Реферат: Доповідь про дотримання прав ув’язнених-2008

ДОПОВІДЬ

про дотримання прав ув’язнених-2008

Підготовлена правозахисною організацією «Донецький Меморіал»


ВСТУП


Четверта щорічна Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2008” підготовлена правозахисною організацією „Донецький Меморіал”. Доповідь містить факти та інформація щодо дотримання прав людини в установах кримінально-виконавчої системи України. Наведена також коротка інформація щодо тримання осіб в органах міліції. В цій Доповіді, як і в попередніх трьох, відображені зміни та події, які відбувалися у сфері дотримання прав ув’язнених протягом 2008 року.

Основними джерелами інформації для Доповіді стала інформація, розміщена на Інтернет-сайті «Тюремний портал», відповіді державних установ за запитами „Донецького Меморіалу”, публікації у ЗМІ, в тому числі в Інтернет-виданнях, результати виконуваних організацією проектів та досліджень, матеріали семінарів та конференцій, окремі листи та звернення громадян, які перебувають в установах системи, та їх родичів.

Підготовка та видання цієї Доповіді стало можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження»..

Автори даної Доповіді, як і раніше, не виключають, що деякі наведені факти не мають гарантованого підтвердження, а певні висновки є дискусійними. Автори також сподіваються на розуміння того, що дане дослідження може бути більш охоплюючим та детальним, проте впевнені, що видання даного огляду діяльності кримінально-виконавчої системи країни вданому обсязі є доцільним, виправданим та корисним.


^ ДЕПАРТАМЕНТ ТА ЙОГО ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ


Протягом 2008 змін у підпорядкуванні Державного Департаменту України з питань виконання покарань (надалі – Департаменту) не відбулося.досі Відомство фактично існує як автономна інституція з 1998 року. Детальніше про історію його створення див. Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2005”, пп. 27-37 (для зручності посилання на цей документі надалі – Доповідь-2005). Створення окремого відомства як тимчасовий етап у виконанні взятих в 1995 році Україною на себе зобов'язань при вступі до Ради Європи про підпорядкованість кримінально-виконавчої системи Міністерству юстиції досі не має свого логічного завершення. У 2008 році зберіглася юридична колізія щодо підпорядкованості Департаменту, коли, з одного боку, відомство є частиною виконавчої влади, входить до КабМіну як одна з його структур. З іншого боку, згідно Положення про Департамент, його керівник призначається Президентом.

Можна констатувати, що у Департаменту було десять років, аби довести свою ефективність у сфері забезпечення дотримання прав людини, як самостійного відомства. Проте кримінально-виконавча система за цей час майже нічого не зробила в цьому напрямку.

Таким чином залишається невиконаною рекомендація попередніх Доповідей про необхідність завершення процесу підпорядкування Департаменту Міністерству юстиції, як про це йдеться у відповідних Резолюціях ПАРЄ, зокрема у Резолюції № 1466 (2005).


^ УВ’ЯЗНЕНІ ТА ЗАСУДЖЕНІ В УСТАНОВАХ ДЕПАРТАМЕНТУ






^ Загальна чисельність осіб в установах департаменту

Зм і на чисельності осіб в установах департаменту у % до попереднього року

01.01.1999

206 191




01.01.2000

218 083

+ 5,77

01.01.2001

222 254

+ 1,91

01.01.2002

192 293

- 13,48

01.01.2003

197 641

+ 2,78

01.01.2004

191 677

- 3,02

01.01.2005

188 465

- 1,68

01.01.2006

170 923

- 9,31

01.01.2007

160 725

- 5,97

01.01.2008

149 690

- 6,87

01.01.2009

145 946

- 2,65
Згідно даних, які містяться на сайті Департаменту www.kvs.gov.ua, станом на 01.01.2009 року в місцях позбавлення волі перебувало 145715 осіб, в тому числі засуджених в 136 УВП 109961 особа, з них 6 381 жінка, у виховних колоніях – 1606 осіб (на 296 осіб менше, ніж рік тому), в СІЗО трималося 34 148 осіб (рік тому – 32 110 особи). Ще 231 особа трималася в ЛТП. За рік чисельність ув’язнених осіб в установах Департаменту зменшилась на 3744 особи ( –2,65%). У 2005 році зменшення складало –9,31%, у 2006 –5,97%, у 2007 році –6,87%. Детальніше про тенденції змін в’язничного населення в Україні за останні роки див. Доповідь-2005, пп.. 41-43.

