Реферат: Зміст програми модулю «Конфліктологія» Методичні вказівки для самостійної роботи студента при вивченні модуля «Конфліктологія» зм «Загальна теорія конфлікту»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Харківська національна академія

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


О. Б. Зінчина


К О Н Ф Л І К Т О Л О Г І Я

Навчальний посібник


Харків – ХНАМГ – 2007


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Харківська національна академія

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


О. Б. Зінчина


К О Н Ф Л І К Т О Л О Г І Я

Навчальний посібник


Харків – ХНАМГ – 2007


УДК Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с.


Автор: Зінчина О. Б.


Рекомендовано як навчальний посібник Вченою радою ХНАМГ, рішення № 7 від 30.03.2007 р.


Рецензент: зав. каф. соціології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, проф. Сокурянська Л. Г.


Рецензент: д. філос. н., проф. Будко В. В.


ЗМІСТ





Вступ …………………………………………………………………..

5




Зміст програми модулю «Конфліктологія»………………………….

Методичні вказівки для самостійної роботи студента при вивченні модуля «Конфліктологія»……………………………………………….

ЗМ 1. «Загальна теорія конфлікту»…………………………………....

Тема 1. Конфліктологія як наука………………………………………

Тема 2. Історія розвитку конфліктології………………………………

Тема 3. Конфлікт як соціальний феномен…………………………….

Тема 4. Динаміка і механізми конфлікту………………………………

ЗМ 2. Управління конфліктами………………………………………..

Тема 5. Процес управління конфліктами………………………………

Тема 6. Методи та форми управління конфліктами…………………..

Тема 7. Попередження і регулювання конфліктів…………………….

Тема 8. Стратегія розв’язання конфліктів……………………………..

Тема 9. Роль керівника в управлінні конфліктами……………………

Тема 10. Психологія конфлікту………………………………………...

Тема 11. Соціологія конфлікту…………………………………………

Словник основних термінів і понять………………………………….

Контрольні питання і завдання для самоперевірки………………….

Базові тестові завдання з модуля «Конфліктологія»………………...

Список літератури……………………………………………………..

Критерії оцінювання знань з модуля «Конфліктологія»……………



5

8


13

13

18

26

35

42

42

48

57

70

83

93

103

114

121

126

162

163





ВСТУП


Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми. Дослідженню конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині XX ст. і є нині однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.

Діяльність вітчизняних і закордонних організацій свідчить про необхідність знань і навичок у галузі конфліктології, управління, діагностики, профілактики і прогнозування конфліктів. З розвитком ринкових умов і впровадженням конкурентних відносин ці питання набувають усе більшої значимості, оскільки конкуренція являє собою варіант конфліктної ситуації, яка при визначених умовах переростає в конфлікт. Ця дисципліна є логічним продовженням дисциплін управлінського циклу.

^ Мета та завдання вивчення дисципліни: набуття практичних навичок у вирішенні конфліктів, вмінь контролювати конфліктну ситуацію, а також вмінь позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.

^ Предмет вивчення дисципліни: закономірності стосунків та поведінки людей у конфліктних ситуаціях, причини виникнення конфліктів і методи їх подолання.

Зміст лекційного курсу поділено на два змістові модулі: «Загальна теорія конфлікту», «Управління конфліктами». У першому змістовому модулі розглядаються основні поняття конфліктології як науки і історія її розвитку, аналізуються класифікація і функції конфліктів, розглядаються структурна і динамічна моделі конфлікту. Другий змістовий модуль містить питання щодо сутності і методів управління конфліктами, а також знайомить з основами соціології і психології конфлікту.

Посібник підготовлено для студентів 5-го курсу денної форми навчання спеціальності 7.050201, 8.050201 «Менеджмент організацій». Його можна також використовувати для самостійної роботи та самоконтролю отриманих знань і навичок на заочній формі навчання.


^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ МОДУЛЮ «КОНФЛІКТОЛОГІЯ»


ЗМ 1. Загальна теорія конфлікту

1. Конфліктологія як наука.

Конфліктологія як наука. Об’єкт і предмет конфліктології. Напрями дослідження конфліктології (філософсько-соціальний, організаційно-соціо­логічний, індивідуально-психологічний). Специфіка науки та методи дослідження конфліктології.

