Реферат: Знання та навички з тих чи інших економічних спеціальностей, в умовах перехідної економіки, в яких нині перебуває незалежна Україна, є об'єктивною необхідністю

Передмова

Вивчення економічної історії студентами, які опановують різні економічні науки і набувають знання та навички з тих чи інших економічних спеціальностей, в умовах перехідної економіки, в яких нині перебуває незалежна Україна, є об'єктивною необхідністю.

Для того, щоб упевнено орієнтуватися в багатогранних економічних процесах, що відбуваються на ринках, фахівець-економіст повинен досконало знати історію розвитку економіки стосовно глобальних світових процесів та їх особливостей як для певного історичного етапу, так і для кожної окремої країни чи регіону.

У цьому навчальному посібнику дуже стисло розглядаються всі розділи програми базового курсу, сукупність яких створює можливість сформувати у тих, хто його вивчає, основні параметри наукового економічного світогляду, навики аналізу історії розвитку економіки в різних країнах, в різні епохи, уміння орієнтуватися в дуже широкому аспекті історичних процесів еволюції світового господарства, а також синтезувати набуті знання з метою прогнозування цих процесів та прийняття ефективних практичних господарських рішень. '

Знаючи досконало як досягалися ефективні наслідки застосу­вання певних вдалих варіантів економічної політики держави чи рішень окремих господарюючих суб'єктів, сучасний фахівець-економіст має можливість критично, зі знанням сучасної економічної кон'юнктури, врахувати досвід минулого, приймаючи відповідальні господарські рішення. Тим більше, нинішній економіст, знаючи приклади невдалих, неефективних, провальних економічних проектів минулого, має можливість передбачливо уникнути помилкових рішень і тим самим досягти бажаних наслідків.

Цей посібник, який є коротким курсом економічної історії України та країн світу, запропоновано головним чином для тих читачів, які з певних причин не мають можливості вивчати великі за обсягом підручники або інші посібники. Зокрема, цим посібником

8

можуть скористатися студенти вищих навчальних закладів для повторення та закріплення набутих знань, всі ті, хто навчається без відриву від виробництва, а також практикуючі бізнесмени, які не мають економічної освіти, та всі ті, хто цікавиться історією вітчизняної та світової економіки.

Розділ 1________________________

Предмет та значення курсу економічної історії

^ План викладення матеріалу

1.1. Визначення предмету та основних завдань курсу "Еконо­мічна історія".

1.2. Місце економічної історії в системі економічних наук.

^ 1.3. Основні принципи та критерії періодизації економічної історії.

Запитання та тести для самостійного повторення матеріалу та самоперевірки знань з розділу 1.

^ 1.1. Визначення предмету та основних завдань курсу "Економічна історія"

Історія економіки виникла як самостійна галузь науки в рамках політичної економії і бере свій початок від історико-економічних нарисів у знаменитій книзі А. Сміта „Багатство народів " (1776). Вже в першій половині XIX ст. в Західній Європі з'явилося багато праць, спеціально присвячених історії господарства. Цьому надто сприяв розвиток державної статистики.

В кінці XIX - на поч. XX ст. в багатьох європейських універ­ситетах створюються кафедри історії господарства. Виникають спеціальні історико-економічні періодичні видання. Першим з них було німецьке - „Квартальних з соціальної та економічної історії" (1903), американське - „Журнал економічної ти ділової історії" (1927), французьке - „Огляд економічної історії" (1921) та ін. Ці видання виходять на Заході і в наш час. У першу чергу слід звернути увагу на визначення предмету економічної історії.

^ 10

Розділ 1. Предмет та значення курсу економічної історії

II # Предметом економічної історії є вивчення процесу

11 походження і розвитку різних типів господарства.

Саме типів, а не загальних законів розвитку економіки. Еконо­мічна історія вивчає господарську діяльність людства в його істо­ричному розвитку. А це передбачає: > глибоке дослідження основних явищ і процесів всіх форм економічної діяльності люд­ства (матеріального і нематеріального виробництва); діяль­ність економічних організацій і установ; > економічної полі­тики України та провідних країн світу.

У більшості народів існують різні типи економіки, які іноді називають цивілізаціями.

В нинішній Україні, наприклад, існують > державні,> коопера­тивні,> акціонерні, > приватні типи економіки (в промисло­вості і сільському господарстві). Сучасні супермаркети співіснують з стародавніми базарами і торгівлею з рук.

