Реферат: Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ЗМІСТ


ВСТУП ................................................................................................... 4


Розділ 1. Кримінологічна характеристика

зґвалтувань................................................................ 11


Поняття кримінологічної характеристики

зґвалтувань і сучасні кількісно-якісні

показники цих злочинів в Україні ....................................... 11

Основні кримінологічні риси

особистості злочинця-ґвалтівника......................................... 23

Основні кримінологічні особливості жертви

зґвалтування.............................................................................33

Латентність зґвалтування...................................................... 45

Висновки до розділу 1 .......................................................................... 55


Розділ 2. Детермінація зґвалтувань................................. 58

^ 2.1. Система детермінант зґвалтувань на макро-, мікро- й індивідуальному рівні..........................................................58
2.2. Поняття конкретної життєвої ситуації

вчинення зґвалтування .......................................................... 87

2.3. Види конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтувань

та їх особливості.................................................................... 94

2.4. Віктимологічний чинник вчинення зґвалтування...............105

2.5. Вплив девіацій ґвалтівника на детермінацію

зґвалтування та їх характеристика .......................................113

Висновки до розділу 2 ..........................................................................122


Розділ 3. Основні напрями попередження

зґвалтувань...................................................................125


3.1. Заходи загальносоціального попередження

зґвалтувань ...............................................................................125

3.2. Спеціально-кримінологічне попередження зґвалтувань:

кримінологічна профілактика, запобігання та припинення

цих злочинів..............................................................................135

3.3. Індивідуальне попередження зґвалтувань .............................148

3.4. Віктимологічне попередження зґвалтувань ..........................161

Висновки до розділу 3 ............................................................................173


Висновки ............................................................................................176


сПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................... 181


додаток А.................................................................................................. 211

додаток Б.................................................................................................. 216

додаток В.................................................................................................. 217


^ Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВСТУП


1. Актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Зґвалтування, як найбільш небезпечний серед злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи, порушує вказані природні права, які за Основним Законом України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Недопущення вчинення цього суспільно небезпечного діяння – одна з передумов фізичного й морального здоров’я нації й окремого громадянина. Однак сьогодні, коли Україна активно включилась у процес побудови демократичної, соціальної, правової держави, спостерігається загострення низки економічних, соціальних, політичних, правових і моральних проблем. Відбуваються не тільки зміни в суспільстві, а й у ставленні людей до певних цінностей, зокрема, до статевого насильства. Насторожує те, що воно нерідко вважається безкараним або взагалі не сприймається як злочин. Ця позиція притаманна ґвалтівникам, яких майже у 100% становлять чоловіки, хоча Кримінальний кодекс України 2001 р. відніс до них і жінок. Жертви ж цього злочину у своїй більшості інакше сприймають учинене, тому що напад ґвалтівника, як правило, залишає негативні фізичні, моральні, психологічні і психічні наслідки. А іноді відбувається й убивство потерпілої особи. Поряд із цим за офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України і Державної судової адміністрації України за період, який нами досліджувався (2001-2006 рр.), констатується зниження кількості зареєстрованих міліцією й розглянутих судами кримінальних справ про зґвалтування, що є дещо новим явищем. На нашу думку, воно може розглядатися не лише з позитивного, а й з негативного боку, зокрема, свідчити про підвищення рівня латентності досліджуваних злочинів.

У сучасній Україні є лише декілька наукових праць, присвячених різним аспектам проблеми зґвалтування, однак немає роботи, у якій би комплексно досліджувалися кримінологічна характеристика зґвалтувань, їх детермінація й попередження. А ці питання є вельми актуальними. Адже ставлення до жінки, до її честі й гідності, статевої свободи і статевої недоторканості – один з показників зрілості й моральності всього суспільства.

