Реферат: Програма курсу та методичні вказівки до виконання контрольної роботи для студентів спеціальності „Автомобілі та автомобільне господарство

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ


Андрусенко С.І., Бугайчук О.С.


ОСНОВИ управління якістю


ПРОГРАМА КУРСУ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

для студентів спеціальності

„Автомобілі та автомобільне господарство”

заочної форми навчання


Київ 2008

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ


Кафедра “Виробничі системи та сервіс на транспорті”


Андрусенко С.І., Бугайчук О.С.


ОСНОВИ управління якістю


^ ПРОГРАМА КУРСУ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

для студентів спеціальності

„Автомобілі та автомобільне господарство”

заочної форми навчання


ЗатверджЕНО

на засіданні навчально-методичної Ради

Національного транспортного університету

Протокол №___від“___”____________2008 р.

Перший проректор, професор


_____________________^ М.О. Білякович


Київ 2008

Основи управління якістю. Програма курсу та методичні вказівки до виконання контрольної роботи для студентів спеціальності „Автомобілі та автомобільне господарство” заочної форми навчання / Укл.: С.І.Андрусенко, О.С.Бугайчук. – К.: НТУ, 2008. – 56 с.


Укладачі: Андрусенко Сергій Іванович, канд. техн. наук, професор

Бугайчук Олександр Сергійович, асистент


Відповідальний за випуск: С.І.Андрусенко, канд. техн. наук, професор

© С.І.Андрусенко, О.С.Бугайчук, 2008

© Національний транспортний університет, 2008

З М І С Т





Стор.

І. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ…………………………………..

5

ІІ. Короткий виклад елементів курсу…………………………..

11

1. Продукт в автосервісі..................................................................

11

2. Поняття якості в автосервісі та її оцінка........................

12

3. Методологія управління якістю...........................................

14

4. Поняття стабільної та нестабільної систем..................

16

5. Механізм постійного поліпшення якості.......................

23

6. Інструменти якості........................................................................

6.1. Таблиці даних....................................................................................

6.2. Гістограми..........................................................................................

6.3. Контрольні карти ..............................................................................

6.4. Діаграма Парето................................................................................

6.5. Діаграма «причини-наслідки» (Ішикави)........................................

6.6. Діаграми кореляції............................................................................

6.7. Групування даних..............................................................................

24

24

24

27

31

33

35

38

7. ВИЗНАЧЕННЯ ПРИХОВАНИХ РЕЗЕРВІВ ПРОДУКТИВНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПРОЯВАМИ НЕЯКОСТІ В РОБОТІ ПІДПРИЄМСТВ АВТОСЕРВІСУ……………………………………...



42

8. ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ…………………………….

54

9. ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ………..

55

ЛІТЕРАТУРА................................................................................................

55



І. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ


Опис предмету курсу


Характерстика курсу наведена в табл.1.


Таблиця 1

Структура курсу «Основи управління якістю»

Курс:

Повна вища освіта

Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень


Характеристика

навчального курсу

Кількість кредитів ECTS: 2


Модулів: ^ 7


Змістових модулів: 7


Загальна кількість годин: 54


Тижневих годин: 3


Галузь знань 0701 «Транспорт та транспортна інфраструктура»


Напрям підготовки 6.070106 «Автомобільний транспорт»


Спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство»


ОКР «Спеціаліст», «Магістр»


За вибором

10 семестр


Лекції

(теоретична підготовка):

^ 6 год.


Практичні заняття:

2 год.


Самостійна робота:

36 год.

Індивідуальна робота:

10 год.


Вид контролю: залік



Метою вивчення курсу є засвоєння поняття, сутності, методів забезпечення та управління якістю як продукції так і підприємства в цілому, набуття навичок використання цих методів у практичній діяльності.

