Реферат: Програма фахово-професійна Тема роботи: Моніторинг показників якості та безпечності риби затверджена наказом по нубіп україни 04. 2011р., №301 «З»

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ


Національний університет біоресурсів і природокористування України


Факультет харчових технологій та управління якістю продукції АПК


УДК 619:614.31:637.56 ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ
Завідувач кафедри стандартизації
та сертифікації сільськогосподарської
продукції
к. б. н. доцент Новожилова Є. В.
«___» ____________________ 2011р.

Спеціальність: 8.000001 «Якість стандартизація та сертифікація»


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА


Герасименка Романа Володимировича

на тему: ^ Моніторинг показників якості та безпечності риби


Науковий керівник

д. в. н., професор ________________ Якубчак О.М.

Науковий консультант з еко-

номічних питань,

к. е. н. доцент _________________ Чередніченко О.О.

Автор магістерської роботи _________________ Герасименко Р.В.


Київ 2011

^ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра стандартизації та
сертифікації сільськогоспо-
дарської продукції

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри ________ Новожилова Є. В.


ЗАВДАННЯ

на виконання магістерської роботи студенту

Герасименку Роману Володимировичу

Спеціальність: 8.000001 «Якість, стандартизація та сертифікація»

Програма фахово-професійна

Тема роботи: Моніторинг показників якості та безпечності риби

затверджена наказом по НУБіП України 5.04.2011р., № 301 «З»

Термін подання завершеної роботи «1» червня 2011р.

Вихідні матеріали для виконання роботи: прісноводна риба в зоні обслуговування лабораторії. Система моніторингу риби за показниками безпечності та якості риби в умовах Хмельницької зональної спеціалізованої державної лабораторії ветеринарної медицини з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів.

Перелік питань, що підлягають дослідженню:

4.1. Проаналізувати систему моніторингу якості та безпечності риби в лабораторії.

4.2. Проаналізувати чинну систему моніторингу за безпечністю і якістю риби в зоні обслуговування лабораторії.

4.3 Система моніторингу за якістю риби.

4.4. Система моніторингу за безпечністю риби.

4.5. Дати пропозиції щодо удосконалення чинної системи моніторингу за безпечністю і якістю риби.


Науковий керівник
магістерської роботи,

д. в. н., професор ___________ Якубчак О.М.
Завдання прийняв до виконання ___________ Герасименко Р.В.

Завдання видане «7» червня 2010р.


РЕФЕРАТ


Магістерська робота «Моніторинг показників якості та безпечності риби», викладена на 83 сторінках комп’ютерного тексту, містить 12 таблиць, 1 рисунок.

Хмельницька зональна спеціалізована державна лабораторія з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів працює згідно державного плану вивчення епізоотичної ситуації щодо поширення інфекційних та інвазійних хвороб риб.

^ Мета роботи ̶ удосконалення системи моніторингу за показниками якості та безпечності риби в умовах Хмельницької зональної спеціалізованої державної лабораторії з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів.

^ Об’єкт досліджень ̶ система моніторингу в зоні обслуговування лабораторії за якістю і безпечністю риби.

Методи досліджень ̶ аналізу, синтезу, біологічні, хімічні, мікологічні, паразитологічні, гідробіологічні, органолептичні.

^ Результати досліджень ̶ проаналізовано виконання чинного плану державного моніторингу в умовах Хмельницької зональної спеціалізованої лабораторії з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів. Встановлено, що: що окремі рибогосподарства мали проблеми щодо захворювань риби, зокрема у 2008 році ̶ 41,5 %, у 2009 році – 40 %, а у 2010 – 29%. Паразитарних захворювань за 2008 рік було виявлено 304 випадки, 2009 рік ̶ 580 випадків, 2010 рік ̶ 370 випадків. Мікологічних хвороб у 2009 році виявлено 9 випадків, у 2010 році ̶ 5 випадків. За санітарно-бактеріологічною оцінкою водойм у 2008 році було виявлено 5 позитивних випадків, 2009 році ̶ 30 випадків, в 2010 році ̶ 34 випадки. За 2008 ̶ 2010 роки хвороби вірусної та бактеріальної етіології не реєструвалися.

Проаналізувавши роботу лабораторії, прийшли до висновку, що моніторинг здійснюється тільки за хворобами риб, але для того, щоб підтримувати благополуччя господарств, екологічне благополуччя довкілля, безпеку споживача, необхідно здійснювати комплексний моніторинг за показниками безпечності не тільки риби, а й водойм та інших чинників, пов’язаних з безпекою риби та рибної продукції.

Дані рекомендації щодо моніторингу можуть бути використані при проведенні моніторингу на наступні роки.


Ключові слова: БЕЗПЕЧНІСТЬ, ЯКІСТЬ, МОНІТОРИНГ, ГІДРОБІОНТИ, ПРІСНОВОДНА РИБА.

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ………………...………..8

ВСТУП………………………………………………………………….…………....9

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………….……….…11

1.1 Якість і безпечність продукції ̶ основне завдання

стандартизації в Україні………………………….…………………….…...11

1.2 Щодо державного моніторингу за епізоотичною ситуацією

з хвороб риб…..………………………………………………………….….18

1.3 Значення риби в екосистемі України .... …………………………..…23

1.4 Небезпеки, пов’язані з хворобами риб ...………………………………27

1.4.1 Опісторхоз ……………………………………………………………..27

1.4.2 Дифілоботріоз ...……………………………………………………….30

1.4.3 Сальмонельоз .…………………………………………………………34

1.5 Заключення з огляду літератури .………………………………………35

2. РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ …………………...………….37

2.1 Мета, об’єкт, предмет, матеріали та методи досліджень …………….37

2.2 Характеристика лабораторії ……………………………………………48

2.3 Система моніторингу за захворюваннями прісноводної риби в

умовах Хмельницької зональної спеціалізованої державної

лабораторії з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів ..…………..50

2.3.1 Паразитологічні дослідження риби ………………………………….52

2.3.2 Мікробіологічні та вірусологічні дослідження риби………………..54

2.3.3 Мікологічні дослідження риби ………………………………………57

2.3.4 Визначення якості живої та снулої риби …………………………….57

2.4 Удосконалення системи моніторингу в зоні

обслуговування лабораторії…………………………….…………………..58

2.5 Економічна доцільність результатів дослідження ……………………63

ВИСНОВКИ ……………………………………………………..…………………64

РЕКОМЕНДАЦІЇ ……………………………………………………..……………66

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ……………………………………………………..……..67

АНОТАЦІЯ ………………………………………………………………………...73

ДОДАТКИ ………………………………………………………………….............75

ДОДАТОК А (Наказ головного державного інспектора

ветеринарної медицини) ……...……………………………………………75

ДОДАТОК Б (Хвороби риб) ……………………………………...………...80

ДОДАТОК В (Тези) ...….……….……………………………………...……82


^ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ


ХП ̶ харчові продукти

НПА ̶ нормативно-правовий акт

ОВВ ̶ органи виконавчої влади

ТР ̶ технічний регламент

НД ̶ нормативний документ

МОЗ ̶ Міністерство охорони здоров’я

МДР ̶ максимально допустимі рівні

МЕБ ̶ Міжнародне Епізоотичне Бюро

ЄС ̶ Європейський Союз

ХЗСДЛзХПРіГБ ̶ Хмельницька зональна спеціалізована державна лабораторія з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів

ДНДІ ЛД ВСЕ ̶ Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи

мкм ̶ мікрометр

МАФАнМ ̶ мезофільні аеробні і факультативно-анаеробні мікроорганізми

БГКП ̶ бактерії групи кишкових паличок

ПЛР ̶ полімеразна ланцюгова реакція


ВСТУП


В світовому рибному господарстві аквакультура визнається одним із головних факторів, що сприяє збільшенню виробництва рибної продукції і забезпеченню потреб населення. Риба і морепродукти відносяться, до так званих, «харчових продуктів здоров’я». Їх цінність полягає, в першу чергу, наявністю в їх складі великої кількості повноцінних білків, в склад яких входять усі життєво необхідні амінокислоти.

Вся риба, виловлена із внутрішніх прісноводних водойм України, використовується для вживання населенням і виготовлення рибного борошна та іншої продукції. В цілому, для переважної більшості населення України нині властива дієтична неповноцінність харчування. Якщо в країнах Європи споживання риби, в середньому ̶ 30 кг/чол. (при високому рівні споживання м'ясних і молочних продуктів), то в Україні при раніше рекомендованій нормі 20 кг/чол., фактичне споживання в 1990 г було 18 кг/чол., а в 2000 р. ̶ лише 8 кг/чол. Це обумовлено як різким погіршенням цінової доступності таких продуктів, так і скороченням рибного ринку. Нинішні об'єми виробництва харчової рибної продукції забезпечують тільки 6 кг/чол. Згідно з прийнятою Верховною Радою Законом України „Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року" (Закон від 19.02.2004 № 1516-IV) в 2010 році споживання риби на душу населення повинне досягти 15 кг, а загальний вилов ̶ 750 тис. т [1]. У зв’язку з ростом попиту на рибу і рибну продукцію, а, відповідно, і ростом кількості рибогосподарств, зростає ймовірність захворювання риби вірусними, бактеріальними, паразитарними хворобами, а також зростає ймовірність захворювання людей спільними хворобами людей і риб, а також отруєння рибою і продукцією з неї [2,3]. Відповідно для контролю епізоотичної ситуації в Україні щодо хвороб риб створена система моніторингу, яка призначена для вивчення й аналізу епізоотичної ситуації, вивчення причин і джерел виникнення хвороб, охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників заразних хвороб, захист населення від хвороб, спільних для прісноводних риб і людей (відповідно до наказу Державного департаменту ветеринарної медицини №67 від 04.06.2004) [4].

У зв’язку з цим, метою нашої роботи є удосконалення системи моніторингу за показниками якості та безпечності риби в умовах Хмельницької зональної спеціалізованої державної лабораторії з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів (ХЗСДЛзХПРіГБ).



^ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ


1.1 Якість і безпечність продукції ̶ основне завдання стандартизації в Україні

Нині в провідних країнах світу питання якості ̶ у центрі економічних інтересів держави та громадян, що дозволяє їм бути лідерами світових ринків.

Лідерство у світовій економіці, успіхів у соціальному і культурному розвитку досягають країни, спроможні забезпечити якість продукції, яка надає їх виробни­кам конкурентної переваги, а споживачам — задоволен­ня їх потреб.

Розвиток цивілізації погіршує якість навколишньо­го середовища та харчових продуктів (ХП), що призво­дить до погіршення здоров'я людей та катастрофічного зниження якості життя. Для власного захисту споживачі вимагають убезпечити продукцію та довкілля.

Ураховуючи економічний, екологічний і соціаль­ний стан в Україні проблему забезпечення якості мож­на розглядати як найактуальнішу проблему збереження генофонду [5].

Конституцією України [6] всім громадянам гаранту­ється право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право вільного доступу до інформації щодо стану до­вкілля, якості та безпечності ХП і предметів побуту.

Забезпечується це право громадян законами, НПА (нормативно-правові акти), якими встановлюються правила і порядок регулювання якості та безпечності.

Згідно з Законом [7], споживач має право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та об­слуговування; безпеку продукції (товарів); необхід­ну доступну, достовірну та своєчасну інформацію щодо продукції, її кількості, якості, асортименту; виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих неякісною чи фальсифікованою продукцією, а також майнової та моральної шкоди; звернення до су­ду та інших уповноважених органів виконавчої влади (ОВВ) за захистом порушених прав тощо.

У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» [8] подано перелік заходів, за допомогою яких держава убезпечує якість ХП з метою захисту жит­тя і здоров'я населення від шкідливих факторів, які мо­жуть бути присутніми у ХП. Серед них: встановлення обов'язкових параметрів безпеки для ХП, мінімальних специфікацій якості, санітарних заходів та ветеринарно-санітарних вимог до об'єктів та осіб, зайнятих у процесі виробництва, зберігання, продажу; встановлення стан­дартів для ХП, убезпечення нових ХП для споживання громадянами до початку їх обігу в Україні; забезпечен­ня наявності в ХП спеціального дієтичного харчування, функціональних ХП і дієтичних добавках, заявлених особ­ливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби, встановлення вимог щодо знань, умінь, стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продав­ців (постачальників); здійснення державного контролю на об'єктах, де виробляються та переробляються продук­ти і держнагляду за дотриманням встановлених вимог, а також встановлення відповідальності осіб, які не вико­нують обов'язкові вимоги і положення.

В Україні створено Національну Комісію з Кодексу Аліментаріус, обов'язком якої є координація діяльності щодо гармонізації вітчизняного законодавства до між­народного у сфері безпечності та якості ХП, розроблян­ня проектів нових та зміни до існуючих санітарних за­ходів; розробляння обов'язкових параметрів безпечнос­ті ХП, а також методів та процедур для убезпечення ХП у процесі їх виробництва та обігу; сприянню впрова­дження нових технологій, міжнародних стандартів та вітчизняних технічних регламентів (ТР) щодо техноло­гій виробництва ХП та нових методів їх контролю.

Рекомендації цієї Комісії щодо максимальних залиш­ків пестицидів та ветпрепаратів у ХП, інших забрудню­ючих речовин, харчових добавок, допустимі дози спожи­вання дієтичних добавок, методи та процедури держав­ного нагляду та контролю ХП.

Державній ветеринарно-санітарній експертизі під­лягають об'єкти підконтрольні ветеринарній службі: ХП тваринного походження; проекти потужностей та потужності для виробництва та обігу ХП з метою видачі експлуатаційного дозволу; потужності, що виробляють ХП для імпорту в Україну та експортні потужності з ме­тою відповідної реєстрації; системи забезпечення якості та безпечності на потужностях виробництва ХП.

Санітарною чи Ветеринарною службами встановлю­ються вимоги до потужностей (об'єктів), виробничих процесів, умов зберігання або інших вимог стосовно ХП, імпортованих в Україну. Забороняється імпорт ХП чи ін­ших об'єктів санітарних заходів, якщо під час інспекту­вання відповідна служба виявила недотримання вста­новлених вимог.

Виробники ХП зобов'язані погоджувати технологію їх виробництва із Санітарною чи Ветеринарною службою.

Будь-який імпортований вантаж ХП підлягає прикор­донному стандартному контролю санітарним або вете­ринарним прикордонним інспектором, який здійснюєть­ся на призначених прикордонних постах та передбачає перевірку документів та візуальну інспекцію.

Крім Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» в Україні чинними є інші НПА, якими регулюються питання якості та без­печності продукції.

Закон України «Про ветеринарну медицину» [9] спрямований на посилення державного ве­теринарного контролю за ветеринарно-санітарною без­пекою продуктів тваринництва, охорони довкілля, за­хист прав фізичних та юридичних осіб у сфері забез­печення ветеринарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Обов'язковим є державний ветеринарний контроль на ринках, де організовано торгівлю тваринами, продукта­ми і сировиною тваринного та рослинного походження. Експертиза продукції проводиться після обов'язкового пред'явлення документа, що засвідчує особу її власника. Неякісна продукція затримується й утилізується.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епі­демічного благополуччя населення» [10] надається право громадянам на безпеч­ні для здоров'я і життя ХП, питну воду, умови праці, на­вчання, виховання, побуту, відпочинку та довкілля; учас­ті у розроблянні обговоренні та громадській експерти­зі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення про­позицій з цих питань до відповідних органів; відшкоду­вання шкоди завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадяна­ми санітарного законодавства; достовірну та своєчас­ну інформацію щодо стану свого здоров'я та населення, а також стосовно наявності й можливих факторів ризи­ку для здоров'я та їх ступінь.

З метою забезпечення здоров'я і життя людини проекти нормативно-технічної, організацій-методичної документації, продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали, передача або збут яких може завдати шкоду здоров’ю підлягають експертизі.

З метою недопущення на територію України неякіс­ної, небезпечної, шкідливої продукції Законом України «Про державне регулювання імпор­ту сільськогосподарської продукції» [11] передбачено, що сільськогосподарська продукція, яка вво­зиться на територію України, підлягає обов'язковій сертифікації, санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а продукція тваринного походження — ветеринарному контролю і за показниками безпеки повинна відповідати вимогам чинним в Україні. Іноземні сертифікати визнаються за наявності Угоди про взаємне визнання таких сертифікатів. Підставою для перевезення через митний кордон України продукції є сертифікат відповідності виданий уповноваженим органом, або свідоцтво про ви­знання іноземного сертифіката.

Продукція, яка може нести небезпеку для здоров'я і життя людей, тварин, рослин, майна громадян, довкіл­ля згідно з Законом України «Про підтвердження відповідності» [12] перебуває у законодавчо регу­льованій сфері. Це означає, що на таку продукцію у за­конодавчому порядку розроблено максимально (гранич­но) допустимі рівні (концентрації) показників безпеки. І така продукція підлягає обов'язковій процедурі під­твердження відповідності встановленим законодавством допустимим нормам.

Згідно з Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» [13], на продукцію, яка може нес­ти небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин, рос­лин, довкілля, розробляються ТР задля захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, запобігання недобро­совісній практиці.

Продукція, яка буде вводитись в обіг в Україні повин­на обов'язково відповідати вимогам ТР.

Згідно з Законом України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» [14] виробництво суб'єктів госпо­дарювання, які переробляють продукти лову, підлягають атестації відповідно до обов'язкових вимог технічної та нормативної документації (НД), вимогам щодо переробляння, добування, зберігання, транспортування.

Виробник повинен забезпечити контроль якості та безпечності продуктів лову та ХП з них на усіх стадіях їх переробляння та супутніх матеріалів. Такий контроль здійснює виробнича лабораторія, яка підлягає атестації.

ХП реалізується лише за наявності ветеринарного свідоцтва, свідоцтва виробника про якість, сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в Україні іно­земного сертифіката (для імпортованої продукції).

Приведеними вище законами встановлені обов'язкові заходи і вимоги щодо забезпечення якості та безпечнос­ті сільськогосподарської та харчової продукції, а в разі виявлення неякісної, шкідливої про­дукції вона повинна бути на підставі перевірок вилуче­на з обігу.

Неякісна та небезпечна продукція, згідно з Законом [13]:

■ яка не відповідає вимогам чинних в Україні НПА і НД стосовно відповідних видів продукції щодо їх спо­живчих властивостей, їх безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;

■ якій з метою збуту споживачам виробником (про­давцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентичною, як продукція, за яку вона видається;

■ під час маркування якої порушено встановле­ні законодавством вимоги щодо маркування та (або) до змісту і повноти інформацій, яка має при цьому повідомлятися;

■ термін придатності якої до споживання або вико­ристання закінчився;

■ на яку немає передбачених законодавством від­повідних документів, що підтверджують її якість і безпеку.

З метою захисту прав споживачів та запобігання ре­алізації продукції, небезпечної для життя та здоров'я громадян, була прийнята Постанова Кабміну «Про вдоскона­лення контролю якості і безпеки харчових продуклв» [15], якою зобов'язано Держстандарт України посилити контроль за якістю й безпекою ХП вітчизняного та закордонного виробництва на відповідність їх вимогам стандартів.

Указом Президента «Про вдосконалення державного контролю за якістю та безпекою продуктів харчуван­ня, лікарських засобів та виробів медичного призна­чення» [16] було створено Національне агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення, а контроль необхідно здійснювати у про­цесі виробництва, експорту та імпорту цих об'єктів.

Указом Президента «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» [17] передбачено, що Кабмін зобов'язаний забезпечити необхідні заходи щодо упро­вадження систем управління якістю (СУЯ) та охорони довкілля на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів серії 9000 та серії 14000.

У 2002 році Кабміном була затверджена Концепція державної політики у сфері управління якістю продук­ції [18], в якій визначено стратегічні напрямки, мето­ди і механізми реалізації державної політики у сфері управління якості. Передбачалось, що державна полі­тика у сфері якості повинна орієнтуватись на задово­ленні потреб споживачів на якісну та безпечну продук­цію, збереженні та відновленні безпеки довкілля, упро­вадженні СУЯ продукції та довкілля відповідно до вимог міжнародних стандартів тощо.

Відповідно до вимог Закону [10] Міністерством Охорони Здоров’я (МОЗ) України під­готовлені та затверджені «Державні санітарні правила і норми. Допустимі дози, концентрації, кіль­кості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподар­ській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ» [19], в яких, з урахуванням су­часних наукових досліджень у галузі гігієни та токсико­логії пестицидів та агрохімікатів, встановлено допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестици­дів у сільськогосподарській сировині ХП, повітрі робо­чої зони, атмосферному повітрі воді водоймищ та грун­тах, а також рівень діючої речовини та допустима добо­ва доза цих об'єктів.

Оскільки у Законах України і НПА встановлені обов'язкові для виконання вимоги, то в усіх законах пе­редбачено державний контроль і нагляд за дотриманням цих вимог.

Ці заходи регламентуються Декретом Кабміну «Про державний нагляд за додер­жанням стандарпв, норм і правил та відповідальність за їх порушення» [20]. Державний нагляд здійснюється за дотриманням обов'язкових вимог стандартів, норм і правил щодо якості та безпечності продукції на всіх етапах її жит­тєвого циклу, при імпортуванні продукції. У разі пору­шення обов'язкових вимог законодавством передбачена цивільно-правова, адміністративна та кримінальна від­повідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з чинним законодавством нормуван­ня показників безпеки здійснює МОЗ. На даний час Міністерством затверджено [19] щодо максимально допустимих рівнів (МДР) пестицидів та [21] щодо радіонуклідів, а вимоги щодо інших показ­ників безпеки ХП викладено у [22], які були розробле­ні у 80-ті роки минулого століття і до цього часу не пе­реглядались. Обов'язкові вимоги щодо МДР показників безпеки продукції тваринного походження, кормів, кор­мових добавок тощо регламентовані документом [23], який переважно дублює [22] щодо ХП.


^ 1.2 Щодо державного моніторингу за епізоотичною ситуацією з хвороб риб

Державний моніторинг за хворобами риб в Україні здійснюється зональними лабораторіями: Хмельницькою, Керченською та Центральною державною лабораторією ветеринарної медицини у відповідності до наказу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 4 червня 2004 року №67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2004 р. за № 744/9343 [4], дані лабораторії керуються відповідними положеннями, Конституцією України, іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛДВСЕ).

Зональна лабораторія є державною установою ветеринарної медицини з питань прогнозування, діагностики, розробки заходів попередження заносу на територію країни збудників особливо небезпечних заразних хвороб, здійснення моніторингу, розробки та впровадження методик діагностики інфекційних та інвазійних захворювань прісноводних риб та інших гідробіонтів, а також оцінки якості і безпеки продукції тваринного походження, кормів тваринного і рослинного походження для годівлі риб.

Зональна лабораторія має свою матеріально-технічну базу (територію і будівлі, автомобільний і водний транспорт, лабораторне обладнання і апаратуру) та на сучасному рівні проводить патолого-анатомічні, гістологічні, мікроскопічні, бактеріологічні, біологічні, вірусологічні, серологічні (імунологічні), гельмінтологічні, гематологічні, токсикологічні, радіологічні та інші лабораторні дослідження.

Зона обслуговування зональної лабораторії визначається і затверджується Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

Плани лабораторно-діагностичних досліджень розробляються з метою здійснення моніторингу щодо інфекційних та інвазійних хвороб з урахуванням вимог Міжнародного кодексу охорони здоров'я водних тварин, а також з урахуванням епізоотичного стану щодо небезпечних заразних хвороб прісноводних риб, зареєстрованих в Україні. Плани погоджуються з ДНДІ ЛД ВСЕ і затверджуються Державною ветеринарною і фітосанітарною службою України.

Основними завданнями зональної лабораторії є:

здійснення моніторингу заразних хвороб риб та інших гідробіонтів з урахуванням відповідних міжнародних стандартів, керуючись Міжнародним кодексом охорони здоров'я водних тварин у зоні обслуговування;

охорона території зони обслуговування від занесення з територій інших держав або карантинної зони збудників заразних хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів;

вивчення й аналіз епізоотичної ситуації в прісноводних водоймищах зони обслуговування, причин і джерел виникнення хвороб, шляхи розповсюдження їх збудників;

розробка та впровадження в практику нових методик з діагностики заразних хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів;

організація і проведення планових і позапланових обстежень, лабораторних досліджень з метою діагностики заразних захворювань прісноводних риб;

захист населення від хвороб, спільних для прісноводних риб і людей;

вивчення та аналіз епізоотичної ситуації в зоні обслуговування, причин і джерел виникнення, шляхів розповсюдження збудників заразних хвороб прісноводних риб та факторів, що обумовлюють їх поширення;

забезпечення організації та проведення планових і непланових досліджень з метою діагностики заразних хвороб прісноводних риб та інших гідробіонтів;

проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного походження, яка використовується для годівлі риб або виготовлення кормів, а також готових кормів і кормових добавок;

надання методичної, практичної і консультативної допомоги спеціалістам ветеринарної медицини відділів діагностики і боротьби з хворобами риб обласних лабораторій ветеринарної медицини і міжрайонних (зональних) дільниць державної ветеринарної медицини з боротьби із хворобами прісноводних риб;

участь у розробці й організації проведення разом з територіальними органами ветеринарної медицини профілактичних, діагностичних, ветеринарно-санітарних, карантинних і інших заходів щодо боротьби з хворобами прісноводних риб;

упровадження в практику досягнень науки та передового досвіду.

До компетенції зональної лабораторії належать:

- обстеження місць існування прісноводних риб і інших гідробіонтів з проведенням діагностичних виловів їх і лабораторного дослідження з метою епізоотичної оцінки стану водної фауни і прогнозування виникнення хвороб;

- проведення експресних (у тому числі пошукових) лабораторних досліджень заразних хвороб прісноводних риб, негайне повідомлення у встановленому порядку відповідних органів ветеринарної медицини про випадки позитивних результатів досліджень;

- розробка рекомендацій з попередження, а в разі виникнення вогнищ заразних захворювань риб ̶ термінових заходів з їх ліквідації, а також профілактики можливого розповсюдження їх;

- проведення за дорученням Державного департаменту ветеринарної медицини апробації методів діагностики захворювань прісноводних риб і інших гідробіонтів, нових діагностичних препаратів і лікувальних засобів, що належать до компетенції зональної лабораторії;

- проведення ветеринарно-санітарної, хіміко-токсикологічної та радіологічної оцінки кормів для риб;

- організація проведення клінічних, бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, паразитологічних і інших видів досліджень;

- відбір зразків риби та інших гідробіонтів для діагностичних досліджень з метою визначення якості та безпеки;

- участь в організації і проведенні семінарів з спеціалістами ветеринарної медицини з питань профілактики, діагностики і ліквідації заразних і незаразних хвороб прісноводних риб;

- проведення скринінгових та підтверджувальних методів діагностики заразних хвороб прісноводних риб, а також здійснення контролю за якістю та безпекою продукції тваринного походження;

- направлення на місця спеціалістів для уточнення діагнозу, надання практичної допомоги в організації і проведенні протиепізоотичних та ветеринарно-санітарних заходів у разі виникнення небезпечних (у тому числі для людей) заразних хвороб прісноводних риб та гідробіонтів;

- виконання комплексу заходів щодо метрологічного забезпечення робіт та режиму роботи з мікроорганізмами II, III, IV груп патогенності;

- виконання завдань Державного департаменту ветеринарної медицини і Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини та інших робіт, які належать до компетенції зональної спеціалізованої лабораторії;

- проведення атестації робочих місць, акредитації міських, районних, міжрайонних державних лабораторій ветеринарної медицини з питань діагностики заразних хвороб прісноводних риб за дорученням Державного департаменту ветеринарної медицини і Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини;

- відповідно до Положення про Державний департамент ветеринарної медицини разом з державною санітарно-епідеміологічною службою розслідування випадків виникнення серед населення захворювань, спільних для прісноводних риб і людей, а також загибелі риби та інших гідробіонтів, пов'язаних з отруєнням.