Питаннями боротьби зі злочинністю взагалі і зґвалтуваннями, зокрема, займалися в різні часи такі вчені, як Г.В. Антонов-Романовський, П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Л.М. Балабанова, В.І. Борисов, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, Б.Л. Гульман, О.М. Джужа, Л.В. Дорош, В.М. Дрьомін, О.П. Дяченко, А.О. Едельштейн, Г.Б. Єлемісов, А.П. Журавльов, А.П. Закалюк, А.Н. Ігнатов, О.Г. Кальман, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, П.В. Мельник, П.І. Орлов, Є.П. Побєгайло, Д.В. Ривман, О.В. Синєокий, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, А.М. Яковлєв та ін. Висвітлювалася вказана проблематика і в роботах психіатрів і сексопатологів, серед яких Г.Є. Введенський, М.В. Дворянчиков, Р. Крафт-Ебінг, В.В. Кришталь, А. Нохуров, А.А. Ткаченко, А.П. Чуприков та ін.

На рівні ж кандидатських дисертацій кримінологічні питання зґвалтування та інших статевих злочинів у різні роки в Україні досліджували О.Г. Кальман, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, І.І. Лановенко, О.В. Синєокий, та деякі інші кримінологи. Однак комплексне вивчення сучасних тенденцій зґвалтувань, їх детермінації й попередження ще не було предметом окремого наукового дослідження ні на дисертаційному, ні на монографічному рівнях. Власні дослідження дисертантки показали досить відчутні зміни тенденцій і детермінант учинення цього злочину як найтяжчого проти статевої свободи і статевої недоторканості особи. Це зумовлено тим, що у зв’язку з трансформацією суспільства моральні заборони й цінності набули нового забарвлення, а сьогоднішня злочинність – нових ознак.

Ось чому створення кримінологічної характеристики зґвалтувань за новітніми даними, визначення детермінант цього злочину з метою їх попередження видається нам нагальною потребою сьогодення, що й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

У роботі застосовано новий підхід до вивчення детермінації зґвалтувань, яка розглядається не лише на 3-х традиційних рівнях (на макро-, мікро- й індивідуальному), а й через призму конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування як об’єктивно-суб’єктивного явища, розроблено його авторське формулювання й види. Визначення останніх дозволило розробити щодо цих видів адекватні заходи попередження.

Викладене свідчить, що дослідження питань кримінологічної характеристики, детермінації зґвалтувань, особистостей злочинця і жертви є актуальним як для науки кримінології, так і для практики боротьби з насильницькою злочинністю.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною передбачених планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (номер державної реєстрації № 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 17.12.04р., протокол №5.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є визначення новітньої кримінологічної характеристики зґвалтувань, обґрунтування детермінант учинення цих злочинів у сучасній Україні, висвітлення їх сутності й особливостей, розроблення практичних рекомендацій щодо попередження зґвалтувань.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

уточнити поняття “кримінологічна характеристика зґвалтувань” і розкрити його сучасні кількісно-якісні показники;

висвітлити основні кримінологічні риси особистості злочинця-ґвалтівника;

окреслити узагальнений кримінологічний портрет жертви зґвалтування, особливості її особистості й поведінки;

викласти питання, пов’язані з латентністю зґвалтування;

з'ясувати теоретичні питання детермінації; дослідити детермінацію зґвалтувань на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях;

сформулювати поняття конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтувань як комплексного детермінуючого явища і розробити її види;

обґрунтувати віктимологічний аспект у механізмі вчинення зґвалтування;

прослідкувати вплив девіацій ґвалтівника в системі детермінант зґвалтування, охарактеризувати їх;

запропонувати систему заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального попередження зґвалтувань;

рекомендувати заходи віктимологічного попередження зґвалтувань.

^ Об’єктом дисертаційного дослідження виступає злочинність проти статевої свободи і статевої недоторканості особи.

Предметом дисертаційного дослідження є кримінологічна характеристика й детермінація зґвалтування за сучасних умов, особливості й види конкретної життєвої ситуації та її роль у детермінації вчинення розглядуваного злочину, специфіка попередження зґвалтувань.

^ Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано порівняльно-правовий і догматичний методи, що дозволило дослідити нормативне і кримінологічне визначення зґвалтування як найтяжчого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Застосування історичного й історично-правового методів зробило можливим показати історичний розвиток низки важливих понять, що стосуються даного дослідження. За допомогою системно-структурного методу створено комплексну кримінологічну характеристику зґвалтувань, визначено систему детермінант на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях, висвітлено їх через призму конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування та віктимологічного чинника, запропоновано заходи попередження цього злочину. У процесі безпосереднього дослідження детермінант зґвалтувань використовувався діалектичний метод. Застосування статистичного методу допомогло виокремити види конкретних життєвих ситуацій вчинення зґвалтування. При створенні ж авторських визначень деяких понять вживався логіко-семантичний метод. Також були використані метод вибіркового дослідження архівних кримінальних справ і конкретно-соціологічні методи: анкетування працівників правоохоронних органів, медичних працівників, школярів; формалізоване й неформалізоване інтерв’ювання певних груп населення та ін. Такий підхід сприяв отриманню достатньо всебічної інформації про об’єкт і предмет дослідження.

Емпіричну базу дисертаційної роботи склали вивчення й аналіз (із використанням спеціалізованого питальника) 265 архівних кримінальних справ, розглянутих місцевими судами обласних центрів та апеляційними судами 6-ти областей – Харківської, Донецької, Луганської, Вінницької, Львівської й Закарпатської. Загалом же було проведено суцільне дослідження доступних архівних матеріалів, які містяться у 31-му місцевому суді відповідних районів і 6-ти апеляційних судах вказаних областей.

Також опитано 255 осіб, зокрема, 50 слідчих міліції та прокуратури Харківської, Дніпропетровської й Волинської областей. Проведено анкетування 50 медичних працівників – психіатрів, психотерапевтів, сексопатологів, венерологів і гінекологів. Здійснено опитування 155 дівчат загальноосвітніх середніх шкіл м. Харкова й області.

^ Наукова новизна дослідження. Проведено комплексне дослідження сучасної кримінологічної характеристики, детермінації й попередження зґвалтувань, а також сформульовано власне бачення низки наукових і практичних питань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях, що виносяться на захист:

за результатами даного дослідження розроблено кримінологічну характеристику зґвалтувань за сучасними даними, уточнено визначення поняття “кримінологічна характеристика зґвалтувань”;

наведено особисте бачення специфіки латентності зґвалтування за результатами авторського кримінологічного дослідження;

створено кримінологічну характеристику особистостей ґвалтівника і жертви розглядуваного злочину;

уперше детермінанти зґвалтування досліджено не лише на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях, а й через призму конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування;

доповнено визначення конкретної життєвої ситуації вчинення цього злочину, окреслено її елементи;

запропоновано авторську класифікацію видів конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування за критерієм сукупності і взаємодії їх елементів;

отримали подальший розвиток віктимологічні аспекти детермінації розглядуваного злочину, сформульовано поняття “віктимність жертви зґвалтування”;

висвітлено питання зростання (зниження) віктимності жертви зґвалтування залежно від статі за гендерними та іншими підставами;

наведено авторське розуміння поділу девіацій ґвалтівника за їх природою (на 3 групи) та виявлено їх роль у детермінації досліджуваних злочинів;

рекомендовано заходи спеціально-кримінологічного й загальносоціального попередження зґвалтувань;

визначено сучасні заходи індивідуального й віктимологічного попередження цих суспільно небезпечних діянь.

^ Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки й отримані результати дисертаційного дослідження розширюють наукові знання про статеві злочини взагалі й зґвалтування, зокрема, про їх детермінацію й попередження. Рекомендації стосовно попередження, запропоновані в роботі, можуть застосовуватися у попереджувальній роботі як правоохоронних органів, так і громадських організацій. Отримані наукові результати можуть використовуватися в навчальному процесі при читанні лекцій, проведенні семінарських, практичних занять і написанні навчальної літератури з учбової дисципліни „Кримінологія”, її спецкурсів тощо.

^ Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження викладені в доповідях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських конференціях: 1) Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. (3-4 лютого 2005 р., м. Львів); 2) Молодь у юридичній науці. Четверті осінні юридичні читання (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький); 3) Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку (21-22 листопада 2005 р., м. Харків); 4) Актуальні питання реформування правової системи України (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк).; 5) Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства (26-27 червня 2006 р., м. Харків); 6) Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи подолання (7-8 грудня 2005 р., м. Київ), а також використовувалися авторкою при проведенні практичних і семінарських занять з кримінології та правової статистики в Національній юридичній академій України імені Ярослава Мудрого, при проведенні профілактичних бесід зі школярками та ін.

Публікації. Основні положення роботи викладено у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях та в 6-ти тезах доповідей на зазначених наукових та науково-практичних конференціях.

^ Структура дисертації. Структура роботи зумовлена її метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, що містять 13 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (337 найменувань), 3-х додатків. Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з них основний текст 180 сторінок, список використаних джерел займає 31 сторінку, додатки – 16 сторінок.

^ Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


Висновки


У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання по створенню кримінологічної характеристики зґвалтувань за новітніми даними й по дослідженню детермінант цих злочинів та їх попередження, що дозволило зробити такі висновки:

Під кримінологічною характеристикою зґвалтування розуміються відомості про рівень, коефіцієнти, структуру й динаміку злочинів, опис особистості тих, хто їх учиняє, мотиви й цілі їх злочинної поведінки, характеристика особистості потерпілої особи, особливостей її поведінки, а також дані про латентність зґвалтування.

Динаміка зґвалтувань у досліджуваний період часу має тенденцію до зниження, що свідчить скоріше про латентизацію, ніж про реальне зменшення цих суспільно небезпечних діянь. Зґвалтування, вчинені в різних регіонах України, не мають істотних відмінностей, що свідчить про однорідність таких злочинів. Найбільш криміногенними періодами доби є вечір і ніч. Для кримінологічної характеристики сьогодні, на відміну від попередніх часів, день тижня особливого значення немає через велику чисельність безробітних ґвалтівників.

Особи, які вчинили зґвалтування, у більшості є неодруженими чоловіками віком 19-23 років, мають середню освіту, працюючу частину їх становлять робітники; 57,4% – безробітні, з яких приблизно 1/3 – раніше судимі, зґвалтування вчиняються в 90,7% у стані алкогольного сп’яніння. Припускаємо наявність інших характеристик особистості ґвалтівника в латентних злочинах. Жертва зґвалтування: найпоширеніша вікова категорія – 13 – 19 років (50,3%), більшість (79,5%) неодружені, понад третину (39,0%) мають неповну середню освіту через вік, 43,5% зайняті навчанням, серед працюючих – переважно реалізатори. Припускаємо, що ґвалтівники і жертви мають схожі статистичні показники стосовно соціального прошарку, показників зайнятості, рівнів прибутку тощо. Поряд з цим, багато відомостей не знаходить відображення в документах, тому така подібність лишається статистичним фактом, і не прирівнює у такий спосіб злочинця з його способом життя, установками, нахилами й жертву.

Зґвалтування має високу латентність, обсяг якої перевищує 90%, а серед видів – суміжна, штучна та процесуальна латентність.

При розгляді детермінації зґвалтування за основу взято підхід діалектичного детермінізму. При аналізі детермінант зґвалтування вважаємо доцільним використання системи детермінування на 3-х рівнях – макрорівні, мікрорівні й на рівні особистості ґвалтівника. Такий поділ дозволяє прослідкувати спричиняючі чинники. З метою ж подання їх у комплексі до і під час учинення досліджуваного злочину запропоновано власне бачення конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування як об’єктивно-суб’єктивного утворення. Виникнення й розвиток останнього, поєднання його елементів нерідко знаходяться під впливом випадковості.