Стан економіки і визначається характером взаємовідносин між господарськими типами. При відносній гармонії між ними кожний господарський тип має можливість подальшого розвитку шляхом силового витіснення одними із типів інших, встановлюється моно­полія одного з типів в умовах одноукладної економічної структури. Це приносить нації значну шкоду і неминуче вимагає гармонійного розвитку господарства.

Існує ціпа низка емпірично запроваджуваних критеріїв, які характеризують історичну типологію економіки. Визначено, напри­клад, що для всіх без винятку типів господарства, які базувалися на суспільних колективістських відносинах, характерна більш низька продуктивність праці, ніж для типів господарства з пануванням приватної власності. Історія економіки показує чимало прикладів, коли економічні рішення, які виливаються в економічну політику, були хибними і завдавали багато шкоди нації. Це стосується в першу чергу надмірних зусиль з мілітаризації економіки, підготовки і проведення війн.

Для економіста, який керує економічними процесами, надзвичай­но важливим є значення історії економічних процесів, бо це створює необхідні передумови для прогнозування ефективності тих чи інших

11

Розділ І. Предмет та значення курсу економічної історії

економічних рішень, розвиває природний дар передбачення, який є найважливішою рисою сучасного спеціаліста в галузі економіки.

Майбутньому економісту надзвичайно необхідні знання історії різних типів господарства. Це прямо випливає з основного завдання економічної освіти - навчити майбутнього спеціаліста професіо­нально мислити. Адже, вивчаючи історію народного господарства, професіонал шукає аналог, прецедент тієї чи іншої ситуації і врахо­вує уроки історії, приймаючи відповідні рішення при формуванні економічної стратегії та практики. Якщо ігнорують історію, то допускаються таких промахів, як, наприклад, давно відомі історії так звані "фінансові піраміди " - як метод пограбування людей (сума платежів перекривається сумою нових депозитів),

Історія економіки нараховує стільки років, скільки людині сучасного типу (кроманьйонцю) - приблизно 40 тис. років. Правда, і до кроманьйонців на нашій планеті проживали первісні люди:

пітекантропи (біля 500 тис. років тому) і неандертальці (понад 200 тис. років), які користувалися кам'яними знаряддями праці. Але ні пітекантропи, ні неандертальці не були предками кроманьйонців, бо вони мали зовсім інший генотип. Отже, кроманьйонці не запози­чили і не продовжували господарське життя неандертальців, а розпо­чали все з початку. Тому вік сучасної економіки дорівнює віку сучас­ної людини (кроманьйонця).

Використовуючи викопні зразки, археологи в точності оволоділи технологією виготовлення багатьох знарядь праці первісними кроманьйонцями. Польові експерименти досить переконливо свідчать про те, що первісна кам'яна, кістяна і дерев'яна техніка більш продуктивна, ніж вважалося раніше, і на виготовлення кам'яної сокири йшли не десятки років, як вважали раніше, а всього декілька годин. Рубка молодого дерева (діам. 10 см) такою сокирою тривала не години, а всього одну хвилину; виготовлення 4-х метро­вого довбаного човна - не роки, а приблизно 10 днів і т. д. Кам'яні знаряддя були не одноразового (як вважалося), а багаторазового використання і підлягали ремонту.

Експерименти свідчать про те, що праця і в первісному госпо­дарстві була досить продуктивною і людина мала достатньо вільного

12

Розділ 1. Предмет та значення курсу економічної історії

часу, а не працювала з ранку до вечора. Відкидається також тракту­вання походження канібалізму на ґрунті начебто білкового голоду­вання. Цього не могло бути тому, що продуктивна праця первісної людини забезпечувала достатню кількість білкової їжі.

Зовсім інакше вирішується також питання про причини появи металевої техніки. Застосування металів було викликано не лише намаганням первісної людини підвищити продуктивність своєї праці, а й здебільшого стимулювалось потребами війни.

^ 1.2. Місце економічної історії в системі економічних наук

Економічна історія, як одна зі складових частин фундамен­тальних економічних наук, є основним джерелом фактичного матері­алу для всіх економічних наук і в першу чергу для політичної еконо­мії. Вона дуже тісно взаємодіє не тільки з дисциплінами економічної теорії (політекономією, макро- та мікроекономіками), а й з функці­ональними економічними науками (економіка промисловості, сільського господарства тощо). Важливою є також взаємодія економічної історії з конкретними соціологічними дисциплінами, а також з історичними науками.

