Реферат: Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

З


міст

ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність…................................................13

Стан наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі……………….....…...............................................................13

Методологія дисертаційного дослідження....….............................................28

Висновки до розділу 1..............................................................................................33
РОЗДІЛ 2. Специфіка правозастосовної діяльності та фактори впливу на неї................................................................................................................................35
2.1. Правозастосовна діяльність як різновид соціальної діяльності, її співвідношення з реалізацією права.......................................................................35

2.2. Особливості характеристики правозастосовної діяльності...........................56

2.3. Вплив соціально-політичних факторів на стадіях правозастосовної діяльності...................................................................................................................72

Висновки до розділу 2............................................................................................117

РОЗДІЛ 3. Особливості впливу соціально – політичних факторів на правозастосовну діяльність....................................................................................120

3.1. Класифікація соціально-політичних факторів та їх значення для правозастосовної діяльності..................................................................................120

3.2. Фактори зовнішнього впливу на правозастосовну діяльність.....................126

3.3. Фактори внутрішнього впливу на правозастосовну діяльність..................163

Висновки до розділу 3............................................................................................189

ВИСНОВКИ............................................................................................................192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................195 ДОДАТКИ...............................................................................................................215

ВСТУП
^ Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання. З розвитком ринкових відносин повсякчас зростає роль автономних, до певної міри незалежних від держави способів, форм регулювання суспільних відносин. Проте перехід до подібної моделі формує виклики для суспільства, котрі неминуче стикаються з проблемою реалізації прав і свобод громадян, а відтак, ефективності функціонування правової системи. За таких обставин особливого значення набуває правозастосовна діяльність держави – як владна форма забезпечення реалізації нормативних положень.

Сучасне українське суспільство звуження сфер державного нормативного регулювання пов’язує з підвищенням ролі та значенням застосування норм права. Правозастосування – найбільш гнучка та дієва частина механізму забезпечення правореалізації, яка дозволяє не тільки оперативно вивчати суспільні потреби, а й формувати їх у вигляді, прийнятному для законодавця. Зрештою, у правозастосуванні не тільки вагомо, а й очевидно виявляються соціально-політичні фактори, що дозволяє суб’єктам правозастосування їх відчувати, сприймати, оцінювати та узагальнювати для інших суб’єктів суспільства. Роль зазначених факторів зумовлює необхідність наукового дослідження природи та специфіки їх впливу на правозастосовну діяльність.

Синтетичний характер дослідження, яке формує чимало проблем юридичної та інших суспільних наук, визначив фундаментальний рівень вже набутих знань. Дослідження було б неможливим без вихідних положень і висновків, які містяться у працях видатних теоретиків держави та права: Н. Александрова, В. Бабаєва, Ю. Бро, А. Васильєва, Н. Вітрука, В. Горшеньова, Ф. Григор’єва, І. Дюрягіна, В. Карташова, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Лазарєва, Л. Луць, О. Мурашина, Н. Недбайла, І. Погрібного, П. Рабіновича, І. Самощенка, О. Скакун, І. Фарбера, Н. Фаткуліна, Г. Шмельової, М. Цвіка, В. Юсупова, Л. Явича та інших. Особлива увага приділялася працям, в яких висвітлювалися питання правової природи, процедури правозастосування, необхідності формування високого рівня правової культури суб’єктів здійснення правозастосування як особливого виду правової діяльності.

Важливим теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи М. Байтіна, С. Братуся, А. Венгерова, С. Гусарєва, А. Козловського, М. Костицького, В. Кудрявцева, Є. Лукашової, О. Лейста, О. Петришина, О. Тихомирова, В. Ткаченка, Р. Халфіної та інших, в яких при характеристиці питань дії права, правового регулювання, юридичної практики, правової поведінки, законності та правопорядку, правової свідомості та правових відносин, ефективності норм права, правопорушень та юридичної відповідальності розглядались окремі аспекти застосування права.

Серед вітчизняних представників галузевих юридичних наук, які досліджували різні аспекти правозастосовної діяльності, необхідно відзначити В. Авер’янова, Ю. Бауліна, І. Голосніченка, А. Дубінського, А. Закалюка, В. Калмикова, А. Комзюка, В. Колпакова, М. Коржанського, В. Лихолоба, М. Міхеєнка, праці яких використані в дисертації.

