Реферат: України на світовій першос­ті 2006 року в Німеччині

Виступ збірної України на світовій першос­ті 2006 року в Німеччині






Національна збірна України за результатами жеребкуван­ня потрапила в другу кваліфікаційну європейську групу, яку футбольні фахівці відразу віднесли до найсильніших. Адже суперниками українців стали чинні чемпіони Європи греки, бронзові призери попередньої світової першості турки, екс-чемпіони Європи, учасники всіх останніх чемпіо­натів Європи і світу датчани. Та й грузини, албанці та ка­захи були здатні на сюрпризи. У цій ситуації більшість прихильників футболу в Україні скептично сприйняли заяву головного тренера нашої національної команди Олега Бло-хіна про те, що збірна бере курс тільки на перше місце в групі. Однак восени 2005-го скептики виявилися присо­ромленими: сказане було зробленим, поставлена мета бу­ла успішно досягнута.


^ НІЧИЯ ДОРІВНЮЄ ПЕРЕМОЗІ

Першим випробуванням для збірної Олега Блохіна на шляху до чемпіонату світу в Німеччині став матч у Копенгагені проти збірної Данії. Футбольні клуби цієї країни ніколи не займали високі місця у континентальному, не кажучи вже про світовий, табелі про ранги. Як правило, вони сходили з дистанції ще на ранніх етапах євро-кубків (останнім часом їхній шлях нерідко перетинало київське "Динамо" — згадаймо його переможні двобої із "Сількеборгом", двічі "Ольборгом", "Брондбю").

Зате збірна Данії давно і постійно серед футбольних фаворитів, її ударну силу складають вихідці з країни, які успішно виступають у провідних командах найсильніших європейських першостей.

Перед матчем на копенгагенському стадіоні "Паркен" у Блохіна виник цілий ряд "кадрових проблем", передусім у захисті й півза­хисті (травмованими або хворими виявились Матюхін, Радченко, Ротань, Назаренко).

Місце у складі стартового матчу групового турніру наш тренер довірив Шовковському, Несмачному, Русолу, Тимощуку, Єзер-ському, Шелаєву, Шевченку, Гусину, Гусєву, Старостяку і Воро-бею.

До цієї гри збірна, яку Олег Блохін прийняв від свого друга Лео­ніда Буряка, провела шість товариських матчів: три нічиї (з Маке­донією 0:0, Лівією 1:1, Словаччиною 1:1) і три поразки (від Маке­донії 0:1, Франції 0:1 і Англії 0:3). Що й казати, результат малов­тішний. У тій ситуації, мабуть, тільки найбільші оптимісти ще вірили словам Олега Володимировича, що очолювана ним збірна за­воює путівку у фінальну частину чемпіонату в Німеччині, причому без плей— офф, з першого місця.

У Копенгагені 4 вересня невиграшна серія нашої команди про­довжилась: вона зіграла внічию. Але ця нічия дорівнювала пере­мозі! Адже було відібрано два очка в одного з фаворитів другої групи, та ще й на його полі.

Перший тайм, як і очікувалося, почався та й загалом пройшов за переваги і активних атакуючих дій господарів поля. Вони йшли вперед великими силами і широким фронтом. Наші футболісти були притиснуті до своїх воріт. Логічним наслідком цього масова­ного штурму став гол напівзахисника "Фіорентики" Йоргенсена. Скориставшись прострільною передачею Гронкьяра та неузгод­женістю в українському захисті, він "розстріляв" незахищений правий від Шовковського кут воріт.

Це сталося на дев'ятій хвилині гри. Окрилені швидким успіхом, датчани прагнули його розвинути. І тричі були близькі до цього (Томассон, Мадсен, Гравесен). Але наші футболісти зуміли огов­татись і відтіснити гру від своїх воріт — у центральну частину поля, звідки провели кілька гострих, остуджуючих пориви датчан атак. Особливо небезпечно бив Олег Гусєв, якого вивів на ударну позицію Андрій Шевченко. Але м'яч пройшов повз штангу датських во­ріт у лічених сантиметрах...

Гол у відповідь відбувся на 56-й хвилині. Спрацював стандарт. М'яч, поданий з кутового Анатолієм Тимощуком, ударом голови забив Андрій Гусин. Після цього наші футболісти почали грати на утримання нічийного рахунку. Мабуть, підсвідомо, бо, по-перше, загальновідомо, що найкращий захист — атака, а по-друге, тренерської установки на перехід у глибокоешелонова-ний захист не було. Олег Блохін з тренерського прямокутника енергійними рухами закликав підопічних відтісняти суперника від наших воріт. Щоправда, навальними атаками датчани так і не скористалися.

