Реферат: Дубенський замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування І міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст

Матеріали до загальнообласного

Дня інформування населення

31 січня 2012 року


Дубенський замок – видатна пам’ятка

історії та культури Рівненщини


Дубенський замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування і міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст., які робили цю споруду неприступною упродовж кількох століть. Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом – і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські. 1492 рік офіційно вважається датою спорудження Дубенського замку.


У 1995 році під керівництвом доктора історичних наук І.Свешнікова було проведено археологічне вивчення території Дубенського замку. Розкопки засвідчили, що на замковому узвишші княже Дубно існувало вже з кінця Х – початку ХІ ст. Під час продовження розкопок у 1997 році під керівництвом кандидата історичних наук В.Гупало, на території замку було виявлено достовірні сліди поселення ранньосередньовічного періоду першої пол. Х – поч. ХІ ст. За результатами розкопок 2005 року (керівник – кандидат історичних наук, археолог Б.Прищепа) було знайдено залишки давньоруських джерел ІІ пол. Х – ХІ ст., що підтвердило заселеність історичного центру міста Дубна у час князювання Ярослава Мудрого.


На основі жалуваної грамоти польського короля Ягайла від 4 листопада 1386 року князь Федір Острозький отримує місто Острог з округом Острозьким, до складу якого входило Дубно. У 1450-х роках тут постає невеликий дерев’яний замок. Князь Костянтин Острозький, передбачивши перспективу Дубна як міста, у 1492 році звів кам’яний замок вище за рельєфом. Укріплене замком місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику – доходи від торгівлі. Вибір місця для нового замку виявився вдалим, і вже тоді він був неприступним.

3 червня 1498 року власник міста Костянтин Острозький отримує від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубну статусу міста, а у 1507 році король польський Сигізмунд І дарує Дубну магдебурзьке право, на основі якого: „Село Дубном зване зробити містом”.

Князь Костянтин Іванович Острозький у Дубенському замку зберігав трофеї, здобуті у численних битвах з ворогами держави. Це були коштовні прикраси, зброя, захисне озброєння та предмети побуту. Після перемоги над військом московського царя під Оршею 1514 року у замку з’явились гармата з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші цінні речі. Князь Костянтин любив демонструвати перед іменитими гостями свої скарби. Для цього стіни кількох мурованих замкових кімнат оббивали коштовними килимами та розвішували на них колекційну зброю. Зберігалися скарби у спеціальних скринях у підземеллі замку.

У підземеллях замку, окрім озброєння та скарбів, на випадок облоги зберігалися й запаси їжі. Це були тисячі шматків сала, сотні бочок з рибою, оселедцями, в’яленим м’ясом та медом, барильця з повидлом, пшениця, різноманітні крупи. Продукти у спеціально обладнаних коморах не псувалися роками. У замкових казематах під час ворожих нападів переховувалися не лише мешканці замку, а й місцеві жителі. Підземними ходами можна було дістатися у різні частини міста. Вони були такими просторими, що туди можна було заїхати каретою і розвернутися.

Під час нападу татар Дубенський замок був повністю закутий в олово й броню і мав величезні запаси харчів.

У „Реєстрі скарбів замку князів Острозьких”, складеному у 1616 році подається перелік усіх речей, що зберігалися в сховищах. Це кінська збруя, захисне озброєння, виготовлене винятково з благородних металів та оздоблене дорогоцінним камінням, срібні та золоті столові предмети. В замку зберігалися й чималі запаси тканин, хутра і, звичайно, коштовності: діадеми, персні з діамантами та рубінами, золоті та срібні ланцюжки. Всього багатств налічувалося 49 скринь. І що важливо, у „Реєстрі” харчі прирівнюються до скарбів, оскільки під час облог вони були найціннішими.


Останній з великого роду князів Острозьких – князь Януш Костянтинович –заснував Острозьку ординацію, столицею якої спочатку вважався Острог, а пізніше – Дубно. Він і подбав про зміцнення дубенської фортеці – на початку XVIІ ст. було укріплено замок бастіонами з вежами, які з’єднувала стіна (куртина). На плані міста, виконаному дослідником Ульріхом фон Вердумом у 1671 році, зображено 4 вежі, але невідомо, чи бастіонів теж було чотири. Принаймні два з них збереглися до нашого часу. Силами полонених татар було вирито глибокий рів, стіни якого зміцнено білим каменем, також прокладено підвісний міст.


