Реферат: Збірник державних стандартів

Збірник державних стандартів

cоціальних послуг з реабілітації/абілітації

інвалідів, дітей-інвалідів та осіб з розумовою відсталістю





.


Розроблено, надруковано та поширено в рамках виконання проекту Глобальної ініціативи у психіатрії та Всеукраїнської громадської організації “Коаліця захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю” “Розробка стандартів якості соціальних послуг для інвалідів з розумовою відсталістю в Україні” за фінасової підтримки Програми IBPP-Tacis Європейської Комісії. Повну відповідальність за зміст цього документу несе ВГО “Коаліція”. Ні за яких обставин зміст цього документу не можна трактувати як позицію Єврокомісії.


Рекомендовано

Методичною радою з питань реабілітації інвалідів та дітей - інвалідів при

Міністерстві праці та соціальної політики України

Протокол №5 від 28.05. 2008 р.


Члени робочої групи – розробники документу


Загальна частина (Р.Кравченко)

1. Комплексна реабілітація/абілітація (Д.Бондар, фізична – М.Сварник)

2. Навчання основним соціальним навичкам (Т.Сабініна)

3. Соціально-побутовий патронаж (Р.Пиленко)

4. Працетерапія (І.Галіна)

Психологічна підтримка і супровід сім’ї (М.Сварник)



зміст


1. Вступна частина 5

1.1. Скорочення 5

1.2. Визначення термінів 5

1.3. Передмова 6

1.4. Нормативні посилання 6

1.5. Сфера застосування стандартів 6

1.6. Цільова група отримувачів послуг 7

1.7. Установи та організації, які надають послуги. 7

1.8. Умови надання послуг 8

1.8.1. Умови початку надання послуг: 8

1.8.2. Умови закінчення надання послуг 8

1.8.3. Термін надання послуг 8

1.9. Мета соціальних послуг. 8

^ 2. Зміст послуг і процес надання послуг 8

2.1. Зміст та обсяг послуг. 9

2.2 Форми та етапи надання послуг. 9

2.4. Надання інформації 11

2.5. Оцінювання 11

2.6. Складання індивідуальної програми реабілітації і плану догляду 12

2.7. Договір про надання послуг 13

2.8. Партнерство/перенаправлення 14

^ 3. Якість послуг 15

3.1. Індивідуальний підхід 15

3.2.Етичні норми, принципи 15

3.3. Підтримка і супровід 15

3.4. Залучення, самовизначення та вибір. 16

3.5. Захист та безпека 16

3.6. Конфіденційність 17

3.8. Показники якості роботи з користувачами: 18

^ 4. Управління якістю надання послуг. 18

4.1. Забезпечення якості 18

4.3. Записи та документація. 19

4.4. Розгляд скарг 19

5. Персонал 20

5.1. Кваліфікація 20

5.2. Мультидисциплінарна команда 20

5.3. Навчання персоналу 21

5.4. Комплектація та підбір персоналу 21

5.5. Залучення волонтерів 22

^ 6. Вимоги до приміщення, обладнання 22

І. Мінімальний державний стандарт комплексної реабілітації/абілітації інвалідів, дітей-інвалідів та осіб з розумовою відсталістю 25

1.1. Вступ (обґрунтування конкретної послуги, мета, очікувані результати, види установ та організацій, де надають послуги) 25



^ 1. Вступна частина 1.1. Скорочення
РВ – розумова відсталість

ДТП – державна типова програма реабілітації інвалідів

МСЕК – медико-соціальна експертна комісія

^ 1.2. Визначення термінів
Підтримане проживання - підготовка осіб з розумовою відсталістю та супутніми діагнозами до проживання у громаді та індивідуальне планування догляду. Соціальний супровід з боку фахівців під час підготовки та проживання у громаді, проведення занять для набуття навичок самообслуговування, приготування їжі, практичного рахування, орієнтації у населеному пункті, розвитку комунікативних навичок і т. д.