На макрорівні більш криміногенними для вчинення зґвалтування виявилися економічні, соціальні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські, політичні, міграційні, урбанізаційні, культурно-виховні й гендерні детермінанти тощо. Вони виступають в якості умов, впливають на світорозуміння особи-ґвалтівника. На мікрорівні найбільш впливовими вважаємо мікроклімат у сім’ї, сфера зайнятості й рівень безробіття, громадська думка людей, матеріальне становище та інші детермінанти. На індивідуальному рівні основними детермінантами вчинення зґвалтування є нівелювання цінностей у суспільстві, спрощення стосунків між людьми, спотворені потреби особи, сексуальний мотив учинення зґвалтування (як основний поряд з іншими), стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння, психологічні особливості, психіатричні й сексологічні характеристики та ін. При вирішенні питання співвідношення соціального й біологічного в особистості ґвалтівника вважаємо основними соціальні й соціокультурні детермінанти.

Конкретна життєва ситуація вчинення зґвалтування – це певний проміжок часу до і під час учинення цього злочину, коли існують негативні суспільні відносини, активним учасником яких є ґвалтівник, з різним ступенем активності жертва і сторонні особи, а також інші обставини (обстановка вчинення злочину, попередні події тощо), які в сукупності викликають в особи остаточну рішучість учинити зґвалтування. Серед видів конкретних життєвих ситуацій – непередбачена, побутово-родинна, штучна, криміногненно-пролонгована, віктимологічно-криміногенна.

Віктимність жертви зґвалтування – це природжена властивість особи, притаманна їй протягом всього життя. Вона має тенденцію до зниження чи зростання обсягу у зв’язку з психологічними, фізіологічними, соціальними, матеріальними, культурними та іншими чинниками, підпорядкованими детермінантам учинення зґвалтування. Вважаємо недоцільним вживання терміна „вина жертви”, оскільки остаточне рішення вчинити зґвалтування приймає сам злочинець.

Поділяємо девіації особистості ґвалтівника за їх природою на 3 групи: а) відхильна поведінка як прояв антисоціальної спрямованості; б) особистісні явища, які займають проміжне місце між психічним здоров’ям і психопатичними розладами (акцентуації характеру, неврози тощо); в) психічні аномалії.

Комплекс попереджувальних заходів пропонується здійснювати на 3-х рівнях – загальносоціальному, спеціально-кримінологічному і індивідуальному, а також провадити віктимологічне попередження. Об’єктом попереджувального впливу є негативні соціальні явища і процеси, що акумулюються в конкретній життєвій ситуації вчинення зґвалтування. Попереджувальні заходи мають бути зорієнтовані на види вказаного об’єктивно-суб’єктивного явища взагалі та на його учасників, зокрема.

До заходів загальносоціального попередження зґвалтування відносимо правові, соціально-економічні, культурно-виховні, інформаційні, культурно-психологічні, соціально-психологічні, та деякі інші. Вони покликані не лише вдосконалити суспільні відносини в державі, підвищити рівень життя, а й змінити ступінь нервозності в суспільстві, ставлення людей до низки цінностей і покращати моральне і фізичне здоров’я нації.

Спеціально-кримінологічне попередження зґвалтувань поділяється на профілактику, запобігання і припинення. Серед заходів профілактики найбільш дійовою вважаємо профілактику випередження, центром якої є різноманітні виховні заходи.

