Реферат: Робоча навчальна програма Черкаси 2004 Міністерство освіти І науки України Черкаський національний університет

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького


Володимир Поліщук

Людмила Скорина


історія української літератури

х – хVііі століть

(Давня українська література)



Робоча навчальна програма


Черкаси 2004


Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького


Володимир Поліщук

Людмила Скорина


історія української літератури

х – хVііі століть

(Давня українська література)
^ Робоча навчальна програма


Для спеціальностей:

“Українська мова та література”

“Українська мова, література та англійська мова”

“Українська мова, література та документознавство”


Черкаси 2004


Історія української літератури Х – ХVІІІ століть (Давня українська література): Робоча навчальна програма / Розроблювачі: Поліщук В.Т., Скорина Л.В.; Черкаськ. нац. ун–т ім. Б.Хмельницького. – Черкаси, вид–во ЧНУ, 2004. –


Розроблювачі:

Поліщук В.Т., доктор філології, професор

Скорина Л.В., кандидат філології, доцент


Рецензенти:

Киченко О.С., доктор філології, професор

Градовський А.В., кандидат педагогічних наук, доцент


Рекомендовано до друку Вченою радою

Черкаського національного університету

імені Богдана Хмельницького

(протокол № 1 від 30. 08. 2004 р.)


ISBN

ББК

УДК


©Черкаський національний університет, 2004.

Вступні зауваження


Курс “Історія української літератури Х – ХVІІІ століть” (Давня українська література) є першим у системному курсі історії всієї української літератури і посідає в ньому вельми важливе місце. Передовсім тому, що він є початковим і включає найдовший період розвитку українського письменства. Цей курс посутньо впливає на весь наступний розвиток національної літератури. Особливістю цього курсу є і те, що він доволі непростий для викладання і засвоєння його студентами–першокурсниками, які мають мінімальні, несистемні знання з давнього письменства, засвоєні в середній школі.

^ Мета курсу – дати студентам необхідну суму знань з історії української літератури Х – ХVІІІ століть, висвітлити на їх основі найбільш типові явища і факти літературного життя і процесу, показати гуманістичний пафос літератури, ідейно–естетичні особливості та їх еволюцію протягом століть, розвиток родо–жанрової системи, самодостатню цінність кращих творів давнього письменства і використання його кращих здобутків письменниками нової й новітньої української літератури (ХІХ – ХХ століть).

^ Завдання курсу – протягом усього процесу його викладання провести послідовний системний і детермінований аналіз літературного процесу (стильових епох, літературних явищ, постатей і творів). Як наслідок – виробити у студентів стійке й усвідомлене розуміння того, що українське письменство Х – ХVІІІ століть є самодостатньою і, водночас, невід’ємною, важливою, органічною і цінною частиною всієї національної (української) літератури.

При аналізі руху літературного процесу, окремих його складників, пріоритетним принципом поцінування визначається т.зв. естетичний принцип (в розумінні Дмитра Чижевського) із залученням конструктивних чинників інших аналітичних підходів (С.Єфремова, М.Возняка, М.Грицая та ін.).

Посутньо розглядаючи особливості розвитку літературного процесу в різні епохи, з’ясувати питання зародження і розвитку основних родів і видів письменства – прози, поезії, драматургії, публіцистики, сатири, теорії літератури тощо. Для ефективнішої реалізації цього завдання у програмі закладається відповідна – “родо–жанрова” – організація викладання і засвоєння матеріалу, особливо починаючи з ХVІ століття (послідовно розглядається розвиток прози, поезії, драматургії у всіх різногранних аспектах цих літературних родів). Еволюція основних літературних родів розглядається в контексті стильових епох та історичного часу.

Ще одне завдання курсу – виробити у студентів розуміння специфіки творення й побутування літературних явищ у Х – ХVІІІ ст., розуміння внутрішньої логіки й детермінованості їх появи і розвитку; знання специфіки змісту і форми творів, уміння аналізувати літературні явища з застосуванням сучасних здобутків літературознавчої науки в галузі медієвістики.

Ця програма складена на основі найновіших досліджень української літератури Х – ХVІІІ ст., а отже, відбиває сучасний стан її вивчення. У програмі зафіксовані найвагоміші літературні явища і твори. З метою полегшення користування програмою, критична і дослідницька література подається до кожної теми.

Курс історії української літератури Х – ХVІІІ ст. студенти засвоюють під час лекції, поглиблюють знання на семінарських заняттях і через послідовну, систематичну самостійну роботу. Комплексна діагностика знань і вмінь студентів з дисципліни відбувається із застосуванням модульно–рейтингової системи, параметри якої викладені в робочій навчальній програмі з курсу (включається також перевірка знань студентами художніх текстів, творів напам’ять, опрацювання критичної літератури тощо).

