Реферат: Модель ведення сільськогосподарського виробництва в умовах Полісся на радіоактивно забруднених землях

Модель ведення сільськогосподарського виробництва в умовах Полісся на радіоактивно забруднених землях


Розробка еколого-безпечної моделі ведення аграрного виробництва в умовах глобальних техногенних катастроф має не тільки регіональне але й всесвітнє значення. Обґрунтування такої моделі можливо здійснити на основі наукових досліджень та створення баз даних, які всебічно характеризують екологічний стан території. Послідуючим етапом дій є виділення земельних масивів, придатних для ведення господарської діяльності та розробка робочого проекту раціонального ведення сільськогосподарського виробництва з метою створення стійкої високопродуктивної агроекосистеми на засадах комплексного застосування технологій в рослинництві і тваринництві, що дозволяють виробляти екологічно безпечну продукцію при невисоких витратах ресурсів промислового походження.

Як відомо, правильний вибір спеціалізації виробничої системи, особливо при радіоактивному забрудненні, найважливіша умова рентабельного ведення сільськогосподарського виробництва при забезпеченні відтворення та покращення екологічного стану природного середовища. Попередні дослідження свідчать, що в умовах радіоактивного забруднення сільськогосподарські тварини є своєрідним фільтром для радіоактивних елементів в системі ґрунт – рослина – тварина – продукти харчування – людина. Це дозволяє припустити доцільність тваринницької спеціалізації землекористування на територіях з невисокими рівнями забруднення радіонуклідами 12.

Дослідження з розробки моделі ведення сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях проводилися за такими напрямками:

Створення бази даних щодо агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів.

Визначення потенціальної фітопродуктивності території, співвідношення природних кормових угідь та пасовищ, тваринництва і кормовиробництва.

Підбір видів тварин, порід, культур найбільш адаптованих до місцевих умов з точки зору продуктивності з урахуванням рівнів та характеру забруднення радіонуклідами ґрунтового покриву.

Розробка та реалізація на практиці діючої моделі аграрної виробничої системи стосовно умов Чорнобильської зони відчуження.

Об’єкти досліджень – полігон “Куповате”, що територіально займає південно-східний сектор Зони Відчуження та дослідне господарство (ДГ) “Куповате” дослідного спеціалізованого науково-виробничого “Екоцентру” в ЗВ Міністерства України з надзвичайних ситуацій (рис. 8.11).

^ Характеристика об’єкту досліджень.

Фізико-географічне положення та геолого-геоморфологічна структура. Територія полігону “Куповате” розташована в межах північної частини Нижньотетерівського та південної частини Нижньоузького фізико-географічних районів фізико-географічної області Київське Полісся зони мішаних лісів. Ці райони знаходяться відповідно в нижній течії річок Тетерів та Уж на правому березі річки Прип’ять та Київського водосховища. Вказана територія є нижньою частиною схилу Українського кристалічного щита до Дніпровсько-Донецької западини. Кристалічні породи тут вкриті товщею осадочних порід і ніде не оголюються, а глибина їх залягання становить біля 300 м. На кристалічній основі залягають морські відклади мезозою і палеогену, континентальні утворення неогену і антропогену.

Місцевість розчленована річковими долинами та балками. Досить широко розвинуті еолові утворення - піщані пагорби, вали та дюни висотою 3-6м, а також замкнені плоскі пониження овальної форми, які заповнюються на весні талими водами та атмосферними опадами при випаданні злив.

Територія полігону “Куповате” являє собою рівнину, яка понижується з південного заходу на північний схід. Південна та західна частини території полігону являють собою надзаплавну терасу річки Прип’ять. На півдні полігону абсолютні висоти коливаються в межах від 120 до 125 метрів, а на заході - від 115 до 125 метрів. На захід від північної околиці с. Опачичі простяглася смуга пагорбів, де абсолютні висоти коливаються від 125 до 136 метрів. Північно-східна та східна частини полігону “Куповате” являють собою заплаву річки Прип’ять. Межа між терасою і заплавою чітко просліджу­ється у вигляді крутого схилу на східній околиці с. Опачичі. Територія заплави має вирівняну поверхню з невеличкими підвищеннями та пониженнями. Абсолютні висоти тут коливаються в межах від 102,8 до 106 метрів.

