Реферат: Розділ функції держави: загальна характеристика сучасного стану теорії

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ТЕОРІЇ ...................................................................... 9
1.1. Функції держави: історичний розвиток теорії ................................. 9

1.2. Поняття, ознаки та класифікація функцій держави ......................... 24

Висновки до розділу 1 ........................................................................ 43

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ НА ДІЮ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ .............................................................. 46

2.1. Правова природа Європейського Союзу .......................................... 46

2.2. Принципи взаємовідносин Європейського Союзу і його

членів стосовно реалізації функцій держави ................................... 81

Висновки до розділу 2 ....................................................................... 108

^ РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ВНУТРІШНІХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ................................................................................................................ 110

3.1. Функція охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина

і роль в її реалізації Європейського Союзу .................................... 113

3.2. Економічна функція держави: особливості здійснення

в умовах внутрішнього ринку ЄС .................................................... 136

3.3. Особливості реалізації соціальної функції в умовах

розбудови соціального співтовариства ЄС .................................... 159

Висновки до розділу 3....................................................................... 182

ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 186

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 193

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВСТУП


^ Актуальність теми. В умовах, коли Україна визначила вступ до ЄС як стратегічний курс, особливої актуальності набувають дослідження тенденцій та наслідків державно-правового розвитку європейських країн в умовах інтеграції. Існує нагальна потреба в перевірці та узагальненні досвіду функціонування держав-членів ЄС в умовах наддержавної організації для оцінки перспектив і наслідків вступу України до цієї організації. В цьому зв’язку особливий інтерес для науковців становить проблема удосконалення та подальшого розвитку теорії функцій держави, оскільки це має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Дослідження функцій держави допомагає реально оцінити її можливості, сприяє більш глибокому розумінню механізму її взаємодії з інтеграційними інститутами у вирішенні найбільш важливих завдань. Оптимальність організації держави безпосередньо залежить від того, наскільки повно і чітко сформульовано її завдання і визначені функції і чи може вона їх самотужки здійснювати. Саме за допомогою функцій з високим ступенем точності можна розкрити характер і зміст діяльності Європейського Союзу, рівень його ефективності, його вплив на процес здійснення державою внутрішніх функцій, а відтак вірність обраного Україною шляху розвитку.

Ступінь розробленості теорії функцій держави донедавна вважався надзвичайно високим. Рідко хто з науковців, які досліджували державу, оминав питання про її функції. Серед видатних мислителів минулого слід згадати Платона, Арістотеля, Ж. Бодена, Т. Гоббса, Дж. Локка, І. Бентама, І. Канта, Г. В. Гегеля, Г. Єллінека, К. Маркса, Ф. Енгельса. Значний внесок в її розробку зробили радянські правознавці М. І. Байтін, А. П. Глєбов, А. І. Денисов, Л. І. Каск, В. Л. Тененбаум, М. В. Черноголовкін. На сучасному етапі розробкою проблеми займаються С. В. Бабаєв, В. А. Габер, М. В. Жигульонков, В. С. Кудря, Л. А. Морозова, О. Ф. Скакун, О. В. Скрипнюк, Ю. М. Тодика та ін.

Специфіка функціонування європейських держав в умовах Європейського Союзу висвітлюється в роботах зарубіжних і вітчизняних науковців: М. Араха, М. М. Бірюкова, О. І. Головко, С. Гоці, С. В. Єршова, М. Л. Ентіна, А. Я. Капустіна, С. Ю. Кашкіна, В. Посельського, А. Е. Толстухіна, Б. М. Топорніна, Т. К. Хартлі, А. О. Четверікова, І. В. Яковюка.

Водночас аналіз праць цих авторів дає підстави зробити висновок про те, що деякі питання функцій держави тлумачаться неоднаково (поняття функцій, їх класифікація; деякі положення теорії функцій держави у зв’язку з процесом європейської інтеграції потребують нових підходів до розуміння їх сутності, що надає підстав виокремити ряд нових напрямків у розробці проблеми.

