Реферат: Плани практичних занять І методичні вказівки до їх підготовки нормативної дисципліни «Фінанси підприємств»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»


ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ПІДГОТОВКИ

нормативної дисципліни «Фінанси підприємств»


для спеціальностей 6050100 «Фінанси»

напряму 0501 «Економіка та піприємництво»

та6050200 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

напряму 0502 «Менеджмент»


НТУ «ХПІ»

2007


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


^ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»


До друку дозволяю

Проректор _________ А.П.Марченко


ПЛАНИ ПРАКТИЧИНИХ ЗАНЯТЬ

І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ПІДГОТОВКИ

нормативної дисципліни «Фінанси підприємств»


для спеціальностей 6050100 «Фінанси»

напряму 0501 «Економіка та піприємництво»

та6050200 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

напряму 0502 «Менеджмент»


^ НТУ «ХПІ»

2007

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»


До друку дозволяю

Проректор _________ А.П.Марченко


^ ПЛАНИ ПРАКТИЧИНИХ ЗАНЯТЬ

І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ПІДГОТОВКИ

нормативної дисципліни «Фінанси підприємств»


для спеціальностей 6050100 «Фінанси»

напряму 0501 «Економіка та піприємництво»

та6050200 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

напряму 0502 «Менеджмент»


Затверджено

редакційно-видавничою

радою університету,

протокол №___ від ______


^ НТУ «ХПІ»

2007

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»


ПЛАНИ ПРАКТИЧИНИХ ЗАНЯТЬ

І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ПІДГОТОВКИ

нормативної дисципліни

«Фінанси підприємств»


Міністерство освіти і науки України

Харків,2007


Фінанси підприємств. Планм практичних занять і методичні вказівки до їх підготовки нормативної

дисципліни для спеціальностей 6050100 «Фінанси»

напряму 0501 «Економіка та піприємничтво» та

6050200 «Менеджмент зовнішньоекономічної дія-

льності» напряму 0502 «Менеджмнет». Укладач:

проф. НТУ «ХПІ» Лернер Ю.І. – 55.: НТУ «ХПІ»,

2007.


Розглянуто на засіданні кафедри «Фінанси, контролінг та ЗЕД »

Протокол №_____ від «____» ____________2007р.


Рецензія:


Схвалено науково-методичною радою

Протокол №____ від «____» ____________2007р.


Відповідальний за випуск: проф. НТУ «ХПІ» Лернер Ю.І.


©Лернер Ю.І.

©Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

І. МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСУ


Фінанси підприємств є основою грошово-кредитної системи держави, головною ланкою її економіки. Стан фінансів підприємства значно впливає на формування загальнодержавних і регіональних грошових фондів.Чим стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіша держава і її структури, тим повніше задовольняються соціальні й інші потреби суспільства. Роль і значення фінансів підприємств обумовленні ще й тим, що вони обслуговують сферу матеріального виробництва, у якій створюються внутрішній валовий продукт і національний доход, а також і можливості країни стосовно надходження засобів у бюджет і їхні витрати.

Усі перераховані вище пріоритети фінансів підприємств потребують відповідного вивчення та осмислення. Це є особлиов важливим в умовах, коли економіка України переходить до ринкових відносин і в ній спостерігаються кризові явища.Формування ринкової інфраструктури України передбачає проведення приватизації підприємств, їх демонополізацію, розвиток конкуренції, лібералізацію цін і зовнішньоекономічних зв’язків, а також фінансове оздоровлення усього господарства. А стабільність кредитної системи України та фінансових відносин в умовах ринку – одна з ключових проблем сучасної економіки.

Таким чином, формування ринкових умов потребує вирішення низки найважливіших проблем, і насамперед: зміцнення національної валюти України; перебудови бюджетного планування і фінансування; утворення та удосконалення системи управління фінансовими ресурсами як на підприємстві, так і в галузях та в цілому по народному господарству; зміцнення самостійності і відповідальності господарюючих суб’єктів; організація фінансового ринку ефективних державних важелів та регуляторів. Все це потребує наукової та економічної оцінки.

