Реферат: Обличчям до людей концепція реформування діяльності митної служби України

ОБЛИЧЧЯМ ДО ЛЮДЕЙ


Концепція реформування діяльності митної служби України

29 жовтня 2010р.


І. Вступ


Україна обрала шлях виходу на траєкторію сталого розвитку через рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності країни і заможності суспільства.


Основними завданнями Уряду наразі є захист інтересів вітчизняного бізнесу на міжнародній арені, сприяння підвищенню інвестиційної привабливості національних підприємств для іноземних партнерів та забезпечення високих соціальних стандартів для населення.


Основною проблемою, вирішення якої є спільним завданням Уряду і національного бізнесу, є покращання умов для зовнішньої торгівлі та залучення інвестицій в національне виробництво. Як зазначається в Програмі економічних реформ Президента України на 2010-2014 рр. „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, „несприятливий бізнес-клімат є основним чинником, що стримує інвестиції, ...а багато міжнародних інвесторів вимушені обережніше ставитись до ризиків країни”.


Державна митна служба України є дієвим інструментом в руках Президента України і держави для створення сприятливого клімату у розвитку зовнішньої торгівлі і залучення інвестицій та забезпечення надходжень до державного бюджету. Надання митній службі повноважень правоохоронного органу підвищить її ефективність як інструменту із забезпечення митної безпеки держави.


За час свого функціонування митна служба України запровадила ряд необхідних реформ, але сучасні вимоги і завдання, поставлені Президентом України щодо забезпечення прискореного розвитку національної економіки, необхідності впровадження реформ, орієнтованих на покращення добробуту для людей, потребують переходу до сучасних, інноваційних методів роботи митних органів.


Проведений внутрішній та зовнішній аналіз діяльності митної служби України свідчить про наявність значних ресурсів підвищення ефективності, усталеності та надійності здійснення митної справи. Вони можуть бути використані шляхом застосування новітніх технологій інформаційного митного контролю на основі системи аналізу ризикових ситуацій, централізованого митного оформлення і широкого впровадження пост-аудит контролю.


Зміни у зовнішньому середовищі та актуальні завдання на порядку денному держави роблять необхідною концентрацію митної служби на адмініструванні міжнародної торгівлі з метою сприяння зростанню і розвитку національної економіки, зміщують акценти в її діяльності в бік посилення економіко-регуляторної та інформаційної складових.


Поставлені Президентом України завдання щодо реформи системи державного управління вимагають від митної служби більш чіткого внутрішнього розділення функцій, в першу чергу відокремлення функції надання державних послуг від функцій контролю та управління державним майном.


Ці зміни вимагають формування і застосування нових підходів до здійснення митної справи в Україні та обумовлюють необхідність визначення чітких стратегічних цілей реформування.


Вимоги часу ставлять перед Державною митною службою України низку завдань невідкладного реформування, виконання яких має вивести митну службу на новий рівень якості надання послуг суспільству і бізнесу з одночасним неухильним гарантуванням митних інтересів держави.


Концепція реформи митної служби України «Обличчям до людей» ґрунтується на викладених вище засадах. На її підставі мають бути розроблені і реалізовані чітко визначені імплементаційні заходи з виконання завдань Президента України.


Головна мета Концепції – визначення оптимальної організації митної служби України, спрямованої на підвищення ефективності, надійності та усталеності її діяльності; визначення основних завдань з реформування та модернізації, окреслення орієнтирів і засобів для досягнення стратегічних цілей та очікуваних результатів.


Правову основу Концепції становлять Конституція і закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Державної митної служби України, міжнародні угоди в сфері митної справи, згоду на обов’язковість виконання яких надано Верховною Радою України.


ІІ. Фундаментальні основи діяльності митної служби України


Сфера відповідальності (сектор державної політики) – реалізація митної політики України (забезпечення митних інтересів та безпеки держави при ввезенні, вивезенні та транзитних переміщеннях її територією товарів і транспортних засобів).