Того дня відзначив 55-річчя президент Федерації футболу Укра­їни Григорій Суркіс. Нічию він сприйняв як гідний подарунок на ювілейний день народження. "Очко, добуте в Данії, багато варте, — сказав після гри Григорій Михайлович. — І що особливо важли­во: я побачив на полі колектив, який не жалів себе і чітко знав, чо­го хоче".-




^ Андрій Гусин відкрив рахунок забитим м'ячам української збірної у груповому турнірі




***

За туром — тур

Сенсації в групі, де виступала збірна України, почалися вже в першому турі. Албанці на своєму полі несподівано обіграли дію­чих чемпіонів Європи греків 2:1, а збірна Грузії в гостях зіграла внічию з командою Туреччини. Таким чином вперед вийшла Алба­нія — 3 очка, по одному очку набрали Грузія, Данія, Туреччина і Ук­раїна. Жодного — Греція. Казахські футболісти почали турнір з відпочинку.

^ ЗАГАДКОВИЙ НОВАЧОК

Саме збірна Казахстану, котра в першому турі була вільна від гри, приймала 8 вересня 2004 року нашу команду. Більша части­на неосяжних казахських степів і гір належить Азії. Тому з перших років незалежності Казахстан делегував свою збірну в Азіатську конфедерацію футболу, де вона лаврів не здобула, але стала міц­ним середняком. Однак керівники країни і її футбольної Асоціації пов'язували майбутнє казахського футболу з переходом до УЄ-ФА, з вищим рівнем спорту номер один у Європі. Чи мав право Казахстан претендувати на європейський статус, якщо його терито­рія тільки на 16 відсотків належить Європі? А чому б і ні? Адже те­риторія Туреччини в Старому Світі ще більш мізерна, а Держава Ізраїль навіть не примикає до європейського континенту.

Словом, у квітні 2002 року після кількарічних переговорів футбол Казахстану став європейським. І саме у матчі з Україною казахська збірна проводила перший офіційний євроматч. З цієї нагоди оно­вився її тренерський склад: на пост головного тренера було запро­шено відомого футболіста, колишнього гравця "Кайрата", "Аланії", московського "Динамо" Сергія Тимофєєва. Збірну взяв під осо­бисту опіку Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Перед грою з українцями вона провела тривалий тренувальний збір.

Напередодні матчу в Алма-Аті наставники української команди мали принаймні три турботи: надто мізерний час на відновлення сил після виснажливого матчу з датчанами (цю обставину усклад­нював ще й багатогодинний переліт з Північно-Західної Європи у Центральну Азію), відсут­ність достатньої інформації про реальні сили й можливості "європейського новачка", а також травма провідного форварда Андрія Шевченка.

^ Олексій Бєлік підхопив почин Андрія Гусина Андрій в Алма-Ату прилетів.

в Алма-Аті

Але увесь матч проси­дів в урядовій ло­жі поруч з казахським лідером Нурсултаном Назарбаєвим.

Олег Блохін використав у цій грі чотир-

надцять футболіс­тів: Шовковського, Несмачного, Русола, Тимощука, Єзерського, Закарлюку, Бєліка (Ше-лаєва,90хв.), Гусина (Ротаня, з 67 хв.), Гусєва, Старостяка (Воро-ніна, з 50 хв.), Воробея.

В
^ Олексій Бєлік підхопив почин Андрія Гусина в Алма-Аті
супереч традиціям, матч почався з енергійних атак не господа­рів, а гостей. За відсутності Андрія Шевченка на вістря українсько­го наступу був висунутий Олексій Бєлік. Він і відкрив рахунок у цьо­му поєдинку, скориставшись точним пасом зі штрафного Анатолія Тимощука. Наші футболісти створили ще кілька голевих моментів, але, не реалізувавши їх, дещо заспокоїлись.

І тут же були за це по­карані. Одна з рідкісних атак господарів, супроводжувана позицій­ними промахами наших гравців Несмачного і Тимощука, заверши­лась невідпорним ударом під перекладину Карповича —1:1.

Українці не могли, не мали права втрачати очки в матчі з аутсай­дером (у кого ж тоді їх брати?). В другому таймі вони посилюють атаки, чому сприяють заміни Старостяка на Вороніна, а Гусина на Ротаня. Але м'яч вперто обминає ворота казахів. Пішли додані три хвилини. Біля лінії штрафного майданчика казахи порушують пра­вила. М'яч встановлює Воронін, але б'є Тимощук. Штанга! Однак м'яч відлітає до Ротаня, який у той останній момент не схибив.

"Нам дуже важко далася ця перемога, — сказав на післяматче-вій прес-конференції Олег Блохін. — Особливо позначилась на нашій грі втома після матчу з Данією. Навіть якби ми не виграли, я б все одно подякував хлопцям за проявлений характер. Команда боролась за перемогу до останньої миті".-

***


За туром — тур

Здобуті на виїзді чотири очки та осічки головних конкурентів ви­вели Україну в лідери другої європейської групи. Щоправда, крім неї, чотири очки після нічиєї в Туреччині та домашньої перемоги над Албанією здобула і грузинська команда. Третю позицію з трьома очками зайняли албанці. У Туреччини — 2 очка, у Греції і Данії — по одному, в Казахстану — жодного.

^ ЧЕМПІОНИ КОНТИНЕНТУ РЯТУЮТЬ ОЧКО

Одне з неписаних правил кваліфікаційних турнірів світових чи континентальних першостей: відбирати на своєму полі максимум очок у своїх головних суперників.

