Реферат: Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" студентами спеціальності 090101 "Агрономія" Вінниця 2009

Міністерство аграрної політики України

Вінницький державний аграрний університет


Агрономічний факультет

Кафедра землеробства, ґрунтознавства та агрохімії


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія"

студентами спеціальності 6.090101 - "Агрономія"


Вінниця 2009

УДК 631.4; 631.8

Свитко С.М., Сауляк П.М., Барвінченко В.І., Дідур І.М. Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" студентами спеціальності 6.090101 - "Агрономія". - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2009. – 52 с.

Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни “Агрохімія”, передбаченої програмою підготовки бакалаврів спеціальності 6.090101 – "Агрономія", мають за мету дати пояснення щодо виконання завдань курсової роботи. Методичні вказівки містять необхідні матеріали, які допоможуть студенту у розробці курсової роботи, зокрема питань, які стосуються формування науково-обґрунтованої системи використання добрив у польовій сівозміні господарства.

Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" розроблено на основі програми вивчення даної дисципліни і розраховано для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 6.090101 - " Агрономія ".

Рецензенти: Борона В.П., доктор с-г н., професор,

зав. лабораторією землеробства Інституту кормів УААН.

Підпалий І.Ф., д. с-г н., професор

зав. кафедрою кормовиробництва, луківництва та с-г меліорації ВДАУ

Методичні вказівки розглянуто і рекомендовано до видання

науково-методичною радою кафедри землеробства, ґрунтознавства та агрохімії (протокол № 4 від 12 листопада 2008 р.),

науково-методичною радою агрономічного факультету

(протокол № 6 від 20 січня 2009 р.),

науково-методичною радою Вінницького державного аграрного університету

(протокол № 5 від 26 січня 2009 р.).

Зміст

Загальні вимоги та положення про курсову роботу 4

Мета і завдання курсової роботи 4

Вимоги до оформлення та підготовка курсової роботи до захисту 5

Зміст, структура курсової роботи та орієнтовний обсяг розділів 6

Методичні вказівки для виконання окремих розділів курсової роботи 7

Вступ 7

Розділ 1. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту,

уожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур 7

Вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунту 8

Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських

культур 8

Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні 8

Розділ 2. Характеристика господарства і грунтово-кліматичних умов 8

Загальна характеристика господарства 8

Характеристика кліматичних умов зони розміщення господарства 9

Загальна характеристика ґрунтових умов господарства та

агрохімічна характеристика ґрунтів полів сівозміни 9

Розділ 3. Хімічна меліорація ґрунтів господарства та ґрунтів полів сівозміни 10

Розділ 4. Виробництво, нагромадження, розподіл і використання органічних

добрив у господарстві 12

Виробництво і нагромадження гною 13

Виробництво і нагромадження інших органічних добрив 15

Розподіл і використання органічних добрив 16

Розділ 5. Забезпечення господарства мінеральними добривами 17

Розділ 6. Визначення норм добрив під сільськогосподарські культури 17

Розрахунок норм добрив шляхом коректування рекомендованих

науково-дослідними установами норм добрив з урахуванням

забезпечення ґрунтів поживними речовинами 18

6.2. Визначення норм добрив балансово-розрахунковим методом 21

6.3. Розрахунок норм добрив за рівнем природної родючості (бальної оцінки)

ґрунту 24

Розділ 7. Збереження та підвищення родючості ґрунтів у полях сівозміни 28

7.1. Визначення балансу гумусу в ґрунтах сівозміни 29

7.2. Визначення балансу поживних елементів у ґрунтах сівозміни 31

Розділ 8. План використання добрив у сівозміні 33

Розділ 9. Оцінка системи удобрення 34

9.1. Господарська ефективність використання родючості ґрунту і

застосування добрив 35

9.2. Економічна ефективність застосування добрив 36

Розділ 10. Охорона навколишнього середовища при використанні добрив 37

Висновки 38

Список використаних літературних джерел 38

Додатки 39

Рекомендована література 50

^ Загальні вимоги та положення про курсову роботу

Виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" - одна із форм самостійної навчальної роботи студентів із спеціальності - 6.090101 - "Агрономія" і спрямоване на оволодіння студентами теоретичних знань і практичних навичок розробки системи удобрення у польовій сівозміні конкретного господарства.

