Реферат: Права людини у козацьких спільнотах україни

ПРАВА ЛЮДИНИ У КОЗАЦЬКИХ СПІЛЬНОТАХ України


Семенов Володимир Миколайович

Сумський державний університет, заступник декана юридичного факультету


Охарактеризовано особливості процесу зародження особистих, політичних, соціально-економічних прав і свобод людини у козацьких спільнотах України наприкінці XVI – середині XVIІ ст.

Ключові слова: еволюція прав людини; особисті, політичні, соціально-економічні права людини; козацькі спільноти.


У юридичній літературі виділяється декілька підходів до періодизації еволюції прав людини. Так, наприклад, В.Бесчастний виокремлює три покоління розвитку прав і свобод людини. Перше – з кінця XVIII ст. до Першої світової війни – епоха зародження цього правового явища (поява та становлення особистих та політичних прав людини); друге – протягом ХХ століття від закінчення Першої світової війни (становлення соціально-економічних та соціокультурних прав людини); трете – у період переходу до постіндустріального суспільства (початок процесу становлення такого правового явища поява прав і свобод, що забезпечують якість життя) [1,с. 79-80].

З такою періодизацією можна цілком погоджуватися, але в той же час мають місце виключення. Зокрема, деякі аспекти життя українського суспільства у XVІI – XVIII ст., що стосуються прав людини з’явилися на декілька десятиліть, а то і століть, раніше ніж це зазначено у згаданій періодизації. Саме період від середини XVІI – до кінця XVIII ст. української історії отримав в науковій літературі назву – Козацько-гетьманська держава. Його можна умовно розділити на три самостійні складові, що виникли з невеликим для історії часовим інтервалом і існували паралельно одна одній, а саме: Гетьманська держава, Військо Запорозьке низове та Слобідська Україна. Саме в цих регіонах з’явилися перші паростки прав і свобод людини і громадянина на території сучасної України.

Політичні права та свободи вже наприкінці XVI – середині XVIІ століть були поширені серед козацького стану і особливо на Запорозькій Січі. Так виборча правосуб'єктність громадянина у вигляді активного і пасивного виборчого права реалізовувалася у можливості практично кожного члена козацького суспільства приймати участь у виборах гетьманів, кошових отаманів та козацької старшини, а також надавала юридичну можливість кожному козаку бути обраним на ці посади. Як зазначає Ю.Мицик: "У той час, коли майже в усіх країнах Європи панували монархи, у запорожців існувала республіканська форма правління. Кожен запорожець мав право голосу у загальній раді, якій належала повнота влади [2, с. 72]"

Взагалі, як зазначають В.Смолій та В.Степанков: "Державна ідея зароджувалася на ґрунті суспільно-політичної організації "козацького устрою", що відзначався демократичністю. Її основні принципи полягали у запереченні феодальної залежності й внутрішньостанової нерівноправності; визнанні рівності у праві власності на землю й сільськогосподарські угіддя, можливості займатися промислами і торгівлею; вільного доступу до козацького стану будь-кого незалежно від станової, конфесійної чи національної належності; права обирати органи самоуправління і бути обраними до них [3, с. 235]".

Наведена вище цитата дозволяє вести мову про перші паростки зародження особистих, політичних та соціально-економічних прав людини в українських історичних регіонах другої половини XVІI – XVIII ст. Бо заперечення феодальної залежності, право власності на землю, можливість вільного вибору роду занять, право обирати органу самоврядування і бути обраним до них свідчить, що процес становлення прав людини на території України в той час вже розпочався і набув доволі стрімких темпів.

Мали місце у козацькій спільноті і особисті права. Зокрема права на життя. Усвідомлення цього важливого права можна вбачати у тому, що найстрашнішим покаранням у запорозьких козаків вважалося закопування злочинця живцем у землю за вбивство свого товариша. Але слід зазначити, що переважно права та свободи у запорожців поширювалися лише на членів козацького стану.

Іншим особистим правом є право на свободу пересування. У повному обсязі воно реалізовувалося і захищалося козацькою спільнотою. Воно вважалося одним з головних привілеїв козацького стану, визначальною відмінністю від інших, особливо залежних станів. З цієї причини обов’язково слід нагадати, що у сусідніх країнах (Польщі, Московській державі) у цей час панувало кріпацтво і більшість населення не мала права вільно пересуватися у межах своєї країни. Прикладом реалізації права на свободу пересування є масове переселення українців з Правобережної на схід Лівобережної України під час Руїни та заснування автономного утворення Слобідська Україна.

Не залишилось поза правовим регулюванням українського козацтва соціально-економічні права. І зокрема, найважливіше з них – право на володіння та розпорядження приватною власністю. Охорона майнових прав знаходилась на доволі високому рівні. А покарання з цивільно-майнових злочинів були доволі жорстокими, що свідчить про високий рівень поваги до приватної власності. Так за свідченнями французького історика Ж.Б.Шерера: "Козака, який щось украв у іншого козака на Січі або поза Січчю, прив’язували на великому ринковому майдані до стовпа ... і він лишився там, доки не віддасть украдене, або не заплатить утричі більше за його вартість [4, с. 179]". Якщо йшлося про велику крадіжку або мав місце рецидив застосовувалася смертна кара через повішання. Зазначене вище, свідчить про початок зародження інституту прав і свобод людини і громадянина та появи механізмів їх захисту (хоча і доволі жорстоких, але не слід забувати, що жорстокість у ті часи була звичайним явищем).

Перелічені приклади не є вичерпними, але навіть вони свідчать про те, що на території сучасної України у XVI – XVIII ст. стартував процес зародження такого правового явища як права людини та громадянина та механізмів їх захисту. Це свідчить про те, що на українських землях вже в ті часи існувало розуміння важливості інститутів прав людини і громадянина.


Використана література:

1. Конституційне (державне право) зарубіжних країн: Навч. посіб. / В.М.Бесчастний, О.В.Філонов, В.М.Субботін, С.М.Пашков; За ред. В.М.Бесчастного. – К.: Знання, 2007. – 467 с.

2. Мицик Ю. А. Як козаки воювали: Історичні розповіді про запорізьких козаків / Ю. А. Мицик, С. М. Плохій, І. С. Стороженко. – 2-ге вид. – К. : МП "Пам'ятки України", 1991. – 302 с.

3. Смолій В.А. Становлення козацького політичного автономізму / В. А. Смолій, В. С. Степанков // Історія українського козацтва : нариси : у 2 т. / [редкол. : В. А. Смолій (відп. ред.) та ін.]. – К. : ВД "Києво-Могилянська академія", 2006. – Т. 1. – С. 228 – 238.

4. Шерер Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців / Жан-Бенуа Шерер ; [пер. з фр. В. В. Коптілова]. – К. : Укр. письменник, 1994. – 311 с.


We characterize the features of the nucleation process of personal, political, socio-economic rights and freedoms in the Cossack community in Ukraine at the end of XVI – XVIІ mid-century.


Охарактеризованы особенности процесса зарождения личных, политических, социально-экономических прав и свобод человека в казацких сообществах Украины в конце XVI – середине XVIІ вв.


Матеріали Міжнародної Науково-практичної конференції «Права людини: історія, теорія, практика! 09-10 грудня 2010 року. Державна освітня установа вищої професійної освіти «Південно-західний державний університет» Сумський державний університет м.Курськ Російська Федерація