Реферат: «Екологія крізь краплю води», конференції «Про що розповість весняний струмок», «Джерела забруднення водних ресурсів», «Екологічні проблеми Буковини», «Екологічна ситуація та стан питних вод України»

Забруднена вода губить більше людей,

ніж війни та всі інші форми насильства разом узяті.


22 березня світова спільнота відзначала Всесвітній день води.

Вода є джерелом життя та основним елементом усього живого на Землі. Проблема води на планеті настільки актуальна, що ООН проголосила 2005-2014 роки - десятиліттям води. У цьому році Всесвітній день води відзначається під гаслом «Вода для міст».

За даними ООН, шоста частина населення Землі не має доступу до питної води. Якщо не вжити термінових заходів, до 2025 року без життєдайної вологи можуть залишитися 3 мільярди людей, а дві третини страждатимуть від її нестачі. Нині найбільші проблеми із чистою питною водою на африканському континенті, у країнах Азії та Латинській Америці.

За ступенем водозабезпечення Україна посідає одне з останніх місць у Європі. Водні ресурси України використовуються не раціонально, і забруднюються у декілька разів інтенсивніше, ніж в інших високо розвинутих державах.

Враховуючи актуальність збереження водних ресурсів в умовах зростаючого навантаження на водні об’єкти, Головне управління освіти і науки облдержадміністрації та Дністровсько-Прутське басейнове управління водного господарства рекомендували навчальним закладам освіти долучитися до відзначення 22 березня 2011 року як Всесвітнього дня води.

Райони області та місто Чернівці активно приєднались до цього заходу.

За період з 9 по 22 березня в школах проведені тематичні диспути, виховні години, усні журнали: «Вода – джерело життя на Землі», «Крапля річку береже», «Вода – найцінніший скарб земля», «Правила поведінки біля водойм та річок», «Водні ресурси України» та інші.

Також були організовані круглі столи на тему «Екологія крізь краплю води», конференції «Про що розповість весняний струмок», «Джерела забруднення водних ресурсів», «Екологічні проблеми Буковини», «Екологічна ситуація та стан питних вод України».

В навчальних закладах відбулися тематичні конкурси малюнків, плакатів на водоохоронну тематику «Життя навколо нас», «Водиця землю береже», «Вода – цариця природи», «Що може зробити кожен з нас для збереження води», «Вода і ми», «Бережіть водопровідну воду». Оформлені і діють інформаційні куточки та виставки літератури «Вода – найдорожчий скарб на Землі», проведено зустрічі з представниками санітарно-епідеміологічної служби. Проведені бліц-турніри, вікторини, ділові ігри, екологічні тренінги.

В ході чисельних заходів до Дня води учнями започатковано збір розповідей старожилів про те, як змінилися окремі водні об’єкти на прилеглій місцевості, про їх стан у давнину. Школярами записувались також легенди, пісні про красу і велич малих і великих річок в рамках Всеукраїнської дитячої еколого-краєзнавчої естафети «Малі річки – життя України».

Перед громадами своїх населених пунктів та мікрорайонів у найактивніших школах Сторожинецького, Сокирянського, Новоселицького, Глибоцького, Путильського районів та м. Чернівці було організовано виступи екологічних агітбригад.

Долучилась учнівська молодь і до практичної природоохоронної роботи по розчистці русел річок, занедбаних джерел. А учні 18 шкіл Новоселицького району продовжують моніторинг якості води на основі макробезхребетних (за американською програмою «Врятуйте наші річки»).

Головне управління освіти і науки облдержадміністрації та Дністровсько-Прутське басейнове управління водного господарства дякують учасникам акції за проведену роботу.

Заставнівський район





Назва закладу

Проведено

1

Бабинська

Екскурсія

2

Баламутівська

Виховний захід

3

Васловівська

Зустріч із майстрами криничними

4

Горошівська

Збір оповідей старожилів

5

Дорошивецька

Екскурсія до монастирських купелей, збір оповідей старожилів

6

Кострижівська

Пошукова робота по р. Чурак

7

М.Кучурівська

Пошукова робота по р. Малий Кучер

8

Погорилівська

Конференція «Вода – життя на Землі», проведено паспортизацію

водних об’єктів своєї місцевості

9

Ржавинська

Пошукова робота по р.Білий потік

10

Товтрівська

Збір оповідей старожилів

11

Хрещатиньська

Збір оповідей старожилів

12

Чуньківська

Пошукова робота по джерелах, екскрсія до прала; паспортизація водних об’єктів села

