Реферат: Листопада

9 листопада - День української писемності та мови




Це свято було встановлене указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Цього року в Україні на державному рівні відзначатимуть 955 років преподобного Нестора Літописця – першого українського історика, видатного письменника та мислителя, ченця Києво-Печерської лаври. Відповідну постанову прийняла Верховна Рада України.

Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Це не тільки державне, а й церковне свято. Перший в сучасній українській мові твір, який відповідає візантійським першоджерелам, православні назвали акафістом Богородиці Холмської.
Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.
Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

Характеризуючи велику працю Нестора Літописця, не можна обійти увагою і два його твори, які були написані перед появою «Повісті минулих літ», — «Чтеніє о житії і погубленії Бориса і Гліба», написане між 1081-1088 рр., та «Житіє преподобного Феодосія, ігумена Печерського монастиря. Списане Нестором, мнихом того же монастиря» (бл. 1091). Головною ідеєю Несторового житія святих мучеників Бориса і Гліба є те, що вони прийняли мученицьку смерть заради братолюбства, надали перевагу смерті, а це означає, що і сучасні йому князі, які потонули в міжусобицях, повинні були дотримуватися християнського правила братолюбства, яке є головною запорукою збереження єдності Русі, Що ж до іншого житія — преподобного Феодосія, то дослідники зазначають, що як агіографічний твір він викликає в наші дні почуття глибокого здивування і є «мистецтвом автора, із яким він зшиває цей килим строкатих та уривчастих епізодів життя Феодосія у зв’язаний і живий твір, у якому однаково дотримані внутрішні хронологія і велика точність».


Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті.

Одним з перших визначив засадничі етапи в розвитку літературної мови України ^ Юрій Шевельов. Він виділяв періоди історії мови не з огляду на історію суспільних формацій. Його хронологія заснована лише на фактах зовнішніх, характеру писемних фіксацій, з урахуванням наслідків суспільних подій та чинників, значущих в історії українського народу:

- 6-7-11-е ст. – протоукраїнська мова (до початку писемного періоду)

- середина 11-14-ст. – староукраїнська мова

- 15-середина 16 ст. – рання середньоукраїнська мова (від 1385-ого року, коли Литва і Польща стали однією державою, до 1574 року, коли був надрукований у Львові Апостол Івана Федорова)

- від середини 16 – половини 18 ст. – середньоукраїнська мова (від Люблінської унії 1569 року = угода про об’єднання Польщі і Великого князівства литовського в єдину державу – Річ Посполиту)

- 18 ст. – пізня середньоукраїнська мова (від полтавської битви 1709 року до видання Котляревського Енеїди 1798 року)

- кінець 18 ст. – сучасна українська мова

Інтенсивне формування нової української мови дослідники пов'язують із другою половиною XVIII - XIX століттями. І в цьому процесі далеко не останнє місце належить письменству преподобно­го Нестора Літописця.

А.Ф.Нечипоренко, Л.М.Сидоренко, викладачі кафедри української мови, літератури та культури ФЛ

В.Васнецов. Нестор-літописець