^ 2. Історія розвитку конфліктології

Накопичення знань про конфлікти (Стародавній світ, Середньовіччя, епоха Відродження). Становлення конфліктології як науки (Новий час, ХІХ – початок ХХ ст.). Сучасні концепції конфліктів (Л. Козер, Р. Дарендорф, К.Боулдінг).

^ 3. Конфлікт як соціальний феномен

Конфлікт як складне соціальне явище. Структурна модель конфлікту. Функціональні і дисфункціональні наслідки конфлікту. Класифікація конфліктів за різними ознаками.

^ 4. Динаміка і механізми конфлікту

Причини виникнення конфліктів. Теорії механізмів виникнення конфліктів (за формулами «А», «Б», «В»). Конфліктогени та їх класифікація. Динамічна модель конфлікту. Етапи і фази конфлікту. Циклічність фаз конфлікту. Спів­відношення фаз і етапів конфлікту залежно від можливості його розв’язання.

^ ЗМ 2. Управління конфліктами

5. Процес управління конфліктами

Сутність управління конфліктом і його діагностика. Поняття «управління конфліктом». Процес діагностики конфлікту. Кар­тографічний аналіз конфлікту. Зміст процесу управління конфліктами (прогнозування, попередження і стимулювання, регулювання, роз­в’язання). Технології регулювання конфліктів (інформаційні, кому­нікативні, соціально-психологічні, організаційні). Модель прийняття науково обґрунтованого рішення з управління конфліктами. Алгоритм управління конфліктом. Управлінське рішення в конфліктних ситуаціях.

^ Тема 6. Методи та форми управління конфліктами

Принципи і методи управління конфліктами. Структурні методи управління конфліктами. Міжособистісні методи управління конфліктами (стилі конфліктної поведінки – поступка, компроміс, консенсус, ухиляння, співробітництво). Модель стратегії поведінки особистості в конфлікті Томаса-Кілменна. Внутрішньоособистісні методи управління конфліктами.

^ Тема 7. Попередження і регулювання конфліктів

Прогнозування і профілактика конфліктів в організації: сутність, підходи та напрями. Зміни в організаційних структурах управління. Профілактика конфліктів за стратегією управління персоналом. Кадрова робота. Управління компетенцією працівників. Етапи життєвого циклу компетенції. Управління компетенцією на рівні організації. Управління компетенцією на рівні особистості. Управління поведінкою особистості для запобігання конфлікту. Процес узгодження очікувань в організації. Підтримка співробітництва. Соціальне партнерство. Соціально-трудові конфлікти: форми протікання та методи подолання.

^ Тема 8. Стратегія розв’язання конфліктів

Раціонально-інтуїтивна модель оволодіння конфліктною ситуацією (за Дж. Гр. Скотт). Переговори як універсальний спосіб розв’язання конфліктів. Етапи переговорного процесу. Метод «принципових переговорів» Р. Фішера і У. Юрі. Моделі поведінки особистості в процесі переговорів. Технології стратегій і тактик в переговорному процесі. Медіація в переговорному процесі.


^ Тема 9. Роль керівника в управлінні конфліктами.

Керівник як суб’єкт конфлікту. Керівник – посередник у конфлікті. Особистий приклад керівника в подоланні конфліктів і стресів.

^ Тема 10. Психологія конфлікту.

Психологічна структура особистості. Теорії поведінки особистості у конфліктній взаємодії (К.-Г. Юнг, К.Р. Роджерс, Е. Берн). Технології ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі. Соціометрія.

^ Тема 11. Соціологія конфлікту.

Конфлікти в суспільстві. Соціальні конфлікти та основні шляхи їх розв’язання. Економічні конфлікти. Політичні конфлікти. Конфлікти духовної сфери. Конфлікти в організації. Управлінські конфлікти. Специфіка форм проявлення управлінських конфліктів (неузгодженість, напруженість, конфронтація). Причини і методи розв’язання організаційних конфліктів. Засоби запобігання і розв’язання конфліктів у сфері управління Глобальні і регіональні конфлікти. Конфлікти в сім’ї. Особливості і передумови сімейних конфліктів. Харак­теристика кризових періодів подружнього життя та їх вплив на сімейні конфлікти. Запобігання і розв’язання сімейних конфліктів


Табл. 1. Тематичний план

Назва тематичного модуля

^ КІЛЬКІСТЬ ГОДИН

лекції

пр. зан.

сам. робота

1-й змістовий модуль

«Загальна теорія конфлікту»

1.1. Конфліктологія як наука.