Динаміка чисельності осіб в устаовах департанту за останні десять років наведена у наступній таблиці






Найменування областей

Установи по виконанню покарань

Місця попереднього ув’язнення

Виховні колонії

Кількість осіб, які тримають-ся в ЛТП

Чисельність спец-контенгенту  по системі загалом




АР Крим

2165

2020







4185




Вінницька

4557

1171







5728




Волинська

1043

345

130




1518




Дніпропетр.

10749

3566

245




14560




Донецька 

14960

4976

 




19936




Житомирська

4359

1101

 




5460




Закарпатська

 

287

 




287




Запорізька 

7266

1564

102




8932




Ів-Франківськ

1131

508

 




1639




Київська

3737

3182

 




6919




Кіровоградська

2281

772

 




3053




Луганська 

10467

1963

168




12598




Львівська

4812

1173

155




6140




Миколаївська

4539

891

 




5430




Одеська 

3820

2579

 

55

6454




Полтавська

4349

821

172

 

5342




Рівненська

2624

411

204

 

3239




Сумська

3172

680

 

 

3852




Тернопільська

1628

228

150

 

2006




Харківська

8084

2890

145

176

11295




Херсонська

4659

1104

 




5763




Хмельницька

4386

468

 




4854




Черкаська

2864

583

 




3447




Чернігівська

1348

433

135




1916




Чернівецька

961

432

 




1393




               Разом

109961

34148

1606

231

145946




+,-З поч.року=

-5432

2038

-296

-54

-3744



Дані про чисельність засуджених та осіб, що перебувають під вартою, станом на 01.01.2009 року по областям країни наведені у таблиці


Протягом 2008 року до установ виконання покрань поступило 40702 особи, а звільнлося 41 856 осіб, в тому числі 25 798 осіб звільнено умовно-достроково. Дані про склад засуджених, які тримаються в установах виконання покарань департаменту, станом на 17 січня 2009 року наведені у наступній таблиці







Всього


В т.ч. установи для тримання жінок

Кількість УВП

136

12

Списочна чисельність засуджених станом на 01.01.2006 р.

135281

8451

Всього поступило засуджених протягом 2006 року

54159

3028

В тому числі

знову засуджених

25062

1836

з них раніше відбували покарання

13709

519

інші надходження

29097

1192

Всього вибуло засуджених протягом 2006 року

59046

3489



В тому числі

Звільнено всього

27538

2225

З них

по відбуттю строку покарання

9113

570

умовно-дострокове звільнення і заміна покарання

16335

1394

по помилуванню

159

71

осіб, які страждають тяжкою хворобою

525

75

за амністією

30

0

на інших підставах

1376

115

Відправлено всього

31508

1264

В тому числі

переведено з максимального на середній РБ

235

0

переведено з середнього на максимальний РБ

370

0

Померло

368

11

Списочна чисельність на кінець звітного періоду

130394

7990



З загального числа засуджених

Засуджені за

злочини проти основ національної безпеки

29

1

умисне вбивство

20698

1482

умисне тяжке тілесне ушкодження

10685

592

Зґвалтування

2969

15

Розбій

14819

368

Грабіж

14258

540

крадіжка

42700

1956

привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

673

105

Хуліганство

3044

58

військові злочини

95

0

Відб.позб. волі

Вперше

65347

5147

Неодноразово

65047

2843

По працездатності

Працездатних

126604

7672

інвалідів 3-ої групи

2290

257

інвалідів 1-ої та 2-ої групи

1500

61

По суспільним групам

Робітників

25846

650

Службовців

3233

217

працівників сільського господарства

11421

572

Військовослужбовців

211

4

Учнів

3499

116

працездатних осіб, не працюючих та таких, що не навчаються

80349

4859

Інших

5835

1572

Засуджені, яким смертна кара помилуванням замінена позбавленням волі

102

6

Засуджені, яким визнано за вироком суду примусове лікування (ст.96 ККУ)