В умовах становлення фінансових ринкових відносин необхідно підвищити рівень знань і відповідно підготовку спеціалістів у цих питаннях. Майбутні фахівці повинні вміти об’єктивно оцінювати економічні процеси, що відбуваються у суспільстві; розуміти суть і тенденції розвитку фінансових відносин і їхніх особливостей у фінансовій сері, а також у сфері міжнародних фінансів, фінансів господарських одиниць; уміти розробляти і вирішувати актуальні питання теорії і практики формування фінансової політики підприємства.

Мета вивчення курсу – формування системи знань з управління фінансами підприємств, операційною та інвестиційною діяльністю, визначення стратегії і тактики фінансового забезпечення суб’єктів господарювання.

^ Завдання курсу – навчити майбутніх фахівців орієнтуватися в усіх сторонах фінансової діяльності підприємства, сформувати у студентів теоретичні знання, навички та практичні вміння для розгляду конкретних економічних ситуацій і вирішення практичних завдань.

Після вивчення курсу «Фінанси підприємств» студенти повинні- ЗНАТИ:

місце фінансів підприємств у фінансовій системі України;

склад та структуру фінансових ресурсів підприємства;

сутність фінансового механізму підприємства;

класифікацію витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

сутність прибутку як економічної категорії;

принципи розподілу і використання прибутку на підприємстві;

основні принципи оподаткування прибутку підприємства;

джерела утворення та відновлення основних засобів підприємства;

сутність та джерела фінансування придбання нематеріальних активів;

методи розрахунку амортизації як для цілей оподаткування, так і з позиції бухгалтерського обліку;

сутність та джерела капіталовкладень;

сутність і структуру оборотних засобів підприємства;

методи і показники (коефіцієнти) оцінки і аналізу фінансового стану підприємства;

види і принципи фінансового планування на підприємстві;

сутність антикризового управління фінансами підприємства, а також поняття фінансової санації підприємств;

- ВМІТИ:

розраховувати загальні витрати підприємства;

розраховувати балансовий (валовий) і чистий прибуток підприємства;

визначати беззбитковий об’єм виробництва продукції (визначати точку беззбитковості виробництва і реалізації продукції);

розраховувати суму амортизаційних відраховувань як для цілей оподаткування, так і з позиції бухгалтерського обліку;

визначати ефективність використання основних коштів підприємства;

визначати потреби підприємства в оборотних коштах на підставі процедури нормування оборотних коштів;

визначати ефективність використання оборотних коштів підприємства;

проводити оцінку фінансового стану підприємства на базі розрахунку коефіцієнтів рентабельності, платоспроможності, фінансової стійкості і ділової активності.

Ця робоча програма з курсу «Фінанси підприємств» розроблена на базі Програми та Робочої програми з навчальної дисципліни.


ІІ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ


Деякі розділи курсу «Фінанси підприємств» зв’язані з іншими економічними дисциплінами, які студенти вивчали раніше, зокрема: «Основи економічної теорії», «Макроекономіка», «Економіка підприємств», «Теорія фінансів», «Гроші та кредит», «Банківська справа», «Бухгалтерський облік».

Знання з перелічних курсів дозволять студентам якісно засвоїти основні положення та навички, які стануть базою для вивчення теоретичних і практичних питань з курсу «Фінанси підприємств».


ІІІ. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ

№

Назви розділів

А. Модуль І

Усього

годин*

У тому числі*

лекц.

прак.

сам.

роб.

форма

контролю

А. Модуль І.

1.

Сутність, функції й організація фінансів підприємств

7/5

2/2

4/1

4/2

поточний

2.

Фінанасові ресурси підприємства і джерела їх утворення

7/6

2/2

1/2

4/2

поточний

3.

Витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Виручка від реалізації продукції

11/1

2/2

1/3

8/6

поточний

4.

Формування і розподіл прибутку підприємств

14/15

2/2

2/4

10/9

поточний

5.

Оподаткування підприємств

17/17

2/2

1/2

14/13

поточний

6.

Грошові надходження підприємств. Організація грошових розрахунків підприємств

11/10

2/2

1/1

8/7

поточний

^ Б. Модуль ІІ.

7.

Кредитування підприємств

13/13

2/2

1/2

10/9

поточний

8.

Фінансове забезпечення відтворення основних коштів

15/16

4/4

1/3

10/9

поточний

9.

Оборотні кошти підприємства, їх організація, нормування та використання

14/15

4/4

2/4

8/7

поточний

10.

Оцінювання фінансового стану підприємств

11/11

2/2

1/2

8/7

поточний

11.

Фінансове планування. Фінансовий план підприємства

14/15

4/4

2/4

8/7

поточний

12.

Фінансова санація підприємств

10/10

2/2

1/2

7/6

поточний




РАЗОМ

144/144

30/30

15/30

99/84

іспит

_______

* Тут і далі у чисельнику наведені дані для спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», у знаменнику – для спеціальності «Фінанси»

^ ІV. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ПІДГОТОВКИ


Метою семінарських (практичних) занять є розкриття основних теоретичних положень і поглиблення знань студентів з курсу «Фінанси підприємств». В процесі підготовки до семінару (практичному заняттю), студенти повинні грунттовно вивчити теоретичні питання теми, лекційний матеріал, ознайомитись із запропонованими викладачем літературними джерелами, вміти працювати з конкретними фінансовими результатами, аналізувати запропоновані економічні ситуації.

Для кращого засвоєння студентами знань, які вони отримують на лекціях та під час практичних занять, необхідно доповнювати навчальний процес завданнями для самостійної роботи студентів.

Самостійна робота студентів займає важливе місце у підготовці фахівців по економічних дисциплінах. Студенти вивчають новий матеріал з дисципліни «Фінанси підприємств», навчаються працювати з учбовою та науковою літературою як опублікованою в нашій країні, так і за рубежем.


Семінарське (практичне) заняття 1.


Тема: Структура ринку фінансових послуг


План

Методи структуризації фінансового ринку.

Характеристика структури фінансового ринку за основною групою фінансових активів.

Комерційні банки на грошовому ринку країни.

Сучасний ринок нерухомості в Україні.



Методичні вказівки

Методологічні підходи до вирішення проблеми сруктуризації ринку фінансових послуг. Методи стуктуризації фінансового ринку. Поняття сегментації фінансового ринку.

Характеристика труктури ринку фінансових послуг. Грошовий ринок. Ринок капіталу. Кредитний ринок. Валютний ринок. Ринок цінних паперів. Страховий ринок. Ринок нерухомості. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об’єктів реального інвестування.


Контрольні запитання і завдання:

Методологічні підходи до вирішення проблеми структуризації фінансового ринку.

Методи структуризації фінансового ринку.

Характеристика структури фінансового ринку за основною групою фінансових активів.

Діяльність комерційних банків на грошовому ринку.

Проблеми розвитку сучасного ринку цінних паперів.



Теми рефератів:

Сутність фінансових ресурсів.

Структура фінансових ресурсів підприємства.

Власний капітал підприємства.

Виручка та прибуток – власне джерело коштів підприємства.

Кредити, кошти інших підприємств, позички – позикові кошти підприємства.

Рекомендована література: 13, с.16-25, с.44-50; 17, с.9-11; 30, с.164-187.


Семінарське (практичне) заняття 2.


Тема: Джерела формування фінансових ресурсів підприємства.


План.

Сутність фінансових ресурсів.

Структура фінансових ресурсів підприємства.

Власний капітал підприємства.



Методичні вказівки

Фінансові ресурси підприємств – це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту та національного доходу і використовуються у статутних цілях підприємств.

Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного підприємства з таких елементів:

статутний капітал;

додатковий капітал (у тому числі капітальний прибуток у вигляді фонду індексації основних засобів і нематеріальних активів);

резервний капітал;

централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;

спеціальні фонди і цільове фінансування;

фонд зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

відстрочена податкова заборгованість;

резерви наступних виплат і платежів;

нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток у господарському обігу;

довготермінові й короткотермінові кредити комерційних банків;

позикові кошти від реалізації власних цінних паперів (облігацій та інших, крім акцій, бо виручка від їх продажу включається до статутних капіталів акціонерних товариств);

кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість із бюджетних платежів, із відрахувань на соціальні заходи держави, на оплату праці, за виданими векселями, за одержаними авансами;

інші кошти, які знаходять відображення в пасиві бухгалтерського сальдового балансу підприємства.



Щоб мати уявленння про те, яка сума фінансових ресурсів (власних і позикових) є в розпорядженні підприємства у данний момент, слід підрахувати їх за сальдовим балансом.

^ Власний капітал підприємства являє собою ресурси, які вкладені ним для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як «частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його забов’язань». Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандартах П(С)БО 2 «Баланс» і П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Згідно з цими стандартами, власний капітал знаходить відображення у першому розділі пасиву бухгалтерського балансу (розділ має назву «Власний капітал») і складається з:

статутного капіталу;

пайового капіталу;

додатково вкладеного капіталу;

іншого додаткового капіталу;

резервного капіталу;

нерозподіленого прибутку;

неоплаченого капіталу;

вилученого капіталу.



Статутний капітал – виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».


Контрольні запитання і завдання:

Які основні напрями організації роботи щодо управління фінансовими ресурсами на підприємстві?

Що розуміють під поняттям «фінансові ресурси»?

Що є характерним для складу і структури фінансових ресурсів підприємства будь-якої форми власності?

Що треба розуміти під ефективним використанням фінансових ресурсів?

Джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства.

Рішення практичних завдань по розглянутій темі.



Теми рефератів:

Сутність фінансових ресурсів.

Структура фінансових ресурсів підприємства.

Власний капітал підприємства.

Виручка та прибуток – власне джерело коштів підприємства.

Кредити, кошти інших підприємств, позички – позикові кошти підприємства.



Рекомендована література: 13, с.16-25, с.44-50; 17, с.9-11; 30, с.164-187.


Семінарське (практичне) заняття 3.


Тема: Класифікація витрат за елементами і статтями витрат


План

Класифікація витрат.

Ціни на продукцію.

Планування виручки від реалізації.



^ Методичні вказівки

Згідно з першим напрямком класифікації, для визначення собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства затрати можна поділити:

Прямі затрати – це ті, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва або реалізації продукції (послуги) підприємством. Цей вид затрат може бути легко віднесений до виду продукту. До прямих затрат належать:

сировина та матеріали;

комплектувальні;

основна заробітна платня робітників;

інші.

Непрямі затрати пов’язані з роботою підприємства чи його підрозділів загалом або з виробництвом декількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих затрат відносять:

опалення та освітлення;

оплату праці менеджерів;

амортизацію;

інші.

Затрати на продукцію – це затрати, пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації, зокрема:

прямі матеріали;

пряма заробітна плата;

купівельна вартість товарів для реалізації.

Цей вид затрат зараховують до виробничої собіварстості продукції.

Затрати періоду – це затрати, прямо не пов’язані з виготовленням конкретного товару, а належить до того періоду, в якому вони зролені. До затрат періоду входять:

адміністративні;

збутові;

маркетингові;

амортизація будівель.

Залежно від мети розрахунку собівартості продукції розрізняють класифікацію затрат за економічними елементами витрат на виробництво і зі калькуляційними статтями витрат.

^ Групування витрат за економічними елементами необхідне для аналізу фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Воно показує, що витрачено і скільки, не вказуючи конкретно, на які потреби, тобто встановлюють загальну суму витрат на підприємстві, але не конкретизують напрям затрат безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції.

Елементи затрат:

матеріальні затрати;

затрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заклади;

амортизаційні відрахування;

решта затрат.

Для розрахунку собівартості одиниці певного виду продукції використовують класифікацію за калькуляційними статтями витрат. Такий вид класифікації відображає цільові напрями використання ресурсів і конкретні затрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці певного виду продукції.

Стаття витрат:

сировина і матеріали;

відходи, що повертаються у виробництво;

напівфабрикати і послуги;

паливо і енергія на технологічні цілі;

основна заробітна платня виробничих робітників;

додаткова заробітна платня;

відрахування на соціальне страхування;

спеціальні відрахування;

затрати на утримання і експлуатацію обладнання;

загальновиробничі витрати;

загальногосподарські витрати;

решта.

Крім того, витрати можна класифікувати на ті, що їх включають у собівартість, і ті, що не включають у собівартість. Згідно із законом «Про оподаткуваня прибутку підприємств» у собівартість:

- враховують: - не враховують у собівартість:

матеріальні затрати; - плату за землю;

затрати на оплату праці; - податок на власників транспортних засобів;

соціальні відрахування; - оплату інших видів податків;

амортизація; - штрафи і пеню;

решту - збитки від бартерних операцій;

- решту.

Розподіл затрат на постійні та змінні здійснюється за ознакою залежності їх від зміни обсягу виробництва або продажів.

Постійні – це витрати, сума яких не змінюєтться при зміні обсягів виробництва. Постійні витрати підприємство має навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукції. До них належить:

амортизація;

орендна плата;

опалення;

освітлення;

адміністративні затрати.

Змінні – це витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. До них входять:

сировина і матеріли;

комплектувальні;

заробітна платня виробничих робітників;

паливо й енергія на технологічні потреби;

інші.

Виторг*) від реалізації продукції (робіт, послуг) в економічному аспекті являє суму коштів, що надійшли на рахунок підприємства за відвантажені товари і зроблені послуги.

Виторг від реалізації продукції, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства чи в його касу, включає засоби на відшкодування виробничих витрат на рівні повної союівартості, а також грошові нагромадження – прибуток, податки.

Виторг від реалізації в звітному періоді значно відрізняється від вартості зробленої і відвантаженої продукції. Вплив на ці відхилення роблять:

залишки готової продукції на складі;

залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив;

залишки товарів відвантажених, але не оплачених у термін;

товари на відповідальному збереженні в споживача;

бартер.

В данний час підприємства реалізують свою продукцію (виконують роботи, роблять послуги) по договорах зі споживачами, а також по державних контрактах і замовленнях. У цьому зв’язку виторг від реалізації є найважливішою фінансовою категорією, що виражає грошові відносини між постачальником і споживачем продукції. Він є основним джерелом грошових доходів підприємства.

Виторг від реалізації продукції завершує виробничий цикл будь-якого підприємства. Від його стану і динаміки залежить фінансове благополуччя госпоргану, його соціальний і економічний розвиток.

З огляду на настільки істотну роль виторгу від реалізації в системі економічних і фінансових показників роботи підприємства, він є об’єктом пильної уваги, планування та оперативного керування.

_________

*) Це – об’єм реалізації товарної продукції


Планування виторгу від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) і іншої реалізації представляється важливої і у той же час непростою задачею, якщо врахувати наявність конкуренції і складність прогнозування ринкового попиту. Разом з тим, маючи обгрунтований план по реалізації, підприємство здобуває інструмент, що дає можливість володіти ситуацією по керуванню своїми фінансовими ресурсами. Зокрема, планування виторгу від реалізації продукції дає можливість одержувати інформацію про фінансування відтворювального процесу, розрахунках по податках, зборах, обов’язкових платежах, з постачальниками, працівниками і т.п.

Планування обсягу реалізації продукції здійснюється на підприємстві на підставі так називаної рівності товарного балансу:

В=3п – Тпр – 3к,

де В – виторг від реалізації продукції;

Тпр – товарна продукція, призначена для випуску у плановому періоді в оптових цінах підприємства;

3п, 3к – відповідно перехідні залишки нереалізованої товарної продукції на початок і кінець планованого періоду.

На практиці використовують два методи розрахунку планової реалізації товарної продукції – метод поассортиментного (прямого) розрахунку і метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва в цілому.

Перший метод є технічно простим, наочним, найбільш точним, однак дуже трудомістким. Сутність його полягає в тому, що по кожній асортиментній позиції на відповідний плановий період визначаються:

обсяг виробництва даного асортименту продукції в оптових цінах підприємства;

очікувані вхідні залишки нереалізованої продукції, а також реалізованої, але не оплаченої на початок планового періоду;

очікувані залишки готової продукції на складі на кінець планованого періоду.

Ціновий механізм обслуговує процес реалізації продукції (робіт, послуг) підприємством. Від рівня цін залежить не тільки споживчий попит на продукцію, але і її рентабельність.

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні використовуються в основному вільні (договірні) ціни. Вільні, ринкові ціни є контрактними і закладаються контрагентами в договір.


^ Контрольні запитання і завдання:

Що являє собою виручка від реалізації продукції і як вона визначається?

Чим відрізняється виручка від реалізації в звітному періоду від вартості зробленої і відвантаженої продукції?

Як планується виручка від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг?

Як підприємство активно керує процесом реалізації продукції?

Що являє собою витратний механізм підприємства і у чому його особливості в умовах України?

Як і з якою метою класифікуються витрати по елементах і статтях витрат?

Як установлюються підприємством оптові, відпускні ціни?



Практикум по темі:

Визначення від реалізації продукції по факту та у планованому періоді на основі «рівності товарного балансу».

Розрахунок залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду.

Установлення витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Формування підприємством вільних оптових і відпускних цін, а також регульованих цін на продукцію, роботи і послуги.



Теми рефератів:

Виручка від реалізації (продажу) – основне джерело доходів підприємства.

Класифікація витрати по елементах і статтям витрат.

Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Установлення підприємством оптових, відпускних цін.

Методи розрахунку планової реалізації товарної продукції.

Рекомендована література: 13, с.75-87, с.109-124; 17, с.13-26; 28, с.462-497; 29, с.296-321. с.337-347; 30, с.13-31.


Семінарське (практичне) занняття 4


Тема: Розрахунок прибутку та управління на підприємстві


План

Роль і місце прибутку в економіці підприємства.

Формування і розподіл прибутку підприємств.

Планування прибутку та рентабельності.



Методичні вказівки

Зміст і задачі управління прибутком. Системний підхід до управління прибутком. Інформаційна база управління прибутком.

Управління прибутком від різних видів фінансового-господарської діяльності. Фактори, що впливають на формування прибутку від реалізації продукції. Управління формування собіварстістю. Управління витратами на оплату праці. Варіанти розрахунку прибутку. Ризик отримання прибутку. Гранична виручка і граничні витрати. Порог рентабельності.

Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві. Вплив інфляції на прибуток. Використання форвардних, ф’ючерсних контрактів, опціонів і їх вплив на формування прибутку.

Політика максимізації прибутку підприємств. Операційний ліверідж.

Сутність і задачі управлінням розподілом прибутку. Фактори, що впливають на розподіл прибутку. Вплив на розподіл прибутку системи оподаткування підприємств. Податковий менеджмент суб’єктів господарювання.

Управління розподілом і використанням чистого прибутку. Аналіз розподілу і використання прибутку. Політика розвитку підприємства при використанні прибутку. Дивідендна політика. Капіталізація доходів працівників підприємств як засіб підвищення ефективності управління прибутком.


^ Контрольні запитання і завдання:

Що таке прибуток підприємства як фінансовий результат діяльності і чим він відрізняється від податку як об’єкта оподаткування:

Які позареалізаційні витрати (збитки) впливають на фінансовий результат діяльності підприємства в сучасних умовах?

У чому принципова різниця між показниками рентабельності продукції і рентабельності вкладених фінансових ресурсів?

Які фактори визначають рівень рентабельності продукції і рівень рентабельності фінансових ресурсів?

У чому полягає суть планування прибутку на підприємстві?

Яка техніка визначення планового валового прибутку методом прямого розрахунку?

У чому полягає суть аналітичного методу планування валового прибутку від реалізації продукції?

Що таке базова рентабельність і як вона застосовується при плануванні прибутку?

Джерелом яких бюджетних податків та інших обов’язкових платежів є прибуток?

Як використовується прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток?

Яким чином можна налагодити оперативний контроль за прибутковістю роботи підприємства?



Практикум по темі:

Визначення фактичного прибутку.

Розрахунок прибутку підприємства.

Визначення оподаткування прибутку.

Розрахунок рентабельності продукції і її змін під впливом різних факторів.



Теми рефератів:

Роль прибутку в економіці і фінансах підприємства.

Планування прибутку на підприємстві.

Використання прибутку, що залишається в розпоряджені підприємства.

Контроль фінансової служби підприємства за прибутковістю і рентабельністю.

Механізм утвоерння і використання чистого прибутку підприємства.



Рекомендована література: 13, с.125-172; 17, с.27-46; 28. с.462-497; 29, с.296-321, с.337-347.


Семінарське (практичне) заняття 5


Тема: Основні дані про податкову систему.


План

Оподаткування підприємств.

Платежі з прибутку підприємства до державного бюджету.



^ Методичні вказівки

Сукупність діючих в країні податків і податкових платежів створює податкову систему. Сукупність форм та методів стягнення частини прибутків юридичних та фізичних облич до прибутку бюджету створює систему оподаткування.