У наш час передові підприємства в розвинутих країнах для підвищення конкурентноздатності своєї продукції все в більшій мірі стають на шлях якості. Якість стала однією з найбільш важливих конкурентних переваг, яку в стратегічному плані взяли на озброєння багато виробників матеріальних товарів та надавачів послуг для забезпечення свого успіху на національних та інтернаціональних ринках. Все ширше впроваджується в роботу підприємств міжнародні стандарти якості серії ISO 9000. На цей час вже є чинною третя редакція цих стандартів. На їх основі в підприємствах створюються і впроваджуються системи якості (СЯ). Застосування в роботі підприємств принципів управління якістю, всеохоплюючого управління якістю, впровадження та сертифікація систем управління якістю підіймає організацію на якісно новий рівень сучасного менеджменту, що відкриває перед нею нові ринки та можливості.


^ Цілі і завдання курсу

Після опанування курсу студент повинен:

Мати уяву про:

теоретичні джерела та методологічні основи управління якістю;

основні ідеї класиків та сучасних вчених щодо управління якістю;

основні підходи та концепції управління якістю;

інструментарій управління якістю на підприємствах та в організаціях.

Розуміти і вміти інтерпретувати:

зміст та основні поняття менеджменту якості, принципи управління якістю, принципи функціонування системи управління якістю, її склад та призначення основних елементів СЯ.

Вміти:

визначати потреби споживачів і проектувати характеристики продукту у відповідності до них;

організовувати виробництво та продаж такої продукції, проектувати додаткові послуги, розробляти;

формулювати місію фірми, політику якості, визначати цілі якості;

представляти діяльність організації як мережу процесів;

визначати входи, виходи окремих процесів, потрібні ресурси, керування у вигляді нормативної документації, призначати власника процесу;

впроваджувати в підприємстві систему якості у відповідності до стандартів ISO 9000 – 9004, підтримувати досконалість її роботи;

використовувати інструментарій менеджменту якості: аналіз Парето, контрольні аркуші для реєстрації даних, стратифікацію даних, статистичний аналіз даних, контрольні карти, діаграму „причини-наслідки” та інші;

вимірювати характеристики продукції та ступінь задоволення споживачів;

започаткувати в підприємстві діяльність, спрямовану на постійне поліпшення якості.


^ Міждисциплінарні зв’язки

Дисципліна вивчається в Х семестрі в циклі підготовки спеціаліста.

Опорними дисциплінами є статистика, інформатика, основи економічних теорій, автомобілі, експлуатація та обслуговування машин, економіка підприємства, технічна експлуатація автомобілів. Використовуються такі базові поняття, як випадкові величини, закон розподілу, середнє значення, середньоквадратичне відхилення, ймовірність, елементи конструкції автомобіля, технологічні процеси обслуговування та ремонту, організаційна структура підприємств автомобільного транспорту та ін.

Паралельно вивчаються такі дисципліни, як сучасні комп’ютерні технології, виробничі системи на транспорті, основи підприємництва, менеджмент, організація, планування та управління виробництвом.

Наступним елементом навчання є виконання дипломного проекту.

Знання та навики, отримані при вивченні дисципліни, використовуються для обґрунтування рішень, які розробляються в дипломному проекті спеціаліста або магістерській випускній роботі.


^ Програма курсу


Змістовий модуль 1. Поняття продукту та якості

Тема 1. Поняття продукту

Поняття продукту. Продукт матеріальний та нематеріальний. Особливості послуги як товару. Продукт автосервісу. Особливості виробництва послуг. Якісні та кількісні характеристики послуг.

^ Тема 2. Поняття якості

Поняття якості. Визначення якості. Вимірювання якості. Кількісні та якісні показники. Атрибути якості. Характеристики якісної послуги. Ідеал якості у виробництві та обслуговуванні. Сприйняття якості обслуговування клієнтом. Підходи до оцінки якості: індустріальний, маркетинговий, психосоціальний.

^ Змістовий модуль 2. Теоретичні засади та принципи управління якістю
Тема 3. Система управління підприємством

Складові системи управління підприємством. Об’єкт управління. Орган управління. Виконавчий орган. Інформаційна система. Принципи управління. Управління по відхиленню. Управління по збуренню. Процес управління. Вхідні та вихідні параметри. Види збурень. Керування. Закон управління. Критерії якості управління. Мультикритерії.

Тема 4. Стабільна та нестабільна системи

Поняття процесу. Стабільний та нестабільний процеси. Стабільна та нестабільна системи. Звичайні та особливі чинники. Способи виявлення особливих чинників. Принцип створення карти контролю Шухарта. Основні принципи покращення системи. Стабілізація системи.