Це сталося на дев'ятій хвилині гри. Окрилені швидким успіхом, датчани прагнули його розвинути. І тричі були близькі до цього (Томассон, Мадсен, Гравесен). Але наші футболісти зуміли огов­татись і відтіснити гру від своїх воріт — у центральну частину поля, звідки провели кілька гострих, остуджуючих пориви датчан атак. Особливо небезпечно бив Олег Гусєв, якого вивів на ударну позицію Андрій Шевченко. Але м'яч пройшов повз штангу датських во­ріт у лічених сантиметрах...

Гол у відповідь відбувся на 56-й хвилині. Спрацював стандарт. М'яч, поданий з кутового Анатолієм Тимощуком, ударом голови забив Андрій Гусин. Після цього наші футболісти почали грати на утримання нічийного рахунку. Мабуть, підсвідомо, бо, по-перше, загальновідомо, що найкращий захист — атака, а по-друге, тренерської установки на перехід у глибокоешелонова-ний захист не було. Олег Блохін з тренерського прямокутника енергійними рухами закликав підопічних відтісняти суперника від наших воріт. Щоправда, навальними атаками датчаниНемає сумніву, що саме на перемогу настроював підопічних тренерський штаб української збірної перед матчем 8 жовтня 2004 року на НСК "Олімпійський" Україна — Греція. Адже грецька збірна, чемпіон Європи-2004, була одним з головних кандидатів на путівку до Німеччини. І дарма, що перед тим, уже в першому ту­рі другої групи, вона програла албанцям. Мотивація на гру з Укра­їною була куди сильнішою. І не випадково головний тренер грець­кої команди Отто Рехагель виставив на гру в Києві свій ударний склад — тих футболістів, які за кілька місяців до того виграли чем­піонат Європи: Нікополідіса, Делласа, Загоракіса, Яннакопулоса, Харистеаса, Карагуніса, Врізаса.

Олег Блохін теж зробив ставку на досвідчених турнірних бійців: Шовковського, Несмачного, Федорова, Тимощука, Єзерського, Русола, Шевченка, Шелаєва (Закарлюку), Гусєва, Вороніна (Бєлі-ка), Воробея (Гусина).

Гра викликала підвищений інтерес і зібрала на "Олімпійському" 54 тисячі глядачів. Усіх цікавило, чи зможе наша команда перегра­ти чемпіонів континенту? Якщо зможе, то це й справді робить шанси українців на боротьбу за вихід у фінальну частину чемпіо­нату світу не такими вже й ефемерними.

Про серйозні наміри керівництва нашої команди свідчив хоча б той факт, що в ній вийшли на поле одразу три форварди: Шевчен­ко, Воронін і Воробей. Як з'ясувалося з перших хвилин, саме ос­танній з них був висунутий на вістря атаки і за якихось півгодини тричі міг відкривати рахунок.

Греки грали цього разу "під другим номером", відрядивши впе­ред лише Врізаса. Але всі ми пам'ятали, як на європейському чемпіонаті тривалий час стиснута "грецька пружина" у ледь вло­вимий для суперників момент розжималася, і рахунок ставав на користь еллінів.

Усі, і в першу чергу наші футболісти, це добре пам'ятали. А от греки забули індивідуальні здібності Андрія Шевченка при вико­нанні штрафних, особливо ударів з лівого крила атаки. Якби грець­кий голкіпер Нікополідіс згадав, який конфуз у подібній ситуації пе­режив 1999 року в Москві воротар збірної Росії Филимонов, він би набагато уважніше і концентрованіше діяв під час виконання Шев­ченком штрафного з тридцятиметрової відстані та ще й під гос­трим кутом. Не згадав, а, може, не бачив того лужниковського епі­зоду, тому й пропустив: м'яч підступно прослизнув між ногами Ні кополідіса у сітку воріт... Сталося це на 48-й хвилині. "Завжди мож­на поставити воротаря в таке становище, щоб він міг помилитися, — сказав потім журналістам наш форвард. — 3 тієї позиції, з якої я пробивав, забити практично неможливо. Але тим вона й закови-риста, що ставить воротаря перед вибором — вибігати на пере­хоплення або до останнього моменту чекати рикошету. Повірте, я забив з цієї точки поля вже достатньо м'ячів, тож не варто вважати їх курйозними..."

І ми на трибунах, і, мабуть, футболісти на полі вже передчували наближення перемоги української збірної. Тим більше, що греки хоч і активізували гру в атаці, але круто її не переломили. Можли­во, все так би й сталося, якби не той же стандарт — штрафний, але цього разу в наші ворота. Він був несправедливий, "висмокта­ний" суддею іспанцем М. Гонсалесом з пальця... Але саме зі штрафного та ще й з тієї ж тридцятиметрової відстані Цартас на 81-й хвилині зрівнює рахунок. Можна заспокоїти себе тим, що збірна України відібрала два очка у чемпіонів Європи, але в дано­му випадку набагато справедливішим буде стверджувати, що ук­раїнці втратили два дорогоцінні очка.