^ Кліматичні умови. Клімат досліджуваного району помірно-континентальний. М’яка зима з відлигами – вдень переважна температура -2 – -40С, вночі – -5 – -70С (абсолютний мінімум -320С). Сніговий покрив потужністю 15-30 см встановлюється у другій половині грудня, ґрунт промерзає на глибину 30-60 см.

Літо тепле, з переважанням денної темпе­ратури повітря 21-230С (абсолютний максимум 390С), нічної 15-170С. Опади випадають у вигляді корот­кочасних злив, часто з грозами. Інтенсивність цих злив до 10,2 мм/хв., тривалість до 75 хв., найбільша норма добових опадів – 170 мм.

Вітри на протязі року переважають західні, північно-західні та південно-східні. Швидкість вітру 2,0-3,5 м/с.

Атмосферні опади характеризуються за даними метеостанції Чорнобиль. На основі 60-річного ряду спостережень статистично розраховані криві забезпеченості для річних значень атмосферних опадів та для значень вегетаційного періоду. Для річних значень норма опадів складає 546мм, коефіцієнт варіації – 0,217, коефіцієнт асиметрії – 0,017. Для вегетаційного періоду норма – 296 мм, коефіцієнт варіації – 0,264, коефіцієнт асиметрії – 0,17.

Аналізуючи матеріали метеостанції Чорнобиль, слід звернути увагу на певні зміни у випадінні атмосферних опадів за період після аварії на ЧАЕС. По-перше, відзначене збільшення річної норми опадів за після аварійний період 1987-1998 рр. до 585 мм проти 536 мм за 1936-1985рр., тобто на 8,4%, а у порівнянні із середньобагаторічними за весь період спостережень (1936-1998рр.) – на 6,7%. Крім того, відзначені відхилення у розподілі місячних опадів, а саме – збільшення опадів у літні місяці за рахунок зимових. Це призвело до збільшення опадів за вегетаційний період до 335мм проти 287мм, тобто на 14,3%, порівняно із середньобагаторічними опадами за увесь період спостережень на 11,5% (335 проти 296,4мм).

Одним із вірогідних чинників, що викликав зміни такої важливої кліматичної характеристики, як норма опадів за післяаварійний період, може бути збільшення випаровування з підтоплених територій, у тому числі і підтоплених територій меліоративних систем. Виявлені закономірності потребують більш детального розгляду і можуть слугувати обґрунтуванням необхідності реабілітації меліоративних систем зони відчуження.

^ Ландшафтна структура території. В ландшафтному відношенні територія полігону “Куповате” досить неоднорідна. Найвищими в гіпсометричному відношенні ландшафтами досліджуваної території є ландшафти високих, дуже горбистих напірно-моренних гряд на малопотужних пилуватих водно-льодовикових пісках з дерново-підзолистими пилувато-піщаними ґрунтами під сосновими лісами культурного походження та дубово-грабовими лісами. Вони простяглися вузькою смугою від с. Кам’янка до західної окраїни с. Опачичі. В межах цього типу ландшафту зустрічаються підвищені ділянки з дерново-підзолистими пилувато-піщаними слабозмитими ґрунтами під рідколіссям дуба, сосни та берези.

Нижче положення займають вирівняні моренно-воднольодовикові рівнини, складені пилуватими пісками, з дерново-слабопідзолистими пилувато-піщаними ґрунтами. Вони знаходяться в південно-західній частині полігону і займають майже половину його території. Велика частина цих територій знаходиться під суцільним згарищем на місці колишніх соснових лісів. Також значні території зайняті сосновими лісами з ознаками низової пожежі, дубовими та сосновими лісами, які не зазнали впливу пожежі. Крім того на південь від с. Опачичі є ділянки цього типу ландшафту, зайняті полями, на яких сільськогосподарська діяльність ведеться зараз, а на захід від с. Куповате – ділянки на яких вона проводилась в минулому до аварії. В межах цього типу ландшафту також зустрічаються підвищені ділянки з дерново-слабопідзолистими слабозмитими пилувато-піщаними ґрунтами, як розорані, так і зайняті сосновими лісами і суцільними згарищами на місці колишніх соснових лісів.

