядом возможностей, в настоящее время от-

сутствующих у других каналов обмена информацией. Это связано как с де-

мократичностью процесса комплектования данного номера, так и со ско-

ростью распространения, которая для членов ОСП, проживающих в Киеве,

составляет один день, а для иногородних - одну-две недели. В существую-

щих условиях СОФТПАНОРАМА выигрывает у "бумажных" публикаций как минимум

три месяца. Кроме того, исходные тексты программ, публикуемых в бюллете-

не, могут быть выгружены и использованы непосредственно, без повторной

набивки. И наконец, исполняемые программы, публикуемые в СОФТПАНОРАМЕ,

часто решают важную проблему, хотя распространяются либо бесплатно

(FREEWARE), либо за минимальную плату (SHAREWARE).

Для иногородних программистов, не являющихся подписчиками или чле-

нами общества, бюллетень СОФТПАНОРАМА распространяется по принципу, из-

вестному под названием SHAREWARE. Конкретно для данного бюллетеня этот

принцип предполагает, что любой номер вы можете переписать у товарища

или получить другими путями бесплатно и ознакомиться с его содержанием в

течение определенного времени (скажем, недели) перед тем, как решить,

будет он Вам полезен или нет. В случае, если Вы решите, что он представ-

ляет для Вас интерес, Вы должны либо заплатить один рубль в "Фонд неза-

висимой поддержки системных программистов" (см. ниже) на семинаре (см.

ниже)...

Гонорар авторам материалов и программ, помещенных в номер, не вып-

лачивается. Авторы материалов, включенных в бюллетень, но не являющиеся

членами общества, получают бесплатную годовую подписку на бюллетень (на

собственных дискетах). При этом почтовые расходы на пересылку они

оплачивают сами.

В бюллетень включаются исходные тексты программ (этот вид материала

можно было бы называть SOURCEWARE - см. ниже), а также программы, расп-

ространяемые на условиях, которые принято называть FREEWARE и SHAREWARE.

Остановимся на них несколько подробнее.

FREEWARE - это программные продукты, распространяемые автором бесп-

латно, при условии, что пользователь не меняет имени программы, текста

документации (если таковая имеется) и имени автора данной программы.

Долг членов ОСП способствовать соблюдению этих условий, препятствуя по-

пыткам присвоить авторство на чужие программы со стороны недобросовест-

ных и нечестных лиц. Лица, замеченные в указанной форме плагиата, подле-

жат исключению из членов общества, если они являлись таковыми, а их

фамилии помещаются в список BLACKLOG раздела MARKET бюллетеня. Распрост-

ранение программного обеспечения как FREEWARE не предусматривает обяза-

тельств разработчика консультировать пользователя, хотя и не исключает

такой возможности на взаимовыгодных условиях. Автор вправе оговорить

возможность получения денежного вознаграждения от тех пользователей, ко-

торым программа очень понравилась или которые заинтересованы в ее даль-

нейшем совершенствовании. Такую форму FREEWARE можно рассматривать как

"слабую форму SHAREWARE" (см. ниже).

Все авторские права на продукты, публикуемые в бюллетене, сохраня-

ются за авторами. Оговоренная авторами оплата должна направляться непос-

редственно автору, без каких-либо посредников и отчислений. Автор обязан

сам указать в документации адрес, по которому направляется оплата. Упла-

тивший взнос становится "зарегистрированным пользователем", и автор

программы обязуется сообщать ему о доработках программы и появлении но-

вых версий. Зарегистрированный пользователь может также вносить свои

предложения по совершенствованию программы и в разумных пределах кон-

сультироваться у автора по проблемам, связанным с эксплуатацией данной

конкретной программы.

SHAREWARE - это метод распространения программных продуктов, при

котором разработчик разрешает опробывание данного продукта в течение оп-

ределенного, оговоренного в лицензионном соглашении времени (обычно от

одной до трех недель), а также передачу его знакомым и коллегам по рабо-

те. Дальнейшая эксплутация предусматривает уплату автору оговоренной в

лицензионном соглашении суммы или прекращение пользования данным продук-

том. Такая форма распространения представляется одной из наиболее прог-

рессивных, в особенности в условиях нашей страны. Если при этом стои-

мость программы, оговоренная в лицензионном соглашении, сопоставима со

стоимостью книги, то многие честные пользователи (прежде всего те, кто

заинтересован в дальнейшем совершенствовании программы) постараются вы-

полнить условия данного соглашения. Уплатившие оговоренную сумму пользо-

ватели становятся "зарегистрированными пользователями" и вправе рассчи-

тивать на ряд услуг, среди которых прежде всего своевременное

информирование об исправленных ошибках и новых версиях.