У цілому необхідно визнати, що теорія функцій держави виявляється недостатньо розробленою саме в аспекті визначення специфіки здійснення внутрішніх функцій держав в умовах європейської інтеграції. Це обумовлює потребу у монографічному, комплексному дослідженні змісту та особливостей реалізації внутрішніх функцій держав-членів ЄС. Викладене зумовлює актуальність теми дослідження, її важливе теоретичне і практичне значення.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до фундаментальної теми “Правові основи організації та функціонування органів держави” (номер державної реєстрації №0100U006579), затвердженої Постановою бюро Президії АПрН України № 11/2-б від 29.11.2000 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України 30.12.2003 р. (протокол № 12).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у подальшій розробці та удосконаленні теорії функцій держав шляхом формулювання пропозицій щодо вирішення існуючих спірних або недостатньо обґрунтованих теоретичних питань, а також уточнення правової природи Європейського Союзу та визначення правових підстав його співробітництва з національними урядами стосовно реалізації завдань і функцій держави.

Для досягнення визначеної мети поставлені й послідовно вирішуються такі основні завдання:

- критично осмислити положення теорії функцій держави, які склалися у вітчизняному правознавстві радянської доби та на сучасному етапі розвитку юридичної науки;

- проаналізувати існуючі підходи до класифікації функцій держави і сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення;

- узагальнити теоретичний та емпіричний матеріал стосовно реалізації внутрішніх функцій держави з урахуванням сучасних тенденцій розвитку європейських держав;

- провести аналіз теоретико-методологічних передумов становлення та розвитку Європейського Союзу;

- уточнити правову природу Європейського Союзу;

- визначити і обґрунтувати підстави здійснення Європейським Союзом функцій, притаманних державам;

- дослідити принципи взаємовідносин та взаємодії Європейського Союзу та держав-членів у процесі здійснення внутрішніх функцій держави;

- проаналізувати зміст і специфіку реалізації деяких найважливіших внутрішніх функцій держави в умовах європейської інтеграції.

^ Об’єктом дослідження є функції держави як основні напрямки її діяльності.

Предметом дослідження є внутрішні функції держави в умовах членства в Європейському Союзі.

^ Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід є основою методологічної конструкції дисертаційної роботи і визначає стратегію дослідження функціонування держави в умовах європейської інтеграції. Діалектичний метод використовувався на всіх етапах з метою з’ясування змісту внутрішніх функцій держави та специфіки їх реалізації в умовах ЄС як наднаціональної організації влади.

У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного визначено сутність та особливості функціонування Європейського Союзу. На окремих етапах роботи використовувалися різноманітні методи дослідження: системно-структурний і системно-функціональний застосовано для визначення системи функцій держави, її видів та класифікації; історичний метод – при аналізі поглядів на еволюцію функцій держав та становлення і розвиток європейської інтеграції; порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи – для визначення правової природи Європейського Союзу, а також специфіки реалізації окремих внутрішніх функцій держав-членів ЄС; аксіологічний підхід – при визначенні змісту принципів взаємовідносин між Європейським Союзом і державами-членами стосовно здійснення функцій останніх.

Дисертаційна робота виконувалася на засадах методологічного плюралізму, зокрема, у підходах стосовно класифікації функцій держави і визначення правової природи Європейського Союзу, а також загальних методологічних орієнтирах (на цінностях свободи, рівності, демократії, верховенства права і дотримання прав людини), які є спільними для держав-членів ЄС.

Теоретичне підґрунтя для виконання роботи становили наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, політології, науки міжнародного публічного права та європейського права.

Наукова робота має характер теоретичного комплексного дослідження, емпіричну базу якого становить конституційне законодавство держав-членів ЄС, установчі договори і акти вторинного законодавства Європейського Союзу, практика Суду Європейських співтовариств та Європейського Суду з прав людини, довідкова література, аналітичні матеріали.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням специфіки реалізації внутрішніх функцій держави в умовах європейської інтеграції. Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у таких теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:

- вперше з сучасних методологічних позицій розглядається питання щодо еволюції функцій держави;

- удосконалено класифікацію функцій держави;

- більш ґрунтовно і всебічно, порівняно з наявними вітчизняними політологічними і юридичними дослідженнями, розглянуті історико-теоретичні передумови становлення та розвитку європейської інтеграції;

