Реферат: Програма вступного іспиту до аспірантури з наукової спеціальності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ


«ЗАТВЕРДЖУЮ»

________________

________________

________________

________________


«___»______2010 р.


ПРОГРАМА

вступного іспиту

до аспірантури з наукової спеціальності

17.00.06. – ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО


Львів - 2010


Програма затверджена на засіданні кафедри «Історії та теорії мистецтва», протокол № 18 від « 10 » липня 2010 р.


Завідувач кафедрою «Історії та теорії мистецтва»

_____________________проф. Стельмащук Г.Г.


Схвалено Вченою радою факультету ІТМ, протокол № від « » 2010 р.

Голова Вченої ради факультету ІТМ __________________проф. Шмагало Р.Т.


^ Програма вступу в аспірантуру по спеціальності 17-00-06 – декоративне і прикладне мистецтво


Історія кераміки


І.Зарубіжна кераміка.


Антична кераміка.

Розписна кераміка (Греція). Особливості технології, прийоми декорування. Характеристика найпоширеніших форм (амфора, піфос, кратер, ойнохоя, гідрія, пеліка, кілік, канфар, скіфос, аск, ритон тощо). Періодизація. Стилі античної кераміки: геометричний, килимовий (східний), чорнофігурний, червонофігурний. Афіни – головний центр грецької кераміки періоду класики: провідні майстри.

Кераміка Етрурії. Періодизація. Види кераміки: імпасто, буккеро (тяжке, легке), чорнофігурні та червонофігурні вироби УІ-ІУ ст. до н.е., фігурний посуд ІІІ-І ст. до н.е.


^ Кераміка Західної Європи ХУ-ХУІ ст.

Іспанія. Кераміка Валенсії: найхарактерніші риси формотворення та декору.

Італійська ренесансна майоліка Особливості технології та декору. Центри майолікового виробництва: Фаенца, Губбіо, Каза Піротта, Урбіно, Дерута та ін. Провідні майстри.

Франція. Фаянси Сен-Поршер. „Сільські глини” Бернара Паліссі.

Німеччина. Центри виробництва „кам’яного посуду”. Технологія, своєрідність форм та декору.


^ Кераміка Західної Європи ХУІІ-ХУІІІ ст.

Голландія. Делфтський фаянс. Періодизація. Джерела інспірацій – далекосхідний фарфор та вітчизняне керамічне виробництво. Принципи формотворення та декору.

Англія. Діяльність Дж.Веджвуда. Види керамічних виробів Веджвуда – тонкий фаянс та кольорові кам’яні маси.


^ Європейський фарфор ХУІІІ- ХІХ ст.

Німеччина. Створення твердої фарфорової маси Й.Ф.Бетгером на початку ХУІІІ ст. та організація фарфорового виробництва у Мейсені. Вплив мистецьких стилів ХУІІІ-поч.ХХ ст. на формотворення та декор мейсенської порцеляни. Діяльність Й.Ф.Бетгера, Й.Герольда, Й.Кірхнера, Й.Кендлера, М.Асьє та ін.

Австрія. Організація фарфорового виробництва у Відні. Художні особливості віденської порцеляни: далекосхідні впливи, та втілення власних творчих ідей.

Росія. Діяльність Імператорського фарфорового заводу у С.-Петербурзі, заснованого у 1744 р. Мистецькі стилі та напрямки (класицизм, ампір, історизм) у формах та декорі фарфорових виробів ХУІІІ-ХІХ ст.


ІІ. Українська кераміка.

Кераміка енеоліту на території України. Трипільська кераміка. Технологія, принципи формотворення та система декору у ранньо-, середньо- та пізньотрипільський періоди.

Кераміка античного Надчорномор’я УІІ ст. до н.е. - ІУ ст. н.е.: кухонний та столовий посуд, прийоми декорування.

Кераміка Княжої доби. Типологія форм керамічного посуду, способи декорування, орнаментальні мотиви. Монументально-декоративна кераміка Галича.

Художні особливості формотворення та прийоми декорування народної кераміки провідних осередків Київщини (Васильків, Дибинці), Львівщини (Гавареччина, Сокаль, Яворів, Миколаїв), Поділля (Адамівка, Бубнівка), Полтавщини (Опішня), Івано-Франківщини (Косів, Пістинь).

Український фарфор. Асортимент, художні особливості виробів Корецького, Баранівського, Городницького заводів ХІХ-початку ХХ ст. Художній фарфор другої половини ХХ ст.

Українська професійна художня кераміка другої половини ХХ ст. Львівська керамічна школа. Види кераміки, провідні майстри.


Література:


1.Археологія УРСР.У 3 т. – К., 1989.

2.Голубець О.Львівська кераміка. – К., 1991.

3.Данченко Л. Народна кераміка Середнього Придніпров’я. – К., 1974.

4.Дреботюк Р.Художники Прикарпаття. – К., 1989.

5.Історія українського мистецтва. У 6 т. – К., 1966-1970.

6.Матейко К. Народна кераміка Західних областей України. – К., 1959.

7.Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. – Львів, 1969.