Заметим, что оплата за поставку бюллетеня СОФТПАНОРАМА учитывает

только компоновку бюллетеня, составление предисловия, оглавления и ряда

материалов, подготовленных редакцией, изготовление копий, а также (при

пересылке по почте) упаковку и почтовые расходы. Однако сюда не включа-

ется в какой бы то ни было степени оплата за сами программные продукты,

помещенные в бюллетень. Таким образом, приобретение выпуска бюллетеня

само по себе еще не дает права пользования помещенными в нем продуктами

SHAREWARE. Для использования такого продукта требуется соблюдение усло-

вий, указанных в лицензионном соглашении к данному продукту (и в част-

ности, выплату разработчику определенной суммы). Другими словами, копи-

рование продуктов SHAREWARE в составе выпусков СОФТПАНОРАМЫ равносильно

свободному копированию этих продуктов.


О Б Щ Е С Т В О С И С Т Е М Н Ы Х П Р О Г Р А М М И С Т О В


Общество системных программистов (ОСП) призвано служить в качестве

неформального механизма общения и обмена опытом между разработчиками

программного обеспечения, а также налаживанию связей между пpогpаммиста-

ми в разных городах нашей страны и в других странах. Вступительный взнос

в общество составляет 15 руб. и включает годовую подписку на бюллетень

СОФТПАНОРАМА и занесение в список рассылки приглашений на семинар.

Основной формой деятельности общества является проведение ежемесяч-

ного семинара "Системное программирование". Вход на семинар свободный.

Время проведения - каждый второй четверг месяца, 15 часов. Место прове-

дения - Киевский институт инженеров гражданской авиации (КИИГА)...

Наряду с обменом информацией, одной из главных задач ОСП является

помощь авторам удачных системных программ. Поэтому, помимо семинара и

бюллетеня при ОСП существует специальный "Фонд независимой поддержки

системных программистов". Основная задача фонда - выплата стипендий наи-

более проявившим себя системным программистам, преимущественно студентам

и молодым специалистам. В фонд перечисляются все поступившие от "стихий-

ного" распространения бюллетеня средства. Кроме того, фонд принимает по-

жертвования от организаций и частных лиц. Такая форма деятельности свя-

зана с тем, что в существующих условиях признание и материальные блага -

острая проблема для большинства талантливых отечественных программистов,

в особенности молодых, для которых даже коробка дискет подчас является

недоступной роскошью. Следует отметить, что уровень поддержки талантли-

вых людей вообще и талантливой молодежи в частности, во многом определя-

ет культурный уровень страны.

Н.Н.Безруков


У С Л О В И Я П О Д П И С К И Н А Б Ю Л Л Е Т Е Н Ь


Годовая подписка включает 10 выпусков бюллетеня: январь-июнь, сен-

тябрь-декабрь...

Формат дискет: либо одна дискета 720К либо две дискеты по 360К...

Несколько слов о цене подписки для предприятий и организаций. Для

того, чтобы поддерживать минимальную подписную цену для индивидуальных

подписчиков и в то же время выпускать бюллетень на достаточно высоком

уровне, необходимы определенные финансовые средства. Поскольку выпуск

бюллетеня готовится в основном силами студентов, а также широко расп-

ространяется по стране и его читает значительная часть студентов, инте-

ресующихся программированием, подписка предприятий и организаций - это

фактически вклад в повышение уровня высшего образования в нашей стране,

уровня, который находится сейчас у (если уже не за) критической черты.

Поэтому подписка бюллетеня предприятиями и организациями фактически яв-

ляется прогрессивной формой финансирования обучения студентов системному

программированию и расширения их знаний и кругозора в области системного

программирования для персональных ЭВМ.

В настоящее время бюллетень распространяется двумя категориями

распространителей: официальными и общественными.