- на підставі аналізу існуючих підходів стосовно пояснення правової природи ЄС наводяться нові аргументи щодо визначення Європейського Союзу як наднаціональної організації влади федеративного типу, яка за формою і змістом наближена до моделі “федерації суверенних держав”. При цьому держави-члени ЄС на рівні Союзу і за допомогою його інститутів спільно реалізують передані йому суверенні права;

- вперше виокремлено і детально проаналізовано принципи (наділення компетенцією, законності, субсидіарності, пропорційності та лояльної співпраці) взаємовідносин і співробітництва Європейського Союзу з державами-членами стосовно реалізації функцій останніх, здійснено їх системний розгляд;

- вперше детально розглядаються особливості реалізації окремих внутрішніх функцій держави (захисту прав і свобод людини і громадянина, соціальної і економічної функцій) в умовах ЄС як наднаціональної організації влади. Обґрунтовується субсидіарний характер діяльності Європейського Союзу стосовно здійснення внутрішніх функцій держави. Аргументується висновок про необхідність диференціації повноважень інститутів ЄС щодо реалізації як окремих функцій, так і певних напрямків у межах однієї функції.

^ Практичне значення одержаних результатів дослідження. У науково-дослідницькій сфері сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки сприятимуть удосконаленню як теорії функцій держави, так і теорії державного суверенітету, концепції організації та функціонування Європейського Союзу, а також підходів до класифікації форм державного устрою. У правотворчій діяльності матеріали дослідження можуть бути використані при розробці змін до Конституції і законодавства України в аспекті забезпечення більш тісної її співпраці з ЄС. У навчальному процесі теоретичні положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів “Теорія держави і права”, “Міжнародне публічне право”, “Європейське право”. У сфері правового виховання результати дослідження сприятимуть підвищенню обізнаності громадян України та державних службовців з питань організації та функціонування Європейського Союзу, особливостей його взаємовідносин з державами-членами.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювались на засіданнях вченої ради Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України (м. Харків). Окремі положення дисертації доповідались автором на міжнародних, науково-практичних, наукових конференціях, семінарах, а саме: “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (м. Львів, 2005 р.), “Європейська інтеграція після прийняття Конституції для Європи: проблеми і перспективи розвитку” (м. Харків, 2005 р.), “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2006 р.), “Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення” (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в п’яти наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, та трьох тезах за результатами наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

^ Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена завданнями і логікою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 221 сторінок, із них основного тексту – 194 сторінок. Кількість використаних джерел – 342 найменування.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні змісту і особливостей реалізації внутрішніх функцій держави в умовах членства в ЄС. Її розв’язання супроводжується уточненням правової природи ЄС та його взаємодії з державами-членами щодо здійснення їх внутрішніх функцій. На підставі проведеного дослідження можна зробити такі основні висновки.

1. Теорія функцій держави має важливе теоретичне і практичне значення для вирішення політичних та соціально-економічних завдань, які постають перед державами на певних етапах їх розвитку. Саме через функції держави відбувається реалізації тих конституційних та законодавчих положень, в яких відображається динаміка розвитку держави.

2. Зростання кількості здійснюваних державою функцій, розширення їхнього змісту, удосконалення форм і методів реалізації пов’язано з утвердженням суверенних національних держав у Новий час. Кількість і обсяг здійснюваних державою функцій обумовлюється пануючою в суспільстві концепцією державно-правового розвитку, а також співвідношенням держави і суспільства у питанні досягнення цілей та вирішення завдань, що постають на відповідному етапі розвитку.

3. Формування теорії функцій держави відбувається на протягом ХІХ–ХХ століть, однак ідеї стосовно соціального призначення, мети та завдань держави, форм і методів їх реалізації знаходили відображення в політико-правових вченнях здавна. У дореволюційний період у вітчизняній юридичній науці розроблялося вчення про цілі та завдання держави, в межах якого вживалися терміни “функції держави” і “функції державної влади”, проте розуміння даних категорій було інше, аніж на сучасному етапі розвитку юридичної науки. Традиційно функції держави ототожнювалися з правовими формами їх здійснення.

