Реферат: Розділ Еволюція земельного податку: доктринальні та нормативно-правові аспекти

Зміст


Вступ 3

Розділ 1. Еволюція земельного податку: доктринальні та

нормативно-правові аспекти 15

1.1. Теорії оподаткування землі 15

1.2. Розвиток нормативно-правового регулювання земельного

податку 27

1.3. Висновки до розділу 44

Розділ 2. Поняття та правова природа земельного податку 47

2.1. Поняття земельного податку 47

2.2. Правова природа земельного податку 55

2.3. Місце земельного податку в системі податків

України 69

2.4. Висновки до розділу 79

Розділ 3. Правовий механізм земельного податку 81

3.1. Основні елементи правового механізму земельного податку 81

3.1.1. Суб’єкт земельного податку 81

3.1.2. Об’єкт земельного податку 88

3.1.3. Ставка земельного податку 94

3.1.4. Предмет, база, одиниця оподаткування земельним

податком 98

3.1.5. Строки сплати земельного податку 105

3.1.6. Пільги щодо сплати земельного податку 107

3.2. Додаткові елементи правового механізму земельного податку 110

3.2.1. Джерело сплати земельного податку 110

3.2.2. Методи та способи сплати земельного податку 113

3.2.3. Особливості правового режиму земельного податку 117

3.2.4. Фонд надходження земельного податку 120

3.2.5. Особливості звітності за земельним податком 122

3.3. Висновки до розділу 129

Розділ 4. Умови та підстави правовідносин з приводу

земельного податку 132

4.1. Поняття умов виникнення, зміни та припинення

правовідносин з приводу земельного податку 132

4.2. Умови виникнення, зміни та припинення правовідносин

з приводу земельного податку 137

4.3. Поняття підстав виникнення, зміни та припинення

правовідносин з приводу земельного податку 147

4.4. Підстави виникнення, зміни та припинення

правовідносин з приводу земельного податку 150

4.5. Висновки до розділу 168

Висновки 171

Список використаних джерел та літератури 180

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
^ В С Т У П

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах формування в Україні соціально орієнтованої економіки, становлення відповідної їй системи оподаткування проблеми розвитку податкового законодавства набули істот­ного значення. Особливо значущою на даний період є проблема нормативно-правового регулювання земельного податку. Його законодавче закріплення тісно пов’язане як із збільшенням державних потреб у фінансових ресурсах, реформуванням податкової системи в цілому, так і з демонополізацію дер­жавної форми власності на землю, становленням та постійним зростанням числа приватних земельних власників. Відсутність єдиної, чітко виробленої держав­ної політики оподаткування землі, нестабільність податкового законо­давства, докорінні зміни у відносинах земельної власності – всі ці фактори визначають необхідність створення адекватного вимогам часу, обґрунтованого на науково-теоретичному рівні механізму правового регулювання земельного податку. Це, в свою чергу, стимулює до пошуку нових підходів у дослідженні його правової природи, виявленні сутності, характерних ознак, умов та підстав існування земельно-податкових правовідносин.

В актуальності теми кандидат­ської дисертації переконує також ступінь наукової розробки проблеми дослідження. Слід відзначити, що в науці фінансового права проблема земельного податку не є новою. Як фінансово-правова категорія земельний податок та його правове регулювання досить широко досліджувались у минулому в працях вчених, що спеціалізувались в галузі фінансового права. Особлива увага даній проблемі приділялась російською фінансово-правовою наукою у дореволюційний період. Одним з перших, хто науково обґрунтував необхідність запровадження та законодавчого оформлення земельного податку, був М.М. Сперанський, пропонуючи замінити ним існуючу тоді подушну подать [208]1). До проблеми земельного податку звертався М.І. Тур­гєнєв, беззаперечним позитивом дослідження якого є те, що він вивчав правову природу даного податкового платежу на основі порівняль­ного аналізу чинного тоді європейського законодавства [209]1).