Ж Отже, економічна історія, перебуваючи на стику еконо­мічних та історичних дисциплін, зовсім не копіює їх, а. має особливий підхід у дослідженні історико-економічних про­цесів.

Економічна історія багато уваги приділяє таким типологічним факторам, як менталітет, екологія та геополітика, але всі ці пробле­ми, як і проблеми економічної політики окремих держав та держав­них об'єднань, вивчаються не самі по собі, а лише з точки зору їхньої ролі в розвитку економіки.

^ 1.3. Основні принципи та критерії періодизації економічної історії

В економічній науці найчастіше вживаються два основні принци­пи періодизації економічної історії. Згідно з > першим принци­пам, який отримав назву формаційного (основоположник K. Маркс),

^ 13

Розділ І. Предмет та значення курсу економічної історії

історія економіки поділяється на низку соціально-економічних фор­мацій (> первіснообщинна, > рабовласницька, > феодальна, > капіталістична). Критеріями кожної з формацій є особливість соціально-економічного ладу суспільства, який характеризується відносинами власності, класовими протиріччями (що вважаються рушійною силою суспільства). Перехід від однієї формації до іншої здійснюється внаслідок порушення стану адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил (закону адекватності (відповідності)). Вважається, що неухильний розвиток продук­тивних сил суспільства вимагає адекватного прогресу в сфері вироб­ничих відносин. Якщо цього не відбудеться, то суперечність між системою продуктивних сил і виробничих відносин переростає у конфлікт, який є основою соціальної революції (в мирних або немир­них формах), а остання викликає неминучу появу нового суспільного способу виробництва, нової соціально-економічної формації.

> Другим принципом періодизації історії економіки, який набув поширення серед сучасних економістів, є прогрес в розвитку продуктивних сил суспільства, техніки і технології виробництва (технологічний). Основними критеріями такої періодизації є зміни, прогрес в техніці та технологіях виробництва. Саме на цій основі з'явився технологічний підхід до періодизації економічної історії, згідно з яким виділяються три технологічні способи виробництва:

> природний, > індустріальний та > постіндустріальний.

Для природного технологічного способу виробництва характерне застосування у виробництві технологій, основаних на ручній праці.

Для індустріального технологічного способу виробництва -технології зі застосуванням систем машин, а для постіндуст-ріального технологічного способу виробництва - застосування новітніх автоматизованих виробничих комплексів, комп'ютеризації, інформатизації та виведення людини за межі безпосереднього виробництва.

Часто застосовується і третій підхід до періодизації соціально-економічного розвитку суспільства - цивілізаційний, осново­положником якого був американський історик і етнограф Льюїс Генріх Морган (1818-1881), який виділяє три періоди у розвитку людського

14

Розділ 1. Предмет та значення курсу економічної історії

суспільства: > дикість (поява людини (кроманьйонця) - 40 тис. років до н. е., до появи гончарства) - два геологічні періоди: > пале­оліт, мезоліт; > варварство - середні віки; > цивілізація - сучасний стан.

Економічна історія поєднує ці підходи до періодизації суспіль­ного виробничого процесу з врахуванням певних особливостей різних країн.

Розвиток продуктивних сил передбачає перехід від природних продуктивних сил до суспільних продуктивних сил, а потім і до загальних продуктивних сил.

> Природні продуктивні сили (продуктивні сили) були прита­манні первісному суспільству і визначалися як природою самої людини, так і силами оточуючої її природи. В цей період відбувався перехід від привласнюючої економіки до продукуюючої.

> Суспільні продуктивні сили виникли внаслідок історичних процесів об'єднання і розподілу праці. Проявилися у функціонуванні трьох суспільно-економічних формацій (первісної, рабовласницької і а феодальної).

> Загальні продуктивні сили забезпечують панування розви­нутого суспільного індивіда над силами природи при допомозі НТП і проявляються в ході НТП.

^ Запитання та тести для самостійного повторення матеріалу та самоперевірки знань з розділу 1

Запитання

1. Яку роль відіграє знання історії економіки в питанні формування економічного світогляду спеціаліста в галузі економіки?

2. Яким чином пов'язана господарська діяльність людей з еконо­мічними закономірностями?

3. Назвіть найбільш поширені типи господарювання в економічній історії людства.

4. Якому принципу періодизації економічної історії (формаційному чи технологічному) Ви віддаєте перевагу? Чому?

5. Наведіть приклади практичного застосування знань з економічної науки у повсякденній діяльності людей.

15

Розділ 1. Предмет та значення курсу економічної історії

6. Яке місце займає економічна історія в системі економічних наук?

Тести 1. Що є предметом вивчення економічної історії?

а) набір правил, які дозволяють здійснити правильний вибір раціональної економічної поведінки суб'єкта господарювання;

б) економіка підприємства і принцип організації господарських систем;

в) еволюція господарської діяльності на прикладі окремих країн у різні епохи;

г) сукупність методів проведення економічних реформ у різних країнах;

д) фактори, які впливають на темпи та характер економічного розвитку.

2. Яка з функцій економічної історії пов'язана з акумуляцією господарського досвіду і використанням його у розробці економічної політики?

а) пізнавальна; б) прогностична; в) аналітична; г) практична; д) виховна (ідеологічна).

3. Що не відноситься до задач економічної історії?

а) вивчення еволюції форм суспільного виробництва;

б) розгляд економічного розвитку країн і регіонів у різні періоди часу;

в) надання конкретних рекомендацій організації господарської діяльності окремим суб'єктам;

г) аналіз альтернативності розвитку економіки;

д) вивчення еволюцій економічних інститутів - грошей, кредиту, податків та ін.

4. Основне значення вивчення економічної історії полягає у:

а) прийнятті вірного рішення;

б) можливості передбачити еволюцію суспільних явищ;

в) формуванні економічного мислення;

г) збагаченні досвідом людства у вирішенні господарських проблем;

д) забезпеченні гарантованості уникнення кризових явищ.


Розділ 2 _________________________



Господарські форми економіки первісної доби і стародавніх цивілізацій

План викладення матеріалу

^ 2.1. Особливості розвитку економіки в умовах первісно­общинного ладу.

2.2. Розвиток економіки в період рабовласницького суспіль-ства.

Запитання та тести для самостійного повторення матеріалу та самоперевірки знань з розділу 2.

^ 2.1. Особливості розвитку економіки в умовах первіснообщинного ладу

Первіснообщинний лад - перша в історії людського суспільства суспільна економічна формація. Вона охоплює час від виділення людини з світу тварин до виникнення класового суспільства. Для первіснообщинного ладу характерне рівне ставлення всіх членів суспільства до засобів виробництва і відповідно зрівняльний спосіб розподілу суспільного продукту.

Приблизно 35 - 40 тис. р. тому з'явилися первісні люди (кромань­йонці). Первісні люди хоч і створювали примітивні знаряддя з каменю, дерева, але виробництвом їжі ще не займалися, а привласнювали її, як дар природи. Основним способом добування

засобів існування були > мисливство,> збирання плодів,> коре­нів, > риболовство.

Для розуміння економіки первісного суспільства важливе значення мають поняття життєзабезпечуючого і надлишкового продукту.

17

І І-кімир

Розділ 2. Господарські форми економіки первісної доби і стародавніх цивілізацїй

# Життєзабезпечуючий - це той продукт, який був абсолютно необхідним для підтримки фізіологічного існування членів первісного суспільства.

А весь суспільний продукт, який перевищував цей рівень -надлишковий. Надлишковим він вважався не тому, що він не міг бути спожитим, а тому, що без нього люди могли вижити.

Первісне суспільство умовно можна поділити на > кам'яний (пале­оліт, мезоліт, неоліт), > мідно-бронзовий і ^ залізний віки.

> Палеоліт (найдавніший кам'яний вік) тривав найдовше. Для нього характерні примітивні знаряддя праці та такі види господа­рювання, як > збиральництво, >- мисливство, > рибальство. А вся епоха мала привласнювальний характер діяльності. Найважли­вішим досягненням цього часу є здобуття навичок видобувати і під­тримувати вогонь, мати постійні житла.

^ Мезоліт (середній кам'яний вік) характеризується значним удосконаленням знарядь праці (лук і стріли, водяні човни, плоти).

При переході від мезоліту до неоліту зароджуються відтворюючі форми господарювання в тваринництві.

> Неоліт (новий кам'яний вік) характеризується остаточним утвердженням відтворювальних форм господарювання, які стають домінуючими: крім тваринництва, з'являється землеробство, гончарство. Широко використовується наземний транспорт - вози. сані.

> Мідно-бронзовому віку притаманні такі риси, як швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, поділ праці на > землеробство, > ремесло, > гончарство. Постійним і стабіль­ним стає обмін.

> Ранній залізний вік - характеризується застосуванням більш досконалих бронзових і залізних знарядь праці (плуг, залізні ножі, серпи, лемиші).

Втім, як переконують накопичені знання з генетики, людина впродовж своєї історії не раз ризикувала щезнути як вид. Так, приблизно 70 тис. років тому, як свідчать нещодавно проведені дослідження, людина опинилася на межі вимирання. Дослідники дотримуються тієї версії, що певної миті на Землі залишалися

18

Розділ 2. Господарські форми економіки первісної доби і стародавніх цивілізацій

живими лише дві тисячі осіб. Це означає, пише журнал "Американ джорнел оф х'юман джинетикс", що протягом досить тривалого чцсу людина була практично вимираючим видом, легкою жертвою інфекційних та інших хвороб, природних катаклізмів та конфліктів. Дослідження генетиків переконують, що малі розбіжності в структурі ДНК нинішньої людини свідчать про те, що ми - нащадки невеликої групи, якій вдалося вижити в певний проміжок часу.

Наявність повної власності колективу на всю їжу, добуту її членами, та зрівняння всіх при її розподілі виступали як природний самозахист в суворих умовах виживання.

В еволюції первісного суспільства можна виділити два етапи.

Перший етап -рання первісна община, яка характеризується

безроздільним пануванням колективної власності і зрівняльного розподілу, виникненням парної сім'ї, племені. Розвиток продуктив­них сил, відповідне збільшення маси надлишкового продукту при-вело до того, що зрівняльний розподіл став перепоною до подаль­шого прогресу виробництва.

Другий етап — пізня первісна община характеризується переходом до трудового способу розподілу і до продуктивного спо­собу господарювання. Головним чином - до землеробства і скотарства. Це була революція в розвитку продуктивних сил суспільства, оскільки створювалося гарантоване забезпечення людей життєво важливими потребами, яке в свою чергу викликало швидке зростання населення, а також привело до формування класів 1 держави.

Виділяється в окрему галузь економічної діяльності ремесло, що сприяло, в свою чергу, розвитку товарообміну. Поглиблюється майнова нерівність.

Починає зароджуватись експлуатація, а з нею і первісне рабство. Народження ранніх класових суспільств пов'язане з часом розпов­сюдження та широкого застосування металів.

У слов'ян і германців формування класового суспільства завер-шилось формуванням феодального ладу.

Розділ 2. Господарські форми економіки первісної доби і стародавніх цивілізацій

2.2. Розвиток економіки в період рабовласницького суспільства

Рабовласницький лад - перша в історії людського суспільства класова суспільна економічна формація, основана на приватній формі власності не тільки на матеріальні знаряддя виробництва, а й на самого безпосереднього виробника ~ раба. Свого найвищого розвитку рабство досягло в Древній Греції і Стародавньому Римі. Поява рабства пов'язана з > розвитком продуктивних сил, > виникненням приватної власності і додаткового продукту. Тепер робоча сила людей могла виробляти значно більше, ніж вима­галось для її утримання. Розрізняють два основних типи рабства:

> раннє (патріархальне) — домашнє;

> розвинуте, класичне (античне).

Виробництво в цих умовах мало натуральний характер зі застосуванням малопродуктивної праці рабів.

Склалися два типи господарської організації в рабовласницькому суспільстві - східне і античне рабство. Але їм були властиві такі спільні риси, як застосування ручної праці на основі індивідуальних та колективних знарядь праці, землеробство та натуральне господарство, а також застосування примусової праці рабів.

Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. До району східного рабства належали також Межиріччя (Месо­потамія), що розміщалася між річками Тигр і Євфрат, Стародавня Індія та Китай. Особливості східного рабства полягали в тому, що воно тут не набуло всебічного поширення у суспільному виробництві. Раби в основному перебували в державній власності. Рабів використовували головним чином для обслуговування рабовласників та будівництва пірамід, каналів. Головним джерелом рабства була війна, піратство, боргове рабство.

Античне ( лат. аntiguus - давній) рабство охоплювало період з І тис. до н. е. до першої половини І тис. нашої ери. В цей період рабство досягаю повного розквіту. Використання праці рабів стало більш різнобічним і продуктивнішим. Рабство перетворюється на класичне і відіграє важливу роль в економічному піднесенні

20

розділ 2. Господарські форми економіки первісної доби і стародавніх цивілізацій

стародавніх Греції та Риму. Особливістю античного рабства було тс, що тут праця рабів широко застосовувалась в матеріальному виробництві в усіх сферах господарювання: > в сільсько­му господарстві, '> в різних галузевих структурах ремісниц-тва, > будівельній справі. Основним джерелом було боргове раб­ство. Але господарювання, засноване на жорстокій експлуатації рабів, згодом вичерпало свої можливості. Примусова праця рабів була позбавлена економічного інтересу і тому була малопродуктив­ною. Рабу не можна було доручити якісь більш складні знаряддя праці. Все це породило тенденції до заміни рабоволодіння іншими методами організації праці.

Криза рабовласницького господарства привела до виникнення (IV ст.) колонату, який був специфічною формою виробничих відносин між великими земельними власниками і безпосередніми виробниками, які називалися колонами. Ця форма відносин о гримала поширення в Римській імперії. При цьому великі земельні володіння роздрібнювались на невеликі земельні ділянки - парцели, які землевласники здавали в оренду колонам, поступово прикріплю­ючи їх до землі. Це був своєрідний перехід від рабовласницького до феодального способу господарювання.

^ Запитання та тести для самостійного повторення матеріалу та самоперевірки знань з розділу 2

Запитання

1. Дайте узагальнюючу характеристику та розкрийте зміст основних етапів господарської еволюції первіснообщинного ладу.

2. Чим пояснити колективне володіння всіма засобами виробництва?

3. Які Вам відомі країни східного рабства і чим вони характерні?

4. Чим відрізняється античне рабство від східного?

5. У чому полягала сутність колонату?

Тести

1. Первісному господарству притаманні наступні характеристики:

а) найдовший етап в історії людства;

21

Розділ 2. Господарські форми економіки первісної доби і стародавніх цивілізацій

б) наявність майнової нерівності, експлуатації людини людиною;

в) перехід від привласнюючого до утворюючого господарства;

г) низький рівень продуктивних сил;

д) надзвичайна залежність від навколишнього середовища;

ж) позаекономічний примус до праці;

з) консерватизм;

й) натуральне господарство;

к) примітивний рівень техніки;

л) високий рівень розвитку продуктивних сил. 2. Рабовласницький лад прийшов на зміну первісному суспільству тому, що:

а) був запропонований більш високий рівень продуктивності суспільної праці;

б) забезпечував постійне відтворення робочої сили шляхом ведення війни і захоплення військовополонених;

в) мав великі успіхи у будівництві пірамід і інших споруд;

г) мав сувору державну централізацію;

3. Чим зумовлене зародження колонату?

а) це нова форма рабоволодіння;

б) прагненням підвищення продуктивності праці, шляхом наділення рабів власним господарством;

в) намаганням посиленням експлуатації рабів;

г) прагненням зберегти рабовласницький лад.

22




Розділ З

Розвиток феодальних відносин у Європі. Наслідки великих географічних відкриттів

^ План викладення матеріалу

3.1. Загальна характеристика економіки феодального суспіль­ства.

^ 3.2. Форми землеволодіння та типи феодального господарю­вання в епоху Середньовіччя.

3.3. Середньовічне місто та його економічна роль. 3. 4. Розвиток ремесла та торгівлі. 3.5. Передумови і наслідки великих географічних відкриттів. Запитання та тести для самостійного повторення матеріалу іікі самоперевірки знань з розділу 3.

^ 3.1. Загальна характеристика економіки феодального суспільства

Феодальне суспільство було класовим, де співіснували два основних класи феодали (поміщики) і кріпосні селяни. Взагалі феодалізм - це система примусової експлуатації економічно напівсамостійною, але юридично залежного (кріпосною) селянства. Економічною основою феодального ладу було монопольне володіння феодалами землею як основною матеріальною умовою виробництва, а також неповна власність поміщика на особу безпосереднього виробника. Поєднання робочої сили зі засобами виробництва здійснювалось шляхом позаекономічного примусу, коли кріпосного селянина силою змушували працювати на поміщика-феодала.

