Реферат: Гідрологічна мережа області включає 96 річок, які належать до басейнів Дону та Азовського моря

РОЗДІЛ 3 ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Гідрологічна мережа області включає 96 річок, які належать до басейнів Дону та Азовського моря. Річки рівнинні, переважно снігового живлення, з весняною повінню, нерідкі літні зливові та зимові відлигові повені. У посушливі роки окремі річки можуть пересихати. Відмічаються висока мутність і мінералізація води в річках області. На гідрологічній мережі області штучно створені 433 водойми об’ємом понад 30 тис. м3 кожний та загальною площею водного дзеркала 10,231 тис. га.

Головна водна артерія області – річка Сіверський Донець, об’єкт рибогосподарського призначення, джерело питного й технічного водопостачання, приймач стічних вод підприємств комунального, промислового та агропромислового господарств, шахтних вод.

Загальний обсяг відібраної води в області в 2006 році становив 606,2 млн м3. На поверхневі джерела припадає 148,0 млн м3 (24,4 %), на підземні – 458,2 млн м3 (75,6%). Із загального обсягу поверхневих вод 142,6 млн м3 відібрано з р. С. Донець і 4,69 млн м3 з р. Міус.

Контроль за якістю поверхневих вод в області ведеться суб’єктами моніторингу в 70 контрольних створах. Якість води контролюється на річках Сіверський Донець, Лугань, Красна, Айдар, Євсуг, Деркул і Велика Кам’янка.

Хімічні показники якості води в річках області в 2006 році залишились практично на рівні 2005 року з незначним коливанням середньорічних показників. Вміст сухого залишку, заліза та нітритів становить 1-1,1 ГДК, важких металів – залишився на тому ж рівні. Показник органічного забруднення БСК на всьому протязі річки становив 1,2-1,4 ГДК.

Стабільне перевищення ГДК за БСК і сухим залишком у поверхневих водах басейну Сіверського Дінця та Міуса пояснюється стійким забрудненням річок, недостатньо ефективною роботою очисних споруд міст і промислових підприємств. Так, наприклад, ВАТ «Желатиновий завод» здійснює скидання стічних вод з перевищенням нормативів по БСК та азоту амонійному у півтора рази. Відсутність споруд очищення у м. Міусинську створює загрозу забруднення р. Міус.

На всьому протязі річки феноли практично відсутні; кисневий режим – задовільний.

В цілому стан річки у порівнянні з попередніми роками практично не змінився.

За станом хімічного забруднення поверхневі води річок області класифікуються як забруднені (4 клас якості).


Головними джерелами забруднення поверхневих водних об’єктів області є ВАТ „Лисичанська сода” (обсяг скиду забруднюючих речовин в 2006 році становив 48030,3 т), Луганське МКП „Міськводоканал” (23416,4 т), СО „Луганська ТЕС” ТОВ „Східенерго” (2613,6 т), ВАТ „АМК” (2415,1 т), ВАТ „Рубіжанський „Краситель” (6840,0 т), КСП „Лисичанськводоканал” (2820,0 т), ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот” (10124,8 т).

На формування якості поверхневих вод значною мірою впливають води шахтного водовідливу. У 2006 році підприємствами вугільної промисловості у водні об’єкти скинуто 217,2 млн м3 шахтних вод. Використання шахтної води (14,4 млн м3), як і в попередні роки, незначне й обмежене її високою мінералізацією, яка на деяких шахтах досягає 20 г/л і більше.

Усього за 2006 рік у природні водні об’єкти на території Луганської області скинуто 372,1 млн м3 зворотних вод, із них забруднених – 221,9 млн м3 (59,6 %). Більша частина забруднених зворотних вод скинута у водні об’єкти промисловими підприємствами – 206,0 млн м3 (92,8 %). Обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти в 2006 році становив 610,0 тис. т.