Проблеми застосування права були також предметом дослідження зарубіжних учених: Е. Ерліха, С. Карбоньє, К. Ллевеніна, Р. Паунда, О. Холмса, Е. Дюркгейма, Р. Мертона, Н. Лумана, Д. Блека, Д. Кейрі та ін.

У дослідженні творчо використано доробок представників юридичної науки початку ХХ ст.: С. Дністрянського, Л. Бича, Б. Кістяківського, Л. Владімі­рова, Л. Колі, В. Случевського, В. Старосольського, І. Файницького та ін.

Істотною, на наш погляд, прогалиною в цій галузі досліджень є недостатній аналіз специфіки соціально-політичних факторів право­застосовної діяльності. З огляду на зміни історичних умов, політичної та економічної систем, зростання авторитету міжнародних стандартів, видозмінилися ті умови та чинники – фактори, які впливають на правозастосовну діяльність.

Тому теоретико-правове висвітлення впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність дозволить досягти більш чіткого і правильного розуміння цього явища. Науковий комплексний аналіз багатофакторного впливу на суб’єктів правозастосування надасть можливість вивчити особливості й специфіку процесу застосування норм права та запобігти негативному впливу низки факторів.

Емпіричну базу дисертації становлять матеріали практики Конституційного Суду України, судової практики Верховного Суду України, правозастосовна судова та правоохоронна практика низки областей України.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень на 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 січня 2004 р. №755 "Шляхи взаємодії ОВС із населенням та органами місцевого самоврядування", загальноуніверситетській темі "Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності" (№ 29) й темам державної реєстрації кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ "Методологія вивчення державно-правових явищ; філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України" (№ 0108V003648), "Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні" (№ 0106V003639).

^ Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у виявленні основних соціально-політичних факторів, які впливають на правозастосовну діяльність, та в дослідженні особливостей їх впливу.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

визначити стан наукової розробки дослідження впливу факторів на правозастосовну діяльність та описати методи, за допомогою яких буде відбуватись дослідження;

охарактеризувати правозастосовну діяльність як різновид соціальної діяльності та з’ясувати соціально–політичну природу факторів, які впливають на неї;

дослідити вплив соціально-політичних факторів на стадіях правозастосовного процесу;

класифікувати соціально-політичні фактори, виявити їх значення;

визначити ступінь юридичної та соціальної ефективності правозастосовної діяльності за наслідками впливу соціально-політичних факторів.

^ Об’єктом дослідження є соціально-політична, правова реальність та правозастосовна діяльність.

Предметом дослідження є соціально-політичні фактори та особливості їх впливу на правозастосовну діяльність.

^ Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань, об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дисертації складає система філософсько-світоглядних підходів, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, які забезпечують об’єктивний аналіз предмета дослідження.

Філософсько-світоглядною основою дослідження є ідеї законності та справедливості. Використання принципів діалектики дало змогу розглянути в розвитку та взаємозв’язку державно-правові процеси та явища, зокрема правозастосовну, правотворчу діяльність, реалізацію норм права, встановити їх ціннісне значення для суспільства, визначити взаємозумовленість з політичною та економічною системами.

Серед загальнонаукових та спеціально-юридичних методів застосовувались такі:

системний метод та принципи цілісності, всебічності, системотворчих відносин частин і елементів, субординації, динамічності, випереджального відображення, що дозволило виявити особливості правозастосовної діяльності та розглядати соціально-політичні фактори як систему впливу на неї;

функціональний метод використовувався з метою виявлення функцій правозастосування, місця і ролі явищ і процесів в системі правозастосовної діяльності, які здійснюють на неї вплив;

історичний метод є доцільним при врахуванні тенденцій, змін, що відбуваються в нашій державі, внаслідок чого соціально-політичні фактори, які були суттєвими раніше (декілька років тому), сьогодні набули іншого значення для правозастосовної діяльності і по-різному впливають на її ефективність;

за допомогою загальних логічних прийомів – аналізу, синтезу, дедукції, індукції, моделювання – уточнили поняття правозастосовної діяльності, виявили вплив соціально-політичних факторів на правозастосування;

соціологічний метод дав змогу дослідити правозастосовну діяльність як різновид соціальної діяльності, виявити її соціальний зміст та особливості впливу низки факторів як соціальних явищ на правозастосовну діяльність;

статистичний метод використовувався для виявлення кількості допущених помилок в судових актах різних галузей права, що дозволило виокремити низку факторів, що впливають на правозастосовну діяльність;

методи тлумачення та формально–юридичний метод використо­вувались при аналізі діючого законодавства та правозастосовної практики для з’ясування змісту правових норм, що сприяло виявленню особливостей правозастосовної діяльності щодо тих чи інших ситуацій;

порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні правозастосовної діяльності та правореалізації, що дозволило виявити низку відмінних ознак правозастосування;

за допомогою методу класифікації систематизували за різними критеріями соціально-політичні фактори і дійшли висновку, що розмежування факторів за зовнішнім та внутрішнім впливом є найбільш оптимальним варіантом.

Крім вищезазначених, використовувались методи документального та термінологічного аналізу.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичних, монографічних досліджень впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано положення про необхідність більш глибокого вивчення соціально-політичних факторів та врахування їх впливу на правозастосовну діяльність, оскільки вони зазнають суттєвих змін в сучасних умовах глобалізації.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення.

Вперше:

сформульовано поняття соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність як сукупності соціально-політичних явищ і процесів, які обумовлюють характер і спрямованість правозастосовної діяльності;

обґрунтовано, що в сучасних умовах під впливом соціально-політичних факторів міжнародного характеру знижується рівень публічності правозастосовної діяльності. Цей процес відбувається внаслідок імплементації у національне право нових міжнародних соціально-політичних інститутів приватного характеру;

виявлено, що штучно звужується коло публічних право­застосовних суб’єктів за рахунок розширення кола недержавних суб’єктів правозастосування, що є наслідком впливу певних соціально-політичних факторів. У результаті стихійної рецепції не повинно відбуватися штучної підміни, оскільки це може призвести до негативних наслідків. Важливо чітко встановити ті випадки, де перевагу буде мати публічний характер (імперативний метод) і де виправданим буде приватний характер з урахуванням можливої шкоди;

з’ясовано, що від рівня виявлення та врахування соціально-політичних факторів залежить ефективність правозастосовної діяльності, можливість вирішення виникаючих юридичних колізій. Юридична ефективність здебільшого пов’язана з основною метою правозастосування – розв’язання справи і прийняття відповідного акту. Соціальна ефективність правозастосовної діяльності пов’язана з перспективними цілями і характеризується позитивними змінами, що відбуваються в суспільстві внаслідок правозастосування;

пропонується доповнити проект Закону України про нормативно-правові акти статтею про те, що суб’єкт законотворення має вивчати соціально-політичні фактори, при цьому враховувати громадську думку.

Удосконалено:

– класифікацію соціально-політичних факторів впливу на правозастосування, які розмежовані на фактори зовнішнього і внутрішнього впливу. Встановлено, що цей вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, прямим або опосередкованим, позитивним і негативним. Зовнішній суб’єктивний вплив здебільшого має негативний характер.

^ Набуло подальшого розвитку:

– дослідження особливостей та специфіки правозастосовної діяльності, а також визначення цього поняття. Вироблена власна позиція для визначення правозастосовної діяльності, яка полягає у тому, що правозастосовна діяльність – це специфічний різновид соціальної діяльності, зумовлений соціально-політичними факторами, наділений правовою та юридичною природою, здебільшого має соціально-політичну сутність та полягає у здійсненні компетентними суб’єктами діяльності щодо індивідуалізації правових приписів та створенні необхідних умов для їх реалізації;

– положення про нагальну необхідність розробки процесуальної форми застосування норм права не лише для судової діяльності, а й для інших видів правозастосування;

– питання про необхідність вивчення та врахування соціально-політичних факторів та особливостей їх впливу на правозастосовну діяльність.

^ Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих в дисертації проблем впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність та пропозицій щодо їх вирішення. Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням нагальних проблем теорії держави та права стосовно правозастосовної діяльності, її особливостей. Зроблені в дисертації узагальнення щодо поняття, ознак, стадій правозастосовної діяльності, її ефективності можуть слугувати базовими конструкціями у процесі подальших загальнотеоретичних і галузевих досліджень.