13

Шубранецька

Зустріч із майстрами

14

Гімназія

Збір оповідей старожилів

15

Заставнівська

Диспут «Без води нема життя»

16

Прилипчанська

Пошукова робота по о.Бездонне

17

Ч.Потіцька

Пошукова робота по р.Ч.потік

18

Задубрівська

Конкурс малюнків та гра «Поле чудес» на тему «Вода – безцінний дар»

19

Кострижівська

Конкурс малюнків



У рамках відзначення Всесвітнього дня води учні навчальних закладів Заставнівського району взяли участь у пошуковій роботі по збиранню розповідей старожилів про водні об’єкти своєї місцевості, про їх стан у давнину, легенди, пісні про красу і велич малих і великих річок. Ось декілька із них.

Заставна... Мальовничий куточок зеленої Буковини. Славиться вона не тільки своїми людьми, але й ставками. За однією із легенд назва нашого міста походить від його місця розташування - за ставками. Сьогодні Заставна оперезана 53 ставками, наче блакитною стрічною. І у цій кількості Панський ставок. Розташований він неподалік від центра міста, у східній частині. Цей ставок виник у 1905 році на місці болотистої місцевості, за ініціативи духовенства.

Із спогадів старожила м. Заставна Турецького Георгія: «Ставок що зветься сьогодні Панським, був завжди власністю багатих, заможних людей. Бідні люди не мали змоги купити його. Він передавався у спадщину від батька до сина. Прізвище останнього господаря Панського ставу — Корнир.

Це був багатий і дбайливий господар. На березі ставу були його стодоли, стайні, де доглядалася худоба. Зараз прикрасою ставу є зелені насандження на березі. За часів пана — це було поле аж до Юрківської могили. На місці недавно відкритої туристичної бази був млин. Він проіснував до 1949 року і згорів під час пожежі. На місці витоку ставу колись стояв водяний млин.

У 1939 році пан Корнир покинув свій маєток (так склалися обставини). До 1944 року став був без господаря. Потім став державною власністю».

Із розповіді вчителя історії, жителя м. Заставна Микитея І.С.: «Назва ставу має свою історію, як і назва кожного куточка міста, вона витікає із самого життя заставнівчан.

Ставок не лише давав великі доходи панові, а й був місцем відпочинку і розваг багатих людей.

Взимку спеціально наймалися люди для того, щоб розчистити став від снігу. Пан з панею брали лизви (так називалися ковзани) і каталися, по чистому льоду».

Розповідь жительки м. Заставна Дутчак Ганни: «Мені 81 рік. Я виросла на березі Панського ставу. Його витоки - це розширена річка Совиця. На Йордан приходили сюди люди, із льоду вирізали хрест і святили воду.

Доглядав за ставком пан Корнир. Звідси і пішла назва «Панський став». За документами він фіксується як став під назвою «Панський став — Заставна-2».

Після війни ця водойма, як і всі інші панські стави, перейшла до державного володіння. Сьогодні його площа - 24,78 га.

Учні Дорошовецького НВК від старожилів свого села довідалися, що місце на криницю вибирали на свято Маковея, коли освячували водні джерела обтикаючи їх голівками маку. А люди, що їх копають у повазі та шані. Це жителі села - Бугайчук Василь, Костюк Василь, Ружецький Михайло. Оздоблювали їх справжні майстри своєї справи, народні умільці - Воробець Манолій, Білоус Дмитро. Витвори « золотих рук» відомі далеко за межами села.

Є й стародавні криниці - журавлі на подвір'ях односельців. Вони нагадують про ті солом'яні хатки, біля яких тулилися. Одна з таких криниць на подвір'ї ґазди Павлика Андрія.

Безліч джерел течуть на берегах Дністра, виринають із глибин землі в різних куточках села. Люди розчищають їх, обкопують і звідти беруть воду для пиття, приготування їжі. Одне із таких джерел називається Стайнещове. Його ймення походить від назви місця, де воно розташоване - Стайнеще, від слова стайня, що підтверджують старожилі. За спогадами населення, колись на полі біля дороги знаходилося обгороджене місце - літня стоянка для панської худоби. Є ще джерело - Панькова криниця. Його назва походить від прізвища господаря, де неподалік оселі б'є кручем вода. Ґазда укріпив стінки водойми чавунним кільцем, і планує в майбутньому використати її для побудови міні гідроелектростанції, яка б освітлювала власне господарство.