Правовою основою податкової системи є відносини власності; форма власності означає право держави на прибутки. При державній власності все майно підприємств і прибутки належать державі. Держава вирішує, яку частину прибутків централізувати в бюджет і інші централізовані фонди, а яку - залишити робочим колективам.

До основних принципів створення податкової системи належать:

формування прибутків бюджету в процесі перерозподілу ВВП;

встановлення однакових обов’язків і відповідальності перед бюджетом для суб’єктів господарювання усіх форм власності;

встановлення оптимального співвідношення між частиною прибутку, яка стягується з підприємств, та частиною, яка залишається в них для розвитку власного виробництва, соціальної сфери та матеріального стимулювання робітинків.

Основними принципами функціонування податкової системи є:

одноразове оподаткування одного й того ж суб’єкту;

рівність виплаченої кількості податку та отриманих від держави благ та послуг;

цільовий напрямок кожного виду податку;

застосування нових податків можливо лише для покриття нових видів витрат держави, а не дифіциту бюджету;

податки і умови оподаткування повинні бути прості та зрозумілі податкоплательщику;

оплата падатків повинна проходити в зручній формі для податкоплательщика, методи оподаткування також повинні бути зрозумілими;

необхідно, щоб уряд повідомляв про фактичне використовування податків.

Податки повинні забезпечувати, з одного боку, в необхідному розмірі фінансову базу держави, з іншого боку, - залишати суб’єктам господарювання достатньо засобів для власного розвитку та підвищення матеріальної зацікавленості робітників у результатах праці.

Уся система оподаткування в Україні складна і незрозуміла для податкоплательщиків. Види податків і плательщики, об’єкти оподаткування, ставки, черга розрахунків та платні встановлюються державою та місцевими органами влади. Зараз в Україні існують 20 видів податків та податкових платежів, а з рахунком різних зборів та обов’язкових платежів їх нараховується приблизно 30. За основу класифікації податків та податкових платежів були взяті такі ознаки: форма оподаткування; економічний зміст об’єкта оподаткування; рівень державних структур, які встановлюють податки; напрям використання.

В залежності від форми оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі. Прямими є податки, які встановлюються безпосередньо на прибуток та майно плательщиків та платяться ними з власних прибутків. До них належать податки на прибуток, транспортні засоби, землю, податок з прибутків фізичних лиць. Їх розмір залежить від обсягу об’єкта оподаткування. Непрямими є податки, які встановлюються на товари та послуги та платяться покупцем, а до бюджету перераховуються продавцями товарів (послуг). У цьому випадку покупець платить ці податки продавцю в цінах на товари (послуги), які в нього купує, а продавець перераховує їх державі. До непрямих відносять податки на додаткову вартість (ПДВ), акцизний збір, митний збір. Розмір цих податків залежить від кількості та вартості купівельних товарів (послуг).

У відповідності з економічним змістом об’єкту оподаткування розрізняють податки на прибуток, споживання та майно. Податки на прибуток зтягуються за встановленими ставками з прибутків фізичних та юридичних лиць. До них належать податок на прибуток та податок з прибутків мешканців. Податки на споживаня зтягуються з покупців у цінах на товари та послуги, які купуються; до них належать ПДВ, акцизний збір та митний збір. Податок на майно встановлюється на конкретне майно юридичних та фізичних лиць, наприклад, на траспорт та ін.

В залежності від рівня державних структур, встановлюючих податки, вони поділяються на державні та місцеві. Державні податки встановлюються Верховною Радою України ті зтягуються по всій території країни; до них належать ПДВ, податок на прибуток, землю, транспорт та інші самохідні машини та механізми, промисловість, податок з прибутку мешканців та ін. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та обов’язкові для оплати на окремій території. До них належать комунальний податок, податок на рекламу, а також збори: готельний, ринковий та курортний, збір за видачу ордера на квартиру та ін.

В залежності від напрямку та використання податки поділяються на загальні та цільові (спеціальні). Загальними податками є податки, які не мають цільвого призначення та використовуються державою на державні потреби (утримування органів управління, оборона та ін.). До них належать податок на прибуток, ПДВ, податок від прибутків фізичних лиць, акцизний збір та ін. Цільові (спеціальн