Отримані автором результати мають практичну цінність і можуть бути використані у:

науково-дослідницькій діяльності – з метою подальшого дослі­дження соціальної та юридичної ефективності правозастосовної діяльності;

діяльності правоохоронних і судових органів – для вдосконалення правозастосовної практики (Акт впровадження територіального управління державної судової адміністрації в Львівській області від 05.06.07 р.);

навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій та в процесі викладання нормативних курсів з теорії держави та права, актуальних проблем теорії держави і права, судових та правоохоронних органів, кримінального процесу, цивільного процесу, порівняльного правознавства тощо;

у правовиховній роботі висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правозастосовної діяльності.

Результати наукового дослідження використані у ряді законопроектів, які виносились на розгляд Верховної Ради України (Акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 06 – 19/15 – 12.64 від 08.06.07 р).

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, Київського національного університету внутрішніх справ.

Основні висновки дослідження, положення й рекомендації обговорювалися на таких наукових та науково-практичних заходах:

міжнародна науково-практична конференція "Комунікативна компетентність правників та їх зв’язки з громадськістю" (Львів, 2003 р.);

науково-практичний семінар "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львів, 2004 р.);

науково-практична конференція "Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення" (Львів, 2004 р.);

науково-практична конференція "Актуальні проблеми реформування правової системи України" (Луцьк, 21–22 травня 2004р., тези опубліковано);

міжнародна науково-практична конференція "Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ" (Львів, 2004 р.);

наукова конференція "Юридичний процес як основа механізму правового регулювання в Україні" (Львів, 2005 р.);

науково-практична конференція "Відомча освіта МВС в умовах незалежної Української держави: проблеми і перспективи" (Львів, 2005 р., тези опубліковано);

міжнародна науково-практична конференція "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (Львів, 2006 р., тези опубліковано);

науково-практична конференція "Актуальні проблеми реформування правової системи України " (Луцьк, 2–3 червня 2006 р., тези опубліковано).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дослідження висвітлені в шести наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях.

Список опублікованих праць з теми дисертації:

1. Кельман Л.М. Проблеми правозастосування у діяльності органів внутрішніх справ // Збірник наукових праць "Держава і право". – К., 2003. – № 22. – С. 53–56.

2. Кельман Л.М. Правозастосування як складова частина механізму правового регулювання // Збірник наукових праць "Держава і право". – К., 2004. – № 26. – С. 42–47.

3. Кельман Л.М. Правове регулювання: місце та значення правозастосовної діяльності // Вісник наукового товариства студентів та курсантів Львівського юридичного інституту. – Львів, 2004. – № 1. – С. 68–72.

4. Кельман Л.М. Дещо до методології юридичної науки в світлі сучасних нових досліджень // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – Львів, 2005. – № 3. – С. 233–237.

5. Кельман Л.М. Захист прав і свобод громадян в процесі правозастосовної діяльності // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Випуск 1. – Львів, 2006. – С. 19–30.

6. Кельман Л.М. Критерії ефективності в процесі правозастосування // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. – Львів, 2007. – № 1. – С. 302–312.

7. Кельман Л.М. Сутність правозастосовної діяльності та факторів, які на неї впливають // Актуальні питання реформування правової системи Укра­ї­ни: Збірник матеріалів науково-практичної конференції – Луцьк, 21–22 травня: Волинський дер. ун-т імені Лесі Українки, 2004. – С. 86–91.

8. Кельман Л.М. Співвідношення правозастосовної діяльності з реалізацією права // Відомча освіта МВС в умовах незалежної Української держави: проблеми і перспективи: Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – Львів, 2005. – С. 9–15.

9. Кельман Л.М. Соціально-політичні детермінанти правозастосовної діяльності // Актуальні питання реформування правової системи України: Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – Луцьк, 2–3 червня 2006: Волинський дер. ун-т імені Лесі Українки, 2006. – С. 113–118.

10. Кельман Л.М. Соціально-політичні аспекти застосування норм кримінального законодавства // "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення": Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Львів, 2006. – С. 39–43.

^ Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 300 найменувань – на 19 сторінках, додатки – на 5 сторінках.

^ Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Висновки.

У проведеному дослідженні було розв’язане актуальне наукове завдання, яке полягає в обґрунтуванні зумовленості правозастосовної діяльності соціально-політичними факторами, з'ясуванні значення та посилення ролі застосування норм права в суспільстві, як найбільш гнучкого засобу врахування соціальних потреб і інтересів суспільства, що виникають у процесі правового регулювання.

Як з’ясувалося в результаті аналізу проблем правозастосовної діяльності, незважаючи на достатню розробленість питань застосування норм права в юридичній літературі, на сьогоднішній день немає єдності думок вчених щодо юридичної природи правозастосування, ставиться під сумнів владний характер застосування норм права, необґрунтовано розширюється або штучно звужується коло суб’єктів правозастосовної діяльності. У теорії права не існує єдиного методологічного підходу до вивчення правозастосування, недостатньо досліджені питання зумовленості правозастосовної діяльності внаслідок впливу ряду факторів, не з’ясована природа та особливості впливу факторів на правозастосування.

Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:

уточнена авторська позиція щодо правозастосовної діяльності, під якою слід розуміти, що правозастосовна діяльність – це специфічний різновид соціальної діяльності, зумовлений соціально-політичними факторами, наділений правовою та юридичною природою, здебільшого має соціально-політичну сутність та полягає у здійсненні компетентними суб’єктами діяльності щодо індивідуалізації правових приписів та створенні необхідних умов для їх реалізації;

сформульоване поняття соціально-політичних факторів, як сукупності соціально-політичних явищ та процесів, що зумовлюють характер та спрямування правозастосовної діяльності;

уточнена класифікація згідно якої соціально-політичні фактори поділяються на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу. Встановлено, що цей вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, прямим або опосередкованим. Зовнішній суб’єктивний вплив здебільшого має негативний характер. Обґрунтовано, що запропонована класифікація є значимою для вироблення моделей правозастосовної діяльності, а також для визначення критеріїв обмеження негативного впливу соціально-політичних факторів у випадку неефективної чи незаконної діяльності;

з’ясовано суттєве значення міжнародного впливу на правозастосовну діяльність в сучасних умовах, зокрема, цей вплив виявляється в процесі впровадження нових соціально-політичних інститутів в національне законодавство та їх функціонування через правозастосовну діяльність. Зокрема ці інститути (наприклад, місцеве самоврядування) передбачають передачу, делегування владних повноважень від органів держави до органів приватного спрямування, таким чином відбувається децентралізація системи виконавчої влади держави при одночасному визнанні нововведених соціально-політичних інститутів на рівні міжнародної спільноти демократичними;

доведено, що внаслідок впливу соціально-політичних факторів збільшується коло суб’єктів правозастосовної діяльності за рахунок зменшення кількості суб’єктів публічно-правового характеру та збільшенні кількості суб’єктів приватноправових, що в свою чергу призводить до можливості визнання як суб’єкта правозастосовної діяльності фізичної та юридичної особи - громадянина. Таким чином, питома вага публічних норм знижується, і зростає питома вага приватних норм;

виявлена відсутність процесуальної форми для низки видів правозастосовної діяльності (місцевого самоврядування, суб’єктів приватного права та ін.);

обґрунтовано, що вивчення та врахування належним чином соціально-політичних факторів впливає на ефективність правозастосовної діяльності. Зокрема, це дасть можливість прорахувати випадки виникнення потенційних та нових юридичних колізій та заповнення прогалин, зробить реальним створення належних правових засобів для розв’язання проблемних ситуацій під час застосування правових норм. Доведено, що такий підхід допоможе вдосконалити національне законодавство та правозастосовну практику;

підготовленні та сформульовані рекомендації про включення до проекту Закону України про нормативно-правові акти статті, де буде зазначено, що суб’єкт законотворення має вивчати соціально-політичні фактори, при цьому враховувати громадську думку, що допоможе запобігти виникненню юридичних колізій та прогалин та правильному вирішенню існуючих проблемних ситуацій.



^ Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Абдулаев М.И. Теория государства и права. – СПб.: Питер, 2003. – 396 с.

Абушепко Д.Б. Судебное усмотрение в гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 1998. – 22 c.

Авер’янов В.Б. Проблеми організації виконавчої влади // Правова держава: Щорічник наук. пр. – Вип. 7. – К., 1996. – С. 20–29.

Аврутин Ю.Е. Эфективность деятельности органов внутренних дел: Дис. … д-ра юрид. наук . – СПб., 1998. – 636 с.

Азаров Н. У нас современная налоговая служба // Голос України. -2002. – 5 листопада.

Александров И.Г. Применение норм социалистического права. – Н., 1958. – 136с.

Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1981. – Т.1. – 326 с.

Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1982. – Т.2. – 267 с.

Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т., - М., 1988. – Т.2. – 360c.

Алексеев С.С. Право. Опыт комплексного обучения. – М., 1999. – 238 с.

Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права. – М., 1979. – 412 с.

Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М., 1971. – 143 с.

Алексеев С.С., Дюрягин И.Я. Функции применения права // Правоведение. – 1972. – №2. – С. 26.

Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс. – М.: Юрид. лит., 1993. – 176 с.

Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.

Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия. Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи. – М.: Статут, 2000. – 256 с.

Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М., 1971. – 256 c.

Андреев Ю.П., Коржевская Н.М., Костина Н.Б. Социальные институты: содержание, функции, структура. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 84 с.

Андрєєва Т.О. Феномен людства та його соціально-філософська концептуалізація: Автореф. дис. … д-ра філос. наук: 09.00.03 / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2004. – 35 с.

Анисимов С.Н. Мораль как сторона человеческой деятельности // Структура морали личности / Под. ред. С. Анисимова и Р. Миллера. – М.: Мысль, 1977. – 174 с.

Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Ред. кол. Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Юрид. книга, 2002. – Т.1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – 568 с.

Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К., 2000.

Арутюнян Г. Правовая глобализация и некоторые тенденции развития конституционализма // Прокурорская и следственная практика. – 2003. – №1–2. – С. 217–224.

Атаманчук Г.В. Обеспечение рационального государственного управления. – М., 1990. – 388 с.

Бабай А.Н. Об основных причинах квалификованых ошибок в деятельности органов внутренних дел // Совершенствование правового регулирования деятельности органов внутренних дел в условиях перестройки. Ч. 1. – Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1988. – 237 c.

Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Народ и власть. Опыт системного исследования воззрений М.Е. Салтыкова-Щедрина. – К.: Манускрипт, 1996. – 448 с.

Бабкін В.Д. Сучасна методологія досліджень історії держави і права України // Антологія української думки: В 10 т. / Ред. кол.: Ю.С.Шемшученко (голова) та ін.: Т. 10: Юридична наука незалежної України / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, В.Ф. Погорілко. – К.: Вид. Дім "Юридична книга", 2005. – С.103–115.

Бабкін В.Д., Усенко У.Б. Нарис історії розвитку загальної теорії держави і права, філософії та енциклопедії права // Антологія української думки: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С.Шемшученко (голова) та ін.: Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Відп. ред. В.Д. Бабкін, У.Б. Усенко. – К.: Вид. Дім "Юридична книга", 2002. – С. 9–43.

Байков А.М. Теория государства и права. – Рига, 2005. – 188 с.

Бандура О.О. Деякі аспекти взаємного зв’язку цінностей та істини у праві // Проблеми філософії права. Т.1. – Київ – Чернівці: Рута, 2003. – С. 111–115.

Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві // Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.

Барак А. Судейское усмотрение. / Пер. с англ. – М.: Изд. – НОРМА, 1999 –48 c.

Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ - 2000", "Магнолія плюс" 2003. – 376с.

Безумец на НЭС // Комсомольская правда. – 2000. – 22 марта.

Бенедик И.В. Погребной И.М. К вопросу о структуре процессуальной формы // Пробл. социалистической законности. – Харьков: ХВШ, 1982. – Вып. 10. – С. 20–26.

Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та; Изд. гр. ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 624 с.

Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311с.

Боботов С.В. Буржуазная социология права. – М., 1978. – 197 c.

Бобровник С.В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізації права // Правова держава: Щорічник наук. пр. Ун-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1996. – Вип.7. – С. 103–108.

Богінич О.Л. Проблеми реалізації підзаконних нормативних актів // Право України. – 2003. – №9. – С. 108–114.

Большой юридический словарь / Под ред. Сухарёва, В.Е Крутских. – 2-е изд. перераб. и дополн. – М., ИНФРА – М, 2000. – 642c.

Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной практике. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 84 с.

Боннер А.Т. Применение нормативно-правовых актов в гражданском процессе. – М.: Юрид. лит., 1980. – 189 c.

Боннер А.Т. Примение закона и судебное усмотрение // Сов. государство и право. – 1979. - №6.

Борисенко В.А. В нову епоху з оновленим світоглядом. – Тернопіль: Мандрівець, 2004. – 138 с.

Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.,1967. – 211 c.

Бро Ю.Н. Проблемы применения советского права. – Иркутск: Изд-во Иркуртского ун-та, 1980. – 84 с.

Бурлай Є.В. Право в естетичному вимірі (до постановки питання) // Проблеми філософії права. Т. 2. – Київ – Чернівці: Рута, 2004. – 384 с.

Буроменський М. Звернення до Європейського суду з прав людини: практика суду і особливості українського законодавства.. – Х., 2000.

Васильев А.М. Теория государства и права: Учебник. – М.: Флинта; МПСИ, 2005. – 440 с.

Васильев А.М. О правоприменении в процессуальном праве // Проблемы соотношения материального и процессуального права: Тр. ВЮЗИ / Отв. ред. М.С. Шакарян. – М., 1980. – С. 4–13.

Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. – М., 1997. – 126 с.

Васьковський В.Н. Руководство к толкованию и применению законов. – Одесса, 1913. – 128с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. – 1440 с.

Вербенко А.І. В пошуку альтернативи // Вечірній Київ. – 1999. – 16 груд. – №384 (1448). – С. 3.

Відстояна гідність працівниць //Львівська газета. – 1993. – 25 листоп. – С. 2.

Витрук Н.В. Акты применения права в механизме реализации прав и свобод личности // Правоведение. – 1983. – № 2. – С. 3.

Витрук. А.М. О применение норм советского социалистического права // Правоведение. – 1983. – №7. – С. 23–26.

Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь / Отв. ред. Ю.М. Батурин. – М., 1988. – 214 с.

Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 210 с.

Вопленко Н.Н. Ошибки в правоприменении: понятие и виды // Сов. государство и право. – 1981. – №4. – С. 18–24.

Вопленко Н.Н. Причины ошибок в правоприменении // Опыт конкретного социологического изучения // Сов. государство и право. – 1982. – №4. – С.10–13.

Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. – Саратов: Наука, 1983. – 174 с.

Галаган И.В., Василенко А.В. Проблема теории правоприменения по советскому законодательству // Правоведение. – 1986. – №2. – С. 57.

Гарапшин К.М. Правоприменительная практика в советском общенародном государстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Казань, 1985. – 20 с.

Гегель Г.В. Сочинения. Т. 1–14. М., 1929–1958. – Т. VII. – 374 с.

Гойман В.И. Механизм обеспечения реализации закона в современных условиях // Государство и право. – 1991. – №12. – С. 13–16.

Головатий С. "Верховенство закону" versus "верховенство права": філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісн. Акад. правових наук України. – 2003. – №2 (33) – №3 (34). – С. 76–113.

Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М., 1972. – 258с.

Григорьев Ф.А. Акты применения права. – Саратов: Наука, 1995. – 83 с.

Грядунова Л.И. Социальная ответственность личности. – К.: КВШ, 1971. – 91 с.

Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. – К.: Знання, 2005. – с.375

Діковська I. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції, 2004.

Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступлений. – Саратов, 1987. – 118 с.

Дюрягин И.Я. О системе юридических гарантий правильного применения советских правовых норм и укреплении законности. – К., 1970. – 248 с.

Дюрягин И.Я. Об истинности содержания правоприменительного акта // Сов. государство и право. – 1975. – №2. – С. 34–48.

Дюрягин И.Я. Право и управление. – М., 1981. – 168 с.

Дюрягин И.Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих отношений // Сов. государство и право. – 1977. – № 7. – С. 46–54.

Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1973. – 248 с.

Дюрягин И.Я. Применение норм социалистического общенародного права о