Реферат: Вступ
ВступМалий бізнес – особливий вид виробничо-торгівельної діяльності, надання послуг чи посередництва, який характеризується повною свободою вибору та інноваційним характером здійснення, значною ймовірністю економічного ризику та чіткою орієнтацією на досягнення комерційного зиску. Малий бізнес здатен в умовах економічної кризи в країні при мінімальному рівні державної підтримки створювати нові робочі місця, зменшувати соціальну напругу в суспільстві, розробляти та впроваджувати нові зразки продукції та послуг, забезпечувати вагому частку бюджетних надходжень у вигляді податків. Таким чином, розвиток малого бізнесу є необхідним компонентом розвитку демократичної держави.
Розвиток малого бізнесу неодмінно потребує підготовки висококваліфікованих підприємців (керівників, менеджерів, спеціалістів), здатних реалізувати у своїй діяльності вимоги ринкових відносин, менеджменту і бізнесу. Практична реалізація підприємцями будь-якого комерційного проекту суттєво ускладнюється чи стає навіть неможливою без попередньо розробленого бізнес-плану. Виходячи з цього, з метою розв’язання головних завдань курсу “Організація малого бізнесу”, студенти виконують курсову роботу по розробці бізнес-плану конкретного підприємницького проекту.
Бізнес-план є широко розповсюдженим у ринковій економіці інструментом менеджменту, основою конкретної маркетингової, фінансової, матеріально-технічної, кадрової політики ведення бізнесу. Ретельно підготовлений бізнес-план розкриває всі сторони здійснення комерційного проекту, який розроблений на базі конкретної підприємницької ідеї, тому його можна вважати формою експертної оцінки та ефективності здійснення цього проекту.
Бізнес-план можна швидко переробити на заявку на фінансування проекту, оскільки в ньому міститься вся необхідна інформація про залучення коштів для започаткування і розвитку конкретного бізнесу.
Неабияке значення має наявність бізнес-плану також і з психологічного погляду, бо він викликає почуття солідності і обгрунтованності підприємницького проекту власника чи власників. Справа бізнесу набуває при цьому цілеспрямованості, а підприємець чи підприємці отримають реальний інструмент контролю за просуванням фірми до встановлення мети.
У кропітному та трудомісткому процесі складання бізнес-план виступає як інструмент самонавчання, тобто майбутні керівники, менеджери та спеціалісти набувають необхідних знань та досвіду для своєї подальшої діяльності.
^ 1.Вибір теми курсової роботи, як пошук привабливої підприємницької ідеї
У відповідності із навчальним планом, зразу ж після захисту курсової роботи та складання іспиту з “Організації малого бізнесу”, студенти приступають до підготовки атестаційної роботи бакалавра в умовах певного дефіциту часу. При цьому вирішити проблему з дефіцитом часу можна у тому разі, коли теми курсової і атестаційної роботи будуть співпадати. Іншими словами атестаційна робота бакалавра буде подальшим поглибленням та деталізацією теми курсової роботи з “Організації малого бізнесу”. Це підвищує значення вдалого вибору теми курсової роботи, який фактично буде являти собою пошук привабливої підприємницької ідеї у сфері малого бізнесу з метою складання бізнес-плану реалізації цієї ідеї.
Не можна виключати ситуацію, коли бізнес-план, розроблений при підготовці курсової роботи, може показати недоцільність реалізації запропонованої студентом підприємницької ідеї з причин дуже високих рівнів ризиків, від’ємного значення чистої теперішньої вартості проекту, перевищення значення точки беззбитковості запланованим обсягам виробництва тощо. Це не означає, що треба починати шукати нову ідею і готувати інший бізнес-план. Справа в тому, що в процесі планування від’ємний результат може мати більше значення, ніж позитивний, тому загальна оцінка курсової роботи буде залежати у першу чергу від детальності, всебічності та глибини обгрунтованності проробки усіх розділів бізнес-плану, а не від величини показників ефективності інвестиційних витрат у реалізацію вибраної студентом конкретної підприємницької ідеї.
Нема сумніву у тому, що пошук привабливої ідеї для здійснення бізнесу – непросте і відповідальне завдання студента – майбутнього підприємця чи менеджера.