Змістовий модуль 3. Організація виробництва і якість

Тема 5. Організація виробництва і якість

Доіндустріальний період. Індустріальна революція ( Ф.Тейлор, А.Файоль та інші). Розвинута ринкова економіка. Тотальний менеджмент якості. Концепція „6 сигма”.


^ Тема 6. Основні підходи до управління якістю

Концепції управління якістю основоположників менеджменту якості (Шухарт, Демінг, Джуран, Кросбі, Ішикава, Фейгенбаум, Тагуті та інші).


Змістовий модуль 4. Система управління якістю

Тема 7. Міжнародні стандарти якості ISO 9000 – 9004

Визначення якості. Міжнародні стандарти якості ISO 9000–9004. Складові системи якості. Процесний підхід. Принципи управління якістю. Цикл Шухарта-Демінга. Документація системи якості. Види документації. Політика і цілі у сфері якості. Роль найвищого керівництва. Місія фірми. Керівництво якістю. Процедури системи якості. Програма якості. Вимірювання якості. Записи системи якості.

^ Тема 8. Процесний підхід та процеси системи управління якістю

Продукт як результат функціонування та взаємодії процесів. Ієрархічна система управління. Визначення процесу. Види процесів. Основні, допоміжні, управління. Взаємодія процесів. Виділення процесів. Представлення процесів. Власник процесу. Входи та виходи процесу. Ресурси процесу. Керування процесу. Способи представлення процесів. Процеси в підприємстві автосервісу. Їх представлення та аналіз.


Змістовий модуль 5. Покращення якості

Тема 9. Інструменти якості

Мозковий штурм. Контрольні аркуші для реєстрації даних. Аналіз Парето. Діаграма Ішикави («причини-наслідки»). Гістограми. Карти контролю. Стратифікація.

^ Тема 10. Методика покращення якості

Використання циклу Шухарта-Демінга. Робота в групі. Право на помилку. Встановлення цілей. Гуртки якості. Робота по проектам. Нестача внеску та її зменшення.


Змістовий модуль 6. Сертифікація

Тема 11. Нормативна база сертифікації

Закон України “Про захист прав споживачів”.

Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність”.

Декрет Кабінету міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію”.

Декрет Кабінету міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”. Система сертифікації УкрСЕПРО.

^ Тема 12. Порядок проведення сертифікації

Сертифікація продукції, атестація виробництва, сертифікації систем якості у відповідності з ДСТУ 3413, 3414, 3419, ISO 9001-2000. Документи щодо сертифікації. Умови сертифікації. Схеми сертифікації. Нормативні документи, у відповідності до яких проводиться сертифікація.


Змістовий модуль 7. Економіка якості

Тема 13. Кошти якості

Витрати на запобігання неякості. Витрати на оцінювання якості. Втрати від усунення браку всередині підприємства і у клієнта. Оптимальна якість з точки зору економіки.

Тема 14. Покращення якості роботи підприємства автосервісу

Методи роботи по покращенню якості підприємства. Приклад застосування методики покращення якості підприємства


3. Тема практичних занять


Визначення прихованих резервів продуктивності конкретного підприємства автосервісу – 2 години.


^ 4. Завдання для самостійної роботи


Ознайомитись з поняттями продукту та якості у виробництві та обслуговування, зокрема – в автосервісі [1, 2, 3].

Проаналізувати складові системи управління підприємством та їх взаємодію, критерії якості роботи. Освоїти поняття стабільної та нестабільної системи та їх вплив на якість.

Усвідомити вплив підходів до управління якістю у залежності від способу організації виробництва та досконалості його роботи.

Ознайомитись з підходами до побудови та принципами роботи системи якості у відповідності до стандартів ДСТУ ISO 9000 – 9004 – 2001.

Освоїти „інструменти” якості та методику їх застосування.

Ознайомитись з системами сертифікації продукції та систем якості.

Ознайомитись з видами коштів якості. Осмислити поняття оптимальної якості з точки зору „доходи – витрати”.