Заходи запобігання, зокрема, переорієнтація антисуспільної настанови, найбільш ефективно застосовуватимуться до ґвалтівників – потенційних учасників штучного виду КЖС вчинення зґвалтування, а також до осіб, які відбували покарання за зґвалтування, за інші насильницькі (чи ненасильницькі) злочини. Серед контрзаходів доцільно застосовувати заходи переконання, мета яких – посилення гальмівних процесів потенційного ґвалтівника, і заходи допомоги, скажімо, залучення до систематичної праці, можливе отримання освіти, надання постійного чи тимчасового житла тощо. Важливу роль в ефективності таких заходів посідає кримінологічна інформація.

Заходи припинення, здійснювані працівниками правоохоронних органів, мають більш активно діяти в місцях ризику (парки, сквери, лісопосадки тощо) кожного дня, а особливо у вихідні, свята й у темний період часу. При цьому йдеться не лише про професійну діяльність спеціалізованих підрозділів державних органів, але і про громадські об’єднання для охорони громадського порядку.

Заходи індивідуального попередження зґвалтування, спрямовані на окрему особистість, її свідомість та установки, пропонуємо розглядати на 2-х напрямах – профілактика-запобігання і припинення вчинення злочину. Підставою такого поділу є вплив на свідомість об’єкта, який попереджається, на різних стадіях дозлочинної і злочинної поведінки. Контингент осіб, на який спрямовано попереджувальний вплив, поділяємо на 4 групи: повнолітні; неповнолітні; раніше судимі; особи з психічними й сексологічними відхиленнями.

Віктимологічне попередження – це діяльність різних державних, суспільних і приватних органів, установ та організацій, спрямована на нейтралізацію, а по можливості й ліквідацію чинників, що формують віктимну поведінку, полегшують учинення злочинів, а також на захист громадян від злочинних посягань шляхом зниження віктимності. Віктимологічне попередження поділяємо на загальносоціальне, спеціальне й індивідуальне. Загальносоціальне близьке до однойменного напрямку кримінологічного попередження. Спеціальне поділяється на профілактику-запобігання (найбільш дійовими є виховні, захисні, інформаційні, технічні, правові заходи) і припинення (бажано, щоб потенційна жертва могла сама протистояти та припинити злочинний напад). Метою віктитмолоігчного попередження є зміна поведінки, зокрема, недопущення виникнення віктимологічно-криміногенного виду конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування. В основі заходів індивідуального віктимологічного попередження знаходиться проведення бесід з потенційними жертвами різних вікових категорій, втілення в життя низки організаційних заходів, а також надання допомоги жінкам, які стали жертвами сексуального насильства.



^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Акад. МВД СССР, 1980с. – 528с.

Агарков А.А., Семин И.Р., Кондратов А.В. Сравнительный анализ практики судебно-психиатрической экспертизы в Томской области // Рос. психиатр. журн. Науч.-практ. журн. – М.: Медицина, 2001. - №6. – С.35-27.

Агрессия и психическое здоровье / Под ред Т.Б. Дмитриевой, Б.В. Шостаковича. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 464с.

Акутаев Р.М. Проблемы латентной преступности. (По материалам Дагестанской АССР): 18.00.08. Дис. … канд. юрид. наук. – Махачкала: Дагестанский гос. ун-т, 1984. – 215с.

Александровский Ю.А. Психические расстройства в общемедицинской практике и их лечение. – М.: Изд. дом ГЭОТАР-Мед, 2004. – 238с.

Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. – М.: НОРМА, 2001. – 481с.

Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985 – 1999 рр.): Навчальний посіб. – К.: Вид-во „ЕксОб”, 2000. – 296с.

Алимов С.Б. Ситуация совершения преступления и ее криминологическое значение (по материалам уголовных дел о хулиганстве): 12.00.08: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (715). – Харьков, – 1967. – 21с.

Аномальное сексуальное поведение / Под ред. А.А. Ткаченко, Г.Е. Введенского. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 657с.

Антонов-Романовский Г.В. Проблемы криминологического изучения изнасилований // Вопр. борьбы с преступностью. – Вып. 34. – М.: Юрид. лит., 1981. – С.46-52.

Антонян Ю.М. Изучение личности преступникка. Учеб. пособ. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 80 с.

Антонян Ю.М. Криминология: Избр. лекции. – М.: Логос, 2004. – 448с.

Антонян Ю.М. Отрицание цивилизации: каннибализм, инцест, детоубийство, тоталитаризм. – М.: Логос, 2003. – 256с.

Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причины преступности. – М.: Изд. дом «Камерон», 2005. – 304с.

Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение личности и преступное поведение. Генезис и профилактика дезадаптивных преступлений. – Ереван: Айастан, 1987. – 206с.

Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления: Учеб. пособ. – М.: Редакционно-издательский отдел, 1973. – 71с.

Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде): Учеб. пособ. – М.: Акад. МВД СССР, 1975. – 159с.

Антонян Ю.М., Блувштейн Ю.Д. Методы моделирования в изучении преступника и преступного поведения: Учеб. пособ. – М.: Юрид. лит. – 1977. – 54с.

Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1987. – 208с.

Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Изнасилование: причины и предупреждение. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 192с.

Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. – М.: Наука, 1991. – 246с.

Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 366с.

Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления. Чикатило и другие. – М.: Амальтер, 1993. – 319с.

Архівна кримінальна місцевого суду Артемівського р-ну м. Луганська, №1-80/0.

Архівна кримінальна справа апеляційного суду Донецької обл., №1-43/04.

Архівна кримінальна справа апеляційного суду Закарпатської обл., № 1-6/03.

Архівна кримінальна справа апеляційного суду Львівської обл., №1-18/04.

Архівна кримінальна справа апеляційного суду Львівської обл., №1-22/04.

Архівна кримінальна справа апеляційного суду Харківської обл., №2-72/01.

Архівна кримінальна справа апеляційного суду Харківської обл., №2-74/01.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Артемівського р-ну м. Луганська, №1-108/03.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Жовтневого р-ну м. Луганська, №1-285/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Жовтневого р-ну м. Луганська, №1-253/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Залізничного р-ну м. Львова, №1-4/03.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Вінниці, №1-207/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Донецька, № 1-67/2002.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Донецька, №05-28501.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Харкова, №1-491/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Харкова, №1-867/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Харкова, №1-108/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду м. Мукачева Закарпатської обл., №1-313/02.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Орджонікідзевського р-ну м. Харкова, № 1-521/2003.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Петровського р-ну м. Донецька, №1-121-2004.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Фрунзенського р-ну м. Харкова, 1-480/04.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Червонозаводського р-ну м.Харкова, № 1-261.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Червонозаводського р-ну м. Харкова, № 1 – 210/5.

Архівна кримінальна справа місцевого суду Червонозаводського р-ну м. Харкова, № 1 – 717/2.

Архівна кримінальна справа міськрай. суду м. Ужгорода, №1-50/04. 47

Асланов Р.М. К вопросу о причинах преступного поведения // Вестн. ЛГУ. – Сер. 27: История КПСС, научный коммунизм, философия, право. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – Вып. 4. – С.85 - 90.

Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. – М.: Политиздат, 1975. – 408с.

Бабаев М.М. Причины преступности и меры борьбы с ней. Библиотечка «Молодежи о государстве и праве». – М.: Об-во «Знание» РСФСР, 1974. – 47 с.

Багрій-Шахматов Л.В., Туляков В.О. Віктимізація як криміногенний чинник // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х.: Право, 1995. – №4. – С. 77-84.

Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (Вопросы определения нормы и отклонений). – Донецк: Сталкер, 1998. – 429с.

Бартол К. Психология криминального поведения. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 352с.

Бафия Е. Проблемы криминологии. Диалектика криминогенной ситуации / Под ред. и с предисл. Н.А. Стручкова. – М.: Юрид. лит., 1983. – 150с.

Бачинин В.А. Основы социологии права и преступности. – СПб.: Изд-во СПб ун-та, 2001. – 308с.

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – 607с.

Безверхняя Ж. Анатомия насилия, или неизвестная криминология. – М: Амрита-Русь, 2003. – 192с.

Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Предупреждение преступлений. – Минск: Университетское, 1986. – 286 с.

Боклаг О. Алкогольне сп’яніння як фактор віктимності потерпілих від злочинів // Рад. право. – 1988. – №3. – С.62 – 64.

Бугера О.І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх: : 12.00.08. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Академія адвокатури України – К., 2006. – 20с.

Быргеу М.М. Организация профилактики преступлений ОВД: концептуальные основы и перспективы совершенствования: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – 253с.

Бышевский Ю.В., Конев А.А. Латентная преступность и правосознание: Учеб. пособ. – Омск: Омск. ВШ МВД СССР, 1986. – 76с.

Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: 12.00.08. Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 240с.

Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів // Право України. – 1997. – №12, 1997. – С.82-84.

Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 200с.

Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи как научно управляемый процесс: 12.00.08 / Акад. МВД СССР: Автореф. … канд. юрид. наук. – М, 1982. – 35с.

Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. – Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. – 288с.

Власов В.С. Причины и условия преступности в СССР. Учеб. пособ по спецкурсу. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1987. – 68с.

Внуков В.А., Эдельштейн А.О. О характере личности правонарушителя и механизмах правонарушений в области половых отношений // Правонарушения в области сексуальных отношений. Сб. ст. – М.: Изд-во Мосздравотдела, 1927. – С.23-76.

Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения / Науч. ред. В.П. Мальков. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 110с.

Воронова Ю.В. Соціально-психологічні особливості особистості неповнолітніх, які були зґвалтовані // Право і безпека. – 2004. – №3/4. – С. 202-204.

Гайдар Є.О. Безпритульність та бездоглядність – історико-порівняльний аналіз // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – Вип. 30. – С. 313-317.

Гега П., Доля Л. Криміногенна ситуація в Україні за роки незалежності. Мовою цифр // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12(42). – С. 83 – 92.

Георгадзе З.О., Царгасова Э.Б. Судебная психиатрия. – М.: Закон и право, 2002. – 239с.

Глонти Г.М. Роль повода в механизме индивидуального преступного поведения и профилактика преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Моск. ВШ милиции МВД СССР. – М., 1983. – 21с.

Голдберг Э. Управляющий мозг: Лобные доли, лидерство и цивилизация / Пер. с англ. Д. Булгакова. – М.: Смысл, 2003. – 335с.

Голик Ю.В. Случайный преступник. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, - 1984с. – 166с.

Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72с.

Голина В.В. Опыт изучения общественного мнения о роли криминологической осведомленности населения в предупреждении преступности // Актуал. пробл. формирования правового государства: Кратк. тезисы докл. и науч. сообщ. респ. науч. конф. 24-26 октября 1990г. – Х.: Юрид. ин-т, 1990. – С. 234,235.

Голина В.В. Пути совершенствования предупредительного значения представлений следователя (криминологический аспект) // Пробл. соц. Законности: Республ. межвед. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций. – Вып.17. – Х.: Вища шк., 1986. – С.74 – 78.

Голина В.В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1981. – 77с.

Голина В.В. Слідча профілактика злочинів: недоліки й шляхи вдосконаленя // Рад. право. – 1985. – Вип. 12. – С.36 – 39.
Голина В.В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика): 12.00.08. Дис. ... д-ра юрид. наук. – Харьков, 1994. – 569с.
Голина В.В. Теория и практика предупреждения преступности в Украине // Пробл. законности / Отв. ред. В.Я. Таций. – Х., 1995. – Вып.30. – С. 144 – 152.

Голіна В., Ємельянов В., Петрюк П. Проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх з психічними аномаліями // Право України. – 2005. – Вип. 10. – С.74-76.

Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом. Соціально-правове та кр