Взагалі, проблема підприємницької ідеї має дві істотні особливості:
по-перше, без наявності конкретної ідеї розробити бізнес-план і здійснювати підприємницьку діяльність неможливо;
по-друге, в процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї обов’язково здійснюється накопичення, порівняльний аналіз і оцінка ідей.
Накопичення ідей, які могли б стати предметом підприємницької діяльності – це результат усвідомлення зовнішнього оточення: рівня конкуренції на відповідних ринках товарів і послуг; наявності споживачів та знання їх потреб зараз і у майбутньому; можливість залучення капіталу, рівня науки, техніки і технології; особливостей чинного законодавства та інших факторів.
Порівняльний аналіз і вибір конкретних ідеї із накопиченого масиву здійснюється по різним критеріям в залежності від конкретної ситуації, в якій знаходиться підприємець. Такими критеріями можуть бути [1]:
ефективність ідеї, яка може вимірюватись чистим прибутком за конкретний період часу;
перспективи завоювання ринку;
розмір необхідного капіталу, його структура та особливості інвестування;
доступність необхідної сировини, матеріалів, устаткування, виробничих та допоміжних приміщень;
складність технології виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг;
наявність робочої сили потрібного профілю та кваліфікації;
тривалість підготовчого періоду;
життєвий цикл підготовки проекту до реалізації.
Оцінюючи кожну ідею по окремим критеріям, можна отримати інтегральний підсумок в умовних балах, який буде слугувати при виборі оптимальної ідеї.
При визначенні підприємницької ідеї студенту треба підходити так само відповідально, як і до своєї самостійної справи і тому треба бути компетентним у відповідній сфері малого бізнесу. Справа у тому, що по даним американської статистики [2], 90% нових підприємств започатковують люди у тій області діяльності, в якій вони уже мають досвід роботи, чи пройшли спеціальне навчання або стажування.
Відомі [3] такі методи творчого (еврістичного) пошуку підприємницьких ідей (рис.1.1.)
^ Методи творчого пошуку підприємницьких ідей
Методи індивідуального творчого пошуку
Методи колективного пошуку
Методи активізації пошуку
Метод аналогій
“Мозковий штурм”
Метод контрольних запитань
Метод інверсій
Конференція ідей
Метод фокальних об’єктів
Метод ідеалізації
Метод колективного блокнота
Метод морфологічного аналізу
Рис. 1.1. Методи творчого пошуку підприємницьких ідей
Привабливі підприємницькі ідеї треба шукати у таких сферах підприємницької діяльності:
виробниче підприємство;
комерційне підприємство;
фінансове підприємство;
консультаційне підприємство(консалтингові послуги).
Провідною сферою вважають виробниче підприємництво (виробництво продукції, товарів, робіт, надання послуг, створення духовних цінностей).
Комерційне підприємство набуло широкого розвитку у перши роки переходу до ринку. Воно характерне операціями по купівлі та продажу товарів і послуг. Тут набагато швидше можна отримати віддачу. Якщо виробнича діяльність забезпечує у середньому близько 10-15% рентабельності підприємства, то комерційна 20-30% і вище.
Основним полем діяльності фінансового підприємництва є комерційні банки, інвестиційні і страхові фірми, фондові біржі.
Консалтингові послуги мають багато напрямків і найчастіше надаються у вигляді консалтингових проектів.
Основні види і підвиди підприємництва, в межах яких перш за все рекомендується шукати ефективні підприємницькі ідеї, представлені на рис.1.2.
Види підприємництва
Виробниче
Комерційне
Фінансове
Консультативне
Інноваційне
Науково-технічне
Виробництво товарів
Надання послуг
Виробниче споживання товарів
Інформаційне
Торгове
Торгово-закупівельне
Торгово-посередницьке
Товарні біржі
Банківське
Страхове
Аудиторське
Лізінгове
Фондові біржі
Загальне управління
Фінансове управління
Адміністрування
Управління персоналом
Виробництво
Маркетинг
Інформаційна технологія
Спеціалізовані послуги
Рис. 1.2. Основні види підприємницької діяльності
2. Зміст і структура курсової роботи
Різноманітність об’єктів планування обумовлює той факт, що універсальної методики розробки бізнес-планів не існує [4-7]. Кожен розробник вибирає, або сам розробляє методику складання бізнес-плану реалізації своєї підприємницької ідеї.