^ Спеціальні умови – безперешкодний доступ до навчальних та житлових приміщень, спеціальні навчальні програми, форми та методи підготовки осіб з розумовою відсталістю та супутніми діагнозами до підтриманого проживання та закріплення адаптативних навичок, індивідуальні технічні засоби та технічні засоби колективного користування, комплекс соціальних та соціально-педагогічних послуг, що надають спеціально підготовлені фахівці.

Оцінювання - збирання інформації для визначення індивідуальних потреб особи з розумовою відсталістю та супутніми діагнозами в підтримці та спеціальному навчанні, додатковому устаткуванні, персональному догляді, соціальному супроводі та догляді для подолання, або зменшення впливу обмежень; аналіз цієї інформації, підготовка висновків та рекомендацій для подальшого планування допомоги;

Індивідуальний план надання послуг - документ, який визначає обсяг соціальних послуг та реабілітаційні заходи відповідно до виявлених потреб особи, що мають виконуватися у ході надання послуг, в повсякденному житті і забезпечувати досягнення мети.

^ Мультидисциплінарна команда фахівців – команда фахівців або експертів з різних дисциплінарних сфер, які надають допомогу інваліду та родині, керуючись єдиним планом розвитку інваліда та роботи з родиною.

Організація – у тексті цього документу: юридична особа (організація, заклад, установа, агенція, служба, що надає соціальні послуги) в окремих випадках – фізична особа-спеціаліст, яка має ліцензію на надання відповідних послуг згідно з чинним законодавством.


1.3. Передмова
Державні стандарти соціальних послуг реабілітації/абілітації інвалідів, дітей-інвалідів та осіб з розумовою відсталістю, які надаються в реабілітаційних та інших установах для осіб з розумовою відсталістю та супутніми діагнозами (далі – Стандарти) є документом, що входить до системи державних соціальних стандартів і нормативів у сфері соціального захисту.

Вводиться з метою визначення основних якісних характеристик послуг реабілітації/абілітації інвалідів: комплексної реабілітації, навчання основних соціальних навичок, соціально-побутового патронажу, працетерапії, психологічної підтримки і супроводу сім’ї, забезпечення дотримання та моніторингу якості послуг, надання інструкцій працівникам щодо дій для створення умов, які б сприяли пристосуванню осіб з РВ до проживання у громаді, комфортного, максимально повноцінного функціонування.

Стандарти зосереджені на основних сферах, що найбільше впливають на якість життя людини з РВ. Основними у структурі Стандартів є характеристики, які описують здатність послуг задовольнити фізичні, психологічні, соціальні та духовні потреби кожної людини та її рідних.

Стандарти описують вимоги до рівня якості, процесу та умов надання послуг, їх змісту, форм та обсягу, визначають місце надання послуги особам з РВ та їхнім сім’ям, в тому числі в ході виконань програм транзитного перебування, підтриманого проживання в громаді, денного догляду, реабілітації, утримання в інтернатах системи соціального захисту та інших умовах.

Дані стандарти гарантують доступність послуг, захист прав та здоров’я осіб, поліпшення психофізичного стану, підвищення рівня соціалізації та інтеграції в громаді осіб з розумовою відсталістю та супутніми діагнозами.

Стандарти сформовано на засадах наукового обґрунтування та аналізу практичного досвіду надання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам та особам з РВ в Україні, з урахуванням вимог міжнародного стандарту якості ISO 9000:2000.

Фінансове забезпечення послуг реабілітації/абілітації осіб з розумовою відсталістю та супутніми діагнозами, а також надання соціально-побутових послуг у ході їх підготовки до проживання в громаді здійснюється за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів та інших джерел, передбачених законодавством.

Стандарти розроблено за фінансової підтримки з державного бюджету за кодом 2501130 «Фінансова підтримка громадських організацій інвалідів», координованої Міністерством праці і соціальної політики України та програми IBPP Tacis Єврокомісії в рамках виконання проекту «Розробка стандартів якості соціальних послуг для осіб з РВ» Глобальної ініціативи у психіатрії (Нідерланди) та Всеукраїнської громадської організації «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю».

Стандарти пройшли апробацію та пілотування в 10-х установах та організаціях – дійсних членах ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю» з вересня 2007 по березень 2008 р.