4. Виокремлення в діяльності держави загальносоціального і класового напрямків без чіткого їх розмежування; різний підхід до аналізу схожих сторін діяльності соціалістичних і буржуазних країн; використання різної термінології при класифікації функцій цих держав; недотримання єдності підходів стосовно визнання певних напрямків діяльності держави як її функцій у процесі дослідження держав різного типу негативно позначилося на спробах правознавців у радянські часи створити універсальну теорію функцій держави, в рамках якої розглядалися б питання функцій держави будь-якого типу.

5. Реальне оновлення й удосконалення вчення про функції держави відбувається з набуттям Україною незалежності, коли вперше досягається єдність концептуальних основ державно-правового розвитку країн Заходу і колишніх соціалістичних країн, що має визначальне значення для реального оновлення теорії функцій держави.

6. Існують різні підходи до тлумачення функцій держави. Уникнути нечіткості поняття допомагає філософський підхід, відповідно до якого цілі необхідно розглядати як вихідні моменти діяльності держави, що визначають доцільність і пріоритетність певних завдань, які повинні бути вирішені за допомогою функцій держави. Як наслідок функції держави мають підлеглий характер стосовно її цілей та завдань, а останні виступають передумовою функцій, що визначають послідовність їх виникнення, зміну і розвиток. При такому підході функції держави розглядаються як основні напрямки її діяльності, що виражають її сутність і соціальне призначення в сфері управління справами суспільства.

7. Основними ознаками функцій держави є: функції держави визнаються основними соціально значущими напрямками її діяльності; являють собою стійку предметну діяльність, без якої держава не може обійтися протягом всього або певного етапу існування; відображають її сутність і соціальне призначення; мають об’єктивний і системний характер; здійснюються притаманними їй методами і у властивих їй формах.

8. Через відмінність обраних критеріїв в юридичній науці існують різні підходи до класифікації функцій держави. Найбільш актуальним і практично значущим вважаємо поділ функцій держави за сферами суспільного життя на політичну, економічну, соціальну, екологічну та інші функції, а також за сферами політичної діяльності (територіальною ознакою) на внутрішні та зовнішні. Значення останньої класифікації наочно доводить аналіз досвіду функціонування держав в умовах Європейського Союзу як наднаціональної організації влади, де реалізація внутрішніх функцій держави значною мірою переноситься на загальноєвропейський рівень, тоді як зовнішньополітична діяльність залишається монополією національних урядів.

9. Розгляд Європейського Союзу в контексті дослідження проблеми функцій держав обумовлений тим зв’язком, який існує між функціями держави та її суверенітетом (джерелом розвитку усіх функцій держави є суверенітет). Аналіз правової природи ЄС пов’язаний з необхідністю уточнення, а інколи й переосмислення в контексті європейської інтеграції змісту таких понять, як держава, форма держави, державний суверенітет, функції держави, громадянство тощо.

10. Історія європейської інтеграції доводить, що на всіх етапах її розвитку ідея створення міжнародної міжурядової організації не охоплювалася намірами держав-членів ЄС. Тому невиправданими є спроби обґрунтувати віднесення ЄС до певних різновидів міжнародних міжурядових організацій (наднаціональних, регіональних чи субрегіональних), ставлячи під сумнів його наднаціональний характер.

11. Інституційний устрій ЄС має змішані характеристики міжурядової, наднаціональної та федеративної моделей організації влади, що ускладнює його ідентифікації. Вважаємо, що Європейський Союз – це наднаціональна організація влади. Через добровільне самообмеження суверенітету і колективну реалізацію на рівні ЄС делегованих йому суверенних прав створюються нові умови для більш ефективного функціонування держав. Існування ЄС передбачає збереження суверенітету його членів, без чого поняття “наднаціональна” втрачає сенс. Хоча дане поняття адекватно характеризує сутність ЄС, воно не дозволяє виокремити його з-поміж інших організацій такого роду. Тому для пояснення правової природи ЄС пропонується додатково використовувати модель “федерація суверенних держав”. Обидві характеристики не суперечать, а логічно доповнюють одна одну.

