Реферат: Перший заклад охорони здоров'я, офіційно зафіксований у джерелах, з'явився у Корсуні 1787 р

РОЗВИТОК ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НА КОРСУНЩИНІ


Перший заклад охорони здоров'я, офіційно зафіксований у джерелах, з'явився у Корсуні 1787 р. за часів корсунського старости, польського князя Станіслава Понятовського. Тоді в спеціально збудованому приміщенні почала функціонувати лікарня на три палати, що призначалася для міщан і селян з князівських володінь та аптека. Ці заклади були споруджені коштом корсунського старости. Медику було визначено щорічну зарплату по 400 руб. з пристойним «харчуванням».

У другій половині XIX ст. у м. Корсуні проживали професори медицини Генріх та Карл Трітшелі. Їхніми пацієнтами були не лише хворі з навколишніх населених пунктів, але й із-за кордону.

На 1 січня 1900 р. на Корсунщині склалась така мережа охорони здоров'я: у місті - лікарня, в якій працювали 2 лікарі, 3 фельдшери, 1 акушерка, та 1 аптека; у Стеблеві - приймальна палата та аптека, в яких працювали 1 лікар та 1 фельдшер; у Сидорівці - 1 лікарня, у якій працював 1 лікар; у Селищі - 1 лікарня, у якій працювали 1 лікар, 2 фельдшери, та 1 аптека; у Корнилівці (нині, Кірове) - працював 1 фельдшер; у Деренківці - працював 1 фельдшер.

У звіті про діяльність Канівського повітового відділу охорони здоров'я за 1920 р. його завідувач Павло Андрійович Васильєв, який тривалий час працював лікарем у Корсуні, писав, що у Корсуні існує лікарня на 20 ліжок та амбулаторія до 200 відвідувачів за місяць; у Стеблеві - лікарня на 20 ліжок та амбулаторія до 600 відвідувачів за місяць. Не функціонували фельдшерські пункти у селах Гарбузин, Корнилівка, Квітки, Шендерівка. Перев'язувальних матеріалів, білизни, та освітлювального матеріалу було дуже мало, інструментарію - у недостатній кількості, а той, що був, вимагав ремонту. Лікування було платним. Приміщення лікарні в Корсуні не відповідало вимогам часу. За п'ять місяців 1920 р. місцева амбулаторія працювала 95 днів. Вона прийняла 1402 хворих.

Постановою ВУЦВК та Уряду УСРР від 5 червня 1931 р. було створено Інспектуру охорони здоров'я як відділ Корсунського райвиконкому. Пізніше він був реорганізований у відділ охорони здоров'я.

Важливе місце в мережі охорони здоров'я Корсунщини відігравала лікарня у Стеблеві. Вона почала діяти з початку XX ст.. У 1908 р. до лікарні після закінчення університету прибув молодий хірург Іван Павлович Янчевський. Тут вже працювали акушерка Марія Юхимівна та фельдшер Іван Андрійович Лавриненки. Щодня на прийом приходило до 200 хворих.

У 20-х рр. XX ст. населення допомагало Стеблівській лікарні грішми та продуктами. У 1924-1925 рр. лікарня обслуговувала понад 30 тис. осіб з двадцяти одного населеного пункту і її штат нараховував 17 працівників

У 30-х рр. XX ст. Стеблівська лікарня була однією із кращих у Київській області. Вона мала 5 відділів: хірургічний з добре обладнаною операційною, терапевтичний, гінекологічний, пологовий та інфекційний. У них було 40 ліжок. Клінічне обстеження хворих проводилось у лабораторії. Лікарня була електрифікована, мала водогін та каналізацію. Вона повністю забезпечувалась перев'язувальними матеріалами, інструментами та медикаментами. Хворі щодня одержували п'ятиразове дієтичне харчування; для них передплачувались газети і журнали. Крім лікаря І.П. Янчевського, у Стеблеві працювали акушер-гінеколог В. Кочетков, терапевт Н. Бардадим, 4 акушерки, 3 фельдшери, 2 медичні сестри, 11 санітарок.