Програма укладається за найоб’ємнішим курсом – для спеціальності “Українська мова та література”. На зменшення обсягу лекційних занять та інших форм роботи для спеціальностей “Українська мова та література і англійська мова”, “Українська мова і література та документознавство” конкретно вказується у примітках до “Вступних зауважень”.

Для успішнішого засвоєння студентами курсу “Історія української літератури Х – ХVІІІ ст. необхідне засвоєння відповідних розділів і тем таких дисциплін:

Історія України ІХ – ХVІІІ століть (за новітніми підручниками);

Історія української культури (розділи до відповідних століть);

Релігієзнавство. Історія релігії і церкви в Україні (розділи, які стосуються прийняття християнства в Україні–Русі, Берестейської унії і всього церковно–релігійного процесу відповідних століть).


Примітки: 1. При укладанні програми враховано досвід формування відповідних програм іншими науковцями, зокрема, Ю.А.Ісіченком та В.В.Яременком (Історія української літератури Х – ХVІІІ століть: Методичні матеріали. – Х., 1989) і В.Т.Полєком (Історія української літератури Х – ХVІІІ ст. – К.: РНМК, 1992).

2. Для спеціальності “Українська мова та література і англійська мова” (48 лекційних годин) зменшення лекційних годин відбувається за рахунок зняття 2 годин з розділу першого та по одній годині з решти чотирьох розділів програми (всього зменшується на 6 годин).

Для спеціальності “Українська мова та література і документознавство” (46 лекційних годин) зменшення лекційних годин відбувається за рахунок зняття 2 годин із розділів першого, другого, третього, та по одній годині з розділів четвертого і п’ятого (всього зменшується на 8 годин).


структура програми навчальної дисципліни

«Історія української літератури Х–ХVІІІ ст.»


Курс: І

Підготовка бакалаврів

Напрям, спеціальність, освітньо–кваліфікаційний рівень

Характеристика навчального курсу

Кільк. кредитів ECTS –

Модуль –

Змістових модулів –

Заг. кількість годин –

Тижневих годин –

0305 – українська мова і література

6.030500 – українська мова і література

Освіт.–квал. рівень – бакалавр

Курс обов’язковий.


Семестр – 1–2


Лекції – 54 (48/46)

Семінари – 28 (18/24)

Сам. робота – 59 (62/ 69)

Вид підсумкового контролю – екзамен


Примітка: у дужках вказано варіативну кількість годин, які відводяться на вивчення курсу «Історія української літератури Х–ХVІІІ ст.» для студентів, які здобувають спеціалізації «Українська мова і література та англійська мова» та «Українська мова і література та документознавство».


^ Структура залікового кредиту навчальної дисципліни

Тема

Кількість годин, відведених на:

Лекції

Семінарські заняття

Самостійну роботу

Індивід. роботу

Змістовий модуль 1: ^ Вступ. Література періоду Київської Русі

Тема 1: Вступ

2 год.




6 год.




Тема 2: Проблема зародження української літератури

2 год.




5 год.




Тема 3: Література періоду Київської Русі: перекладна література

3 год.

2 год.

5 год.




Тема 4: Оригінальна література Київської Русі: система жанрів, літописання

2 год.

2 год.

2 год.




Тема 5: Оригінальна література Київської Русі: розвиток інших жанрів

3 год.




6 год.




Тема 6: «Слово о полку Ігоревім» як видатна пам’ятка літератури Київської Русі. Проблематика та поетика твору.

2 год.










Тема 7: Література «переходової доби» (ХІV – ХVІ ст.). Естетика Ренесансу.

3 год.

2 год.






Змістовий модуль 2: ^ Українська проза від Ренесансу до Бароко (ІІ пол. ХVІ – ХVІІІ століття)

Тема 1: Початки української ренесансної прози. Полемічна публіцистика: причини актуалізації, предмет полеміки, ідейно–художня семантика.

2 год.




9 год.




Тема 2: Іван Вишенський: життя і творчість.

2 год.

2 год.







Тема 3: Полемічні твори початку ХVІІ ст.

1 год.

2 год.

7 год.




Тема 4: Ораторсько–проповідницька проза

2 год.

2 год.







Тема 5: Історіографічна проза ХVІІ – ХVІІІ ст. Козацько–старшинські літописи.

3 год.

2 год.

2 год.




Тема 6: «Історія русів» як видатний історико–публіцистичний твір

1 год.