12. Завдяки спільності цінностей, завдань і цілей Євросоюзу і держав–членів стала можливою практика делегування окремих суверенних прав від національних урядів до інститутів Союзу. Це створило підстави для участі ЄС у реалізації функцій держав. Як наслідок постає питання принципів, на підставі яких відбувається взаємодія Союзу і його членів у здійсненні функцій останніх. Виділення даних принципів є новацією, що доповнює теорію функцій держави. Такими принципами є принципи наділення компетенцією, законності, субсидіарності, пропорційності та лояльної співпраці. Вони відіграють важливу роль у процесі здійснення Союзом функцій держави, бо, по-перше, виходять саме із наднаціонального характеру влади Союзу і федеративного типу відносин у ньому, а, по-друге, спрямовані на збереження державного суверенітету держав-членів, оскільки підкреслюють похідний характер влади ЄС і обумовлюють субсидіарне втручання його інститутів в реалізацію функцій держави.

13. Ефективність взаємодії ЄС і держав-членів щодо реалізації їх функцій залежить від чіткого розмежування відповідальності за їх здійснення. Компетенція ЄС є комплексною та неоднорідною, наближеною до існуючих у федеративних державах моделей розмежування повноважень між федерацією та її суб’єктами. Договором про Європейський Союз запроваджено поділ компетенції на виключну компетенцію Союзу і спільну компетенцію ЄС та держав–членів, але без конкретизації їх змісту і обсягу. Це дозволяє Суду Європейських співтовариств з мовчазної згоди національних урядів розширювати межі компетенції ЄС. Більш чітке розмежування компетенції містить Конституція ЄС, в якій передбачено виключну, спільну компетенцію та компетенцію стосовно здійснення координаційної, підтримуючої та доповнюючої діяльності.

14. Сьогодні компетенція Європейського Союзу поширюється на всі сфери внутрішньої політики, а тому Союз має необхідні правові підстави для співробітництва з державами щодо реалізації всього комплексу внутрішніх функцій держави. Предметом дискусії залишається лише визначення міри і форми участі Союзу в реалізації відповідної внутрішньої функції держави на кожному етапі інтеграційного процесу.

15. Самообмеження суверенітету держав-членів ЄС запроваджується в тих сферах, які становлять зміст внутрішньої компетенції держав. Найбільшого успіху ЄС досяг у реалізації функцій захисту і охорони прав і свобод людини і громадянина, соціальної та економічної, оскільки саме в їх здійсненні безпосередньо зацікавлено громадянське суспільство держав-членів. Як наслідок роль Європейського Союзу в їх здійсненні є найбільш помітною, а досягнення – вражаючими.

16. Здійснюваний Союзом захист прав людини не підміняє відповідні правові механізми держав-членів, а є додатковим правовим механізмом, який сприяє уніфікації існуючих національних систем захисту прав людини, об’єднує їх в систему і при цьому існує паралельно з ними, не виключаючи їх, а логічно доповнюючи та посилюючи.

17. Визнання досягнення загальноєвропейської єдності пріоритетним завданням обумовило запровадження громадянства ЄС, яке слугує втіленню ідеї створення ЄС як об’єднання не лише держав, але й народів Європи. Громадянство ЄС не тотожне громадянству держави, стосовно якого воно має субсидіарний характер, доповнює, а не замінює його. Набуття громадянства ЄС не перешкоджає особі реалізовувати в повному обсязі права і обов’язки як громадянину конкретної держави-члена ЄС, а лише гарантує їй отримання комплексу додаткових прав і свобод.

18. Економічна функція є головною серед функцій держав, які реалізуються ЄС. Її ефективність залежить від того, наскільки вдало встановлено співвідношення між саморегулюванням, державним і наднаціональним регулюванням економіки. Обсяг здійснюваної Союзом економічної функції на різних етапах інтеграції є величиною перемінною, яка має стійку тенденцію до розширення. При цьому економічна функція ЄС диференційована на певні, відносно автономні напрямки (наприклад, спільні торговельна і конкурентна політика, економічний і валютний союз, промислова політика, спільна сільськогосподарська політика тощо) стосовно яких ЄС наділений різною компетенцією.