5. Індивідуальні завдання для виконання контрольної роботи


Застосування методики покращення показників роботи шляхом ліквідації нестачі внеску для конкретного підприємства автосервісу – 10 годин.


^ 6. Список рекомендованої літератури


Принципи та інструменти управління якістю: Навчальний посібник / Укл.: С.І.Андрусенко, О.С.Бугайчук. – К.: НТУ, 2006. – 72 с.

Андрусенко С.І. Організація фірмового обслуговування: Навчальний посібник – К.: ІЗМН, 1996. – 216 с.

Андрусенко С.І. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств автосервісу. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни “Основи фірмового обслуговування” для студентів заочної форми навчання спеціальності “Автомобілі та автомобільне господарство”.– К.: УТУ,1998.–26 с.

Якісне телефонне спілкування – важлива складова ефективної роботи підприємств обслуговування // Автошляховик України. – 1996. – № 4.

Якість роботи підприємств автосервісу та визначення прихованих резервів її підвищення // Автошляховик України. – 1999. – № 3.

Фірмове обслуговування і його задачі на ринку автотранспортних засобів та сервісу // Автошляховик України. – 2000. – № 1.

Что такое качество в автосервисе и как его достичь // Автосервис. – 2002. – № 1-2.

Качество и сертификация услуг – залог успеха в бизнесе // Автосервис – 2002. – №5.

Принципы управления качеством работы предприятия // Автосервис – 2002. – №6.

Современная концепция фирменного обслуживания // Автосервис. – 2003. – №3.

Что такое система качества // Автосервис. – 2003. – апрель-июнь.

Виртуальные предприятия в автосервисе // Автосервис. – 2003. – июль-август.

Как управлять эффективностью и качеством общения в предприятии // Автосервис. – 2003. – октябрь-ноябрь.

ДСТУ ISO 9000 – 2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник.

ДСТУ ISO 9001 – 2001. Системи управління якістю. Вимоги.

ДСТУ ISO 9004 – 2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності.

Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи. Т.2. – Київ: Держстандарт України, 1998. – С. 143 – 154.

Правила обов’язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових (затверджено наказом Держстандарту України від 28 серпня 1997 р. №520). В кн. Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи. Т.1. – Київ: Держстандарт України, 1998. – С. 335 – 348.

Перелік продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні. http://ukr.leonorm.com.ua

http://izdn.ntu.edu.ua

http://quality.eup.ru

http://www.iso.ch

http://bsi.org.uk

ІІ. Короткий виклад елементів курсу


Продукт в автосервісі


Продуктом називається результат внутрішньої діяльності виробника або його взаємодії з споживачем, спрямований на задоволення потреб останнього. Для успішного існування підприємства продукт його діяльності має відповідати потребам споживачів. Продукт може бути чисто матеріальним, повністю нематеріальним, або являти собою сукупність першого та другого.

Сукупність матеріальної (матеріального товару) та нематеріальної (супутніх послуг) частин продукту запропоновано називати розширеним продуктом.

Доцільно розглядати розширений продукт як такий, що має три рівні. Перший рівень являє собою сутність продукту і визначається потребою, що задовольняється. На другому рівні розглядається матеріальне втілення способу задоволення конкретної потреби. На третьому рівні приєднуються додаткові послуги, що сприяють найбільш повному задоволенню потреб клієнта і його самого. На прикладі автосервісу три рівня продукту можуть бути представлені, як показано на рис.1.

При цьому головним при розробці розширеного продукту фірмою має бути розуміння того, що фірма не виробляє конкретний товар, а задовольняє певну потребу споживачів. І чим краще така потреба буде задовольнятись конкретним продуктом, тим більший успіх цей продукт матиме на ринку, а, значить, доходи фірми будуть вищими. Таку потребу споживача відображає сутність продукту. У багатьох випадках споживачу байдуже, яким саме чином може бути задоволена його потреба, тобто яким буде матеріальне втілення продукту, що йому пропонується.

Наприклад, власнику несправного автомобіля може бути не цікавим спосіб ремонту: полагодження несправної деталі, її заміна, заміна вузла, де знаходиться ця деталь, або заміна всього автомобіля. Мабуть, питання для нього буде полягати у вартості кожного способу ремонту та часі його виконання.

