Реферат: Тема магістерської роботи

КАРТКА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ


Автор: Тітенко Інна Валентинівна

Тема магістерської роботи: «Методика та організація обліку і контролю основних засобів» (на прикладі ТОВ «Вільнянка» Оріхівського району Запорізької області, ТОВ «Мала Токмачка» Оріхівського району Запорізької області)

УДК: 657.6:658.2 (477.64)


Спеціальність: 8.050106 – «Облік і аудит»


Спеціалізація (дослідницька, виробнича, управлінська): виробнича


ННІ Бізнесу


Кафедра: Бухгалтерського обліку і аудиту


Форма навчання: денна ( стаціонар)


^ Науковий керівник (ПІБ, науковий ступінь, вчене звання):

к.е.н., професор Л.С.Шатковська

Коротка анотація: В магістерській роботі розкрита економічна суть основних засобів як об'єкту обліку. За фактичними даними базового господарства ( зроблена оцінка стану обліку і контролю основних засобів на належному професійному рівні. Обгрунтовані пропозиції з удосконалення обліку і внутрішньогосподарського контролю основних засобів


Науковий керівник

к.е.н., професор _______________________ Л.С.Шатковська

(підпис)


^ МАГІСТЕРСЬКА робота
05.01.07. – МР. 214 «С» 2011 01.26. 017 ПЗ
ТІТЕНКО ІННИ ВАЛЕНТИНІВНИ
2011




^ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО – НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ
Економічний факультет

УДК: 657.6:658.2 (477.64)

^ ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри

бухгалтерського обліку і аудиту

д.е.н., професор ____________Калюга Є.В.

(підпис)


“____”__________________ 2011 р.


^ МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА


на тему:


«Методика та організація обліку і контролю основних засобів»


( на прикладі ТОВ «Вільнянка» Оріхівського району Запорізької області, ТОВ «Мала Токмачка» Оріхівського району Запорізької області)

спеціальність: 8.050106 – «Облік і аудит»

програма: « Методика та організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в управлінні діяльністю підприємств агропромислового виробництва»

спеціалізація: виробнича
Виконала ________________________ І.В.Тітенко
(підпис)

Науковий керівник

к.е.н., професор _______________________ Л.С.Шатковська

(підпис)

Керівник магістерської

програми,д.е.н., професор ________________________ Л.К. Сук

(підпис)

Деканат _____________________________________


2011


^ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО - НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ
Економічний факультет


Завідувач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту

д.е.н., професор ____________Калюга Є.В.

(підпис)

“_____”__________________ 2010 р.

^ З А В Д А Н Н Я
до виконання магістерської роботи

студенту (слухачу) Тітенко Інні Валентинівні

спеціальність: 8.050106 – «Облік і аудит»

програма: « Методика та організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в управлінні діяльністю підприємств агропромислового виробництва»

спеціалізація: виробнича

тема роботи: «Методика та організація обліку і контролю основних засобів» ( на прикладі ТОВ «Вільнянка» Оріхівського району Запорізької області, ТОВ «Мала Токмачка» Оріхівського району Запорізької області)


Затвержена наказом ректора НУБІП України від 26.01.2011 р. № 214 «С»

Термін здачі студентом завершеної роботи на кафедру ________________

Рік, місяць,число

Вихідні дані до роботи : законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних вчених, дані первинних та зведених документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності


Перелік питань, що підлягають дослідженню:

1. Теоретичні засади обліку і контролю основних засобів

2. Облік наявності та руху основних засобів

3. Методика контролю основних засобів


Дата видачі завдання _______________________


Керівник бакалаврської роботи,

к.е.н., професор ____________________ Л.С. Шатковська

Підпис
Завдання прийняв до виконання ____________________ І.В.Тітенко
Підпис


^ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН


Пор. №

Назва етапів випускної магістерської роботи

Термін

виконання етапів

Примітка

1.

Вибір теми, вивчення літературних джерел та складання плану роботи

До 01.10.10




2.

Підготовка першого розділу роботи та подання її керівнику

До 22.12.10




3.

Підготовка другого розділу роботи та подання її керівнику

До 24.02.11




4.

Підготовка третього розділу роботи та подання її керівнику

До 30.03.11




5.

Підготовка вступу та висновків

До 22.04.11




6.

Доопрацювання роботи з урахуванням зауважень керівника

До 20.05.11




7.