1.2. Історія розвитку конфліктології.

1.3. Конфлікт як соціальний феномен.

1.4. Динаміка і механізми конфлікту.


7

1


2

2

2


-

-

-

-

-


12

2


4

3

3


2-й змістовий модуль

«Управління конфліктами»

2.1. Процес управління конфліктами.

2.2. Методи та форми управління конфліктами.

2.3. Попередження і регулювання конфліктів.

2.4. Стратегія розв’язання конфліктів.

2.5. Роль керівника в управлінні конфліктами.

2.6. Психологія особистості в конфлікті.

2.7. Соціологія конфлікту.



11

2

2


1


1

1


2

2


-

-

-


-


-

-


-

-


24

3

3


3


3

3


5

4

Усього: 54

18




36
^ Методичні вказівки для самостійної роботи студента
при вивченні модуля «Конфліктологія»


Тема 1. Конфліктологія як наука

При вивченні теми необхідно з’ясувати значення конфліктології в системі суспільних наук, визначити її об’єкт і предмет, а також зв’язок конфліктології з іншими науками. Ознайомитися з методами конфліктології, розвести теоретичну конфліктологію та конфліктологічну практику.

Запитання для самопідготовки:

1.Коли виникла конфліктологія як самостійна галузь науки?

2.Визначте предмет конфліктології.

3.В чому полягає особливість структури конфліктології?

4.Які методи використовує конфліктологія?

5.Назвіть основні принципи дослідження конфліктів.

6.Яке місце посідає конфліктологія в системі соціального знання?

7.Які завдання стоять перед конфліктологією на сучасному етапі?

8.Який зв’язок між принципами і методами дослідження конфліктів?

9.Чи можлива диференціація конфліктології по галузям?

10.Коли і де виникає конфліктологічна практика?


Тема 2. Історія розвитку конфліктології

Почати вивчення теми зі знайомства з історією накопичення знань про конфлікти (античність, Середньовіччя, Новий час, початок класичного періоду. Прослідити становлення конфліктології як науки (К.Маркс, Г.Зіммель, М.Вебер, Т.Парсонс, Л.Козер). Вивчити сучасні концепції конфліктів (Р.Дарендорф, К.Боулдінг, А.Турен, Дж.Г.Скотт).

Запитання для самопідготовки:

1.Чи могла конфліктологія виникнути до ХХ ст.?

2.Чому конфліктологічна думка розвивалась у рамках філософії?

3.Які фактори лежали в основі еволюції конфліктологічних поглядів в історії філософії?

4.У чому специфіка поглядів на конфлікти у Давньому Світі?

5.Чим характеризуються середньовічні погляди на конфлікти?

6.Які суттєві особливості мали погляди на конфлікт мислителі епохи Відродження?

7.Зробіть змістовний аналіз конфліктологічних ідей представників Нового часу та Просвітництва.

8.У чому полягає виключність етапу другої половини ХІХ - початок ХХ ст. в еволюції конфліктологічних ідей?

9. Які сучасні концепції конфлікту ви знаєте?

10.Зробіть порівняльний аналіз поглядів Л.Козера і Р.Дарендорфа.

11.Розкрийте сутність загальної теорії конфлікту К.Боулдінга.


Тема 3. Природа соціального конфлікту

З’ясувати зміст поняття «конфлікту», порівняти різні трактування. Провести структурно-функціональний аналіз конфлікту: предмет, сторони, мотиви і позиції учасників конфлікту. Розглянути функції і дисфункції соціального конфлікту, типологія та класифікація конфліктів.

Запитання для самопідготовки:
^ 1.Зробіть порівняльний аналіз різних дефініцій конфлікту.
2.У чому сутність структурно-функціональної моделі конфлікту?

3.Дайте визначення основних структурних елементів конфлікту.

4.Які існують типології та класифікації конфліктів? Яке їх призначення?

5.Назвіть функціональні наслідки конфлікту.

6.Визначте дисфункціональні наслідки конфлікту.


Тема 4. Динаміка і механізми конфлікту

Ознайомтесь з процесуально-динамічним аналізом конфлікту. Розгляньте загальну схему розвитку конфлікту. Дайте характеристику стадій конфлікту: передконфліктної, конфліктної, постконфліктної стадії. Проведіть аналіз змісту поняття «інцидент». З’ясуйте механізми розвитку конфлікту.