Князь Владислав-Домінік Заславський, який прийшов після князя Януша Острозького, отримав у спадок надійно захищену Дубенську фортецю, вишколене та повністю забезпечене усім необхідним ординатське військо.

У 1648 році Дубенський замок у всеозброєнні зустрів авангардні загони війська Богдана Хмельницького на чолі з Максимом Кривоносом, у плани якого входило заволодіння скарбами Острозьких-Заславських. Але, оцінивши захищеність замку, козаки так і не наважились йти на приступ.

На замковому дворищі, справа від в’їзної брами, у XVII ст. зведено ще одну одноповерхову будівлю – офіцину, де розташовувалась замкова адміністрація. Тут також зберігались цінні архіви власників замку, околичної шляхти і, навіть, магнатів Конєцпольських. Саме в цих архівах віднайдено відомий реєстр скарбів Дубенського замку 1616 року.

Дубенський замок уцілів і під час Північної війни 1700-1721 років. Це сталося також завдяки впливу російського царя Петра І, який, намагаючись привернути на свій бік волинських магнатів, охороняв їх інтереси та права. Щоправда, росіяни вивезли чимало колекційних гармат, шабель, пістолів, щитів, хоругов, булав, здобутих князем Костянтином Острозьким у битві з Москвою під Оршею.


За часів наступного князя – Януша Сангушка – замок мав занедбаний вигляд, що позначилося і на скарбах, що відійшли йому у спадок. У реєстрі 1616 року занотовано документи, які свідчать про марнотратство ордината. Він скасував Острозьку ординацію, розподіливши всі маєтності між кількома десятками польських сімей.


У ІІ пол. XVIII ст., тобто за часів Станіслава і Михайла Любомирських, Дубенський замок зазнав фундаментальних перетворень. Його порятунок почався вже у 1755 році, але через процес щодо визначення власника міста Дубно, роботи призупинили і вже продовжили в останні два десятиліття XVIII ст. Окремі будівлі, меншої значимості, розібрали, а інші – перебудували. На старому фундаменті було побудовано палац Любомирських з великими бальною та бенкетною залами. Їх декорував відомий італійський майстер Доменіко Мерліні.

Значні перетворення в Дубенському замку сприяли збагаченню його власників. У замку влаштовувались пишні бенкети, лицарські турніри, феєрверки. Тут ставив свої п’єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Під час контрактових ярмарок, які перевели зі Львова у 1774 році, тут збиралось чимало поважних державних осіб і багатих купців, а азартні ігри в замку часто поглинали весь обіг торгового дня. На знамениті Дубенські контракти, що проіснували 20 років, щорічно з’їжджалося до тридцяти тисяч чоловік, у той час як населення самого міста становило лише шість з половиною тисяч. Під час ярмарків Дубно тричі (у 1781 р.) відвідав польський король Станіслав Август, де йому влаштували полювання на ведмедя.


Прийоми, які у палаці влаштовував князь Юзеф Любомирський на початку ХІХ століття, вже не мали тієї величі й пишності, як за контрактів. Напередодні війни 1812 року гарнізон Дубенської фортеці очолював Кутузов, армія якого стояла на кордоні з Австрією.


Пізніше замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці XIX ст. продала його державній скарбниці. З того часу замок належав різним військовим відомствам – військам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.

До початку ХХ століття ніхто не міг захопити замок. І тільки в роки Першої світової війни його сильно зруйнувала австрійська артилерія. Руїни простояли до 1934 року, аж доки польська влада не відбудувала замок по-новому.

До 1939 року там розташовувались польські державні установи. А під час німецької окупації дислокувалися угорські частини. Після приходу Червоної армії у замку розмістилися органи радянської влади. На початку 1950-х років сюди перевезли військову частину, яка проіснувала до 1986 року. Після того замок перейшов у відомство Міністерства культури. А вже із 1993 року Дубенський замок входить до складу Державного історико-культурного заповідника м.Дубно.


Сьогодні Дубенський замок поступово відбудовується та реставрується. У 2003 році було відновлено його середньовічну східну оборонну стіну, що простягнулася від палацу Острозьких до палацу Любомирських. Таким чином, замок дедалі більше набуває своїх колишніх рис.

На території Дубенського замку відкриті музеї, функціонують постійнодіючі та тимчасові виставки. А у минулому, 2011 році Дубенський замок був серед номінантів загальнонаціональної акції «7 чудес України».