Спричинене недостатнім знезараженням комунальних стоків надмірно високе бактеріальне забруднення р. Сіверський Донець та інших річок влітку становить небезпеку в епідеміологічному відношенні. Так, наприклад, у смт Новосвітлівці вийшли з ладу очисні споруди та каналізаційний колектор і стічні води селища скидаються на рельєф місцевості. У м. Попасна потребує реконструкції каналізаційна насосна станція госпфекальних вод, яка попередить потрапляння забруднених стоків у водойми, які використовуються мешканцями для відпочинку.

Надра області характеризуються значними ресурсами підземних прісних і мінеральних вод. За даними „Геоінформу України” прісні підземні води для господарчо-питного та виробничо-технічного водопостачання розвідані на 73 ділянках на

верхньокрейдяному водоносному горизонті. Сумарна кількість затверджених запасів прісних підземних вод становить 1791,203 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1. Наразі до експлуатації залучено 57 ділянок. За даними „Схід ДРГП” відбір прісних підземних вод водозаборами адміністративних районів у 2006 році становив 662,6 тис. м3/добу, в тому числі водозаборами із затвердженими запасами – 497,0 тис. м3/добу.

Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості запасів води, що відповідає ГОСТу „Вода питна”. Так за останні 46 років ці запаси зменшилися більше ніж в 10 разів, з 1175 тис. м3/добу (1960 р.) до 104,2 тис. м3/добу (2006 р.)

Стан підземних вод тріщинувато-карстової зони верхньої крейди багато в чому залежить від режиму експлуатації водозаборів підземних вод й інфільтрації стоків з промислових майданчиків і накопичувачів, а також від забруднення поверхневих водойм недостатньо очищеними промисловими та комунальними стічними водами. До числа регіональних техногенних змін підземних вод варто віднести зниження та підвищення їхнього рівня, зменшення запасів, зміну розподілу підземного стоку, умов взаємодії з поверхневими водами, хімічного складу і температури.

Водоохоронна зона р. Сіверський Донець має найбільш інтенсивне техногенне навантаження, тут експлуатується до 20 водозаборів централізованого водопостачання. Поєднання промислового і вододобувного типів впливу на підземну гідросферу призводить до забруднення підземних вод, що видобуваються для господарчо-питного водопостачання. Протягом останніх років зберігається стійка тенденція до погіршення якості підземних вод на діючих водозаборах області, особливо в Рубіжансько-Лисичанському промисловому районі, де утворились значні площі забруднення підземних вод. Окремі водозабори (Линьовський і Заводський) вже переведені з питного на технічне водопостачання.

Викликає занепокоєння фенольне забруднення, наявні осередки якого загрожують забрудненням Володинському та Щедрищевському водозаборам.

У зв’язку з недостатнім фінансуванням спостереження за станом підземних вод проводились тільки на тих ділянках, де спостерігається кризова ситуація й необхідне


постійне вивчення по свердловинах, розташованих на території найбільш техногенно навантажених промислових районів – Рубіжансько-Лисичанського та м. Луганська.

У долині р. Сіверський Донець водовідбір по водозаборах, що експлуатуються, у 2006 році не перевищував величину затверджених запасів і був нижчим, ніж у 2005 році, в 1,01-1,82 раза, за винятком Ящиківської групи Слов’яносербського водозабору. На спостережних свердловинах середньорічні рівні води не змінилися або незначно підвищились на 0,07-1,2 м. Зниження рівнів спостерігається на Кримському водозаборі на 0,31 м. На Слов’яносербському водозаборі Ящиківської групи зниження складає 0,13 м.

У басейні р. Лугань водозабори експлуатуються в складніших умовах, ніж у долині р. Сіверський Донець. Водозбірні площі водозаборів невеликі, заплави річок вузькі, ємність регулювальних запасів підземних вод алювію мала. Водовідбір у 2006 році в порівнянні з 2005 роком на усіх водозаборах був знижений на 0,11-5,1 тис. м3 /добу, по Менчикурівському - підвищився на 0,6 тис. м3/добу. Середньорічні рівні води на спостережних свердловинах підвищились на 0,52-0,93 м.