Змістовий модуль 3: ^ Українська поезія доби Ренесансу і Бароко (друга половина ХVІ – ХVІІІ ст.)

Тема 1: Українське книжне віршування кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. Теорія віршування. Поетики.

2 год.

2 год.

5 год.




Тема 2: Поезія зрілого Бароко (середина і друга пол. ХVІІ ст.)

2 год.

2 год.

2 год.




Тема 3: Українська поезія пізнього Бароко (20–90–ті рр. ХVІІІ ст.)

2 год.

2 год.

2 год.




Тема 4: Творчість «мандрівних дяків»

1 год.










Тема 5: Література пізнього Бароко. Сатира ХVІІІ ст.

2 год.










Зміст. модуль 4: ^ Епоха Бароко. Давня українська драматургія (ХVІІ – ХVІІІ ст.)

Тема 1: Раннє Бароко. Початок драматургії. Теорія драми.

2 год.










Тема 2: Епоха зрілого бароко і розвиток української драматургії

2 год.










Тема 3: Українська шкільна драма ХVІІ ст. (зріле і пізнє бароко)

3 год.

2 год.

4 год.




Тема 4: Інтермедії ХVІІІ ст.

2 год.

2 год.







Тема 5: Вертепна драма.

1 год.










Змістовий модуль 5: ^ Життя і творчість Григорія Сковороди

Тема 1: Григорій Сковорода: доля, творчість, слава.

2 год.




4 год.




Тема 2: «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди: формально–змістові особливості збірки. Байкарій Г.Сковороди.

2 год.

4 год.







Тема 3: Притчі. Філософська проза Григорія Сковороди. Значення творчості поета–мислителя.

2 год.










Всього годин

54 (48 / 46)

28 (18 / 24)

59 / 62 / 69






^ 2. Зміст дисципліни.


ЗМІСТОВИЙ Модуль 1: Вступ. Література періоду Київської Русі


Теми лекційних занять


Лекція 1. Предмет і завдання курсу історії української літератури Х – ХVІІІ ст., її місце в історії української літератури й мови, зв’язок з усною народною творчістю. Специфіка предмету вивчення.

Структура курсу. Рекомендовані підручники й посібники. Довідкові видання, методика роботи з ними. Видання літературних текстів, їх типи. Рукописна традиція і сучасне поняття й розуміння авторського права. Характер і типи давніх рукописів (устав, півустав, козацький скоропис). Художнє оформлення рукописів.

Основні параметри літературного процесу Х – ХVІІІ ст. Література і суспільно–політичний розвиток. Література і релігія, інші види культури (архітектура, живопис, книгодрукування, театр та ін.). Поняття “синкретична писемність”.

Основні етапи вивчення давньої української літератури ХІХ ст. (М.Максимович, І.Вагилевич, І.Франко, П.Житецький, М.Петров, М.Сумцов та ін.). Історико–літературні розвідки (курси) М.Грушевського, С.Єфремова, М.Возняка. Осередки історико–літературної освіти в Україні: Харківський, Київський, Львівський університети. Роль у науковому житті журналів “Основа” (1861 – 1862) та “Киевская старина” (1882 – 1907). Українська література Х – ХVІІІ ст. в інтерпретації російських науковців. Основні досягнення української радянської медієвістики (С.Маслов, О.Білецький, Л.Махновець, М.Грицай, О.Мишанич, В.Крекотень та ін.). Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України – головний центр вивчення давньої української літератури.

Проблема періодизації давнього українського письменства, її авторські варіанти (традиційна періодизація М.Грицая та ін., періодизація С.Єфремова, М.Возняка, М.Грушевського, Д.Чижевського), принципи і критерії періодизацій.


Література: підручники, посібники.

Возняк М.С. Історія української літератури: У 2 кн. – Кн. 1. – Львів, 1992. – 691 с.; Кн. 2. – Львів, 1994. – 555 с.

Грицай М.С., Микитась В.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. – К.: Вища школа, 1989. – 414 с.

Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. – ТТ.1 – 5. – К., 1992 – 1995.

Грушевський М. Історія української літератури. – Т.6. – К.: Обереги, 1995. – 710 с.

Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 688 с.

Франко І. Історія української літератури. Ч.1. Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Зібрання творів: У 50 т. – Т.40. – К.: Наукова думка, 1983. – С.7 – 372.

Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль, Феміна, 1994. – 480 с.

Хрестоматія давньої української літератури / Укл. О.І.Білецький. – К.: Радянська школа, 1967. – 783 с.

Давня українська література. Хрестоматія / Упоряд. М.М.Сулима. – К., 1996.