Отримання відгуку керівника роботи

До 24.05.11




8.

Отримання зовнішньої рецензії та попередній захист

До 27.05.11




9.

Допуск роботи до захисту зав. кафедрою

06.06.11 – 08.06.11




10.

Подача магістерської роботи для перевірки на рівень плагіату

До 10.06.11




11.

Захист роботи

13.06.11 – 24.06.11






Керівник магістерської роботи __________ Шатковська Л.С.

(підпис)


Завдання прийняв до виконання __________ Тітенко І.В.

(підпис)


Дата отримання завдання:

“___” __________ 200__ р.


Реферат


на здобуття освітньо – кваліфікаційного рівня « Магістр» за темою «Методика та оранізація обліку і контролю основних засобів» (на прикладі ТОВ «Вільнянка» Оріхівського району Запорізької області, ТОВ «Мала Токмачка» Оріхівського району Запорізької області)


У магістерській роботі розкривається науковий підхід щодо економічної сутності основних засобів, їх класифікації та оцінки; наведено структуру основних засобів та їх динаміку.

На практичних матеріалах ТОВ «Вільнянка» Оріхівського району Запорізької області, ТОВ «Мала Токмачка» Оріхівського району Запорізької області викладена організація і методика обліку та контролю основних засобів, а саме розглянуто облік наявності, надходження та вибуття основних засобів , порядок нарахування та облік амортизації основних засобів, облік витрат на ремонт та особливості обліку операцій з оренди основних засобів.

Значне місце в роботі відведено методичним прийомам і методам контролю основних засобів, проведенню внутрішньогосподарському контролю наявності та руху основних засобів, визначено підготовку та порядок проведення інвентаризації основних засобів, внесено пропозиції щодо прийняття управлінських рішень по ефективному використанню основних засобів.

У висновках та пропозиціях магістерської роботи наведено рекомендації щодо удосконалення обліку і проведення внутрішньогосподарського контролю з надходження і вибуття основних засобів та прийняття управлінських рішень.

Керівнику господарства посилити контроль за своєчасністю надходження у бухгалтерію господарства первинних документів.

При нарахуванні зносу (амортизації) основних засобів використовувати методи передбачені П (С) БО 7.

При обліку ремонтів основних засобів керуватися П(С)БО 7, яким передбачено:

витрати на ремонт основних засобів відносити на витрати діяльності;

витрати на поліпшення основних засобів відносити у збільшення їх первісної вартості з наступним нарахуванням амортизації.

Здійснити поступовий перехід підприємств від ручної обробки даних до автоматизованого бухгалтерського обліку. Це забезпечить більшу оперативність інформації та дозволить організувати безперервний контроль за обліком основних засобів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: основні засоби; класифікація основних засобів; оцінка основних засобів; акт приймання – передачі; акт на списання; інвентаризація; методичні прийоми контролю; внутрішньогосподарський контроль.


ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….8

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади обліку і контролю основних засобів………...12

Економічний зміст основних засобів як об′єкта обліку і контролю………………………………………………………………12

Склад та класифікація основних засобів……………………………15

Оцінка основних засобів……………………………………………...22

Нормативно - правове регулювання обліку і контролю основних засобів………………………………………………………………….27

РОЗДІЛ 2. Облік наявності та руху основних засобів………………………..30

2.1. Організаційно – економічна характеристика ТОВ «Вільнянка» Оріхівського району Запорізької області…………………………………………30

2.2. Організація обліку основних засобів…………………………………..49

2.3. Облік наявності, надходження та вибуття основних засобів………...57

2.4. Порядок нарахування та облік амортизації основних засобів……….67

2.5. Облік витрат на ремонт основних засобів…………………………….73

2.6. Особливості обліку операцій з оренди основних засобів……………77

2.7.Прийняття управлінських рішень щодо раціонального використання основних засобів……………………………………………………………………84

РОЗДІЛ 3. Методика контролю основних засобів……………………………87

3.1. Методичні прийоми і методи контролю основних засобів…………..87

3.2. Інвентаризація наявності основних засобів…………………………...90 3.3. Контроль руху основних засобів………………………………………94

3.4. Контроль правильності нарахування амортизаційних відрахувань…99

3.5. Контроль за правильністю обліку витрат на ремонт основних засобів……………………………………………………………………………...102

3.6. Узагальнення матеріалів контролю та пропозиції з удосконалення обліку і внутрішньогосподарського контролю основних засобів……………..104

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………108

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...…111

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...161

ВСТУП


В даний час усі підприємства незалежно від їхнього виду, форм власності і підпорядкованості ведуть бухгалтерський облік майна і господарських операцій відповідно до чинного законодавства.

Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів.

Невід'ємною частиною господарських засобів підприємства є основні засоби. Без них не може здійснюватися ні один господарський процес. Відмінною рисою основних засобів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміну служби шляхом нарахування зносу (амортизації) згідно встановлених норм.

Прискорення науково-технічного прогресу найповніше проявляється в кількісному зростанні та якісному вдосконаленні основних виробничих фондів, які разом з трудовими та земельними ресурсами становлять основу сільськогосподарського виробництва.

Кількісне зростання та якісне вдосконалення основних виробничих фондів, їх концентрації в провідних галузях сільськогосподарського виробництва сприяють поглибленню технологічного поділу праці, розвитку міжгалузевих та міжгосподарських зв’язків. Крім того, вони виступають матеріально-речовим чинником сільськогосподарського виробництва та вдосконалення вироблених відносин.

За будь-якої форми власності важливим чинником раціонального господарювання, відносин власності, приватизації майна є визначення відповідної вартості засобів виробництва. Вартість засобів виробництва, яка не відповідає сучасному рівню цін, зумовлює зниження ціни виробництва, ускладнює процеси відтворення матеріально-технічної бази.

Функціонуючим засобом виробництва є земля внаслідок застосування живої і уречевненої праці. Причому вона повинна бути спрямована на її поліпшення, підвищення економічної родючості ґрунту. Тому в сільському господарстві досліджувати економічну категорію основних засобів виробництва, закономірності формування й ефективного функціонування необхідно з урахуванням природної та економічної родючості земельних угідь, тобто їх якісних характеристик.

Велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства має поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням. Цьому сприяє добре побудований облік основних засобів.

Перехід України на принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зумовив істотні зміни в порядку ведення бухгалтерського обліку основних засобів.

Першочергові питання, які характеризують порядок організації обліку та контроль основних засобів детально розглядались багатьма економістами, і це відтворено ними у статтях, навчально-методичній літературі. Однак окремі питання дослідженні недостатньо і потребують ретельного дослідження та науково обґрунтованих рекомендацій, оскільки значно змінилася методика бухгалтерського обліку в цілому та, зокрема, основних засобів.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку та контролю основних засобів присвячені роботи В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи, С.Ф. Голова, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, В.І. Єфіменко, В.П. Завгороднього, В.Г. Лінника, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного, Г.Г. Кірейцева, Д.Р. Кетлетта, Г.І. Олеховича, В.Г. Швеця, Л.С. Шатковської, В.Ф. Палія, О.А. Петрик, С. Яремчука, й інших.

Щоб відповідати сучасним вимогам організація і методологія обліку повинна відповідати повсякденним запитам управління, бути надійними економічними інструментами управління підприємством. Але на практиці ще є багато ситуацій, коли це положення не виконується. Це повною мірою стосується обліку основних засобів.

Економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років, спрямовані на реформування господарського механізму адекватного ринковій економіці. Особливе місце в цьому займає організація обліку та контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів. Крім того, окремі аспекти їх обліку і контролю за національними стандартами безпосередньо на підприємствах галузі недостатньо висвітлені в економічній літературі.

Отже, дослідження обліку і контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів на підприємствах ТОВ «Вільнянка» і ТОВ «Мала Токмачка» є актуальним.

Мета і задачі дослідження полягають у вивченні і дослідженні методики і організації обліку і контролю основних засобів в ТОВ «Вільнянка» та ТОВ «Мала Токмачка» з метою їх практичного використання в агропромисловому комплексі, у розробці певних пропозицій щодо удосконалення методики обліку і контролю основних засобів з врахуванням національних стандартів та узагальнення здобутих знань з фаху.

Об`єктом дослідження є процеси обліку і контролю основних засобів в ТОВ «Вільнянка» і ТОВ «Мала Токмачка», які займаються вирощуванням сільськогосподарських та технічних культур.

На даних підприємствах наявні можливості повного і всебічного висвітлення досліджуваних у роботі питань щодо організації обліку і контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів з використанням практичних матеріалів.

Предметом дослідження є методичні аспекти обліку і контролю основних засобів в умовах ринкових відносин з урахуванням галузевої специфіки ТОВ «Вільнянка» і ТОВ «Мала Токмачка».