На початку 40-х рр. XX ст. на Корсунщині працювали 2 лікарні з хірургічними, терапевтичними, гінекологічними, пологовими, інфекційними відділеннями, 2 поліклініки, 2 дитячі консультації, дитяча поліклініка, 16 фельдшерських та 6 фельдшерсько-акушерських пунктів (далі - ФАП) 13 пологових будинків, 4 медпункти на підприємствах, 6 амбулаторій, тубдиспансер, вендиспансер, а також в окремих приміщеннях рентгенкабінет, кабінет фізичних методів лікування та ін.

У 30-х рр. населення району обслуговували 29 лікарів та 170 осіб середнього медперсоналу. Кадри до медичних закладів готувала Корсунська акушерсько-сестринська школа, яка відкрилася 1936 р. Також у приміщенні педагогічного училища працював медичний робфак від Київського медичного інституту.

У 30-х - на початку.40-х рр. XX ст. районним керівництвом Корсунщини постійно .виділялися кошти на покращення медичного обслуговування населення. Так, на 1941 р. передбачалося витратити на це 2 млн 89 тис. 600 крб..

У роки II Світової війни закладам охорони здоров'я Корсунщини було завдано значних збитків. Зокрема, у м. Корсуні-Шевченківському було зруйновано приміщення лікарні.

У перші післявоєнні роки медикам доводилось працювати у важких умовах: електроенергія та водогін були відсутні, не вистачало ліжок. Воду відрами носили з р. Росі, нагрівали її, спалюючи бузок.

У 1945 - 1955 рр. на Корсунщині було від 2 до 8 лікарень (включаючи дільничні),від 7 до 2 медамбулаторій, від 14 до 31 ФАПів, від 13 до 11 пологових будинків, від 4 до 6 медпунктів на підприємствах, районна, санітарно-епідеміологічна станція.

У 1945 р. на потреби охорони. здоров'я з місцевого бюджету було виділено. 1,7. млн. крб., а 1955 р. - 4,09 млн. крб.. Це дозволило розширити лікарню в місті ще на 25 ліжок. Однак зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я, не принесло б ніяких результатів, якби не було високопрофесійних кадрів. Одним із кращих спеціалістів Корсунської лікарні був хірург Григорій Іванович Жаданенко. Свою трудову діяльність він розпочав у Корсуні ще 1918 р. За видатну діяльність у галузі охорони народного здоров'я Указом Президії Верховної Ради УРСР від 27 січня 1941 р. йому було присвоєно звання "Заслужений лікар УРСР". Ще одним висококласним спеціалістом була педіатр В.Т. Гаврюк. Вона працювала у дитячій консультації, приймаючи щодня десятки малюків.

У 1947 р. до нашого міста разом зі своєю сім'єю приїхав хірург Єрофій Павлович Леванюк, кандидат медичних наук, учасник Великої Вітчизняної війни. Він працював завідувачем хірургічного відділення, районним хірургом, головним лікарем. Леванюк був вимогливим до себе і до своїх підлеглих, не визнавав підношень та подарунків, у стосунках з працівниками лікарні та хворими був лагідним, ввічливим та тактовним.

Серед лікарів Корсунщини повагою та авторитетом користувалися лікарі Корсунської лікарні: терапевт Анастасія Михайлівна Логвиненко, окуліст Валентина Іванівна Міскевич, хірург Юрій Якович Щербак, рентгенолог Сергій Володимирович Кротенко, головний лікар Набутівської дільничної лікарні Іван Якович Кривошея, а також головний лікар Стеблівської лікарні Василь Іванович Кочетков, його дружина Ольга Павлівна, яка понад 30 років працювала фельдшером і була авторитетною та шанованою в колективі.

У 1952 р. при лікарні була організована Корсунь-Шевченківська станція швидкої допомоги. Одним із перших лікарів станції швидкої допомоги був Вадим Іванович Шимонаєв. Спочатку хворих возили кінною упряжкою. Наприкінці 1955 - на початку 1956 рр. надійшов спеціальний автомобіль ГАЗ-51. Цей автомобіль обслуговував весь район, кожна зміна медиків працювала по 12 годин.