Біля деяких джерел створюють водойми, так звані прала, де люди перуть свою білизну. Їх на території с.Товтри три. Всі вони знаходяться на куті Марківка. Існують твердження щодо походження назви Марківка. Тут колись мешкала сім'я Маркевичів. У с.Дорошівці є два водоспади. Один із них розташований на потоці, який протікає кутом Марківка. В народі його називають «Буркач». Назва походить від слів «буркоче вода». Дійсно, падаючи із високого обриву, вода створює голосний шум. Інший проявився на місці, де протікає струмок у Фалинському яру. Назва одноіменна з прізвищем родини, яка збудувала колись собі хатину на його вершині.

А ось яку цікаву інформацію від старожилів отримали учні Товтрівської ЗОШ І-ІІІ ст. Колись на товтрівських землях налічувалося 12 польових криниць. Одна бувальщина розповідає про те, що колись на початку ХІХ ст. у одного товтрівського газди Халуса Івана Тодосі пропали воли. Хтось повідомив Івана, що його воли заховані у шопі, яка знаходиться на Юрківському полі (а це велике і мудре створіння природи було також надійною схованкою для Довбушевих опришків). Розлючений господар відразу пішов туди. Знайшов свої воли, а з великої лютості вбив молодого злодія. Проходили дні за днями, місяці за місяцями, але серце Халуса ставало все сильніше стукати у грудях. Поставав великий страх перед людьми, а ще сильніший перед Богом. Пішов за порадою до священика. Мудрий отець, Василь Ферлієвич, котрий правив того часу на приході, порадив йому викопати своїми руками дванадцять криниць і йому буде відпущено цей великий гріх. Відразу чоловік взявся за роботу. Пройшло чимало часу, але чоловік таки сам спорудив 12 криниць. Деякі з них: це на Скалі, на Перелозі, на Винниці, у Бринзанівці, на Печищах, на Кутутівці, під Гайком, в Толоці, на Татарці, котрі вгамували літню спрагу всіх жниварів, всіх тих людей хто перебував на полі і смакував водичку з котрої небудь криниці, а за здоров'я людини, яка збудувала її говорили молитву «Отче наш».

Над останньою криницею поставив Халус Іван хрест. Цей хрест зберігся й донині. В криниці, що на Перелозі, виявилась цілюща вода. Нею всі люди промивали хворі очі. Добра вода й на Татарці. П'єш і не можеш напитися тієї водички, ніби з медом вона. А найхолоднішою водою була вода у Винниці. До наших днів збереглося дев'ять криниць. Три з них замулені, розвалені, потребують ремонту.

Але у селі Товтри такі місця, де немає зовсім води. Люди в такій місцевості користуються водопроводом. Воду качають насосами (водокачка) у водонапірну башту. Цікавим є те, що башта є великою пам'яткою архітектури в цьому селі. Вона була збудована у 1887 р. разом із церквою. За свідченнями старожилів башту будували на кошти Австро-Угорської імперії, бо в цей час це село належало до неї. Саму споруду башти будували італійські майстри. А місцеві жителі допомагали їм лише у допоміжних роботах. Деякі заможні люди села теж вносили кошти на побудову цієї будови. Можливо і саме слово «лозерватор», так називають башту у селі, походить від слова резервуар, або від італійського «rezervuari», що теж означає резервуар, але неписьменний селянин не міг вимовити таке складне слово і зробив свій простіший варіант «лозерватор». Це кам'яна кругла споруда з однаково обробленого каменю на 5 м занурена у землю. Аж там починається його основа (фундамент). Висота її 24 метри, що дорівнює висоті 6-ти поверхового будинку. Всередині башти знаходиться мотр, привезений напевне із Відня, бо надписи на ньому зроблені гна німецькій мові. Цей витвір архітектури і техніки і на сьогоднішній день забезпечує водою більшу частину села, адміністративні споруди, приватні господарства, бо у цьому селі дуже мало криниць із водою, особливо «на горі».

Старожили рекомендують взяти цю споруду під захист держави, як пам’ятник архітектури і техніки, побоюючис, що може прийти такий час, коли комусь заманеться зруйнувати цей лозерватор, як це було колись із капличками, чи хрестами, які стояли на полях. Але вода у с.Товтри є не тільки звичайна, а й мінеральна.

На північно-східній околиці села, на місці колишньої водокачки, розташоване мале підприємство «Супутник». Воно виготовляє воду для жителів, що проживають у зонах екологічного неблагополуччя та інших сіл району. Ця вода особлива тим, що має лікувальні властивості. Назва води, яку випускає «Супутник» — «Долина» відповідає місцю його знаходження.