Не існує також і стандартних змісту і структури бізнес-планів, бо вони визначаються такими факторами, як цілі розробки бізнес-плану, сфера і розміри бізнесу, особливості продукту бізнесу, обсяги фінансових потреб та ін. (рис.2.1)
Структура бізнес-планів найчастіше будується за функціональним принципом, тобто шляхом виокремлення окремих розділів за функціями управління: маркетинг, виробництво, організація, фінанси.
Найскладнішими за процедурою розробки є бізнес-план у сфері виробничого підприємництва. Виходячи з цього орієнтована структура, зміст та основи методики розробки бізнес-планів у даних методичних вказівках розглянуті на прикладі виробничої діяльності. У структурі такого бізнес-плану виділяють, як правило такі елементи:
Титульний аркуш
Зміст бізнес-плану
Резюме (короткі висновки)
Галузь, фірма та її продукція
Дослідження ринку
План маркетингу
Виробничий план
Організаційно-юридичний план
Фінансовий план
Оцінка ризиків
Представлена вище структура є орієнтовною. Конкретний план може бути розроблений у складі як меншої, так і більшої кількості окремих розділів. Наприклад, часто поєднують розділи “Дослідження ринку” і “План маркетингу” в один розділ під назвою “Дослідження ринку і розробка плану маркетингу”. Трапляються випадки виокремлення окремих додаткових розділів, таких як: “Характеристика і параметри технологічних процесів”, “Розрахунок чисельності потрібного персоналу”, “Визначення планової собівартості продукції (робіт, послуг)”, “Розрахунок потреби в оборотних коштах” та інше.
^ 3. Послідовність розробки бізнес-плану в рамках курсової роботи
Перш за все, треба відзначити, що структура бізнес-плану і послідовність його опрацювання не співпадають. Спеціалісти з бізнес-планування [4-7] вважають, що всі розділи бізнес-плану треба розробляти паралельно, при чому доведеться по декілька раз вертатись до вже складених розділів з метою їх доповнення, уточнення та доопрацювання. Але при цьому технологія розробки бізнес-плану має досить чітку внутрішню логіку. Наприклад, неможливо встановлювати обсяги виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг без дослідження ринку і встановлення рівня попиту на цільовому сегменті ринку.
Загальна логіка розробки бізнес-плану [5] представлена на рис. 3.1.
^ 4. Стиль написання, обсяг та оформлення бізнес-плану
Бізнес-план, який розробляють студенти, повинен бути одночасно простим, зрозумілим і, саме головне, повно розкривати сутність підприємницького проекту. Мінімальний обсяг бізнес-плану невеликих проектів, для реалізації яких потрібно до 100 тис. грн., обмежується 25-30 сторінками формату А4 комп’ютерного тексту (шрифт 14). Для більших проектів складається докладнішій бізнес-план обсягом більше 30 сторінок.
Не слід захоплюватись описом технічних особливостей продукції та технологічних процесів, перевантажувати бізнес-план додатковою та пояснювальною інформацією. Таку інформацію рекомендується виносити в додатки, які позначаються так: “Додаток А”, “Додаток Б”, і т.д. Сторінки додатків нумеруються таким чином: А1, А2, А3, Б1, Б2 і т.д.
Бізнес-план повинен грунтуватися на реалістичних припущеннях. Прогнози рекомендується обгрунтовувати і підкріплювати посиланнями на існуючі тенденції, результати досліджень ринку, досвід роботи профільних підприємств тощо.
Для того, щоб читачі змогли швидко знайти необхідну інформацію у структурі бізнес-плану виділяють розділи і підрозділи.
1. Вибір продукції (послуг) для ринку
2. Дослідження ринкового середовища майбутнього бізнесу
3. Вибір місцезнаходження фірми
4. Прогнозування обсягів продажу продукції
5. Визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу
6. Опрацювання цінової та збутової політики
7. Обгрунтування вибору організаційних параметрів фірми
8. Опис потенційних ризиків бізнесу і дії для їх мінімізації
9. Оцінка фінансових параметрів бізнесу
10. Написання висновків щодо основних положень бізнес-плану
Рис. 3.1. Логіка розробки бізнес-плану
У процесі оформлення бізнес-плану притримуються наступних правил:
Титульний аркуш розміщують на початку бізнес-плану. На ньому зазначається:
повна назва підприємства, фірми або індивідуального підприємця;
їх адреси, телефони і факси;
прізвища, титули, адреси, телефони власників (засновників) бізнесу;
відомості щодо характеру та сфери бізнесу;
загальна передбачувана вартість підприємницького проекту;
вказівка на конфіденційність бізнес-плану;
прізвища, розробників бізнес-плану та дата його складання.
Після титульного аркуша розміщують сторінку змісту, в якій наводять перелік розділів, підрозділів та додатків. В змісті зазначаються початкові сторінки кожного розділу, підрозділу, списку літературних джерел та додатків. Їх назви у змісті і тексті бізнес-плану повинні збігатись.
Вступ, кожен розділ, заключна частина, список літератури та додатки, які розміщуються у вказаній послідовності, розпочинаються з нової сторінки.
Розділи починаються арабськими цифрами, а підрозділи нумеруються цифрою розділу і підрозділу через крапку (1.1.,1.2., або 2.1.,2.2. і т.д.).
Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, що відображає її зміст. Всі таблиці слід нумерувати. Справа над тематичним заголовком з прописної букви пишуть слово “Таблиця” та її порядковий номер. Знак “№” перед цифрою не ставиться. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в даному розділі (наприклад: Таблиця 1.3.-третя таблиця першого розділу)
При оформленні таблиці слід дотримуватися певних правил. Зокрема, вертикальні графи таблиці нумерують тільки в тих випадках, коли у тексті на них є посилання або таблицю частково переносять, не слід включати в таблицю графу “№п/п”.
Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять в заголовок таблиці, якщо різні - вказують збоку. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандарту.
Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті. Посилання мають бути в тексті на всі таблиці. Таблиця повинна бути розміщена уздовж сторінки або впоперек з відповідним поворотом її проти годинникової стрілки.
Нумерація сторінок дипломної роботи повинна бути наскрізною: перша сторінка - титульний аркуш, друга - зміст і т.д.
Номер сторінки проставляється арабськими цифрами в правому верхньому кутку. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться. Якщо у дипломній роботі містяться додатки (таблиці, схеми, тощо), їх необхідно нумерувати саме як додатки з посиланням на них в тексті.
Формули, які приводяться в роботі, слід вписувати чорним чорнилом (пастою) і нумерувати арабськими цифрами. Порядковий номер приводиться в круглих дужках праворуч від формули. Він повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, що розділені крапкою. Наприклад, (1.3.) - третя формула розділу, до якого вона відноситься.
Список використаної при розробці бізнес-плану літератури подається після останнього його розділу і додатків.
Посилання в тексті на першоджерела (використану літературу) необхідно здійснювати у виносках або вказувати в квадратних дужках після відповідної фрази (посилання) порядковий номер джерела в списку використаної літератури.
^ 5. Методика розробки основних розділів бізнес-плану
5.1 Складання резюме
Резюме повинно бути на одну, максимум на дві сторінки. Воно складається тільки після завершення написання самого бізнес-плану.
У ньому повинно бути висвітлено:
пропоновані продукти або послуги, а також те, кому вони надаватимуться з описом їх конкретних переваг;
причини, чому клієнтам потрібні як раз ці продукти або послуги;
цілі підприємства, фірми чи індивідуального підприємця та стратегія, яка буде застосовуватись для їх досягнення;
прогнози обсягів продажу, надходжень та збитків, руху грошових потоків;
загальна потреба в інвестиціях та показники економічної ефективності їх використання.
Завершується резюме особистою оцінкою студента шансів на успіх його підприємницького проекту.
5.2. Галузь, фірма та її продукція
Найголовніші завдання цього розділу бізнес-плану наступні:
довести, що галузь, до якої належить вибраний бізнес, має перспективи розвитку;
привести дані відносно орієнтованого обсягу ринку вибраних для бізнесу товарів чи послуг, показати частку ринку, яку планується освоїти;
зупинитись на назві діючого чи майбутнього підприємства, обгрунтувати його організаційно-правову форму;
дати стислий виклад результатів минулих здобутків, якщо підприємство або підприємець уже працювали;
сформулювати стратегічні і тактичні цілі та оперативні завдання підприємства або окремого підприємця;
пояснити, що саме планується продавати; наскільки ваші продукти і/або послуги готові до продажу; які особливі переваги, що робить їх конкурентноспроможними, вони мають;
у разі наявності унікальної бізнес-ідеї треба розібратись у чотирьох можливих категоріях захисту: патентування, яке захищає “спосіб, в який щось працює”; реєстрація промислового зразка, яка захищає те, “який вигляд має щось”; авторські права, які захищають працю на плівці, папері інших носіях запису; та реєстрація товарного знака, яка захищає те, “як щось називається”
з’ясувати, які продукти і/або послуги можуть скласти конкуренцію вашим; скласти перелік переваг і вад ваших продуктів порівняно з конкурентами.
Після проведення маркетингових досліджень ринку, визначення виробничої програми та розробки інших розділів бізнес-плану можливо прийдеться повернутися до цих питань знову і переглянути цей розділ.
5.3. Дослідження ринку
Дослідження ринку здебільшого починають із з’ясування масштабів ринку, на який націлений запланований бізнес.
Без клієнтів ніякий бізнес не запрацює, тому треба заздалегідь чітко уявляти, хто ваші клієнти.
Американський психолог Абраам Маслоу вважає [6], що “всі клієнти прагнуть досягнення мети; купуючи та споживаючи, вони задовольняють свої потреби”. Ним зроблена класифікація потреб клієнтів у вигляді п’ятиступеневої піраміди, яка носить назву “Ієрархія потреб” (рис.5.1.)
Р
ис. 5.1. Ієрархія потреб за Маслоу
Треба обов’язково визначитись, де перебувають ваші клієнті в ієрархії потреб і як запропоновані вами продукти та послуги допомагають їм досягти цих складових мети.
Для визначення тих клієнтів, які на вашу думку будуть найбільш вигідними для запропонованого бізнесу, тобто цільового ринку, здійснюється сегментація ринку. Сегментація ринку – це процес, коли наявних і потенційних клієнтів розбивають на групи однакового типу. Кожна із таких груп клієнтів, купуючи товари чи послуги, має свої власні мотиви.
Використовуються декілька способів сегментації ринків [5-7,8,9]
Демографічна сегментація передбачає групування за такими змінними, як вік, стать, рівень освіти та доходів тощо.
Географічні сегменти можна отримати при використанні таких критеріїв сегментування, як тип місцевості, щільність населення, кліматичні умови, регіон та ін.
Поведінковими критеріями сегментації можуть виступати відношення до товару, привід для покупки, інтенсивність споживання, статус користувача тощо.
Промислові ринки сегментують за такими критеріями:
вагомість клієнтів;
галузева належність;
функціональне призначення продукції;
напрямки використання виробів та ін.
Існують правила [6], які можуть допомагати у прийнятті рішення, чи варто працювати на даному сегменті ринку.
Треба чітко знати, скільки клієнтів має відповідний сегмент ринку.
У сегменті має бути достатньо велике число клієнтів, але яка саме кількість може вважатися великою, залежить від особливостей конкретного бізнесу.
Клієнти даного сегменту повинні мати гроші і мати можливість їх витрачати.
У цілому необхідно підкреслити, що сегментація – важливий маркетинговий процес, тому що він зосереджує увагу на основних діючих особах ринкової економіки – клієнтах. Висновки, які дозволяє зробити сегментація, впливають на більшість маркетингових та управлінських рішень.
У той же час, бувають випадки, коли сегментація не проводиться. Наприклад, компанія “Кока-кола” поставляє свою продукцію на всі без винятку ринкові сегменти безалкогольних напоїв.
Коли ми знаємо, що продаємо, і кому, то можна поліпшити свій продукт чи послугу. Це робиться для того, щоб забезпечити переваги клієнтам, які їх купуватимуть. При цьому у нас з’явиться додатковий шанс обійти конкурентів на вибраному цільовому ринку.
Вихідні дані для поліпшення продукції чи послуги забезпечує наступний після сегментації етап дослідження ринку, який носить назву “позиціонування товару на ринку”. Мета позиціонування – виходячи із оцінок клієнтів, здійснити досягнення таких параметрів, які б забезпечили конкурентні переваги цьому продукту чи послузі в очах клієнтів.