^ 1.4. Нормативні посилання
У цих стандартах реалізовані норми Законів України "Про соціальні послуги", “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, „Про реабілітацію інвалідів в Україні”, постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 1686 "Про затвердження державної типової програми реабілітації інвалідів"

^ 1.5. Сфера застосування стандартів
Об`єктом стандартизації є соціальні послуги реабілітації/абілітації, які надаються інвалідам, дітям-інвалідам та особам з РВ за рахунок бюджетних коштів в рамках фінансування типових програм реабілітації інвалідів, за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів самих отримувачів або спонсорської допомоги.

Стандарти застосовуються:

органами влади усіх рівнів при плануванні та організації послуг реабілітації/абілітації для осіб з РВ, формуванні соціального замовлення,

місцевими органами самоврядування у ході організації та проведення місцевих конкурсів на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг особам з РВ недержавними суб’єктами;

державними та недержавними (комунальними, благодійними, громадськими, приватними) надавачами соціальних послуг та фізичними особами, що мають на меті надання реабілітаційних послуг у ході планування, надання, управління та внутрішнього моніторингу якості зазначених послуг;

органами ліцензування в процесі регулювання професійної діяльності з надання реабілітаційних послуг особам з РВ;

державними службами контролю та представниками об’єднань громадян у ході державного та громадського контролю за якістю послуг для осіб з РВ.



^ 1.6. Цільова група отримувачів послуг
Цільовою групою отримувачів послуг з реабілітації/абалатації є:

діти віком до 18 років з порушеннями інтелектуального розвитку та з груп ризику.

діти-інваліди з порушеннями інтелектуального розвитку,

інваліди з РВ старші 18 років,

особи з легким та помірним ступенем розумової відсталості РВ та комплексними порушеннями (ментальними, психічними та фізичними);

(далі – отримувачі);

а також

сім’ї інвалідів, дітей-інвалідів та осіб з РВ, включаючи батьків (законних представників), братів, сестер; інших членів родин у разі їх залучення до процесу надання послуг.



1.7. Установи та організації, які надають послуги.
Соціальні послуги з реабілітації/абілітації інвалідів з розумовою відсталістю можуть надавати організації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, які мають відповідний дозвіл (ліцензію, свідоцтво про акредитацію тощо):

1) центри ранньої реабілітації дітей з функціональними обмеженнями, центри соціальної реабілітації інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів, заклади тимчасового та постійного перебування інвалідів, інші заклади, які зареєстровані як надавачі соціальних послуг для інвалідів та осіб з РВ;

2) соціальні служби для сімей та молоді, територіальні центри обслуговування інвалідів та пенсіонерів;

2) навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні установи, що мають в наявності гуртожитки, медичні, освітні, культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади відповідно до чинного законодавства України в галузі освіти і науки, праці та соціального захисту, охорони здоров’я та інших.

3) недержавні громадські організації та приватні установи – суб’єкти господарської діяльності, які зареєстровані як надавачі соціальних послуг для осіб з обмеженими можливостями.
^ 1.8. Умови надання послуг 1.8.1. Умови початку надання послуг:
звернення інваліда або його законного представника, довіреної особи чи фахівця, або направлення органами чи структурами виконавчої влади, медичними та навчальними закладами, іншими установами різного підпорядкування та форм власності,

висновок мультидисциплінарної команди фахівців організації про необхідність надання послуг;

письмова інформована згода особи, законного представника особи або колегіальне рішення комісії даної організації,

проживання в межах територіальної громади, якщо послуги оплачуються за рахунок місцевого бюджету або на умовах самофінансування, якщо особа проживає за межами населеного пункту;

відсутність медичних протипоказань,

інші законні підстави.
^ 1.8.2. Умови закінчення надання послуг
у разі досягнення цілей, передбачених індивідуальною програмою реабілітації на підставі висновку мультидисциплінарної команди організації;

внаслідок зникнення потреби у послузі або за сімейними обставинами, відмови отримувача від послуг,

за пропуски протягом 2-х тижнів без поважних причин, якщо вони визнані необгрунованими реабілітаційною комісію організації після з’ясування всіх необхідних обставин,

у разі систематичного недотримання отримувачем або його представниками умов угоди про послуги чи її грубого порушення.
^ 1.8.3. Термін надання послуг
Тривалість надання послуг у кожному конкретному випадку визначається в залежності від індивідуального стану отримувача, його потреб а також мети та змісту послуг. Дані про термін надання послуг повинні зазначатися в індивідуальній програмі реабілітації та договорі про надання послуг.