Матеріали до вивчення історії української літератури: У 5 т. – К.: Радянська школа, 1959. – Т.1. – 651 с.

Степанишин Б. Давня українська література в школі. – К.: Либідь, 2000. – 504 с.


Література до теми

Див. розділ “Вступ” у підручниках і посібниках.

Мишанич О. Давня українська література в загальнослов’янському контексті // Медієвістика: Зб. статей. – Вип. 1. – Одеса: Астропринт, 1998. – С.3 – 15.

Мишанич О. Давня література в українській літературно–критичній та естетичній думці першої пол. ХІХ ст. // Радянське літературознавство. – 1989. – №12.

Мишанич О. Прийняття християнства і давнє українське письменство // Радянське літературознавство. – 1988. – №6.

Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – К.: Видавничій дім “КМ Academia”, 1998. – 154 с.

Жуковська Л.П. Гіпотези й факти про давньоруську писемність до ХІІ ст. // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1981. – С.9 – 35.

Бандура О. Становлення й розвиток письма (основні етапи) // Українська мова та література. – 1999. – №4.

Білецький А. Коріння нашої мови // Вітчизна. – 1992. – №4. – С.143 – 147.

Бурячок А. А насправді було так...: Мовна ситуація в Київській Русі // Літературна Україна. – 1994. – 13 жовтня.

Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К.: Рада, 1995. – 96 с.

Огієнко І.І. Українська церква: Нариси з історії української православної церкви: У 2 т. – Т.Т. 1, 2. – К.: “Україна”, 1993. – 284 с.

Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К.: Дніпро, 1993. – 448 с.

Білоус П. Давньоруська чи давньоукраїнська література? (...) // Слово і час. – 2000. – №4. – С.24 – 29.

Поліщук В. Іван Франко про давність і окремішність української літератури // Зі студій над класиками. – Черкаси: Брама, 2001. – С.34 – 44. (Те ж // Українська мова та література. – 2000. – №25).

Поліщук В. Проблема українсько–російських міжлітературних взаємин у працях Івана Франка // Там само. – С.55 – 61. (Те ж // Дивослово. – 2000. – №9).

Гарчев П.І. Із спостережень над українською лексикою “Повісті врем’яних літ” // Слово і час. – 2000. – №10. – С.22 – 28.



Лекція 2. Проблема зародження української літератури, її початків


Проблема зародження української літератури, її початків: трансплантація чи творче засвоєння? Різні погляди на цю проблему. Українська усна словесність як попередниця й основа писемної літератури (М.Грушевський, І.Франко, Д.Чижевський, сучасні дослідники про це). Дружинний епос раннього Середньовіччя (до 988 р.).

“Влесова книга” і принципова полеміка навколо неї. Проблема автентичності, зміст, проблематика. Основні дослідження і дослідники пам’ятки.

Християнська релігія як інтегративний чинник у розвитку європейської цивілізації епохи Середньовіччя. Ідеологізація мистецтва, підпорядкування його функції завданням пропаганди релігійного вчення, утвердження нових соціальних і морально–етичних ідеалів. Деперсоналізація творів, приглушення індивідуального начала. Країни “латинського кола” (католицизм) і їх культура. “Візантійсько–слов’янське” (“православне”) коло європейських народів.

Періодизація давньої літератури і “стилі доби” (за Д.Чижевським), їх типологічні ознаки (монументальна доба, орнаментальна, переходова і т.д.).

^ Література до теми
Див. розділ “Вступ” та інші відповідні розділи в підручниках і посібниках.

Андрианова–Перетц В.М. Древнерусская литература и фольклор. – Л.: Наука, 1974. – 171 с.

Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1981. – 608 с.

Лозко Г. Українське язичництво. – К.: Український центр духовної культури, 1994. – 96 с.

Білоус П. Давньоукраїнська література і фольклор: проблема художнього коду // Слово і час. – 2002. – №12.

***

Шевченко В. “Влесова книга”: з історії відкриття, досліджень та оцінок // Українська мова та література. – 2001. – Ч.22. – С.1 – 4.

Денисюк І. Релікти лицарсько–дружинної та билинної поезії // Слово і час. – 2003. – №1.

Клочек Г. Світ “Велесової книги”. – Кіровоград: “Степова Еллада”, 2001. – 160 с.

Шульман Л. “Влесова книга” – пам’ятка історії чи містифікація? // Слово і час. – 1991. – №9.

Шевчук В. Загадкова “Велесова книга” // Хроніка – 2000. – 1994. – №3 – 4 (тут і текст). – С.61 – 131.

Яценко Б. “Велесова книга” – героїчний епос України – Руси // Українська мова та література. – 1997. – №33. – С.1 – 3.

Див. іще широкий список літератури про “Влесову книгу” // Українська мова та література. – 2001. – №22.

***

Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. – М.: Наука, 1977. – 320 с.

Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. – 3–е изд. – М.: Наука, 1979. – 359 с.

Поліщук В. Іван Франко про візантизм і його впливи на українсько–руську літературу. Проблема візантійських впливів у працях істориків українського письменства // Зі студій над класиками. Статті. – Черкаси: Брама, 2001. – С.61 – 69.; С.70 – 78.

Білоус П. Зародження української літератури // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2003. – №№1, 2.

Білоус П. Про естетичне значення давньої української літератури // Українська мова та література. – 2000. – Ч.25. – С.1 – 3.

Ковалів Ю. Українська література в історичному інтер’єрі // Українська мова та література. – 2003. – Ч.45. – С.3 – 18.

Нога Г. “Откуда есть пошла” українська література // Слово і час. – 2002. – №6.

Пахаренко В. Українська поетика. – Вид. 2–е. – Черкаси: Відлуння–плюс, 2002. – С.145 – 175.

Токмань Г. Цей багатобарвний мистецький світ. Стаття перша // Дивослово. – 2001. – №4. – С.56 – 59.

Європейське Відродження та українська література ХІV – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1993. – 374 (Збірник праць).

Макаров А. Світло українського Бароко. – К.: Мистецтво, 1994. – 288 с.


Лекція 3. Перекладна література періоду Київської Русі


Християнізація Русі, її роль у розвитку писемності, культури, мистецтва, освіти.

Візантійська естетика, її місце в розвитку європейської художньої думки. Жанрова структура візантійського письменства ІV – ІХ ст., характеристика ораторської (Іоанн Златоуст, Єфрем Сірін), агіографічної (Афанасій Александрійський, Палладій, Іоанн Мосх), хронографічної (Іоанн Малала, Георгій Амартол), повістевої (“Александрія”, повісті про Апіра Премудрого) літератури, апокрифічних і природничих творів. Найпопулярніші типи збірників: Псалтир, “Пчола”, “Златоструй”, “Торжественник”, “Ізмарагд”. “Трансплантація” системи жанрів візантійської літератури на слов’янський ґрунт.

Біблія. Біблія як книга Божа (основа релігійного вчення), як книга людська (багатовіковий запис людських знань), як історичний документ про історію єврейського народу. Походження Біблії, її складові частини – Старий Заповіт (особливо – Книга Псалмів, Пісня пісень, Книга пророка Єзекіїля, Плач Єремії) і Новий Заповіт (особливо – Апокаліпсис). Біблійні мотиви та образи в українській літературі (давні твори, Г.Сковорода, Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, П.Тичина та ін.). Українські переклади Біблії (Г.Смотрицький, П.Куліш, І.Пулюй, І.Нечуй–Левицький та ін.).

Апокрифи. Походження апокрифів як народних творів на біблійні теми “Како сотвори Бог Адама”, “Хожденіє Богородиці по муках”, “Про Соломона і Китовраса”, їх мотиви, художні особливості, структура. Демократизм апокрифів. Апокрифічні мотиви в українському фольклорі й літературі (описання пекла в “Енеїді” І.Котляревського тощо). І.Франко як дослідник апокрифів.

^ Агіографія (житійна література). Змістово–формальні особливості жанру. Збірники житій – “Прологи”, “Четьї–мінеї”, “Патерики”, принципи їх укладання і зміст. (“Житіє Антонія Великого”, “Житіє Василія Нового”, “Житіє Андрія Юродивого”; Синайський, Скитський, Єгипетський, Римський патерики).

^ Церковна лірика та ораторська проза. “Пчола” – збірник афоризмів. Книги природничо–наукові (“Фізіолог”, “Шестиднев”). Історичні хроніки Георгія Амартола та Іоанна Мапали як джерело для знайомства із всесвітньою історією (євреїв, Асірії, Єгипту, Римської держави тощо).

^ Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників.

Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. – М.: Наука, 1977. – 320 с.

Франко І. Візантійська література / Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – Т.29. – К.: Наукова думка, 1981. – С.184 – 194.

Білецький О.І. Перекладна література візантійсько–болгарського походження / Білецький О.І. Зібрання праць. – У 5 т. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1965. – С.128 – 187.

Біблія, або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту (видання українською мовою різних літ).

Новий Заповіт // Вітчизна. – 1990. – №3. – С.167 – 189; №5. – С.179 – 193; №7. – С.171 – 195.

Пісня пісень // Всесвіт. – 1989. – №2. – С.128 – 134 (післямова В.Базилевського “Жива вода з колодязя тисячоліть”).

Сулима В. Біблія і українська література. Навчальний посібник. – К.: Освіта, 1998. – 400 с.

Куценко Л. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. – Кіровоград: “Степова Еллада”, 1999. – 56 с.

Шевчук В. Як би я викладав уроки Біблії в середній школі // Слово і час. – 1991. – № 1. – С.72 – 79.

***

Франко І. Передмови [до видання “Апокрифи і легенди з українських рукописів” т.т. І – V] / Зібр. творів. – У 50 т. – Т.38. – К.: Наукова думка, 1983. – С.7 – 294.

Франко І. Причинки до вивчення церковонослов’янських новозавітних апокрифів / Зібрання творів: У 50 т. – Т.36. – К.: Наукова думка, 1982. – С.100 – 169.

Франко І. Апокриф о Адамі / Зібрання творів: У 50 т. – Т.29. – К.: Наукова думка, 1981. – С.439 – 442.

***

Еремин И.П. О византийском влиянии в болгарской и древнерусской литературах ІХ – ХІІ веков / Лекции и статьи по истории древнерусской литературы. – Л., 1987.



Лекція 4. Оригінальна література Київської Русі: система жанрів, літописання


Ще про стиль літератури Київської Русі (Д.Чижевський, Д.Лихачов та ін.): монументальність, динамізм, етикетність, специфічний тип історизму.

Система жанрів, її залежність від візантійських традицій і взаємодія з жанровою системою фольклору. Функціональний принцип утворення жанрів.

Літописання. Самобутність жанру, його відношення до історіографічної прози інших народів. Синтетичний зміст, використання різних джерел. Особливості композиції: річна стаття як основна композиційна одиниця. Різні теорії про виникнення давньоруського літопису. Поняття про літописне зведення.

“^ Літопис Аскольда” як наукова гіпотеза найранішого вітчизняного літопису.

“Повість врем’яних літ”. Особливості композиції, використання легендарно–повістевого матеріалу. Ідейно–тематичний зміст, політична концепція твору. Редакції і списки “Повісті...”, джерела. Проблема авторства, відомості про Нестора–літописця. Мотиви “Повісті...” в українській літературі (І.Франко, С.Руданський, П.Тичина та ін.), її роль у розвитку вітчизняної історичної прози (Б.Лепкий, Ю.Опільський, С.Скляренко, П.Загребельний та ін.). Краєзнавчі елементи в “Повісті...”.

“^ Київський літопис” (ХІІ ст.) як продовження “Повісті врем’яних літ”. Спільне і відмінне між ними. Локалізація предмету зображення (тільки Київське князівство), звуження політичного ідеалу (боротьба за стольний Київ і вузько місцеві інтереси). Композиційна нечіткість, домінування фактографії над белетристичними якостями. Літописні оповіді про боротьбу проти половців. Оповідання про похід князя Ігоря проти половців у 1185 році.

^ Галицько–Волинський літопис (ХІІІ ст.), його структура, час і місце появи. Жанрова своєрідність, риси воїнської повісті, спроба створення нового типу ідеального героя. Образи князів Романа і Данила, “славетного співака Митуси”. Ремінісценції літопису в українській літературі ХІХ – ХХ століть (М.Костомаров, І.Франко, М.Вороний, Л.Мосендз Р.Іваничук та ін.).

^ Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників.

Золоте слово: Хрестоматія літератури України – Русі епохи середньовіччя ІХ – ХV століть / За ред. В.Яременка. – У 2 кн. – Кн.1. – К.: Аконіт, 2002. – 784 с.; Кн.2. – К.: Аконіт, 2002. – 784 с. Вступна стаття В.Яременка “Златоусти, “Златослови” та “Златоструї” України – Русі епохи Середньовіччя (ІХ – середина ХV ст.)”. – С.11 – 48.

Сліпушко О. Софія Київська: Українська література середньовіччя: доба Київської Русі (Х – ХІІІ ст.). – К.: Аконіт, 2002. – 2002. – 400 с.

Лихачев Д.С. Зарождение и развитие жанров древнерусской литературы. Система литературных жанров Древней Руси / Лихачев Д.С. Исследования по древнерусской литературе. – Л.: Наука, 1986. – С.56 – 95.

Білоус П. Література Київської Русі: постколоніальне прочитання // Українська мова та література. – 2003. – Ч.45.

Білоус П. Жанрова система української літератури (період Київської Русі) // Слово і час. – 2002. – №2.

***

Літопис руський: За Іпатським списком / Пер. Л.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с. (Тут уміщені і “Повість...”, і Київський літопис, і Галицько–Волинський).

Брайчевський М. Літопис Аскольда. – К.: Український центр духовної культури, 2001. – 132 с. (Див. також: Відроджена пам’ятка дев’ятого століття // Київ. – 1988. – №2).

Толочко П. Тисячоліття давньоруського літописання // Київська старовина. – 1999. – №1.

Бичко А. Джерела становлення києворуської історіографії // Духовна спадщина Київської Русі. Зб. статей. – Вип.1. – Одеса. Маяк, 1997. – С.116 – 121.

Шахматов О.О. Літописи // Матеріали... – Т.1. – С.87 – 96.

Шевчук В. Збережено навіки: “Про повість врем’яних літ” та її авторів // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К.: Радянський письменник, 1990. – С.16 – 24.

Гарчев П.І. Із спостережень над українською лексикою “Повісті врем’яних літ” // Слово і час. – 2000. – №10.

Генсьорський А.І. Галицько–Волинський літопис: Процес складання, редакції і редактори. – К.: Видавництво АН УРСР, 1958. – 103 с.

Присьолков М.Д. Початок літописання в Галицько–Волинській землі // Матеріали... – Т.1. – С.96 – 101.

Котляр М. Галицько–Волинський ізвод у колі давньоруських літописів // Київська старовина. – 1999. – №1.

Федорак Н. Хронотоп Галицько–Волинського літопису // Слово і час. – 2000. – №11.

***

Денисенко А. Нестор–літописець // Київська старовина. – 1993. – №1.

Яременко В. Літописець Нестор і його “Повісті врем’яних літ” / Золоте слово: Хрестоматія... – Кн.1. – С.438 – 459.

Сліпушко О. Нестор. Традиція руського літописання і “Повість врем’яних літ” // Софія Київська. – К., 2002. – С.246 – 266.

***

Мосієнко М. Вивчення “Повісті минулих літ” у школі // Українська мова та література. – 1997. – Ч.33. – С.3.



Лекція 5. Оригінальна література Київської Русі: розвиток інших жанрів


“Поучення” Володимира Мономаха. Жанрові особливості. Автобіографічна і дидактична частини. Посилення індивідуально–авторського елементу. Образ державного діяча, воїна, патріота і людини. Форми вираження психологічного стану автора. Думки автора про значення освіти, знання іноземних мов “А коли добре щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь”. Краєзнавчий елемент у “Поученні”. Інші повчання (Луки Жидяти, Феодосія Печерського), їх специфіка.

^ Ораторська та учительна проза. Провідні ораторські жанри (проповідь, “слово” та ін.), їхня залежність від обрядового контексту. Два види проповідей – проста (елементарні основи християнської релігії і співжиття) та урочиста, яка порушувала важливі суспільно–політичні питання і була побудована за всіма правилами ораторського мистецтва. “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона (серед. ХІ ст.) як взірець урочистого красномовства і публіцистики ХІ ст. Місце Іларіона у відстоюванні ідеї рівності церков і народів перед диктатом Візантії. Патріотична семантика твору, його структура, поетикальні елементи (антитеза, метафора). Образи київських князів. Образ Володимира–хрестителя і вимога його канонізації.

^ Творчість Кирила Туровського (друга пол. ХІІ ст.) як вершинне досягнення києворуської ораторської прози (“слова”–проповіді). Відомості про автора. Алегорично–символічна інтерпретація біблійних мотивів, інші засоби образності (описи природи тощо). Обстоювання Кирилом Туровським ідеї державної і церковної єдності Русі (“Притча про сліпого і кривого”). Казання та інші твори Туровського, їх популярність і пізніші ремінісценції в літературі.

Агіографія, патріотичні мотиви її розвитку, типи героїв. Трансформація візантійського “житійного” досвіду.

Княжі житія. Генеза сюжетів житій Ольги і Володимира. “Сказання про Бориса і Гліба” (к. ХІ – поч. ХІІ ст.), використання в ньому традицій мученицьких житій. Композиційна функція внутрішніх монологів у творі. Пропаганда ідеї родового старшинства і заперечення насильства.

“^ Житіє Феодосія Печерського” Нестора. Використання біографічного матеріалу, візантійські традиції у його використанні. Патріотична лінія автора, пропаганда соціальної активності. Своєрідність композиції.

^ Києво–Печерський патерик (20–ті рр. ХІІІ ст.). Листування Симона і Полікарпа як його основа. Естетичні функції епістолярних елементів. Церковно–легендарний зміст, патріотична і дидактична спрямованість патерика. Засоби вираження дидактичного змісту послань Симона і Полікарпа. Агіографічні оповідання (патерикові новели), персонажі.