Місія митної служби України: забезпечення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, гарантування безпеки зовнішньої торгівлі та суспільства, захист митних інтересів України.


Обов’язки митної служби:


- надання послуг з митного оформлення;


- контроль за безпечністю та відповідністю при здійсненні митної

справи;


- управління митною інфраструктурою.


Функції митної служби:


- економіко-регуляторна (1);


- фіскальна (2);


- інформаційно-статистична (3);


- міжнародно-комунікаційна (4);


- контрольно-організаційна (5);


- захисна (6).


Основні завдання митної служби України:


1) застосування передбачених законодавством заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України;


2) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають митні послуги або здійснюють операції з товарами, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем;


3) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;


4) здійснення судово-експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби України;


5) видача сертифікатів про походження та верифікація сертифікатів про походження товарів з України, якщо це передбачено міжнародними договорами;


6) контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;


7) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;


8) забезпечення справляння митних платежів у межах компетенції, визначеної законами України з питань оподаткування та цим Кодексом;


9) здійснення контролю правильності нарахування митних платежів на товари після їх митного оформлення (здійснення пост-аудит контролю);


10) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;


11) розвиток та впровадження інформаційних та телекомунікаційних систем в митній справі, автоматизація митних процедур;


12) накопичення інформації щодо здійснення митної справи, її аналіз та розроблення на його підставі рішень щодо вдосконалення митної справи;


13) надання послуг з митного контролю та оформлення на підставі електронних документів (електронне декларування);


14) здійснення обміну електронними документами та інформацією з іншими державними органами;


15) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;


16) здійснення міжнародного співробітництва у галузі митної справи, забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;


17) обмін попередньою інформацією про товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, з митними органами інших країн, міжнародними та іноземними організаціями;


18) залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби;


19) співпраця з бізнесом, створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзитові, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;


20) здійснення зв’язків з громадськістю, забезпечення довіри суспільства до митної служби і послуг, які нею надаються;


21) організація та управління діяльністю митної служби, її органів та структурних підрозділів;


22) управління персоналом та підготовка фахівців з митної справи;


23) запобігання та протидія проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі України, впровадження митної етики;


24) здійснення внутрішнього аудиту діяльності митної служби;


25) управління об’єктами митної інфраструктури, розвиток матеріально-технічного забезпечення митних органів;


26) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;


27) здійснення, спільно з іншими уповноваженими органами державної влади, заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;


28) аналіз і управління даними щодо ризикових ситуацій та визначення дій на підставі такого аналізу;


29) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;


30) збір та аналіз інформації щодо можливих або таких, що відбулись, правопорушеннях в митній справі, з метою їх попередження або реагування на них.


ІІІ. Реформа митної служби України


Принципи реформування.


Митні процедури мають реалізовуватись:


- законно

- просто

- прозоро

- єдинообразно

- безпечно

- чесно

- швидко


Цілі реформування митної служби України:


1. Повне дотримання правових норм в митній справі.


2. Мінімальний адміністративний тягар на законослухняних суб’єктів.


3. Прозоре прийняття рішень в митної справі.


4. Однаковість вимог та ставлень до всіх споживачів митних послуг.


5. Дієвий захист суспільства від нечесної та нелегальної торгівлі, загроз здоров’ю та моралі громадян, ризиків тероризму, в співпраці з іншими державними органами.


6. Доброчесність прийняття рішень в митній справі.


7. Мінімальні фінансові та часові витрати на проходження митних процедур.


Ключова умова досягнення цілей митної служби України: підтримка балансу між митним контролем та сприянням бізнесу.


Терміни реформування митної служби України: 2010 – 2015 рр.


Завдання реформування митної служби України:


1. Приведення структури митної служби у відповідність до адміністративно-територіального устрою України (цілі 1-7).