Вода випробувалась на клінічній базі кафедри терапії внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії та третьої міської клінічної лікарні м. Чернівці. Вода «Долина» використовується при лікуванні хворих на хронічні гастрити, виразкову хворобу, захворювання жовчних шляхів та печінки, коліти, ентероколіти, та хвороби сечовивідних шляхів.

Клініко-інструментально-лабораторні дослідження показали, що 96 відсотків пацієнтів оцінили позитивно лікувальну дію мінеральної води, 4 — не відчули змін у перебігу хвороб. Негативних результаті не виявлено.

Горошівські школярі знайшл таку розповідь про Рауську криниць у своєму селі. «Давно жили в селі пани. У вільний час ходили в ліс відпочивати. На улюбленому місці відпочинку викопали криницю. Поселилась в тій криниці змія, і на голові був золотий хрест. Довго приходили сюди пани. Але одного разу не стало цієї змії - зникла вона. А вода стала лікувальною. Почали люди брати з кринички воду, вмиватися в ній. Почали зникати хвороби , втома.

Поселились біля криниці чоловік з жінкою. Старенькі були вони. Розчистили джерельце, обклали камінням. Село розширювалось, народжувались діти. Лікарів на той час не було, а діти хворіли. Почали люди з села приносити дітей до ціеї криниці, мили водою і вони виздоровлювали. Люди набирали води і несли додому, в село. Прізвище цих людей було Раус. Старенькі повмирали, а в честь них криниця стали називати Рауська.

Неподалік млина, на Балтах, розмістилась криниця «Маковійка». Старожили розповідають, що жив тут дуже старий чоловік по імені Георгій. В 1947 році йому виповнилось 90 літ. Чоловік був побожний, часто ходив до церкви. Він дуже любив свято Маковея. Так і цього разу було перед цим святам. Сусіди вже пішли на службу Божу. Георгій прямував теж до храму. І враз у кущах він побачив щось дивне. Підійшов ближче і на мить завмер. Перед ним була ікона Ісуса Христа і ланцюжок з хрестиком. Чоловік підняв з землі ці дари і пішов до церкви. Після служби розповів людям про свою знахідку. Прийшли лю­ди на те місце, а там вода сльозить. Викопали криницю, і ось вона вже 56 років напуває людей своєю водою. Помираючи, Георгій просив людей, щоб вони не забруднювали її, чистили, доглядали і назвали іі Маковійкою в честь його улюбленого свята.

В центрі села Горошівці, де щороку проводять храмове свято, було панське обістя. Тут жили пани, які любили свій маєток. За своє життя вони посадили парк, а вйого центрі викопали став, який зараз зветься Панським. Посередині ставу було підвищення, де часто господарі снідали. А підходили туди через місточок.

Чуньків. Два цікавих природніх джерела є на території цього села: це криниці. Одна з них зветься Лучинська, інша криниця трохи більша за площею. Вздовж однієї лінії тягнуться джерела, їх більше 10, щоб вилити свої води, утворити ніби озерце, а далі побігти потічком до швидкоплинного Дністра. За оповідями старожилів виходить, що з цієї криниці пили воду турки, татари, австрійські барони, румунські бояри. І по-різному вдовольняла спрагу чуньківська вода. У злих і недобрих людей голос відбирала, язики скручувала, а добродушним, чесним сил і здоров’я додавала, молодість продовжувала. Ця вода не замерзає навіть при сильних морозах. Люди тут перуть білизну цілий ріке. А в західній частині села є джерело Винниця, назва походить від одноіменного урочища. Цікавим є те, як розповідають старожили, що тут з-за турків в ХУІ ст. було якесь підприємство, вірогідніше всього це була гуральня. Для цього виробництва потрібна була м’яка вода. Джерело проходить зі сторони с.Репужинці. Турки побудували водопровід із черепяних труб. Для того, щоб вода фільтрувалася, труби були забиті овечою вовною. До сьогоднішнього дня люди користуються цією водою.

В межах екосистеми басейну р.Дністер розташоване с.Прилипче в околицях якого є озеро Бездонне – пам’ятка природи місцевого значення з типовим карстовим походженням у Прут-Дністровському межиріччі. За переказами старожилів ця дивна назва озера пов’язана з такою легендою: «Жінки с.Прилипче мочили коноплі в озері і забирали їх через 10 днів. Але одного разу виявилося щось незвичайне, коли жінки прийшли забирати коноплі, то здивувалися, бо вони їх не побачили. Пізніше з’ясувалося, що коноплі разом із водою витекли. Їх знайшли поблизу сусіднього смт Кострижівки». З того часу і почали називати озеро Бездонне, тобто озеро без дна, тому що вода у ньому не застоюється, а витікає.