19. Повноваження інститутів ЄС щодо реалізації економічної функції не відрізняються від тих, які здійснюють органи держави під час корекції ринкового механізму. Однак дії інститутів ЄС здатні змінювати ефективність використання різних інструментів на національному рівні, а інколи скасовувати або обмежувати використання деяких з них.

20. Держави-члени зобов’язалися розглядати власну економічну політику як вираз спільного інтересу, проводячи її так, аби сприяти досягненню цілей Союзу. Це, однак, не означає, що вони втратили самостійність, оскільки продовжують нести основний тягар щодо здійснення економічної функції, тоді як діяльність Союзу має хоча і надзвичайно важливий, але субсидіарний характер. Факт вступу до ЄС не може замінити собою внутрішніх економічних та інституційних реформ.

21. Розбудова соціального співтовариства на рівні ЄС і формування соціальної держави – це взаємообумовлені та взаємодоповнюючі процеси. Разом з тим, хоча європейське соціальне співтовариство спирається на національні моделі соціальної держави, уряди більше не можуть самостійно визначати коло тих осіб, які будуть отримувати соціальні послуги, і вирішувати питання стосовно страхування своїх громадян; також обмежені можливості держави визначати специфіку національної моделі соціальної держави, кордони території надання соціальних послуг та коло отримувачів соціальних послуг.

22. Реалізація соціальної функції з початку об’єднання обумовлена потребами і умовами здійснення економічної інтеграції. Лише після визнання того, що гармонізація економічної політики прямо або опосередковано зачіпає певні соціальні питання, які не можуть бути вирішені без правового регулювання в масштабі ЄС, його соціальна політика була визнана одним з ключових інструментів інтеграції.

23. При проведенні соціальної політики Союз узгоджує свою позицію з позицією держав-членів, що дозволяє удосконалювати механізм реалізації соціальної функції. Якщо у компетенції національних урядів залишається управління системами соціального захисту, то інститути ЄС здійснюють координацію соціальної політики держав-членів. Союз не може посягати на право держав визначати принципи власних систем соціального забезпечення, суттєво впливати на їх фінансове становище, здійснювати гармонізацію законодавства у сфері соціальної політики та політики зайнятості, перешкоджати запровадженню більш жорстких заходів захисту. Отже, соціальна політика ЄС реалізується виключно на основі принципів субсидіарності та пропорційності.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев О. Б. Субсидарность и пространственное развитие, 21 мая 2002 г. – Режим доступу: http://sta.teg.ru/library/strategics/1021980036. - Заголовок з екрану.

2. Алексеев О., Щедровицкий П. «Практическая субсидиарность» // Казанский федералист. – 2002. – № 4. – С. 6-12.

3. Амплеева А. А. Субсидиарность и демократия. Введение в тему. – М.: ИНИОН РАН, 1996. – 36 с.

4. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения: Пер. со словенского. – М.: Экономика, 1998. – 467 с.

5. Арнольд Р. Понятие “социального сообщества” в праве Европейского Союза // Конституционное правосудие и социальное государство: Сборник докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2003. – С. 90-95.

6. Афинская декларация от 16 апреля 2003 г. – Режим доступу: http://eur.academy-go.ru/Eurosoyz/DocEC/2003_05_13.shtml. – Заголовок з екрану.

7. Бабаев С. В. Теория функций современного российского государства: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Н. Новгород, 2001. – 201 с.

8. Байтин М. И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1979. – 302 с.

9. Байрамов Ф. Д., Аббасов Ф. Н. К вопросу о понятии “функции государства” // История государства и права. – 2003. – № 5. – С. 8 -11.

10. Барабанов О. Н. Общая политика Европейского Союза в области обороны и безопасности: этапы становления и перспективы развития // Европейские страны СНГ: место в «большой Европе» / Под ред. В. Грабовски, А. В. Малыгина, М. М. Наринского (отв. ред.). – М.: Международные отношения, 2005. – С. 166-195.

11. Бартенев С. А. Правовая концепция «принципа субсидарности» в Европейском Сообществе // Московский журнал международного права. – 2004. – №3/55. – С. 175-196.

12. Безуглов А. А., Солдатов С. А. Конституционное право России. Учебник: В 3 т. – М.: ИНФРА-М, 2001. – Т. 1. – 596 с.