О Ф И Ц И А Л Ь Н Ы Е Р А С П Р О С Т Р А Н И Т Е Л И


Официальные распространители, заключившие соответствующий договор с

ТК NEATAVIA, осуществляют подписку от организаций и копирование индиви-

дуальным лицам. В настоящее время имеется два официальных распространи-

теля бюллетеня:

1. Авиацентр НТТМ при КИИГА. Обращаться: Ткаченко Галина Эросовна...

2. Научный центр СП "Диалог" при ВЦ АН СССР (с исключительным пра-

вом на территории РСФСР). Обращаться по адресу: Лященко Юрий Павлович...


О Б Щ Е С Т В Е Н Н Ы Е Р А С П Р О С Т Р А Н И Т Е Л И


В качестве общественных распространителей бюллетеня для индивидуаль-

ных заказчиков могут выступать участники семинара, а в других городах -

и аналогичные бесплатные семинары. В последнем случае, при желании

участников и организаторов, эти семинары могут стать филиалами общества.

Зарегистрированные филиалы получают 50% собранных ими членских взносов и

оплаты копий бюллетеня. Отдельные подписчики бюллетеня могут также выс-

тупать в роли общественных распространителей. Для регистрации они должны

внести в "Фонд независимой поддержки системных программистов" годовой

регистрационный взнос в размере 5 руб и выкупить все предыдущие копии

бюллетеня (если они их не получали как подписчики). Зарегистрированные

общественные распространители имеют право на 50% от стоимости распрост-

раненных ими копий (см. файл VEDOMOST.TXT).


^ СПИСОК ОБЩЕСТВЕННЫХ РАСПРОСТРАНИТЕЛЕЙ


Киев: Камышина Майя Виктоpовна (КИИГА)

Малицкий Анатолий Васильевич (КИИГА)

Лысенко Валерий Николаевич (КП ВТИ)

Москва: Фрид Леонид Моисеевич (ВНИИТЭИ Агропром)

Дискеты записываются на заседаниях Московского семинара

по системному программированию (руководитель - Л.Г.Бунич),

каждый 3-ий четверг месяца с 11 часов

Донецк: Гуртяк Дмитрий Александрович

Караганда: Луцук Игорь Дмитриевич (ИВЦ произв. объединения "Карагандауголь").

Симферополь: Островский Александр Григорьевич

Винница: Кручок Виктор Владимирович (ВЦ Винницэнерго)

Ростов-на-Дону: Фролов Владимир Георгиевич

Рига: Буш Харий Каспарович

Ленинград: Седой Анатолий Иванович

Днепропетровск: Ус Юрий Александрович

Омск: Урамаев Марат Рустамович

Пермь: Попов Андрей Леонидович (Пермский центр ПО АСУ)


П У Б Л И К А Ц И Я Р Е К Л А М Ы


Рекламные материалы на программное обеспечение, представляющее ин-

терес для участников семинара, принимаются от всех заинтересованных ор-

ганизаций и лиц. Максимальный объем - 10К. Стоимость помещения рекламно-

го объявления (за один килобайт): от частных лиц - 1 руб., от

организаций - 20 руб. Авторы опубликованных материалов имеют право по-

местить одно рекламное объявление бесплатно.


П О Л У Ч Е Н И Е П Р Е Д Ы Д У Щ И Х Т О М О В

И О Т Д Е Л Ь Н Ы Х Н О М Е Р О В Б Ю Л Л Е Т Е Н Я


П е р в ы й т о м б ю л л е т е н я


Включает четыре дискеты с четырьмя номерами СОФТПАНОРАМЫ за 1989

год. Содержание первого тома приведено в разделе SOFTPANO.89 первого вы-

пуска бюллетеня за 1990 год.


************************************************************************

СОФТПАНОРАМА v.1, 1989 No. 2


Уважаемые коллеги!


Ни для кого не секрет, что советские программисты вообще, а систем-

ные программисты в особенности, находятся в очень тяжелом, именно тяже-

лом, положении.

Принадлежа к инженерному корпусу, они "на своей шкуре" испытывают

последствия утраты социального статуса советского инженера, неокрепост-

ные отношения с характерным для них разгулом административного произво-

ла. Историчеки сложилось так, что оплата советских программистов нахо-

дится на одном из самых низких уровней среди индустриально развитых

стран; понятие инженерной культуры утрачено, а уж о культуре программи-

рования и говорить не приходится (об этом хорошо