За даними „Геоінформу України” мінеральні води розвідані на 11 ділянках. Затверджені в ДКЗ балансові запаси мінеральних вод становлять 2,5972 тис. м3/добу, в тому числі столових вод – 1 ділянка із запасами 72 м3/добу за категоріями А+В+С1. До експлуатації залучено 7 ділянок. За даними „Схід ДРГП” у 2006 році було використано 24,62 м3/добу мінеральних вод з затвердженими запасами, у тому числі для бальнеологічних потреб – 14,4 м3/добу, для лікувально-столових (питних) – 10,2 м3/добу.

^ Основні пріоритети охорони та раціонального використання водних ресурсів області. Реалізація заходів з охорони і раціонального використання водних ресурсів базуватиметься на таких основних принципах:

Забезпечення досягнення раціонального водокористування та збереження природних водних екосистем.

Недопущення необґрунтованого та незаконного використання водних об’єктів не за визначеною метою водокористування.

Пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні водних ресурсів як складової частини забезпечення нормальної життєдіяльності людини та незамінного природного і виробничого ресурсу.

Нормування та обмеження антропопресії на водні ресурси.

Захист водних об’єктів від шкідливого впливу природних та антропогенних чинників, забруднення відходами виробництва, хімічними, біологічними та радіоактивними ксенобіотиками.

Відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства України, Водного кодексу України.

Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони водних ресурсів.



^ РОЗДІЛ 4 ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Екологічна обстановка в області залишається досить складною. За обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Луганська область посідає третє місце в Україні (після Донецької та Дніпропетровської областей).

У розрахунку на 1км2 території області обсяги викидів від підприємств склали в 2006 році 19,4 т. Найбільша щільність викидів шкідливих речовин в атмосферу склалася в м. Алчевську – у 107,6 разів більше, ніж у середньому по області.

У 2006 р. здійснювали викиди забруднюючих речовин 672 промислові об’єкти, що справляють або можуть справити негативний вплив на стан атмосферного повітря та здоров’я людини.

Стаціонарними джерелами підприємств у повітряний басейн області було викинуто в атмосферне повітря 517,0 тис. т забруднюючих речовин.

Основним забруднювачем атмосфери в області залишається енергетична галузь - 37,5 % від валового обсягу викидів області, викиди від технологічних процесів в чорній металургії та вугільній промисловості складають 18,4 %, при видобутку та розподілі викопного палива викиди в атмосферу складають 33,2 %.

У структурі викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 2006 року окис вуглецю становив 29,1 %, метан – 29,1 %, діоксид сірки – 21,0 %, тверді речовини – 12,6 %, оксиди азоту – 5,1 %, важкі метали – 0,5 %. Викиди основних парникових газів – вуглекислого газу та метану, становили 6,151 млн т та 124, 814 тис. т відповідно.

Фактором, що ускладнює стан атмосферного повітря, є зростання протягом останніх років обсягів викидів забруднюючих речовин, значною мірою обумовлений нарощуванням обсягів виробництва основних видів промислової продукції, відновленням роботи багатьох об'єктів в умовах зношеності основних фондів, недосконалості технологічних процесів, недостатньої забезпеченості очисними спорудами для уловлювання забруднюючих речовин.

За даними статистики в 2005 році ступінь зносу основних виробничих фондів промисловості області складає 47,1 %: у металургії - 58,4 %, виробництві електроенергії - 55,1 %, машинобудуванні - 61,7 %, видобувній промисловості - 36,3 %, у хімічній та нафтохімічній промисловості - 55,4 %.

Однією з головних проблем вугільних регіонів області є проблема забруднення атмосферного повітря пилом і продуктами горіння гірничої маси - окисом вуглецю, сірчистим ангідридом, двоокисом азоту, сірководнем.

Від 566 породних відвалів вугільних шахт, з яких майже 10,6 % діючих та недіючих відвалів, що горять, надходить у повітряний басейн області близько 12 тис. т забруднюючих речовин.