Запитання для самопідготовки:

1.Розкрийте сутність процесуально-динамічного аналізу конфлікту.

2.У чому полягає загальна схема розвитку конфлікту?

3.Дайте характеристику основних стадій розвитку конфлікту.

4.Сформулюйте необхідні та достатні умови виникнення конфлікту.

5.Чим характеризується передконфліктна стадія?

6.Що таке інцидент?

7.У чому сутність ескалації конфлікту?

8.Які існують фази конфліктної взаємодії?

9.Що таке циклічність конфлікту?

10.Як пов’язані етапи, фази конфлікту та можливості його врегулювання?


5. Процес управління конфліктами

Уясніть сутність управління конфліктом. Розберіться з процедурою його діагностики. Навчиться робити кар­тографічний аналіз конфлікту. Проаналізуйте зміст процедур управління конфліктами (прогнозування, попередження і стимулювання, регулювання, роз­в’язання). Зверніть увагу на технології регулювання конфліктів (інформаційні, кому­нікативні, соціально-психологічні, організаційні). Вивчить модель прийняття науково обґрунтованого рішення з управління конфліктами і алгоритм управління конфліктом.

Запитання для самопідготовки:

1.У чому зміст поняття «управління конфліктами»?

2.Які види діяльності включає в себе управління конфліктами?

3.Як вони пов’язані з етапами конфлікту?

4.Які етапи включає регулювання конфлікту?

5.Які існують передумови розв’язання конфліктів?

6.Визначте алгоритм діяльності керівника в процесі управління конфліктами.

7.Що таке нормативні механізми регулювання конфліктів?

8.Які фактори прийняття конструктивних рішень щодо конфлікту є негативними?

9.Перерахуйте принципи управління конфліктами.


^ 6. Методи та форми управління конфліктами

Вивчить принципи і методи управління конфліктами. Уясніть особливості структурних методів управління конфліктами в організації. Проаналізуйте міжособистісні методи управління конфліктами (стилі конфліктної поведінки – поступка, компроміс, консенсус, ухиляння, співробітництво), порівняйте модель стратегії поведінки особистості в конфлікті Томаса-Кілменна. Зверніть увагу на внутрішньоособистісні методи управління конфліктами.

Запитання для самопідготовки:

1.З якого метою проводиться діагностика конфлікту перед початком вироблення рішення?

2.Побудуйте схему діагностики конфлікту.

3.У чому полягає картографічний аналіз конфліктів?

4.Наведіть види діяльності з управління конфліктами і розкрийте їх зміст.

5.Назвіть основні моделі поведінки в конфлікті.

6.Хто розробив двомірну модель стилів конфліктної поведінки?

7.Охарактеризуйте умови, за яких учасник конфлікту обирає: стиль боротьби; стиль відходу, стиль компромісу, стиль поступки; стиль співпраці.

8.Визначте відповідність і розкрийте зміст способів розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів.

9.Наведіть персональні методи управління конфліктами.


Тема 6.Технології управління конфліктами

Зверніть увагу на прогнозування і профілактику конфліктів в організації. Проаналізуйте процес профілактики конфліктів за стратегією управління персоналом, управління компетенцією працівників на рівні організації і на рівні особистості, управління поведінкою особистості для запобігання конфлікту. Зверніть увагу на процес узгодження очікувань в організації. Вивчить сутність понять «підтримка співробітництва», «соціальне партнерство». Проаналізуйте соціально-трудові конфлікти, форми їх протікання та методи подолання.

Запитання для самопідготовки:

1. Назвіть два основні підходи у профілактиці конфліктів.

2. Сформулюйте основні напрями профілактики конфліктів в організації.

3. Визначте зміст профілактики конфліктів за стратегією управління персоналом.

4. Визначте напрями управління компетенцією на рівні організації і на рівні особистості.

5. Які форми підтримки співробітництва ви знаєте?

6. Визначте особливості соціально-трудових конфліктів.


Тема 8. Стратегія розв’язання конфліктів

Уясніть раціонально-інтуїтивну модель оволодіння конфліктною ситуацією (за Дж.Гр.Скотт). Вивчить сутність переговорів, етапи переговорного процесу. Порівняйте позиційні переговори з методом «принципових переговорів» Р. Фішера і У. Юрі. Проаналізуйте моделі поведінки особистості в процесі переговорів. Ознайомтесь з технологіями стратегій і тактик в переговорному процесі. Зверніть увагу на роль медіації в розв’язанні конфліктів.