Написанню курсової роботи повинно передувати вивчення курсу дисципліни "Агрохімія" і, зокрема, одного з найважливіших її розділів - "Система застосування добрив".

Основними документами для виконання курсової роботи, над якими повинен працювати студент при розробці елементів системи використання добрив у господарстві, сівозміні є наукові літературні джерела щодо ефективності добрив і хімічних меліорантів, матеріали найближчої метеорологічної станції, карти ґрунтів конкретного господарства, агрохімічні картограми (матеріали останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів господарства), рекомендації з раціонального використання добрив у господарстві, книга історії полів, річні звіти господарства про фінансово-господарську діяльність та економічні показники виробничо-фінансового плану та інші документи.

Методичні вказівки містять пояснення для виконання кожного розділу курсової роботи, а також необхідні додаткові матеріали, які допоможуть студенту у виконанні курсової роботи.

Курсова робота - підсумовуюча форма самостійної роботи студента і виконується за індивідуальним завданням на основі даних конкретного господарства.

^ Мета і завдання курсової роботи

Одним із головних шляхів інтенсифікації сільського господарства є хімізація землеробства, зокрема, широке застосування добрив і хімічних меліорантів.

Хімізація землеробства - матеріальна основа підвищення родючості ґрунтів, досягнення високих і стабільних врожаїв усіх сільськогосподарських культур. Дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених доведено, що залежно від природнокліматичних умов і структури посівних площ доля добрив в одержанні продукції землеробства складає в середньому 40-50 %. Крім того, на фоні застосування добрив значно зменшується вплив на врожайність культур несприятливих погодних умов. Поряд із цим мінеральні добрива впливають на ефективну родючість ґрунтів. Добрива підвищують врожайність культур, змінюють у них вміст білків, жирів, цукрів, крохмалю та інших органічних сполук, які служать важливою якісною характеристикою врожаю.

Для більш продуктивного розвитку сільськогосподарського виробництва головне завдання хімізації землеробства полягає в раціональному використанні добрив - у переході від розрізнених прийомів удобрення окремих сільськогосподарських культур до науково обґрунтованої системи застосування добрив.

Система удобрення - це планова реалізація комплексу заходів по нагромадженню, зберіганню і раціональному використанню всіх удобрювальних засобів (органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів), що забезпечують одержання високих і стабільних врожаїв, поліпшення якості вирощуваної продукції, підвищення і збереження родючості ґрунтів і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

Система удобрення передбачає правильний розподіл добрив між культурами сівозміни та іншими угіддями в науково-обґрунтованих кількостях і співвідношеннях, застосування найбільш ефективних способів і прийомів їх внесення з урахуванням потреб культурних рослин в елементах живлення і фактичної родючості ґрунтів.

При встановленні норм добрив слід враховувати в кожному окремому випадку можливість використання рослинами поживних елементів із ґрунту і добрив у конкретних грунтово-кліматичних умовах, при певній технології застосування добрив і вирощування сільськогосподарських культур.

Також при вирішенні питання встановлення норм добрив необхідно розрахувати їх економічну ефективність та доцільність використання, а також баланс гумусу і NРК.

При виконанні курсової роботи студент повинен розробити систему використання добрив у польовій сівозміні, що забезпечує виконання таких основних завдань:

Одержання запланованої врожайності вирощуваних культур.

Нагромадження та раціональне використання всіх удобрювальних засобів у господарстві.

Послідовне вирівнювання родючості полів сівозміни (в деяких випадках збереження існуючої родючості) шляхом створення позитивного або бездефіцитного балансу поживних елементів і гумусу, поліпшення агрохімічних показників ґрунту.

Одержання високої економічної ефективності застосування добрив.

Забезпечення охорони навколишнього середовища.

В курсовій роботі студент повинен показати знання теоретичних положень і вміння застосовувати їх для вирішення практичного завдання - планування правильної науково обґрунтованої системи застосування добрив. Студент виконує курсову роботу, використовуючи матеріали конкретного господарства або його підрозділу (бригади, відділку), в якому він проживає (денна форма навчання) або працює (заочна форма навчання), і здійснює розрахунки для однієї із наявних у господарстві сівозмін.

^ Вимоги до оформлення та підготовка курсової роботи до захисту

Для правильного виконання курсової роботи необхідно дотримуватись вихідних завдань і методичних вказівок.

Курсова робота повинна відповідати таким вимогам:

написана від руки розбірливо, грамотно, без виправлень і помарок, охайно, одним кольором;

містити всі розділи, передбачені методичними вказівками;

кожний окремий розділ слід починати з нової сторінки, а підрозділи розмішувати по тексту;

кожний розділ роботи (включаючи вступ) завершувати узагальненням, у якому дається конкретна оцінка одержаним результатам і відмічаються шляхи реалізації розробок;

в тексті повинні бути таблиці, графіки (нумерація арабськими цифрами, наскрізна); можуть бути внесенні доповнення, виходячи із особливостей господарства (завдання);

табличний і графічний матеріали слід розміщувати після першого посилання на них у тексті;

таблиці бажано розмішувати на одній сторінці без перенесень;

напис "Таблиця" робиться з правого боку таблиці перед її назвою;

за відсутності в методичних вказівках необхідного довідкового матеріалу слід використовувати додаткові літературні джерела;

при написанні курсової роботи потрібно користуватись стандартними аркушами паперу (без рамок), формату А4 (210x297 мм);

текст роботи розміщувати тільки з однієї сторони аркуша з такими розмірами полів: зліва - 30 мм, справа - 10 мм, зверху - 25 мм, знизу 20 мм;

сторінки слід нумерувати зверху, посередині аркуша, починаючи з наступної після титульного аркуша сторінки;

загальний обсяг рукопису повинен бути в межах 35-40 сторінок;

в кінці роботи студент проставляє свій підпис та дату завершення виконання курсової роботи.

При захисті курсової роботи студент обов'язково повинен дати кваліфіковані пояснення до всіх розділів курсової роботи, всіх етапів розробки системи використання добрив, обґрунтовуючи і підкріплюючи їх теоретичними знаннями.

Курсова робота оцінюється за такими найважливішими критеріями:

дотримання вимог методичних вказівок;

повнота викладення матеріалу;

вміння аналізувати та робити висновки;

вміння орієнтуватися в умовах сучасного виробництва, зокрема, використання добрив;

вміння об'єктивно оцінювати ефективність застосування добрив.

Зміст, структура курсової роботи та орієнтовний обсяг розділів

Титульна сторінка

Зміст

Вступ - 1-2 с.

Розділ 1. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту, урожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур – 6 с.

Вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунту – 2 с.

Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур – 2 с.

Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні – 2 с.

Розділ 2. Характеристика господарства і грунтово-кліматичних умов – 4 с.

2.1. Загальна характеристика господарства.

2.2. Характеристика кліматичних умов зони розміщення господарства.

2.3. Загальна характеристика ґрунтових умов господарства та агрохімічна характеристика ґрунтів полів сівозміни.

Розділ 3. Хімічна меліорація ґрунтів господарства та ґрунтів полів сівозміни – 1 с.

Розділ 4. Виробництво, нагромадження, розподіл і використання органічних добрив у господарстві – 3 с.

Виробництво і нагромадження гною.

Виробництво і нагромадження інших органічних добрив.

Розподіл і використання органічних добрив.

Розділ 5. Забезпечення господарства мінеральними добривами – 1 с.

Розділ 6. Визначення норм добрив під сільськогосподарські культури – 5 с.

Розрахунок норм добрив шляхом коректування рекомендованих науково-дослідними установами, норм добрив з урахуванням забезпеченості ґрунтів поживними речовинами.

Визначення норм добрив балансово-розрахунковим методом на заплановану урожайність.

6.3. Розрахунок норм добрив за рівнем природної родючості (бальної оцінки) ґрунту.

Розділ 7. Збереження та підвищення родючості ґрунтів у полях сівозміни - 3 с.

7.1. Визначення балансу гумусу в ґрунтах сівозміни.

7.2. Визначення балансу поживних елементів в ґрунтах сівозміни.

Розділ 8. План використання добрив у сівозміні - 7 с.

Розділ 9. Оцінка системи удобрення - 2 с.

Господарська ефективність використання родючості ґрунту і застосування добрив.

Економічна ефективність застосування добрив.

Розділ 10. Охорона навколишнього середовища при використанні добрив - 2 с.

Висновки.

Список використаних літературних джерел.

Додатки.


^ Методичні вказівки для виконання окремих розділів курсової роботи

Вступ

Відмічається важливість завдань по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції і підкреслюється значення хімізації землеробства в досягненні цього. Обґрунтовується необхідність правильного використання добрив в землеробстві, відмічається їх вплив на величину і якість врожаю, а також на родючість ґрунтів. Обґрунтовується актуальність теми та розкривається мета і завдання курсової роботи.


^ Розділ 1. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту, урожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур.

(огляд літературних джерел)

Необхідно зробити аналіз літературних джерел (не менше десяти), опублікованих різними дослідниками з обов'язковим посиланням на їх праці. На основі цього описати вивчені питання про вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунтів, урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур. Особливо слід відмітити необхідність впровадження і використання науково обґрунтованих систем удобрення.

Даний розділ складається з трьох підрозділів:

^ 1.1. Вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунту. Привести дані літературних джерел про вплив добрив на агрохімічні показники ґрунту (вміст гумусу, ємність вбирання ґрунту, реакція ґрунту, сума ввібраних основ, ступінь насиченості ґрунту основами, валові запаси та вміст рухомих форм поживних елементів в ґрунті) та діяльність ґрунтових мікроорганізмів.

^ 1.2. Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур (вашої сівозміни). Навести матеріали літературних джерел, в яких відмічається відношення рослин до умов мінерального живлення, динаміку засвоєння поживних елементів, вплив умов зовнішнього середовища і мікроорганізмів на засвоєння елементів живлення, вплив добрив на величину та показники якості врожаю сільськогосподарських культур (зернові, технічні, кормові та ін.), що входять до складу сівозміни.

^ 1.3. Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні. В цьому підрозділі привести літературні джерела, в яких наведені дані використання добрив у сівозміні: обґрунтування способів, прийомів та строків їх внесення, планування, розподіл і встановлення норм і доз добрив.

По завершенні кожного підрозділу слід зробити узагальнення викладеного матеріалу.


^ Розділ 2. Характеристика господарства і грунтово-кліматичних умов


Для виконання цього розділу, відповідно до індивідуального завдання, слід використовувати дані із документів господарства: карти ґрунтів конкретного господарства, агрохімічні картограми (матеріали останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів господарства), рекомендації з раціонального використання добрив у господарстві, книга історії полів, річні звіти господарства про фінансово-господарську діяльність та економічні показники виробничо-фінансового плану та інші документи, а також матеріали найближчої метеорологічної станції.

Даний розділ складається з трьох підрозділів. По завершенні кожного слід зробити узагальнення.

^ 2.1. Загальна характеристика господарства. Загальні відомості про господарство слід взяти з його офіційних документів. Тут вказується місцезнаходження і назва господарства, його спеціалізація, наявність і місткість складів для зберігання мінеральних добрив (їх характеристика), типових гноєсховищ, торфовищ та інших джерел органічних добрив і меліорантів ґрунту.

Дані про землекористування господарства беруть із річного звіту і подають у вигляді таблиці (додаток Б).

Урожайність сільськогосподарських культур береться за три останні роки і подається у вигляді таблиці (додаток В). Планова урожайність встановлюється, виходячи із досягнутого рівня за останні три роки, з урахуванням приросту рослинницької продукції (10-20 %) за рахунок впровадження засобів інтенсифікації

Приводиться загальна характеристика сівозмін, які є в господарстві. Схема сівозміни, для якої розробляється система удобрення, подається на основі прийнятого в господарстві чергування культур (бажано уникати збірних полів) у вигляді таблиці (додаток Г).

^ 2.2. Характеристика кліматичних умов зони розміщення господарства. В цьому розділі за даними найближчої метеостанції або метеопоста слід дати характеристику кліматичних умов за такими показниками: середньорічна кількість опадів і середньорічна температура повітря, час весняних останніх заморозків, час перших осінніх заморозків, тривалість вегетаційного періоду, запаси продуктивної вологи в ґрунті перед посівом ранніх ярих і перед посівом озимих культур та інші.

Дані характеристики кліматичних умов подають у вигляді таблиці (додаток Д).

^ 2.3. Загальна характеристика ґрунтових умов господарства та агрохімічна характеристика ґрунтів полів сівозміни. Виконанню нього підрозділу слід приділити особливу увагу, тому що ці матеріали служитимуть основою для розрахунків норм добрив і складання плану удобрення та вапнування ґрунтів у сівозміні і вад цього значною мірою залежатиме ефективність і раціональне використання добрив.

Дані для цього підрозділу беруть із матеріалів останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів. У цих матеріалах подано агрохімічну характеристику ґрунтів кожного поля будь-якої сівозміни господарства (дається в індивідуальному завданні).

У матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів не завжди показують цифрове значення рНКСl вмісту рухомих форм поживних елементів, а подають у гектарах площу ґрунту із слабкою, середньою чи підвищеною кислотністю або з низьким, середнім, підвищеним чи високим вмістом рухомих форм поживних елементів. Щоб перевести ці дані в цифрові показники, слід користуватися табличними даними, в яких показана класифікація (групування) ґрунтів за ступенем їх кислотності та вмістом рухомих форм поживних елементів у міліграмах на 100 г або на 1 кг ґрунту. Ці табличні дані є в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів.

Якщо в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів відсутні показники ступеня насиченості ґрунту основами (V, %), його потрібно обчислити самостійно за формулою:

V =х100%,

де S - сума ввібраних основ, мг-екв. на 100 г ґрунту;

Нr - гідролітична кислотність, мг-екв. на 100 г ґрунту.

Дані агрохімічної характеристики ґрунтів полів сівозміни подають у вигляді таблиці (додаток Е).

При захисті даного розділу необхідно відповісти на запитання.


^ Запитання до розділу 2

1. Склад твердої фази ґрунту, ґрунтового розчину та ґрунтового повітря і їх роль у живленні рослин.

2. Мінеральна та органічна частини ґрунту як джерело поживних елементів для рослин.

3. Вміст валових запасів та рухомих форм поживних елементів у різних ґрунтах.

Шляхи підвищення доступності для рослин основних елементів живлення в ґрунті.

Колообіг основних елементів живлення в природі та сучасному землеробстві.

6. Вбирна здатність ґрунту, її види, характеристика та роль у практиці застосування добрив і живленні рослин.

7. Від чого залежить реакція ґрунту? Чим обумовлена кислотність ґрунту? Види кислотності ґрунту?

Склад і співвідношення ввібраних ГВК катіонів і їх вплив на властивості ґрунту і живлення рослин.

Ємність вбирання ґрунту і її величина для різних ґрунтів, ступінь насичення ґрунту основами. Для чого потрібно знати ці показники?

10. Агрохімічна характеристика дерново-підзолистих, сірих лісових, опідзолених та чорноземних ґрунтів, заходи щодо поліпшення їх родючості.


^ Розділ 3. Хімічна меліорація ґрунтів господарства та ґрунтів полів сівозміни

Ефективність мінеральних добрив різко знижується, при їх використанні на кислих ґрунтах. Тому в господарстві в кожній сівозміні відповідно до матеріалів агрохімічного обстеження виділяють поля, на яких необхідно проводити вапнування, встановлюють послідовність вапнування ґрунтів на окремих полях сівозміни з урахуванням ступеня їх кислотності, ступеня насиченості ґрунту основами і відношення окремих сільськогосподарських культур до реакції ґрунту.

Потребу ґрунтів у вапнуванні можна встановити за значенням обмінної кислотності або ступенем насиченості ґрунту основами (таблиця 1).

Таблиця 1

Визначення потреби у вапнуванні ґрунтів





Ступінь кислотності

рНКСl

Нг, мг-екв. на 100 г ґрунту

V, %

Потреба у вапнуванні



Дуже сильно кислі

До 4,1

Більше 4,0

до 50

Дуже велика



Сильно кислі

4,1-4,5

3,0-3,9

50-60

Велика



Середньо-кислі

4,6-5,0

2,0-2,9

60-70

Підвищена



Слабо кислі

5,1-5,5

1,8-1,9

70-80

Середня



Близькі до нейтральних

5,6-6,0

1,4-1,7

80-90

Мала



Нейтральні

6,1-7,0

до 1,4

90-100

Відсутня


При складанні плану вапнування спочатку необхідно визначити відношення сільськогосподарських рослин до реакції ґрунту. Вказати показники, за якими можна визначити потребу ґрунтів у вапнуванні. Такі з них як рНКСl, V (%), Нг (мг-екв/100 г ґрунту) по кожному полі слід взяти із підрозділу 2.2.