Слід особливо підкреслити незаперечний факт, що в такому розширеному продукті багато послуг можуть бути не пов'язаними безпосередньо з автомобілем, а тільки з потребами його власника. І саме ці послуги можуть приносити надавачу послуг левову частку доходу. Наприклад, в Європі на магістральних дорогах – автобанах, будують заправні станції в комплексі з станціями технічного обслуговування автомобілів, супермаркетами, туалетами, душем, рестораном або кафе, готелем. Аналіз показників економічної діяльності таких комплексів показує, що найбільшу частку доходів приносять саме супермаркет та ресторан. Але причиною зупинки в кожному конкретному місці є необхідність у заправці пальним або в усуненні технічних несправностей в автомобілі. Існування та широке розповсюдження таких комплексів є яскравою ілюстрацією правильності та економічної вигідності ідеології комплексного задоволення всіх потреб власника автомобіля в будь-який момент часу та в кожній географічній точці. І саме такою ідеологією має керуватися кожна фірма, яка хоче забезпечити незаперечні конкурентні переваги для своєї продукції на ринку шляхом організації своєї власної мережі фірмового обслуговування.

В автосервісі сутністю продукту є потреба споживача мати справний автомобіль у належному вигляді. Матеріальним втіленням продукту автосервісу, яке перш за все сприймається клієнтами, а також передумовою його якості є виробничо-технічна база, що включає територію, будинки, споруди, устаткування, засоби вимірювання і контролю, інструмент, а також автомобіль клієнта, запасні частини, ремонтні й експлуатаційні матеріали, нормативні документи, технології, методики й процеси, персонал. Розширеним продуктом автосервісу є всі послуги, що надаються клієнту з метою максимального його задоволення. Послуги характеризуються складом, ціною і якістю.

Подібний розгляд послуги як трьохрівневого продукту корисний з двох причин. У довгостроковому періоді спосіб задоволення потреби, як і його матеріальне втілення, можуть змінюватись, тоді як сутність потреби залишається незмінною. Стає очевидним, що клієнт купує у виробника не конкретну продукцію, а той або інший спосіб задоволення своєї потреби. Тому саме різні способи задоволення потреби у вигляді тих чи інших розширених продуктів конкурують між собою. І ті надавачі послуг, які це розуміють, можуть оперативно пропонувати клієнтам різні способи вирішення їх проблем з належною матеріальною підтримкою, які в найбільшій мірі зможуть задовольнити клієнтів, бути конкурентноздатними, а, значить, принести доход їх виробникові.


^ 2. Поняття якості в автосервісі та її оцінка


Існує багато визначень якості. Приведемо тільки ті з них, що сформульовані в міжнародних стандартах якості ISO 9000 редакцій 1994 і 2000 років. У першій редакції цих стандартів якість визначається як сукупність властивостей і характеристик продукту, що наділяють його здатністю задовольняти виражені й невиражені потреби споживачів. У редакції стандартів якості 2000-го року це визначення розвинуте в такий спосіб: якість є ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимогам. Тут з'являється намір оцінити якість кількісно, як міру відповідності запропонованого й потреби.

Клієнт же оцінює якість послуги або матеріального продукту шляхом порівняння свого очікування зі своїм сприйняттям отриманої послуги або придбаного товару. Позитивне враження щодо якості залишиться в нього у випадку, якщо він одержав не менше того, на що розраховував (рис.2). Слід зазначити, що споживач запам'ятовує фірму, яка його обслуговувала, в двох випадках: дуже поганого і дуже гарного обслуговування. І тільки в разі свого захоплення роботою фірми, він залишається її постійним клієнтом. Безумовно, сказане відноситься до умов конкуренції, коли на ринку присутня достатня кількість фірм, що пропонують подібні послуги, і в споживача є вибір.





Рис.1. Три рівні продукту в автосервісі


Саме підприємство, як продукт діяльності людини, також підлягає оцінці. Підприємство можна вважати якісним, якщо його роботою задоволені п'ять груп діючих осіб: споживачі, персонал підприємства, власники, субпідрядники, суспільство в цілому.

Історично склалися три підходи до оцінки якості. Це, насамперед індустріальний підхід, де якість розглядається як відповідність нормі, стандарту. Такий підхід існував після індустріальної революції в період, коли ринок ще не був насиченим і попит на товари перевищував пропозицію.

По мірі насичення ринку пропозиція товарів і послуг почала перевершувати попит на них, з'явилася конкуренція, і якість стала визначатися як міра відповідності потребам ринку. Такий підхід одержав назву маркетингового.

Зі зростанням конкуренції виник і розвинувся підхід до оцінки якості, що одержав назву психосоціального. Суть цього підходу полягає в тому, що споживач при оцінці якості продукту послідовно проходить через три стадії.




К Л И Е Н Т


Рис.2. Схема сприйняття клієнтом якості обслуговування


На першій стадії оцінюються зовнішні ознаки якості: стан приміщення, устаткування, зовнішній вигляд персоналу, його ввічливість, тактовність, увага, компетентність, готовність задовольнити клієнта і т.п. На другій стадії споживач оцінює об'єктивні показники якості – відповідність виконаної роботи вимогам нормативних документів в автосервісі, смак їжі в ресторані і.т.п. На третій стадії підключається емоційне задоволення від одержання послуги від ексклюзивного майстра або в дуже відомій фірмі, проживання в престижному готелі і.т.п. Все це разом дає клієнтові відчуття вищої якості, за яке він згодний платити більше.


^ 3. Методологія управління якістю


Якістю в підприємстві потрібно управляти. Управління якістю є скоординованою діяльністю, яка полягає в спрямуванні і контролі організації щодо якості. Для управління якістю потрібно, насамперед, зафіксувати його існуючий рівень. Для цього необхідно вибрати параметри або характеристики якості й оцінити їх кількісно. Потім запускають у підприємстві механізм постійного контролю й поліпшення цих характеристик. Для цього використовується цикл безперервного удосконалення Шухарта-Демінга [2] (PDCA – в ISO 9000), на принципах якого будується модель системи управління якістю, яка покладена в основу міжнародних стандартів якості ISO 9000 – 9004 редакції 2000 року [3, 4, 5].

Суть цього циклу полягає в наявності системи зі зворотним зв'язком, що реалізує такі дії, як: планування (Plan), реалізація запланованого (Do), контроль і аналіз результатів діяльності (Check), вироблення і запровадження коригувальних дій (Act). Здійснення всіх процесів у підприємстві має базуватись на реалізації цього циклу.

Функціонування таких процесів у підприємстві має забезпечити система управління якістю. Основною метою створення і функціонування системи якості є максимальне задоволення споживачів і інших причетних осіб. Вимоги до систем управління якістю викладені в стандарті ДСТУ ISO 9001 – 2001.

Для успішної роботи системи якості необхідно забезпечити наявність і гармонію між такими важливими основними елементами системи, як відповідальність керівництва, документування, організаційна структура, ресурси, процеси.

Відповідальність керівництва є рушієм усієї діяльності з якості, як, утім, і інших видів діяльності на підприємстві. Відповідальність керівництва полягає в лідерстві, прийнятті на себе зобов'язань по якості, постійній підтримці й активній участі вищого керівництва в розробці й актуалізації результативної й ефективної системи управління якістю, що дасть можливість забезпечити наявність переваг для зацікавлених осіб.

Матеріальним підтвердженням існування системи якості в підприємстві є наявність задокументованого її опису. Такий опис має містити наступні обов'язкові елементи: виклад політики і задач в області якості; керівництво з якості; задокументовані методики (процедури); програми якості; записи по якості (протоколи якості).

Робота системи якості базується на використанні 8 принципів управління якістю [3 – 5]:

Орієнтація на споживача, розуміння його поточних і майбутніх потреб, прагнення перевершити його очікування.

Лідерство керівників, яке забезпечує єдність мети і напрямку діяльності організації, створення і підтримка внутрішнього середовища.

Залучення працівників усіх рівнів, яке дає можливість організації з вигодою використовувати їхні здібності.

Процесний підхід до управління діяльністю і ресурсами.

Системний підхід до менеджменту процесів, взаємозалежних у системі.