На початку 50-х рр. XX ст. у м. Корсунь-Шевченківському почали діяти психоневрологічний на 15 ліжок (працювало 4 лікарів та 13 працівників середнього медперсоналу) та туберкульозний (працювало 6 лікарів та 16 працівників середнього медперсоналу) диспансери.

У червні 1957 р. відділ охорони здоров'я при райвиконкомі ліквідували, а його функції передали центральній районній лікарні (далі - ЦРЛ), яка почала керувати всіма медичними закладами району. Останньою на посаді завідуючого відділу охорони здоров'я була Марія Трохимівна Ярова, яка пізніше стала завідувачем станції швидкої допомоги.

У травні 1959 р. на посаду головного лікаря районної лікарні і завідувача хірургічного відділення перевели Віктора Андрійовича Павлішина. ЦРЛ нараховувала 100 ліжок. При В.А. Павлішину почалося будівництво за типовим проектом нового приміщення лікарні на 150 ліжок. Віктор Андрійович багато зробив для поліпшення роботи дільничних лікарень, ФАПів; при ньому було відкрите дитяче відділення на 20 ліжок. У лютому 1962 р. за великі заслуги в галузі охорони здоров'я В.А. Павлішин був нагороджений орденом "Знак Пошани". Пізніше, працюючи в Києві, він захистив кандидатську дисертацію, отримав звання "Заслужений лікар УРСР" та орден Трудового Червоного Прапора. Його дружина, Ірина Василівна, після закінчення медінституту, з 1956 по 1959 рр., а згодом - до серпня 1964 р. працювала у Корсунь-Шевченківській райлікарні терапевтом-ревматологом.

У 1951 р. на охорону здоров'я району держава витратила 3 млн. крб., а у 1960 р. - 6.8 млн. крб. У цей час на Корсунщині функціонувало 10 лікарень, у кожному населеному пункті діяв ФАП та пологовий будинок. Медичну допомогу надавали 50 лікарів та понад 500 інших медпрацівників.

У серпні 1965 р. медичні працівники міста почали працювати в нових корпусах районної лікарні по вулиці Леніна, 120, які були обладнані сучасною апаратурою. Було відкрито кабінет функціональної діагностики.

У другій половині 60-х рр.. XX ст. у районі функціонували ЦРЛ, 9 дільничних лікарень, 2 диспансери (туберкульозний і психоневрологічний), 33 ФАПи, 7 колгоспних пологових будинків, 13 медичних пунктів на промислових підприємствах і в середніх спеціальних навчальних закладах, 3 державних та 53 колгоспних дошкільних установ. Для дітей працювали 2 консультації та 5 молочних кухонь.

За 60-і рр. було споруджено і реконструйовано 4 лікарні та 12 ФАПів. Загальну кількість ліжок було доведено до 470.

У 1965 р. у м. Корсунь - Шевченківському почало працювати медичне училище (останній його випуск відбувся 1974 р.).

Серед ФАПів особливо вирізнявся ФАП у Сухинах. Тут працювали кабінети фельдшера, акушерки, стоматології, фізіотерапевтичний. Організацією та рівнем надання медичної допомоги Сухинівський ФАП (завідувач - фельдшер Пантелеймон Антонович Середа, акушерка - його дружина Марія Луківна) був школою передового досвіду в Черкаській області.

Повагою серед населення користувалися лікарі Клавдія Михайлівна Снігур, Михайло Іван Іванченко, Ольга Іванівна Оводовська, Світлана Семенівна Гродська, акушерка Катерина Григорівна Мазіна, медсестри Галина Филимонівна Бойко, Віра Михайлівна Собчугова, Марія Іванівна Холодняк, санітарки Антоніна Семенівна Лазаренко Євгенія Данилівна Дем'яненко та ін.

Державними нагородами було відзначено завідуючого Сухинським ФАПом П.А. Середу, районного акушера-гінеколога А.С. Пономаренко. Головному лікарю ЦРЛ Євгену Макаровичу Клименку та районному педіатрові Г.І. Гаврасієнко було присвоєно почесне звання "Заслужений лікар УРСР".