Складність ситуації посилюється високою урбанізацією території вугледобувних районів, що потребує організації санітарно-захисних зон в багатьох випадках з відселенням жителів населених пунктів за їх межі. Частка підприємств, що ліквідуються, навіть після завершення усього комплексу роботи з закриття об’єктів не буде мати необхідних розмірів санітарно-захисної зони.

У разі активного впровадження заходів з рекультивації, гасіння та озеленення відвалів обсяг викидів забруднюючих речовин, що потрапляють в атмосферу від горіння таких об'єктів, може бути зменшений на рубежі 2010-2011 років до рівня 1,1 тис. т (майже в 11 разів).

Значним забруднювачем повітряного басейну Луганської області залишається транспортна галузь, зокрема пересувні її засоби (автомобілі, тепловози). Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту та впливу його фізичних факторів найбільш гостро проявляється у великих транспортних вузлах – індустріально розвинутих містах області через несприятливу територіально-планувальну структуру міст, внаслідок сформованого у минулі роки оточення промислових підприємств житловими масивами та проходження транзитного транспорту через міста, що значно збільшує їх загазованість.

Найбільшу кількість автотранспорту зосереджено в обласному центрі – 29 % всього парку автомобілів області.

За даними статистичних спостережень в 2006 р. викиди в атмосферне повітря від автотранспорту становили 114,4 тис. т (18,1 % від загальної кількості викидів).


^ Основні пріоритети охорони та раціонального використання атмосферного повітря в області.

Реалізація заходів з охорони і раціонального використання атмосферного повітря базуватиметься на таких принципах:

Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони атмосферного повітря.

Обмеження викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

Впровадження новітніх технологій очищення викидів на виробництвах, що становлять потенційну екологічну небезпеку.

Захист атмосферного повітря від шкідливого впливу антропогенних чинників та від забруднення хімічними, мікробіологічними та радіоактивними відходами виробництва.

Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони повітря.



^ РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

У сільськогосподарському виробництві Луганської області використовується 73,5% усіх земель області. Розораними є 49,4 % території області. Серед сільськогосподарських угідь рілля займає 68,8 %, пасовища – 24,2 %, сіножаті – 4,5 %, багаторічні насадження – 1,6 %. Загальна лісистість території області становить 11,5 %, полезахисна – 2,0 %. Найвища лісистість території у Кремінському районі (28,8 %), найнижча – у Троїцькому (5,7 %). Забудовані землі займають 4,8 % території області (в Біловодському районі – 1,3 %, в Перевальському – 9,3 %).

Територія області розчленована густою мережею річкових долин, балок і ярів. Схили крутістю більше 1о, які створюють умови для розвитку водної ерозії, займають 73,2% ріллі. Щодо якісного стану земель, то еродованість ріллі в області є найвищою в Україні і становить 67,7 % (проти 33 % по Україні). Найбільш еродовані орні землі в Лутугинському (83,8 %) та Біловодському (79,5 %) районах, найнижчим цей показник є в Кремінському районі (59,5 %). Піддається дефляції 25,4 % ріллі, 25,1 % піддані сумісній дії водної й вітрової ерозії. Значна частина ґрунтів області малопридатна для сільськогосподарського використання через своє генетичне походження (ґрунти на пісках, піщаниках, сланцях, крейдяно-мергельних породах), а також за ознаками засолення, солонцюватості, щебенюватості та заболоченості.

Чорноземні ґрунти за 35-річний період (1961-1995 рр.) втратили близько 10-12 % гумусу. Тривале сільськогосподарське використання ґрунтів обумовило зниження активності іонів кальцію в ґрунтових розчинах, що призвело до рухливості гумусових кислот і пов’язаної з цим фізико-хімічної і фізичної деградації ґрунтів. Після 1993 року намітилася явна тенденція до зниження вмісту в ґрунтах азоту. Забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, пестицидами й іншими токсикантами підсилює загальну деградацію ґрунтового покриву і, в кінцевому результаті, призводить до зниження його продуктивності. Техногенна завантаженість Донбасу призводить до забруднення ґрунтів ксенобіотиками, серед яких найбільш фізіологічно активними є важкі метали, особливо Cd, Pb, Hg.

Кліматичні особливості останніх років, підвищення базису ерозії внаслідок тектонічних процесів, зарегулювання стоку, зрошення і вплив інших антропогенних чинників обумовили в деяких районах підняття ґрунтових вод, що стало причиною заболочування заплавних земель, замулення русел малих річок, збільшення зсувних явищ, підтоплення населених пунктів.

Проблема зсувів на даний час дуже важлива. Протягом 2005-2006 років спеціалістами „СхідДРГП” зафіксована активізація зсувних процесів у м. Привіллі Лисичанської міськради та с. Микільське-1 Міловського району, які призвели до пошкодження житлових будинків мешканців міста та опорам ЛЕП-220 кВ.

Великою проблемою у зоні Донецького басейну стало збільшення площі порушених земель внаслідок несанкціонованого видобутку корисних копалин, які потребують рекультивації.

За минулі два десятиріччя охорона земель погіршилась. Під час реформування земельних відносин на тлі економічної кризи майже всюди порушені сівозміни, різко зменшилося внесення мінеральних і практично повністю – органічних добрив, зросла забур’яненість полів (у тому числі й карантинними бур’янами) та погіршився їх фітосанітарний стан. Зруйноване сільськогосподарське виробництво укупі з соціальними проблемами села призвели до втрати культури землеробства. Усе це, разом із високою інтенсивністю ерозійних процесів та інших деградаційних чинників, призвело до катастрофічного зниження продуктивності сільськогосподарських угідь, що, в свою чергу, створює загрозу продовольчій безпеці області.

В умовах реформування земельних відносин раціональне використання земель сільськогосподарського призначення набуло ще й великої соціальної ваги, адже агротехнологічні підходи до крупно-товарного виробництва, фермерського господарства чи індивідуального використання паю суттєво відрізняються.

Незадовільний гідрологічний стан водних об’єктів (річок, водосховищ) та споруд на них (гребель тощо) призводить до виникнення підтоплень населених пунктів області. Площа підтоплених земель по області складає понад 100 км2. На підтоплених землях розташовані 14 міст, 9 селищ міського типу та 66 сільських та селищних населених пунктів. Найбільш ця проблема постає в північній частині області: Біловодському, Новоайдарському, Сватівському, Старобільському, Станично-Луганському, Марківському, Білокуракинському районах та м. Луганськ. В Старобільському районі розроблено програму захисту населених пунктів від підтоплень але немає коштів на реалізацію запланованих заходів. У Білокуракинському районі для вирішення проблем з підтопленням планується залучення інвестиційних коштів з різних фондів. Для проведення повного комплексу робіт на Марківській греблі потрібно 3,2 млн грн, що забезпечить захист від підтоплення населених пунктів розташованих в зоні її впливу.

^ Основні пріоритети охорони та раціонального використання земель в області. Реалізація заходів з охорони і раціонального використання земель базуватиметься на таких основних принципах:

Забезпечення охорони земель як основного національного багатства українського народу.

Пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу й основного засобу виробництва.

Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель.

Нормування та планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси.

Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель.

Публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.



^ РОЗДІЛ 6 ОХОРОНА НАДР ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ
На території області станом на 01.01.2007 р. налічується 608 родовищ та 150 об’єктів обліку (з урахуванням комплексності) різноманітних корисних копалин, з яких 255 родовищ та 55 об’єктів обліку розробляється. Мінприроди на користування надрами видано 275 спеціальних дозволів, в тому числі: 52 – на геологічне вивчення надр, 218 – на експлуатацію родовищ корисних копалин та 5 – на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних з користуванням надрами.

Мінерально-сировинна база на 62,8 % складається з паливно-енергетичної сировини (кам’яне вугілля, вільний газ, метан, конденсат), 21,7 % – сировини для виробництва будівельних матеріалів, 14,9 % припадає на підземні води.

У межах області налічується 19 родовищ вуглеводнів, в тому числі 1 – нафтове, 5 – газових, 13 – газоконденсатних. Експлуатуються 9 родовищ, 1 готується до промислового освоєння, 9 перебувають на стадії детальної розвідки. На 18 родовищах вуглеводнів підраховані запаси вільного газу за промисловими категоріями А+В+С1 у кількості близько 17,397 млрд м3 (1,73 % від загальних запасів в Україні). Видобуток газу в області в 2006 році становив 0,429 млрд м3 (2,18 % від видобутку в Україні). Видобувні запаси нафти обліковуються на 1 родовищі за промисловими категоріями А+В+С1 у кількості 0,015 млн т (0,01% від загальних запасів в Україні). Видобуток в 2006 році не здійснювався. Газовий конденсат підрахований на 13 об’єктах обліку за категоріями А+В+С1 у кількості 0,292 млн т (0,46% від загальних запасів конденсату в Україні). Видобуток конденсату в 2006 р. не здійснювався.

Крім того, на території області розташовано 17 нафтогазоперспективних об’єктів, підготовлених до глибокого буріння, перспективні ресурси вільного газу яких (категорія С3) оцінюються в 31,036 млрд м3, нафти – в 0,745 млн т.

На території області в межах Донбасу розташовані 374 кам’яновугільні об’єкти, запаси вугілля яких становлять понад 14407 млн т категорій А+В+С1, у тому числі коксівного – близько 3747 млн т, антрациту – близько 4142 млн т. На даний час в області діє 57 державних шахт виробничою потужністю 32,8 млн т вугілля на рік з промисловими запасами близько 2,5 млрд т і 97 менш потужних, які знаходяться в приватній власності. Видобуток вугілля в цілому по області в 2006 році склав 18,847 млн т.

Однією з супутніх корисних копалин кам’яного вугілля є метан, запаси якого підраховані на 54 об’єктах і становлять 80754 млн м3 за категорією С1 і 47244 млн м3 за категорією С2. На 20 діючих шахтах запаси метану складають 13923 млн м3 за категорією С1 і 11522 млн м3 за категорією С2. У зв’язку з тим, що метан не каптується, всі його добувні запаси погашені.

Супутньою корисною копалиною кам’яного вугілля є також германій, запаси якого підраховані на 76 об’єктах і становлять понад 12,9 тис. т за категорією С1 і понад 16,9 тис. т за категорією С2. На 24 діючих шахтах запаси германію становлять понад 3,6 тис. т за категорією С1 і понад 2,5 тис. т за категорією С2. Упродовж останніх років германій із вугілля не вилучається.

Із металічних корисних копалин на території області розвідані золото-сульфідні руди Бобриківського родовища. У 2006 році видобувні роботи на родовищі не проводилися.

Гірничо-хімічні корисні копалини представлені Білогорівським родовищем крейди, яке розробляється ВАТ „Лисичанська сода”. Крейда є одним із компонентів для виробництва соди. Видобуток крейди в 2006 році становив 746 тис. т (100 % від видобутку в Україні).

Сировинна база промисловості будівельних матеріалів представлена 12 родовищами і 1 об’єктом обліку крейди будівельної із загальними запасами понад 88,7 млн т (17,64 % від загальних запасів України), 15 родовищами і 1 об’єктом обліку піску будівельного із запасами близько 114 млн м3 (3,9 % від загальних запасів України), 37 родовищами і 1 об’єктом обліку каменю будівельного (пісковику) із запасами понад 421 млн м3 (4,55 % від загальних запасів України), 38 родовищами та двома об’єктами обліку цегельно-черепичної сировини із загальними запасами понад 83 млн м3. Цементна сировина представлена Юр’ївським родовищем, запаси якого становлять понад 14 млн т за категоріями А+В+С1.