8.Петрякова Ф. Украинский художественный фарфор. – К., 1988.

9.Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ-ХУІІІ ст.). – К., 1985.

10.Українське народне мистецтво. Кераміка. Скло. – К., 1974.


Художній метал
^ І. Зарубіжний метал Металопластика античних держав
Диференціація ремісничого виробництва давньогрецького художнього металу, історичні та стилістичні витоки золотарства греків, географічне поширення. Вироби з міді, бронзи, заліза (Греція). Поширення мистецтва металопластики на територях Фракії (Болгарія) та Скіфії (Півн. Причорномор'я). Ювелірство Етрурії (техніка зерні “а пульвісколло”). Розвиток художнього срібла Давнього Риму. Розвиток мистецтва гліптики (гемми, камеї, інталії).


^ Художній метал Західної Європи ХУ-ХУІ ст.

Поліхромно-інкрустаційний стиль декорування прикрас часів гунської навали. Культове і світське ювелірство Візантії. Монастирські школи ювелірного мистецтва, навчально-виробничі об'єднання-гільдії. Символіко-алегоричннй характер ювелірства романської доби. Сакральні фігури-релікварії. Ліможські емалі ХП-ХШ ст. Розвиток цехового ковальського та слюсарного ремесла (готика). Архітектурний готичний метал. Творчість у художньому металі видатних майстрів Відродження (Б. Челліні, Донателло, Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Дюррер, Вероккіо, Брунелескі. Асортимент та комплекти ренесансних прикрас. Ренесансний архітектурний метал та зброярство.


^ Художній метал Західної Європи ХУІІ-ХУІІІ ст.

Стилістика жіночих ювелірних прикрас доби бароко. Німецьке золотарство Нюренбергу та Аугсбургу (бароко). “Золотий вік” ковальства Франції (архітектурний метал Версалю). “Антикізуючий” та “радикальний” напрямки розвитку архітектурного ковальства доби бароко.


^ Художній метал Західної Європи ХУІІІ-ХІХ ст.

Вплив фабричних технологій на ювелірне мистецтво (поява нових сплавів, техніки просування та покриття міді сріблом “шеффілдське срібло”). Нові форми організації ювелірного виробництва ХІХ ст. “Золотий вік” бронзи. Використання чавунного лиття в архітектурному металі. Стилістика художньої металопластики періоду класицизму і ампіру.


^ Художній метал періоду періоду історизму і еклектики.

Метапопластика стилістичного напрямку бідермайєр (металева галантерея, біжутерія, посуд). Діяльність фірм Фаберже, Картьє та ін. (стилістика, асортимент продукції, технологічні особливості фірмового стилю).


^ Художній метал модерну і постмодерну.

Джерела нових стилістичних тенденцій у металопластиці ХХ ст. Творчість у художньому металі Рене Лаліка, Картьє, Ван де Вельде, Тіффані та ін. Архітектурний метал Г.Ейфеля, В.Орта, Г.Гімара, А.Гауді. Металопластика у напрямках конструктивізм, функціоналізм, арт-деко.Тенденції розвитку світового художнього металу другої половини ХХ ст. Творчість П.Пікассо, С.Далі, Калгера, Гіякометті, Г.Іенсена у металопластиці. Два напрямки розвитку ювелірного мистецтва ХХ ст.: нетрадиційний (авторський) та “салонний”. Головні ювелірні фірми XX ст. Кований метал кінця XX ст.: відродження і шляхи розвитку. Головні міжнародні форуми та симпозіуми ковалів та ювелірів. Художній метал і дизайн.


^ ІІ. Український художній метал
Художній метал скіфо-сарматської доби та північного причорномор”я. Золотарство скіфів (три стилістичні періоди розвитку “скіфського звіриного стилю”). Іконографія скіфського та античного ювелірства. Типологія художньої металопластики східних слов”ян другої половини І тис. Художній метал у речових скарбах — Мартинівському, Пастирському, Харіївському, Глодоському. Давньоруський художній метал (прикраси Сахнівського та Київського речових скарбів). Розквіт техніки перетинчастої та виїмчастої емалі у Київській Русі. Розвиток цехового золотарства у Галичині (твори Львівського цеху золотарів, творчість майстра Касіянович). Ковальський та слюсарський цехи у Львові ХУІІ ст. Церковне і світське золотарство ХУІІ-ХІХ ст. Творчість київських майстрів-золотарів Івана Равича, Михайла Юрієвича, Петра Волоха, Івана Завадовського. Людвисарні Львова, Києва, Глухова (лиття дзвонів та гармат). Козацька зброя та інсигнії Запоріжської Січі.

Сецесія в українському художньому металі на зламі століть. Метал в архітектурі. Народне ковальство кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Емальєрство (творчість М. Дольницької, Я.Музики, О.Кульчицької. Сучасний художній метал України (Провідні майстри. Школи художнього металу. Сучасне фабричне ювелірство).


^ Список літератури
Антонович Є., Захарчук – Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно – прикладне мистецтво. – Львів, 1992.