Запитання для самопідготовки:

1.Визначте основні етапи проведення переговорів.

2.Наведіть варіанти посередництва в переговорному процесі.

3.Перерахуйте і визначте зміст моделей поведінки особистості в переговорному процесі.

4.Що таке раціонально-інтуїтивна модель розв’язання конфліктів Дж.Гр.Скотт?

5.Які існують правила самоконтролю емоцій?


Тема 9. Роль керівника в управлінні конфліктами

Розгляньте керівника з точки зору його ролі у конфлікті: керівник – посередник у конфлікті, керівник – суб’єкт конфлікту. З’ясуйте зв’язок між стилем керівництва та вибором засобів попередження і регулювання конфліктів. Зверніть увагу на особистий приклад керівника в подоланні конфліктів і стресів.

Запитання для самопідготовки:

1.Які стилі керівництва існують?

2.Чи впливає стиль керівництва на динаміку конфліктів в організації?

3.Які особливості має керівник як суб’єкт конфлікту?

4.Які фактори можуть обумовити участь менеджера в конфлікті як його суб’єкта?

5.Що може і повинен робити менеджер як посередник у конфлікті?

6.Чого не можна робити керівнику як суб’єкту конфлікту?

7.Чого не можна робити керівнику як посереднику у конфлікті?

Яке значення має особистий приклад менеджера в подоланні конфліктів і стресів?

9.Які якості керівника мають значення в регулюванні конфліктів?

10.Що таке культура професійної поведінки менеджера?

11.Яке значення для управління конфліктами і стресами має правова культура керівника?

12.З яких етапів складається алгоритм діяльності керівника в процесі управління конфліктом?


^ 10. Психологія особистості в конфлікті

Проаналізуйте особливості поведінки особистості в конфлікті. Вивчить психологічна структура особистості. Порівняйте теорії поведінки особистості у конфліктній взаємодії (К.-Г. Юнг, К.Р. Роджерс, Е. Берн). Уясніть сутність внутрішньоособистісних конфліктів. Ознайомтеся з принципами технології ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті. Зверніть увагу на джерела конфліктів і стреси. Проаналізуйте методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі, особливу увагу зверніть на соціометрію.

Запитання для самопідготовки:

1.Назвіть основні моделі поведінки в конфлікті.

2.Хто розробив двомірну модель стилів конфліктної поведінки?

3.Охарактеризуйте умови, за яких учасник конфлікту обирає: стиль боротьби; стиль відходу; стиль компромісу; стиль поступки; стиль співпраці.

4.Які основні типи конфліктних особистостей ви знаєте?

5.У чому полягає небезпека конформістської моделі поведінки особистості в конфлікті?

6.Які технології ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті ви знаєте?

7.Що таке раціонально-інтуїтивна модель розв’язання конфліктів Дж.Гр.Скотт?

8.Які існують правила самоконтролю емоцій?

9.Які тести досліджують психологію учасників конфлікту?

10.Як можуть вплинути на поведінку особистості і на виникнення конфлікту її нереалізована потреба у самоповазі?


^ 11. Соціологія конфлікту

Проаналізуйте конфлікти в суспільстві: соціальні, економічні, політичні конфлікти, конфлікти духовної сфери. Зверніть увагу на особливості конфліктів в організації. Уясніть суть управлінських конфліктів і специфіку форм їх проявлення (неузгодженість, напруженість, конфронтація). Вивчить причини і методи розв’язання організаційних конфліктів, а також засоби запобігання і розв’язання конфліктів у сфері управління Ознайомтесь зі специфікою глобальних і регіональних конфліктів. Проаналізуйте особливості і передумови сімейних конфліктів.

Запитання для самопідготовки:

1. Які соціологічні концепції конфліктів ви знаєте?

2.Наведіть основні групи конфліктів у суспільстві, охарактеризуйте найбільш типові конфлікти з кожної.

3. Що таке соціальна напруга? Назвіть її прояви.

4. Сформулюйте основні протиріччя у сфері управління.

5. Визначте зміст таких форм конфліктів у сфері управління: неузгодженість, конфронтація, напруженість.

6. Дайте характеристику глобальних і регіональних конфліктів.