Максимальний термін надання послуг організацією зазначається в її установчих документах або положенні про послуги.


^ 1.9. Мета соціальних послуг.

Метою надання соціальних послуг з реабілітації/абілітації інвалідів та осіб з РВ є їх максимальний розвиток, уникнення ускладнень та дисфункцій, освоєння ними навичок, розвиток потенціалу з метою максимально самостійного, продуктивного життя, інтеграції в місцеву громаду і суспільство в цілому; підготовка до підтриманого проживання у громаді, запобігання їх інституціалізації та індивідуальне планування реабілітації і догляду, а також забезпечення реалізації ними прав задля досягнення оптимальної якості життя.

^ 2. Зміст послуг і процес надання послуг 2.1. Зміст та обсяг послуг.
Зміст та обсяг послуг з реабілітації/абілітації визначається індивідуально для кожного отримувача в залежності від його стану та потреб. Основою для надання послуг є індивідуальні плани надання послуг. Послуги передбачають:

фахове оцінювання індивідуальних потреб інваліда та родини, яка його виховує, складання індивідуального плану надання послуг та координацію його виконання;

організацію та координацію роботи мультидисциплінарної команди фахівців;

організацію спеціального навчання відповідно до індивідуального плану з урахуванням потенціалу та особливостей розвитку отримувача;

реабілітаційні заходи, спрямовані на підготовку до підтриманого життя в установі;

сприяння і допомога у набутті соціально-побутових навичок (самообслуговування, комунікації, позитивної поведінки, приготування їжі, користування грошима, орієнтування в місті тощо);

організація дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності, працетерапії;

сприяння у забезпеченні отримувача реабілітаційними та допоміжними засобами;

надання консультацій інваліду та батькам з питань: збереження, підтримки та охорони здоров'я, поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, з правових питань;

захист прав та інтересів отримувача, представництво інтересів отримувача в офіційних установах та організаціях;

допомогу у прийнятті їжі та самообслуговуванні (користуванні туалетом, одягання-роздягання тощо), здійснення санітарно-гігієнічних заходів,

допомогу у пересуванні в закладі, організація індивідуального супроводу дітей з руховими обмеженнями, залучення волонтерів до індивідуальної допомоги дитині та родині, координація роботи волонтерів. Забезпечення транспортом в разі надання послуг в територіально віддалених центрах (майстерні, центри денного перебування та ін.)

планування майбутнього влаштування отримувача у громаді після закінчення терміну реабілітації, перебування у будинку транзитного перебування .
^ 2.2 Форми та етапи надання послуг.
2.2.1. Послуги надаються інваліду в спеціалізованих закладах тимчасового або постійного перебування у вигляді індивідуальних або групових занять, консультацій, індивідуального супроводу, допомоги чи інших заходів. До надання соціальних послуг організація залучає фахівців із соціальної роботи, реабілітації, охорони здоров’я, спеціальної педагогіки, психології тощо.

2.2.2. Етапи надання соціальних послуг:

первинне інтерв’ювання та оцінювання потреб отримувача та родини, у якій він виховується, виявлення сильних сторін та ресурсів (контакт з батьками та інвалідом, проведення інтерв’ю, збір та аналіз інформації про їх потреби, проблеми, переваги та обмеження, вивчення документів отримувача);

складання індивідуального плану надання послуг,

укладання угоди між організацією та батьками (узгодження з інвалідом та батьками завдань та плану заходів щодо створення спеціальних умов, реабілітаційних заходів та надання підтримки;

виконання індивідуального плану: надання послуг, залучення отримувача до спільних заходів у закладі, робота з батьками, активізація ресурсів родини та оточення, налагодження партнерства, залучення волонтерів та координація їхньої роботи, організація роботи мультидисциплінарної команди тощо;

поточне оцінювання мультидисциплінарною командою, перегляд індивідуального плану (оцінювання результатів діяльності, обговорення з інвалідом та його батьками, потреби, внесення змін до індивідуального плану);

завершення надання послуг, перенаправлення.