При написанні магістерської роботи використовувались такі методи дослідження як системний аналіз – для деталізації і розчленування об’єкта дослідження на окремі важливі складові елементи; синтез – для узагальнення різних аспектів обліку і контролю основних засобів; інформаційне моделювання – для забезпечення дослідження нормативно-довідковими матеріалами; абстрагування – для формування узагальнених висновків на основі системного аналізу і синтезу теорій і практики організації системи забезпечення обліку основних засобів; конкретизація – для обгрунтування змісту форм облікового забезпечення дослідження документів та реєстрів обліку за формою і змістом – для виявлення їхньої відповідності щодо інформаційної ємності адекватного вимогам стандартів; опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження – при проведення контролю основних засобів; статистичні і аналітичні розрахунки; порівняння – для зіставлення даних у динаміці; конструктивний – для групування пропозицій щодо обліку основних засобів; графічний – для наочного зображення результатів дослідження.

Інформаційною основою дослідження стали законодавчі та нормативно – правові акти з бухгалтерського обліку та контролю основних засобів в Україні, наукова та періодична література, первинні документи, облікові і звітні дані ТОВ «Вільнянка» і ТОВ «Мала Токмачка». (додаток А.1, А.2, А.3, А.4, А.5, А.6)


РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади обліку і контролю основних засобів


1.1. Економічна суть основних засобів


Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконану роботу. Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості перетворюючись на кінцеву готову продукцію.

До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства.

В економічній літературі часто зустрічається ототожнення понять «основні засоби», «основні фонди».

Під фондами, як відомо, розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, якими є статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу.

Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття «засоби», бо саме вони становлять частину активів підприємства.

За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Ті ж об'єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.

У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об'єкт обліку, що має назву «основні засоби підприємства».

Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [8 п. 4].

Згідно Податкового Кодексу України, основні засоби  матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). [12]

Об'єктом обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є закінчений пристрій з усіма приладдями до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для обслуговування спільні пристрої, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний із предметів може виконувати свої функції (а комплекс — певну роботу) лише у складі комплексу,а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різні строки корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнавати­ся в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Це важливо для обліку устаткування і транспортних засобів, частини (деталі) яких можуть обліковуватися окремо, а також для будівель і приміщень, що постійно перебудовуються, поліпшуються, переобладнуються.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

1) матеріальність (мають матеріальну форму);

2) призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

3) термін корисного використання (більше року або операційного циклу).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, тобто об'єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, і його вартість може бути достовірно визначена.

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об’єкти, не придатні до використання через фізичний і моральний знос.

Головним завданням обліку основних засобів є:

1) правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення основних засобів;

2) контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

3) своєчасне й точне обчислення зносу (амортизації) основних засобів і правильне відображення його в обліку;

4) визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

5) виявлення об'єктів, які не використовуються;

6) контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;

7) оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці.


^ 1.2. Склад і класифікація основних засобів


В організації правильного обліку основних засобів головною є науково обґрунтована їх класифікація (групування) за найважливішими економічними і технічними ознаками.

П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає такі групи основних засобів, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

1) земельні ділянки;

2) капітальні витрати на поліпшення земель;

3) будинки, споруди і передавальні пристрої;

4) машини та обладнання;

5 транспортні засоби;

6) інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7) робоча і продуктивна худоба;

8) багаторічні насадження;

9) інші основні засоби. [8 п. 5]

Поняття земельна ділянка законодавством не визначено. Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням поділяють на землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу;

До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антиерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.);

До будинків відносять архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов (захист від атмосферних явищ та ін.) праці, життя, обслуговування населення й зберігання матеріальних цінностей.

До будівель належать усі комунікації всередині будівлі, необхідні для її експлуатації.

Фундаменти під велике габаритне устаткування, споруджені одночасно з самою будівлею, входять до її складу. Фундаменти під різними об'єктами (які не є будовами), навіть якщо вони розташовані всередині будівлі, належать до інвентарних об'єктів, яким вони служать.

Споруди – інженерно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов’язаних із зміною предмета праці.

Інвентарним об'єктом цього класу вважається кожна окрема споруда з усіма пристроями, що становлять з ним одне ціле, наприклад, резервуар (включаючи фундамент, арматуру, гарнітуру, підігрівальний пристрій).

