Реферат: Керівник: ст викладач Бєляєва К. В

сЕКЦІЯ 4.

Проблеми банківського та фінансового менеджменту і оподаткування діяльності фінансових установ і суб’єктів господарювання в умовах світового ринку




Баєрбаш Н.О.

Керівник: ст. викладач Бєляєва К.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського


ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі вище вказані грошові відносини становлять зміст фінансового менеджменту підприємства.

Актуальність теми полягає в тому, що принципи функціонування фінансів підприємств єдині для всіх видів і форм підприємницьких структур. Проте в організації забезпечення фінансового менеджменту, структурі джерел фінансових ресурсів, розподілі й використанні одержаного прибутку, взаєморозрахунків із бюджетом є певні відмінності. Ці відмінності пов'язані з формою власності, видом діяльності, технологічними особливостями процесу виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг.

У вітчизняній економічній науці дослідженню проблем фінансової діяльності присвячені праці сучасних вчених-економістів, які зробили вагомий внесок у розвиток теорії та практики фінансового менеджменту, серед яких відзначимо Басовського Л.Е., Омелянович Л.О., Поддєрьогіна А.М., Терещенко О.О., Плису В.Й. та інших.

Аналіз наукової літератури засвідчив необхідність пошуку напрямів удосконалення організаційного забезпечення фінансового менеджменту сучасних підприємств у зв’язку з постійною мінливістю зовнішнього середовища. Тому метою статті є аналіз особливостей організаційного забезпечення фінансового менеджменту на підприємстві та розробка практичних рекомендацій щодо її поліпшення.

Суттєвою причиною кризового стану багатьох вітчизняних підприємств є відсутність організаційного забезпечення фінансового менеджменту,неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій і завдань, зокрема відсутність фінансового планування (бюджетування) та аналізу, управління ризиками, роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів тощо.

Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною мірою залежать від форми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

Так, крокуючи назустріч технологічних нововведень і успішно їх впроваджуючи, ПАТ «ДЕТЗ» має компетентний інженерно-технічний колектив, здатний грамотно вирішити поставлене нове завдання - як в плані модернізації, так і по розробці нового електроустаткування. Але, на дiяльнiсть товариства впливає цiла низка факторiв, вiд яких в цiлому залежить дiяльнiстьпiдприємства. Одним з суттєвих факторiв, який вплинув на дiяльнiсть товариства в 2010 роцi є загальнiкризовi явища в економiцi України та свiту.

Так, більш ніж в два рази збільшилась собівартість реалізованої продукції, темп росту якої склав 210,89%, або 18512 тис.грн. Фінансовий результат від звичайної діяльності в 2010 році також збільшився на 4807 тис.грн. Таким чином чистий прибуток виріс у 2010 році втричі на 230,88%, що складає 4493 тис.грн.

Провівши аналіз пасиву балансу можна зробити висновок про те, що зобов’язання підприємства збільшились на 38,62% (15235 тис.грн.).

Баланс майже абсолютно ліквідний, проте підприємство не в змозі погасити поточну заборгованість за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів, але в змозі покрити свої зобов’язання за рахунок власних коштів. Можливi шляхи покращення лiквiдностi товариства - збiльшенняобсягiв виробництва i вiдповiднообсягiвреалiзацiї готової продукцiї та послуг, обгрунтованiсть витрат товариства, впровадження режиму економiї, скорочення поточних зобов'язань товариства.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцiнкафiнансового стану пiдпpиємств за виникнення piзноманітнихфоpмвласностi, оскiльки жодний власник не повинен нехтувати потенцiйними можливостями збільшення пpибутку (доходу) фipми, якi можна виявити тiльки на підставі своєчасного й об’єктивного аналiзуфiнансового стану підприємств [3].

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, які потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Саме для того, щоб завчасно виявити та виправити можливі негативні тенденції у фінансовому стані підприємства, провадиться фінансовий аналіз його діяльності. Інформаційною базою є, в першу чергу, фінансова звітність. У разі необхідності можливе залучення додаткових даних з найрізноманітніших джерел. Використовуючи розроблені та широко розповсюджені методи проведення аналізу, фінансовий аналітик може дати всебічну оцінку стану ліквідності та платоспроможності підприємства. При цьому, варто пам’ятати, що конкретні умови вимагають врахування специфіки кожного випадку та застосування нетрадиційних підходів і навіть власних розробок.

Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін виробничо-господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.

Як показують теоретичні дослідження й дані практики, об'єктивна необхідність врахування дійсного фінансового стану при прийнятті перспективних управлінських рішень дозволяє досягти:

·        забезпечення сумісності стратегії з можливостями підприємства;

·        оптимального співвідношення ресурсів;

·        виявлення ступеня ризику [4].

Далі можна запропонувати конкретні дії, які вплинуть на подальшу діяльність підприємства (рис. 1.).




Рисунок1-Основні напрямки покращення фінансової діяльності

^ ПАТ «ДЕТЗ»

В стратегічному плануванні виділяються такі основні напрямки подальшого розвитку підприємства:

1) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

2) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

3) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках;

4) проведення капітального ремонту виробничого обладнання;

5) придбання нового обладнання;

6) вдосконалення технології виробництва [2].

В залежності від змісту запропонованих заходів, спрямованихнаполіпшення фінансово-господарської діяльності підприємства, можливі різні кінцеві результати від їх впровадження:

- зростання продуктивності праці, обсягів виробництва і прибутку внаслідок повнішого завантаження виробничих потужностей;

- збільшення обсягів реалізації і прибутку внаслідок прискоренні обертання оборотних коштів, кращого їх використання;

- збільшення випуску традиційної продукції і прибутку внаслідок розширення виробничих потужностей, додаткових капітальних вкладень, залучення позикових коштів [1].

Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління підприємством, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів. Таким чином, пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.


Література:

Басовський Л.Е. Финансовый менеджмент: Учебник - М.: ИНФРА-М, 2010. - 240 с.

Плиса В.Й. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства // Фінанси України.- 2009.- № 11.- C.36-42.

Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент [Текст] / А.М.Поддєрьогін, Л.Д.Буряк, Н.Ю.Калач та ін. – К.: КНЕУ, 2009. – 294 с.

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / О.О. Терещенко, Я.І. Невмержицький, А.П. Куліш та ін.; За заг. ред. О О. Терещенка. — К.: КНЕУ, 2008. — 312 с.



^ Беседина А.В.

Руководитель: к.э.н., доцент Долматова Г.Є.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского


^ СТРАТЕГИЧЕСКИЕ ОРИЕНТИРЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ФИНАНСОВОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ


В условиях кризисных ситуаций во внешней среде предприятий Украины особо остро стоят вопросы обеспечения защиты их деятельности. При этом на первый план выходят проблемы обеспечения финансовой безопасности в текущем периоде и на перспективу с учетом состояния развития рыночных отношений в Украине. Таким образом, необходимость стратегической направленности процесса обеспечения финансовой безопасности субъектов предпринимательства – это актуальное и важное научное исследование.

Основы обеспечения финансовой безопасности предприятий рассматриваются в разных аспектах такими отечественными учеными: Бланк И.А., Омельянович Л.А.,Шемаева Л.М., Шляхетко В.В. и др. В то же время, недостаточно разработанными остаются проблемы необходимости стратегической направленности обеспечения финансовой безопасности субъектов предпринимательства, что подтверждает целесообразность и важность научных разработок в данном направлении.

Цель исследования, состоит в обосновании стратегических ориентиров обеспечения финансовой безопасности предприятия на основе комплексного оценивания финансово-экономических параметров предприятий Украины.

Стратегическое обеспечение финансовой безопасности предприятия – процесс непрерывный. Каждый субъект предпринимательской деятельности при действующей системе хозяйствования рассматривается как самостоятельная единица, способная принимать управленческие решенияв соответствии с видом деятельности иорганизацией производства для достижения главной цели – увеличения рыночной стоимости фирмы и повышения благосостояния ее собственников [1, c. 9].

Ключевым при формировании стратегических ориентиров обеспечения финансовой безопасности предприятий является целепологание. Можно сказать, что стратегической целью обеспечения финансовой безопасности предприятия должно являться рациональное использование финансовых ресурсов.

Можно сформулировать следующие стратегические ориентиры обеспечения финансовой безопасности предприятий:

снижение себестоимости продукции;

достижение эффективности производства при наименьших затратах;

обеспечение достаточного уровня рентабельности.

Обязательным условием достижения финансовой безопасности субъектом предпринимательства в долгосрочной перспективе является проведение полной и всесторонней оценки уровня финансовой безопасности.