2. Приведення національного законодавства у митній сфері у відповідність до міжнародних стандартів та Місії митної служби України (цілі 1-2).


3. Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення (цілі 1-2).


4. Спрощення та розширення переліку методів гарантування та сплати податків (цілі 1-2).


5. Розвиток застосування принципу «єдиного вікна» та єдиного державного контрольного органу в пункті пропуску (цілі 1-2).


6. Розвиток системи «уповноважених економічних операторів» (цілі 1-2).


7. Створення безпаперового середовища надання державних послуг в митній сфері – електронне декларування (цілі 1-7).


8. Розширення джерел отримання достовірної митної інформації (цілі 3-4).


9. Створення уніфікованих та прозорих правил визначення митної вартості товарів та їх класифікації (цілі 3-4).


10. Підвищення прозорості інформації щодо митних процедур та правил (ціль 3).


11. Розвиток діалогу і співробітництва з бізнесом (ціль 4).


12. Створення дієвої апеляційної системи при митній службі (ціль 4).


13. Декриміналізація контрабанди з одночасним посиленням відповідальності за порушення митних правил (ціль 5).


14. Автоматизація процедур митного оформлення (цілі 6-7).


15. Розвиток системи пост-аудит контролю (цілі 5-7).


16. Поширення принципу селективності контролю на основі автоматизованого управління ризиками (цілі 5-7).


17. Створення дієвих механізмів профілактики і боротьби з проявами корупції (ціль 6).


18. Створення логістично-ефективної технології митного оформлення і контролю за часом здійснення частин митних процедур (ціль 7).


19. Розвиток системи захисту прав інтелектуальної власності (ціль 5)


20. Розвиток системи управління персоналом і забезпечення дотримання етики поведінки митника (ціль 6).


21. Розвиток інфраструктури пунктів пропуску та забезпечення співробітників митних органів сучасними технічними засобами контролю (ціль 7).


22. Відокремлення функції надання державних послуг від функції контролю та функції управління державним майном (цілі 1-7).


Очікувані результати реформування митної служби:


Ö Відповідність нормативно-регуляторної бази Місії митної служби України.


Ö Скорочення кількості державних органів та видів державного контролю на кордоні.


Ö Прозорість прийняття рішень в митній справі.


Ö Мінімізація «людського фактору» при прийнятті рішень в митній справі.


Ö Дієвий захист добропорядних торговців та національних виробників від нечесної конкуренції.


Ö Ефективний захист громадян від неякісних товарів, загроз здоров’ю та безпеці.


Ö Скорочення витрат часу на митний контроль та митне оформлення.


Ö Підвищення рівня керованості митної служби та її готовності до реформи системи державної влади в Україні.


Ö Збільшення транзитного потенціалу України і запобігання переорієнтуванню вантажопотоків на сусідні країни.


Ö Покращення міжнародного іміджу держави.


Митна служба України має бути стабільною, ефективною, гнучкою і компетентною.


Митники повинні служити народу України чесно, неупереджено, справедливо, надійно, люб’язно й професійно.


* * * * *


^ «ОБЛИЧЧЯМ ДО ЛЮДЕЙ»


РЕФОРМА МИТНОЇ СЛУЖБИ


Керівництвом Держмитслужби прийнято рішення розпочати глибоке, докорінне реформування митної системи. Проведено аналіз та консультації з бізнесом, підготовлено 60 ключових заходів, які дозволять значно спростити процедури і зняти зауваження громадян і бізнесу до роботи митниці. По кожному заходу розроблено чіткий план його впровадження.


Реформування передбачається здійснювати за такими основними напрямами:


1. Оптимізація та удосконалення структури митних органів.


2. Спрощення митних процедур.


3. Удосконалення організації митного контролю в пунктах пропуску. Сприяння транзиту.


4. Удосконалення законодавства, що регламентує митну справу.


5. Удосконалення системи оподаткування.


6. Міжнародна діяльність.


7. Електронна митниця.