Ще нижче знаходяться ландшафти слабогорбистих піднятих терас великих річок на древньоалювіальних пісках та супісках з дерново-слабопідзолистими піщаними та супіщаними ґрунтами. Вони зайняті в основному сосновими лісами, а також суцільними згарищами на місці колишніх соснових лісів. Також зустрічаються ділянки якs в минулому знаходилися у сільськогосподарському використанні.

В межах цього типу ландшафту зустрічаються підвищення з дерново-слабопідзолистими слабозмитими піщаними та супіщаними ґрунтами під сосновими лісами і суцільним згарищем на місці колишніх соснових лісів, а також западини з дерново-слабопідзолистими глеюватими піщаними та супіщаними ґрунтами під вільхово-березовими лісами, які в деяких місцях заболочені. Ландшафти терас та заплав розділені ландшафтами пологих схилів на воднольодовикових та древньоалювіальних пісках та супісках з дерново-слабопідзолистими слабозмитими піщаними та супіщаними ґрунтами. В межах схилів зустрічаються ландшафти неглибоких балок з дерново-слабопідзолистими оглеєними змито-намитими піщаними та супіщаними ґрунтами.

Найнижче знаходяться ландшафти заплав. Вони поділяються на ландшафти високих сегментно-гривистих піщаних заплав великих річок на сучасних алювіальних відкладах з заплавними дерновими опідзоленими піщаними ґрунтами та ландшафти понижених заплав великих річок, складені різнопотужними низинними торфами з заплавно-болотними піщаними та супіщаними ґрунтами. Вони поширені на північному-сході та сході території полігону. Перший тип заплавних ландшафтів зайнятий як сосновими, сосново-березовими та вільхово-березовими лісами, так і вологими різнотравними луками. В межах нього зустрічаються дюноподібні пагорби з заплавними дерновими опідзоленими піщаними слабозмитими ґрунтами під сосновими лісами і луками, а також міжгривні пониження з заплавними дерновими опідзоленими глеюватими піщаними ґрунтами під березовим рідколіссям, вологими різнотравними луками та болотною рослинністю.

Другий тип заплавних ландшафтів переважно вкритий болотною рослинністю в межах якої зустрічаються невеликі ділянки зайняті рідколіссям берези. Крім того слід згадати про ландшафти островів на р. Прип’ять та Київському водосховищі на сучасних алювіальних відкладах з лугово-болотними піщаними ґрунтами під різнотравними луками, чагарниками та болотною рослинністю.

До аварії на Чорнобильській АЕС майже половину досліджуваної території займали агроландшафти з високою розораністю територій. За колишнім колгоспом Ім. 1-го Травня, територія якого і є об’єктом дослідження, було закріплено 4458,5 га, сільськогосподарських угідь з них – 2421,3 га, ріллі – 2104,0 га, сінокосів та пасовищ на осушених землях – 317,3 га, лісових пасовищ – 11,7 га. Осушені землі займали 1725,8 га. Рілля використовувалася в системі 4-х сівозмін: польової (584,1 га), люпинової (185,0 га), прифермської (345,6 га) і кормової (989,3 га). На даний час в ріллі використовується з польової сівозміни поле № 3 (47,5 га) і поле № 4 (49,2 га). В результаті обстеження ступеню радіоактивного забруднення встановлено, що на мінеральних ґрунтах під ріллю є можливість додатково використати поля № 2-5 і частково № 6 люпинової сівозміни (144,7 га), поля № 5-7, 9 польової сівозміни (252,3 га), а також частину поля № 9 кормової сівозміни площею 107,8 га. Поля 1, 2 і 8 польової сівозміни загальною площею 200,2 га виведені під лісопосадки. Для сільськогосподарського використання поля №1 і частини поля № 6 люпинової сівозміни, загальною, площею 63,3 га, потребує розчистки від завалів горілого лісу.

Кормова та прифермська сівозміни загальною площею 1334,9 га були розміщені на осушених землях і в даний час в зв’язку з тим, що меліоративна система не діє, вони не придатні для вирощування сільськогосподарської продукції. Частково використовується як сінокоси і пасовища поле № 9 кормової сівозміни площею 107,8 га.

І останнім типом ландшафтів на території полігону є селітебні ландшафти, тобто території, зайняті населеними пунктами Плютовище, Опачичи, Кам’янка, Оташів, Куповате і Городище, мешканці яких виселені після аварії на ЧАЕС.