^ Паломницька проза. Паломництво як феномен середньовічної культури. Унаочнення релігійних концепцій і задоволення бажань пізнання світу. “Житіє і ходіння Данила, ігумена із Руської землі” (поч. ХІІ ст.). Патріотизм автора, його дипломатична місія. Відомості про Русь, Візантію і Палестину доби хрестових походів. Просторово–часова організація сюжету. Використання біблійних образів і мотивів. Образ оповідача. Переклади і дослідження твору.

^ Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників.

Твори Володимира Мономаха // Літопис руський. – К.: Дніпро, 1989. – С.454 – 464.

Повчання Володимира Мономаха (за Лаврентіївським списком) // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – К.: Аконіт, 2002. – С.434 – 60.

Яременко В. “Повчання Володимира Мономаха” // Там само. – С.32 – 33.

Сліпушко О. Володимир Мономах // Сліпушко О. Софія Київська. – К.: Аконіт, 2002. – С.275 – 283.

Рінберг В.Л. “Повчання” Володимира Мономаха і стародавні літературні жанри // Мовознавство. – 1983. – №3. – С.19 – 24.

Лука Жидята. [Твір]. Передмова О.Сліпушко // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – С.310 – 312.

Феодосій Печерський. [Твори]. Передмова О.Сліпушко // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – С.313 – 336.

***

Іларіон. Слово про закон і благодать / Пер. В.Крекотня // Київ. – 1988. – №8. – С.126 – 141.

Мишанич О. Голос давніх віків // Там само. – С.124 – 125.

Молдован А.М. “Слово о законє и благодати” Илариона. – К.: Наукова думка, 1984. – 240 с.

Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать. Передмова В.Яременка // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – К.: Аконіт, 2002. – С.269 – 309.

Шумейко Т. “Слово про закон і благодать” як езотеричний текст // Київська старовина. – 2001. – №4.

Молдован О.М. Мовні особливості “Слова о законі і благодаті” // Мовознавство. – 1980. – №4. – С.69 – 76.

Довжук П. Похвала митрополиту Іларіону // Вітчизна. – 1992. – №2 – 3. – С.161 – 169.

Кирило Турівський. [Твори]. Передмова В.Яременка // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – К.: Аконіт, 2002. – С.158 – 164.

Сліпушко О. Кирило Турівський // Сліпушко О. Софія Київська. – с.304 – 310.

Франчук В. Молитва князя Ігоря – взірець красномовства // Слово і час. – 2001. – №7.

***

Мосієнко М. Житіє як жанр // Українська мова та література. – 1998. – Ч.33. – С.7 – 8.

Александров О. Старокиївська агіографічна проза: Монографія. – Одеса: “АстроПринт”, 1999. – 272 с.

Повідання про святих князів Бориса та Гліба // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – С.231 – 240.

Анонім. Житіє Ольги // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – С.344 – 353.

Пелешенко Ю. Давньокиївська агіографія: нове прочитання // Київська старовина. – 1999. – №5.

Сироїд Д. “Житіє Теодосія Печерського”: деякі аспекти риторики // Медієвістика. Збірник праць. – Вип. 3. – Одеса: АстроПринт, 2002. – С.65 – 73.

***

Абрамович Д. Києво–Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки) Репринтне видання. – К.: Час, 1991. – 280 с.

Крекотень В.І. “Золота книга” українського письменного люду (післямова) // Там само. – С.270 – 278.

Києво–Печерський Патерик. [Текст] // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – С.447 – 557.

Білоус П. “Золота книга” української літератури (“Києво–Печерський патерик” у школі) // Українська мова та література. – 2003. – №3.

***

Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. – Житомир, 1997. – 160 с.

Білоус П. Українська паломницька проза. – К., 1998. – 128 с.

Білоус П. Твори про мандри в давній українській літературі // Українська мова та література у середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2003. – №6. – С.112 – 121.

Білоус П.В. Давньоукраїнські “хоженія” і західноєвропейський роман–подорож ХVІІ – ХVІІІ ст. // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984.

Сулима М. Панорама паломницької прози // Слово і час. – 1999. – №12.



Лекція 6. “Слово о полку Ігоревім” як видатна пам’ятка літератури Київської Русі. Проблематика і поетика твору


Історія тексту пам’ятки і проблема його автентичності. “Скептики” (М.Каченовський, О.Сенковський, Л.Леже, А.Мазон, А.Зимін., О.Сулейменов, А.Нікітін, Г.Грабович та ін.) і прихильники автентичності “Слова”. Історія відкриття