В першу чергу слід вапнувати сильнокислі, а в останню - слабокислі ґрунти. При цьому ґрунти з більш високим ступенем насичення основами менше потребують вапнування. Важкі, багаті на гумус ґрунти сильніше протидіють зміні реакції в сторону підкислення чи підлуговування. Тому на цих ґрунтах при рівних значеннях кислотності норми вапна повинні бути більшими, ніж на бідних органічною речовиною ґрунтах, які мають невисокі буферні властивості.

Норми вапна слід встановлювати відповідно до реакцій сільськогосподарських культур щодо кислотності ґрунту та вапнування. В польових зернових сівозмінах з багаторічними травами необхідно вапнувати повною нормою вапна під покривну культуру або під найбільш чутливі до кислотності культури: цукрові буряки, озиму пшеницю, ячмінь, горох, кукурудзу.

В сівозмінах з картоплею або льоном норму вапна зменшують на 0,25, а вапнування наближають до садіння картоплі або посіву льону. У випадку, коли вапнування проводять повною нормою вапна, ці культури розмішують на провапнованому полі через 4-5 років після хімічної меліорації. Це запобігає враженню бульб картоплі паршою звичайною, а льону - судинним бактеріозом.

В овочевих і кормових сівозмінах одноразово вносять повну норму вапна під капусту, коренеплоди, конюшину, зернові, бобові.

Повну норму вапна встановлюють за гідролітичною кислотністю:

Норма СаСО3 =,т/га,

де 0,5 - кількість г СаСОз, необхідних для нейтралізації 1 мг-екв. кислотності в 1 кг ґрунту;

Нг - величина гідролітичної кислотності, мг-екв. на 100 г ґрунту;

S - площа 1 га, 10 000 м2;

h - глибина орного шару, м;

d - щільність ґрунту, кг/м3;

1 000 - для перерахунку в тонни.

У випадку, коли вапняковий матеріал заорюють на глибину 0,25 м, а щільність ґрунту становить 1 200 кг/м3, формула визначення норми вапна буде мати вигляд:

Норма СаСОз = Нг • 1,5 (т/га).

Норма вапнякового матеріалу обраховується за формулою:

Норма вапнякового матеріалу = х100, т/га,

де С - вміст вапна (СаСОз) у вапняковому матеріалі, %. Нейтралізуючу здатність вапнякових матеріалів (вміст СаСОз) приведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Нейтралізуюча здатність вапнякових матеріалів

№

пор.

Назва вапнякового матеріалу

Загальний вміст СаСОз та MgCO3 в перерахунку СаСОз, %

Форма вапна

1

Вапнякове борошно

85-88

СаСОз

2

Доломітове борошно

85-108

СаСОз + MgCO3

3

Мелена крейда

90-100

СаСОз

4

Палене вапно негашене

До 178

СаО

5

Палене вапно гашене

До 135

СаОН2

6

Дефекат

До 70

Для І класу не менше 60

Для ІІ класу не менше 40

СаСОз з домішками СаОН2

7

Цементний пил

Не менше 60

СаО, СаОН2,силікати

8

Шлак торфовий

14-27

СаО, СаОН2, силікати

9

Місцеві вапняки

Не менше 60

СаСОз


Потрібно враховувати, що на одному і тому ж полі в Лісостепу вапнування слід проводити приблизно через 5-8 років. Черговість проведення вапнування на полях, що потребують цього заходу, залежить від ступеня кислотності та чутливості культури до реакції ґрунту. Всі ці заходи необхідно оформити у вигляді таблиці (додаток Є). В поясненні до плану вапнування необхідно вказати строки і способи внесення вапнякових матеріалів, вказати форми і норми вапнякових добрив.

При захисті розділу необхідно дати кваліфіковане пояснення до виконання завдання, і відповісти на запитання.

Запитання до розділу 3

Поширення кислих ґрунтів в Україні, у вашій області і господарстві.

Вплив реакції ґрунту на доступність рослинам поживних елементів.