8. Розвиток інфраструктури.


Найбільш вагомими результатами здійснення цих заходів буде:


- остаточне скорочення кількості митних органів до одного на область;


- делегування начальникам митних постів повноважень щодо прийняття рішень з питань митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;


- скорочення часу митного контролю у пунктах пропуску;


- встановлення часових нормативів митного контролю та оформлення товарів, а також на доставку їх до митниць призначення;


- здійснення митного оформлення товарів у будь-якому митному органі на території України (скасування “кріпосного права”);


- створення електронного реєстру місць прибуття з правом суб’єкта самостійно обирати місце прибуття;


- зменшення кількості митних процедур;


- скорочення переліку документів, що подаються до митного оформлення;


- спрощення і адаптація до правил ЄС реекспорту, реімпорту;


- аналіз ризиків щодо імпортних операцій до моменту прибуття товарів на територію України;


- попередження безпідставних відмов у прийнятті митної декларації;


- спрощення декларування товарів значної кількості найменувань;


- надання режиму сприяння сумлінним підприємствам;


- декриміналізація товарної контрабанди;


- запровадження відеоспостереження за роботою інспекторів митниці з прямою трансляцією на єдиний диспетчерський пункт та в мережу Інтернет;


- використання сучасних скануючих систем для машин та контейнерів;


- впровадження в пунктах пропуску системи автоматизованого контролю транспортних засобів та товарів (модуль “фільтр пункту пропуску”);


- організація спільного контролю з суміжними країнами;


- спрощення процедур митного контролю в пасажирських потягах;


- запровадження електронного декларування товарів;


- внесення до Митного кодексу України змін, спрямованих на приведення його у відповідність до митного законодавства ЄС, міжнародних конвенцій, а також до Рамкових стандартів безпеки та полегшення торгівлі Всесвітньої Митної Організації;


- прийняття Митного тарифу на основі міжнародної Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2007 року з імплементацією ставок мита, визначених протоколом про вступ України до Світової Організації Торгівлі;


- надання митним лабораторіям статусу судово-експертних установ.


Окрема задача – підготовка до потужного будівництва, реконструкції та технічного переоснащення у 2011 році пунктів пропуску через державний кордон і їх забезпечення технічними засобами митного контролю, засобами обчислювальної техніки, серверним обладнанням. Приведення їх у відповідність до світових стандартів.


Робота з міжнародними організаціями - 11 пунктів пропуску Україна – ЄС за рахунок грантів ЄС через Європейський Інструмент Партнерства і Сусідства;


На реалізацію останніх заходів необхідні фінансові ресурси у розмірі 4877,0 млн. грн. на 2011-2012 р. (кошти на кожен рік фінансування Держмитслужба перераховує до Держбюджету за один тиждень).


І найважча задача - делегування митним органам права здійснювати екологічний, санітарний, ветеринарний та інші види контролю з виведенням із пунктів пропуску представників зазначених контрольних служб.


* * * * *


^ ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТА МИТНОЇ СПРАВИ

Е.В. Додин, д.ю.н, профессор, заведующий

кафедрой морского и таможенного права ОНЮА


^ ТАМОЖЕННЫЙ КОДЕКС ТАМОЖЕННОГО СОЮЗА

(ЕВРАЗИЙСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СООБЩЕСТВА)


Стаття присвячена нововведенням у митному законодавстві СНД у зв’язку із формуванням Митного союзу Євразійського економічного співтовариства (Республіка Білорусь, Республіка Казахстан та Російська Федерація), який формується в три етапи: попередній (до 1.01.2010 р.), перший (до 1.07.2010 р.) і другий (до 1.07.2011 р.).

Основний акцент у статті робиться на зміст митного законодавства, а саме Митного кодексу Митного союзу ЄврАзЕС, який набирає чинності з 1.07.2010 р., що істотно позначиться на зовнішньоекономічних зв’язках суб’єктів ЗЕД України, а з урахуванням статистичних даних, наведених у статті, можна простежити тенденцію до зростання товарообігу України з кожним із членів ЄврАзЕС.