Ґрунти. На території полігону “Куповате” переважають дерново-підзолисті ґрунти, які неоднорідні за механічним складом та ступенем підзолистості. Вони поширені майже на всій території надзаплавної тераси, тобто в південній, центральній та західній частинах території полігону. Найбільші площі тут вкриті такими двома типами дерново-підзолистих ґрунтів: 1) дерново-підзолисті, приховано-підзолисті, підзолисто-дернові піщані ґрунти та їх глеюваті відміни на воднольодовикових і давньоалювіальних відкладах слабохвилястих дренованих зандрових рівнин і давніх терас; 2) дерново-підзолисті і підзолисто-дернові піщані ґрунти та їх глеюваті відміни на давньоалювіальних і воднольодовикових відкладах, підстелених мореною слабохвилястих слабодренованих зандрових рівнин і давніх терас. В східній та північно-східній частині землекористування господарства переважають дернові та болотні ґрунти.

^ Агрохімічна характеристика ґрунтів. На території господарства одним з переважаючих типів ґрунтів є дерново-підзолисті глинисто-піщані. По вмісту гумусу вони відносяться до малогумусних ґрунтів з середньою його кількістю 1,3-1,5 %. Вміст рухомого фосфору складає 8,5 мг/100 г (за Кірсановим), обмінного калію - 7,0 мг/100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину переважно кисла: рН – 4,5-5,0, гідролітична кислотність – 3,5, сума ввібраних основ – 2,6-5,0 мг.-екв/100 г ґрунту (табл.8.28).

Торф’яно-болотні осушені ґрунти займають близько 25 відсотків сільськогосподарських угідь. Агрохімічна характеристика 0-20 см шару торф'яно-болотних осушених ґрунтів така: вміст рухомого фосфору до 11 мг/100 г, обмінного калію 7 мг/100 г ґрунту (по Кирсанову), рН сольове 5-5,5, гідролітична кислотність 2-3 мг-екв/100 г ґрунту.

Широко поширені на досліджуваній території дернові піщані ґрунти. Їм притаманний вміст гумусу 0,5-1,1 %, азоту сполук, які легко гідролізуються – 75,6-81,2 мг/кг, рухомого фосфору 4,0-7,0 мг/100 г, обмінного калію 4-9 мг/100 г ґрунту, рН сольове 4-5, гідролітична кислотність 2-3 мг-екв/100 г, сума увібраних основ 1-4 мг-екв/100 г ґрунту.

Агрохімічна характеристика ґрунтів контурів колишніх польової, люпинової і кормової сівозмін, придатних для вирощування рослинницької продукції більш детально наведена в табл. 8.28.

^ Забруднення радіонуклідами та важкими металами. Обстеження сільгоспугідь проведено в відповідності з “Методическими рекомендациями по отбору проб почвы для радиоизотопного анализа при обследовании сельхозугодий” [14]. За топооснову при проведенні робіт був прийнятий план землекористування господарства КСП ім. 1 Травня масштабу 1:25 000.


Таблиця 8.28 – Агрохімічні показники полів і контурів, що використовуються та придатних для вирощування сільськогосподарських культур


Сіво-

зміна

№

кон-

туру

Площа конту-

ру, га

Вміст в ґрунті

рН

гумус, %

азот, гід.

мг/100 г

фосфор,

мг/100 г

калій, мг/100 г

Польова



66,4

0,94

6,8

6,0

8,9

4,7



50,5

1,06

5,3

5,5

6,2

5,0



102,2

0,86

5,3

10,3

4,0

4,0



75,9

0,54

4,2

7,8

4,5

4,1



26,0

0,48

4,4

7,5

5,5

3,9



25,9

1,12

5,3

6,9

5,8

5,2

Люпинова



33

0,54

3,5

8,1

2,8

3,8



21,4

0,43

3,2

10,8

2,2

3,8



35,4

0,54

3,5

8,3

2,1

3,8



10

0,47

2,8

7,5

1,2

3,7

Кормова



17,9

9,10

33,5

2,9

7,0

4,2



15,9

9,76

25,2

6,6

7,0

5,1



13,2

6,93

29,4

10,9

3,0

5,4



10,5

6,38

24,1

10,6

2,0

5,1



14,8

7,36

24,1

8,1

3,0

4,9



21,1

6,88

23,5

9,3

3,0

5,4



14,4

5,13

23,2

10,6

5,0

4,9


Виходячи з масштабу зйомки, на кожному з контурів проведені виміри - та - фону по галсам через 250 м, така ж відстань витримувалась і між точками пробовідбору на кожному з галсів. В разі необхідності (аномальні значення однієї з величин) аномальна зона була оконтурена. В кожній з таких точок відібрані додаткові проби ґрунту.

З результатами досліджень встановлено відносно невеликі рівні радіоактивного забруднення досліджуваної території. Так, інтенсивність гама-випромінювання на території полігону коливається у межах від 7 до 80 мкР/год. Найбільші дози гама-випромінювання зафіксовано в північній частині полігону в районі с. Плютовище. В лісах, які займають західну, північну та північно-східну частину полігону, інтенсивність гама-випромінювання змінюється від 25 до 45 мкР/год. В східній частині полігону, в межах заплави р. Прип’ять інтенсивність гама-випромінювання зменшується до 15-25 мкР/год. Найнижча інтенсивність гама-випромінювання (7-20 мкР/год) спостерігається в центральній та південній частинах полігону, тобто на землях, що використовуються як сільськогосподарські угіддя (табл. 8.29). Значна територія за межами меліоративної системи не обстежувалась через її підтоплення і заболоченість.


Таблиця 8.29 – Радіоактивне забруднення та вміст мікроелементів і важких металів, ДГ “Куповате”


Cі-

во-

змі-

на

№

кон-

туру

Площа конту-

ру

ПЕД 0,03м

ПЕД 1м

β, част/ см2  хв.

Сs137, Бк/кг

Cu

Zn

Mg

Pb

мкр/ год

мг/кг

Польова

1

66,4

17

15

12

668,1

0,96

2,88

62,0

2,55

2

50,5

18

16

16

642,1

0,84

2,97

203,4

2,35

3

102,2

15

13

10

343,6

0,64

2,05

130,6

2,70

4

75,9

16

15

11

292,7

0,64

1,82

150,2

2,80

5

26,0

14

15

11

422,2

0,84

3,40

148,0

2,75

6

25,9

11

11

9

288,7

0,84

3,40

148,0

2,75

Люпинова

1

33,0

20

21

7

299,1

0,29

1,42

152,5

1,70

2

21,4

16

18

5

621,3

0,60

2,28

199,8

2,85

3

35,4

22

22

5

298,9

0,42

2,76

183,1

3,60

4

10,0

21

21

6

301,5

0,37

2,07

214,8

2,50

Кормова

1

17,9

14

13

6

361,4

1,62

8,00

117,6

12,05

2

15,9

14

14

8

892,1

3,78

13,68

157,8

8,45

3

13,2

14

14

6

446,6

1,15

5,07

119,7

4,95

4

10,5

15,9

9

9

688,9

1,01

4,34

108,6

3,20

5

14,8

14

14

8

550,3

1,03

4,68

75,0

3,20

6

21,1

14

13

8

414,2

1,19

4,37

120,2

3,10

7

14,4

16

14

6

566,4

0,74

3,86

77,0

2,65


Інтенсивність бета-випромінювання на території полігону коливається в межах від 2 до 100 част./см2  хв. Розподіл бета-випромінювання майже в усьому аналогічний розподілу гама-випромінювання. Але найвищі його значення зустрічаються не тільки на півночі території полігону, а й в центральному, східному та південно-західному його секторах.

Забруднення ґрунтів полігону “Куповате” цезієм-137 коливається в межах від 300 до 900 Бк/кг, стронцієм-90 – 70-130 Бк/кг. Найвищі значення активності цезію-137 зафіксовано на півночі полігону, середні – в центральній його частині, а найнижчі в південному та південно-західному секторах.

Вміст важких металів у ґрунті не перевищував ГДК [15]. Дослідження показали, що рівень вмісту міді знаходиться в межах від 0,29 до 3,78 мг/кг при ГДК – 100 мг/кг, цинку – від 1,34 до 13,68 мг/кг при ГДК – 300 мг/кг, марганцю – від 20,4 до 307,6 мг/кг при ГДК – 1500 мг/кг; свинцю – від 1,70 до 12,05 мг/кг при ГДК – 100 мг/кг.

Таким чином, проведені дослідження показали, що за показниками родючості і забруднення досліджувані ґрунти цілком придатні для вирощування майже всіх сільськогосподарських культур з метою отримання рослинницької продукції належної якості (табл.8.30). Виключенням може бути тільки люпин, оскільки гранично допустима щільність забруднення дерново-підзолистого ґрунту при його вирощуванні не повинна перевищувати 1 Кі/км2, тоді як фактичні показники забруднення радіоцезієм складає 1-3 Кі/км2. З іншого боку це найцінніша бобова культура Полісся, що дає значний вихід сирого протеїну, вкрай необхідного для збалансованої годівлі сільськогосподарських тварин, а також забезпечує додаткове залучення біологічного азоту. Тому, потрібна розробка спеціальної технології вирощування люпину, яка забезпечувала б зменшення коефіцієнтів переходу радіонуклідів в наземну частину урожаю до безпечного рівня.

^ Формування виробничої системи на базі ДГ "Куповате". Дослідження і розробка моделі ведення сільськогосподарського виробництва здійснювалась за допомогою ІОК “Агросистема”.
^ Таблиця 8.30 – Гранично допустима щільність забруднення радіоцезієм дерново-підзолистого ґрунту при вирощуванні сільськогосподарських культур [16]


Культура
Щільність забруднення

КБк/м2

Ки/км2

Кукурудза

2466

66,7

Ячмінь

2643

71,4

Пшениця озима

2056

55,6
^ Пшениця яра
2312

62,5

Тритікале

1423

38,5

Просо

1233

33,3

Жито

1276

34,5

Овес

385

10,4

Гречка

255

6,9

Боби

278

7,5

Соя

262

7,1

Горох

296

8,0

Віка

243

6,6

Люпин

38

1,0


В результаті відпрацьовано декілька перспективних варіантів робочих проектів розвитку ДГ “Куповате”. Один з варіантів заснований на пріоритеті розвитку галузі м’ясного скотарства, оскільки така спеціалізація вважається одныэю з найбільш перспективних для зони Полісся на територіях забруднених радіонуклідами. Для реалізації цього положення в дослідне господарство було завезено 30 голів ВРХ Поліської м’ясної породи, пристосованої до природно-кліматичних умов і кормових ресурсів Полісся України (рис. 8.12).

В порівнянні з молочним, м’ясне скотарство потребує значно менших витрат ресурсів, оскільки тварини м’ясного напрямку продуктивності більше 7 місяців на рік перебувають на природних пасовищах, де затрати на їх утримання і вирощування мінімальні. В стійловий період раціони їх годівлі насичені грубими і соковитими кормами при незначній питомій вазі концентратів. Раціон годівлі м’ясних корів розраховується на 100 кг живої маси тварин і становить для сухостійних тварин: грубих кормів – 1,6-2 кг, силосу або сінажу – 1,6-1,8 кг, концентрованих кормів – 0,2-0,3 кг; для лактуючих: грубих кормів – 1,8-2 кг, силосу – 3,6-3,8 кг, концкормів – до 0,3 кг; структура раціону телиць: грубих кормів – 35-40 %, соковитих – 40-45 % і концентрованих – 20 %; для племінних бугайців: сіна – 25-30 %, соковитих кормів – 25-30%, концентрованих кормів – 40-45 %; для молодняку на відгодівлі: грубих кормів – 20-25%, соковитих 35-40 %, концкормів – 38-48 %; підгодівля підсисних телят концентратами і сіном проводиться з розрахунку на 100 кг живої маси теляти, або 0,35-0,40 к.о. на голову щодоби в період до 3-місячного віку; від 4 до 6-місячного – 1,4-2,8 к. о., від 7 до 9-місячного – 3,3-3,8 к. о. На одну к. о. в раціоні має бути перетравного протеїну: до 3-місячного віку – 130 г, у віці 4-6 місяців – 115 і 7-9 місячного віку – 110 г.

Система вирощування молодняку передбачає отримання середньо добових приростів живої маси: для теличок – 700-750 г, нетелів – 700 г, бугайців на відгодівлі (6-15міс.) – 900-950 г. Утримання молодняка – групове, безприв’язне, на вигульно-кормових майданчиках за наявності приміщень або навісів легкого типу. Технологія вирощування поголів’я передбачає утримання тварин на глибокій підстилці, яка замінюється один раз на рік.

В подальшому передбачається планомірне розширення поголів’я ВРХ. В зв’язку з цим планування виробничої діяльності ДГ “Куповате” буде здійснюватися на основі аналізу наступних етапів (моделей) його розвитку.

Варіант 1 – фактичні показники 2001р. – поголів’я сільськогосподарських тварин складає 86 умовних голів, або 19 на 100 га сільськогосподарських угідь; площа ріллі – 150га, площа природних кормових угідь 107,8 га.

Варіант 2 – перехідний план на 2003 р. – поголів’я – 29,4 умовних голів на 100 га сільськогосподарських угідь; площа ріллі – 344,9 га, продуктивність рослинництва – 24 ц к.о./га; вміст перетравного протеїну – 107 г/к.о.

Варіант 3 – план на 2005 р. – поголів’я – 43,3 умовних голів на 100 га ріллі; площа ріллі – 395,1 га; продуктивність рослинництва 35,2 ц к.о./га; вміст перетравного протеїну – 105,2 г/к.о.

Проект розвитку господарства передбачає поступове зростання чисельності поголів’я ВРХ з 45 умовних голів в 2001 рік до 178 в 2005 році. Нині в ДГ “Куповате” окрім 45 умовних голів ВРХ налічується 41 умовна голова свиней (табл.8.31). Зростання їх чисельності не планується.


Таблиця 8.31 – Заплановане по роках збільшення поголів’я тварин

в перерахунку на умовні голови (у. г.)


Вид та група тварин

Середньорічне

поголів’я

Коефіцієнт

переводу

Умовних голів

Вар.1 2001р

Вар.2 2003р

Вар.3 2005р

Вар.1 2001 р.

Вар.2 2003 р.

Вар.3 2005 р.

Корови

23

70

120

1,000

23

70

120

Нетелi

17

8

20

0,610

11

5

13

Молодняк

32

50

132

0,330

11

17

44

Всього ВРХ

72

128

272




45

92

178

Свиноматки

31

31

31

0,470

15

15

15

Свинi

102

102

102

0,250

26

26

26

Всього свиней

133

133

133




41

41

41

Конi

0

0

0

1,000

0

0

0

Всього, у. г.

-

-

-

-

86

133

218

Всього, у. г./100 га

-

-

-

-

19

29,4

43,3


Кормовиробництво. Для забезпечення повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин з розрахунку на їх середньодобовий приріст ваги (ВРХ 850-900 г, свиней – 800-900 г) потреба в кормах для корів складає 37, для нетелів – 31, для молодняка ВРХ – 28, для свиноматок – 10, для свиней на відгодівлі – 7 ц к.о. на 1 голову (табл.8.32).

Результати розрахунків, проведених за допомогою блоку програмного комплексу “Кормовиробництво” показали, що для забезпечення запланованих раціонів годівлі в стійловий період 2001-2002 рр. необхідно було б заготувати 347 т к.о, в т.ч. концентрованих кормів в натурі 121 т, сіна – 22 т, сінажу – 37 т, силосу – 65 т. Фактично валовий збір зернових в 2001році становив 64 т, що достатньо тільки для проведення посіву під урожай 2002 року. Заготівля грубих кормів склала: сіна – 82 т, сінаж не заготовлявся. Таким чином, існує досить гострий дефіцит кормів на 2001 р.

Необхідно відзначити, що забезпечення зеленими кормами в необхідній кількості в теплу пору 2001 року відбувалось при випасанні ВРХ на лузі. При запланованому збільшенні поголів’я ВРХ зростає і потреба в зелених кормах, хоча при науково-обґрунтованому веденні пасовищезміни є можливість обмежитися тільки випасом тварин без використання ріллі для створення зеленого конвеєра. Отже орні землі необхідно залучати тільки для виробництва кормів, що будуть використовуватися під час стійлового періоду. В подальшому при збільшенні потреби в кормах в 2003 році до 555 т к.о, а в 2005 – до 1036 т к.о. необхідно на основі науково-обґрунтованої структури кормових культур створити міцну кормову базу. Для цього необхідно впровадити в ДГ

Таблиця 8.32 – Потреба в кормах по роках в ДГ “Куповате”

Група тварин

Поголів’я

К. од. на 1 гол.

К. од., т

Концент-

рати

Сіно

Сінаж

Солома

Корене-

плоди

Силос

З/корми

Молоко

Сироватка

к.