Зональна лабораторія у межах своєї компетенції має право:

контролювати й оцінювати епізоотичний стан та надавати рекомендації спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, організацій і рибних господарств з профілактики, діагностики, ліквідації хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів щодо виконання карантинних заходів;

у відповідності до статті 13 Закону України "Про ветеринарну медицину" одержувати від юридичних і фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з відтворенням, вирощуванням і утриманням риби, документи і матеріали, необхідні для додаткового вивчення епізоотичного, ветеринарно-санітарного стану рибних господарств;

безперешкодно відвідувати підконтрольні об'єкти в закріпленій зоні;

використовувати діагностичну базу обласних, районних, міських державних лабораторій ветеринарної медицини для проведення діагностичних досліджень на місцях;

проводити ветеринарно-санітарну експертизу риби і рибної продукції;

при підозрінні або виявленні карантинних хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів розробляти попередні заходи до прийняття рішення про введення карантинних обмежень на рибне господарство, окреме водоймище;

за дорученням Державного департаменту ветеринарної медицини та Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини перевіряти роботу спеціалістів рибних господарств різної форми власності, міжрайонних (зональних) дільниць, відділів діагностики і боротьби з хворобами риб обласних державних лабораторій ветеринарної медицини, юридичних і фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність у галузі ветеринарної медицини з питань профілактики, діагностики і боротьби з хворобами прісноводних риб;

видавати експертні висновки за результатами лабораторно-діагностичних досліджень щодо захворювань прісноводних риб, якості та безпеки риби, інших гідробіонтів і продукції з них, а також якості кормів, які використовуються для годівлі риби та гідрохімічних показників води;

проводити лабораторно-діагностичні дослідження кормів тваринного і рослинного походження для годівлі риб та інших гідробіонтів за рахунок їх власників [4].


^ 1.3 Значення риби в екосистемі України

Риба містить у собі важливі для людини компоненти, що сприяють покращенню здоров'я та подовжують життя. Це повноцінні білки, які швидко засвоюються і мають майже всі незамінні амінокислоти, ліпіди, ферменти, біологічно активні речовини. Рибні продукти відрізняються дуже низьким вмістом холестерину, а також здатністю регулювати холестериновий обмін в організмі людини та підвищувати стійкість до серцево-судинних захворювань.

За хімічним складом м’ясо риб близьке до м’яса теплокровних тварин [2]. Хімічний склад і калорійність м’яса свіжої риби наведені в табл. 1.1:


Таблиця 1.1 Склад (%) і калорійність м’яса риб

Вид риби

Вода

Білки

Жири

Мінеральні солі

Калорій в 1 кг м’яса

Короп ставковий

74,4-79,75

18,0-19,5

1,8-7,9

1,28

950

Лящ

69,2

21,7

8,1

1,0

1645

Сазан

77,5

17,4

4,0

1,1

1080

Карась

80,8

17,6

0,5

1,1

770

Щука європейська

80,3

18,3

0,5

0,9

800

Судак озерний

79,9

18,9

0,2

1.0

795

Окунь європейський

79,5

19,5

0,7

1,3

825

Сом

78,9

16,5

3,4

1,2

990


Білки мають в своєму складі альбуміни, глобуліни, протаміни тощо. М’ясо деяких риб (осетрові, судак, короп тощо) містять велику кількість колагену, який при високій температурі перетворюється в глютин. Кількість білка в м’ясі риб коливається в межах 15 ̶ 26%.

Жири складаються із тригліцеридів жирних кислот ̶ олеїнової, ліноленової, зоомаринової тощо. В них міститься 0,3 ̶ 1,8% холестерину, вуглеводів, ліпохромів; близько 0,02% йоду і фосфору, а також вітамінів А і D. Кільк