С 1 января 2010 г. вступили в силу документы, определяющие создание и функциони*

рование еще одного международного объединения – Таможенного союза ЕвразийскогоÌÈÒÍÀ ÑÏÐÀÂÀ ¹1(67)’2010 18 экономического сообщества. Оно включает Республику Беларусь, Республику Казахстан и Российскую Федерацию.

Таможенные союзы как одна из форм международного сотрудничества, всегда играют

и продолжает играть и навряд ли в ближайшее время утратят роль важного фактора

интеграционных процессов, обеспечивающих развитие как мировой экономики, так и

социально*экономических позиций участников таких союзов. Прообразом современных

таможенных союзов в свое время (ХІІІ – ХVII вв.) был Ганзейский союз. Он юридически

оформился в 1367 – 1370 гг. для защиты торговли и купечества от власти феодалов.

В союз входили города Германской империи, либо города, населенные немецкими граж

данами (бюргерами), имеющие автономное городское управление («городской совет», нем. Stadtrat) и собственные законы (Любекское право или аналогичные местные правовые нормы).

Одной из задач Союза было определение единых (или близких по размеру и содержа*

нию) таможенных пошлин, на перемещаемые внутри его товары, установление общих требований при осуществлении торговых отношений с партнерами, не являющиеся членами союза и решение иных вопросов, которые и ныне в той либо иной степени входят в сферу таможенного дела.

Членами Ганзы в разное время были более 200 больших и малых городов, располо*

женных, главным образом, в бассейне Северного и Балтийского морей. Для выработки общих правил и законов представители городов регулярно собирались на съезды в Любеке. Ганзейские купцы и компании пользовались определенными правами и привилегиями.

В истории остались и иные примеры таможенных союзов, различающихся по составу их участников, по задачам их образования, формам и методам работы. В первую очередь следует упомянуть германский таможенный союз XIX в., более известный как Zollveren. Это первое межгосударственное объединение, которое удовлетворяет критериям, определенным для таможенного союза современной экономической наукой.

Естественно, глобализация мировой экономики и переход внешнеэкономических связей на новый уровень обусловило необходимость создания таможенных союзов, которые соответствовали бы современному политическому и социально*экономическому обустройству мира.

Родоначальником новой их генерации, как не странно, стало заключенное в 1961 г. соглашение о создании общего рынка с участием Гватемалы, Гондураса, Никарагуа и Сальвадора, установившее беспошлинное перемещение товаров внутри этого рынка и введшее понятие «единая таможенная территория».

В 1963 г. был создан таможенный союз между Европейским Союзом и Турцией (Ассоциация ЕС и Турции). А в 1964 г. было подписано соглашение о создании таможенного союза между Египтом, Ираком, Иорданией, Йеменом, Ливией, Мавританией и Сирией, получившего название Арабский общий рынок. Организация восточно*карибских государств, основанной на едином понимании термина «таможенная территория, таможенные преференции и др.», членами которой являются Антигуа и Барбуда, Гренада, Доминика, Монтсеррант, Сент-Китс и Невис, Сент-Винсент и Гренадины, была создана в 1991 г. и продолжает существовать поныне.

Большое значение имеет опыт Таможенного (с 1958 г. * Экономического) союза Бельгии, Нидерландов и Люксембурга, более известного как Бенилюкс. И конечно, вершиной межгосударственного сотрудничества стал Таможенный союз Европейского сообщества. Одним из первых постулатов преамбулы модернизированного Таможенного кодекса ЕС является утверждение: «Сообщество основано на Таможенном союзе». Действительно, именно Таможенный союз, создание которого предусматривалось ст. 9 Римского договора об утверждении Европейского экономического сообщества, позволил этому межгосударственному объединению проявить себя в полной мере. И не случайно особое внимание, уделяется в ЕС вопросам унификации и гармонизации таможенного законодательства [1].19 ÌÈÒÍÀ ÑÏÐÀÂÀ ¹1(67)’2010