^ До Андрія Шевченко греки виявляли підвищену увагу

***

За туром — тур

Крім нічиєї в Києві, в інших двох матчах були зафіксовані такі ре­зультати: Туреччина — Казахстан — 4:0, Албанія — Данія — 0:2.

Після трьох турів: 1) Україна — 5 очок. 2) Туреччина — 4. 3) Грузія — 4. 4) Данія — 3. 5) Албанія — 3. 6) Греція — 2. 7) Казахстан — 0.

^ ВІРМЕНІЮ ЗМІНИЛА ГРУЗІЯ

З футбольними збірними країн Закавказзя в української коман­ди вже склалася новітня історія відносин. Тривалий час у ній був відсутній Азербайджан. Але в 2006 році і він долучився до взаємо­відносин з Україною. Щоправда, поки що на товариській основі: спочатку, у лютому, в Баку була зафіксована нульова нічия, зате у серпні на київському стадіоні "Динамо" імені Валерія Лобанов-ського азербайджанці зазнали нищівної поразки — 0:6.

Зате з іншими закавказькими збірними — Вірменії і Грузії — на­ша команда з'ясовувала переважно "офіційні стосунки".

Найчастіше — з Вірменією. З її збірною в українців сходились дороги у чотирьох (!) відбірних циклах підряд: у 1997-1998 рр. на чемпіонаті світу (нічия 1:1 в Києві і перемога 2:0 у Єревані), у 1998-1999 рр. на чемпіонаті Європи (перемога 2:0 у Києві і нічия 0:0 у Єревані), у 2000-2001 році на чемпіонаті світу (обидві перемоги — 3:2 у Єревані і 3:0 у Львові) і в 2002-2003 на чемпіонаті Європи (2:2 у Єревані і перемога 4:3 у Львові).

На цьому вірменський слід обірвався (чи надовго?), зате, судя­чи з усього, почався грузинський. Збірна Грузії потрапила в одну групу з Україною в кваліфікації чемпіонату світу 2006 року. І ось продовження: українським і грузинським збірникам випало грати в одній групі чемпіонату Європи 2008 року."От вам, за Брехтом, і "кавказьке крейдяне коло"!

Але повернімось до кваліфікаційних змагань у другій європей­ській групі першості світу — 2006, точніше — до матчу Україна-Грузія, який відбувся у Львові 13 жовтня 2004 року. Грузини при­були до стародавнього міста Лева з добрим настроєм. По-пер­ше, завершилася епопея з вибором головного тренера: після тривалих "оглядин", у яких взяв участь навіть колишній київський динамівець Анатолій Бишовець, біля керма збірної став відомий французький спеціаліст, у минулому один з провідних гравців на-

ціональної команди Франції Ален Жіресс. По-друге, грузини вда­ло почали відбірний цикл, обігравши Албанію і зігравши внічию з турками на їхньому полі. По-третє, пропустивши попередній тур, вони мали змогу відпочити, тоді як українці провели виснажливий матч з греками. Єдиною проблемою для Жіресса була вимушена, через перебір карток, відсутність Каладзе, а також травма Де-метрадзе. Але у наставника не бракувало інших зірок. Врешті-решт він виставив на гру відразу три форварди: Іашвілі з німець­кого "Фрайбурга", Арвеладзе з "Рейнджерса" і Цхітішвілі з "Фрайбурга". Цю групу атаки підтримували кваліфіковані й силь­ні Кобіашвілі з німецького "Шальке" і Джамараулі з донецького "Металурга".

Наша збірна зіграла на львівському стадіоні "Україна" у такому складі: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Єзерський (Чечер), Русол, Шевченко, Гусєв, Воронін, (Шелаєв, 39, Закарлю­ка, 64), Бєлік, Гусин.

Як і очікувалося, гості й не думали відсиджуватися в обороні. Відчувши певну втому українців, вони додали у швидкості, особ­ливо у півзахисті, де енергійно діяли Арвеладзе, Асатіані і Хізаніш-вілі. Не збив їх з атакуючого пориву і швидкий гол Бєліка: на 12 хвилині він скористався точним пасом Вороніна. На жаль, після цього Андрій Воронін емоційно зреагував на зауваження Олега Блохіна, наслідком чого стала заміна форварда. Воронін демон­стративно покинув поле, але пізніше, остудивши свої емоції, він щиро визнав, що погарячкував.

За такої гри рахунок 1:0 був аж надто хитким. Гра відбувалася із взаємними гострими випадами. Причому у гостей їх було більше, і тільки впевнені дії Шовковського не давали їм змогу зрівняти ра­хунок.

А на 79-ій хвилині у наші ряди прийшло заспокоєння. Несмачний переадресував м'яч у карний майданчик на Гусєва, той скинув йо­го під удар Шевченку, і голкіпер грузин виявився безсилим — 2:0.

Після нічиєї з Грецією, сказав Олег Блохін, ми не мали права втрачати очки. На відміну від наставника збірної України, якого за­довольнив результат матчу, Ален Жіресс зауважив, що рахунок не відповідає грі його підопічних. їх мені нічим дорікнути. На жаль, дві-три помилки звели нанівець їхні зусилля.