На рішення клієнта купувати чи не купувати запропонований продукт впливає чимала кількість факторів і встановити більшість із них можна лише шляхом опитування самих клієнтів. Нижче наведено деякі із найбільш поширених факторів, які впливають на купівельну активність.
Міркування щодо продукту:
ціна;
якість;
упаковка;
розмір;
зовнішній вигляд (форма, колір, текстура тощо);
економічність;
безпечність;
безпечність в користуванні.
Міркування щодо фірми:
репутація;
час роботи;
метод торгівлі;
умови продажу у кредит;
асортимент пропонованих товарів і/чи послуг.
Інші міркування:
зміни в економіці - бум, депресія, спад;
погода, сезонність, циклічність.
Розділ “Дослідження ринку” завершується дослідженням конкурентів. Таке дослідження є, як правило, трудомісткою роботою, але з нього можна дістати дуже корисні і повчальні уроки для свого бізнесу. Особливо важко знайти інформацію про масштаби продажу і рівень прибутків у малому бізнесі, бо тут найвищий рівень “тінізації” виробничо-комерційної діяльності.
На жаль, публікацій про малі підприємства і фірми в газетах та економічних і фахових журналах практично не буває, тому можна спробувати провести первинне дослідження. Можна зателефонувати безпосередньо на підприємство та задати питання. Іноді цей примітивний підхід спрацьовує. Далі можна спробувати зателефонувати постачальникам цієї фірми, знайомим співробітникам або самим співробітникам.
Іноді вдається оцінити річний обсяг продаж виходячи із чисельності персоналу (про що дізнатись неважко), їх середньої заробітної плати та структури витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), яка наводиться у “Статистичному щорічнику України”. Цей статистичний щорічник публікує систему показників матеріального виробництва, фінансової сфери, населення, соціальної інфраструктури у динаміці.
Непрямими методами можна спробувати оцінити і прибутковість бізнесу конкурентів, які працюють у даній сфері бізнесу.
Після завершення досліджень рекомендується підсумувати зібрані матеріали, зробити відповідні висновки про конкурентів, зіставити із запланованими характеристиками свого бізнесу.
У цілому аналіз конкурентів має подвійну мету [6]:
визначити сильні і слабкі сторони основних конкурентів порівняно з нашою фірмою;
визначитись, чим наш продукт або послуга має вирізнятись від продуктів конкурентів.
Так, відома компанія “Кенон”, плануючи виробляти власну конструкцію копіювального апарату на основі аналізу продукції конкурентів (“Ксерокс”, “Шарп”, “Ай-Бі-Ем” та ін.) встановила нормативні параметри майбутнього продукту:
якість копій повинна бути не гіршою, ніж при копіюванні за допомогою копіювальних апаратів фірм-лідерів на цьому ринку;
маса апарата - менше 20 кг, тоді як вироби основних конкурентів близько 35кг;
ціна – трохи нижчою, ніж в основних конкурентів.
Таким чином, дослідження ринку – це комплексне дослідження, в результаті якого формуються вихідні дані для розробки найголовнішого стратегічного плану маркетингу. Цей план повинен охоплювати чотири складові елементи комплексу маркетингу: якість продукту, його ціна, методи просування на ринок і мережа збуту. Ці складові повинні підтримувати одне одного і бути чітко спрямовані на обрану категорію клієнтів.
5.4. План маркетингу
Дані, отримані в результаті дослідження ринку, дають можливість сформулювати конкурентну бізнес-стратегію, яка повинна дати точні пояснення, як передбачається з урахуванням конкуренції задовольнити потреби своїх цільових клієнтів у продуктах чи послугах. Основне місце у стратегічному маркетингу повинні відігравати найголовніші елементи “маркетингового набору”, як часто називають комплекс маркетингу, а саме:
продукт, робота або послуга, які планується продавати;
ціна продажу, яка буде запропонована клієнтам;
реклама та інші засоби просування продукту;
місце, де планується працювати або канали збуту, які будуть використані.
Схематично процес розробки стратегії маркетингу наведений на рис. 5.2.
Перший етап процесу розробки маркетингової стратегії, метою якого є дослідження ринку, детально висвітлений у попередньому розділі 5.3. даного методичного посібника.
Завданням стратегічного аналізу середовища, який являє собою другий етап створення маркетингової бізнес-стратегії, є виявлення сильних і слабких сторін підприємства в зіставленні із середовищем, із сприятливими для бізнесу можливостями та погрозами, властивими середовищу підприємства. Цей метод аналізу носить назву SWOT – аналізу (абревіатура англійських слів сила, слабкість, можливості, погрози (небезпеки)) [5,6,11,].
Третій етап – формулювання місії підприємства, встановлення стратегічних цілей і конкретних завдань у сфері маркетингової діяльності вважається фундаментальною частиною розробки ефективної маркетингової стратегії.
Визначення місії підприємства є першим безпосереднім кроком у виробці цієї стратегії. Місія – це діловий термін, який відображає відповідальне завдання бізнесу, його роль, його філософію.
Для малих підприємств і фірм це найчастіше сформульоване твердження відносно того, для чого існують ці організації. Приклади місій:
“Ми заощадимо ваш час і ваші гроші” (один із комерційних банків).
“На крок попереду попиту” (хімічний комбінат).
“Ми робимо жінок красивими” (перукарня)
“Від копіювальної техніки до офісу майбутнього” (компанія XEROX).
У процесі визначення місії висуваються і розглядаються різні пропозиції і, таким чином, з цього починається генерація і аналіз стратегічних альтернатив у сфері маркетингу.
Стратегічні маркетингові цілі перш за все стосуються двох аспектів – продуктів і ринків: які продукти планується продавати, в яких кількостях і на яких ринках.
Цілями більш низького рівня і конкретними завданнями будуть специфічні вимоги до якості продуктів, рекламних заходів, доведення продукції до споживачів і т. ін.
Четвертий етап полягає у розробці стратегічних маркетингових альтернатив з метою вибору найбільш ефективної і досконалої із них.
Для малих підприємств, як показала практика, найчастіше використовуються дві маркетингові стратегії.
Перша з них – диференціація продукту – досягнення високої його якості, сучасного дизайну та іміджу разом з достатньою нормою прибутковості. Вона спирається на досягнення прихильності споживача до даної модифікації товару та його унікальність.
Друга поширена стратегія – сфокусованість, завдяки якій фірма добре обслуговує один не дуже великий конкретний цільовий ринок. При цьому фірма має низькі витрати, що забезпечує помірні ціни, а невеликі розміри ринку створюють бар’єр для серйозних конкурентів.
Найчастіше починають роботу по двом-трьом альтернативним варіантам для того, щоб більш реально оцінити їх, зосередивши потім увагу на одному із варіантів стратегії.
Можливий і інший підхід, коли глибоко проробляється лише одна альтернативна стратегія. Потім, якщо вона по будь-яким причинам виявляється незадовільною, здійснюється перехід до другої стратегії і т.д.
П’ятий етап – вибір ефективної стратегії, яка являє собою непросту задачу. Можливими критеріями оцінки (ранжування) альтернативних стратегій є наступні:
Реакція на стратегічні фактори, отримані в результаті SWOT-аналізу. Так, якщо варіант стратегії не використовує зовнішні можливості та сильні сторони підприємства, то нема сумніву у тому, що цей варіант стратегії маркетингу приречений на невдачу.
Відповідність альтернативної стратегії місії підприємства.
Достатність частки ринку, яка передбачається у межах відповідного варіанта стратегії, забезпечити досягнення необхідного рівня доходу від інвестицій у бізнес.
Рівень ризику стратегічної маркетингової альтернативи, що відіграє особливу роль при залученні у справу великих коштів.
Даний розділ рекомендується завершити чітким формулюванням вибраної маркетингової стратегії, в якій якість продукту, його ціна, методи просування на ринок і організація збуту забезпечували б ефект синергізму, тобто підтримували одне одного.