Постійне поліпшення діяльності підприємства як незмінна мета.

Прийняття рішень, які базуються на фактах і аналізі даних.

Взаємовигідні відносини з постачальниками.

В основу формування системи якості покладений процесний підхід, при якому будь-яка діяльність розглядається як сукупність взаємозалежних процесів, що використовують ресурси для перетворення входів цих процесів у виходи. Такі виходи є проміжними або кінцевими продуктами діяльності.

Всі процеси в підприємстві мають бути описані. Для цього використовують текстовий опис, таблиці та графічні моделі процесів.

При описі процесу визначають: назву процесу; відповідального за процес (власника); входи й виходи процесу; виконавця процесу (підрозділ або працівника); керування процесом (нормативні, технологічні або методичні документи); інші вимоги до процесу.

До складу документації на процес входять такі документи, як [6]: регламент виконання; опис процесу; специфікація операцій; специфікації входів-виходів процесу; специфікація на ресурси; графічні схеми процесу і їхній опис; графічні моделі процесу (наприклад, IDEF0, IDEF3,...); показники процесу; словник термінів; перелік документів процесу; альбом документів процесу; Положення про підрозділи; посадові і робочі інструкції; методичні документи по процесу; звітність по показниках процесу; результати аудитів.

Завдяки наявності такої документації процеси в підприємстві стають контрольованими й керованими, в підприємстві з’являється основа для подальшого їх удосконалення.


^ 4. Поняття стабільної та нестабільної систем


Виробництво товарів та послуг здійснюється завдяки організації та здійсненню деякої кількості процесів. Процесом можна назвати сукупність зв’язаних між собою операцій, які повторюються. Міжнародний стандарт ISO 9000–2000 та стандарт України ДСТУ ISO 9000–2001 [3] дає визначення процесу, як сукупності взаємопов’язаних або взаємодіючих видів діяльності, яка перетворює входи на виходи. Процеси в організації, як правило, плануються та здійснюються за контрольованих умов з метою створення доданої вартості. Результатом процесу є продукція (продукт). Кінцевий продукт діяльності підприємства є результатом функціонування мережі взаємопов’язаних процесів. При цьому виходи одних процесів є входами інших.

Результатом також можна вважати характеристики процесу, які зв’язані з кінцевим продуктом і є цікавими та корисними з точки зору організації управління. Наприклад, результатом процесу обслуговування може бути кількість клієнтів, які отримали певну послугу на протязі дня, тижня, місяця, або іншого проміжку часу, доход від обслуговування за певний проміжок часу, завантаження працівників, обладнання, або інші характеристики процесу.

Із-за впливу великої кількості випадкових факторів характеристики виробничих процесів і параметри їх результату змінюються в певних межах і є випадковими величинами.

Випадкові величини можуть бути дискретними або безперервними.

Випадкова величина є дискретною, якщо всі її можливі значення становлять скінченну множину, або якщо її значення можна обчислити. Така випадкова величина приймає одне зі своїх можливих значень з ймовірністю. Прикладом дискретної випадкової величини може служити кількість клієнтів, які відвідали підприємство на протязі визначеного періоду часу, кількість бракованих деталей за зміну і т.п. Функція яка співставляє кожному значенню випадкової величини , ймовірність його значення повністю визначає таку випадкову величину і називається дискретним розподілом або функцією ймовірності.

Випадкова величина називається неперервною, якщо вона може приймати будь-яке значення в інтервалі її визначення. Прикладом неперервної випадкової величини можуть бути витрати електроенергії, палива, води за певний період, добовий пробіг автомобіля, геометричні розміри деталей в процесі виробництва і т.п.

Кількість можливих значень неперервної випадкової величини є нескінченною, тому ймовірність з’явлення будь-якого значення є безкінечно малою величиною. Тому для неперервної випадкової величини закон розподілу не має змісту і замість нього визначають щільність розподілу (ще називають: функція щільності, щільність ймовірності, диференціальна функція розподілу):


(1)


Серед неперервних розподілів найбільш часто зустрічається нормальний розподіл, щільність якого виражається формулою [7]:


, (2)


де – математичне очікування випадкової величини;

– середнє квадратичне відхилення випадкової величини.