Феодальній спосіб виробництва охоплював у Західній Європі досить тривалий період часу: від падіння Західної Римської імперії (кінець V ст.) до буржуазних революцій XVI - XVIII ст.

23

Розділ 3. Розвиток феодальних відносин у Європі

Розрізняють три періоди розвитку господарства в епоху Середньовіччя (феодалізму):

> Перший період — раннє середньовіччя (V — Х ст.) - період генези феодалізму, коли сформувалися основні його риси.

> Другий період - зрілість феодальних стосунків (ХІ-ХVст.). Протягом цього періоду відбувається внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла, товарного виробництва та різних форм торгівлі (внутрішньої та зовнішньої).

> Третій період — пізнє середньовіччя (XVI - перша половина XVIII ст.), коли з 'явилися перші зародки ринкового господарства та початкові ознаки індустріальної цивілізації.

Термін "феодалізм " одержав широке розповсюдження в науці на початку XVIII ст. Соціально-економічна природа феодального ладу полягає в тому, що це закономірний етап в прогресивному розвитку людського суспільства. Цей суспільно-економічний лад характеризується такими основними ознаками:

> по-перше, пануванням натурального господарства;

> по-друге, монополією власності феодалів (поміщиків) на землю, яка була головним засобом виробництва;

> по-третє, співіснуванням великого поміщицького земле­володіння з дрібним селянським надільним землекористуванням. При цьому безпосередній, виробник був прикріплений до землі, яка знаходилась у власності феодалів;

> по-четверте, позаекономічний примус особисто залежних від феодалів селян до додаткової праці;

^ по-п'яте, низький рутинний етап технічного оснащення виробничих процесів.

3.2. Форми землеволодіння та типи феодального господарювання в епоху Середньовіччя

У V - VI ст. ст. у Франкському королівстві родова землеробська громада трансформується на сусідську марку, де переважало індивідуальне сімейне господарство як основна ланка франкської общини.

Спільною власністю членів громади були неподільні угіддя:

> ліси, > пасовиська, а # землеробські наділи були приватними

24

Розділ 3. Розвиток феодальних відносин у Європі

і передавалися у спадщину. Поступово спадкові наділи зростали і перетворювалися в а л о д - приватну сімейну власність, яка вільно продавалася, обмінювалася і дарувалася без згоди громади (марки).

Взагалі в часи Середньовіччя в Західній Європі переважали наступні форми землеволодіння:

Бенефіцій - земельне володіння, яке головний землевласник -король, дарував своїм васалам в пожиттєве користування при умові несення ними військової або адміністративної служби. Васали короля, в свою чергу, могли частину одержаної від короля землі передавати своїм васалам у вигляді бенефіціального тимчасового землеволодіння.

Починаючи з IX ст., коли васальна служба стає спадковою, бенефіцій поступово перетворюється на феод (лен) найпоширенішу форму земельного володіння в середні віки.

феодальне господарство формувалось і розвивалось в межах маєтку феодала - сеньорії, куди входили: домен (власність феодала), де господарював сам феодал, та селянські наділи.

Були поширеними прекарні угоди, згідно з якими алод вільного дрібного землевласника відчужувався на користь сеньора чи церкви, а потім повертався селянинові в пожиттєве користування як прекарій (земля, надання на прохання). Поступово прекарії перетворилися у спадкові, а взаємовідносини між селянами і землевласниками обумовлювалися сплатою селянами феодалам натуральної чи

грошової ренти та виконанням селянами інших повинностей на користь феодалів.

В Росії реформування земельних відносин було започатковане Грозним в роки оприччини (1565 - 1572), який наділив 1071 своїх найвідданіших опричників. З'явилося помістя, яке можна було тільки після принесення присяги царю. Такий порядок існував аж до 1712 р., коли Петро І видав указ про єдинонаслідування, за яким наслідувати помістя міг тільки старший син.

Феодальні відносини в більшості країн Західної Європи досягли зрілості в т. В XI - XIII ст. переважала феодальна земельна власність трьох типів:королівська, >світська,>церковна.

25

Розділ 3. Розвиток феодальних відносин у Європі

До XIII ст. в Західній Європі переважала відробітня рента (панщина), але з XIII ст. у Франції, а потім і в інших країнах Західної Європи феодали переводять закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк. Причиною цього була дуже неефективна праця кріпаків в час відбування ними панщини.

Процес переведення селян з панщини на оброк отримав назву "комутації ренти ".

У XI V - XV ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарні грошові відносини. З'являються нові економічно-правові форми взаємовідносин між феодалами і селянами (оренда, найм), орієнтовані на ринок.

При переході до ренти грішми поступово відпадає необхідність в особистій (кріпосній) залежності селянина від поміщика.

Селянам Західної Європи, завдяки масовим селянським повстанням проти кріпосницьких утисків в XIV ст. (Жикерія 1358 р., Франція; Уотта Танлера 1381 р., Англія) вдалось закріпити свою господарську незалежність, добитися особистої свободи та встановити договірні відносини з феодалами.

Відміна особистої залежності селян в Західній Європі відбулася в XIV - XV ст., а поземельної залежності в XVI - XVIII ст. в ході початкового нагромадження капіталу.

У Східній Європі (в тому числі і в Росії) ці процеси були тісно переплетені і відбувалися в XIX ст. Розклад феодалізму в Східній Європі значно посилився в результаті масових селянських повстань (війн). Найбільш масовими вони були в Росії під керівництвом таких селянських ватажків, як Болотніков (1606 1607), С. Разін (1667 1671), Є. Пугачов(1773 1775).

У XVII - XVIII ст. в Східній Європі виникла своєрідна ситуація, коли розвиток капіталістичного укладу супроводжувався поси­ленням закріпачення селян. Пруський шлях буржуазних аграрних перетворень в Росії, який здійснювався царизмом, зробив кризу феодалізму в цій країні особливо затяжною. Пережитки феодалізму тут проіснували аж до початку XX ст.

26

Розділ 3. Розвиток феодальних відносин у Європі

3.3. Середньовічне місто та його економічна роль

Розвиток продуктивних сил супроводжувався дуже інтенсивним зростанням ремесла, торгівлі, але великою перешкодою на шляху Їх розвитку було всевладдя, свавілля феодалів. Саме тому в XIII -XV ст. в Західній Європі були дуже високі темпи урбанізації. Тільки в Німеччині в XIII - XIV ст. виникло біля 700 нових міст.

Не дивлячись на цілу низку недоліків тогочасного міського побуту -це і велика скупченість населення, антисанітарія, часті пожежі, епідемії міста все-таки мали вирішальні переваги перед феодаль­ним селом. Це, в першу чергу, стіни (мури) і ринок. Укріплені стіни захищали місто від свавілля феодалів, а ринок дозволяв містам впливати на селян економічно. Саме на ринку встановлювалися ціни, за якими відбувався обмін товарами, а феодальні помістя вимушені пристосовуватись до кон'юнктури ринку.

У XI -- XII ст. міста Європи досягай значного економічного розвитку. Зріс добробут жителів та поліпшились умови Їх життя. В XI - XIII ст. у країнах Західної Європи відбуваються так звані комунальні революції, за яких багато міст добилися незалежності та самоврядування. Керувала містом виборна рада, в яку мешканці міста обирали 12 або 24 радників, бургомістра або мера. Рада видавала закони і керувала всіма сторонами життя міста. Міста мали свої правові кодекси. Наприклад, в Німеччині були запроваджені такі кодекси: "Саксонське дзеркало", "Шведське дзеркало", "Магдебурзьке право " та інші.

Міста відігравали дуже важливу роль в житті тодішнього суспільства. Вони фактично ставали >політичними, >еконо­мічними та >культурними центрами країни. В них зосереджу­валися ремісники, торгівці, духовенство. Тут виникли перші школи, книгодрукування, літопис. В містах появилися перші театри та книгозбірні (бібліотеки).

Розділ 3. Розвиток феодальних відносин у Європі

^ 3.4. Розвиток ремесла та торгівлі

Феодалізм породив унікальну форму організації ремесла. Ремесло в середні віки було розвинуте досить сильно. Але подальшому його процвітанню заважав гніт феодалів. Тому ремісники намагалися втік