Реферат: Особливості догляду за посівами озимих культур під урожай 2012 року в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди вегетації

Особливості догляду за посівами озимих культур під урожай 2012 року в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди вегетації

(ННЦ «Інститут землеробства НААН України»)


Аналіз погодних умов осіннього періоду вегетації озимих культур у 2011 році

За кліматичними умовами на території України липень-серпень є єдиним періодом, упродовж якого кількість опадів (за нормою 128 мм) відповідає потребі рослин (130 мм) у наступних посівах озимих культур. Тільки в ці місяці може бути накопичена і збережена волога в ґрунті за відповідної технології. У вересні-жовтні кількість опадів за середніми багаторічними нормами складає 82 мм, що майже вдвічі менше потреби посівів (170 мм). Ймовірність випадання оптимальної кількості опадів у цей період становить не більше 1-12%, що вимагає особливої уваги до технологічних заходів по збереженню і накопиченню продуктивної вологи у допосівний період озимих зернових культур.

Серпень 2011 року виявився засушливим місяцем. Кількість опадів лише у Волинській, Львівській, Рівненській, Київській, Чернігівській та Луганських областях виявилася близькою до місячної норми. На решті території країни кількість серпневих опадів становила від 28 до 70% норми. В окремих районах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей у серпні не було жодного дощу. Дефіцит опадів у серпні на фоні підвищених температур повітря сприяв швидкій втраті продуктивної вологи верхнього 5-10 см шару ґрунту на полях призначених під посів озимини. На кінець місяця запаси продуктивної вологи в орному (0-20 см) шарі ґрунту на площах призначених під посів озимих культур у південних, місцями східних, центральних та північно-західних областях були недостатніми і не перевищували 11-15 мм, на окремих площах цих областей орний шар ґрунту був повністю сухий.

Зважаючи на температурний фон вересня, кількість та характер опадів, поліпшення умов для сівби, росту та розвитку озимих культур під урожай наступного року майже не відбувалося. Покращення зволоження ґрунту після дощів останніх вересневих днів спостерігалося лише у Чернігівській, Сумській та Київській областях, однак лише в тих районах, де сума опадів перевищила 5-10 мм, що позитивно впливало на посіви, проростання зерна та утворення сходів уже висіяної озимини. На решті території країни тривала ґрунтова засуха – зволоження ґрунту залишалося одним із найгірших за останні роки, на багатьох площах її тривалість досягла 5-6 декад підряд. На кінець місяця запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту під озимими культурами по відношенню до середніх багаторічних значень складали у степовій зоні 10-30%, лісостеповій та поліській – 25-50%.

В кінці першої декади жовтня закінчилися кліматично обґрунтовані терміни сівби озимих культур на більшій території країни. На більшості площ завершення сівби відбувалося в сухий ґрунт, або в ґрунт з недостатніми для проростання сходів запасами вологи. Відсутність опадів і підвищення температури повітря, яка на 2-4о перевищувала норму поглиблювали та поширювали ґрунтову засуху майже до кінця декади. Агрометеорологічні умови, які склалися упродовж вересня – першої декади жовтня, на більшості площ залишалися вкрай несприятливими, місцями критичними, для початкових етапів росту та розвитку озимих культур – відбувалася затримка проростання зерна, сходи на ранніх посівах формувалися нерівномірними. За даними регіонів навіть на полях посіяних у першій половині вересня зерно починало проростати на 14-18-й день замість 7-10-го. Сума ефективних температур повітря вище +5о, що накопичилася з початку вересня, була на 40-125о вище норми. У другій декаді жовтня в Україні відбулося суттєве зниження температурного фону, по всій території країни пройшли опади різної інтенсивності, часом з мокрим снігом. Середня температура повітря за декаду була на 1-3,5о нижче за норму. На більшості площ засіяних озиминою припинилася ґрунтова засуха, ефективні дощі поповнили вологозапаси ґрунту, хоча на ряді площ західних, південних і центральних областей зволоження ґрунту залишалося недостатнім. З припиненням засухи лімітуючим фактором для розвитку посівів став дефіцит тепла.

У третій декаді жовтня утримувалися малосприятливі агрометеорологічні умови для росту і розвитку слаборозвинених посівів озимих культур. Відбувся перехід середніх добових температур повітря через +5о у бік зниження, разом з цим припинилися активні ростові процеси на посівах. Через понижений температурний режим, який утримувався впродовж декади, накопичення ефективного тепла було незначним – 5-15о за норми 50-60о. На багатьох площах південних та центральних областей, де не відбулося припинення засухи у жовтні через недостатню кількість опадів, до негативної дії засухи додалися несприятливі температурні умови, створилася ситуація близька до критичної. На багатьох посівах Харківської, на окремих площах Запорізької та Миколаївської областей через тривалу посуху відмічалася загибель проростків зерна.

У кінці жовтня посіви озимих зернових культур відзначалися значною строкатістю фазового розвитку. На ранніх посівах розпочалося та тривало кущення, на пізніших відмічалися початкові фази розвитку –проростання зерна, сходи, фаза перших листків. На більшості посівів відставання у фазовому розвитку озимих культур на кінець жовтня складало 1-2 доби.

В цілому в Україні за експертною оцінкою лише 20 % посівів (які досягли кущіння) можна було віднести до нормально розвинених та у доброму стані. Для таких посівів погодні умови третьої декади жовтня за рахунок значних коливань температури повітря та сонячної погоди були сприятливі для загартування.

Упродовж першої та другої декад листопада переважала холодніша звичайного, без ефективних опадів погода, внаслідок чого на більшій території країни вегетації озимих культур не спостерігалося. Низькі температури повітря та ґрунту несприятливо впливали на стан озимих культур, зважаючи на їх слаборозвинений стан. У східних, центральних та південних областях температура ґрунту на глибині залягання вузла кущення (внаслідок зниження температури повітря до мінус 10-15о) у найхолодніші ночі знижувалась до мінус 5о, що негативно впливало на морозостійкість рослин. Особливо небезпечним було таке зниження температури повітря та ґрунту для слаборозвинених посівів ріпаку озимого.

Несприятливі умови, через низьку для цього часу температуру повітря, складалися в південних областях та в АР Крим, зважаючи на те, що більша частина площ там засіяна до кінця жовтня, через дефіцит тепла на більшості площ сходи не отримані.

В цілому по Україні, станом на 24 листопада (за даними Міністерства аграрної політики і продовольства) площі, де не отримані сходи озимих зернових культур складали 25,3% від посіяних 8049,7 тис. га. З отриманих сходів на площі 6011,7 тис. га, 28,3 % знаходились у доброму стані, 40,2 % - у задовільному, стан посівів 31,5 % площ характеризувався як слабкий та зріджений.

Таке становище зумовлює необхідність постійного моніторингу стану посівів озимих культур упродовж всього зимового періоду з подальшим визначенням агротехнічних заходів по зниженню негативного впливу екстремальних погодних умов.


^ Агробіологічний контроль за станом осінньої вегетації озимих зернових культур у 2011 році


Агробіологічний контроль за станом посівів – це система отримання інформації про умови, які складаються в посівах; про хід формування окремих елементів продуктивності; про фактори, які впливають на ці процеси; про кількісну і якісну оцінку структури врожаю; про ступінь пошкодження рослин хворобами і шкідниками та розповсюдженням основних видів бур’янів. Агробіологічний контроль виконується протягом всього вегетаційного періоду росту рослин і включає: перевірку і облік якості посівного матеріалу, поживного та режиму вологості ґрунту після збирання попередника, оцінку фітосанітарного стану та підготовку його до сівби. На всіх етапах органогенезу виконується поточний контроль за динамікою росту і розвитку рослин за даними морфофізіологічного аналізу рослин, за допомогою яких можна завчасно спрогнозувати структуру елементів продуктивності та врожаю і використовуючи азотні підживлення чи застосувуючи рістрегулюючі речовини оптимізувати ці процеси. Важливе значення має своєчасний облік розвитку і поширення хвороб, шкідників, кількісний та якісний стан забур’янення посівів.

Про стан посівів озимих культур восени 2011 року можна зробити висновок на основі щільності сходів, фази розвитку перед входом в зиму, глибини залягання вузла кущіння, інтенсивності кущіння, засміченості, а також за довжиною конусу наростання. У перерослих рослин пшениці він перебільшує 0,4-0,5 мм, у недостатньо розвинених не перевищує 0,1-0,15 мм, що робить такі стебла менш стійкими до пошкодження морозами.

З інтенсивністю осіннього росту пов’язаний і рівень морозостійкості зимуючих рослин. Дослідженнями Н. А. Федорової встановлено, що процес загартовування не обмежується лише короткочасним (три-дев’ять діб) впливом негативних температур, а може тривати, якщо є відповідні умови, і далі, що сприяє підвищенню морозостійкості пшениці озимої не тільки в грудні, а й у січні і навіть у лютому, коли звичайно спостерігається природний спад стійкості рослин проти морозів. Водний дефіцит у поєднанні зі зниженням температури призводить до нагромадження рослинами меншої кількості цукрів, до ослаблення синтезу азотистих речовин, які відіграють захисну роль. Недостатня кількість тепла, звичайно, дещо пом’якшує негативний вплив дефіциту вологи на морозостійкість пшениці озимої. Проте зі зменшенням вологості ґрунту проходить зниження інтенсивності ростових процесів, відносне посилення нагромадження розчинних вуглеводів та збільшення їх витрат протягом зимового періоду внаслідок підвищення інтенсивності дихального газообміну.

Для формування у пшениці озимої підвищеної морозостійкості велике значення має температурний режим у період першої і другої фаз загартовування. Дослідженнями УкрНДІЗ (ННЦ „Інститут землеробства НААН”) виявлено, що в роки, коли пшениця озима набувала максимальної морозостійкості, сума ефективних температур від сходів до переходу середньодобової температури через 5о не перевищувала 200-225о . За А.І. Носатовським (1965) від сівби озимої пшениці до припинення її вегетації в осінній період (стійкого настання середньодобової температури 5°С тепла) сума ефективних температур повинна дорівнювати 560-580°С. По періодах вона розподіляється: від сівби до з'явлення сходів - 120-130°С, від сходів до початку кущіння - 220-230°С, від початку кущіння до утворення 3-4 пагонів 210-130 С.

Формування морозостійкості у рослин пшениці озимої визначається, також, температурними умовами на початку зимового періоду.

Отже, за умовами, які складаються в осінній період (температурний режим, запаси вологи можна до деякої міри прогнозувати ступінь морозостійкості рослин.


^ Оцінка стану посівів озимих культур в зимовий період 2011-2012 рр.


У період перезимівлі озимих культур, у зв’язку з несприятливими погодними умовами осіннього періоду 2011 року виникає необхідність постійного контролю за станом посівів.

Стан посівів озимих зернових культур під час перезимівлі з урахуванням життєздатності рослин оцінюють на дату відбору зразків для аналізу.

Загальноприйнятими строками відбору зразків для визначення життєздатності рослин являється 25 січня, 23 лютого і 10 березня. У зимовий період 2011-2012 рр. доцільно додатково відбирати зразки після різких змін погодних умов (кожен раз після сильних морозів і після глибоких відлиг).

Основним розповсюдженим методом контролю стану перезимівлі є метод відрощування рослин у монолітах. Моноліти розміром 30x30x15 см з двома рядками рослин відбирають у заготовлені дерев'яні ящики у кількох місцях по діагоналі поля у 2-4 типових місцях. Рослини після відтанення ґрунту в монолітах при температурі не вище 10°С відрощують у світлих приміщеннях за температури 18-20°С протягом 12-15 днів з періодичним поливанням їх у ящиках, після чого проводять підрахунки життєздатності.

Відомі, також, прискорені методи визначення життєздатності рослин.

^ Донський метод. Обережно відбирають (вирубують) моноліти на посівах (30-50 рослин) з непошкодженими вузлами не менше як у 5 типових місцях поля. Після танення та відмивання рослин у них обрізують листки і корені на відстані 1 см від вузлів кущіння, а самі вузли відрощують. Для цього їх кладуть у склянку на добре зволожену вату або марлю, яку зверху закривають для підвищення вологості повітря і ставлять у тепле і темне приміщення (24-26°С) на 24 год. Живі рослини, які за цей час відростають на 3-15 мм й ті, що не дали ніякого приросту (неживі), підраховують і визначають відсоток загибеліозимини.

^ Водний метод. У відібраних та відталих рослин відрізують листки, а вузли кущення з корінням вміщують у посуд (тарілку) з водою, який ставлять у теплому й добре освітленому приміщенні. На 5-6 день визначають відсоток живих рослин, які починають відростати.

^ Цукровий метод. Відібрані та відталі рослини, не обрізаючи, занурюють корінням на 13-15 год. у 1 -5%-й розчин цукру, а потім перекладають у чисту воду і на 6-7-й день за відростанням обчислюють кількість живих і неживих рослин.

^ Метод фарбування фуксином. Фарбують зрізи рослин через основи пагінців і стеблові конуси наростання 0,1 %-м розчином кислого фуксину. У живих рослин природне забарвлення зрізів і клітин конусів наростання не змінюється, у неживих з'являється рожево-буре забарвлення. Існує ще ряд методів визначення життєздатності озимих культур, проте вони не набули широкого розповсюдження.

Критерії оцінки рослин при визначенні їх життєздатності показані в таблиці 1.

На основі визначення життєздатності рослин стан озимих культур оптимальних строків посіву, які ввійшли в зиму при нормальній густоті, частіше оцінюють як добрий, задовільний і незадовільний. Особливої уваги і спеціальної оцінки потребують посіви, які восени перед входом в зиму з різних причин знаходились у зрідженому стані із слаборозвиненими рослинами або сходи тільки почали з'являтися,


Таблиця. 1 - Критерії оцінки стану рослин пшениці озимої при визначенні їх життєздатності

Групи рослин

Морфофізіологічні ознаки

Сильні

Рослини, які розкущились, мають 3 і більше пагонів, всі відрослі, довжина відрослих листків від 1,5-2 до 5 см і більше, рослини зелені, утворились нові вузлові корінці довжиною від декількох міліметрів до 1 і більше см, рослини свіжі, пружні, соковиті, без ураження хворобами.

Середні

Рослини, які розкущились, мають 2-3 і більше пагонів, проте нормально відросли не всі, частіше всього 1-2 пагони, довжина відрослих листків від 1 до 5 см, забарвлення блідо-зелене, нові вузлові корінці не появляються, рослини знаходяться в стані тургору, зустрічаються незначні ураження рослин хворобами.

Слабкі

Рослини, які розкущились, у яких слабо відростає один пагін, а у інших приріст стебла не перевищує 3-5 мм або пагін не відростає; не розкущені слабовідрослі рослини; вузлові корінці не утворюються; рослини зеленувато-білясті, прив'ялі, мають значні ураження рослин хворобами.

Відмерлі

Рослини, які побуріли, уражені хворобами, ослизненні, загнилі, засохлі та ін.


Вважається, що посіви знаходяться в доброму стані за наявності життєздатних рослин не менше 90%. Імовірність виживання рослин на таких посівах в період після підновлення весняної вегетації до дозрівання може перевищувати 70-75%, що повинно сприяти формуванню високопродуктивного стеблостою і отриманню високого урожаю.

Стан посівів визначається задовільним при наявності в середньому 70-80% життєздатних рослин. Прогнозована імовірність виживання рослин може наближатися, або дещо перевищувати 60%. Фактична збереженість рослин і формування продуктивного стеблостою може суттєво змінюватися в той чи інший бік в залежності від зовнішніх факторів і технологічних заходів, які застосовуються в період догляду за посівами.

Якщо на посівах питома частка життєздатних рослин значно нижче 50%, то стан таких посівів вважається незадовільним.

Остаточний візуальний аналіз стану посівів озимих культур та підрахунки життєздатних рослин проводять при відновленні їх активного росту і після цього приймають рішення про наступний догляд та ремонт.


^ Головні причини загибелі озимих зернових культур, що можуть виникнути в процесі перезимівлі та агротехнологічні заходи по їх запобіганню


Озимі зернові культури за несприятливих умов перезимівлі гинуть, переважно, через вимерзання, утворення льодової кірки, випрівання, випирання та вимокання.

Комплекс заходів із зимового догляду за посівами озимих культур в умовах перезимівлі 2011-2012 рр. слід будувати з огляду на ґрунтово-кліматичні умови, стан посівів та погодні умови. Слід зазначити, що загибель озимих культур зумовлюється зазвичай комплексом несприятливих умов і часто буває наслідком дії комплексу негативних факторів.

Найгірше перезимовують перерослі рослини ранніх строків сівби та недорозвинені рослини пізніх посівів, які вирощують по гірших попередниках без внесення добрив.

Низькі температури спричинюють вимерзання рослин. Під їхнім впливом клітини рослин зневоднюються, відбувається коагуляція колоїдів протоплазми, порушується обмін речовин. Лід, що утворюється в міжклітинниках, призводить до розриву тканин, а утворення кристалів льоду в середині клітин - до руйнування структури протоплазми. Все це зумовлює відмирання клітин та цілої рослини. Озима пшениця часто вимерзає також внаслідок різких коливань температур, різкого похолодання навесні, після того, як рослини пішли в ріст.

Найефективнішим заходом у боротьбі з вимерзанням озимих є добір морозостійких сортів та снігозатримання. Сніговий покрив завтовшки 15-20 см запобігає вимерзанню посівів. А збільшення вологи в ґрунті зумовлює ефективніше використання рослинами добрив та їх кращий розвиток. Усе це сприяє підвищенню врожайності озимих зернових культур.

Випрівання озимини, як наслідок ураження рослин підсніговими грибами (цвіллю), відбувається у тих випадках, коли випадає багато снігу на рослини, які ще ростуть (восени) та вже пішли в ріст (навесні).

Узимку відлиги з настанням похолодання призводять до утворення льодової кірки. Під притертою льодовою кіркою рослини вимерзають внаслідок подвійного тиску льоду (ззовні це льодова кірка, а зсередини лід, що утворюється в міжклітинниках) і гинуть. Весною талі води, що затоплюють всі западини (блюдця), призводять до вимокання - рослини гинуть від нестачі кисню та отруєння їх продуктами анаеробних процесів. Своєчасним застосуванням заходів з відведення талої води з місць її застоювання можна попередити утворення льодової кірки в понижених місцях поля. Шкідлива дія льодової кірки значно зменшується в разі проведення снігозатримання до настання сильних морозів.

Почергове замерзання і танення надміру зволоженого ґрунту може спричинити в озимих обривання коріння та випирання з наступним висиханням та вимерзанням вузла кущіння. Так зване пасивне випирання озимої пшениці відбувається внаслідок осідання ґрунту, що трапляється, коли сівбу здійснено по свіжій оранці.

Випирання рослин найчастіше спостерігається тоді, коли озимі висівають після непарових попередників і пізній оранці. За цих умов від підготовки ґрунту до сівби проходить короткий період і ґрунт не встигає достатньо осісти. Узимку в порожнинах ґрунту утворюється лід, внаслідок чого ґрунт піднімається, обриваючи корені рослин. Після танення ґрунт осідає і вузли кущення з обірваними коренями рослин залишаються на поверхні.

Основним заходом боротьби з випиранням є своєчасне проведення підготовки ґрунту і сівби (щоб не утворилися брили). Це досягається поверхневим обробітком ґрунту важкими дисковими боронами типу БДТ-7, зокрема після гороху та кукурудзи.

Важливу роль у боротьбі з цим явищем відіграє коткування площі кільчасто-шпоровими котками. Перше коткування слід проводити під час оранки (доцільно в одному агрегаті з плугом), а друге - перед сівбою під час передпосівної культивації. Ефективним є коткування площі на початку весняних польових робіт кільчасто-шпоровими котками - контакт рослин із ґрунтом відновлюється і вони краще вкорінюються.

Випрівання озимих рослин спостерігається тоді, коли на незамерзлий ґрунт випадає багато снігу. Ґрунт не промерзає, і озимі довго не переходять до стану спокою. У процесі дихання рослини витрачають запаси поживних речовин, зокрема цукрів , що нагромадилися восени, виснажуються й гинуть. Проте загибель посівів не можна пояснювати лише виснаженням рослин. Часто вони гинуть від ураження грибковими хворобами.

Значної шкоди посівам озимих культур під час перезимівлі можуть завдати мишовидні гризуни. Тому за наявності на 1 га 8–10 і більше колоній мишей перед входом рослин у зиму розкладають отруйні принади з препаратами дозволеними чинним “Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні“.


^ Оцінка стану озимих зернових культур перед відновленням весняної вегетації та заходи з ранньовесняного догляду за посівами


У зимово-ранньовесняний період потрібно проводити моніторинг стану рослин озимих зернових культур, щоб перед початком весняної вегетації визначити стан посівів і стратегію подальших заходів з догляду за ними.

За умови, коли на 1 м2 залишилось менше 150 розкущених, або 200-250 нерозкущених рослин, такі площі доцільно пересіяти. Ремонту підлягають посіви з густотою 150-200 розкущених рослин, або 250-300 нерозкущених, а також площі, де рослини на період відновлення весняної вегетації знаходяться у фазі сходів і мають менше 350 шт./м2. Виробничий та науковий досвід показує, що краще за такої ситуації на 10% збільшити площу підсіву відразу, ніж на цю величину залишити її без ущільнення, в якому з часом може з'явитися потреба, але будуть втрачені оптимальні строки. Зазвичай пересів проводять ранньостиглими сортами пшениці ярої, ячменю. У випадках, коли оптимальні строки сівби для ранніх ярих культур минули, пересів озимих можна провести просом, соєю, гречкою, кукурудзою.

Враховуючи невтішний стан озимих зернових культур у цьому році під час входу в зиму, спеціалісти господарств повинні особливу увагу приділити догляду за посівами цих культур у весняний період. Для стимулювання швидкого відростання і формування повноцінної кількості продуктивних стебел, озимі зернові культури необхідно підживити азотними добривами. При визначенні дози азоту у весняне підживлення враховують стан розвитку озимини після перезимівлі і запаси нітратного азоту у весняний період на основі результатів агробіологічного контролю, а також час відновлення весняної вегетації озимих культур (табл. 2).

У першу чергу необхідно підживити зріджені та недостатньо розвинуті посіви, а потім решту. Для стимулювання весняного кущіння і розвитку кореневої системи на зріджених, слаборозвинених та пошкоджених сніговою пліснявою посівах доза азоту у підживлення перед відновленням вегетації повинна становити орієнтовно 50-60 кг/га (за умови, якщо цю дозу не внесено перед входом в зиму), а на добре розвинених посівах доза азоту може становити 20-30 кг/га.

У лісостеповій зоні, на посівах, які розміщені після зайнятих парів та зернобобових попередників і добре перезимували, підживлення рослин по мерзлоталому ґрунті у ранньовесняний період проводити не рекомендується і його слід перенести на ІІІ етап органогенезу (через 8-10 днів після відновлення весняної вегетації), коли припиняються процеси весняного кущіння і внесений азот використовується для підтримання потенціалу колосу, а не витрачається на додаткові пагони.

Таблиця 2 - Орієнтовні норми внесення азоту (кг/га д.р.) під час першого і другого підживлення залежно від густоти рослин, фази розвитку та часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) для одержання 6,0-10 т/га зерна*


Час віднов-лення весняної вегетації (ЧВВВ)

Фаза розвитку на ЧВВВ

Густота рослин на ЧВВВ, шт./м2

150 - 200

200 - 250

250 - 300

300 - 350

Підживлення

перше

друге

перше

друге

перше

друге

перше

друге

15.03

2-3 лист.

1 пагін

2-4 паг.

>4 паг.

60

50

30

30

70

80

80

90

40

40

60

60

80

80

30

70

60-80

60-80

60-80

-

70

60-70

60-70

60-70

25.03

2-3 лист.

1 пагін

2-4 паг.

>4 паг.

70

60

40

30

60

70

70

80

50

40

30

70

70-80

80

100

60

40

60

80-100

80-100

80-100

30

70

60-80

60-80

60-80

5.04

2-3 лист.

1 пагін

2-4 паг.

>4 паг.

80-90

60-80

40-60

40

45-50

60

60

70

60

50

50

30

70

70

80

90

60

30

70

80-100

90-100

100

30

70

70-90

70-90

70-90

Примітка. За даними В.В. Лихочвора


Основну дозу азоту у підживлення слід використати на початку виходу рослин в трубку (IV етап органогенезу). Внесення азоту в цей період розвитку рослин сприяє кращому виживанню продуктивного стеблостою, більшої кількості закладання колосків у колосі, підвищенню посухостійкості рослин пшениці озимої. Це підживлення є основним на всіх площах зайнятих озиминою в лісостеповій та поліській зонах України. Дози азоту при цьому корегуються з урахуванням попередньо внесених. Так, якщо при відновленні вегетації було внесено 50-60 кг/га діючої речовини азоту, то на IV етапі потрібно довнести 40-50 кг/га, а при внесенні 20-30 кг/га в перший період - 60-70 кг/га. Третє підживлення азотом на VII-VIII етапах органогенезу рослин, дозою 20-30 кг/га, ефективне при вирощуванні сильних по якості пшениць і дозволяє підвищити масу 1000 зерен і забезпечити формування високоякісного зерна пшениці І-ІІІ класу, але за умови боротьби з комплексом шкідників пшениці озимої, таких як хлібні жуки, трипси і, особливо, клоп шкідлива черепашка.

В той же час потрібно зважати на те, що внесення в ранньовесняний період відносно високої дози азотних добрив на зріджених і ослаблених посівах пшениці озимої, за значних запасів насіння бур'янів у ґрунті може спровокувати їх інтенсивне проростання уже в ранньовесняний період і вони будуть основними конкурентами рослин за вологу, поживні речовини та світло у цей період, що потребує їх захисту від бур’янів. Вибір гербіциду залежить, в першу чергу, від видів бур'янів на кожному конкретному полі, але за такої ситуації, яка складається в умовах поточного року, перевагу слід надавати гербіцидам з відносно широким спектром дії на бур'яни і тим препаратам, які ефективно діють за відносно низьких температур повітря (вище +5°С). Це в першу чергу такі препарати, як гроділ максі, лінтур, логран 75, ларен, аркан 750 та ін. із групи сульфонілсечовинних препаратів, які, крім знищення бур'янів за відносно низьких температур повітря, відзначаються певною ґрунтовою дією, захищаючи посіви пшениці озимої від вторинного забур'янення в період інтенсивного випадання опадів у пізніші фази розвитку, коли боротьба з бур'янами за допомогою гербіцидів практично неможлива.


^ Оцінка стану ріпаку озимого перед входом в зиму та після відновлення весняної вегетації і заходи по ранньовесняному догляду за посівами

Ріст і розвиток ріпаку озимого восени, архітектоніка рослин в кінці осінньої вегетації мають значний вплив на зимостійкість рослин і перезимівлю посівів.

Для нормальної перезимівлі ріпаку озимого рослини з осені повинні пройти період загартування. За температури 5-7°С цей процес проходить 14-20 днів. За цей час у листках нагромаджуються високоенергетичні речовини (цукор, пентозан, амінокислоти) з низькою точкою замерзання. Пізніше ці речовини переходять в кореневу шийку та точку росту. Внаслідок відтікання вільної води з клітин у рослинах підвищується стійкість до низьких температур. За оптимальних умов період осіннього росту повинен тривати 50-60 днів, після якого рослини входять у зиму з добре розвиненою листковою розеткою і кореневою системою 100-150 см (довжина головного стрижня кореня 15-20 см), що є основою успішної перезимівлі. Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6-8 справжніх листків, діаметром кореневої шийки не менш ніж 8 мм і довжиною стебла від 8 до 10 см., висота розташування точки росту – не вище 2 – 3 см. Добре розвинені, загартовані рослини ріпаку можуть витримувати температури до -21-220С. За даними регіонів, частка посівів, що знаходяться у доброму стані становить: Волинська область (67,3%), Житомирська обл. (64,9%), Івано-Франківська (57,7%), Київська (56,1%), Львівська (88,9%), Сумська (55,8), Чернігівська (67,0%).

Озимий ріпак, що сформував розетку з 6-ти листків, переносить температури на рівні кореневої шийки до -16-170С (близько 33,8%).

Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою 4-5 листків (мінімально можливий розвиток), кореневою системою, яка сягає менш ніж 90 см (головний стрижень 7-9 см) можуть загинути за температури повітря -8 - (-12)0С. Найкритичніша ситуація у АР Крим (41,7%), Запорізькій (45,5%), Кіровоградській (50,9%), Одеській (49,2%), Полтавській (59,6%), Херсонській ((38,8%), Хмельницькій (39,1%).

Найбільш уразлива до низьких температур коренева шийка. Причинами вимерзання можуть бути різке та раптове зниження температури а також переростання ріпаку з осені, а навесні найчастіше під час раптового повернення холодів. При переростанні, коли грунт не мерзлий і рослини покриті сніговим покривом виникатиме загроза випадання посівів ріпаку. Причиною цього є велика витрата запасних речовин на дихання та ростові процеси. Якщо цей процес буде тривати більше 50 днів, як правило, окрім випадання рослини будуть сильно поражені хворобами (пліснява, фомоз, інше). Такі посіви не в змозі забезпечити високий рівень урожайності та потребуватимуть спеціального догляду (мікроелементи, рістстимулюючі добрива).

Всі генеративні органи, які визначають врожайність озимого ріпаку, закладаються на дуже ранніх стадіях розвитку рослин. Уже у фазі розетки, коли 6-8 листків утворені, відбувається процес їх диференціації. Близько 70% врожайності озимого ріпаку визначаються його розвитком до настання зимового спокою (5-7 діб при температурі менше 2° С).

Гібриди толерантніші до пізніших термінів посіву. Більше того, вони швидко розвиваються восени і при більш прохолодних і вологих умов, вимагають на 50-100° С меншу суму ефективних температур, ніж сорти. Як правило, гібриди не мають потреби восени в азотному добриві, завдяки значній силі росту та великий засвоюваності нею поживних речовин і вологи з ґрунту і високої конкурентоспроможності до бур'янів гібриди можуть вирощуватися після безплужного обробітку ґрунту, але за таких умов потрібно контролювати чисельність гусені совок.

Ріпак відноситься до культурних рослин, які вимагають для свого росту і розвитку відносно багато бору. Він відіграє важливу роль в біології запліднення, підвищує еластичність тканин і, отже, знижує розтріскування стебел і кореневої шийки при зниженні температури і сильному рості, у зв'язку з чим зменшується ураженість рослин хворобами. Крім того, бор сприяє приросту коренів, що позитивно впливає на початок росту навесні. Озимий ріпак поглинає близько 25% бору восени, тому його необхідно вносити у вигляді підживлень. Останнє підживлення борвмісними добривами проводять навесні у фазі диференціації бруньок, що є оптимальним терміном його внесення. Ефективне його застосування навесні із цинком (формування пиляків). За нестачі бору в ґрунті рослини ріпаку з запізненням виходять із фази розетки, у них сповільнюється ріст, молоде листя має більш світле забарвлення, краї листових пластинок скручені.

Густота стояння рослин істотно впливає на винесення рослинами точки росту, розвитку кореневої системи в осінній період, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність.

Оптимальною нормою висіву гібридів ріпаку озимого є 60-80, сортів – 110-130 схожих насінин на 1 м2. Нерівномірне розміщення рослин сприяє підвищенню точки росту над поверхнею ґрунту, що є причиною низької стійкості рослин до зниження температур. Глибина розміщення насіння залежить від багатьох чинників, але, як правило, вона не повинна бути більшою 2 см.

При використанні гібридів густота перед входом в зиму повинна складати 50-60 шт./м², сортів 60-80 шт./м².

При переростанні і при загущених посівах доцільним було використовувати регулятори росту із фунгіцидною дією. Всі регулятори, які застосовуються сьогодні на посівах ріпаку, включаються в систему дії гормонів росту. На практиці зарекомендували себе регулятори з групи азолів, які підвищують у рослинах ріпаку зміст цитокінінів, а отже, пригнічують дію гіберелінів і ауксинів. На сьогодні на ринку - карамба (метконазол), 0,8 л/га, фолікур БТ (тебуконазол) 1,0 л/га , хлормекват-хлорид 750 (1,0-1,5 л/т), Колосаль, к.е. (0,5-1,0 л/га). Навесні окрім зазначених препаратів ефективним є застосування Препарату Піктор (200 г/л боскалід; 200 г/л дімоксістробін (0,5 л/га).

Якщо виходити з оптимальної густоти стояння рослин (50-70 шт./м²), то питання про пересівання може виникати тільки за густоти, яка визначається за наступними параметрами:

при густоті стояння рослин більше 40 шт./м² посіви вважаються добрими;

при рівномірному розподілі і наявності на 1м2 30 - 40 рослин – задов