Передавальні пристрої теж належать до основних засобів: лінії електропередач, у т.ч. сигналізації та зв'язку; трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами, необхідними для трансформації (перетворення) і передавання енергії, переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин.

Машини визначають як технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і інформації для отримання необхідного корисного результату. У такому значенні цей термін сприймається однозначно й не потребує жодних уточнень.

Обладнання – пристрій, що виробляє або перетворює енергію, матеріали та інформацію. Інвентарним об'єктом типу обладнання є кожна окрема (в тому числі така, що не належить до розглянутих раніше інвентарних об'єктів) машина (апарат, агрегат, установка, прилад), включаючи пристрої та приладдя, стаціонарно змонтовані прилади, інструменти, електрообладнання, в тому числі пристрої для її підключення до мережі енергопостачання, а також індивідуальну огорожу й фундамент (якщо об'єкт, змонтований на окремому фундаменті, що не належить до класу будівлі), які входять до її складу.

Класифікація машин і обладнання здійснюється за функціональним принципом і за галузями виробництва, наприклад машини сільськогосподарські та лісогосподарські (трактори, косарки тощо).

Транспортні засоби – засоби, призначені для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму називають транспортними засобами. До цієї групи належать: автотранспорт; судна; залізничний транспорт; апарати літальні: повітряні й космічні; веломототранспорт; електротранспорт виробничий безрейковий.

Інструментами визначають знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт.

Інструменти поділяють на: різальні (різець, свердло, фреза та ін.); тиснучі (штамп, накатка); шліфувальні (шліфувальне коло, шліфувальний брусок); ударні (молоток, зубила, пробійник); кріпильно-затискувальні (затискувальний патрон верстатів, різцевий тримач, лещата та ін.); вимірювальні; медичні; інші.

Прилади – засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління.

Інвентар (меблі) – сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.

Робоча і продуктивна худоба – худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (у тому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада класифікується як продуктивна худоба.

Робочу й продуктивну худобу класифікують за: видовою відмінністю (корови, коні та ін.); статевою відмінністю (бики, корови); функціональним призначенням (молочні, м’ясні, сторожові тварини).

Багаторічні насадження – рослини, які використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодiв, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі), класифікують як багаторічні насадження.

Їх поділяють на насадження ботанічних садів; захисні; декоративні; продуктивні.

До насаджень ботанічних садів (а також інших науково-дослідних установ і навчальних закладів) відносять насадження, вирощені в науково-дослідних цілях. До захисних – насадження багаторічних культур, розведених із метою екологічного захисту земель, озер та ін.

До декоративних – озеленювальні і декоративні насадження, висаджені з метою естетичного благоустрою зони життєдіяльності людини, а також насадження парків.

До продуктивних – плодові, овочеві, ефіроолійні, лікарські культури, плантації чаю, виноградники та інші насадження, висаджені з метою отримання товарної продукції рослинного походження.

До інших основних засобів належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101–108 рахунка 10 «Основні засоби».

Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем, а також побутових електромеханічних приладів (холодильники, вентилятори та ін.).

Згідно Податкового Кодексу існує інша, але подібна класифікація, наведена в таблиці 1.1. [12]

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

1) за галузевою ознакою;

2) за функціональним призначенням;

3) за використанням;

4) за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.


Таблиця 1.1

Класифікація основних засобів згідно Податкового Кодексу


Групи


Мінімально допустимі строки корисного використання, років

група 1 – земельні ділянки



група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом

15


група 3 – будівлі,

20

споруди,

15

передавальні пристрої

10

група 4 – машини та обладнання

5

з них:




електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень

2

група 5 – транспортні засоби

5

група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 – тварини

6

група 8 – багаторічні насадження

10

група 9 – інші основні засоби

12

група 10 – бібліотечні фонди



група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи



група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 – природні ресурси



група 14 – інвентарна тара

6

група 15 – предмети прокату

5

група 16 – довгострокові біологічні активи

7



За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.). (рис 1.1)

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.





Рисунок 1.1 – Групування основних засобів

^ 1.3. Оцінка основних засобів


Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – за первісною, залишковою, відновлювальною і ліквідаційною вартістю.[8]

Первісна вартість – це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робо­чий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

– суми, що сплачують постачальникам активів та підрядни­кам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

– суми ввізного мита;

­– суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприєм­ству);

– витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

– витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

– інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх