Реферат: Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глобалізація як ключова детермінанта сучасного етапу розвитку світогосподарської системи визначає основні вектори трансформації відкритих економік та всієї системи міжнародних економічних відносин. Попри значні позитивні наслідки цього об’єктивного процесу, серед яких швидке економічне зростання багатьох країн, масштабна інтернаціо­налізація господарської діяльності, розповсюдження новітніх технологій, створення нових робочих місць та інше, глобалізація спричинила загострення проблем та протиріч цивілізаційного розвитку.

Специфіка еволюції світогосподарської системи протягом останніх десятиліть засвідчила, що сформовані національні регулятивні системи та інститути державного управління економікою в нових умовах глобалізації виявилися неспроможними ефективно протистояти її викликам і деструктивним впливам. У той самий час, практика діяльності існуючих наднаціональних інститутів, утворених з метою впорядкування окремих сфер міжнародних економічних відносин і сегментів глобальної економіки (ООН, СОТ, МВФ тощо), засвідчує низьку ефективність їхніх регулятивних принципів та інструментів. На сьогодні для людства об'єктивною необхідністю стало формування глобальної наднаціональної системи інституційного регулювання, здатної забезпечити сталість і збалансованість економічного розвитку в загальносвітовому вимірі та створити цим передумови для соціального піднесення у країнах глобальної периферії. З огляду на зазначене, проблематика інституційного регулювання глобальних економічних процесів є актуальною і значущою як у теоретико-методологічному, так і в прикладному її аспекті.

Важливість наведеної вище проблеми обумовила досить інтенсивний творчий пошук науковців у даному напрямку. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує досить широкий спектр досліджень, присвячених проблемам загальносвітового соціально-економічного розвитку та його регулювання. Серед іноземних учених цю проблему розглядали Дж.Гелбрейт, А.Печеї, Д.Ме­доуз, М.Кастельс, І.Валерстайн З.Бжезінський, Дж.Сорос, А.Мель­цер, Дж.Сакс, Р.Маккіннон, Б.Ейхенгрін, Т.Іто, П.Кенен, Дж.Вілльямсон, Дж.Френкель, Р.Дорнбуш, П.Кругман, Дж.Тобін, О.Лафонтен, Г.-П.Мартін і Х.Шуманн, Г.Семпсон, М.Ауербек, Дж.-Ю.Стіглиц, Дж.Бхагваті, Е.Гідденс, А.Етціоні. Серед науковців на пострадянському просторі, що здійснили творчий доробок у зазначену проблему, окремо можна виділити таких дослідників, як А.Б.Вебер, А.І. Неклесса, В.А.Медведєв, Є.А.Азроянц, Ф.Д.Боб­ков, В.Л.Іноземцев, М.Г.Делягін, О.Н.Баранов, А.В.Куряєв, О.Г.Білорус, Ю.М.Пахомов та інші.

Разом з тим, незважаючи на значний перелік поважних авторів та дослід­ників названої проблеми, в науковій літературі все ще бракує досліджень, в яких би достатньо цілісно розкривалися особливості регулювання глобальних економічних процесів у контексті усування диспропорцій глобального розвитку. Саме недостатня теоретична розробленість цієї проблеми в поєднанні з її над­звичайно високою практичною значимістю обумовила вибір теми дисертації.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до планової тематики дослідження відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в контексті підготовки НДР за темою «Динаміка цивілізаційних зрушень в сучасному світі» (2005–2007 рр.; державний реєстраційний № 0105U002586), в межах якої автором особисто визначено особливості процесів глобального регулювання та розроблено рекомендації щодо його оптимізації.

^ Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження стало виявлення механізмів підвищення ефективності глобальних регулюючих інститутів наднаціонального рівня в контексті компенсації дисфункцій світової економічної системи. Реалізація даної мети здійснювалася шляхом розв'язання низки наступних завдань теоретико-методологічного і прикладного характеру:

– дослідити на основі статистичних і аналітичних даних особливості поляризації та диспаритетності розвитку національних економік на сучасному етапі розвитку світогосподарської системи;

– виявити основні чинники системної незбалансованості розвитку глобальної економіки;

– обґрунтувати провідну роль глобальних регулюючих інститутів у вирішенні проблеми дисфункцій економічного розвитку світу;

– оцінити ступінь ефективності функціонування глобальних регулятивних інститутів наднаціонального рівня в контексті подолання диспропорцій розвитку світогосподарської системи;

– виявити внутрішні та зовнішні проблеми функціонування органів наднаціонального регулювання, що перешкоджають їх ефективній роботі, а також визначити шляхи покращення їх функціонування;

– визначити низку фундаментальних передумов викорінення диспропорцій розвитку національних господарських систем, виражених у розриві в рівні доходів та умов життя між країнами Півночі та Півдня;

– оцінити найбільш реалістичні методи контролю та регулювання розвитку сфери світових фінансів, транснаціональних ринків з позиції їх імплементації у світову практику глобального управління;

– проаналізувати існуючі наукові підходи до глобального управління, а також виділити з них найбільш життєздатні й ефективні з позиції реалістичності імплементації в середньо- і довгостроковому періодах, а також розглянути передумови виникнення системи глобального управління й фактори, що стримують її формування;

– уточнити вплив проблем функціонування міжнародних інститутів на трансформаційний процес народногосподарського комплексу України.

^ Об'єктом дослідження є система наднаціонального інституційного регулювання глобальних економічних процесів.

Предметом дослідження є механізми підвищення ефективності глобальних регулюючих інститутів у контексті компенсації дисфункцій світової економіч­ної системи.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дослідження в дисертації виступає широкий комплекс інструментів наукового пізнання та підходів, які застосовувалися відповідно до характеру окремих завдань, поставлених в роботі. У роботі використано синтез абстрактно-теоретичних та спеціальних економічних методів дослідження в рамках системного методологічного підходу, зокрема: структурний аналіз (для дослідження низки характеристик системи міжнародних відносин), функціональний аналіз (для вивчення зв'язків між елементами економічної системи і функцій, що їх виконують для існування системи в цілому), принцип історизму, діалектичний і синергетичний методи та елементи міждисциплінарного підходу. У роботі також застосовано методи експертних оцінок, покраїнового та секторального аналізу, статистичний метод і метод порівняльного аналізу.

^ Наукова новизна отриманих результатів полягає у виявленні механіз­мів підвищення ефективності глобальних регулюючих інститутів наднаціональ­ного рівня з метою компенсації дисфункцій світогосподарської системи. Теоретич­ні положення, що виносяться на захист і визначають наукову новизну дослід­ження та особистий внесок автора у розробку теми, полягають у наступному:

вперше:

визначено комплекс інституційно-регулятивних передумов компенсації диспропорцій розвитку глобальної соціоекономічної системи, іманентними елементами якого виступають: ефективні системні механізми регулювання діяльності транснаціональних компаній з метою запобігання виникненню соціальних екстерналій; програмно-цільове регулювання глобальних фінансових ринків; радикальне реформування існуючих глобальних регулятивних інститутів, а також розширення й розвиток наднаціональної архітектури глобального управління з метою побудови такої міжнародної регулюючої структури, яка б забезпечила безкризовий, сталий соціально-економічний розвиток у загальносвітовому масштабі;

розкрито причини неефективності існуючих регулятивних стратегій спрямованих на впорядкування функціону­вання світових фінансових ринків і діяльності транснаціональних виробничих систем, зокрема встановлено, що загальною системною вадою цих стратегій, яка й обумовлює їх нездатність відігравати роль працездатного інструменту для запобігання виникненню соціальних екстерналій – наслідків деструктивного впливу глобалізованих фінансових і транснаціональних ринків на загально­планетарний соціально-економічний відтворювальний механізм, – є відсутність в цих концептуальних теоретичних схемах дієвого механізму імплементації у світову практику глобального управління;

доведено необхідність поєднання в єдиній системі регулювання світового фінансового ринку наднаціональних механізмів з регулятивним інструментарієм національного рівня, що уможливлює оздоровлення глобальних фінансів і виведення цієї сфери на прогнозовану й стійку орбіту розвитку та постає одною з провідних передумов загальносвітового паритетного соціально-економічного зростання;

визначено низку внутрішніх та зовнішніх проблем функціонування найбільших міжнародних інститутів (ООН, МВФ, СОТ), які перешкоджають їх ефективній роботі, та сформульовано систему принципів та напрямків реформування існуючих органів наднаціонального регулювання з метою їх виходу на якісно новий рівень ефективності глобального управління (серед запропонованих трансформацій глобальних регулятивних інститутів, які ґрунтуються на аналізі подолання проблем їх функціонування, найбільш суттєвими є: необхідність перетворення програмних концепцій роботи між­народних організацій на функціональні програми, забезпечені конкретними механізмами їхньої реалізації; пошук безперебійних механізмів фінансування їх програм; забезпечення репрезентативності інтересів всіх країн, що входять до складу світових інститутів; орієнтація у власних діях на якісне перетворення народногосподарських комплексів країн, а не на усунення дисбалансу в окремих макроекономічних показниках; підвищення рівня координації між різними інститутами, створення більш гнучкої та адаптивної системи забезпечення кадрами цих організацій; збільшення рівня публічності й прозорості виконання низки процедур організацій; відмова від прихильності політиці подвійних стандартів щодо ряду держав–членів організацій та інше);

дістали подальшого розвитку:

розкриття природи дисфункціональності сучасної глобальної економічної системи на основі статистичних даних та розгляді основних диспропорцій соціально-економічного розвитку людства, яка виявляється у стійкому рівні надзвичайно великої частки населення світу, яке перебуває, згідно методик Світового банку, за межею бідності, з одного боку, та в одночасній концентрації доходів та активів в рамках надзвичайно обмеженої кількості людей – з іншого;

уточнення основних причин деструктивного характеру розвитку глобальної економіки, серед яких визначальними визнано, з одного боку, відсутність ефективно функціонуючих регуляторів на світовому фінансовому ринку (що зумовлює дисбалансованість глобального економічного розвитку через поширення валютно-фінансових криз та збільшення розриву між реальним і фіктивним капіталом), а з іншого, – неврегульованість діяльності транснаціональних компаній (що проявляється у негативному впливі на локальні економічні системи);

критична оцінка існуючих підходів до глобального управління, зокрема концепцій «створення світового уряду», «корпоративного глобального управління», «політичного управління глобальним розвитком», в результаті якого виявлено найбільш ефективні та життєздатні з погляду на ймовірність їх впровадження теоретичні концепції, зокрема концепція «трансформації існуючої системи ООН» та «створення нової глобальної архітектури»;

удосконалено:

концепцію оптимізації участі країн глобальної периферії у паритетному фор­муванні світового економічного порядку, заснованої на принципі залучення до цього процесу якнайширшого кола суб'єктів міжнародних відносин; у рамках цієї концепції нездатність світових інститутів щодо створення передумов та сприяння швидкої трансформації й ефективній вбудові в глобальну економіку народногосподарського комплексу України може бути компенсована нашою державою на сучасному етапі її розвитку шляхом реалізації стратегії об’єднання у ситуативні (ad hoc) блоки по окремих напрямках з іншими країнами, що розвиваються, та лобіюванням спільних економічних інтересів як в регіональному, так і в світовому масштабі.

^ Практичне значення результатів дослідження визначається широкими можливостями використання наукових положень дисертації в наукових, прикладних та навчальних цілях. У науковому відношенні основні результати дослідження можуть становити теоретико-методологічну основу для подальшого дослідження широкого кола проблем світової економіки. Прикладне значення роботи обумовлене можливістю використання її результатів і пропозицій органами державної влади України, а також вітчизняними науковцями, суспільними і політичними діячами України для оптимізації міжнародної діяльності всіх уповноважених органів державної влади України щодо захисту національних економічних інтересів, зокрема при розробці й реалізації концептуальних підходів геостратегії країни із вибору формату співробітництва (та його коректування) з низкою наднаціональних регулюючих органів, таких як СОТ, МВФ, ООН тощо.

^ Особистий внесок здобувача у розробку обраної теми зумовлюється самостійністю проведеного дисертаційного дослідження. Всі публікації автора за темою дисертації було підготовлено без участі співавторів.

^ Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослід­ження доповідалися на трьох наукових конференціях: Міжвідомчій науковій конференції «Сучасні тенденції міжнародних економічних відносин» (17 травня 2006 р., НДІ міжнародних відносин НАУ, Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: Проблеми формування спільного європейського економічного простору» (5–7 жовтня 2006 р., Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ); Щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Україна в системі міжнародних економічних відносин» (24 лютого 2006 р., Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ). Основні положення дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені у 8 наукових публікаціях (8 статей у провідних наукових фахових виданнях, з них 4 в наукових журналах і 4 у збірниках наукових праць).

^ Структура й обсяги дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладений на 204 с. і містить 7 таблиць на 7 с. 9 додатків представлено на 36 с., список використаної літератури налічує 186 найменувань та становить 18 с.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з’ясовано стан розробки наукової проблеми, її значення для подальшого розвитку соціально-економічних досліджень, визначено основну мету та завдання дослідження, розкрито новизну наукових положень, запропонованих автором особисто, визначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації «Теоретичні засади дослідження дисфункцій глобальної економічної системи» визначено методологічні підходи до вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань, а також здійснено огляд й аналіз класичних і сучасних концепцій інституціоналізму в контексті побудови теоретичного базису дослідження проблем інституційного регулювання глобальних економічних процесів.

Аналіз ґенези основних елементів теорії інституціоналізму, до яких відно­сять такі поняття, як формальні та неформальні інститути, правила, контракти, організації, групи з особливими інтересами, проблеми ефективності розподілу ресурсів і доходів, інституційне середовище, інституціональна структура, держава, трансплантація економічних інститутів та глобальне інституціональне регулювання, визначає комплекс критеріїв оцінки ефективності сформованої гло­бальної інституціональної структури в контексті пошуку шляхів її оптимізації.

Свідченням дисфункціональності глобальної економіки є існування масштабних соціальних диспропорцій світового розвиту. Диспаритетність глобального розвитку яскраво проілюстрована, з одного боку, статистичними даними, що свідчать про стійкий рівень надзвичайно великої частки населення світу (за даними Світового банку більше 1,4 млрд. людей), які перебувають за межею бідності. До прояву бідності відносять не тільки споживання благ вартістю менше, ніж 1,2 дол. на день, й обмеженість доступу до джерел питної води, хронічну нестачу необхідного мінімуму продуктів, неможливість користування телефонними лініями та електрикою, високий рівень неписьменності, низьку середню тривалість життя, високу дитячу та материнську смертність, брак якісної медичної допомоги тощо (табл. 1). З іншого боку, нерівномірність глобального розвитку проявляється у поглибленні поляризації світового розвитку та концентрації доходів й активів у рамках надзвичайно обмеженої кількості людей.

До провідних чинників, що обумовлюють дисфункціональний характер сучасної глобальної економічної системи, належать, перш за все, лібералізована сфера світових фінансів та система нерегульованих транснаціональних ринків, які, попри беззаперечний позитивний вплив глобалізації на еволюцію світогосподарської системи, значною мірою закріплюють існування значних розривів у рівні розвитку між національними господарствами, міжнародними регіонами та іншими елементами світогосподарської системи.

^ Таблиця 1

Окремі показники людського розвитку регіонів світу

Регіон

ВВП на душу
населення, US$,
2005 р.

Кількість людей, що
хронічно недоїдають,
%, 2002/04 рр.

Дитяча смертність,
на 1 тис. чол.,
2005 р.

Рівень писемності
серед дорослих, %,
1995–2005 рр.

Кількість людей, що не ма-
ють постійного доступу до питної води, %, 2004 р.

Кількість людей, що мають можливість користування телефонними лініями,
на 1 тис. чол., 2005 р.

Кількість користувачів інтернету, на 1 тис. чол., 2005 р.

Країни,
що розвиваються

5,282

17

57

76.6

79

132

86

Найменш розвинуті країни

1,499

35

97

53.9

59

9

12

Арабські країни


6,716

0

46

70.3

86

106

88

Східна Азія і краї­ни Тихого океану

6,604

12

25

90.7

79

223

106

Латинська Амери­ка та Кариби

8,417

10

26

90.3

91

0

156

Південна Азія


3,416

21

60

59.5

85

51

52

Субсахарська Африка

1,998

32

102

60.3

55

17

26

Центральна, Схід­на Європа та СНД

9,527

0

22

99.0

94

277

185

Країни ОЕСР


29,197

0

9

0

99

441

445

Країни ОЕСР з вели­ким рівнем доходу

33,831

0

5

0

100

0

524

Світ в цілому


9,543

17

52

78.6

83

180

136

Джерело: Складено автором за матеріалами Human Development Report 2007/2008. Fighting climate change: Human solidarity in a divided world (http://hdr.undp.org/en/statistics/data/).

Деструктивний вплив глобальних фінансів на функціонування світогосподарської системи викликаний реалізацією найпотужнішими суб’єктами глобальної економіки політики фінансової лібералізації, яка призвела до виникнення надскладних похідних фінансових інструментів, офшорних центрів і хедж-фондів, а також до експонентного зростання спекулятивної активності.

Дисбалансуючий вплив на процеси світового розвитку, створюваний ТНК, знаходить свій прояв у зловживанні монопольним становищем, порушенні законів, укритті доходів від оподаткування, протидії реалізації економічної політики приймаючих держав, хижацькій експлуатації природних і трудових ресурсів, забрудненні навколишнього середовища, незаконному впливі на політичне й економічне життя країн шляхом «експорту корупції» до приймаючих країн тощо.

Другий розділ дисертації «Неефективне функціонування світових інститутів у глобальній соціально-економічній системі» висвітлює неефективну взаємодію світових інститутів у сучасній геоекономічній структурі світу.

Функціонування таких світових регулюючих інститутів, як МВФ, СОТ та ООН, безпосередньо визначає вектор та характер розвитку світогосподарської системи та обумовлює закріплення диспропорцій глобального соціально-економічного розвитку, викликаних в тому числі нерегульованими світовим фінансовим та транснаціональним ринками. Визначення найбільших протиріч та проблем функціонування глобальних регулюючих структур встановлює чіткий кореляційний зв’язок із процесами глобального розвитку та виявляє потенціал для підвищення їхньої ефективності.

Так, МВФ, реалізовуючи інтереси найпотужніших суб’єктів глобальної економіки, поглиблює диспаритетність розвитку світової економічної системи. Неадекватність сучасним вимогам принципів функціонування МВФ та неефективність економічних рецептів з реформування економік країн–реципієнтів фінансової допомоги призводить до негативних економічних результатів та поглиблює економічні диспропорції розвитку в цих країнах.

До найбільших перешкод у принципах і методах функціонування СОТ на шляху до становлення системи рівних можливостей розвитку всіх національних господарств відносяться недосконалість механізму ухвалення рішень інституту і вплив на нього розвинених країн; існування подвійних стандартів СОТ в галузі торгівлі сільськогосподарською й текстильною продукцією між Північчю і Півднем тощо. Окрім того, перешкодою соціально-економічному зростанню країн, що розвиваються, є трудові та екологічні стандарти, а також положення СОТ, які регулюють міжнародну торгівлю об’єктами інтелектуальної власності. Результатом таких протиріч і доказом неефективної діяльності цього інституту є дискримінація зовнішньої торгівлі країн третього світу, яка значним чином стримує їх економічний розвиток.

Аналіз загальної ефективності функціонування ООН крізь призму сукупності внутрішніх та зовнішніх проблем організації виявляє її фактичний статус у системі сучасних світових відносин. Найбільші невдачі цієї організації, серед яких корупційні скандали, невдалі операції з підтримання миру та сумнівні проекти освітнього характеру, визначають її неспроможність адекватного реагування на виклики глобалізації.

У контексті поетапної побудови системної взаємодії України з ООН, СОТ та МВФ відбувалася еволюція відносин із найвпливовішими світовими організаціями, зміна зовнішньоекономічних орієнтирів й глибини розуміння пріоритетів та шляхів соціально-економічного розвитку нашої держави. Про­блеми функціонування міжнародних інститутів здійснили свій вплив на транс­формаційний процес народногосподарського комплексу України. Повільна трансформація та неефективна вбудова народногосподарського комплексу України у глобальний економічний простір обумовлена, в тому числі, відсутністю у світових регулюючих інститутів теоретичного інструментарію та практичних адаптивних механізмів. Побудова та розвиток взаємовідносин української держави із провідними міжнародними організаціями свідчить про існування великого потенціалу щодо підвищення їх ефективності.

З огляду на сучасний рівень інтеграції України у світовий економічний простір та її незначної участі в його формуванні й регулюванні, доцільною є реалізація Україною стратегії об’єднання у ситуативні (ad hoc) блоки по окремих питаннях із іншими країнами, що розвиваються, та лобіювання спільних економічних інтересів як в регіональному, так і у світовому масштабі.

У третьому розділі дисертації «Перспективи гармонізації глобального розвитку» надано авторську оцінку ефективності вироблених підходів з управління транснаціональними та фінансовими ринками.

Створені актуальні концепції глобального регулювання, що стосуються сфери функціонування транснаціональних ринків та ґрунтуються на акцептуванні ТНК певних кодексів поведінки, є абсолютно нефункціональними. Причиною недієвості цього інструменту регулювання є відсутність адекватного механізму реалізації в цих концептуальних теоретичних утвореннях.

Актуальний існуючий теоретичний фундамент сучасного світу глобальних фінансів доводить, що тільки повноцінне поєднання глобальних схем регулювання світового фінансового ринку, з одного боку, та застосування національних регулятивних моделей, з другого, може сприятливо впливати на оздоровлення сфери глобальних фінансів і вивести їх на прогнозовану й стійку орбіту розвитку.

До ефективних механізмів та регулятивних процесів фінансової сфери відносяться: зміцнення й реформування міжнародних фінансових інститутів, посилення регулювання фінансових систем постіндустріальних країн, зміцнення макроекономічної політики й фінансових систем країн з ринками, що формуються, запровадження механізмів превентивного регулювання, створення кредитора останньої інстанції, обмеження руху міжнародного капіталу за допомогою множинних валютних курсів (диверсифікованих в залежності від типу зовнішньоекономічних операцій), створення валютних коридорів, введення податку на міжнародний оборот капіталу, створення системи резервних вимог для нерезидентів-імпортерів капіталу тощо.

Існуючі підходи до глобального управління, серед яких концепція «створення світового уряду», «корпоративне глобальне управління», «політичне управління глобальним розвитком», не є такими, що повною мірою відповідають можливостям імплементації за умови сучасного рівня розвитку міжнародних відносин. Найбільш життєздатними та ефективними з огляду на їх ймовірне впровадження виглядають такі теоретичні моделі, як «трансформація існуючої системи ООН» та «створення нової глобальної архітектури».

До бар’єрів, що встають на шляху формування нової наднаціональної регулюючої архітектури та стримують прийняття світовою громадськістю концепції глобального управління, перш за все належать: неприйняття країнами Півдня системи світового регулювання, здійснюваного країнами Півночі; можлива непрозорість майбутнього світового уряду; небажання змінювати існуючу конфігурацію сил на планеті та зменшувати можливості впливу на глобальну економіку постіндустріальними країнами на користь країн, що розвиваються; обмеження функцій і втрата суверенітету національними державами тощо.

Особливості механізму прийняття рішень у майбутніх структурах глобального управління передбачають трансформацію міжнародно-правового режиму, в якому акцент робився б не на суверенітеті держав, а на їхній глобальній відповідальності, а також на їхній підпорядкованості інститутам глобального управління.

У контексті подолання проблем функціонування найбільших міжнародних інститутів з метою створення передумов компенсації асоціальних тенденцій світового розвитку слід окремо виділити наступні шляхи їх реформування: необхідність перетворення програмних концепцій роботи міжнародних організацій на функціональні програми, забезпечені конкретними збалансованими механізмами їхньої реалізації; підвищення рівня координації між різними інституціями, створення більш гнучкої та адаптивної системи забезпечення кадрами цих організацій; забезпечення репрезентативності інтересів всіх країн, що входять до складу світових інститутів; збільшення рівня публічності й прозорості виконання низки процедур організацій; пошук безперебійних механізмів фінансування їх програм; орієнтація у власних діях на цілісне відновлення народногосподарських комплексів країн, а не на усунення дисбалансу окремих макроекономічних показників; відмова від прихильності політиці подвійних стандартів щодо ряду держав–членів організацій та інше.


ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації дослідження теоретико-методологічних та конкретно-практичних аспектів проблематики наднаціонального інституційного регулювання світової економічної системи з метою подолання її дисфункцій, а також підвищення рівня ефективності функціонування глобальних регулюючих інститутів з огляду на необхідність посилення стабільності та пропорційності світового соціально-економічного розвитку дозволило зробити наступні висновки.

1. Аналіз характеристик світового відтворювального процесу та тенденцій його розвитку дозволяє констатувати надзвичайно великий потенціал для підвищення ефективності інститутів наднаціонального регулювання. Консервація та поглиблення диспропорцій глобального розвитку, що знаходять свій граничний вияв у голоді, надзвичайно високому рівні неграмотності та дитячій смертності та іншими проблемами світового розвитку, а також зростаючий розрив у розвитку між країнами Півночі та Півдня можуть бути компенсовані лише за допомогою глобальних регулятивних інститутів. У цьому контексті, закріплення асоціальних тенденцій у світовому економічному розвитку дає змогу характеризувати глобальну економічну систему як дисфункціональну, а наднаціональні інститути – як безальтернативні механізми глобального регулювання, яким ще належить значно підвищити загальний рівень її ефективності.

2. До провідних чинників, що обумовлюють дисфункціональний характер сучасної глобальної економічної системи, належать, перш за все, лібералізована сфера світових фінансів та система нерегульованих транснаціональних ринків, які, попри беззаперечний позитивний вплив глобалізації на еволюцію світогосподарської системи, значною мірою закріплюють існування розривів у рівні розвитку між національними господарствами, міжнародними регіонами та іншими елементами світогосподарської системи.

3. Дослідження ознак і внутрішніх характеристик світової фінансової системи як однієї з ключових компонент глобальної економіки дозволяє виділити наступні її системні вади, що зумовлюють деструктивний вплив глобальних фінансів на функціонування світогосподарської системи:

дерегулювання у сфері світових фінансів, яке спричинило появу надсклад­них похідних фінансових інструментів, офшорних центрів і хедж-фондів, а також до експонентного зростання спекулятивної активності, частково вивело їх за межі власних цільових настанов і функціонального змісту, загрожуючи виникненням глобальної системної кризи фінансової сфери;

вектор і внутрішні цілі розвитку світових фінансів все більше розходяться на практиці з потребами реального сектору глобальної економіки, а також все частіше прямо провокують виникнення нестабільності на світових фінансових ринках;

відсутність адекватних регулюючих дій з боку глобальних інститутів у фінансовому секторі глобальної економіки призвела до викривлення відтворювальних процесів у глобальному вимірі та поглибила асоціальний характер розвитку світогосподарської системи.

4. При розгляді тенденцій розвитку сучасної глобальної економіки крізь призму іншої її домінанти – транснаціональної – доведено, що:

у процесі реалізації власних бізнес-цілей за відсутності будь-яких стримуючих впливів найбільші ТНК використовують такі стратегічні й оперативні засоби, які викликають виникнення екстерналій та створюють додаткову соціальну напругу у світовому відтворювальному процесі;

найсуттєвішими негативними результатами діяльності ТНК можна вважати зловживання монопольним становищем, порушення законів, укриття доходів від оподаткування, протидію реалізації економічної політики приймаючих держав, хижацьку експлуатацію природних і трудових ресурсів, забруднення навколишнього середовища, незаконний вплив на політичне й економічне життя країн шляхом «експорту корупції» у приймаючі країни тощо;

низка аспектів діяльності транснаціональних суб’єктів міжнародного бізнесу, орієнтованих лише на зростання фінансових показників, спричиняють підрив соціалізації розвитку національних господарств, ведуть до несправедливого розподілу світових ресурсів і збільшення процесів економічної поляризації й нерівності суспільства.

5. Усі найбільш впливові наднаціональні регулятивні інститути (МВФ, СОТ, ООН), що були створені винятково з метою глобального регулювання та управління світовим соціально-економічним розвитком, знаходяться під суцільним впливом найбільших суб'єктів міжнародних відносин і не в змозі ефективно регулювати відповідні процеси глобальної економічної системи та давати адекватні відповіді на виклики глобалізації, які п