6308

262

В тому числі

Алкоголіки

3811

146

Наркомании

2497

116

Іноземних громадян

2587

116

В тому числі

дальнього зарубіжжя

85

1

ближнього зарубіжжя

2502

115

Осіб без громадянства

1515

90



Як і у попередні роки, залишається проблемою невиправдане та надмірне застосування запобіжної міри – тримання під вартою. Про це свідчать й статистичні дані: усього було звільнено з СІЗО протягом 2008 року 12886 осіб (13270 осіб у 2006 році, 14186 осіб у 2004 році). З них у зв’язку із закінченням терміну покарання (включаючи умовно-дострокове звільнення) – 3 810 осіб ( у 2006 році 3673 особи, у 2004 році – 3604 особи). зв’язку із закінченням терміну покарання (включаючи умовно-дострокове звільнення)Очевидно, що серед головних причин, з яких особи звільнилися з СІЗО – призначення їм покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також призначення покарання у вигляді позбавлення волі, але на відносно короткий термін – як правило, такий, який утримувана особа вже відбула, перебуваючи у СІЗО. Очевидно, що злочини, за які вони засуджені, не є такими, що тягнуть суворе покарання.


Чисельність довічно ув’язнених осіб зросла за 2008 рік на 75 осіб і склала станом на 01.01.2009 1538 осіб. З них трималися в установах виконання покарань 1292 особи (+22 особи за рік), в СІЗО – 246 осіб (+53 особи за рік). За два місяці 2009 року їх чисельність зросла ще на 17 осіб. На сайті відомства 31 березня 2009 року зявилась така додаткова ІНФОРМАЦІЯ щодо засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються в установах Державної кримінально-виконавчої служби України (http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=63748&cat_id=45687)

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах станом на 01.03.2009 трималось 1555 засуджених до довічного позбавлення волі, вироки стосовно яких набрали законної сили.

Чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях (секторах) максимального рівня безпеки. Жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в секторах середнього рівня безпеки при виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються. Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в установі, в сумі до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

одержувати один раз на шість місяців короткострокове побачення;

одержувати протягом року дві посилки (передачі) і дві бандеролі.

Засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Для засуджених створено необхідні житлово-побутові умови, вони забезпечуються одягом, натільною білизною та взуттям, а також постільними речами за встановленими нормами.


Разом з тим «Донецький Меморіал має свідчення про зовсім інші умови тримання довічно ув’язнених, про брутальне поводження з ними. Одне з таких свідчень було розміщено на Тюремному порталі:

«Обращаемся к Вам в надежде, что Вы отреагируете и устраните регулярные грубые нарушения прав человека со стороны администрации Днепропетровской ИК-89 в секторе максимального режима содержания.

Регулярно раз в два месяца в сектор максимального уровня содержания заводится ОМОН, который применяет психологическое устрашение, физическое насилие и унижение к осужденным, принуждает осужденных выбегать в прогулочные дворики, при передвижении избивая дубинками, а также руками и ногами. В прогулочном дворике производится обыск; раздевая догола, заставляют приседать голыми много раз, пока не устанешь, наклоняться и раздвигать ягодицы под избиение и матерные насмешки….

В камере в это время производится также обыск, все личные вещи скидывают на пол в одну кучу, рвутся фотографии, письма, смешиваются продукты с бытовой химией. По вещам топчутся ногами, оставляя грязные следы.

Медицинская помощь – формальная, при незначительном заболевании фельдшер приходит не всегда, а если приходит, то у него нет элементарного препарата анальгина. Зачастую предлагается сделать укол неизвестного медпрепарата – неизвестно, каким шприцом, в руку через две двери и через два окошка для приема пищи, после которого улучшение самочувствия не происходит.

Медкабинет для осмотра больных вообще отсутствует, при серьезном заболевании приходится ожидать по 3 месяца врача, который производит осмотр в кабинете дежурного режимной части в присутствии 5-6 прапорщиков, в свою очередь которые смеются над жалобами и вставляют унизительные реплики.