Дляопределение уровня финансовой безопасности предприятий в современных условиях и формирования стратегии финансовой безопасности необходимо проанализировать внешние и внутренние факторы, которые влияют на данное предприятие. К числу показателей, которые характеризуют динамику факторов влиянию внешней среды для отечественных предприятий, в работе предлагается отнести следующие: ВВП, сальдо экспортно-импортных операций поскольку данный показатель характеризует зависимость отечественной экономики от иностранных субъектов хозяйствования; показатели сводного бюджета Украиныи др. Динамика основных показателей функционирования экономики Украины на основе анализа статистических данных [4] приведена в табл. 1.


Таблица 1

Показатели функционирования экономики Украины


Показатель

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Валовой выпуск продукции

предприятий Украины (в

реальных ценах), млн. гр.

214853

247541

299838

354580

474001

587393

735758

Темпы прироста ВВП (% к

предыд. периоду)

110,59

118,39

129,09

127,92

123,26

132,45

131,79

Индекс цен производителей

продукции (%

к предыд. периоду)

105,70

111,15

124,15

109,55

114,15

123,35

123,05

Индекс потребительских цен (% к предыд. периоду)

99,40

108,25

112,35

110,35

111,65

116,65

122,35

Сальдо экспорта/импорта

млн.дол. США

1039,8

335,11

3412,4

-1340,2

-1467,7

-1534,3

-1771,9


Приведенные данные свидетельствуют о стабильномувеличении ВВП Украины за 2003 –2009 гг., в абсолютном измерении при сопоставлении видны колебания в темпах изменения. Так, наибольший прирост ВВП был за период 2004 – 2005 гг. (более 10%), наибольшее его уменьшение – за 2006 – 2007 гг. (более 4%).Приведенное замедление происходит на фоне роста темпов инфляционных процессов, которые характеризуются приростом индексов потребительских цен и цен производителей.

Кроме того, изучение основных социально-экономических показателей подтверждает общее ухудшение состояния финансовойбезопасности предприятий Украины в течение 2002 – 2009 годов. Наблюдаются следующие тенденции:

- динамика показателей, которые характеризуют изменения внешней для предприятий среды, отображают снижение общего экономического роста Украины, роста темпов инфляционных процессов, превышение государственных расходов над доходами государства, ухудшения инвестиционного климата;

- динамика показателей, которые характеризуют внутреннюю среду предприятий Украины, отражает снижение рентабельности их деятельности в течение анализируемого периода.

Бланк И.О. в процессе формирования стратегии финансовой безопасности предприятия выделяет семь доминантны сфер: стратегия обеспечения роста доходности собственного капитала; стратегия формирования финансовых ресурсов у предприятия; стратегия обеспечение финансовой стабильности предприятия; инвестиционная стратегия предприятия; стратегия нейтрализации финансовых рисков предприятия; инновационная финансовая стратегия предприятия; антикризисная финансовая стратегия предприятия [2, с. 190].

Данная разбивка является целесообразной, поскольку сужает проблему поиска слабых мест в финансовой сфере предприятия, позволяет четко выделять сферы влияния тех или иных факторов внешней среды на предприятия.Нужно отметить, что разбивка, предложенная И.О. Бланком слишком широкой для формирования стратегии, поскольку является тяжелой для обработки и анализа. Поэтому можно предложить принять за основу данную разбивку, но, при этом стратегию нейтрализации финансовых рисков можно принять как составную часть стратегии обеспечения финансовой стабильности предприятия, поскольку стабильное функционирование возможно лишь при условии нивелирования рисков, что указывает на подчиненность одной из составляющих другой.

Таким образом, финансовая безопасность предприятия – связующий элемент системы финансового оборота предприятий, реализуется в содействии с финансовой политикой и ведет к достижению текущих и перспективных целей. Однако, субъекты хозяйствования при современных рыночных условиях, где господствуют конкуренция, альтернативность, свобода выбора, являются нестабильными; их финансовый результат способен быть нивелирован финансовым риском. Следовательно, взвешенное позиционирование на рынке и выполнение поставленных целей возможнолишь при соблюдении стратегического управления финансовой безопасностью предприятия.


Литература:

Шемаева Л.М., Шляхетко В.В. Стратегическое управление экономической безопасностью предприятия / Проблемы науки. – 2010. – №10. – С. 29 – 34.

Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И.А. Бланк. – 2-е изд., стер. – К.: Эльга, 2009. – 776 с.

Омелянович Л.О., Долматова Г.Є. Економічнабезпекаторгівельногопідприємства: Монографія / Л.О Омелянович., Г.Є. Долматова – Донецьк: ДонНУЕТ, 2005. – 195 с.

Державнийкомітет статистики України – [Електронний ресурс] –www.ukrstat.gov.ua.


Боронило Д. Ю., Портна К. Л.

Обласний комунальний вищий навчальний заклад Інститут підприємництва

«Стратегія» м. Жовті Води

^ Підприємець на єдиному податку: чи доведеться платити більше?

Початок поточного року ознаменувався важливою для всієї бізнес-спільноти подією - вступом в силу Податкового кодексу України ( далі - ПКУ) і Закону про єдиний соціальний внесок ( далі- ЄСВ), які радикально перекроїли систему сплати податків і соціальних зборів. У сферу їх дії потрапляють і фізичні особи - підприємці, працюючих на єдиному податку, які активно боролися за збереження спрощеної системи оподаткування. Тому це питання актуальне для всіх підприємців.

Щоб відповісти на нього аргументовано, з’ясуємо, які платежі (у вигляді податків і зборів) і в яких розмірах платники єдиного податку сплачуватимуть по-новому.

Нещодавно Верховна Рада затвердила законодавчі зміни в процедуру спрощеної системи оподаткування. Цей закон почне діяти з 01.01.2012р.

Проаналізуємо основні зміни :

1. Скасування заборони на включення до витрат з податку на прибуток

Виключений дискримінаційний пункт 139.1.12 ПКУ, яким заборонялося віднесення платниками податку на прибуток вартості товарів, робіт і послуг, отриманих від платників єдиного податку, на витрати. Одночасно платників податку на прибуток зобов'язали подавати разом з декларацією «перелік доходів і витрат в розрізі контрагентів - платників єдиного податку».

2.ПДВ

Фізичним особам - платникам єдиного податку 3-ї групи ( обсяг доходів: до 3 млн. грн.; вид діяльності: будь-які, крім заборонених для спрощеної системи; наймані працівники: до 10 осіб одноразово; ставки: 3% від доходу для платників ПДВ або 5% від доходу для неплатників ПДВ ) - повернута можливість зареєструватися платником ПДВ, але тільки при відповідності критеріям обов'язкової реєстрації (п. 181.1. ПКУ). Згідно з внесеними змінами друк у податковій накладній проставляється такими платниками лише при її наявності. Однак зазначена норма вступить в силу лише після прийняття закону щодо встановлення принципу здійснення господарської діяльності суб'єктами приватного права без застосування печаток.

Які податки доведеться платити спрощенцям

Єдиний податок замінює собою: податок на прибуток; ПДФО (у частині господарської діяльності); ПДВ (крім імпорту і крім спрощенців 3-4 групи - платників ПДВ); земельний податок (в частині господарської діяльності ); збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Відповідно, спрощенцям за результатами підприємницької діяльності та з урахуванням обмежень на застосування спрощеної системи доведеться платити: акцизний податок (у разі роздрібного продажу ТСМ в ємностях до 20 л і роздрібного продажу пива і столових вин фізичними особами ); збір за першу реєстрацію ТЗ; екологічний податок; плату за користування радіочастотним ресурсом; плату за спец-використання води; збір за спец-використання лісових ресурсів; мито; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за місця для паркування авто.

Крім того, як і раніше, доведеться платити ЄВСС. Але підприємці можуть заспокоїти себе тим, що ЄВСС не входить до переліку податків і зборів.

Платникам єдиного податку заборонені наступні види діяльності: організація та проведення азартних ігор; обмін іноземної валюти; будь-які види діяльності з підакцизними товарами; будь-які види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями; видобуток і реалізація корисних копалин; фінансове посередництво (крім деяких видів діяльності в сфері страхування - див п.п. 6) п.п. 291.5.1); діяльність у сфері управління підприємствами; пошта, зв'язок; продаж предметів мистецтва, антикваріату; організація торгів предметами колекціонування, мистецтва, антикваріату; організація гастрольних заходів.

Перехід на спрощену систему. Як і сьогодні, для того, щоб перейти на загальну систему або продовжити працювати на загальній системі, необхідно подати заяву за 15 днів до закінчення кварталу.

Перейти на спрощену систему можна не більше одного разу за календарний рік за умови відповідності всім вимогам, що пред'являються до пункту 291.4 до відповідної групи платників єдиного податку за обсягом, кількістю найманих працівників і, як не дивно - за видами діяльності - протягом попереднього календарного року.

Втрата права на застосування спрощеної системи і терміни переходу на загальну описані в п. 298.2.3 ПКУ.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок,що підприємцям в поточному році доведеться платити більше приблизно на 7%. Аналіз структури платежів показує, що при зменшенні сум єдиного податку зростання платежів обумовлено збільшенням відрахувань на соціальне страхування. В принципі це навіть непогано, оскільки теоретично ці засоби повинні поліпшити соціальний захист громадян.


Література:

Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010року №2755-4//Відомості Верховної Ради України . - 2011. - №15-16. - С.772-819.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 //Офіційний вісник України вiд 20.08.2010 - 2010 р., № 61, стор. 13, стаття 2108



Бугас Т. В.

Керівник: к.е.н., доцент Квасницька Р. С.

Хмельницький національний університет


^ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ


Загальна ефективність банківського бізнесу, як і задоволення потреб споживачів банківських продуктів, перебуває в прямій залежності від забезпечення достатності ресурсного потенціалу банків.

Для ефективної діяльності комерційного банку необхідно не тільки знати сукупність наявних коштів, а й оцінити потенційні можливості щодо залучення необхідних фінансових ресурсів.

Питанням стосовно формування ресурсного потенціалу та методів управління ресурсами банків присвячено праці вітчизняних і зарубіжних науковців, а саме: О. Васюренка, Ж. Торяник , І. Краснової А. Лаврушина, Г. Панової, В. Усоскіна, В. Часова, А. та інших. Завдяки їхнім розробкам теорія і практика механізму формування, розміщення та управління банківськими ресурсами набули сучасного наповнення й розвитку, але в умовах постійних змін, що відбуваються на ринку банківських послуг, недостатньо дослідженими залишаються питання теоретичного наповнення і визначення методичних підходів до оцінки та забезпечення достатності ресурсного потенціалу банків для виконання цілей банківської системи щодо її стабільності та конкурентоспроможності.

Виконання банками їхньої основної функції – посередника у сфері фінансових ресурсів – потребує наявності ресурсів, які в теорії і практиці банківської справи називають банківськими. Саме вони лежать в основі здійснення банківської діяльності, яка згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначається як «залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб» [1].

Основне завдання управління ресурсним потенціалом банку можна визначити як управління ліквідністю й витратами щодо залучення ресурсів.

Чим надійнішими та стабільнішими є пасиви банку, тим вищими будуть середня ціна ресурсів, а отже, й витрати. Збільшення питомої ваги поточних пасивів сприяє зниженню витрат, проте знижує ліквідність банку. Водночас збільшення частки строкових зобов’язань сприяє формуванню стабільного ресурсного потенціалу, що позначається на підвищенні витрат.

Основні складові, що характеризують взаємозв’язок понять «ресурсний потенціал банку» і «достатність ресурсного потенціалу банку», представимо на рисунку 1.

Загальна схема механізму забезпечення достатності ресурсного потенціалу реалізується через визначення достатності власного капіталу банку, оптимізацію залучення і запозичення коштів і визначення методів управління ресурсним потенціалом банку.

Слід зазначити, що аналіз та оцінка ресурсного потенціалу банку на практиці ускладнюється різнорідністю і несистемністю інформації про його стан. При цьому фінансова звітність, що складається банківськими установами, виступає підґрунтям для поглибленого і всебічного вивчення ресурсного потенціалу [2, с. 46-51].

Дослідники в галузі оцінки результативності процесів, що відбуваються в банківській системі, дійшли висновку про неможливість виділити із числа результативних показників будь-який один як загальний, придатний для комплексної оцінки.

Фінансовий ринок



Грошові кошти, які не беруть участь у банківському обороті, але можуть бути залучені


Грошові кошти, які беруть участь у банківському обороті


Капітал банку


Залучені та запозичені кошти банку





Зовнішні джерела формування ресурсівбанку (показники ефективності використання ресурсів банку)


Власні кошти банку – внутрішні джерела формування ресурсів (показники достатності капіталу банку)





Ресурсний потенціал банку



потенційні можливості банку формувати свої ресурси


Достатність ресурсного потенціалу банку





інтегральна характеристика, яка визначає спроможність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, нарощувати капітал, здійснювати повний спектр активних операцій та надавати послуги із метою підтримки фінансової стійкості банківської установи



Рисунок1-Складові ресурсного потенціалу банку


Це пов’язано зі значною і постійно зростаючою кількістю як об’єктів аналізу, так і індикаторів, критеріїв діяльності в умовах зростаючої конкуренції на ринку банківських послуг та розвитком інтеграційних процесів.

Таким чином, для розрахунку показника достатності ресурсного потенціалу (Drp) можна використо­вувати формулу (1):

, (1)

де Ki– значення і-го коефіцієнта, взятого для розрахунку;

Ni– нормативне значення і-го коефіцієнта, взятого для розрахунку;

n – кількість коефіцієнтів, узятих для розрахунку.

Оцінка ринкової вартості ресурсів дає змогу визначити фактичний стан ресурсного потенціалу банку. Формування депозитної ставки ґрунтується на визначенні базовоїринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задовольнить інвестора у разі вкладення ним власних коштів у банк. З урахуванням чинників, що впливають на рівень ринкової ставки (k), її можна визначити за формулою 2:

k= r + x + p, (2)

де r – рівень економічного зростання в країні;

x – рівень інфляції;

p – ризик, пов’язаний з банківською установою.

Виходячи з того, що різнорідних показників оцінки достатності ресурсного потенціалу банку досить значна кількість, необхідно визначитися з найбільш вагомими.

Для вирішення цієї задачі було використано метод ієрархій Т. Сааті [3,с.58-64]. Для визначення пріоритетності показників необхідно побудувати матрицю, яка є квадратною, діагональною та зворотносиметричною, формула 3:

A = aij, (3)

де А – матриця попарних порівнянь;

аij– показує, у скільки разів більший ступінь переваги елементу kiнад елементом kj;

i, j – від 1 до n;

n – кількість елементів.

Матриця парних порівнянь складається за такими принципами: при порівнянні вагомості показників виходять із 10-бальної системи; оцінки, отримані, з одного боку, від головної діагоналі матриці, повинні бути зворотними оцінкам, з іншого боку, від головної діагоналі; самі оцінки складаються виходячи з їх значущості [4, с. 141-144].

Отже, формування оптимального складу ресурсного потенціалу банку відповідно до його потреб та можливостей фінансового ринку, оцінка ступеня використання ресурсів є основними питаннями, які має вирішити менеджмент банку в процесі управління ресурсним потенціалом.


Література:

1. Про банки і банківськудіяльність [Електронний ресурс] : закон Українивід 07.12.2000 р. № 2121-111. – Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

2. Краснова І. Інформаційно-аналітичнезабезпеченняуправлінняресурснимпотенціалом банку // Вісник НБУ. – 2009. - № 10. – С. 46-51.

3. Васюренко О. Ресурснийпотенціалкомерційного банку / О. Васюренко, І. Федосік // Банківська спра­ва. – 2009. – № 1. – С. 58–64.

4. ТоряникЖ. Оцінкарівнядостатності ресурсного потенціалубанківськихустанов на основірозрахункуінтегральногопоказника// ВісникУніверситетубанківськоїсправиНаціонального банку України. – 2010.- № 1 (7).- С. 141-144.


Бунєва Л. Т.

Керівник: к.е.н., доцент Чайковська О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського


^ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД


В сучасних умовах вітчизняним підприємствам доводиться задовольняти багатьом особливим вимогам ринкової економіки. Посилення конкуренції, постійні динамічні зміни внутрішніх процесів підприємства, мінливість та невизначеність зовнішнього середовища, обмеженість ресурсів викликають необхідність збільшення уваги до такої функції фінансового управління, як планування.

Фінансове планування відіграє важливу роль у раціональному розподілі та ефективному спрямуванні ресурсів, забезпеченні платоспроможності, визначенні напрямків співробітництва з партнерами, перспектив розвитку підприємства та досягненні успіху діяльності взагалі.

Сьогодні фінансове планування на підприємствах ускладнюється низкою проблем, зокрема:

відсутністючіткого розуміння керівництвом підприємства цілей і задач його діяльності;

виникненням труднощів при визначенні потреб у поточних видатках (необхідна кількість працівників, потужності тощо);

невпевненим орієнтуванням на ринку;

відсутністю системи надання достовірної інформації в необхідний час, у потрібному місці.

Основною метою роботи є відображення стану фінансового планування на українських підприємствах та порівняння його з досвідом зарубіжних країн з метою найбільш повного й ефективного використання наявних ресурсів, професійного розв’язування різноманітних управлінських завдань.

Дослідженню проблем фінансового планування на вітчизняних підприємствахприділяється достатньо уваги, зокрема в працях таких вчених, як І. Алфьорова, М. Колесникова, С. Золотарьов, М. Лисенко, Т. Ставерська та ін. Водночас можливості застосування зарубіжного досвіду планування залишаються висвітленими меншою мірою.

Розглядаючи питання планування на підприємствах різних галузей, деякі західні та вітчизняні вчені трактують поняття фінансового планування по-різному. Зарубіжні науковці вважаютьфінансове планування основним елементом систематичного менеджменту активів підприємства, який є суттєвим засобом його реалізації. Вони відзначають, що фінансове планування це багатоступеневий, постійний процес управління, орієнтований у майбутнє, який сприяє оптимальному вибору рішень, виявленню впливів на економічне оточення компанії, визначенню ризику, підтриманню цільового резерву ліквідності [1, с. 4].

Українські вчені наголошують, що фінансове планування являє собою процес розрахунку фінансових ресурсів, визначення обсягу їх надходження і розподілу, який пов’язаний з функцією управління підприємством.

До фінансового плану вдаються як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємства, так і для визначення того, як проводилося фінансування в минулому періоді і на що витрачені кошти. За допомогою фінансового планування і контролю менеджери підприємства можуть оцінити, наскільки відповідають його цілям застосовані прийоми фінансових розрахунків. Прийоми планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні підприємству. Практика країн з ринковою економікою свідчить, що чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління діяльністю підприємств.

Розрізняють поняття стратегічного і поточного фінансового планування. Стратегічне фінансове планування націлене на довгострокову перспективу і сприяє утриманню конкурентних позицій та стабільності розвитку підприємства. Поточне фінансове планування запобігає короткостроковим небажаним впливам, дає уявлення про близьке фінансове майбутнє підприємства, його фінансове оточення, позицію на ринку та конкурентні переваги у найближчій перспективі[2, с. 42].

В усіх розвинених країнах фінансове планування є одним з важливіших інструментів регулювання діяльності підприємства. У Німеччині основою фінансового планування виступає середньострокове планування до п’яти років. При цьому, воно є ковзним. Це означає, що фінансовий план складається кожен рік наново, а період планування зміщується на один рік уперед. У такий спосіб забезпечується набагато більша порівняно з постійним планом актуальність: ковзний план є більш гнучким. У Нідерландах, крім поточного плану на один рік, складають фінансовий план на чотири роки. У США значну увагу приділяють довгостроковому плануванню, період якого складає не менше шести років.

В наш час якість планування в Україні у цілому перебуває на дуже низькому рівні, що призводить до прийняття неналежно обґрунтованих управлінських рішень, а отже, до неочікуваних і нерідко небажаних результатів. Нажаль, поки що не вироблено нових підходів до організації фінансового планування. Зусилля спеціалістів зосереджені на складанні переважно поточних планів на один рік та мають внутрішню спрямованість.

Досвід як зарубіжних фірм, так і українських підприємницьких структур свідчить, що в умовах ринку недооцінка фінансового планування, його ігнорування призводить до значних, нічим не виправданих економічних втрат, і в кінцевому підсумку – до банкрутства.

Узагальнюючи світовий досвід, можна зробити висновок, що фінансове планування є головним і вирішальним етапом у процесі розробки концепції залучення та використання ресурсів підприємства. Удосконалення методології та техніки фінансового планування можливе за рахунок аналізу не лише внутрішнього потенціалу, але й урахування умов зовнішнього середовища. Доцільним для вітчизняних підприємств є застосування стратегічних фінансових планів, які дозволяють визначити головні пріоритети подальшого розвитку та узгоджувати різні точки зору з проблемних питань.


Література:

Алфьорова І., Колесникова М. Дослідження економічної сутності бюджетування та фінансового планування/ І. Алфьорова, М. Колеснікова// Схід. – 2010. – №3. – С. 3-7.

Лисенко М. С. Фінансове планування як основа забезпечення фінансової безпеки підприємств/ М. С. Лисенко// Науково-технічна інформація. – 2009. – №3. – С. 41-44.

Ставерська Т. О. Концепції фінансового планування: макро- та мікрорівні/ Т. О. Ставерська// Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2010. – №4. – С. 35-39.



^ Говорова Л.О.
Керівник: асистент Білозерова Н.І.