Все большее увеличение числа таможенных союзов, расширение и укрепление их позиции на международной арене свидетельствует о том, что данная форма межгосударственной интеграции приносит огромные экономические, политические, социальные и иные выгоды для их участников: союз делает национальные экономики значительно сильнее, позволяет выступать его участникам единым интегрированным экономическим и политическим блоком в международных отношениях, увеличивает политический и экономический вес государств в глобальном масштабе, а также открывает большие перспективы для частных лиц данных государств, в особенности для хозяйствующих субъектов. В этом смысле таможенный союз Белоруссии, Казахстана и России не является исключением .

Он создан в рамках Евразийского экономического сообщества в соответствии с планом

действий, утвержденным в октябре 2007 г. решением Межгоссовета ЕврАзЭС на уровне глав государств, а также этапами и сроками, определенными Межгоссоветом на уровне глав правительств 9 июня 2009 г.

Согласно его решению Таможенный союз формируется в три этапа: предварительный

(до 1 января 2010 г.), первый (до 1 июля 2010 г.) и второй (до 1 июля 2011 г.).

На предварительном этапе обеспечиваются условия для таможенно*тарифного регули*

рования, а также формируется единая система мер нетарифного регулирования на единой

таможенной территории в отношении третьих стран. В связи с этим с 1 января 2010 г. обеспечивается свободное обращение продукции, подлежащей обязательной оценке (подтверждению), и установление санитарного, ветеринарного и карантинного фитосанитарного контроля на внешней границе Таможенного союза.

С 1 января 2010 г. действует единый таможенный тариф и другие институты функцио*

нирования единой таможенной территории трех государств.

С июля текущего года вводится в действие единый таможенный кодекс союза, обеспечивающий нормативно*правовую основу полноценного функционирования организации . Реализация планов создания интегрированного таможенного законодательства существенным образом отразится на состоянии внешнеэкономических связей субъектов ВЭД Украины и государств*членов этого союза, поскольку их правовую основу будет определять уже не таможенное законодательство страны – контактеров (РК, РБ, РФ), а уже новое таможенное законодательство, создавшее основу Евразийского экономического сообщества. А эти связи, как свидетельствует приведенная ниже таблица, с каждым из членом вновь созданного Союза, имеют стойкую тенденцию к возрастанию, а товарооборот с ними занимает доминирующее место в структуре внешней торговли нашего государства. И если ранее субъекты внешнеэкономической деятельности в своих контактах с контрагентами, место пребывания которых было обозначено в конкретной стране, создавшей ныне союз, зависела от таможенного законодательства этой страны, что давало возможность выбора украинскому субъекту ВЭД при совершении сделок наиболее приемлемого для него таможенного режима, то создание этого таможенного союза повлекло за собой появление нового унифицированного таможенного поля, и, естественно возникновения основ ее функционирования.

Поэтому ныне внешнеэкономические отношения украинских субъектов с их коллегами

из этих трёх стран регулируются уже совершенно новым таможенным законодательством,

несмотря, как указывают некоторые авторы, на нежелание государств отказаться от на*

циональных норм права в пользу единых правил. Каждая из стран – партнеров по тамо*

женному союзу не переболела до конца болезнью суверенизации и цепко держится за свое

национальное понимание тех или иных норм права. Причем это свойственно всем

государствам как «тройки», так и ЕврАзЭС .

Как известно, секретариат и сами члены Интеграционного комитета государств – членовÌÈÒÍÀ ÑÏÐÀÂÀ ¹1(67)’2010 20 ЕврАзЭС (уровень вице*премьеров) не смогли стать объединяющей силой, способной повлиять на принятие судьбоносных решений. Особое обострение отношений произошло после присоединения в 2006 г. к ЕврАзЭС Республики Узбекистан. Буквально через несколько месяцев, после вступления Узбекистан практически парализовал работу ЕврАзЭС из*за оговорок по большинству вопросов, а также блокирования решений, принимаемых консенсусом. Ситуация в 2008 г. для ЕврАзЭС оказалась критической.