ЗМ 1. Загальна теорія конфлікту


Тема 1. Конфліктологія як наука

1. Об’єкт, предмет і задачі конфліктології.

2. Методи дослідження в конфліктології.

3. Зв’язок конфліктології з іншими науками.


1. Конфлікти як суттєва сторона соціальних зв’язків, взаємодії і відносин людей, їх поведінки і вчинків завжди, з незапам’ятних часів приваблювали допитливу увагу людини. Свідоцтва тому – міфологія і релігія різних народів, фольклор і пам’ятки стародавньої літератури, думки античних і середньовічних мислителів, досягнення соціальних і гуманітарних наук.

Люди звиклися з неминучістю конфліктів, що відображається навіть в релігійних текстах. Наприклад, у старогрецькій релігії Зевс постійно конфліктує з іншими богами, з Прометеєм; у християнській релігії Бог прогнав Адама і Єву з раю.

Незважаючи на це, у людей не вмирає надія на приборкання стихії загальної ворожнечі, тому люди завжди прославляли тих, хто славився мистецтвом розв’язання найзаплутаніших суперечок (наприклад, Соломона).

У першому тисячолітті до нашої ери в деяких країнах (Китай, Греція) з’явилися перші спроби узагальнити накопичений практичний досвід і зробити загальні висновки про те, як вирішувати конфлікти; це стало історичною основою сучасної конфліктології, яка тільки в середині ХХ століття набула статусу окремої галузі суспільного знання.

Сьогодні конфліктологія – достатньо розвинена дисципліна, яка спирається на досягнення різних наук.

Конфліктологія є окремою областю суспільствознавства, яка виникла, формувалася і розвивається в даний час. Маючи комплексний характер, конфліктологія знаходиться в руслі поглиблення гуманітарного знання. Її вивчення розширює коло і піднімає планку знань про людину і суспільство, сприяє різносторонньому розумінню проблем соціальної взаємодії, застосуванню ефективних способів їх рішення.

Отже, конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними.

Об’єктом конфліктології є конфлікти в усіх формах їх прояву, а предметом конфліктології – тільки те загальне, головне, що відзначає процес виникнення, розвитку і завершення будь-якого конфлікту.

Науковий підхід ґрунтується на системно організованих, принципово структурованих, методологічно точних знаннях про предмет (в даному випадку – про конфлікти). Будь-яка наука є конструктивною, розрахованою на можливість практичного вживання отриманих знань, на вироблення і впровадження нових проектів. Наукове управління соціальними процесами, у тому числі й регулювання конфліктів, здійснюється на основі аналітичного розрахунку, планомірного і багатобічного впливу на учасників соціальних зв’язків і взаємодій, практичного вживання вивірених наукою рекомендацій.

Серед основних проблем і задач, що стоять перед конфліктологією, фахівці виділяють наступні:

- вивчення основних прикладних аспектів конфліктів різного типу;

- поглиблення змісту самого поняття конфлікту;

- аналіз причин, джерел і умов виникнення конфліктів, їх впливу на рівень організації взаємообумовлених відносин.

- вивчення і інтеграція інформації, яка відноситься до різних галузей наук, що займаються проблемою конфліктів, з широким залученням математичних моделей і комп’ютерних технологій;

- розробка систем контролю і діагностики розвитку конфліктів;

- пошук найефективніших і безболісних шляхів попередження і розв’язання конфліктів.

Конфліктологія як наука має декілька напрямів:

соціально-філософський (охоплює загальні тенденції розвитку конфліктів на макрорівні);

організаційно-соціологічний (вивчає причини і динаміку конфліктів в організаціях, групах, колективах);

індивідуально-психологічний (вивчає психофізичні особливості і характеристики індивідів, їх поведінку в конфлікті).

Специфіка конфліктології полягає в тому, що основна увага приділяється причинам формування і розвитку суперечностей у системі відносин індивідів і груп, їх переростанню в конфлікти; вивчаються шляхи попередження і методи управління конфліктами, що виникають.