Відношення сільськогосподарських культур та ґрунтових мікроорганізмів до реакції ґрунту.

Взаємодія вапна з кислим ґрунтом. Які зміни відбуваються в ґрунті під дією вапна?

Роль кальцію і магнію в живленні рослин.

Визначення потреби ґрунту у вапнуванні і методи визначення норми вапна та вапнякових матеріалів.

Основні вапнякові добрива: їх характеристика, строки і способи внесення.

Ефективність вапнування.


Розділ 4. Виробництво, нагромадження, розподіл і використання органічних добрив у господарстві

Заходи по нагромадженню, зберіганню і раціональному використанню органічних добрив - важливий фактор підтримання та підвищення родючості ґрунту, збільшення врожаю сільськогосподарських культур, поліпшення якості продукції рослинництва.

При виконанні цього розділу слід детально охарактеризувати рівень забезпеченості господарства органічними добривами, відмітити достатність (недостатність) їх нагромадження і використання.

Потреба господарства в органічних добривах встановлюється, виходячи із науково обґрунтованої для кожної грунтово-кліматичної зони насиченості 1 га ріллі органічними добривами: Полісся - 17-18, Лісостеп - 10-12, Степ - 7-9 т/га.

Нагромадження гною та інших органічних добрив (сеча тварин, пташиний послід, торф, компости, солома, сидерати, мул ставків) повинно базуватися на реальних розрахунках для вашого господарства.

Особливу увагу слід звернути на умови зберігання і підготовки органічних добрив до використання, на заходи по збільшенню їх кількості і найбільш раціональному використанню у господарстві.

^ 4.1. Виробництво і нагромадження гною. Залежно від способу утримання тварин одержують підстилковий або безпідстилковий гній. Підстилковий гній складається із твердих і рідких виділень тварин та підстилки, яка запобігає втратам рідкої частини гною та аміаку, що виділяється при зберіганні гною. Вихід гною залежить від тривалості стійлового періоду, виду худоби, типу годівлі та кількості підстилкового матеріалу. Вихід підстилкового гною в господарстві можна визначити за формулою:

Br = ,

де Вr - вихід свіжого підстилкового гною за стійловий період, т;

Пт - поголів'я тварин, наявність різних видів і груп тварин (їх кількість беруть із річного звіту господарства);

А - вихід свіжого гною від однієї голови в кілограмах за добу (таблиці 3,4);

Д - тривалість стійлового періоду в днях;

1000 - коефіцієнт для переведення в тонни.


Таблиця 3

Орієнтовні добові норми підстилкового матеріалу на одну тварину, кг


№

пор.

Вид тварин

Солома злакових культур

Торф

тирса

Листя дерев

верховий

низинний

1

Велика рогата худоба

4-6

3-4

10-20

3-6

3-4

2

Коні

3-5

2-4

8-10

2-4

2-3

3

Свині

2-4

2-3

-

-

-

4

Вівці

0,5-1,0

-

-

-

-


Таблиця 4

Середній вихід свіжого гною від однієї голови різних груп і видів тварин


№

пор.

Вид тварин

Норма підстилкового матеріалу

1

2

3

4

5

6

1

Велика рогата худоба

-

32

37

39

42

44

2

Коні

23

24

25

26

27

28

3

Свині

5

8

9

-

-

-

4

Вівці

4

5

-

-

-

-


Все поголів'я різних видів і груп тварин в господарстві можна при розрахунках перевести в умовні голови. При цьому до однієї умовної голови прирівнюють відповідно 1 голову великої рогатої худоби, 1,5 - коней, 2 - молодняку великої рогатої худоби до двох років, 3-5 - телят, 4-5 - дорослих свиней, 10 голів овець.

Слід також звернути увагу на нагромадження і використання пташиного посліду. В середньому за рік від однієї голови птиці одержують: кури - 6, качки - 8, гуси - 11 кг посліду.

Для розрахунку виходу гною в господарстві можна використати готові дані виходу гною від однієї голови тварин при нормативній витраті підстилки і різній тривалості стійлового періоду (таблиці 5).


Таблиця 5

Орієнтовний вихід свіжого підстилкового гною від однієї голови тварин за рік, т




Вид тварин

Тривалість стійлового періоду, днів

<180

180-200

200-220

220-240

365

1

Велика рогата худоба

4-5

6-7

7-8

8-9

13

2

Коні

3-1

4-5

5-6

6-7

11

3

Свині

0,8-1,0

1,0-1,2

1,2-1,5

1,5-2,0

3

4

Вівці

0,4-0,5

0,6-0,7

0,7-0,8

0,8-0,9

1,2


Вихід безпідстилкового (рідкого) гною залежить від кількості виділень екскрементів (калу і сечі) тваринами та води, що потрапляє при очищенні приміщень, підмиванні вимені, митті годівниць та підтіканні автонапувалок (таблиця 6).


Таблиця 6

Середній вихід безпідстилкового гною від однієї голови різних груп і видів тварин

№ пор.

Вид тварин

Кількість

Вихід рідкого гною

калу та сечі від голови за добу, кг

води за добу, л

за добу, кг

за місяць, кг

за 220 днів, т

за рік, т

1

Велика рогата худоба

45

10

55

1650

12,0

20,0

2

Молодняк ВРХ

20

5

25

750

5,5

9,1

3

Свині на відгодівлі

5

4

9

270

2,0

3,3


Важливо дати оцінку способів та умов зберігання і якості підстилкового гною. При цьому передбачити заходи по зменшенню втрат органічної речовини і азоту при зберіганні гною.

Кількість гною, закладеного на зберігання в бурти, визначають шляхом перемноження об'єму бурта (м3) на масу 1 м3 гною. Маса 1 м3 свіжого гною без ущільнення становить 300-400 кг, в ущільненому стані - 700, напівперепрілого - 800 і перегною - 900 кг. Маса 1 м3 рідкого гною становить 950 кг.

В польових сівозмінах використовують не свіжий, а напівперепрілий гній, кількість якого становить 70-80 % від маси свіжого.

Розрахунки виходу підстилкового і рідкого (якщо є такий у господарстві) гною подати у вигляді таблиць (додаток Ж).

По різниці між потребою господарства в органічних добривах і виходом гною визначають недостатню кількість органічних добрив, яку можна поповнити за рахунок компостів, зеленого добрива, використання соломи, торфу, мулу ставків та ін.

^ 4.2. Виробництво і нагромадження інших органічних добрив. Компостування - один із засобів нагромадження місцевих органічних добрив. Це біологічний процес мінералізації і гуміфікації органічних речовин, що проходить в аеробних умовах під дією мікроорганізмів.

Якщо в господарстві планується виготовлення компостів на рік складання плану використання добрив у сівозміні, необхідно обґрунтувати потребу і способи приготування компостів, їх компоненти і співвідношення. Слід підрахувати вихід кожного виду компосту, беручи до уваги, що втрати органічної маси при компостуванні становлять в середньому 15 відсотків. Розрахунки привести у вигляді таблиці (додаток 3).

Заготівля інших видів органічних добрив планується, в першу чергу, в тому випадку, коли господарство не спроможне забезпечити бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті шляхом внесення на 1 га ріллі 10-12 т/га органіки. Також ці роботи проводяться, коли господарство турбується про підвищення родючості ґрунту. При цьому господарство може заготовляти і використовувати торф, мул ставків, солому, вирощувати сидерати.

У випадку використання соломи на добриво обов'язковою умовою при її заорюванні в ґрунт є внесення азотних добрив у кількості 10-15 кг діючої речовини азоту на 1 т соломи. При цьому вказати поле, де буде використовуватись солома на добриво, її кількість та кількість органічної речовини, яка надійде в ґрунт при умові, що 1 т соломи по кількості органічної речовини еквівалентна (при додатковому внесенні азоту) 3,4 т гною.

Для визначення кількості соломи, гички буряків, бадилля картоплі використовують співвідношення врожаю основної і побічної продукції (див. табл.7)


Таблиця 7

Співвідношення врожаю основної і побічної продукції в зоні Лісостепу

Культура

Співвідношення основної і побічної продукції

Пшениця озима

1 : 1,50

Жито озиме

1 : 1,70

Ячмінь

1 : 1,20

Овес

1 : 1,20

Горох

1 : 1,00

Соя

1 : 1,44

Кукурудза

1 : 1,50

Просо

1 : 1,20

Гр