Реферат: Затверджено на засіданні кафедри

Затверджено на засіданні кафедри
філософії та економічної теорії

_________________Стопчак М.В.

Протокол № 12 від 30.08.2010р.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ З КУРСУ „ЛОГІКА”
ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ТА ФОРМ НАВЧАННЯ



Мислення та його роль у пізнанні світу. Мислення як об’єкт вивчення логіки.

Об’єктивна обумовленість внутрішньої структури розумового процесу. Основні компоненти змісту думки як відображення дійсності.

Предмет науки логіки та його особливості. Місце логіки в системі наук.

Мислення та мова, природничі та штучні мови. Поняття про процеси формалізації. Вираження структури думки за допомогою символів.

Поняття логічної форми (структури), думки і логічного закону. Дотримання законів логіки – необхідна умова досягнення істини у процесі мислення.

Логіка формальна і діалектична. Співвідношення діалектичної і формальної логіки.

Значення логіки для науки і практики, для навчання і виховання людей.

Роль логіки у підвищенні культури мислення. Логічна культура особистості і шляхи її формування. Значення вивчення логіки для пізнання і практичної діяльності людей у торговельно-економічній сфері.

Логічні погляди античних філософів. Аристотель – основоположник логіки.

Логіка у вченнях Середньовіччя та Нового часу. Номіналізм, реалізм. Індуктивна логіка Ф. Бекона.

Логічні вчення Т. Гоббса, Г. Лейбніца, І.Канта, Р. Декарта.

Логіка і діалектика в філософських вченнях Г.-В.-Ф. Гегеля та К. Маркса. Сучасні логічні вчення.

Становлення та розвиток логічних поглядів в Україні.

Поняття як основна форма мислення. Процес формування понять. Загальні риси поняття. Мовні форми вираження понять.

Логічна структура поняття, її зміст і обсяг. Закон зворотнього відношення між обсягом і змістом поняття.

Види понять за обсягом: одиничні і загальні; поняття з нульовим і універсальним обсягом; реєструючі і нереєструючі; збираючі і розподіляючі.

Види понять за змістом: конкретні і абстрактні, позитивні і негативні , безвідносні і співвідносні.

Відносини між поняттями: порівняльні і непорівняльні, сумісні і несумісні.

Основні типи сполучення понять: рівнозначності, пересічення, підлеглості.

Основні типи несумісності понять: протилежності, протиріччя, супідрядності.

Логічні операції над поняттями.

Визначення (дефініція) поняття. Основний вид явних визначень: визначення через родові і видові відмінності.

Наявні визначення: контекстуальні, індуктивні, через аксіоми.

Правила визначення понять і можливі помилки у визначенні. Зв’язок визначення з формуванням і розвитком понять.

Розподіл понять і його види: за видоутворюючою ознакою і дихотомічний розподіл. Правила розподілу і можливі помилки у розподілі понять.

Класифікація понять, її основні види і роль у пізнанні та практиці.

Узагальнення і обмеження понять. Роль понять у пізнанні, науці і практичній діяльності людей у різних сферах суспільного життя.

Судження як основна форма мислення. Загальна характеристика судження і його структура; символи і формула суджень; мовні вирази суджень.

Розподіл суджень за змістом предикату: атрибутивні, екзистенціальні, релятивні.

Розподіл суджень за якістю зв’язку: стверджувальні і заперечувальні.

Розподіл суджень за обсягом суб’єкту: одиничні, часткові, загальні.

Розподіл суджень за типом логічних союзів: категоричні, розподільні, умовні.

Утворення складних суджень з простих за допомогою різних логічних союзів. Види складних суджень, що виступають у формі кон’юнкції, диз’юнкції, імплікації, еквіваленції.

Об’єднана класифікація суджень за якістю і кількістю. Поділ термінів у судженні.

Логічний квадрат. Пізнавальне і практичне значення суджень у діяльності людей у різних сферах суспільного життя.

Поняття про логічний закон. Основні риси правильного розумового процесу.

Співвідношення законів формальної і діалектичної логіки.

Закон тотожності, його зміст і визначення; формула і приклад. Практичне значення закону.

Закон несуперечливості (закон протиріччя), його сутність, визначення і основні вимоги; формула і приклад закону. Поняття логічного і реального протиріччя. Пізнавальне і практичне значення закону.

Закон виключеного третього, його визначення і логічний смисл; формула і приклади закону. Об’єктивні основи даного закону і його роль у пізнанні і практичній діяльності людей.

Закон достатньої основи, його зміст, визначення і логічний смисл; формула і приклади закону. Сутність поняття „достатня основа”. Значення даного закону для пізнання і практичної діяльності людей.

Умовивід як основна форма мислення. Визначення умовиводу і його структура. Поняття логічної основи і логічного висновку.

Безпосередні і опосередковані умовиводи. Перетворення і обертання як способи побудови безпосередніх умовиводів.

Визначення дедуктивного умовиводу (силогізму) і його види.

Загальні правила силогізму, його фігури і модуси. Логічні помилки в силогізмах.

Дилема та її види. Побудова дилеми і логічний хід висновку.

Індуктивний умовивід, його визначення, об’єктивна основа і структура. Помилки в індуктивних висновках.

Види індуктивних умовиводів: повна, неповна, популярна і наукова.

Експеримент і його роль у науковій індукції. Особливості експерименту в соціальних дослідженнях, у пізнанні явищ дійсності.

Взаємозв’язок індукції і дедукції та їх роль у пізнанні і практичній діяльності людей.

Традуктивний умовивід (умовивід за аналогією) і його сутність. Правила висновків за аналогією.

Види аналогії: проста, розповсюджена, сувора і несувора аналогія. Аналогія і моделювання.

Гіпотеза і її логічна природа. Основні види гіпотези. Умови перетворення гіпотези в наукову теорію. Гіпотеза і наукове передбачення.

Роль індукції. Дедукція і гіпотези у прогнозуванні розвитку суспільства, явищ і процесів реальної дійсності.

Поняття доказу і його логічна структура. Доказ і переконання. Умовивід і доказ.

Поняття доказу. Види і правила доказу.

Доказ і дискусія. Правила доказу, які витікають із логічних законів тотожності, протиріччя і достатньої основи.

Поняття спростування і його логічна структура. Види і правила спростування.

Логічні помилки, які найчастіше зустрічаються у доказі та спростуванні. Софізми, паралогізми, парадокси та інші. Роль практики як критерія істиності у процесі доказу і спростування.

Значення доказу і спростування у пізнанні, в науці і практичній діяльності людей у різних сферах суспільного життя.



Склав: доц. Будко С.О.

Кафедра філософії та економічної теорії

Вересень 2010 р.