Учні Василівського НВК нарахували на території свого села 254 криниці, а в ХУІ-ХУІІ ст. їх було лише три. Найдавнішу криницю споруджено в 1782 році, її називають Панською. За переказами старожилів на Стрітення жінки укладали угоду з водою Щоб не було біди від води, вони вінчальними рушниками покривали криницю. А криниці копали на подвір’ї край двору, аби ним міг користуватися подорожній. Бо шкодувати святої водички – сльози закликати на вічки. Вода свята. Ніхто не наважується підійти до криниці з брудним відром, чи у брудній одежі, чи руки коло неї мити, чи брудну воду вилити неподалік. Селом Василів протікає невеличка річка Млинівка, яка впадає в р.Дністер. Вверх по течії р.Млинівка є два водопади, про які учні місцевої школи склали такий вірш:

^ Заповідник охоронний – диво-водоспад.

Хай же він не Ніагарський,

Та всіх принад є у ньому так багатог,

Що й не говори.

Лиє воду прохолодну тільки підійди

І подивишся як в ньому піниться вона.

А відтак тече Млинівка прямо до Дністра.

^ Міріади дивних крапель, мов кришталь,

І здається водоспаду кращого нема.

На території Заставнівського району є с.Хрещатик. Це єдине село на Буковині де немає жодної криниці. Люди користуються джерельною водою, яке надходить в село з джерела в урочищі «Двір» по водопроводу, збудованому ще за часів Австро-Угорщини. За переказами старожилів ця вода лікувала сухоти, туберкульоз кісток, ревматизм суглобів. Є підтвержуючі втисновки Чернівецького медичного університету. В монастирі знайдено записи вдячних вилікувальних хворих, що лікувалися купанням в джерельній воді.

22 березня – Всесвітный День Води.

З 1993 року в багатьох країнах світу по ініціативі Міжнародної асоціації водопостачання та Юнеско 22 березня відмічається Всесвітній День Води. Акція проводилася під девізом: «Вода – це життя». Цьогоріч направлення цієї акції звернено на воду міст та сіл планети « Вода – для міст». Цей девіз підкреслює велике значення найбільш цінного природнього ресурсу землі. Без води неможливе ніяке життя на землі. Проблема дефіциту прісної води на сьогоденні стає однією з самих гострих . Основним завданням проведення акції  — підвищувати свідомість людей про важливість проблем водних ресурсів та необхідності їх раціонального використання, пропаганда дбайливого відношення до водних ресурсів. Цей день закликає ділитися досвідом як успішніше вирішувати проблеми використання, забруднення та деградація водних ресурсів. У заходи акції входять бесіди на тему: «Бережіть воду!», бесіди про запаси прісної води на землі, про пристрій водопровідної системи і очисних споруд в місті, про необхідність економії води, виховання  відповідального відношення до природних ресурсів засобами мистецтва, конкурси екологічних плакатів «Бережіть водопровідну воду»,  «Бережіть джерела чистої води» тощо .

Учні нашого району долучилися до цієї акції. Враховуючи погодні умови ми не мали можливості зайнятись розчисткою водних об’єктів краю ( це буде зроблено пізніше), але було проведено ряд заходів, а саме :

Юні екологи з Малого Кучерова дослідили свою річечку Малий Кучерів.

Легенда гласить, що колись села не було і росли тут лише дернва та висока трава. Річка, яка протікала серед цієї краси, славилася багатством риби, по ній плавали чудові білі лебеді та дикі качки. Перші люди, які забрели в цю місцину, вийшовши на пагорб, побачили внизу річечку, яка хвилястою змійкою, наче кучері, протікала низиною. Людям місцина сподобалася і вони поселилися тут, а річечку назвали Малий Кучер. З часом людей ставало все більше і утворилося село, яке на честь річки назвали Малий Кучерів. Річка ділить село навпіл. Свій початок бере їз двох приток: з-під гори Жорнище та з лісового масиву. Повна довжина річки – 30 км, і лише 7 км проходить селом. Річка Кучер протікає через села Васловівці, Задубрівку, Садгору (район м.Чернівці) і впадає в річку Прут.

Колись річка була основним джерелом води, так як в селі не було криниць. Тут прали, напоювали худобу, плавали домашні та дикі птахи, з неї поливали городи. Тепер про це можна почути лише із спогадів сторожилів. Річка тепер далеко не та, яка була ще років 25-30 назад. Спаплюжена побутовими відходами, що негативно вплинули на її фауну та флору, видова різноманітність якої зменшується з кожним роком, річка вже не може забезпечити чистою водою не те що людину, але й худобу.

Провівши таке розслідування та склавши карту екологічної ситуації села, юннати школи провели бесіди з жителями села, адже найбільше забруднення були саме там, де знаходились будинки жителів. З приходом тепла планується провести очистку річки залучивши всіх, кому не байдужі чистота довкілля, проблеми води та наше існування на цій землію

Свої дослідження провели юні захисники природи з Ржавинецького НВК. На правому березі р.Дністер розташоване с. Ржавинці, яке оперезене лісами. З правої сторони села з лісу беруть початок маленькі потічки. Найбільший, який бере початок з Хотинської височини, де починається хутір села Яровий, люди назвали Білим. Ця річечка-потік одержала свою назву через чисту прозору воду, яку використовували для пиття та в побуті. На берегах річечки живуть люди: це з хутора Яровий, нижче хутір Лайдаківці, далі с. Баламутівка і та с. Чорний Потік, яке має свою річку Чорний Потік в яку і впадає наш Білий Потік і вже разом вони несуть свої води через с.Онут до р. Дністер. Зараз вона, як і багато інших малих річок, занедбана, брудна і неприваблива. Але були часи, коли тут у великій кількості водились раки, коропи, карасі, окуні та окремі види малих рибок. Колись тут жінки вимочували льон та сушили його на березі, тут стояли два водяних млини «Штефанчин» та «Матеїв», тут напували худобу… Але люди-люди… звалища сміття все частіше можна побачити в її водах та на берегах, води зі скотомогильників, які розміщені вище річки, стікають в Білий Потік. І став Білий Потік вже не білим. А тут ще одна біда: в 1975 році після великих дощів піднялася ця маленька річечка бурхливою, каламутньою водою з такою силою, що зносила все на своєму шляху. Біля 40 будинків знаходились у воді. Все висаджене на городах було знесено. Трагічно загинули 3 жителів села ( бабуся та 2 онуків). Але люди не перейнялися проблемами річечки. І вона знову збунтувалась. В 2008 році річка Білий Потік знову вийшла з берегів після декількох раптових дощів , змивши всі посіви та затопивши будинки. І знову люди не захотіли допомогти воді. І тоді в червні 2010 року річка вкотре вийшла зі своїх берегів, піднявшись на 5-6 метрів ізнову наробила лиха. Стрімка течія повиривала з корінням старі верби, що росли вздовж річки, затопила сміттезвалище, що було розміщене недалеко від неї і тим самим все сміття опинилося у воді, а потім понеслось до Чорного Потіку та сивого Дністра. Жахлива картина… А людина так і не спромоглася надати їй допомогу. Тече вона і, певно, обурюється, що ніхто не хоче допомогти їй. А сміття та весь непотріб люди і далі викидають на її берегах та зливають в її води. З приходом тепла тут теж вирішено взяти під опіку свою річку і допомогти їй знову стати Білим Потоком.

Білий потік втікає в Чорний Потік. З південного схлду села Чорний Потік і витікає одноіменна річка. Хоча насправді річка дала назву селу. А свою назву вона дістала через колір води. Річка взята під охорону держави. Вона то щезає під землею, то виривається потужними джерелами, щоб знову пірнути вниз. В центрі села вона об’єднується з Білим Потоком. Водність річки не завжди однакова. Під впливом природних процесів (головним чином кліматичних), а також господарської діяльності людини, величина стоку річки істотно змінюється. Під час зливових дощів утворюються дощові повені. За рік спостерігається до10-15 повеней, в тому числі з виходом на заплаву 1-4. особливо катастрофічні повені ( розлив води до2,5км) спостерігається через 14-16 років. Такі повені зафіксовані на річці в 1897, 1911, 1927,1941, 1969, 1991 та 1995 роках. Так в 1991 році за декілька годин випало 220 мм опадів, що призвело до сильної повені, яка забрала життя 4 жителів села. Утворення стійкого льодоставу припадає на кінець грудня і залежить від характеру зими. Цього року це було в 20-х числах грудня.. Товщина льоду буває від 30 до 85 см. Цього року на глибших місцях товщина льоду була приблизно 23-25см, на мілкіших - 14-15 см. Весняний льодохід починаєжться в кінці лютого-на початку березня і продовжується 5-10 днів. Цього року він розпочався 20 лютого і десь за тиждень вода очистилась від льоду.

На шляху річки трапляються великі виступи твердих порід. Саме тут утворилися різні за висотою водоспади з яких найактивніший –Чорнопотіцький. Висота його 2,75 м, ширина – 3,25 м.

Основною проблемою річки є її забруднення. Викиди побутових відходів- основна причина з якою учні школи борються кожного року, як тільки погодні умови дозволяють це робити.

Село має високий рекреаційний потенціал для оздоровлення людей та хорошого відпочинку. Тому жителі повинні дотримуватись всіх правил поводження в природі тим самим спеціалізуватись на розвитку мережі туристсько-оздоровчих об’єктів. Особливо бережно відноситись до своєї перлини – річечкм Чорний Потік.

Малі річки нашого краю в народі називають потічками. От і в Чунькові теж маленька річка називається Чуньківський потік. Її утворюють два джерела, які розташовані на висоті 370м над рівнем моря. Ці джерела взимку не замерзають, температура води +2, +50. Вода у джерелі чиста, прісна. Колись тут стояли водяні млини. Їх було 6, де люди мололи зерно. Зараз на їх березі побудована водонасосна станція, де качають воду ддля всього села. У річці водяться маленькі рачки, пуголовки жаб, личинки комах, молюски калюжниці тощо. Оточують воду очерет, лепешняк, частуха. У тихих заводях поїдають ряску і ловлять рачків дикі качки та ласки. Вода з джерел, де бере початок річечка, дуже смачна. Ще донедавна річечкою опікувались: обсаджували деревами, впорядковували джерельця. Але останнім часом береги річки стають захаращенними, тут часто забруднено, сміття. Недалеко від річки є природне джерело, яке називають Лучинською криницею. За оповідками старожилів, тут пили воду і татари, і австрійські барони, і румунські бояри.

Жителі села стараються не забруднювати береги і річечки, і природнього джерела, засаджували береги деревами, упорядковували їх. Але все-таки останнім часом ці береги просять допомоги, так як нерадиві жителі села засмічують їх, тим самим забруднюючи воду.

Пам’яткою природи місцевого значення з типовим карстовим походженням у Прут-Дністровському межиріччі є озера Бездонне біля с.Прилипче. За переказами старожилів ця дивна назва озера пов’язана з такою легендою: «Жінки с.Прилипче мочили коноплі в озері і забирали їх через 10 днів. Але одного разу виявилося щось незвичайне: коли жінки прийшли забирати коноплі, то здивувалися, бо вони їх не знайшли. Пізніше з’ясувалося, що коноплі разом із водою витекли. Їх знайшли поблизу сусіднього смт. Кострижівки, біля джерела, що впадає в р.Дністер». З того часу і почали називати озеро Бездонне, тобто озеро без дна, тому що вода у ньому не застоюється, а витікає.

Площа водної, дзеркальної поверхні близько 1га 50 метрів. Озеро має чашопо-дібну форму дна, глибина – 6 м, довжина 201 м, ширина 50м. Вода в озері чиста. Ще декілька років тому озерну воду туристи використовували для приготування їжі. Найбільш прозора та чиста вода в період літньо-осінньої межені (серпень-жовтень) і взимку. Озеру Бездонне властива яскраво виражена висока весняна повінь. Весною повінь починається у березні. Найбільша повінь спостерігалася у 1971 році: озеро розлилося і вийшло із берегів так, що рибу можна було ловити руками. Тоді було затоплено і багато полів. А взагалі озеро тиховодне. Тут добре розвинута водна рослинність. Учні місцевої школи ведуть свої спотсереження за життям навколо озера під керівництвом учителя українознавства Савчук М.Д. Ще два роки тому тут бачили як цвіте латаття біле. Водні рослини відіграють важливу роль у підтриманні нормального функціонування озерної екосистеми. Адже зарослі очерету слугують добрим місцем нересту риб. В о.Бездонне водяться такі риби: короп, товстолоб, білий амур, карась. На водах озера в очеретах гніздяться дикі качки, вже кілька років сюди прилітають дикі гуси. А в 2010 році на декілька тижнів тут поселилися дві пари білих лебедів. Учні також відмітили, що поблизу озера весною селяться перепілки, лелеки, ластівки, горобці, сороки, ворони, солов’ї, шпаки, синиці, дикі голуби. Цього року 15 березня учні школи спостерігали приліт перших лелек. У самій водоймі зустрічаються вужі, жаби, раки, черепахи. Минулого року учні Прилипченської школи висадили на високому березі озера Бездонного липи, дуби, каштани й берези. Вони проводять регулярні акції по прибирання прибережної території.

Всім нам необхідно пам’ятати про те, що водні ресурси небезграничні. Але і наше здоров’я, і наше життя прямо залежать від її кількості та якості. Не кажучи вже про духовне значення річок, озер, криниць та взагалі води для нашого самопочуття.

На протязі всієї історії люди боролися з водою і за воду. Чиста вода – це глобальна проблема людства.

У час, коли у наукових закладах катастрофічно не вистачає коштів для ведення досліджень у природі, вважаємо доцільно підтримувати моніторинги, які проводять учні місцевих шкіл.

Тому, відмічаючи День Води, ми повинні пам’ятати про це і берегти наші водні ресурси.


Сторожинецький район


В усіх навчальних закладах району з 09 по 22 березня 11 р. проведено диспути, виховні години, усні журнали: «Вода – джерело життя на Землі», «Крапля річку береже», «Вода – найцінніший скарб землі», «Правила поведінки біля водойм та річок», «Водні ресурси України», «Стан води у річках Прут - Сіретьського регіону». Круглі столи на тему: «Екологія крізь краплю води», конференції: «Про що розповість весняний струмок», «Джерела забруднення водних ресурсів», конкурси творів.

І більшості ЗНЗ району проведено уроки та години спілкування на тему: «Охорона та очищення водних ресурсів», «Методи боротьби із-забрудненням»,«Штучні та природні водойми,стан їх на Сторожиннеччині». В навчальних закладах проведено тематичні конкурси малюнків, плакатів на водоохоронну тематику, випуску стінгазет, оформлені і діють інформаційні куточки та виставки літератури, проведено зустрічі з представниками санітарно-епідемічної служби.

У Старожадівській ЗОШ І-ІІІ ст. було проведено дослідження стану річки Сірет та її приток Житівки та Міхіндри. Учні Грибочківської ЗОШ І-ІІ ст. провели дослідження стану берегів та русла річки Глибочок. Очищено береги та розібрано завали по руслу. А члени екологічних гуртків «Юні ботаніки» Тисовецької ЗОШ розчищували та відновлювали береги річки Дереглуй, що постраждали від паводку. Учні Сторожинецьких шкіл організували трудовий десант під гаслом «Вода для міст» по розчищенню та наведенню порядку на берегах річки, а вихованці патрулів ЦЕНТУМ - досліджуючи найбільшу річку Сторожинця Сірет та її притоку Сіретель, Малий Сірет виявили, що теперішній стан річки викликає тривогу, через інтенсивну виборку гравійно-піщаних сумішей, що призвело до зміни русла, загибелі риби, а самі русла цих річок переповнені зламаними деревами, гіллям, пеньками та побутовими відходами, в результаті чого береги річок заболочені, засмічені. Силами учнів шкіл та вихованцями гуртків проведено очистка та прибирання берегів річок, а для радикального захисту басейнів річок учні звернулися до виконкомів сільських рад: Панки, Старі-Жадови, Комарівців, рекомендуючи створити постійно діючі бригади з саміх жителів прибережних зон, щоб затримувати, попереджувати порушників, накладати на них штрафи.

У ЗНЗ сіл Панка, Чудей, Їжівці, Стара-Жадова, було організовано виступи екологічних агітбригад перед громадою села, у будинках культури, дитячих дошкільних закладах, висвітлювали питання водних ресурсів та закликали до боротьби з їх проблемами.

Учнями шкіл району була проведена пошукова робота по збиранню розповідей старожилів про стан водних ресурсів свого регіону у давнину, і як вони змінилися сьогодні. Знайдено легенди, прислів’я, загадки, приказки, пісні та вірші, де оспівується велич і краса великих і малих річок. Учениця 8 класу АкришораАлвінаСторожадівської ЗОШ І-ІІІ ст. написала вірш «Роздуми біля річки», який був опублікований у шкільних стінгазет. Учні 7-8 класу Нижньопетровецької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 провели цікавий конкурс «Що ми знаємо про воду?», вікторину «Світовий океан та збереження водних ресурсів» (вчитель географії Неборак В.П.) під час якої використовували мультимедійні презентації на тему «Вода на Землі».

У багатьох навчальних закладах учні шкіл та учасники екологічних агітбригад виступили на загальношкільних батьківських зборах, де закликали мешканців сіл очищати та берегти водні ресурси. Вихованці гуртків ЦЕНТУМ «Юні любителі свійських тварин» (керівник, Червоняк В.П.) провели цікаве заняття – виставу, де читались вірші, співали пісні, проводились досліди з водою.

Учні Кам’янської та Старожадівської ЗОШ І-ІІІ ст. зареєстрували всі джерела на території шкіл, склали описи та обґрунтували, необхідніст