^ Матч Україна-Грузія. Фрагмент боротьби




За туром — тур

Після перемоги нашої збірної у Львові вона зміцнила лідируючі позиції. З урахуванням ще двох матчів четвертого туру (Казахстан — Албанія — 0:1; Данія — Туреччина — 1:1) таблиця другої групи набрала такого вигляду: 1. Україна — 8 очок. 2. Албанія — 6. 3. Ту­реччина — 5. 4. Данія — 4. 5. Грузія — 4. 6. Греція — 2. 7. Казах­стан — 0.

^ СТАМБУЛ - МІСТО ФАРТОВЕ

За двадцять місяців до кваліфікаційного матчу на першість світу Туреччина — Україна обидві команди провели в Ізмірі товариську гру. Тоді ще тривали відбірні матчі чемпіонату Європи, і обома ко­мандами керували інші головні тренери: українською — Леонід Буряк, турецькою — Шенол Гюнеш, який у 2002-ому привів Туреч­чину до бронзових медалей чемпіонату світу.

Даремно Ерсун Янал, який у 2004-му змінив Шенола Гюнеша на посту головного тренера, глибоко не проаналізував той матч в Із­мірі. А він міг би зробити для себе повчальні висновки. Передусім про те, що кістяк української збірної відтоді практично зберігся і що проти таких темпераментних та ще підігрітих експансивними уболівальниками його підопічних українці самовіддано захищати­муться і за найменшої нагоди стрімко контратакуватимуть. Влас­не, тоді 12 лютого 2003 року в Ізмірі, кінцівка матчу була за збір­ною України, і тільки поспішність в одному моменті Анатолія Тимо-щука, в іншому — Руслана Ротаня не дозволила гостям вирвати перемогу.



^ Поєдинок у Стамбулі був безкомпромісним


Чого не відбулося в Ізмірі, те сталося 17 листопада 2004 року в Стамбулі, на стадіоні "Фенербахче Шюкрю". Причому не напри­кінці гри, а вже у її дебюті.

Збірна України провела цю гру майже в звичному складі: Шов-ковський, Несмачний, Федоров, Єзерський, Русол, Шевченко, Назаренко (90хв.), Шелаєв, Гусєв, Воронін (Рикун, 61), Гусин, Во-робей (Дмитрулін). Як бачимо, відсутній Анатолій Тимощук, "пе­ревірений у боях" опорний півзахисник команди, який зазнав сер­йозної травми. Напередодні поїздки до Стамбула був травмова­ний і Руслан Ротань. Але ще трьох футболістів рішуче відрахували з команди за порушення спортивного режиму. З цього приводу президент Федерації футболу України Григорій Суркіс зробив за­яву (принагідно додамо — першу подібну різку заяву в історії на­ціональної футбольної збірної). "Грубо порушивши всі норми ети­ки, моралі і закони товариськості, напередодні поєдинка з турка­ми, Чечер, Зотов і Закарлюка у п'ятницю ввечері не були присутні на відновлювальних заходах. Не прийшли вони і на вечерю. На ба­зі Конча-Заспа ці футболісти з'явилися тільки в дві години ночі. Тому вони відраховані із розташування збірної. Якими б незамін­ними не були ці гравці, відправлені вони з головної команди на­завжди. Думаю, тренери знайдуть у собі мужність не запрошува­ти їх більше до виступів під національним прапором".

Жорстоко, твердо, рішуче. І справедливо. Інакше якщо в коман­ді буде хто в ліс, хто по дрова, — колективу не створити, а тим більше не досягнеш високих результатів і цілей.

Зрештою, матч у Стамбулі це зайвий раз підтвердив. Наша ко­манда вийшла на гру максимально мобілізованою. Уже на дев'я­тій хвилині Андрій Воронін, скориставшись пасом Андрія Воро-бея, вивів на зручну позицію Олега Гусєва — і той не схибив. Ще через вісім хвилин Воронін зробив голеву передачу на Андрія Шевченка. 2:0 та ще при впевненій грі Олександра Шовковського і всього захисту — це вже була серйозна заявка на перемогу.

Турки не збиралися здаватися, тиск на наші ворота не слабнув, але це був штурм відчаю, а не реальної сили. Натомість контрви-пади наших футболістів виглядали значно організованішими і грізнішими. Що й підтвердив гол Андрія Шевченка на останній хвилині матчу. Вже на післяматчевій прес-конференції Ерсун Янал зізнався , що йому були відомі кинджальні контратаки українців і що він їх боявся, але ніяк не думав, що ця зброя спрацює так ефективно уже на перших хвилинах гри. "Українці радіють, а ми плачемо, — сказав він. — Але я оптиміст. Ми ще маємо шанси виправити становище".

***

За туром — тур

Туреччина — Україна — 0:3, Грузія — Данія — 2:2, Греція — Ка­захстан — 3:1. Після цих матчів Україна набрала 11 очок і ще біль­ше відірвалась від переслідувачів. Друге місце — Данія — 6, тре­тє — Турція — 6, четверте — Албанія — 6, п'яте — Греція — 5, шос­те — Грузія — 5, сьоме — Казахстан — 0.


^ З ВИСОКОЮ ВІДДАЧЕЮ

Шляхи збірних України і Албанії вперше пересіклися у 1997 році, коли теж вирішувалась доля путівки на чемпіонат світу. Тоді ко­манда Йожефа Сабо двічі обіграла албанців з однаковим рахун­ком 1:0. Цікаво, що в обох матчах відзначився один і той же гра­вець — Сергій Ребров. Але далися ці перемоги нелегко. Так, матч у Києві 20 серпня наближався до завершення, а на табло світили­ся вкрай небажані для нашої збірної нулі (тільки перемога над ал­банцями давала нам надії на продовження боротьби за путівки до Франції). І тільки на 87-й хвилині Сергій Ребров, обігравши у кар­ному майданчику албанців трьох гравців, забив переможний гол.

І ось нова зустріч з футболістами невеличкої балканської країни. До гри з українцями вони набрали п'ятдесят відсотків очок, зай­мали четверте місце, випереджаючи Грецію, Грузію і Казахстан. Гра в албанській столиці Тирана та ще й у такий ранній термін, як 9 лютого, створювала для нашої команди додаткові труднощі. Спроба домовитися з албанцями і перенести матч на літні місяці, успіхом не увінчалась. Довелося змиритися з цією незручною да­тою і трубити для збірної збір. Він відбувся в турецькому Кемері. Цікаво, що й албанці зібралися на передматчеві тренування в тій же Туреччині. На відміну від українців, до складу яких було запро­шено лише три легіонери (Шевченко, Воронін і Свідерський), ал­банці робили ставку переважно на гравців зарубіжних клубів. Се­ред них виділявся — і зростом, і футбольною майстерністю фор-ворд італійської "Болоньї" Таре. Опікати його доручили Андрію Гу-сину. Наш півзахисник не тільки нейтралізував небезпечного суперника, а й зумів забити на 59-ій хвилині гол — другий у ворота господарів.

А почала наша збірна гру в такому складі: Шовковський, Нес­мачний, Тимощук, Єзерський, Русол, Шевченко, Шелаєв, Гусєв, Воронін (на 80-ій хв. його замінив Рикун), Ротань (Воробей, 66), Гусин.

Як і належить господарям поля, вони повели методичні атаки на ворота Шовковського. Правда, щодо самого поля, то воно було у препоганому стані, практично без трави. Ясно, що технічна пере­вага наших гравців за таких умов по суті нівелювалася. В таких ви­падках багато важать нестандартні дії гравців, як однієї, так і другої команди. На 39-ій хвилині першого тайму нестандартно зіграв наш центральний захисник Андрій Русол. Підчас подачі кутового на во­рота Стракоша, воротаря збірної Албанії, він покинув свій "оборон­ний редут" і першим відгукнувся на подачу Вороніна — 1:0.

А коли Андрій Гусин подвоїв рахунок, стало ясно: наші перемоги не віддадуть. З цього погляду варто процитувати слова досвідче­ного наставника збірної Албанії Ханса-Петера Брігеля: "Долю матчу вирішили дві стандартні ситуації, які Україна використала дуже холоднокровно. Більше шансів у наших суперників по суті не було. Але це стиль гри українців — вичекати і використати ті не­численні моменти, які виникають біля чужих воріт. Ми прекрасно знали про це, але все-таки допустили помилки".


***

Турнірна таблиця другої Європейської групи після першого кола





1.

В.

Н.

П.

М.

0.

1. Україна

6

4

2

0

13:3

14

2. Греція

6

3

2

1

10:6

11

3. Данія

6

2

3

1

10:6

9

4. Туреччина

6

2

3

1

8:5

9

5. Грузія

6

2

2

2

8:9

8

6. Албанія

6

2

0

4

3:9

6

7. Казахстан

6

0

0

6

3:15

0

^ ПЕРЕМОЖНИЙ ВИХІД З ТРИКУТНИКА


Лідерство збірної України в другій європейській групі вселяло оптимізм у серця її прихильників. Але не бракувало й песимістич-них заяв. Мовляв, зіграно тільки перше коло. До того ж навколо збірної і головного тренера ні з того, ні з сього почала нагнітатися атмосфера конфліктності. З уст деяких народних депутатів проз­вучали звинувачення у недопустимості суміщення Олегом Блохі-ним посад головного тренера і народного депутата. При цьому обвинувачі не хотіли розглядати і враховувати те, що збірною Олег Володимирович керує на громадських засадах.

Знаючи характер Блохіна, результат можна було легко спрогно-зувати: він "грюкне дверима" і відмовиться від тренерських обов'язків. Так воно й сталося. Причому за лічені дні до, можливо, визначального в турнірній долі української команди матчу — на своєму полі з Данією, одним з найсерйозніших претендентів на поїздку до Німеччини.

Війна нервів, судових і парламентських рішень навколо пробле­ми сумісництва врешті-решт завершилася перемогою закону і здорового глузду. Виконком Федерації футболу одноголосно від­новив Олега Блохіна на посту головного тренера. Апеляційний суд Києва визнав можливим суміщення футбольної і виборної посад. А Олег Блохін відкликав свою заяву про звільнення з посади го­ловного тренера.

У той час, коли навколо збірної України тривали ці безперспек­тивні й абсурдні ігри, датчани у спокійній обстановці наполегливо готувалися до матчу в Києві. Не могла їм не додати впевненості і новина про те, що в матчі італійської першості з "Кальярі" Андрій Шевченко зазнав важкої травми (у жорсткому зіткненні суперник розбив нашому форварду лицеву кістку) і в Києві не зіграє.

Андрій на матч Україна — Данія прибув, але за грою спостерігав з трибуни, сидячи поруч з Президентом України Віктором Ющен­ком.

Під першим номером у цьому двобої виступали гості. Вони захо­пили територіальну й ігрову ініціативу з перших хвилин матчу і притисли збірну України до її воріт. Могутній атакуючий кулак дат­чан склала п'ятірка досвідчених і прекрасно зіграних футболістів: Йоргенсен, Гронкьяр, Роммедаль, Томассон, Гравесен. Перемі­щаючись по всьому фронту атак, розтягуючи наші захисні лінії, во­ни постійно загрожували воротам Шовковського. На щастя, в Олександра є чудова воротарська риса: чим скрутніша ситуація і чим гарячіше в його "володіннях", тим він діє впевненіше і зібрані-ше, додаючи тим самим впевненості своїм колегам..



^ Андрій Воронім запам'ятався збірній Данії

У тому безкомпромісному, пам'ятному матчі разом із Шовков-ським зіграли: Несмачний, Свідерський, Тимощук, Єзерський, Ру-сол, Косирін, (Бєлік, 60, Радченко, 84) Гусєв, Воронін (Матюхін, 90), Воробей, Гусин.

Відбивши перші шквальні атаки датчан, українці відповіли кіль­кома гострими контратаками. Запам'ятались, зокрема, небез­печні удари Косиріна, Вороб'я, Гусєва. Але найбільше дісталось нашим суперникам від Вороніна. За відсутності Шевченка саме він взяв на себе роль розігруючого, застрільника атак і їх завершу­ючого. Воронін у кожному матчі прагне заводити себе і партнерів. А того вечора, не маючи "Шевченкової тіні", він грав особливо натхненно й розкуто. І як винагорода за цю чудову гру — гол Ан­дрія Вороніна на 68-ій хвилині. Після сильного, з правого флангу удару Олега Гусєва м'яч потрапив у штангу і відскочив на неприк­ритого Андрія Вороніна. Він пробив з незручної позиції, несильно,але миттєво і точно. Воротар датчан Соренсен зміг дотягтися до м'яча лише кінчиками пальців, однак захистити ворота вже був безсилий.

Мортен Ольсен, головний тренер збірної Данії, прийшов у прес-центр НСК "Олімпійський" з пригніченим настроєм. Він не прихо­вував, що результатом гри не задоволений. У першому таймі, заз­начив наставник датчан, ми показали дуже хороший, динамічний футбол. У другому гра вирівнялася. З'явилися шанси для обох ко­манд. Один з них був реалізований, на жаль, не нами. Українці чіт­ко й грамотно зіграли у півзахисті, позбавивши нас свободи дій, додав Мортен Ольсен.

Неважний настрій головного тренера збірної Данії визначила не тільки поразка його підопічних у даному конкретному матчі. Муд­рий, досвідчений тренер, він добре розумів: принаймні його ко­манда вибуває після програшу в Києві з числа претендентів на пу­тівку до Німеччини. І навпаки: найреальнішим претендентом на поїздку з другої єврогрупи стає з цього часу Україна.

***

За туром — тур

Після перших трьох матчів другого кола (Україна — Данія — 1:0, Грузія — Туреччина — 2:5, Греція — Албанія — 2:0) команди дру­гої групи розташувалися в такому порядку: 1. Україна — 17 очок, 2. Греція — 14, 3. Туреччина — 12, 4. Данія — 9, 5. Грузія — 8, 6. Албанія — 8, 7. Казахстан — 0.

^ ЩО Й ПОТРІБНО БУЛО ДОВЕСТИ...

Матч з командою Казахстану, що мав відбутися на НСК "Олім­пійський" 4 червня 2005 року, не викликав тривоги в українських уболівальників. Три очки, за загальним переконанням, були га­рантовані. Але це ще треба було підтвердити на полі. До того ж давно помічено — футболісти української збірної легше мобілізо-вуються на власні матчі з фаворитами, аніж на ігри з аутсайдера­ми. Та й чи існують в сучасному футболі явні аутсайдери?

І хоч через чотири дні наша команда мала провести на виїзді су-перважливий, по суті доленосний матч з Грецією, Олег Блохін виставив на поєдинок з Казахстаном бойовий склад, навіть не по­думавши дати відпочинок окремим ключовим гравцям.

Отже, в матчі Україна — Казахстан у нашій збірній зіграли: Шов-ковський, Несмачний, Тимощук, Єзерський, (Федоров, 87), Ру-сол, Шевченко, Ротань, Гусєв, Воронін, (Бєлік, 69), Воробей, Рад-ченко, Гусин.

Казахські футболісти приїхали в Київ з нульовим запасом очок. Але головний тренер збірної Сергій Тимофєєв, який у складі "Ала-нія" удостоївся звання чемпіона Росії і певний час грав за терно­пільську "Ниву", не приховував, що свої очки його підопічні в цьо­му груповому турнірі здобудуть (забігаючи наперед, відзначимо, що одне очко казахи все ж завоювали, але, на щастя, не в київ­ській грі).

Правда, якщо відверто, то гра в Києві, хоч і проходила за явної переваги господарів поля, однак у забиті м'ячі матеріалізувалася тільки двічі. Перший — на вісімнадцятій хвилині: простріл Ротаня зі штрафного, штовханина в карному майданчику, і Андрій Шев­ченко після промахів Єзерського і Русола заштовхує м'яч у воро­та. Гол непереконливий. Зате швидкий, з тих, що заспокоюють і додають впевненості.

Другий гол відбувся за шість хвилин до кінця зустрічі. Вірніше, це був автогол захисника казахів Авдєєва. Він зрізав м'яч у власні ворота після прострілу того ж Ротаня.

Після гри президент Федерації футболу України Григорій Суркіс підтвердив, що його сподівання виправдалися. Наша збірна пос­тупово долає комплекс гри з командами, які поступаються їй у класі. Перемога над збірною Казахстану — цілком заслужена. Хлопці володіли перевагою по ходу всього матчу, здобули три важливі очки і отримали хорошу перспективу на майбутнє. Однак в ейфорію впадати рано..."

Кажучи це, керівник федерації футболу мав передусім на увазі наступний поєдинок з чемпіонами Європи греками на їхньому полі.

***

За туром — тур

Результати чергових трьох матчів (Україна — Казахстан — 2:0, Албанія — Грузія — 3:2, Туреччина — Греція — 0:0) внесли такі ко­рективи у турнірну таблицю: 1. Україна — 20 очок, 2. Греція — 15, 3. Туреччина — 13, 4. Албанія — 11,5. Данія — 9, 6. Грузія — 8, 7. Казахстан — 0.

^ ТАКІ НЕСХОЖІ АФІНСЬКІ СЮЖЕТИ

Той матч в Афінах закінчився для нашої збірної прикрою кінців­кою. Щоб сподіватися на продовження боротьби за вихід у фі­нальну частину чемпіонату Європи 2004 р., українській команді потрібно було зіграти 11 червня 2003 року в столиці Греції при­наймні внічию. І як не намагалися греки вразити наші ворота, як не підганяли їх до цього "вулканоподібні" трибуни, а на табло зали­шалися бажані для нас нулі.

Але на 87-ій хвилині дався-таки взнаки "експеримент" Леоніда Буряка. Звичайно, не від хорошого життя, а за відсутності надій­ного лівого захисника (незамінний на цій позиції Олег Лужний був на той час дискваліфікований) тогочасний головний тренер на­шої збірної перевів туди безвідмовного Андрія Несмачного. Але безвідмовність у даному разі не означала надійність. Андрій ста­рався з усіх сил, але на тій злощасній 87-ій хвилині він покинув свій пост, змістився в центр, щоб прикрити Харистеаса, однак тим самим відкрив коридор для проходу Цартаса, і за три хвили­ни до фінального свистка грецька збірна повела в рахунку і в під­сумку виграла не тільки цей матч, а й груповий турнір, увійшла у фінальну частину європейської першості і стала чемпіоном кон­тиненту.

Той матч в Афінах ми не забули. Але не менш пам'ятний для нас і інший матч з греками на їхньому полі: відбірний матч чемпіонату світу 8 червня 2005 року. Він теж був з розряду вирішальних, адже Греція і цього разу виявилася одним з найгрізніших суперників Ук­раїни за вихід у фінал чемпіонату світу 2006 року.

Правда, на відміну від Буряка, Блохін не експериментував. При­наймні, Несмачний зайняв звичну позицію лівого бека. Та й весь склад команди виглядав традиційно: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Єзерський, Русол, Шевченко (Бєлік, 90), Гу­сєв, Воронін, (Шелаєв,90), Воробей (Ротань, 56), Гусин.

Не підвела Олега Володимировича й інтуїція. Перед грою він сказав президентові Федерації футболу України Григорію Суркісу буквально таке: "У мене передчуття: якщо після першого тайму результат буде рівний, то додому ми поїдемо з трьома очками."

Будь-яка інтуїція, мабуть, лише тоді чого-небуть варта, коли спи­рається на певний розрахунок і віру у свої сили. Крім того, україн­ські тренери добре вивчили попередню гру греків з турками. Єди­ним сюрпризом могла стати гра капітана збірної Греції Загоракіса,




^ Перемога над греками практично

відкрила збірній України шлях до

Німеччини



котрий через дисква­ліфікацію пропускав матч з Туреччиною і мав додатковий час для відпочинку.

Збірну України зу