Для розвитку охорони здоров'я особливо багато зробила династія Клименків. Багато жителів району пам'ятає Макара Іван Клименка. Він народився 1890 р. У роки II Світової війни був лікарем евакогоспіталів, після війни - лікарем-фтизіатром Корсунь-Шевченківської лікарні. Тут він працював до свого 80-річчя.

Справу Макара Івановича продовжив його син Євгеній, який з 1962 р. по 1976 р. працював головним лікарем Корсунь-Шевченківської ЦРЛ. Євгеній Макарович впровадив у районі передовий тоді в Україні досвід диспансеризації населення. Його дружина, Галина Іванівна, працювала медсестрою, акушеркою. У березні 2002 р., тепер вже полковнику медичної служби у запасі Євгенію Макаровичу Клименку, було вручено орден Богдана Хмельницького. Однією з перших його привітала з нагородою дочка Тетяна Комерова, лікар Корсунь-Шевченківської райсанепідемстанції.

У 70-х рр. XX ст. велику профілактичну роботу проводили колективи Сидорівської та Квітчанської дільничних лікарень. Останню очолював Григорій Дем'янович Путря. Вона стала школою передового досвіду для медичних закладів району. Так, у червні 1971 р. с. Квітки відвідали учасники обласного семінару санітарної освіти. Велике враження на гостей справила "Кімната здоров'я", яку обладнали у будинку колгоспника Василя Івановича Сахна.

Великим авторитетом у районі користувався завідувач Деренківецького ФАПу Дмитро Дмитрович Кромка.

У 70-х рр. XX ст. з державного бюджету на медичні потреби району витрачалося понад 1,5 млн. крб., з яких десятки тисяч - на придбання нової апаратури для покращення діагностики та ін.

Район мав хороші показники - зменшувалась дитяча і загальна смертність, вважалося звичним, що медична допомога при нещасних випадках надавалась вчасно, виробничий травматизм став рідкісним явищем.

У медичних закладах працювало 86 лікарів та 435 середніх медичних працівників. Спеціалізована медична допомога надавалась за 18 профілями. Лікарі району були добре підготовлені, мали належну теоретичну підготовку, багатий практичний досвід. Двоє з них отримали вищу, а тридцять чотири - першу кваліфікаційну категорію. Вони систематично підвищували свій фаховий рівень. Богдан Йосипович Ліпінський, Володимир Тимофійович Тронц, Олександр Антонович Канашук, Марія Григорівна Волкова проходили перепідготовку в Інститутах вдосконалення лікарів у Москві та Ленінграді (сучасний - Санкт-Петербург). Лікар Таміла Антонівна Шатило без відриву від основної роботи вела наукові дослідження і на початку і 971 р. захистила дисертацію, їй було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.

Працівникам медичних закладів була притаманна висока медична культура, самовідданість у боротьбі за життя і здоров'я людей. Велика заслуга у цьому лікарів Віталія Володимировича Матвієвського, Володимира Тимофійовича Тронца, Олександра Петровича Горбенка, Петра Миколайовича Шила, Володимира Антоновича Ніколенка. фельдшерів Митрофана Андрійовича Задорожнього, медсестер Поліни Йосипівни Чаплинської, Тамари Іванівни Ганич, Надії Йосипівни Кедо, санітарок Ольги Іванівни Микитенко, Тамари Миколаївни Жилінської та багатьох ін.

Важливою подією в житті району стало відкриття у січні 1975 р. нової дільничної лікарні на 100 ліжок у с. Набутові. Набутівську лікарню оснастили сучасною медичною технікою. У лікарні для інвалідів Великої Вітчизняної війни було обладнано дві двомісні палати з усіма побутовими зручностями, у тому числі телефоном, холодильником і телевізором. Для дітей у родильному відділені встановили кювез.

У другій половині 70-х рр. XX ст. значну допомогу з оздоровлення населення надавала ЦРЛ на 290 ліжок, 6 дільничних лікарень із загальним фондом у 200 ліжок, амбулаторія в с. Сидорівці, 3 ФАПи, 8 акушерських, 10 фельдшерських пунктів на промислових підприємствах та навчальних закладах, районна санепідемстанція .