5.5. Виробничий план
Рекомендується наступна типова структура плану виробничої діяльності:
прогноз обсягу виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг);
характеристика виробничого процесу;
потреби у виробничих будівлях та організаційно-технічні вимоги до них;
потреби у технологічному, та допоміжному обладнанні, його техніко-економічні характеристики і, перш за все, продуктивність;
розрахунок потреб у сировині, матеріалах, комплектуючих виробах, енергоносіях, а також характеристика джерел постачання вказаних ресурсів;
розрахунок чисельності основних (технологічних) робітників по професіям і кваліфікації;
заходи по забезпеченню безпечних умов праці персоналу підприємства;
характеристика засобів правового захисту нової продукції чи послуг (патенти, ліцензії, товарні знаки, авторські права);
прогноз змінних та умовно-постійних витрат та планової собівартості продукції (робіт, послуг).
Прогноз обсягу виробництва продукції є дуже важливим кількісним показником у цьому розділі бізнес-плану. Справа у тому, що фінансово-економічне обґрунтування доцільності впровадження у життя підприємницької ідеї у великій мірі залежить якраз від запланованого обсягу виробництва і реалізації продукції.
Не менше значення має визначення планових величин змінних, умовно-постійних витрат та собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).
Змінні витрати зростають в міру збільшення обсягу виробництва продукції. Вони включають вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв, пов’язаних із виготовленням продукції, основну та додаткову зарплату основних (технологічних) робітників та відрахування на соціальні потреби (у Пенсійний фонд, Фонд соцстраху, Фонд зайнятості, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві) та інші витрати на виготовлення продукції.
До умовно-постійних витрат, які не змінюються при зміні обсягу виробництва продукції протягом короткого проміжку часу, включають:
заробітну-плату адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу підприємства і відрахування у відповідні фонди соціального захисту;
орендну плату за виробничі та офісні приміщення, обладнання, транспортні засоби, офісну техніку;
амортизацію власних основних фондів усіх трьох груп;
платежі за комунальні послуги;
страхування майна підприємства та інші страхові платежі;
витрати на маркетинг (дослідження ринку, просування продуктів на ринок, стимулювання збуту тощо);
інші умовно-постійні витрати.
5.6. Організаційно-юридичний план
Даний розділ бізнес-плану рекомендується починати з висвітлення організаційно-правової форми запланованого бізнесу. Закони України передбачають можливість створення недержавних самостійних господарюючих суб’єктів у формі приватного чи колективного підприємства, господарського товариства з обмеженою додатковою та повною відповідальністю, командитного та акціонерного товариства. Можлива також господарсько-комерційна діяльність у формі індивідуального підприємництва без створення юридичної особи.
Кожна з вказаних форм організації підприємницької діяльності має як переваги, так і недоліки, тому вибір ефективної організаційно-правової форми носить ситуаційний характер і є непростим завданням підприємця. У малому бізнесі найчастіше створюють приватні підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю, тому що діючим законодавством для вказаних організаційно-правових форм встановлені мінімальні величини статутних фондів. Багато підприємців віддають перевагу формі індивідуального підприємництва без створення юридичної особи.
З метою визначення чисельності і складу адміністративно-управлінського персоналу будується “дерево цілей” підприємства: спочатку визначають загальні стратегічні цілі верхнього рівня, які потім конкретизуються підцілями нижчих рівнів. Рухаючись таким чином зверху вниз ми дійдемо до “ фундаменту” такого “дерева цілей”, який буде складатись із конкретних управлінських робіт (операцій).
Групуючи подібні роботи у комплекси ми отримаємо функції управління (маркетинг, фінанси, виробництво, облік тощо). Виходячи із орієнтованої трудомісткості окремих робіт в межах виділених функцій управління, їх повторюваності за певний період часу та планового фонду робочого часу одного працівника за цей же період, можна визначити чисельність працівників по кожній функції управління підприємством. Після цього визначаються посади всього адміністративно-управлінського персоналу підприємства, розміри посадових окладів, розробляються посадові інструкції та складається штатний розпис.
Паралельно із визначенням чисельності і посад управлінського персоналу рекомендується визначити організаційну структуру підприємства, яка наочно показує, з яких підрозділів (цехів, відділів, бюро тощо) складається підприємство, ієрархію цих підрозділів (хто кому підпорядковується) та зв’язки між ними.
Як правило, частина організаційно-юридичного плану присвячується питанням кадрової політики. Тут даються пояснення щодо вирішення проблем
еще рефераты
Еще работы по разное