Математичне очікування або генеральне середнє значення для дискретної та неперервної випадкових величин визначається відповідно :


(3)

, (4)


де – і-те значення випадкової величини .

На практиці при розрахунках, звичайно, мають справу не з усією генеральною сукупністю значень випадкової величини, а з певною обмеженою кількістю її значень, що отримують шляхом вимірювань. Така обмежена кількість даних називається вибіркою.

Розсіювання значень випадкової величини, звичайно, називають варіацією. Варіація – це набуття випадковою величиною різних значень внаслідок дії численних, часто випадкових факторів. Одним із найпростіших показників, що характеризують варіацію величини, є розмах варіації R, який являє собою різницю між максимальним Хmax та мінімальним Хmin значеннями ознаки:


. (5)


Середнє з квадратів відхилень називається дисперсією . Просте середнє з квадратів відхилень обчислюється за формулою:


(6)


Для того, щоб охарактеризувати варіацію в тих самих одиницях виміру, що й досліджувана величина, потрібно з дисперсії добути квадратний корінь. Отриманий показник називається середнім квадратичним відхиленням. Воно показує: на скільки одиниць у середньому індивідуальні значення ознаки відхиляються від середнього значення та розраховується за формулою:


(7)


Для нормального розподілу математичне очікування випадкової величини співпадає з середнім арифметичним значенням вибірки , підрахованим за формулою:

= . (8)


Ймовірності попадання випадкової величини в заданий інтервал для нормального розподілу наведені в табл.2 [7]. З таблиці видно, що, наприклад, лише в % випадків відхилення випадкової величини від математичного очікування буде виходити за межі інтервалу .


Таблиця 2

Ймовірності попадання значення випадкової величини в заданий інтервал для нормального розподілу



Величина інтервалу


Ймовірність попадання

в інтервал

Кількість дефектів на мільйон можливостей



0,68269

317300

2

0,95450

45500

3

0,99730

2700

4

0,9999367

63

5

0,999999427

0.57

6

0,999999998

0.002

Ступінь розсіювання випадкової величини (ступінь концентрації даних відносно центра) характеризується вибірковими дисперсією та середньоквадратичним відхиленням (стандартне відхилення ).

Дисперсія вибірки дорівнює [7]:


s2=, (9)


звідки її середнє квадратичне (стандартне) відхилення:


s =. (10)


Коли характеристика процесу вимірюється на протязі деякого часу, то вивчення результатів такого вимірювання дозволяє підрахувати математичне очікування результату та його середньоквадратичне відхилення , і передбачати параметри протікання процесу в майбутньому.

Але для цього необхідно, щоб процес, який вивчається або контролюється, був стійким. Процес вважається стійким (стабільним, стаціонарним, або “під контролем”), якщо значення його характеристик, які вимірюються, знаходяться в заданих межах з певною, наперед визначеною імовірністю. Прикладом може служити підкидання монети. При відсутності якихось чинників, які можна назвати спеціальними, імовірність з’явлення орла чи решки дорівнює .

Система, в якій протікає стійкий процес називається стабільною системою.

Якщо результат процесу може бути виміряний певною величиною, то ця величина може бути статистично контрольована. Стабільний, контрольований процес характеризується постійною формою кривої розподілу, постійними значеннями математичного очікування та середньоквадратичного відхилення. Приклад кривої розподілу вихідної характеристики стабільного процесу показаний на рис.3.

Процес є стабільним, якщо він знаходиться під впливом великої кількості випадкових чинників. Прийнято казати, що у цьому випадку на процес впливає стабільна система випадкових чинників. Ці чинники називають загальними причинами варіацій або загальними чинниками.

Якщо форма кривої розподілу випадкової величини, яка характеризує результат процесу, не є постійною, або змінюються значення математичного очікування чи середньоквадратичного відхилення, то це свідчить про те, що процес є нестабільним, тобто неконтрольованим. І на це може існувати окрема причина, яку називають спеціальним чинником.

Вигляд нестабільного, неконтрольованого процесу показаний на рис.4.

Зробити процес стійким, тобто контрольованим, можна тільки після встановлення та усунення таког