Боньковська С. Ковальство на Україні (ХІХ-початок ХХ ст.). – К.: Наукова думка, 1991. – 110 с.

Бутник-Северський Б. Українське радянське мистецтво. – К.: Наукова думка. – 1965.

Быков З.Н., Майкова Н.К. Конструирование архитектурньїх художественньїх изделий из металла. -М.: Издательство архитектурьі й градостроительства, 1950.

Велика ілюстрована енциклопедія старожитностей. –К.:Артія, 1980.

Вісник ювелірів України. Інформаційно-аналітичний бюлетень. - №1/2001. – С.32.

Голод І.В. Міське ремесло Західної України XIV - XVIII століть. - Львів. ЛАМ, 1994.

Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. – К., 1966.

Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. — К., 1987.

Жоголь Л.Е. Декоративноє искусство в современном интерьере. - К.: Будивельньїк, 1986.

Жолтовський П.М. Художнє лиття на Україні XIV - XVIII століть. - К.: Наукова думка, 1973.

Жолтовський П.М. Художні металеві вироби західних областей України.

Жолтовський ПР. Художній метал : Історичний нарис. – К., 1972.

Історія українського мистецтва: У 6 т. – К., 1966 – 1970.

Манцевич А.П. Курган Солоха. :”Искусство”, 1987.

Моран Анри де. История декоративно-прикладного искусства. М.: Искусство. -1982.

Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Відповідальний редактор Я.П.Запаско. - Львів.: В-во Львівського університету, 1969.

Нариси з історії зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва.- К.:ІСДО, 1995.

Суха Л.М. Художні металеві вироби українців Східних Карпат. :Академії наук Української РСР, 1959.

Тищенко О.Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ-ХVІІІ ст..). –К.:Либідь. – 1992.

Флеров А.В. Технология художественной обработки металлов. М.: Вьісшая школа, 1968.

Чмихов М., Кравченко Н., Черняков І. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій.—К., 1992.



Художнє скло

Художнє скло Давнього Сходу.

Походження скла й формування склоробного ремесла. Художнє скло Давнього Єгипту: основні етапи розвитку та художньо-стилістичні особливості. Склоробство Месопотамії та Фінікії. Порівняльний аналіз єгипетської та близькосхідної шкіл склоробства.

^ Художнє скло Античності.

Склоробство елліністичного періоду: Александрійська школа склоробства. Скло античного Риму. Періодизація розвитку склоробного ремесла Давнього Риму. Столична й провінційна школа римського склоробства. Особливості формотворення та декорування давньоримського посуду. Основні центри виробництва скла на території Римської імперії. Скловиробництво античного Причорномор’я.

^ Склоробство Середньовіччя.

Художнє скло середньовічного Сходу. Основні етапи розвитку склоробства Візантії. Художньо-технологічні особливості візантійського скла. Скло мусульманських країн арабського Сходу. Вплив ісламу на формування своєрідних рис художнього скла країн арабського Сходу.

Європейське скло доби Середньовіччя. Порівняльна характеристика південноєвропейської та північноєвропейської шкіл склоробства. Розвиток середньовічного склоробства на території Північної Європи. Хімічні та фізичні особливості „лісового“ скла. Асортимент середньовічних північноєвропейських гут. Склоробство Київської Русі: основні етапи розвитку та художньо-технологічні особливості скляного посуду.

^ Художнє скло Відродження

Венеційське скло XV – XVI ст. Ґотичні традиції та ренесансна стилістика у формотворенні та декоруванні венеційського посуду XV ст. Художні особливості молочного скла. Кольорове скло А.Баров’єрі. Знамените “cristalo” М. Баров’єрі. Удосконалення технологічних процесів склоробства XVI ст. Еволюція форми й декору венеційського келиха. Венеційське філігранне скло. Трактат А.Нері.

Лісове скло XVI – XVIІ cт. Середньовічні традиції та ренесансна стилістика у виробах лісових гут. Значні європейські центри з виробництва традиційного скла. Особливості формотворення і основні прийоми оздоблення скляного посуду. Основні типи скляного посуду. Скло з емальним розписом: характерні форми і найпопулярніші схеми декорування начиння.

Богемське скло XVI – XVIІ cт. Празький маньєризм і розквіт гліптики при імператорському дворі Рудольфа ІІ. Придворний різьбяр імператора К. Леман.

Склоробство Іспанії XVI – XVII ст. Визначні центри виробництва художнього скла: Каталонія, Андалузія, Кастилія.

Українське гутництво XVI – XVII cт. Лісові гути на території України: організація склоробства та спеціалізація майстрів. Осбливості формотворення та декорування художнього скла. Українське скло XVI – XVII ст. у музейних збірках Києва, Львова і Луцька.

^ Барокове скло

Чеське скло кінця XVII – XVIII ст. Богемський кришталь і класична рецептура М.Мюллера. Провідні осередки виготовлення різьбленого барокового скла. Основні типи столового скляного посуду, техніки та мотиви декорування. Скло з міжстінковим золоченням, чеський золотий рубін. Богемське молочне скло другої половини XVIII cт. і вироби Гаррахівської гути. Шварцлотний розпис родини Пройслерів. Виробництво кришталевих люстр на богемських заводах у районі міста Каменецки-Шенов. Барокові дзеркала. Яблонецька біжутерія.

Англійське скло другої половини XVII – XVIII ст. Урядовий указ 1612 р. і нововведення Роберта Манзеля. Свинцевий кришталь Ґеорга Равенскрофта. Англійський “флінтґлас” – пошук досконалої рецептури. Еволюція форми та декору англійського кришталевого келиха.

Художнє скло XVII – XVIII ст. Німеччини. Бароко і рококо у формотворенні та мотивах оздоблення скляного посуду Німеччини. Діяльність визначного німецького хіміка та технолога Й.Кункеля і його праця «Ars vitravia experementalis“. Шварцлотний розпис Й.Шапера. Основні центри та провідні майстри.

Голландське скло другої половини XVII – XVIII ст. Вплив англійського та німецького барокового ремесла на розвиток голландського художнього скла другої половини XVII – XVIII ст. Становлення самостійних форм і прийомів декорування. Метод діамантового пунктування – праці Ф.Ґрінвуда.

Венеційське скло XVII – XVIII ст. Декоративні тенденції у розвитку барокового художнього скла Венеції. Венеційське барокове дзеркало. Особливості вирішення інтер’єрів стилю Людовіка XV і венеційська люстра з майстерні Дж.Бріаті. Венеційське скло “ad uso di Boemia”.

Українське ужиткове скло другої половини XVII – XVIII ст. Найважливіші осередки українського склярства цього періоду. Діяльність Й.Тожевського та його книга “Розмова про мистецтво виготовлення скла, випалювання поташу й плавлення заліза”. Класифікація скломаси. Асортимент українських гут та особливості декорування українського скла другої половини XVII – XVIII ст.

^ Художнє скло ХІХ ст.

Англійське скло класицизму. Оподаткування англійського скла і розквіт склоробства Ірландії. Вплив класицистичної стилістики на формотворення скляного посуду. Кришталеві люстри, канделябри і жирандолі.

Чеське скло першої половини ХІХ ст. Класицистичне різьблене скло Північної Чехії. Формотворення та декорування подарункового скла. Видатний різьбяр Д.Біман. Скло бідермаєру. Гіаліт Ґ.Букоя. Літіалінове скло Ф.Еґермана. Багатошарове різнобарвне скло з емалями. Літофанії К.Пфоля.

Українське художнє скло кінця XVIII – XIX cт. Стилістика класицизму та ампіру й особливості формотворення і декорування українського скляного посуду ХІХ ст. Виробництво скляних сервізів для аристократичних віталень. Удосконалення технік холодної обробки скла. Коростівська скляна гута на Сколівщині.

^ Скло модерну

Скло Ар-Нуво Франції. Джерела ориґінального стилю художника Е.Руссо. Діяльність фірми “Левейє-Руссо” у Парижі. Творчість Е.Ґаллє. Ательє Ж.Грюбера в Нансі. Роль школи Нансі у розвитку склоробства модерну.

Стиль модерн у склоробстві Сполучених Штатів Америки та творчість Л.К.Тіффані.

Сецесійне скло Австро-Угорщини. Діяльність віденської фірми Лобмейєра. Проекти скляних виробів Й.Гофмана, К.Мозера, О.Прутчера. Іризуюче скло Чехії і Словаччини. Фірма Вдови Йогана Льотца у містечку Кляшторський Млин.

^ Художнє скло ХХ ст.

Скло ар-деко у Франції. Всесвітня виставка у Парижі 1925 року та формування національних особливості стилю ар-деко Франції. Скляний дизайн Р.Ляліка. Діяльність М.Маріно і зародження студійного скла. Кришталь Баккара.

Скло ар-деко у Швеції. Шведський союз промислового мистецтва і становлення шведського дизайну скла. Склозавод в Оррефорсі. Перші проекти С.Ґате і Е.Гальда. Скло “ґрааль”. Технологічні особливості скла “аріель”. Художні вироби Е.Орстрьома. Ґравіроване скло В.Ліндстранда. Шліфований кришталь заводу Коста.

Українське гутне скло ХХ ст. Відродження традицій українського гутництва у 60-70-х роках. Система освіти художників скла в Україні. Художнє скло в серійній промисловості: Київський завод художнього скла, Львівське виробниче об’єднання “Райдуга”, Стрийський, Артемівський, Попаснянський склозаводи. Діяльність львівського гутника П.Семененка. Художня виразність скляних виробів М.Павловського. Декоративний посуд Й.Гулянського. Монументальні форми посуду Б.Валька. Вільноформоване скло П.Думича. Скляна пластика М.Тарнавського та І.Апполонова. Індивідуальний стиль виробів І.Зарицького, Л.Митяєвої, С.Голембовської, В.Затинайка, А.Зельдич.

Авторський дизайн скла 80-90-х років. Художнє скло А.Бокотея та міжнародні симпозіуми гутного скла у Львові.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ


Античное стекло в собрании Эрмитажа / Авт.-сост. Кунина Н. – СПб., 1997.

Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1993.

Бирюкова Н. Западноевропейское прикладное искусство XVII-XVIII вв. – Л., 1972.

Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. – Прага, 1982.

Гутне скло в Україні: Історія та сучасність: Програма наукової конференції. – Львів, 1995.

Качалов Н. Стекло. – М., 1959.

Михайлова О. Испанское стекло в собрании Эрмитажа. – Л., 1970.

Моран А. де. История декоративно-прикладного искусства с древнейших времён до наших дней. – М., 1982.

Нариси з історії зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва. – К., 1995.

Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. – Львів, 1969.

Петрякова Ф. Українське гутне скло. – К., 1975.

Сучасне українське художнє скло: Альбом. Авт. - упор. Петрякова Ф. – К., 1980.

Рожанківський В. Українське художнє скло. – К., 1959.

Рожанковский В. Стекло и художник. – М., 1971.

Розенталь Р., Ратцка Х. История прикладного искусства Нового времени. – М., 1971.

Уили Е., Чик Ш. Искусство цветного и декоративного стекла. – Сингапур, 1997.

Чешское стекло. – Прага, 1963.

Шелковников Б. Художественное стекло. – Л., 1962.

Щапова Л. Древнее стекло. – М., 1988.

Щапова Ю. Стекло Киевской Руси. – М., 1972.


^ ІСТОРІЯ ІНТЕР’ЄРІВ

Житлові інтер’єри та меблі Давнього Сходу

Інтер’єри та меблі Давнього Єгипту. Характерні риси єгипетського житла та організація предметного середовища житлових приміщень. Проблеми синтезу просторових мистецтв у вирішенні житлових інтер’єрів. Палацове будівництво Ахетатона. Типологія меблів Давнього Єгипту. Еволюція форм єгипетського меблярства на прикладі виробів із гробниці цариці Гетеп-Герес (Давнє царство) і скарбів поховальної камери Тутанхамона (Нове царство).

^ Житлові інтер’єри та меблі Античності

Еволюція житлових споруд Давньої Греції. Просторова структура пастадного та перистильного будинків. Предметний ансамбль та особливості декорування житлових приміщень. Житлові споруди в Олінфі, Пеллі, Делосі, Пергамі.

Житлові інтер’єри та меблі античного Риму. Основні типи житлових споруд. Формування і просторове вирішення римського атріумно-перистильного домуса. Роль монументального живопису в просторі житлового інтер’єру. Характеристика житлових споруд міст біля Везувію – Помпеїв, Геркуланума та Стабій. Просторова структура й особливості оздоблення Золотого дому Нерона. Типологія та художні особливості меблів Давнього Риму.

^ Житлові інтер’єри та меблі Середньовіччя

Інтер’єри та меблі Візантії. Розвиток житлової архітектури Візантії. Просторове вирішення та оздоблення палацу й заміської садиби. Комплекс Великого палацу й палацу Буколеон у Константинополі. Синтез мистецтв у Королівському палаці в Палермо. Семантика формотворення та декорування візантійських меблів. Матеріали, техніки й типологія меблярських виробів.

Романські інтер’єри та меблі. Еволюція замкового будівництва та житла феодала в ньому. Просторова структура типового міського будинку. Функціональне призначення житлових приміщень. Обладнання та декорування лицарського залу. Імператорський пфальц Гослар (Німеччина). Еволюція англійської садиби. Меблі романської доби. Орнаментальні мотиви, техніки декорування і типологія меблевих виробів. Локальні особливості західноєвропейського романського меблярства.

Інтер’єри та меблі ґотичної доби. Охоронні функції ґотичного міського будинку. Планове вирішення та обладнання лицарського палацу. Система декорування палацових інтер’єрів. Національні особливості житлового будівництва Франції (папська резиденція в Авіньйоні, будинок Ж.Кьора в Бурже), Німеччини (замок-палац Альбрехтенбург у Мейсені, замок Мальборк), Італії (палаццо Даванцаті у Флоренції), Іспанії (стиль мудехар палацу Алькасар), Чехії (палац Карлштайн). Ґотичне меблярство Західної Європи. Розвиток деревообробного ремесла. Формотворення та декорування ґотичних меблів. Багатофункціональні меблі.

Житлові інтер’єри та меблі Київської Русі. Палацова архітектура київської Русі: археологічні та літописні джерела (фрагменти палацових споруд біля Десятинної церкви у Києві, палац Андрія Боголюбського в Боголюбово, палац Ярослава Осмомисла в Галичі). Планувальна структура дерев’яної житлової архітектури Київської Русі. Система декорування та предметний ансамбль давньоруського житла.

^ Ренесансні житлові інтер’єри й меблі

Інтер’єри та меблі Італії доби Відродження. Періодизація італійського мистецтва доби Відродження XV-XVI cт. Італійське палаццо Кватроченто, його регіональні особливості, просторова структура, обладнання та декорування інтер’єрів. Сформована типологія аристократичного палацу – палаццо Медічі-Рікарді у Флоренції. Синтез раціональних та ідеальних істин – місто-палац в Урбіно архітектора Л.да Лаурана. Просторово-планова структура заміської вілли (Дж.да Сангалло, вілла в Поджо а Кайяно). Міські палаццо і заміські вілли Чинквіченто (Рафаель, вілла Мадама; А.да Сангалло, палаццо Фарнезе; Перуцці, вілла Фарнезіна; Віньола, замок Фарнезе в Капрарола; Д.Романо, палаццо дель Те). Палаци та вілли Палладіо. Співпраця Палладіо та Веронезе – інтер’єри вілли Барбаро-Вольпі. Система декорування світських інтер’єрів Італії ХVI cт. Ренесансне меблярство Італії, його регіональні особливості. Техніки декорування та орнаментальні мотиви. “Репродукційні” інтарсії. Розвиток італійської скрині: касса – кассоне – касса-панка. Формотворення меблів для сидіння. Корпусні меблі.

Інтер’єри та меблі Франції доби Відродження. Основні етапи французького Відродження (XV-XVI ст.). Співвідношення традиції та новації у трактуванні інтер’єрів королівських шато в Долині Луари (Амбуаз, Блуа, Шамбор, Шенонсо). Принципи взаємодії мистецтв у стилістиці маньєризму – школа Фонтенбло. Співпраця П. Леско і Ж. Гужона – вирішення інтер’єрів Лувру. Розвиток ремесел у період правління Генрі ІV. Просторово-планова структура міського будинку-готелю. Ренесансна стилістика та ремінісценції ґотики у французькому меблярстві XVI ст. Проекти декору та предметів умеблювання Ж. Дюсерсо.

Інтер’єри та меблі Нідерландів Відродження. Архітектурна теорія Нідерландів XVI ст. Фантастичне формотворення стилю К. Флоріса і Г. Вредемана де Вріса. Раціоналістичні засади вирішення житлових інтер’єрів. Формотворення нідерландських меблів XVI cт. Маньєристична орнаментика у меблярстві.

Житлові інтер’єри та меблі України. Просторово-планова структура житлових споруд Львова другої половини XVI – першої половини XVII ст. (Чорна кам’яниця, палац Корнякта). Стилістичні особливості палацових інтер’єрів України кінця XVI – першої половини XVII ст. (палаци в Жовкві, Золочеві, Бережанах, Свіржі, Підгірцях).

^ Барокові житлові інтер’єри і меблі

Барокові інтер’єри та меблі Італії. Світоглядний контекст доби і нові концепції художньої цілісності середовища для буття людини. Просторова структура італійського палаццо XVII ст. Емоційна видовищність світських інтер’єрів. Провідні центри розвитку палацового будівництва в Італії XVII ст.: Рим (палаццо Борберіні, Спада), Турин (палаццо Каріньяно, палац Ступініджі), Неаполь (палаццо Реале в Казерті), Венеція (палаци Редзоніко, Пезаро). Система декорування світських інтер’єрів Італії. Реґіональні особливості італійських меблів XVII ст. Меблярські осередки П’ємонту, Венеції, Лігурії, Тоскани, Ломбардії, Риму, Південної Італії та творчість провідних майстрів.

Барокові інтер’єри та меблі Франції. “Великий стиль” Людовіка ХIV. Світські інтер’єри Франсуа Мансара, Луї Лево, Жюль Ардуен Мансара. Законодавець моди епохи короля-сонця – Шарль Лебрен. Інтер’єри Версалю. Характерні риси паризького барокового готелю. Композиційне правило “пандан”. Діяльність мануфактури Гобеленів. Типологія та художньо-стилістичні особливості меблів Людовіка ХІV. Орнаментика Жана Берена. Маркетрі Андре-Шарля Буля. Вплив етикету при дворі Людовіка ХІV на формотворення меблів для сидіння.

Барокові інтер’єри та меблі Англії. Палладіанський стиль архітектури періоду Реставрації. Світські інтер’єри І.Джонса (Банкетінг-хаус у Лондоні, садиба Вілтон у Вілтширі). Бароковий стиль К.Рена (Хемптон Корт), Н.Хоксмура і Д.Ванбру (замок Говард, палац Бленгайм). В.Кент та відродження палладіанства (Чісвік-Холл). Розвиток барокового меблярства Англії.

Барокова стилістика в палацових інтер’єрах Польщі: Вілянув Яна ІІІ Собєського.

Барокова стилістика в палацових інтер’єрах України: інтер’єри палаців у Вишнівці, Підгірцях, Олесько.

^ Рококові житлові інтер’єри та меблі

Рококові інтер’єри та меблярство Франції. Камерний комфортабельний стиль інтер’єрів Франції періоду правління Людовіка ХV. Формотворче значення орнаменту в системі рококо. Тенденції декоративізму екзотичного стилю «шинуазрі». Архітектурно-орнаментальна графіка Франсуа Кювільє та Жюста-Орена Мейсоньє. Особливості планування та декорування палацових інтер’єрів першої половини XVIII cт. Готель Субіз Жермена Боффрана. Формотворення та декорування рококових меблів Франції.

Рококові інтер’єри й меблі Німеччини. Основні центри німецького рококо. Палацова архітектура Німеччини як художня цілість синтетичного образу. Архітектурні комплекси Німфенбург біля Мюнхена, Цвінґер у Дрездені. Ілюзіоністичні ефекти інтер’єрів Вюрцбурзького палацу Б.Ноймана. Органічна єдність мистецтв у світських інтер’єрах Ф.Кювільє. Особливості вирішення інтер’єрів “фрідеріанського рококо”.

Меблі Англії XVIII cт. Період махоню в англійському меблярстві та діяльність Т.Чипендейла.

^ Житлові інтер’єри й меблі класицизму

Класицистичні інтер’єри й меблі Франції. “Співдружність муз”: Великий стиль Людовіка XVI. Визначні майстри світського інтер’єру (Ж.-А.Габріель, Леду, Ш.де Вайї). Система декорування приміщень та принципи взаємодії мистецтв. Особливості класицистичного формотворення і декорування меблів. Утворення “Корпорації майстрів і ебеністів” у Парижі. Майстерня Ж.-А.Різенера. “Етруський стиль” меблів Дюжорсі.

Класицизм в інтер’єрах і меблях Англії. Стилістична реформа Р.Адама, його три основні роботи – Сайон-хауз, Кедлстон-Хол, Остерлі-парк. Патенти на виробництво меблів. Підприємство братів Адамів. Меблеві вироби Ґ.Хеплуайта. Т.Шератона і його школа. “Археологічні” меблі. Стиль Регентства. Ройаль-Павільйон – тріумф екзотики.

Інтер’єри й меблі ампіру. Джерела стилістики ампіру у Франції. Стиль Директорії (кінець XVIII – початок ХІХ ст.). Орнамент як віддзеркалення духовної культури доби. Перебудова імператорських резиденцій. Роль Давіда у формуванні стилістики ампіру. Ш.Персьє і П.Фонтен – “арбітри елегантності” періоду імперії Наполеона, їх теоретична й практична діяльність. Реконструкція Мальмезона. Інтер’єри готелю Боґарне в Парижі. Французькі ампірні меблі. Підприємство “Jakob Freres”. Екзотичне формотворення і декорування меблів.

Класицизм у палацових інтер’єрах України. Будівництво поміщицьких маєтків та палацових комплексів кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. (палацовий комплекс у Микулинцях, палац Потоцьких у Тульчині, маєток Іллінських «Новий Рим» у Романові, П.Румянцева-Задунайського в Качанівці, арх. М.Мосципанов, К.Розумовського в Батурині, арх. Ч.Камерон, П.Галагана в Сокиринцях, арх. П.Дубровський). Просторово-планова структура та система декорування інтер’єрів.

Історизм-еклектизм у вирішенні житлових інтер’єрів і меблів

Інтер’єри та меблі бідермайєру. Джерела і характерні риси бідермайєру. Орієнтація на “занижений” смак обивателя. Під диктатом практицизму – житлові інтер’єри бюргерства Німеччини та Австрії першої половини ХІХ ст. “Gute Stube” як центр родинного вогнища. Характерні декоративні мотиви меблярства бідермайєру. Типологія предметів умеблювання. Інноватори і конструктори – Ж.Данґаузер і М.Тонет.

Житлові інтер’єри та меблі еклектизму у Франції. Історія як вирішальне джерело форм і образів. Стиль Людовіка Філіпа і Другої Імперії – зародження еклектики. Стиль “Трубадур”. “Несвідомі підробки” – досконаліші від ориґіналу. Реконструкція королівських резиденцій Наполеона ІІІ.

Вікторіанський еклектизм у житлових інтер’єрах і меблях Англії. Повернення стилів. “Вікторіанська ґотика” і реформаторські тенденції – А.П’юджин. Вікторіанський “модний будинок”. Всесвітня виставка 1851 року та “оранжерейна” архітектура. Розвиток масового виробництва предметів умеблювання. Меблі з пап’є-маше. Бунт Дж.Раскіна. Діяльність В.Морріса – “Morris & C”. Меблі Е.В.Ґодвіна.

Історизм і еклектика у вирішенні світських інтер’єрів Німеччини. Екзотика й література. “Нові” стилі: від неоґотики до другого рококо. Фантастичні споруди Людовіка Баварського.

Риси романтизму в українській палацовій архітектурі: звернення до форм середньовічного будівництва (садиба Лопухіних в Корсунь-Шевченківському, арх. Ліндсей; палац Воронова в Алупці, арх. Блер; палац Голіциних в Гаспрі, арх. Ґонт, палац у Шарівці, арх. Якобі). Художньо-стилістичні особливості інтер’єрів будинку Богдана і Варвари Ханенків у Києві.

Інтер’єри й меблі модерну

Стиль Ар Нуво у Бельгії. Тотальний синтез мистецтв – вирішення житлових інтер’єрів В.Орта (готелі Етвелде й Сольвей у Брюсселі). «Немилосердний» модерн А.Ван де Вельде.

Магазин “L’Art Nouvean”: становлення модерну у Франції. Інтер’єри й меблі Г.Ґімара. Школа Нансі – Е.Ґаллє, Л.Мажорель. Видатні майстри інтер’єру В.Пруве, Е.Валлен, О.Шарганьє.

Стиль модерн в Іспанії. Образотворча символічність архітектурної форми А.Ґауді (Каса Вісенс, Каса Ґуаль у Барселоні). Особливості формотворення меблів А. Ґауді.

Стиль модерн у вирішенні інтер’єрів та меблів Шотландії. Група “Четвірка”. Діяльність Ч.Р.Макінтоша.

Стиль модерн у вирішенні житлових інтер’єрів модерну України. Сецесійні інтер’єри житлової архітектури Львова. Взаємодія мистецтв у інтер’єрах Будинку з химерами арх. В.Городецького.

^ Дизайн інтер’єрів і меблів ар-деко

Інтер’єри ар-деко. Стиль “великого бізнесу” першої половини ХХ ст. Всесвітня виставка 1925 року в Парижі. Формально-еклектичні експерименти архітекторів 1930-1950-х років. Національні особливості стилю. Архітектура інтер’єрів Ж.-Е.Рюльмана – Ар-Деко Франції. Синтез раціоналізму і класичних зразків – інтер’єри Італії. Новий мистецький напрямок у діяльності Віденських майстерень.

Формотворення і декорування меблів ар-деко. Шляхетні матеріали і хромований метал. Техніка лакування. Австрія: меблі Й.Гофмана. Прага – кубістичне умеблювання. Італія: геометричні меблі Ф.Деперо. Англія: вироби ремісничої майстерні “Omega Workshop” у Лондоні. Франція. Ж.-Е. Рюльман – Різенер ХХ ст. Тандем Сю і Маре. Лаковані меблі Ж.Дюнана. Декоративний талант А.Ґруля і П.Ірібе. Нові геометричні форми: П.Леґрон.

^ Дизайн інтер’єрів і меблів модернізму

Неопластицизм Голландії. Часопис “De Stijl” – трибуна неопластицизму. Мистецтво без капризів: діяльність Г.Т.Рітвелда. Меблі для сидіння Рітвелда.

Функціоналізм у Німеччині. Доктрина доцільної форми. Конструювання дійсності – ідеологія Баугаузу. Викладачі Баугаузу. Викладацька та архітектурна діяльність В.Ґропіуса. Металеві меблі М.Бреєра.

Дизайн інтер’єрів і меблів у США. Утворення Нового Баугаузу в Чикаго. Органічний стиль Ф.-Л.Райта. (“Дім над водоспадом”). Діяльність Дж.Нельсона й Ч.Еймса. Проекти Е.Саарінена. Меблі Г.Бертоя. Течія мінімалізму в американському дизайні.

Дизайн інтер’єрів і меблів у Франції. «Візуальна акустика» архітектури Ле Корбюзьє. “П’ять пунктів” у вирішенні житлової архітектури. Стандартні елементи, нова технологія, штучні руки: меблі Ле Корбюзьє.

Скандинавський дизайн інтер’єрів і меблів. Особливості “шведського стилю”. Фінляндія: архітектура й меблі А.Аалто. Швеція: дизайн Г.Асплунда. Дизайн Данії. Архітектура П.Кйаргольма. Інтер’єри й меблі А.Якобсена.

Інтер’єр та художнє оздоблення української хати

Український хатній інтер’єр: обладнання та оздоблення українського селянського житла. Художнє оздоблення української хати. Етнографічні особливості інтер’єру української хати. Хатні інтер’єри та меблі Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Поділля, Полісся, Полтавщини, Слобожанщини. Українські хатні меблі: типологія та декорування.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1993.

Бирюкова Н. Западноевропейское прикладное искусство XVII-XVIII вв. – Л., 1972.

Бірюлов Ю. О. Львівська сецесія. – Львів, 1986.

Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. – Прага, 1982.

Всеобщая история архитектуры. – Т. 1 – 4, 6 – 7, 9 – 11. – М., 1966-1972.

Вуйек Я. Мифы и утопии архитектуры ХХ века. – М., 1990.

Гозак А. Алвар Аалто. – М., 1976.

Гольдштейн А. Ф.-Л. Райт. – М., 1973.

Даниленко В.Я. Основи дизайну. –К., 1996.

Кес Д. Стили мебели. – Будапешт, 1981.

Кравченко Я. Історія українського декоративно-ужиткового мистетцва: інтер’єр та художнє оздоблення української хати: Навч. посібн. – Львів, 2006.

Ле Корбюзье. Архитектура 20 в. – М, 1977.

Любченко В. Ф. Меблі Стародавнього Єгипту. Конспект лекції. – Львів, 1991.

Мак-Коркодейл Ч. Убранство жилого интерьера от античности до наших дней. Матвеева Г. Мозаика и резьба по дереву. – М., 1989.

Мидан Ж.-П. Модерн. Франция. – М., 1999.

Моран А. де. История декоративно-прикладного искус