2.2.3. Обсяг послуг соціального працівника

Один соціальний працівник (соціальний педагог) обслуговує не менше чотирьох ? інвалідів в закладі.

Соціальний працівник має не менше 3-х годин на тиждень індивідуальної роботи з кожним інвалідом з обмеженими можливостями та його батьками (опікунами).

Для інвалідів, які мають інтелектуальну недостатність, розлади психічного здоров’я, комплексні порушення і потребують більшої уваги від соціального працівника (педагога), кількість годин індивідуальної роботи може бути збільшено, а кількість інвалідів, яких обслуговує соціальний працівник, відповідно, зменшено. Рішення щодо необхідних годин індивідуальної роботи приймається мультидисциплінарною командою та погоджується організацією, яка надає відповідні послуги і відображається в індивідуальному плані реабілітації та догляду.


Порядок зарахування на послуги та завершення надання послуг

2.3.1. Для отримання послуг батьки (опікуни) інваліда можуть самостійно або за направленням звернутись до органу праці та соціального захисту за місцем проживання, закладу за місцем проживання, недержавної організації, яка надає відповідні соціальні послуги чи іншого відповідного закладу. Надання послуг може розпочатися після звернення фахівців інших закладів, у яких інвалід отримує послуги, і згоди його законних представників на отримання таких послуг.

Для зарахування отримувача до закладу і початку надання послуг подаються наступні документи:

1) заява батьків (законних представників) отримувача;

2) рекомендації психолого-педагогічної консультації (при наявності) щодо створення спеціальних умов;

3) витяг з індивідуальної програми реабілітації (для інвалідів та дітей-інвалідів);

4) свідоцтво про народження дитини;

5) копія витягу з історії хвороби з зазначенням природи обмежень та можливих ускладнень;

6) медична картка;

2.3.2. Відповідальний фахівець організації/закладу на підставі аналізу поданих документів та первинного інтерв’ю з інвалідом та (або) його законними представниками здійснює висновок щодо потреби у послугах, який направляє до адміністрації організації. Адміністрація закладу приймає рішення, яке оформлює у порядку, визначеному установчими документами або положенням про послуги.

Критерії початку надання послуг:

рішення адміністрації про зарахування дитини до закладу;

бажання отримувача та батьків отримувати соціальні послуги;

наявність фізичних та інтелектуальних обмежень;

потреба в послугах, яка виявлена в ході первинного оцінювання.

довідка про відсутність інфекційних захворювань у отримувача та його очочення.

2.3.3. Надання послуг може бути припинене:

1) за заявою батьків (опікунів) та згодою фахівців щодо можливості припинення надання послуг і переведення отримувача в інший заклад;

2) із закінченням навчання та засвоєння програми закладу;

3) у разі покращення становища отримувача і його можливостей та потенціалу для подальшого проживання в міні-гуртожитку, або в окремій квартирі;

4) у разі досягнення цілей, передбачених індивідуальною програмою реабілітації

5) за пропуски протягом 2-х тижнів без поважної причини, у разі визнання їх необгрунованими реабілітаційною комісію установи/організації після з’ясування всіх необхідних обставин

у разі систематичного недотримання представниками отримувача (батьками, опікунами тощо) умов угоди про послуги чи її грубого порушення



^ 2.4. Надання інформації
Надавач послуг забезпечує користувачів правдивою, повною та корисною інформацією про послуги у зрозумілій формі, забезпечує доступність цієї інформації для інвалідів, батьків( опікунів) та партнерів.


Результат: користувачі послуг мають достатню інформацію для свідомого вибору і прийняття рішення щодо отримання соціальних послуг.


Надавач повинен розробляти документи, в яких викладена інформація для інвалідів та батьків (опікунів); інформація обов’язково містить: перелік основних послуг, які надаються, цілі та зміст послуг, методику надання окремих послуг, затрати часу на її надання, інформацію про спеціальні засоби, умови оплати та перебування користувача, гарантійні зобов’язання надавача послуг, назву стандартів, якім відповідає послуга, можливість впливу інвалідів на якість послуги, загальні правила установи, перелік фахівців та питань, по яких користувач може до них звертатися а також доступні засоби для спілкування з персоналом та керівництвом.

Надавач повинен доводити до громадян інформацію про назву та місцезнаходження послуги.

Усі працівники закладу повинні володіти необхідною інформацією стосовно того, які послуги можуть бути надані, до кого потрібно звернутися для їх отримання, щодо умов початку надання послуг, процедур подання скарг і надають її батькам та партнерам.

У разі будь-яких змін умов та змісту послуг, працівники повинні повідомляти користувачів у письмовій формі, а також забезпечувати її доступність іншими засобами.

Усі інформаційні документи є доступними для користувачів, працівників, партнерів та контролюючих органів, є інформаційні дошки, де розташована необхідна повна інформація.

Надавач щороку оприлюднює та поширює звіти про свою діяльність.



2.5. Оцінювання
Рішення щодо обсягу необхідних послуг в організації чи закладі приймається мультидисциплінарною командою даної організації чи закладу після всебічного оцінювання стану та потенціалу отримувача та за згодою батьків (опікунів). На підставі оцінювання відбувається складання індивідуального плану та організація послуг.

Процедура оцінювання передбачає:


2.5.1. Оцінювання стану отримувача здійснюється мультидисциплінарною командою закладу, іншими спеціалістами, які надають рекомендацію щодо послуг для отримувача в установі, створення спеціальних умов супроводу, соціальної допомоги, тощо.

Термін проведення первинного оцінювання складає не більше 14 днів з дня звернення про надання послуг.

Для проведення оцінювання можуть застосовуватися наступні методи: інтерв’ю, опитування, спостереження, тестування, аналіз даних відео зйомки.

Перед застосуванням того чи іншого методу збору інформації отримується згода отримувача або його законного представника на застосування такого методу, пояснюється мета збору інформації. Якщо така згода відсутня, метод не використовують, про відмову працівник робить запис в особовій справі. Інформація про отримувача є конфіденційною.

У ході первинного оцінювання збирається інформація про:

найближче оточення отримувача, сім’ю та інших осіб, які здійснюють догляд

соціальний та матеріальний стан отримувача та членів сім’ї

житлові умови та умови догляду

попередній досвід отримувача щодо навчання, перебування в іншому закладі

здоров’я отримувача

особливості поведінки отримувача

стан розвитку соціальних навичок

інтереси, уподобання, віросповідання,

проблеми отримувача, які найбільше турбують законних представників або доглядальників та фахівців.

Оцінювання відбувається у присутності законних представників отримувача у спеціально пристосованому приміщенні та узгоджений із законними представниками час.

У разі незгоди законних представників з наданими рекомендаціями, вони можуть звернутися до інших спеціалістів по альтернативний експертний висновок.

Результати оцінювання переглядаються з урахуванням поданого альтернативного експертного висновку. У разі незгоди законних представників з результатами повторного оцінювання, вони можуть оскаржити рішення у передбаченому законодавством України порядку.

Переоцінювання результатів реабілітаційних/абілітаційних заходів та визначення заходів подальшої реабілітації/абілітації здійснюється через рік з моменту першого оцінювання, далі – по мірі необхідності, але не рідше одного разу на рік.

За результатами оцінювання обсяг послуг може зменшитися або збільшитися в залежності від зміни стану отримувача. Рішення про зміну обсягу послуг приймається командою фахівців і узгоджується із законними представниками отримувача.


Результат: інвалід та його законні представники отримують кваліфікований експертний висновок щодо необхідної допомоги та підтримки, визначення обсягу послуг для задоволення потреб.

2.6. Складання індивідуальної програми реабілітації і плану догляду
Працівники визначають та застосовують найбільш прийнятні для кожного окремого отримувача форми та методи роботи для надання кращих реабілітаційних послуг, забезпечення психологічного комфорту та подолання обмежень.

З цією метою:

Для кожного представника цільової групи послуг, який звертається за наданням послуг і має на них право згідно прийнятих критеріїв, складаються індивідуальна програма реабілітації та індивідуальний план догляду. При їх складанні враховується стан отримувача, прогноз, потреби отримувача, варіанти задоволення цих потреб.

Індивідуальна програма реабілітації та індивідуальний план догляду складаються протягом одного тижня з моменту проведення первинного оцінювання потреб. Програма і план складаються мультидисциплінарною командою за участі отримувача та (або) його законних представників, узгоджується та підписується ними.

Індивідуальна програма реабілітації/абілітації та план догляду повинен містити такі дані:

мету послуг та короткострокові цілі (проблеми, на вирішення яких спрямовано заходи);

завдання та заходи, які необхідні для досягнення цілей, очікувані результати виконання заходів;

терміни виконання кожного заходу;

осіб, відповідальних за виконання кожного заходу;

дата перегляду плану;

умови дострокового перегляду плану.

Індивідуальний план реабілітації та догляду повинен містити заходи у таких аспектах:

підтримка здоров’я та ведення безпечного способу життя;

індивідуальний супровід та допомога в самообслуговуванні

навчання та професійна орієнтація, створення спеціальних умов;

психологічна підтримка;

соціальний захист;

дозвілля;

спілкування з іншими (стосунки з родиною, значимими особами; вирішення конфліктів, якщо такі є в житті отримувача послуг, встановлення та підтримка стосунків з однолітками);

робота з родиною;

інше

Індивідуальні плани переглядаються фахівцями за участі отримувача та (або) його законних представників не рідше одного разу на рік, до них вносять зміни, що відображають зміни в потребах та стані отримувача.

Індивідуальні плани складаються у двох примірниках, один з яких надається законним представникам отримувача, другий вноситься в особову справу отримувача, яка зберігається в організації/закладі.


Результат: кожний інвалід отримує індивідуальну програму реабілітації та індивідуальний план догляду, що відповідають індивідуальним потребам, законний представник інформований про реабілітаційні заходи, що будуть здійснюватися.


^ 2.7. Договір про надання послуг
Надання послуг інваліду в установі тимчасового або постійного проживання чи в іншій реабілітаційній установі відбувається на підставі договору про взаємну відповідальність, який укладається з батьками або опікунами отримувача.



Договір укладається і підписується після проведення первинного оцінювання потреб отримувача та родини.

Договір складається відповідно до індивідуального плану реабілітації та індивідуального плану догляду і визначає:

обов’язковий обсяг та зміст послуг (включно з харчуванням), які надаються інваліду на безоплатній основі,

додаткові послуги (якщо є), що оплачуються додатково поза основною сумою з визначенням платника (батьки, місцева влада, родичі, інше);

права та обов’язки батьків (опікунів) та надавачів послуг, а також відповідального у випадку порушення умов угоди;

умови припинення надання послуг,

термін надання послуг та термін дії договору.

Договір укладається терміном від одного до шести років, але в разі необхідності термін дії подовжується, визначаються зміни обсягів та умов надання послуг (якщо такі є).

Договір складається та підписується у трьох примірниках, один з яких надається законним представникам отримувача (батькам чи опікунам), другий - інваліду, третій – установі, організації чи закладу, в якому перебуває інвалід.

Уповноважений представник організації чи закладу перед підписанням договору повинен переконатись, що інвалід та його законні представники усвідомлюють призначення та зміст документу, права та обов’язки сторін.


Результат: отримувач та (або) його законні представники мають письмовий договір, у якому зазначені взаємні права та обов’язки сторін, обсяги послуг, умови їх отримання.
2.8. Партнерство/перенаправлення


Організація налагоджує партнерські стосунки та укладає угоди про партнерство з іншими організаціями, які надають реабілітаційні послуги, та окремими фахівцями і здійснює направлення до інших служб і закладів з метою організації всебічної допомоги інваліду, забезпечення необхідними ресурсами а також уникнення дублювання функцій з метою забезпечення необхідними ресурсами та уникнення дублювання функцій.


Інвалід може сам обрати організацію, в якій бажає отримувати послуги.