Врач игнорирует серьезные заболевания и назначает местное формальное лечение, при этом давая понять, что ему запрещено выписывать направление на лечение в больнице, связанное с выездом из колонии.

Чтобы получить лекарство от родных установили затруднительные правила: необходимо на писать заявление на разрешение перечисленных лекарств, заявление забирают на резолюцию и в случае разрешения, что бывает крайне редко, оно отдается на руки спустя месяц. В дальнейшем это заявление необходимо отправить родным в письме (которое может не дойти) а те высылают почтой лекарство вместе с заявлением, на все уходит 2-3 месяца…

Используются одни и те же камеры карцера – без санитарной обработки, в которые после нахождения больных ТБЦ помещают здоровых осужденных с сектора максимального уровня безопасности. В камерах карцера сыро, бетонные полы, окна маленькие, отсутствует вентиляция (как, впрочем, и в обычных камерах) что влечет за собой неизбежное заболевание туберкулезом! На секторе каждые 10 дней устраивают массовую пересадку осужденных из камеры в камеру (в пересадке участвуют и больные ТБЦ) – чем воздействуют на психику, так же психологически давят, включая с утра до вечера одну и ту же кассету с классической музыкой, в то же время отсутствует кабинет релаксации для осужденных.

Нами озвучена 10-ая часть того, что происходит в реальности в ИК-89! Считаем, что режим содержания в данной колонии в секторе максимального уровня безопасности рассчитан на уничтожение данной категории заключенных. Просим Вашей помощи!

Указано пять фамилий.

http://www.ukrprison.org.ua/index.php?id=1219086497


^ Жінки в місцях позбавлення волі

Згідго інформації, розміщеної на Інтернет-сайті відомства щодо жінок, які тримаються в установах Державної кримінально-виконавчої служби України http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=63744&cat_id=45687

«засуджені жінки відбувають покарання у 11 виправних колоніях, у тому числі в одному виправному центрі та в Мелітопольській виховній колонії для неповнолітніх осіб жіночої статі.

Станом на 1 березня 2009 року в установах Державної кримінально-виконавчої служби України перебувало 6,3 тис. засуджених жінок, з яких - 103 неповнолітні. Крім того, близько 2 тис. жінок перебувають у слідчих ізоляторах та 15,5 тис. жінок засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (перебувають на обліку в кримінально-виконавчих інспекціях).

За віковим складом засуджені жінки, які перебувають в установах виконання покарань, розподіляються наступним чином:

від 18 до 35 років - майже 3,4 тис. (53,2%);

від 35 до 55 років - близько 2,5 тис. (41%);

понад 55 років - 308 (4,8%).

Перебування жінок в місцях позбавлення волі підсилює процес розриву сімейних зв'язків, зокрема:

1,3 тис. (20%) жінок - перебувають у зареєстрованому шлюбі;

близько 1 тис. (15,6%) - розлучені;

2,1 тис. (31,1%) - взагалі не перебували в шлюбі;

810 (12%) осіб-вдови;

близько 1,2 тис. (1,9%) - перебуває в громадянському шлюбі (зі слів засуджених).

Втрата зв'язків з рідними негативно впливає на поведінку жінок, породжує апатію у подоланні асоціальних навичок, сприяє деградації особистості. Так, протягом минулого року не отримували посилок (передач) 1,8 тис. (28,2%) осіб; не мали тривалих побачень із рідними близько 3,7 тис. (58%) засуджених; майже 1 тис. (15,6%) засуджених жінок мають дітей віком до 6 років; 482 (7,5%) засуджені позбавлені батьківських прав; у 574 (9%) діти перебувають у будинках-інтернатах.

Станом на 1 березня ц.р. у будинках дитини (жіночі виправні колонії у містах Чернігові та Одесі) перебувало 57 дітей, з яких:

при Чорноморській виправній колонії (№ 74) Одеської області - 40, з них: 20 дівчаток, 20 хлопчиків;

при Чернігівській виправній колонії (№ 44) Чернігівської області - 17, з них:7 дівчаток, 10 хлопчиків.

Протягом 2008 року через будинки дитини пройшло 95 немовлят, народжених засудженими жінками, (55 немовлят в Чорноморській виправній колонії (№74) та 40 в Чернігівській виправній колонії (№44)).

Про серйозні проблеми в утриманні жінок в установах департаменту, та про суттєві порушення прав людини в установах, де тримаються жінки, автори Доповіді повідомлень або інформації не мають.


утримання Неповнолітніх

Останні роки чисельність неповнолітніх осіб у виховних колоніях постійно зменшується. Згідно новому КВК, у виховних колоніях дозволяється тримати та не переводити до дорослих колоній молодих людей віком до 22 років, тоді як раніше ця межа становила 21 рік.

На Інтернет-сайті департаменту розміщена така «Інформація про неповнолітніх, які утримуються у виховних колоніях Державного департаменту України з питань виконання покарань станом на 1 березня 2009 року» http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=63770&cat_id=45687

Для виконання покарання у вигляді позбавлення свободи відносно неповнолітніх в Україні функціонує 10 спеціальних виховних установ (далі – виховна колонія), з яких одна для утримання засуджених дівчат.

В цих установах відбувають покарання 1,5 тис. засуджених, у тому числі 101 юнка.

Соціально-педагогічна та правова характеристика засуджених неповнолітніх:

24% - до засудження ніде не працювали і не вчилися;

55% - не мали повноцінної опіки і виховання, оскільки проживали в неповних сім'ях, як правило низького матеріального статку(кожний третій – сирота);

13% - до засудження виховувалися в спеціальних виховних закладах системи освіти;

63% - притягувалися до кримінальних покарань, не пов'язаним з позбавленням волі;

2% - були повторно засуджені до позбавлення волі в неповнолітньому віці;

34% засуджені за крадіжку,

38% засуджені за розбій або пограбування,

7% засуджені за навмисне вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно вікової характеристики 5% - мають вік 14-16 років, 21% – 16-17 років, 39% – 17-18 років і 35% - старші 18-ти років.

За термінами покарання 72% засуджених неповнолітніх відбувають покарання строком до 5 років позбавлення волі і 28% – терміном понад 5 років.

Протягом 2008 року до роботи із засудженими неповнолітніми з питань ресоціалізації засуджених залучено 171 державну, громадську та релігійну організацію, з яких 121 (70%) – на постійній основі.


^ МЕДИЧНІ ПРОБЛЕМИ

У сфері дотримання права на медичне забезпечення в установах кримінально-виконавчої системи протягом 2008 року помітні зрушення відсутні. З одного боку, департамент докладав певних зусиль до забезпечення медичних послуг засудженим. Разом з тим, у цій сфері залишалось чимало проблем. Уявлення про реальну картину із медичним забезпеченням на підставі інформації департаменту скласти важко.

Не зменшується кількість хворих на туберкульоз в установах системи, продовжується збільшення чисельності ВІЛ-інфікованих.

Захворюваність і смертність в установах Департаменту

Показники

1.1.2004

1.1.2005

1.1.2006

1.1.2007

1.1.2008

1.1.2009

Кількість осіб в місцях позбавлення волі

191 677

188 465

170 923

160 725

149 690

145 946

Померло

824

808

868

741

729




На 1 тис. ув’язнених

4,30

4,29

5,08

4,61

4,87




Випадків суїциду

41

44

40

44

54




На 1 тис. ув’язнених

0,21

0,23

0, 23

0,27

0,36




Хворих на туберкульоз в активній формі

9 080

10 198

9 020

біля.7,6 тис.

6 195

6079

На 1 тис. ув’язнених

47,37

54,1

52,77

47,28

41,4

41,65

ВІЧ-інфікованих

1 917

3 568

4 058

4 695

5 017

5073

На 1 тис. ув’язнених

10,0

18,93

23,7

29,2

33,5 / + 15%

34,8 /

+ 3,6%



^ ЗАКОНОДАВСТВО ТА НОРМОТВОРЧІСТЬ ДЕПАРТАМЕТУ


Ще у 2006 році були підготовлені зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі – КВК) (законопроект № 2491), але протягом 2008 року не були прийняті. Законопроект спрямований на усунення суперечностей та недоліків, виявлених при практичному застосуванні КВК, а також на створення правової бази для ефективного забезпечення прав людини органами та установами виконання покарань. Великою мірою він враховує саме ті недоліки Кодексу, які визначені у аналогічному розділі Доповіді-2005.

Як і у 2007 році, у 2008 складнощі у діяльності Верховної Ради та політична нестабільність у країні фактично гальмують внесення вкрай актуальних змін до КВК.

Попри рекомендації попередніх Доповідей „Донецького Меморіалу” про необхідність „змінити пріоритети у нормотворчій діяльності, віддаючи перевагу гуманітарним цінностям перед проблемами технічного функціонування відомства, департамент продовжив практику прийняття нормативних документів, які порушують права засуджених, погіршують їх правове становище. Зберігається втаємничений характер прийняття відомчих документів, які містять норми щодо дотримання прав людини.

Наказом Мін’юсту від 16.10.2008 р. № 1761/5 затверджене тимчасове врегулювання питання реєстрації розірвання шлюбу осіб, засуджених до позбавлення волі. Передбачається, що розірвання шлюбу засудженою особою здійснюватиметься за її заявою представник РАГСУ за місцем відбування покарання особою. Там же засудженій особі вручатиметься свідоцтво про розірвання шлюбу (http://www.ukrprison.org.ua/index.php?id=1225264414).

Разом з тим департамент ухвалює чимало нормативних актів, норми яких погіршують правове становище засуджених. Дає взнаки надмірна регламентація умов відбування покарань у КВК, яка призводить іноді до неподоланних труднощів у їх оновленні.

Відповідно до статей 112, 138, 139, 140, 143 і 151 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які відбувають покарання у виправних та виховних колоніях, протягом року мають право отримувати в залежності від рівня безпеки колонії від 2 посилок (довічно ув’язнені) до 7 посилок на мінімальному рівні безпеки. Декілька останніх років при прийнятті Закону про бюджет дія вказаних статей призупинялась на рік і засуджені могли отримувати посилки без обмежень.

Конституційний Суд України 22 травня 2008 року визнав неконституційними ті пункти Закону про бюджет, які призупинили дію статей КВК щодо обмежень на отримання посилок, передач та бандеролей.

Кабмін 28 травня 2008 року приймає Постанову, якою знімає обмеження, визначені КВК. Таким чином складається ситуація, коли існують норми Кримінально-виконавчого кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України, які одночасно, але по-різному регулюють право засуджених на одержання посилок (передач) та бандеролей (http://www.ukrprison.org.ua/index.php?id=1217769908)

Колізія, що виникла, відображає рівень адекватності прийнятого КВК потребам,які виникають у суспільстві. Надмірна регламентація прав та можливостей засуджених не дозволяє деякі з них змінити, коли вимагає ситуація, інакше, як через прийняття Закону.

Ще одним прикладом недолугої нормотворчості є видання департаментом 11.01.2008 наказу №1 „Про затвердження інструкції про роботу відділів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень”. Цей наказ замінює наказ від 23.03.2000 року №38дск, яким визначався порядок надання засудженим короткочасових виїздів у зв’язку з винятковими обставинами.

Проте новий наказ такого порядку вже не містить, хоча відповідно до частини 3 статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачається, що цей порядок визначається нормативними актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Відсутність нормативно-правового регулювання порядку надання засудженим короткочасових виїздів у зв’язку з винятковими обставинами може призвести до порушення їх законних прав та інтересів, а відсутність порядку видачі померлого засудженого родичам для поховання призводить до порушення прав родичів (http://www.ukrprison.org.ua/index.php?id=1208668934)

Ще одним нормативним документом, який суттєво впливає на дотримання прав засуджених, зокрема, права на здоров’я, є наказ № 320 від 07.12.2007 р. Цим наказом затверджене рішення колегії департаменту від 30.11.2007 р. № 14КД. Згіідно п.1.5.3, цього рішення колегії в установах мають бути затверджені графіки періодичної зміни камер. Засуджені скаржаться на незручності, які викликаються такою процедурою. Особливо їх турбує те, що під час таких переміщень вони можуть потрапляти до приміщень, де утримувались хворі на туберкульоз. Таким чином підвищується ризик захворіти, тому що належної обробки камер не проводиться. Департамент ніде не наводить мотивів таких переміщень, і виправданість такої міри є вельми сумнівною.

Однією з актуальних є проблема, пов’язана з соціальним страхуванням осіб, які працюють на підприємствах в місцях позбавлення волі. Працюючим особам всупереч вимогам законодавства не нараховуються внески до Пенсійного фонду. Це не дозволяє їм при нарахуванні пенсії долучати до трудового стажу час роботи під час відбування покарання. Ця проблема значно ускладнює інтегрування звільнених осіб у суспільство, їх облаштування.

Згідно ст. 11 Закону Департамент декларує свою відданість співпраці з НУО. В матеріалі «Чи "не замало" перевірок? Департамент – "під ковпаком" комісій», розміщеному на сайті відомства, повідомляється:
«Поширюється взаємодія з релігійним та громадськими організаціями.В установах Державної кримінально-виконавчої служби України проводять душпастирську роботу понад 1,5 тис. представників практично всіх релігійних конфесій та організацій, зареєстрованих в Україні. Богослужіння та інші релігійні заходи постійно відвідують близько 30 тис. віруючих засуджених. З 2005 року кількість відвідувань установ Департаменту представниками релігійних організацій поступово збільшується. Лише протягом минулого року представники релігійних організацій відвідували установи виконання покарань та слідчі ізолятори 24232 рази (тобто частіше, ніж 2 рази на тиждень кожну установу).

Протягом трьох останніх років стрімко збільшується співпраця з громадськими організаціями. Так, у 2005 році різні громадські організації відвідували установи кримінально-виконавчої служби 6168 разів, у 2006 році – 8227 разів та у 2007 році – 9467 разів (тобто в середньому близько 52 разів кожну установу за рік).

Спостерігається активізація уваги до роботи органів і установ кримінально-виконавчої служби з боку засобів масової інформації. Протягом останніх трьох років кількість відвідувань представниками засобів масової інформації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів зросла майже на 27 відсотків (з 889 у 2005 році до 1126 – у 2007 році).

У співпраці з установами кримінально-виконавчої служби зростає зацікавленість також і міжнародних організацій. Усього протягом трьох останніх років установи Департаменту 845 разів відвідували представники іноземних держав, у  тому числі 145 разів у 2005 році, 233 - у 2006 році та 467 - у минулому році. Таким чином, протягом останніх трьох років зростає кількість відвідувань представниками іноземних держав, релігійних та громадських організацій, засобів масової інформації.»



Разом з тим перевірка наведених даних свідчить, що статистика департаменту щодо кількості відвідувань громадськими організаціями частково не підтверджується фактично і є певною мірою сфальшованою, хоча загальна тенденція дійсно полягає у збільшені візитів громадських організацій до установ системи. Натомість переважна більшість цих візитів пов’язана з наданням цими організаціями допомоги установам, проведення просвітницьких та культурних заходів для засуджених і майже не стосується візитів з метою здійснень моніторингу або громадського контролю дотримання прав людини.

Статистика щодо відвідувань установ членами міжнародних організацій також досить штучна. Так, 467 відвідувань у 2007 році 178 припадає на Тернопільську область, де є всього три (!) установи виконання покарань, тоді як на Дніпропетровську область, де розташовано 12 установ, припадає всього 2 відвідування за весь рік, на Луганську область, де розташовано також 12 установ, 4 відвідування за рік. Тому наведена статистика дуже слабо відображає реальну ситуацію з відкритістю установ для громадських організацій. До того ж досі існує офіційна процедура для відвідування установ іноземцями, коли про кожний випадок відвідування потрібно запрошувати дозвіл у Департаменті у Києві та про такий візит інформується Служба безпеки України, і тільки після такого узгодження надається дозвіл на візит іноземця до колонії.

Доступ до правової літератури часто також є лише як можливість, коли на установу, де тримається більше тисячі осіб, є 2-3 примірника Європейських в’язничних правил. Крім публікації у відомчій газеті, Департамент не забезпечив бібліотеки в’язниць цим документом.

http://www.ukrprison.org.ua/index.php?id=1221840834
^ На жодну з колегій департаменту, на які запрошувались представники громадськості, не запрошувались представники провідних правозахисних організацій.
Проведення моніторингів дотримання прав людини є дієвим механізмом перевірки дотримання прав людини в установах виконання покрань. Керівництво, як правило. уникає проведення таких моніторингів, якщо їх пропонують провести правозахисні організації. Тим не менше на рік дозволяється проведення одного-двух моніторингів.

Протягом грудня 2007 року у чотирьох установах виконання покарань Київської області Всеукраїнським благодійним Фондом «Правова ініціатива» за сприяння управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області проведено моніторинг стану реалізації соціальних прав засуджених.  

Дані, отримані у процесі опитування засуджених осіб, (навіть зважаючи на їх суб’єктивність та емоційність) засвідчують, що очікувати від установ Київської області якихось прийнятних результатів, які дають позитивну перспективу для суспільства у справі зменшення рецидивної злочинності, не варто. Рівень експлуатації праці засуджених дуже високий в усіх без винятку установах, тіньова складова в’язничної економіки також висока, рівень соціальної захищеності низький, рівень довіри до керівництва також.

Соціальні права засуджених в установах виконання покарань області системно порушуються, і ситуація найближчим часом у зв’язку із різким підвищення цін на енергоносії та харчування буде тільки погіршуватись. Низька кваліфікація персоналу може призвести до силового тиску на ув’язнених і до масових заворушень у колоніях. В результаті варто очікувати на зміцнення кримінальної в’язничної субкультури, подальшу корупцію персоналу і масові звільнення молодих співробітників системи.

Найближчим часом систему очікує кадровий голод, засуджених – різке погіршення умов утримання, а суспільство – збільшення рецидивної злочинності. Такий невтішний прогноз напрошується із аналізу відповідей засуджених, отриманих у процесі проведеного дослідження.

Держава зробила все, щоб персонал установ виконання покарань боявся майбутнього, відчував соціальну незахищеність і відсутність перспектив. Байдужість до людей, які працюють в умовах колосального щоденного стресу, призводить у свою чергу до їх професійної деформації, тобто байдужості до потреб засуджених і прагматичного егоїзму. Про це і свідчать отримані результати.

На думку персонала, найбільше заважає соціальній роботі в УВП (за 5-бальною системою оцінки)

низький рівень соціального захисту персоналу (медичного та пенсійного забезпечення) – 4,65

житлові проблеми персоналу (житло) - 4,58

недостатня заробітня плата персоналу УВП - 4,58

Важливим показником ставлення персоналу до питань дотримання прав людини є їх відповіді на питання, які права засуджених на сьогодні недостатньо забезпечені. Не відповіли на це питання 86,5% опитуваних. Ще 11,5% вважає, що «у них і так багато прав». Очевидно, що персонал не виявив позитивного ставлення до проблематики дотримання прав засуджених.

Проведене дослідження стану дотримання соціально-економічних прав засуджених осіб дає можливість зробити такі загальні висновки (фрагмент):

- Після прийняття Радою Європи у січні 2006 року нових Європейських в’язничних правил не було ініційовано та внесено ніяких доповнень та змін до чинного Кримінально-виконавчого кодексу та нормативних документів ДДУВП, які б відображали змістовні новації Європейських правил та гарантували реальне забезпечення соціально-економічних прав засуджених у період відбування кримінальних покарань.

- Пенітенціарний персонал, який відповідає за сприяння реалізації засудженими своїх прав на освіту, професію, працю та гідну її оплату, охорону здоров’я, не володіє знаннями вимог міжнародних стандартів та правил, спеціалізоване навчання з прав людини не проходить.

- Персонал має низьку компетентність та фахову підготовленість, часто не знає та не вміє працювати із засудженими, виявляє здебільшого (як свідчить опитування засуджених та безпосередні спостереження за ставленням персоналу до них під час проведення моніторингу) або формальне, байдуже ставлення