Особливого розвитку дослідження земельного податку набули у останній четверті ХІХ століття. Це було зумовлено насамперед тим, що в період з 1866 по 1897 роки в Російській Імперії на нього припадало основне фіскальне наван­таження. Саме в даний історичний період наукою фінансового права було дане визначення земельного податку, встановлено його суб’єкт та об’єкт, обґрун­товано значення даних земельного кадастру у механізмі сплати подат­кових сум. Зокрема, в сучасних умовах надзвичайно актуальними і такими, що викликають найбільший інтерес залишаються праці В.О. Лєбєдєва [79]2), М.М. Алєксєєнка [8]3), І.Т.Тарасова [123]4), О.О. Ісаєва [59]5), Д. Львова [82]6), М.П. Дружиніна [43]7), Ф. Тернера [381]8), Г.О. Вацуро [17]9), С.В. Калашникова [62]10), С.І. Іловай­ського [56]11), Т.В. Локотя [81]12), І.Х. Озєрова [181]13), І.І. Янжула [141]14) та інших. Серед переліку вказаних праць слід виділити комплексне дослідження В.О. Лєбєдєва „О поземельном налоге”. Він збагатив фінансово-правову науку узагальненнями, оцінками та висновками щодо правової природи, специфіки справляння земельного податку, визначив основні елементи та принципи його правового регулювання. Бачення автором правової природи земельного подат­ку, його суб’єкта та об’єкта було сформоване на основі аналізу чинної на той момент нормативно-правової бази та виходячи з позицій фінансово-правової доктрини даного періоду. Тому деякі його твердження з погляду сьогодення природно можуть видатись застарілими. Однак роль і значення методологічних підходів до визначення земельного податку В.О. Лєбєдєвим в сучасній науковій доктрині податкового права важко переоцінити.

Важливі підходи та напрямки дослідження земельного податку намітили такі видатні вчені-фінансисти, як К.С.Веселовський [260]1), О.Лаппо-Данилевський [78]2), О.Соколов [119]3), В.Твердохлебов [124]4) та інші. Позиції необхідності його вивчення у єдності з аналізом земельно-оціночних процесів та на основі даних земельного кадастру відстоювали В.К.Горб-Ромашкевич [176]5), О. Константінов [68]6), М. Порш [104]7) та інші.

На даному історичному періоді проблема земельного податку, порядку його нарахування та сплати на українських землях, що перебували під Австро-Угорським пануванням, досліджувалась В.Будзиновським у монографії “Ґрунтовий податок” [15]8). Безсумнівним позитивом даної праці є те, що, по-перше, автор аналізує правову природу земельного податку через характери ти­ку основних його елементів – платника, об’єкту, ставки, строків сплати. По-друге, справляння земельного податку розглядається ним у єдності з проведен­ням земельно-оціночних і кадастрових робіт.

Із скасуванням радянською владою на загальнодержавному рівні земель­ного податку, вивчення та розробка даної проблеми в науці фінансового права радянського періоду фактично припиняється. У вітчизняній науково-методич­ній літературі цього періоду земельний податок розглядався, як місцевий податковий платіж за користування державними землями лише в контексті аналізу нормативно-правової бази його регулювання. Подібний підхід зустріча­ється у роботах Г.Л. Марьяхіна [85]1), Н.Г. Соколова [120]2), А.Е. Сагайдака [113; 114]3) та інших. Представники радянської фінансово-правової науки торкались також деяких аспектів оподаткування землі при аналізі сільськогосподарського податку, дослідженням якого займались М.Я. Залесський [49]4), М.І. Піскотін [102]5), Б.М. Іванов [413]6) та інші. Деякі аспекти правового механізму сплати земельного податку як прямого податкового платежу були висвітлені П.П. Гензелем [29]7), С.О Івероновим [54]8), М.Ф. Суперанським [122]9). Водночас комплексних дос­ліджень земельного податку, присвячених аналізу його право­вої природи, влас­тивостей, характерних лише йому ознак в той період не було.

З розпадом Радянського Союзу, крахом командно-адміністративної систе­ми та встановленням в Україні земельного податку вивчення проблеми його правового регулювання набуло особливої ваги. Проте, вагомих наукових розро­бок цієї проблеми поки що немає. В навчально-методичній літературі земель­ний податок досліджується у поєднанні з іншими елементами податкової систе­ми [143; 76; 94; 98; 172; 131]1). Зокрема, М.П. Кучерявенко, досліджу­ючи історію становлення та розвитку податкової системи, окрему увагу приділяє історичному аналізу правового регулювання земельного податку, „як одному з найбільш тра­­диційних і невід’ємних її елементів” [177]2). Питанням земельного податку як обов’язкового елементу системи податків в Україні, йо­го ознакам і правовій сутності приділяють увагу Д.А.Бекерська [12]3), Н.Д.Бондаренко [58]4), Н.Ю. Пришва [228]5), Б.С. Портянко [242]6) та інші.

Проблемам земельного податку присвятив окремий розділ кандидатської дисертації І.Є. Криницький, визначивши специфіку земельного податку в групі майнових податків та охарактеризувавши його обов’язкові елементи, визначені подат­ковим законом [415]1). Різні аспекти проблеми правового регулювання земель­ного податку, його місця в системі податкових платежів, а також особли­востей виникнення існування і припинення податково-правових відно­син дос­лід­жу­ва­­лись також у кандидатських дисертаціях В.В.Безуглої [407]2), Н.В.Во­ротіної [410]3), О.В.Бакун [406]4), М.М.Весельського [408]5), Т.Є. Кушнарьової [416]6), О.Г.Свєчнікової [422]7), М.О. Перепелиці [420]8), Р.О. Гаврилюк [411]9).

Всі зазначені вище та багато інших робіт вчених минулого та сучасних розробок науковців з проблем правової та економічної природи земельного податку стали водночас науково-теоретичною основою даного дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича „Конституційне, адміністративне і фінансове право України в умовах переходу до ринкової економіки: проблеми теорії і практики” № 0102U005305. Крім того, цей напрямок досліджень включений до планових тем Інсти­туту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України [394]1), визначений серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затвердже­них загальними зборами Академії правових наук України [150]2).

^ Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є те, щоб на основі врахування досягнень фінансово-правової науки, узагальнення правотворчої та правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду правового регулювання земельного податку з’ясувати еволюцію земельного податку, виз­начити його поняття, правову природу, ос­новні елементи податково-правового механізму, збагатити даними знаннями науку податково­го права з метою вико­ристання її в якості теоретичної основи при підготовці нових та уточненні дію­чих положень чинного податкового законодавства про земельний податок.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження, автором зроблена спроба вирішити наступні завдання:

охарактеризувати основні наукові теорії оподаткування землі;

дослідити генезис нормативно-правового регулювання земельного податку на українських землях;

визначити поняття зе­мельного податку, дослідити його правову природу;

визначити місце земельно­го податку в чинній системі податків України;

охарактеризувати основні еле­менти його податково-правового механізму;

розкрити правову сутність, умови та підстави виникнення, зміни та припинення земельних податкових право­відносин;

визначити поняття, момент настання і припинення податкової право­суб’єктності юридичних і фізичних осіб – платників земель­ного податку;

виро­бити та запропонувати, правотворчим та правозастосовчим органам практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання земельного податку та механізму справляння податкових сум, уточнити методо­логічні орієнтири та критерії цієї діяльності.

^ Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є суспільні відносини, що виникають з приводу оподаткування фізичних та юридичних осіб – власників земельних ділянок земельним податком та відрахування відповідних податко­вих сум у централізовані фонди коштів, а також умови та підстави виникнен­ня, зміни та припинення даних правовідносин.

^ Предметом дисертаційного дослідження стали норми чинного законодавства України в сфері правового регулювання земельного податку, що містяться в Конституції України, Бюджетному кодексі України, Земельному кодексі України, Законах України “Про систему оподаткування”, “Про плату за землю”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про місцеве самовря­дування”, “Про фіксований сільськогосподарський податок”, “Про оренду землі”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, ”Про охорону навколишнього природного сере­довища”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюд­жетами та державними цільовими фондами”, в багатьох інших законах, в указах Президента України, в постановах Верховної Ради України, в постановах Кабі­нету Міністрів України, наказах, розпоряд­женнях, інструкціях Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету по земельних ресурсах, інших органів, що на законних підставах від імені держави або за її безпосе­реднім дорученням здійснюють її податкову політику. Зазначені документи стали водночас основним нормативно-інфор­мативним джерелом дисер­таційної роботи.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є класичні наукові принципи об’єктивності та історизму і дослідницькі методи пізнання, що ґрунтуються на них, а також конкретно-наукові методи. Основним серед сукупності даних методів при написанні дисертації був формально-догматичний метод, за допомогою якого досліджувались правова природа земельного податку, здійс­нювалась зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу. За допомогою даного методу стало можливим розглядати земельно-податкові правовідносини у їх діалектичному взаємозв’язку та взаємодії, як органічне ціле, адекватне об’єкту дослідження. Найбільш повно в дисертації використовувались такі при­йоми формально-догматичного методу, як опис та аналіз правовідносин з при­воду сплати земельного податку, їх ознак, особливостей та принципів правово­го регулювання. Широко використовувався в ході написання дисертації метод порівняльно-правового дослідження. З його допомогою з’ясовувалось законо­мірне і випадкове, загальне і специфічне у змісті податково-правових норм. Позитивну роль відіграли інструментальний, інституційний, генетичний підхо­ди до проблеми дослідження, методи звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного матеріалу, реального пізнання, особис­того спостереження. Кожен з даних методів, підходів у конкретному випадку вико­ристовувався не окремо, а в поєднанні з іншими. Дисертантом була здійснена спроба системного, інтегративного підходу дослідження право­вого регулюван­ня земельного податку на етапі переходу до ринкових умов, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, що у своїй єдності відображають різноаспектне бачення податкового права.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим спеціальним науковим дослідженням законодавчих основ та особливостей правового регулювання земельного податку в сучасних умовах, в якому визначаються його сутність та правова природа, місце в системі податків України, елементи його правового механізму, умови та підстави виникнення, зміни та припинення земельних податкових правовідносин.

У результаті проведеного дослідження, сформульовано нові положення, запропоновані дисертантом особисто. Основні з них такі:

- уперше запропоновано визначення земельного податку як встановленого законодавчим орга­ном та забезпеченого державним примусом грошового платежу у бюджет, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами на засадах обов’язковості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб;

- обґрунтовано, що за своєю суттю земельний податок є легітимною формою обмеження конституційного права приватної (колективної) власності на землю шляхом відчуження у грошовому еквіваленті частини цієї власності, яка належить приватним особам, на користь держави;

- доведено, що плата за землю є обов’язковим платежем, що сплачується у формі грошового відшкодування землекористувача за право використання земельної ділянки державної власності, внаслідок якого не здійснюється перехід права власності на землю у грошовому еквіваленті. В цьому докорінна відмінність правової природи земельного податку і плати за землю;

- обґрунтовано необхідність внесення змін до чинного правового регулювання земельного податку щодо відповідності назви даного податкового платежу його юридичній сутності. Ототожнення двох абсолютно несумісних за своєю правовою природою категорій – „земельний податок” і „плата за землю”, – що має місце в сучасній правотворчій та правозастосовчій практиці, є неприпустимим як у науково-теоретичному, так і в практичному плані;

- встановлено місце земельного податку в системі податків України як прямого, загальнодержавного, закріпленого і пропорційного платежу, що сплачується на всій території держави власниками землі – фізичними та юридичними особами;

- дістали подальшого розвитку питання поняття та структури правового механізму земельного податку;

- з нових позицій дано характеристику основних елементів правового механізму земельного податку, якими визначено: суб’єкт податку; об’єкт податку; податкову ставку; предмет, базу та одиницю оподаткування; строки сплати податку та пільги щодо його сплати;

- подальшого розвитку дістали теоретичні положення щодо визначення додаткових елементів правового механізму земельного податку, якими є: джерело сплати, методи та способи сплати податку, особливості правового режиму, фонд надходження податкових сум, особливості звітності за земельним податком;

- уточнено характеристику та запропонований комплексний аналіз умов та підстав виникнення, зміни та припинення земельно-податкових правовідносин;

- визначено поняття податкової правосуб’єктності платників земельного податку, як визнаної державою можливості фізичних і юридичних осіб вступати в податкові правовідносини з приводу земельного податку, мати і своїми діями набувати відповідні права та обов’язки при його сплаті;

- запропоновано новий підхід до класифікації підстав виникнення, зміни та припинення земельно-податкових правовідносин – юридичних фактів – конкретних життєвих обставин, встановлених податковим законом, що спричиняють настання правових наслідків.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання їх у практичній діяльності правотворчих та правозастосовчих органів, а саме: а) для уточнення податкової політики, стратегії й тактики України в сучасних умовах; б) вдосконалення право­творчого і правозастосовчого процесу в сфері земельних податкових правовідносин; в) завершення роботи над Податковим кодексом України, прийняття Закону України „Про земельний податок”; г) коректування змісту, форм і методів діяльності правозастосовчих органів, що безпосередньо чи опосередковано здійснюють податкову політику держави, а також у подальших наукових розробках досліджень проблем правового регулювання земельного податку в Україні, навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів у галузі фінансового права.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації поло­ження, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу більше 600 наукових та нормативно-правових джерел і юридичної практики з питань земельного податку.

^ Апробація, публікація та реалізація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного універси­тету імені Юрія Федьковича. Окремі питання дисертації доповідались на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 27-29 квітня 1999 р.; 25-27 квітня 2000 р.; 24-26 квітня 2001 р.; 26-28 серпня 2002 р.; неодноразово на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету; на теоретичному семінарі юридич­ного факультету Чернівецького національного університету. Положення дисер­тації доповідались також на міжнародній науково-практичній конференції „Правове регулювання державних доходів та видатків” 24-26 вересня 1999 р. в м. Полтава; на секції з проблем реформування фінансового і банківського права під час роботи другої національної науково-теоретичної конференції „Українсь­ке адміністративне право: актуальні проблеми реформу­вання” 26-27 травня 2000 р. в м. Суми; на науково-практичній конференції „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи реформу­вання)” 19-20 грудня 2001 р. в м. Ірпінь; на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечен­ня прав та основних свобод людини і громадяни­на в Україні” 19 квітня 2002 р. в м. Івано-Фран­ківськ; на міжнародному науко­во-теоретичному семінарі „Проблеми нормативно-право­вого забезпечення бюджетно-податкової політики держави” 22 листопада 2002 р. в м. Ірпінь.

За темою дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності „Правознавство”, 8 одноосібних наукових статей, загальним обсягом понад 5 друкованих аркушів.

^ Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, п’ятнадцяти підрозділів, висновків, списку викорис­таних джерел та літератури – 622 найменування. Загальний обсяг дос­лідження – 234 сторінки, з яких 179 – основний текст.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ


Перші цілісні системні наукові погляди на земельний податок та систему оподат­кування в цілому виникають на межі XVII-XVIII ст.ст. В науці фінансового права найбільш завершених форм набули такі основні наукові теорії оподаткування землі та зе­мельного податку: 1) фізіократична теорія оподаткування; 2) кла­сична тео­рія (теорія податкового нейтралітету); 3) теорія оподаткуван­ня зе­мельної ренти; 4) теорія посиленого оподатку­вання земельного доходу. Із розвитком промисловості і відповідним зменшенням ролі землі як основи суспільного виробництва, теорії оподаткування земельного доходу відходять на другий план, натомість поширення набуває теорія пропорційного оподаткування землі на основі врахування її кількісних та якісних характерис­тик. Дана теорія має найбільшу підтримку і в сучасній науці фінансового права, як вітчизняній, так і зарубіжній. Водночас, сучасною наукою фінансового та податкового права не вироблено єдиних підходів у обґрунтуванні оподаткуван­ня землі в цілому та земельного податку як однієї з його форм зокрема.

Земельний податок є одним з перших в історії податковим платежем. Його сплата на українських землях здійснювалась ще за часів Київської Русі і носила цільовий, адресний характер. На даному історичному етапі він справлявся несистематично, на підставі індивідуальних правових актів. З підвищенням ролі землі як основного засобу і ресурсу виробництва зросла необхідність у встановленні на законодавчому рівні правового механізму її оподаткування. З цим пов’язане законодавче закріплення земельного податку Російською імперією, до складу якої належала більшість українських територій. На українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини земельний податок справлявся на підставі австро-угорського імперського законодавства. Характерною рисою його нормативного регулювання було те, що сплата податкових сум детально і всебічно регламентувалась на найвищому законодавчому рівні. Такий факт пов’язаний з найбільшим фіскальним навантаженням, яке він мав серед існуючих прямих податків і зборів. Зміна державного ладу на українських територіях, пов’язана зі становленням радянсь­кої системи влади, призвела до повної націоналізації земель та скасування на державному рівні земельного податку. Радянським законодавством він встанов­лювався як місцевий податковий платіж, що сплачувався в основному із земель населених пунктів.

Розбудова незалежною Україною власної державності та гостра нестача фінансових ресурсів, що з нею пов’язана, призвели до встановлення в державі земельного податку як загальнодержавного податкового платежу. Сучасне правове регулювання земельного податку сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від радянської командно-адміністра­тивної системи. Його запровадження в Україні ґрунтувалось на основах податкової політики, закладених радянською фінансово-правовою наукою і практикою, без врахування як позитивного світового та власного історичного досвіду правового регулювання, так і існуючих реалій становлення в державі ринкових земельних відносин, їх високої динамічності. Відсутність науково обґрунтованих підходів до визначення земельного податку, його правової природи, місця і ролі в чинній податковій системі та до аналізу наслідків його встановлення призвели до заниження ефективності його впливу на пере­розподіл фінансових ресурсів в державі та стимулювання розвитку економіки України в цілому.

Правове регулювання земельного податку обов’язково повинно відпо­відати таким вимогам: а) обов’язкового законодавчого закріплення у спеціальному податковому законі; б) загального спрощення нормативно-правової бази на основі прозорості податкового законодавства; в) відповідності розміру ставок земельного податку вартості земельної ділянки, що оподаткову­ється, з врахуванням її об’єктивних кількісних та якісних характеристик; г) скасування економічно невиправданих податкових пільг та застосування замість них системи цільових бюджетних дотацій, спрямованих на підтримку найменш захищених прошарків населення, захист і охорону земельних ресурсів, розвиток пріоритетних галузей економіки України; д) закріплення на законодавчому рівні розподілу податкових повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування у питаннях встановлення та стягнення податкових сум; е) дотримання самостійності у встановлених чинним законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування у сфері справляння податкових сум; є) встановлення чіткого правового механізму його справляння, який би включав в себе нормативне забезпечення процедури обліку платників податку, нарахування податкових сум та їх сплати до відповідних бюджетів.

Земельний податок – це встановлений законодавчим органом та забез­печений державним примусом грошовий платіж в бюджет, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами на засадах обов’язко­вості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб. Його сплата є правовим обов’язком, безпосередньо пов’язаним із правом приватної (колективної) власності на землю, встанов­леним державою в односторонньому порядку, шляхом прийняття актів вищої юридичної сили. У земельно-податкових правовідносинах обов’язок сплати податкових сум лягає лише на його платника. При цьому у держави не виникає ніяких зустрічних обов’яз­ків, які б виражались у наданні адекватних матеріальних цінностей чи послуг.

За своєю суттю земельний податок є легітимною формою обмеження конституційного права приватної (колективної) власності на землю шляхом відчуження у грошовому еквіваленті частини цієї власності, що належить приватним особам на користь держави. Сутність податку виражається у його функціях. Функція земельного податку – це зовнішній вираз його внутрішньої сутності як форми розподільчих відносин між державою та фізичними і юридичними особами – власниками землі. Основною і єдиною функцією земельного податку, яка відображає його сутність та соціально-економічне призначення є фіскальна. Вона проявляється в розподілі і перерозподілі сукупного суспільного продукту на користь держави шляхом примусового вилучення фінансових ресурсів у фізичних і юридичних осіб – власників земельних ділянок. Дана функція наділена властивістю економічного регулювання. Внаслідок цього земельний податок використову­ється державою не лише з метою отримання доходів, але і як економічний інструмент впливу на існуючі в суспільстві земельні відносини.

Земельний податок як платіж, об’єктом якого є земля, відмінний за своєю правовою природою від інших обов’язкових земельних платежів. Він є формою перерозподілу національного доходу, що існує при наявності різних форм власності. Як податковому платежу, земельному податку характерні такі властивості: а) він встановлюється на законодавчому рівні; б) суми від його справляння зараховуються виключно до бюджету держави або до бюджетів органів місцевого самоврядування; в) земельний податок є безвідплатним, безеквівалентним грошовим платежем, при сплаті якого обов’язково відбувається перехід права власності. Цим він відріз­няється від плати за користування державними землями (плати за землю) – обов’язкового платежу, що сплачується у формі грошового відшкодування землекористувача за право використання земельної ділянки державної власності. У системі податків України земельний податок є загальнодержав­ним, прямим та реальним, що сплачується юридичними і фізичними особами. Він є закріпленим пропорційним, кількісним (дольовим) і систематичним податком, сплачується регулярно через певні проміжки часу, виходячи зі ставок, визначених з врахуванням кількісних та якісних характеристик земель­ної ділянки. В чинному податковому законодавстві обов’язково повинна бути скасована норма про цільовий характер земельного податку. Таке законодавче формулювання супе­речить як його правовій природі, так і економічній доціль­ності. Суми від його сплати повинні стягуватись до централізованих фондів без конкретизації заходів та витрат, на які вони використовуються.

Справляння земельного податку в державі завжди знаходилось у прямій залежності від потреби отримання нею додаткових надходжень на покриття суспільно-необхідних витрат. Особливості його правового регулюван­ня випливають з чинної суспільно-політичної ситуації, стану економічних та правових відносин в державі. Соціально-економічними передумовами справ­ляння земельного податку є стан та рівень розвитку товарно-грошових відносин; становище землі в системі ресурсів національного виробництва; існування різних форм власності на землю; рівень контролю всього суспільства за використанням земельних ресурсів як основного національного багатства, розвиток державних та суспільних потреб і пов’язана з ним необхідність розширення податкової бази тощо. Юридичними передумовами земельного податку є: законодавче встановлення податкового обов’язку його сплати; визна­чення елементів його податково-правового механізму; закріплення переліку прав і обов’язків суб’єктів земельно-податкових правовідносин із встанов­ленням санкцій за порушення цих прав та невиконання обов’язків.

Податково-правовий механізм земельного податку містить в собі основні та додаткові елементи. Розподіл цих елементів на основні та додаткові за своєю суттю є умовним, оскільки всі вони є обов’язковими і лише в своїй сукупності визначають цілісний механізм його правового регулювання. До основних його елементів відносяться ті, що визначають сутнісні характеристики земельного податку, є критеріями його ідентифікації як податкового платежу. Такими елементами є суб’єкт, об’єкт, ставка, предмет, база, одиниця оподаткування строки та пільги щодо його сплати. Задля деталізації правового регулювання земельного податку, конкретизації тих його аспектів, які не можуть бути визначені на основі нормативно-правової регламентації основних структурних елементів, законодавцем визначаються додаткові елементи його податково-правового механізму. Такими елементами є: джерело, методи та способи сплати податку; особливості його правового режиму та звітності, фонд надходження податкових сум. Основні та додаткові елементи податково-правового механізму земельного податку обов’яз­ково повинні визначатись податковим законом та детально розписуватись у ньому.

Специфіка земельних податкових правовідносин проявляється в умовах їх виникнення, зміни та припинення, якими є податкова правосуб’єктність його платників та відповідна фінансово-правова норма. Правосуб’єктність платника земельного податку має особливості, які пов’язані з його сплатою фізичними і юридичними особами. Правосуб’єктність фізичних осіб характеризується податковою правоздатністю і дієздатністю. Право­здатність суб’єктів земельного податку – фізичних осіб – це визнана державою можливість вступати в податкові відносини з приводу його сплати, мати відповідні права та обов’язки. Її зміст розкривається через розкриття змісту цивільної правоздатності, яка виникає з моменту народження фізичної особи і закінчується її смертю. Реалізація податкової правоздатності здійснюється за допомогою податкової дієздатності, яка є спроможністю особи своїми діями набувати податкові права і обов’язки і є похідною від його цивільної дієздатності. Податкова правосуб’єктність юридичної особи – платника земельного податку є вторинною до її цивільної правосуб’єктності. Згідно з цивільним і земельним законодавством, усі юридичні особи – підприємства, установи, організації, які мають у власності чи користуванні майно – виділену на місцевості земельну ділянку, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права та нести обов’язки, бути позивачами та відповідачами в суді – володіють повно
Багатотомні видання

Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в двух томах. Том 1.– М.: Юридическая литература, 1981.– 360 с.

Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в двух томах. Том 2.– М.: Юридическая литература, 1982. – 468 с.

Горб-Ромашкевич В.К. Поземельный кадастр. – Варшава. – Часть ІІ. – 1900. – 776 с.

Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: В 6 т. Т. І: Генезис налогового регулирования: У 2 ч. Ч. 1. – Х.: Легас, 2002. – 665 с.

Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: В 6 т. Т. І: Генезис налогового регулирования: У 2 ч. Ч. 2. – Х.: Легас, 2002. – 791 с.

Лебедев В.А. Финансовое право. Лекции. Изд. 2-е. Т.1. – СПб.: Изд-во „Общественная польза”, 1882. – 725 с.

Лебедев В.А. Финансовое право. Лекции. Изд. 2-е. Т.2. – СПб.: Изд-во „Общественная польза”, 1889. – 788 с.

Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Вып.1. Учение об обыкновенных доходах. Изд. 3-е. – М., 1909. – 520 с.

Податкове законодавство України / За заг. ред. М.Я. Азарова. Т. 2. – К.: Ін Юре, 1999. – 506 с.

Податкове законодавство України / За заг. ред. М.Я. Азарова. Т. 3. – К.: Ін Юре, 1999. – 498 с.

Податкове законодавство України / За заг. ред. М.Я. Азарова. Т. 4. – К.: Ін Юре, 1999. – 518 с.

Податкове законодавство України / За заг. ред. М.Я. Азарова. Т. 5. – К.: Ін Юре, 1999. – 528 с.

Податкове законодавство України / За заг. ред. М.Я. Азарова. Т.1. – К.: Ін Юре, 1998. – 516 с.

Свод Законов Российской империи. – Т. 5. – СПб., 1893.

У источников финансового права. – М.: Статут, 1998. – 432 с.

Перекладні видання

Годме П.-М. Финансовое право. Перевод с франц. и вступит. статья д.ю.н., проф. Р.О. Халфиной. – М., 1978. – 430 с.

Дорнберг Р. Міжнародне оподаткування: Пер. 2-го англ. вид. – К.: “Абрис