У 70-х рр. видатки на охорону здоров'я зросли майже на 250 тис. крб. Було розпочато і наприкінці 1979 р. закінчено будівництво поліклінічного відділення на 500 відвідувань за зміну. Кошторисна вартість новобудови складала понад 600 тис. крб. Поліклініку забезпечили найсучаснішим медичним обладнанням. У лікарських закладах району працювало 95 лікарів та понад 450 середніх медпрацівників.

З метою наближення спеціалізованої медичної допомоги до сільського населення за безпосередньою участю районного акушера-гінеколога А.С.Пономаренко та районного педіатра Т.А. Шатило були організовані виїзні жіноча та дитяча консультації. З ініціативи завідуючого стоматологічним кабінетом Солов'я Васильовича Томіленка організували стоматологічну допомогу і протезування зубів безпосередньо на підприємствах і в сільських населених пунктах району.

Завідуючий терапевтичним відділенням Василь Іванович Калініченко вперше в нашому районі застосував новий апарат - дефібрилятор. У терапевтичному відділенні за тяжкохворими почав вестися постійний автоматизований нагляд за допомогою спеціального автомата – кардіосигналізатора "Астра".

У другій половині 70-х рр. пологи вже приймали тільки в ЦРЛ, а з 1980 р. - обов'язково лікарем та акушеркою.

У районі постійно проводились заходи з охорони здоров'я матері та дитини. Це дало свої результати: впродовж 70-х рр. не було зареєстровано материнську смертність, а дитяча була однією із найменших в області. Це було наслідком наполегливої праці лікарів: заслуженого лікаря УРСР Ганни Іванівни Гаврасієнко, лікаря вищої категорії, кандидата медичних наук Таміли Антонівни Шатило, лікарів І категорії Антоніни Степанівни Пономаренко, Людмили Василівни Проценко, Галини Василівни Чабанівської.

На початку 70-х рр. XX ст. у районній лікарні щороку почали проводити конкурси медичних сестер на звання кращої за професією, присвячені Дню медичного працівника ( 18 червня) на них проводилися районні змагання для виявлення кращих.

Корсунь-Шевченківська районна лікарня стала базовою для Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. У ЦРЛ регулярно проводилися науково-практичні конференції, в яких брали участь всі лікарі району. Ці конференції збагачували досвід медиків.

Постійно впроваджувались у практику нові методи лікування. Тільки у 1983 р. їх було застосовано 76. Особливо активно в цьому напрямку працювали колективи педіатричного (завідувач Ганна Петрівна Шапран), інфекційного (завідувач Віталій Валентинович Богач) та ін. відділень Корсунь-Шевченківської ЦРЛ. Нові операції почали виконувати хірурги. Значний крок вперед зробила служба анестезіології та реанімації.

У 80-х рр. зміцнилася матеріально-технічна база закладів лікування, покращилися умови праці лікарів. Особливо це видно на прикладі ЦРЛ, де було виконано значний обсяг робіт. Тут обладнали систему зв'язку між кабінетами, створили диктофонний центр, централізовану стерилізаційну, у стаціонарі відкрили кабінет-інгаляторій, розпочали лікування голкотерапію.

На початку 80-х були збудовані нові ФАПи у Деренівці, Вільхівчику, реконструйовано Шендерівську дільничну лікарню, розпочато спорудження ФАПу в Драбівці та Хильках.

У 80-х рр. своєю безкорисністю та відданістю справі любов і повагу жителів району завоювало багато висококваліфікованих лікарів. Зокрема, це Олександр Антонович Канашук, Броніслав Броніславович Шатило, який тривалий час працював заступником головного лікаря з медичної частини (його було нагороджено орденом "Дружби народів", значками "Відмінник охорони здоров'я СРСР", "Відмінник цивільної оборони СРСР", а в 2008 році він був нагороджений річною Президентською стипендією ), Майя Антонівна Гейко, Богдан Йосипович Ліпінський, Петро Іванович та його дружина Людмила Петрівна Кіушини, Олександр Васильович Коломієць, Любов Яківна та Володимир Миколайович Буткевичі, молоді спеціалісти Валентина Казимирівна Туровська, Ірина Анатоліївна та Олег Вікторович Лобуси, Петро Іванович та його дружина Марія Трохимівна Дудники, Григорій Андрійович Гаркуша, а також досвідчені медичні сестри Галина Степанівна Очкурові , Ольга Іванівна Павліченко, рентгенотехнік Леонід Семенович Портной та ін. Великим авторитетом серед населення користувався і нині користується лікар-отоларинголог вищої категорії Володимир Тимофійович Тронц, нагороджений орденом "Знак Пошани". На його рахунку тисячі операцій. Він опублікував більше десяти статей у фахових медичних журналах, вніс декілька раціоналізаторських пропозицій, тривалий час працював головним лікарем ЦРЛ.

Рішенням від 28 березня 1986 р. виконком Корсунь-Шевченківської районної Ради народних депутатів затвердив на XII п'ятирічку комплексну програму "Здоров'я", яка передбачала ряд важливих заходів з попередження захворюваності працівників промисловості та сільського господарства. Важливою складовою програми було запровадження щорічної диспансеризації населення.

Згідно з програмою "Здоров'я" передбачалися заходи подальшого поліпшення матеріальної бази медичних закладів району: до 1990 р. побудувати терапевтичний корпус на 120 ліжок, акушерсько-педіатричний - на 90 ліжок, молочну кухню, амбулаторію в Сахнівці на 70 відвідувань за зміну, ФАПи в Деренківці, Хильках, Драбівці та Виграєві.

Терапевтичний корпус став до ладу наприкінці 1987 р.

За 80-ті рр. у районній лікарні підвищився рівень амбулаторно-поліклінічного обслуговування. У практику входила консультативна допомога: у ЦРЛ майже щомісяця проводили прийом фахівці з обласної лікарні. Значна увага приділялась профілактиці інфекційних захворювань. Так, у ЦРЛ та всіх дільничних лікарнях впроваджували сухожаровий метод стерилізації шприців та ін. медичних інструментів з метою запобігання зараженню СНІДом та гепатитом. Почалося застосування шприців одноразового використання.

Впродовж 1988 р. було організовано роботу пересувного флюорографа. Завдяки наполегливості медиків та громадськості був завершений капітальний ремонт стаціонару Стеблівської дільничної лікарні .

Знавцями своєї справи стали лікарі Віктор Костянтинович Завертайло, Савчук Галина Кузьмівна, Ольга Василівна Грунська, Володимир Борисович Голуб, Ольга Володимирівна Тараненко, Надія Петрівна Жуковська, Олена Василівна Завертайло, Михайло Петрович та Ольга Фадеївна Нечипоренко, Галина Олександрівна Усаченко, Петро Андрійович Савчук, Василь Іванович Леон та інші.

Наприкінці 80-х рр. XX ст. на Корсунщині зменшилась народжуваність, смертність набула тенденції до зростання, природний приріст населення став від'ємним. Все більше почали хворіти працездатні люди. Аналіз медичних обстежень того часу показав, що стало більше хворих на серцево-судинну систему, органи дихання. Поширювалися онкологічні захворювання, гіпертонія, туберкульоз. Головними причинами цього були недостатня матеріальна база медичних закладів, відсталість усієї системи охорони здоров'я .

Влада намагалася покращити ситуацію. На початку 1991 р. було відкрито денний стаціонар на 20 ліжок (на базі стаціонарних відділень ЦРЛ). Було встановлено апарат для ультразвукової діагностики. Було закуплено апарати для визначення кількості глюкози в крові, у кабінет функціональної діагностики було придбано шестиканальний апарат для знімання кардіограм .

Через економічну кризу у грудні 1991 р. припинилися будівельні роботи на акушерсько-педіатричному корпусі ЦРЛ. Будівництво було законсервоване, а з часом корпус був демонтований. Припинилося виготовлення проектно-кошторисної документації на добудову райлікарні.

Економічна криза зачепила і лікарів, і хворих. З бюджету до ЦРЛ надходила половина із запланованого. Тому з метою врятування медицини за рахунок самих хворих Кабінет Міністрів України у 1998 р. видав постанову, згідно з якою у лікарнях почали надавати різні платні послуги, хоча стаття 49 Конституції України говорить, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.

У 1999р. Корсунь-Шевченківська райдержадміністрація оголосила місячник для покращення умов діяльності ФАПів. Було проведено їх ремонти, а також дільничних лікарень, придбано ліки та. необхідне медичне обладнання. Корсунь - Шевченківське представництво Всеукраїнського благодійного фонду "Соціальний захист" виділило кожному з 36 ФАПів у середньому по 70 грн. на придбання медикаментів для селян .

У 1999 р. у ЦРЛ відкрили реанімаційне відділення, розраховане на 6 ліжок, на що було витрачено 150 тис. грн..У Сидорівці було відкрито амбулаторію, відновлено діяльність дільничної лікарні у Квітках, проведено ремонт лікарні у Шендерівці. Незважаючи на обмежене фінансування, для ЦРЛ було придбано нове стоматологічне обладнання, шість фізіотерапевтичних апаратів, японський ендоскоп.

Починаючи з 1989 р., громадськість німецького м. Гіфгорна скомплектувала і направила на адресу Корсунь-Шевченківської ЦРЛ майже 20 конвоїв з гуманітарною допомогою.

При ЦРЛ важливу роль продовжує відігравати клініко-діагностична лабораторія. Вона була започаткована на початку 50-х рр. XX ст. дослідженням загального аналізу крові та сечі лікарем-лаборантом Кіясовим, який одночасно був і лікарем-гінекологом та патологоанатомом, а однією з перших лаборанток була Марфа Омелянівна Ченцова. Основним приладом лабораторії тієї пори був мікроскоп.

На початку 70-х рр. у лабораторії почали впроваджувати біохімічні дослідження. Для їх виконання було придбано фотоелектроколориметр М-56, термостати, аналітичні ваги, полум'яний фотометр для визначення калію та натрію у сироватці крові, апарат для визначення білкових фракцій методом електрофорезу на папері . Такого апарату не мала жодна райлікарня Черкаської області. Консультантом при впровадженні цієї методики були співробітники кафедри лабораторії діагностики Київського інституту вдосконалення лікарів.

Після введення в експлуатацію нового приміщення поліклініки клініко-діагностична лабораторія розташувалася у 7 кабінетах, оснащених новим обладнанням та меблями. У лабораторії діяло 3 відділи: клінічний, біохімічний та серологічний. Збільшилась кількість методик та число лаборантів. Для лабораторії було закуплено нові фотоелектроколориметри КФК-2, аналітичні ваги, тромбоеластограф (визначав стан звертальної та протизвертальної дії крові), апарат "Тромб" подібної дії, нову марку полум'яного фотометра, з'явилися дозатори, збільшилась кількість мікроскопів, придбали гемоглобінометр та ін. За кількістю апаратури Корсунь-Шевченківська ЦРЛ посідала перше місце серед райлікарень Черкаської області. На базі її лабораторії проводились семінари для спеціалістів лабораторної служби Черкащини.

Наприкінці 80-х рр. XX ст. була організована ургентна лабораторія у стаціонарному корпусі. Довгий час у лабораторії працювали, зокрема, Тетяна Петрівна Журавська. Олександра Федосіївна Шерпакова, Ніна Андріївна Мочульська, Галина Степанівна Усик, продовжують працювати Алла Порфирівна Одерій, Тетяна Миколаївна Соболь.

На 1 січня 2006 р. у лабораторії працювало З лікарі-лаборанти, 8 лаборанток, 3 санітарки. У наш час ця служба вимагає значного поліпшення своєї матеріально-технічної бази та покращення кадрового складу.

В 2007 році в ЦРЛ була придбана лапароскопічна стойка завдяки якій проводяться хірургічні втручання: лапароскопія органів черевної порожнини та жіночих полових органів, артроскопія, гістероскопія. В пологовому відділенні впроваджене новітні сучасні технології: існує індивідуальний пологовий зал, оснащений шведською стінкою, м’ячами; функціонує 3 палати сумісного перебування матері та дитини.