од

%

к. од

%

к.

од

%

к. од

%

к.од

%

к.

од

%

к.

од

%

к.

од

%

к.од

%

2001 р.

Корови

23

37,0

85

26

30

9

10

10

12

3

3

4

5

19

22

20

23

0

0

0

0

Нетелi

17

31,0

53

11

20

4

7

6

12

3

5

3

5

18

35

11

20

2

3

3

5

Молодняк

32

28,0

90

16

18

4

5

11

12

4

5

1

1

18

20

18

20

3

3

4

5

Свиноматки

31

10,0

31

25

80

1

3

2

5

1

2

1

2

0

1

2

5

0

1

3

10

Свинi

102

7,0

71

50

70

2

3

4

5

1

2

1

1

1

1

4

5

4

5

7

10

Всього кормів, т







330




127




20




32




12




9




56




53




8




17

Страховий фонд, т




17

0

0

2

10

5

15

2

15

0

0

0

8

15

0

0

0

0

0

0

Потреба в кормах, т







347




127




22




37




13




9




65




53




8




17

Всього в натурі, т













121




44




98




52




51




323




295




24




134

2003 р.

Корови

70

37,0

259

78

30

26

10

31

12

8

3

13

5

57

22

60

23

0

0

0

0

Нетелi

8

31,0

25

5

20

2

7

3

12

1

5

1

5

9

35

5

20

1

3

1

5

Молодняк

50

28,0

140

25

18

7

5

17

12

7

5

1

1

28

20

28

20

4

3

7

5

Свиноматки

31

10,0

31

25

80

1

3

2

5

1

2

1

2

0

1

2

5

0

1

3

10

Свинi

102

7,0

71

50

70

2

3

4

5

1

2

1

1

1

1

4

5

4

5

7

10

Всього кормів, т







526




183




38




56




18




17




95




98




9




18

Страховий фонд, т




29

0

0

4

10

8

15

3

15

0

0




14

15

0

0

0

0

0

0

Потреба в кормах, т







555




183




41




64




21




17




109




98




9




18

Всього в натурі, т













174




85




169




80




94




544




542




26




142

2005 р.

Корови

120

37,0

444

133

30

44

10

53

12

13

3

22

5

98

22

102

23

0

0

0

0

Нетелi

20

31,0

62

12

20

4

7

7

12

3

5

3

5

22

35

12

20

2

3

3

5

Молодняк

132

28,0

370

67

18

18

5

44

12

18

5

4

1

74

20

74

20

11

3

18

5

Свиноматки

31

10,0

31

25

80

1

3

2

5

1

2

1

2

0

1

2

5

0

1

3

10

Свинi

102

7,0

71

50

70

2

3

4

5

1

2

1

1

1

1

4

5

4

5

7

10

Всього кормів, т







978




287




70




110




37




30




194




194




17




32

Страховий фонд, т




58

0

0

7

10

17

15

6

15

0

0




29

15

0

0

0

0

0

0

Потреба в кормах, т







1036




287




77




127




42




30




223




194




17




32

Всього в натурі, т













273




158




333




163




168




1117




1075




49




245


“Куповате” технологію вирощування кукурудзи на силос, бобових багаторічних трав, коренеплодів і в подальшому поетапно розширювати площу посіву цих кормових культур, довівши її в 2005 році відповідно до 50, 45 та 5-6 га (табл.. 8.33).


Таблиця 8.33 – Динаміка структури кормових культур в ДГ “Куповате”, га


Культури

2001 р.

2003 р.

2005 р.

Кормові всього

34,9

62,8

136,5

Кукурудза

20,6

36,4

76,3

на силос

20,2

34,0

69,8

на зелений корм

0,5

2,4

6,4

Кормовий буряк

1,7

3,1

5,6

Багаторічні трави

12,3

21,2

43,7

на сіно

0,0

0,0

2,0

на сінаж

12,3

21,2

41,7

на зелений корм

0,0

0,0

0,0

Однорічні трави на з/корм

0,3

2,1

11,0

Озимі проміжні на з/корм

0,4

0,7

1,5

Післяукісні на з/корм

1,0

3,0

7,3

Післяжнивні на з/корм

4,6

9,5

20,1

Природні кормові угіддя

107,8

107,8

107,8

на сіно

59,2

59,2

59,2