На Бишкекском саммите глав государств 10 октября 2008 г. руководство Узбекистана

заявило о приостановлении своего членства в ЕврАзЭС [6]. Тем не менее, именно на этой

встрече главы государств «тройки» заявили о необходимости сокращения сроков по

формированию правовой базы таможенного союза на один год .

Впрочем, создание Таможенного Союза ЕС, который рассматривается большинством

учёных и практиков в качестве эталона такого рода международных объединений, так же

было длительным и противоречивым.

Первое десятилетие функционирования Таможенного союза характеризуется следую*

щими чертами: формирование практики суда ЕС по выработке единой интерпретации статей Римского договора и закрепление на уровне Сообщества регулирования отдельных вопросов (прежде всего страны происхождения).

В конце 70*х годов ХХ в. начинает набирать силу процесс гармонизации законо*

дательства: принимаются как постановления, так и директивы; последние свидетельствуют о том, что некоторые положения продолжают применяться, прежде всего, на национальном уровне. В этом году Комиссия подвела некоторые итоги деятельности органов ЕС и определила основные направления развития Таможенного союза на том этапе, приняв т.н. Многолетнюю программу построения таможенного союза. Этот документ не носил нормативного, обязывающего характера и преподносился как информация Комиссии для сведения заинтересованных лиц. Утверждение многолетней программы действий должно сконцентрировать усилия органов ЕС на конкретных направлениях. Одним из таких направлений называется «создание полного и единообразного набора правил Сообщества в отношении торговли с третьими странами».

Поэтому в какой*то степени создание Таможенного союза Евразийского экономического

сообщества напоминает сложный процесс формирования Таможенного союза ЕС: так же

путем поиска консенсуса мнений участников союза.

Тем не менее, несмотря на возникающие сложности, противоречия среди создателей

союза, его правовое таможенное поле было создано. Оно сложилось благодаря целому

ряду нормативных актов различной юридической силы, окончательный перечень которых

дается в Таможенном кодексе Союза.

Сразу отметим, что со вступлением в силу Таможенного кодекса союза создание

правовой базы союза не прекратится. Как отметили создатели союза, ими предусмотрено

за 2008*2010 гг. разработать 69 документов, необходимых для создания эффективной

правовой базы таможенного союза, в том числе:

-- принимаемых на уровне глав государств: по 2 документа – в 2008 и 2009 гг. и 1

документ– в 2010 г.;

-- принимаемых на уровне глав правительств: в 2008 г. – 26 документов, в 2009 г. – 28, в

2010 г. – 10. В то же время, ими разработан пакет из 24 проектов международных договоров.

По результатам переговоров Сторон, проведенных на уровне экспертов, в 2008 г. согласовано 8 проектов документов, по остальным 16 проектов документов работа продолжается . Поэтому, при анализе правового поля Таможенного союза необходимо иметь в виду его динамизм, тем не менее, основатели этого союза попытались в таможенном кодексе определить основы этого поля.21 ÌÈÒÍÀ ÑÏÐÀÂÀ ¹1(67)’2010

В соответствии со ст. 3 Кодекса таможенного союза, который вступает в силу с 1 июля

2010 г. таможенное законодательство состоит из:

- настоящего Кодекса;

- международных договоров государств*участников таможенного союза, регулирующих

таможенные правоотношения в таможенном союзе;

- решений Комиссии таможенного союза, регулирующих таможенные правоотношения

в таможенном союзе, принимаемых в соответствии с настоящим Кодексом.