Серед вчених немає єдності в розумінні природи конфлікту як соціального явища: одні вважають, що конфлікт – норма в соціальному житті, «безконфліктне суспільство також немислиме, як суха вода», «конфліктів немає тільки на кладовищі», «якщо в житті немає конфліктів, перевірте, чи є у Вас пульс»; інші вчені вважають, що конфлікт – небезпечна хвороба, соціальна патологія і від неї раз і назавжди треба позбавитися, бо попереду – суспільство без конфліктів. В обох випадках критерієм істини є життя: у наш час відбувається лавиноподібне зростання конфліктів, тому незалежно від точки зору признається існування конфліктів. Конфлікти необхідно ретельно вивчати, досліджувати і формулювати рекомендації щодо їх урегулювання, особливо тих конфліктів, які ведуть до руйнувань, до небезпечних наслідків.

Зусилля сучасних конфліктологів концентруються на вирішенні 3 основних проблем:

виявлення сутності конфліктів, їх причин, етапів і учасників;

на основі цього вивчення – визначення методів, формулювання способів регулювання конфліктних ситуацій, а також їх запобігання;

встановлення основних форм конфліктів, їх типологія.

Таким чином, задачі конфліктології носять не тільки теоретичний, але і чисто практичний характер.

Практичне застосування конфліктології викликається вже тією простою життєвою обставиною, що, погоджуючись з твердженням «поганий мир кращий за добру сварку», люди, проте, не можуть уникнути дисгармонії, обходитися без конфліктів. Нерідко конфлікт виявляється не тільки неминучим, але і прийнятним «виходом» з ситуації, що склалася, навряд чи не єдиним способом відновити порушену рівновагу у взаємостосунках людей, дозволити їм дійти згоди щодо сумісних справ, приватних і загальних інтересів, норм поведінки.

Якщо справа йде саме так, потрібно вчитися розпізнавати об’єктивну і суб’єктивну природу конфліктів, їх безпосередні причини і мотиви, орієнтуватися в тому, в яких формах розвиваються конфлікти і якими шляхами вони вирішуються, опановувати мистецтвом управління ними. Ця задача особливо важлива для менеджерів, керівників будь-якого рівня. Можна, мабуть, стверджувати, що для них навчитися правильно поводитися в конфліктних ситуаціях, уміти управляти конфліктами так же обов’язково, як уміння читати і писати.

Конфліктологія необхідна для всіх видів управлінської діяльності. Стосовно менеджменту її основне призначення полягає в тому, щоб спонукати керівника дивитися на конфліктні ситуації «розплющеними очима», не задовольнятися інтуїцією і здоровим глуздом, а керуватися в роботі з людьми визначеними, наукою встановленими правилами та прийомами управління конфліктами.

Універсальність конфліктів, їх широке розповсюдження не дає права їх абсолютизувати. Протиборство зустрічається в житті не частіше, ніж згода. Є постійна зміна війни і миру, спокою і боротьби, конфлікту і консенсусу, в житті зле не існує без добра, щастя – без горя, порядок – без хаосу.

Конфлікт – це порушена згода. Згода – це результат залагодженого конфлікту.
2. Предметом конфліктології є конфлікт. Поняття предмету і методу будь-якої науки тісно пов’язані між собою. Метод – сукупність певних правил, прийомів, норм практичного і теоретичного освоєння дійсності. У кожної науки – свої методи.
Очевидно, що більшість методів, якими користуються при дослідженні конфліктів, запозичені конфліктологією з інших наук. Проте, за ціллю всі методи можна розділити на:

методи вивчення і оцінки особистості – спостереження, опитування, тестування;

методи вивчення і оцінки соціально-психологічних явищ в групах – спостереження, опитування, соціометричний метод;

методи діагностики і аналізу конфліктів – спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності, метод експертного інтерв’ю;

методи управління конфліктами – структурні методи, метод картографії.

Також виділяють методи, що забезпечують збір даних про конфлікти:

перший – структурно-функціональний метод – виявляються основні елементи конфліктної взаємодії і роль кожного з них. Явище розглядається в стані спокою, в статиці. Перевага методу – він допомагає побачити те, що у стані руху не побачити, – склад учасників, причини, межі конфлікту, адже виявлення структурних елементів – найважливіша передумова врегулювання конфлікту. Недолік методу – він досліджує те, чого немає, оскільки конфлікт ніколи не знаходиться в стані спокою;

другий – процесуально-динамічний метод (доповнює структурно-функціональний). Його інструменти – визначення основних етапів, стадій розвитку конфлікту. Динаміка конфлікту може розвиватися по висхідній лінії (ескалація), а може – у напрямі розрядки напруженості;

третій метод – типологізація (класифікація) конфліктів – забезпечує класифікацію їх форм , що допомагає не тільки побачити різні типи конфліктів (сімейні, учбові, міждержавні і т.п.), але й глибоко з’ясувати їх сутність, яка виявляється в різноманітності конфліктів.

Усі три методи лише пояснюють, що таке конфлікт. Важливою задачею науки є не тільки пояснення того, що є, але і того, що буде, тому четвертий – прогнозування – це передбачення можливості конфлікту, можливого майбутнього конфлікту. Прогноз відрізняється від утопій тим, що він спирається на результати структурного, динамічного і типологічного аналізів.

Прогнози можуть бути короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Всі названі методи розраховані на рішення завдань щодо попередження і розв’язання конфліктів на практиці;

п’ятий – метод розв’язання (особливий метод конфліктології, відмінний від інших наук) – основні стратегії і тактика залагоджування конфліктів:

стратегія відходу від конфлікту;

стратегія силового придушення конфлікту;

переговори.


3. Як важлива галузь суспільствознавства і людинознавства конфліктологія виникла і розвивається в даний час у тісному зв’язку з соціальною філософією, соціологією, психологією, політологією, історією, правом, етикою, низкою інших наук. Вона спирається на досягнення цих наук і синтезує те, що безпосередньо відноситься до її предмету.

Зв’язок конфліктології з іншими науками розкривається в двох аспектах. ^ Перший аспект полягає в тому, що конфліктологія спирається на принципи пізнання, які розроблені в рамках інших наук і дозволяють глибше зрозуміти предмет конфліктологічних досліджень. Такими є: принцип всезагального зв’язку, принцип детермінізму, принцип розвитку, системний підхід, принцип соціально-діяльнісного контексту, принцип особистісного підходу і т. ін.

^ Другий аспект полягає в творчому використанні конфліктологією методів дослідження інших наук.

Не можна не наголосити і на зворотньому впливі конфліктології на суміжні науки. Наприклад, конфліктологічні проблеми у сфері міжособистісних відносин стимулюють вирішення багатьох психологічних, соціологічних, правових і етичних проблем, зокрема, проблем спілкування, взаємостосунків, соціально-психологічного клімату і багатьох інших.

Окремо варто зупинитися на зв’язку конфліктології з соціологією конфлікту і психологією конфлікту.

Соціологія конфлікту намагається зрозуміти: чи можливе існування суспільства без конфліктів; чи є конфлікт проявом дисфункції в організації, аномалією в суспільному житті або ж це нормальна, необхідна форма соціальної взаємодії між людьми? Сьогодні ця наука виходить з того, що конфлікт – цілком нормальне явище суспільного життя. Соціум, органи влади і окремі індивіди досягатимуть більш ефективних результатів у своїй діяльності, якщо не ігноруватимуть конфлікти і конфліктні ситуації, а користуватимуться певними правилами, спрямованими на врегулювання конфлікту.

У всіх сучасних концепціях конфлікту міститься твердження, що будь-які дії людей, у тому числі конфліктність, є соціальними, тобто так чи інакше пов’язані з соціальним середовищем. Конфлікт, його причини, форми прояву і способи врегулювання доступні розумінню тільки на основі глибокого з’ясування природи суспільства і людини, закономірностей соціальних відносин і взаємодії людей. При цьому конфлікт завжди пов’язаний із суб’єктивним усвідомленням людьми суперечності своїх інтересів як членів тих або інших соціальних груп. Загострені суперечності породжують відкриті або закриті конфлікти тільки тоді, коли вони люди їх глибоко переживають, усвідомлюють як несумісність інтересів і цілей.

Найважливішою складовою соціального конфлікту є не тільки поведінка, дії, але і внутрішні установки, думки, відчуття, тобто психологія людей. Роботи з психологічної тематики зосередилися головним чином на дослідженні внутрішніх, особистісних, душевних конфліктів, на дослідженні міжособистісних суперечностей. Психологи при аналізі конфлікту виходять з того, що людина об’єктивно виступає в системі багатоманітних і суперечливих якостей. Найважливіше з них – бути суб’єктом, тобто творцем своєї історії, вершителем свого життєвого шляху. Суб’єкт ініціює і здійснює спочатку практичну діяльність, спілкування, поведінку, споглядання та інші види людської активності – вільної, творчої, етичної. При цьому під суб’єктом може розумітися як окрема особа, так і співтовариство людей, об’єднан