Якщо обрана інвалідом організація не може надати усіх послуг, визначених індивідуальною програмою реабілітації та індивідуальним планом догляду, вона зобов’язана скерувати отримувача до інших організацій з метою забезпечення допомоги в повному обсязі. У цьому випадку соціальний працівник обраної інвалідом організації повинен надати йому інформацію про можливість отримати необхідні послуги в інших організаціях та, за згодою отримувача чи законного представника, направити його до цих організацій. Обрана інвалідом організація повинна забезпечити координацію взаємодії мережі організацій, залучених до надання послуг конкретному інваліду.

При направленні отримувача або членів сім’ї у партнерський заклад для отримання необхідних послуг, соціальний працівник надає супровідного листа, в якому визначено суть звернення та проблеми отримувача, контакти фахівця. Соціальний працівник повинен перевірити результати направлення.

Організація співпрацює зі спеціалізованими установами, навчально-реабілітаційними центрами, центрами соціальної та соціально-медичної реабілітації, соціальними службами для молоді, територіальними центрами соціального обслуговування, центрами денного перебування, майстернями, іншими відповідними організаціями та установами з метою залучення фахівців, які забезпечують необхідні спеціалізовані послуги для інвалідів: соціальних педагогів, фізіотерапевтів, реабілітологів, соціальних працівників, забезпечення допоміжними засобами та ін.

Надавач співпрацює з медичними, спортивно-культурними, творчими закладами, соціальними службами за місцем проживання та іншими установами та організаціями, які надають психологічні, юридичні, інформаційні послуги, послуги тимчасового догляду, захисту прав отримувача та інше.

Інформація про мережу партнерських організацій, які надають послуги для інвалідів з РВ у межах територіальної громади, повинна бути доступною для інвалідів, їхніх представників, інших партнерів, контролюючих органів.

Якщо фахівці організації вважають за доцільне отримання інвалідом додаткових послуг, не занесених до Державної типової програми реабілітації, індивідуальної програми реабілітації та індивідуального плану догляду, і має інформацію про наявність цих послуг у інших організаціях, вона повинна надати інваліду направлення до цих організацій.


Результат: інваліди та їхні батьки (опікуни) отримують необхідний комплекс послуг і допомогу відповідно до своїх потреб, визначених індивідуальною програмою реабілітації та індивідуальним планом догляду.. індивідуальні плани передбачають участь партнерських організації та закладів у реалізації та досягненні завдань цих планів.


^ 3. Якість послуг ^ 3.1. Індивідуальний підхід
Робота з кожним інвалідом планується і здійснюється з урахуванням його індивідуальних особливостей, потреб і запитів. Працівники визначають та застосовують найбільш прийнятні для кожної окремого отримувача форми та методи роботи в його інтересах для забезпечення кращого засвоєння навчального матеріалу, забезпечення психологічного комфорту та подолання обмежень.



Індивідуальні потреби, можливості та уподобання кожного отримувача з враховуються в індивідуальній програмі реабілітації та плані догляду, згідно якої надаються послуги.

Організація створює спеціальні умови та забезпечує отримувача тими допоміжними засобами та фахівцями, які відповідають індивідуальним особливостям отримувача.

Програми підтримки та супроводу установи повинні розроблятися таким чином, щоб надавати право соціальним працівникам (вихователям) обирати та застосовувати різні найбільш ефективні для кожного отримувача методи роботи.

Отримувачам надається можливість вибирати вид занять( діяльності) для їх розвитку та соціальної адаптації.

Керівництво та персонал регулярно запитують інвалідів та їхніх батьків про бажання , відчуття інвалідів, та враховують їх при корегуванні та плануванні надання послуг.


Результат: кожен інвалід відчуває індивідуальне ставлення з боку фахівців, розуміння його особистих потреб та труднощів і отримує необхідну допомогу, яка забезпечує оптимальне їх задоволення.

^ Етичні норми, принципи
Фахівці організації дотримуються професійних та загальнолюдських етичних норм і принципів у роботі з отримувачами, які викладені в Етичному кодексі установи


Етичні правила викладаються зрозумілою для усіх сторін мовою.

Етичні норми та принципи дово