Непонятно, почему статья не упоминает при этом в качестве источника таможенного законодательства Союза решения межгосударственного Совета Евразийского экономического сообщества, который является высшим органом Таможенного союза, тем более, что ещё 27 ноября 2009 г. за № 18 им были приняты во исполнение программы Межгосовета ЕвроАзЭС решения «О едином таможенно*тарифном регулировании таможенного союза Республики Беларусь, Республики Казахстан и Российской Федерации», а за № 19 «О едином нетарифном регулировании таможенного союза Республики Беларусь, Республики Казахстан и Российской Федерации», в которых определена общая позиция трёх государств отн осительно важнейших вопросов таможенной политики союза * тарифного и нетарифного регулирования. В частности, определяет перечень развивающихся стран * пользователей системы тарифных преференций Таможенного союза, перечень наименее развитых стран пользователей системы тарифных преференций Таможенного союза и т.д.

Большое количество отношений в сфере таможенного дела Союза (ст. 3 Кодекса) должно регулироваться международными договорами государств его участников. Обычно они оформляются в виде соглашений или протоколов. В качестве примера можно сослаться на «Соглашение о едином таможенно*тарифном регулировании» от 25 января 2008 г., «Соглашение об условиях и механизме применения тарифных квот» от 12 декабря 2008 г., «Протокол об условиях и порядке применения в исключительных случаях ставок ввозных таможенных пошлин, отличных от ставок Единого таможенного тарифа» от 12 декабря 2008 г., «Протокол о предоставлении тарифных льгот» от 12 декабря 2008 г., «Протокол о единой системе тарифных преференций таможенного союза» от 12 декабря 2008 г. Можно упомянуть ещё и такие его акты как соглашения «О единых мерах нетарифного регулирования в отношении третьих стран» от 9 июня 2009 г., «О правилах лицензирования в сфере внешней торговли товарами» от 9 июня 2009 г., создавших единые правила администрирования в некоторых сферах таможенного дела образованного Союза.

Вряд ли необходимо акцентировать внимание читателей журнала на роль и значение

первых двух элементов, составляющих, по мнению законодателей, правовую основу функционирования этой формы заинтересованных в ней стран. Значение и роль национальных и наднациональных кодексов и международных актов в регулировании общественных отношений в той либо иной сфере (отрасли) государственной жизни, а также и в сфере регулирования многочисленных и разнообразных отношений, складывающихся в процессе реализации таможенной политики были и останутся проблемными приоритетами научных интересов, чего нельзя сказать об отношении ученых к определению места и роли еще одного элемента правовой основы созданного Таможенного союза – решений комиссии этого союза. Вполне понятно, что юридическая сила актов, исходящих от этой организации, в первую очередь, зависит от содержания ее правового статуса. Она создана на основе «добровольной поэтапной передачи Комиссии части полномочий государственных органов Сторон» (ст. 2 договора о Комиссии таможенного союза, подписанного президентами Республики Беларусь, Республики Казахстан, Российской Федерации в г. Душанбе 06.10.2007 г.). Тем самым признается наднациональный принцип работы Комиссии, а, следовательно, ее акты имеет приоритет над национальным таможеннымÌÈÒÍÀ ÑÏÐÀÂÀ ¹1(67)’2010 22 законодательством стран – участников союза.

В силу ст. 2 договора о статусе Комиссии, ее основной задачей является обеспечение

условий функционирования и развития Таможенного союза. Она призвана осуществлять

следующие функции:

-- исполнять решения, принятые высшим органом Таможенного союза;

-- осуществлять мониторинг исполнения международных договоров по формированию

Таможенного союза;

-- разрабатывать при участии правительств Сторон рекомендации для высшего органа

Тамо
* * * * *


^ ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ ПРИКОРДОННОЇ ТОРГІВЛІ


В.В. Качан, аспірант кафедри

морського та митного права ОНЮА


В даній роботі автор розглядає прикордонну торгівлю, як чинник розвитку прикордонних регіонів. Зазначає та обгрунтовує важливість да