Реферат: Д. В., студ кнутш. Важливість для сучасної філософії категорії “система” як самодавліючої

Женжера Д. В., студ КНУТШ.

Важливість ДЛЯ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ категорії “система” ЯК САМОДАВЛІЮЧОЇ

В філософії категорія “система” займає одне з ключових місць. Історія розвитку та розгляду цієї категорії фактично є й історією філософії як дисципліни та акадамічної науки.

Вперше систему в філософію принаймні на імманентному рівні ввів ще засновник філософії Піфагор, адже філософія для нього була системою виховання .Платон та Арістотель надали системі в філософії значення чистої структурності - “теми”. Плотін ,інші неоплатоніки та гностики розглядали світ як систему, що перейшло і в Християнську філософію.

Новочасна філософія дала системі два шляхи для розвитку – як система наук і науки та як ситема в сенсі платонівсько-арістотелівської “теми”, але на новому рівні, де “тема” не”курс розповіді про щось”, а як смисл в розгортанні. Німецька класична філософія доводить систему як розгортання смислу до завершення.

Ірраціоналізм витісняє систему з філософії під приводом звуження останньої. Сучасна філософія розглядає систему чи як наукову системність (аналітична філософія), чи як структурний рівень соціуму (соціальна філософія), чи як біо-, хіміо-, фізико- системність (філософія науки).

Як видно жоден із історико-філософських типів розгляду системи.не використовує систему як самодавліючу категорію, що є важливим адже система дає можливість необмеженного, несуперечливого та найефективнішого синтезу та існування філософських систем. Для досягнення зазначеного корисним є досвід Піфагорейської філософії як найбільш практичної системи та Німецької класики як найбільш теоретично розвиненої системи.

Система як самодавліюча категорія філософії є, такиим чином, чи не єдиною можливістю для виходу філософії із кризи та бути засновком для найефективнішої методології науки та філософії.