13. Бенаройа Ф. Европейская интеграция и конкурентоспособность: их значение для России (Проект) / Российско-Европейский центр экономической политики (РЕЦЭП). – Режим доступу: www.recep.ru/files/documents/Integration_Comp_ Benaroya_ru. - Заголовк з екрану.

14. Библия: Книги священного писания Ветхого и Нового Завета (Канонические). – М.: Всесоюзный совет евангельских христиан-баптистов, 1988. – 925 с.

15. Бирюков М. М. Современное развитие Европейского Союза: международно-правовой подход: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.10. – М.: Дипломат. акад. МИД РФ, 2004. – 334 с.

16. Бирюков П. Н. Международное право: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 685 с.

17. Блажич Н. И. Модели разделения властей в правовом государстве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – М.: МГИУ, 2004. – 20 с.

18. Бобин М. Европейский интеграционный процесс: правовые аспекты деятельности Европейского Союза и Совета Европы. Роль высших судебных учреждений // Правозащитник. – 1998. – №3. – С. 66-98.

19. Боден Ж. Шесть книг о государстве // Історія вчень про державу і право: Хрестоматія / Уклад. Г. Г. Демиденко. – Х.: Легас, 2002. – С. 159-162.

20. Большая Советская Энциклопедия: 2-е изд. / Редкол., Б. А. Введенский (глав. ред.). – М.: Гос. науч. изд-во «Большая Советская Энциклопедия», 1957. – Т. 50 (СССР) – 764 с.

21. Большая Энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / Под ред. С. Н. Южакова. – СПб: Книгоизд. Тов-во «Просвещение», 1886. – Т. 18. – 798 с.

22. Борисов Г. А., Тонков Е. Е. О развитии теории функций государства // Право и образование. – М.: Современный гуманитарный университет, 2005. – № 1. – С. 5-15.

23. Бороздин И. И. Промышленная политика Европейского Союза: Доклады Института Европы. № 26. – М.: Интердиалект+ , 1996. – 60 с.

24. Броунли Я. Международное право: В 2 кн. / Под ред. Г. И. Тункина: Пер. с англ. Андрианов С.Н. – М.: Прогресс, 1977. – Кн. 1. – 535 с.

25. Буроменский М. В., Хорольский Р. Б. Защита прав человека в Европейском Союзе // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: НЮА України, 1998. – Вип. 36. – С. 84-90.

26. Бусыгина И. М. Настоящее и будущее «Европы регионов» // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – № 9. – С.78-86.

27. Вайбе Т. Дума. Повышение эффективности государственного регулирования российской экономики с помощью опыта ЕС и отдельных государств-членов ЕС. – Режим доступу: http://www.recep.ru/ru/group-eurf-docs.php?subaction=showfull&id=1109153160&archive=&start_from=&ucat=19&. – Заголовок з екрану.

28. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1972. – № 39. – Ст. 346.

29. Венгеров А. Б. Теория государства и права. – М.: Юристъ, 1998. – 254 с.

30. Венгеров А. В. Теория государства и права: Учеб. для юрид. вузов. – 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.

31. Визначення і межі принципу субсидіарності: Доповідь координац. ком. місцев. і регіон. органів влади (CDLR) // Комуни і регіони Європи. – 1994. – № 55. – С. 9-10.

32. Витте Л. Европейская социальная модель и социальная сплоченность: какую роль играет ЕС? // Социальная модель государства: выбор современной России и опыт стран Европы: Аналитический вестник. – М., 2006. – № 6 (294). – С. 5-24.

33. Габер В. А. Функции государства. – М.: Юристъ, 1996. – 250 с.

34. Гаганова Н. А. Концепция разделения властей и идея субсидиарности // Государство и право. – 2003. – №3. – С. 88-91.

35. Гаганова Н. А. Соотношение принципа субсидиарности с теорией разделения властей и принципом федерализма // Молодежь в юридической науке: Статьи студентов Академического правового университета. – М.: Акад. прав. ун-т, 2003. – Вып. 4. –С. 3-15.

36. Гегель Г. В. Ф. Философия права: Пер. с нем. / Ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.

37. Глебов А. П. О деятельном подходе в исследовании государства // Актуальные проблемы теории и практики государственной деятельности: Межвуз. сб. науч. трудов. – Воронеж: Мысль, 1990. – С. 44-52.

38. Глебов А. П. Понятие и структура функций социалистического государства. – Воронеж: Мысль, 1974. – 37 с.

39. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданського // Історія вчень про державу і право: Хрестоматія / Уклад. Г. Г. Демиденко. – 2-е вид., доп. і змін. – Х.: Легас, 2002. – С. 216-230.

40. Головистикова А. Н., Дмитриев Ю. А. Теория государства и права: Учебник. – М.: ЭКСМО, 2005. – 592 с.

41. Головко О. І. Функції та компетенція органів Європейського Союзу у сфері соціальної політики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. – К., 2003. – 16 с.

42. Государственное право Германии: В 2 т.: Сокр. пер. с нем. семитомного изд. – М.: ИГП РАН, 1994. – Т.1. – 311 с.

43. Государственное право Германии: В 2 т.: Сокр. пер. с нем. семитомного изд. – М.: ИГП РАН, 1994. – Т.2. – 320 с.

44. Гоці С. Урядування в об’єднаній Європі: Пер. з італ. К. Тищенка. – К.: К.І.С., 2003. – 286 с.

45. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития / М. С. Горбачев (Рук. автор. колл.). – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 592 с.

46. Гречко Л. В., Шинкарецкая Г. Г. Понятие конфедерации и СНГ // Московский журнал международного права. – 1994. – №2. – С. 61-74.

47. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу: Навч. посіб. – К.: К.І.С., 2004. – 260 с.

48. Гуцель В. Г. Особливості реалізації соціальної функції держав-членів ЄС в умовах розбудови соціального співтовариства ЄС // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – Вип. 8. – С. 158-167.

49. Гуцель В. Г. Функція охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина і роль в її реалізації Європейського Союзу та Ради Європи // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – Вип. 9. – С. 140-151.

50. Гуцель В. Г. До питання про оновлення теорії функцій держави // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2006. – Вип. 11. – С. 222-230.

51. Делор Ж. Европа на пути к 1992 г. // Междунар. жизнь. – 1989, сентябрь.

52. Денисов А. И. Советское государство: возникновение, развитие, сущность и функции. – М.: Моск. гос. ун-т, 1967. – 427 с.

53. Директива Ради 64/221/ЄЕС // OJ. 1964. B 56/850.

54. Директива Ради 68/360/ЄЕС „Про відміну обмежень на пересування та проживання працівників з держав-членів та їх сімей” // OJ. Special edition, 1968 (II).

55. Директива Ради №90/314 ЄЕС “Про комплексний туризм, комплексний відпочинок і комплексні тури” // OJ. 1990. L.158/59.

56. Директива Ради 90/364ЄЕС “Про право на проживання” // OJ. 1990. L 180/26.

57. Договор, учреждающий Экономическое Сообщество (консолидированный текст с учетом Ниццских изменений).

58. Договоры, учреждающие Европейские сообщества: Документы Европейского Союза / Отв. ред. Ю. Борко. – М.: Право, 1994. – Т. І. – 390 с.

59. Экономическая мысль ХХ века: Сб. научн. трудов. – Калининград: Прогресс, 2001. – Вып. 1. – 230 с.

60. Энгельс Ф. Анти-Дюринг. Переворот в науке, произведенный господином Евгением Дюрингом // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1961. – Т. 20. – С. 1-338.

61. Энгельс Ф. К смерти Карла Маркса // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1961. – Т. 19. – С. 355-362.

62. Энгельс Ф. Об авторитете // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1961. – Т. 18. – С. 302-305.

63. Энтин М. Л. Международные организации и проблема наднациональности // Мировая экономика и международные отношения. – 1988. – №9. – С. 45-54.

64. Энтин М. Л. Современные императивы гармонизации законодательства и правовых систем. – Режим доступу: http://www.recep.ru/files/documents/ harmonization_entin_imperatives_rus.pdf. – Заголовок з екран