Але частина раніше розвіданих родовищ втрачає своє значення у зв’язку зі зміною природного середовища:

Територія деяких родовищ вже засаджена лісом, забудована, або попала в охоронні зони різних комунікацій – ліній електропередач, водогонів, газопроводів та ін. (наприклад Вільхівське родовище піску зараз знаходиться на землях держлісфонду);




Частина запасів розвіданих родовищ розробляється у несанкціонований „піратський” спосіб (наприклад Підгірне родовище піску);

На деяких родовищах (переважно піску будівельного) змінилися гідрогеологічні умови у зв’язку з багаторічними циклами коливання рівня ґрунтових вод (наприклад Шульгінське родовище піску).

У зв’язку з зазначеним потрібно провести роботи з позбавлення Державного балансу від запасів родовищ, які вже з різних причин неможливо буде розробляти.

Вапняк для випалювання на вапно представлений 4 родовищами і 1 об’єктом обліку. Сумарні запаси вапняку становлять понад 11,5 млн т за категоріями А+В+С1. Родовища не розробляються.

На території області розташовано 6 родовищ облицювального каменю, в тому числі 2 – мармуризованого вапняку, 4 – пісковику. Загальні запаси корисних копалин цих родовищ становлять понад 2,6 млн м3 за промисловими категоріями А+В+С1. До промислової розробки залучено Новопавлівське родовище вапняку із запасами 124 тис. м3. Найбільш потужним за запасами є Троїцьке родовище пісковику (1998 тис. м3).

На цей час виробництво будівельних матеріалів відстає від потреб промисловості. Виправлення становища, яке склалося в гірничодобувній галузі, можливо за рахунок зростання потужності діючих підприємств, залучення до експлуатації нових родовищ і розширення існуючої сировинної бази за рахунок розвідки перспективних ділянок.

Зараз в області практично відсутнє виробництво гіпсу, дефіцит якого покривається за рахунок найближчих підприємств Донецької області. Незважаючи на те, що на території області розробляється велика кількість родовищ пісковиків, найбільш великими з яких за запасами є Ярмонкінське (понад 17 млн м3), Лутугинське (понад 46 млн м3) і Марусинське (майже 33 млн м3), щебінь на будівельні підприємства області поставляється із гранітних кар’єрів Донецької та Полтавської областей. Очевидно, що за своїми фізико-механічними властивостями він значно кращий за щебінь, вироблений із місцевих пісковиків. Перспективними для подальшого залучення до промислової розробки за кількістю розвіданих запасів є Браунівське – понад 51,7 млн м3, Бугаївське – понад 19,4 млн м3 та Марусинське 2 – понад 28,3 млн м3 родовища пісковиків.

Покриття дефіциту керамзитового гравію можливе за рахунок залучення до розробки детально розвіданих Новозванівського родовища аргілітів із запасами понад 12,8 тис. м3 та Дубівського родовища глинистого сланцю із запасами понад 20,3 млн м3. У цілому на території області визначені 84 перспективні ділянки для проведення пошукових робіт на різні види нерудної сировини, площі яких розташовані на землях, непридатних для сільськогосподарського використання, у т.ч.: каменю будівельного – 14; крейди і вапняків для вапна – 27; цегельно-черепичної сировини – 19, піску будівельного – 24.

Питні та технічні води підземні води розвідані на 73 ділянках. У 2006 році розроблялося 58 ділянок, видобуток з яких склав понад 513 тис. м3/добу. Сумарна кількість затверджених (балансових) запасів складає майже 1,8 млн м3/добу за категоріями А+В+С1.

Мінеральні підземні води розвідані на 11 ділянках з запасами майже 2,6 тис. м3/добу, у тому числі столових вод – одна ділянка з запасами 72 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1. На цей час до експлуатації залучено 6 ділянок. Мінеральні води використовуються для лікувальних цілей і промислового розливу. Запаси мінеральних вод ділянок, що розробляються, складають 2090 м3/добу.

Процес техногенної зміни геологічного середовища характеризується надзвичайно високою інерційністю і поступово затягує у сферу своєї дії усю навколишню територію ділянок розробки вугільних родовищ навіть після закриття шахт. Порушені гірничими роботами площі змикаються й утворюють деформовані території. Загальна площа підроблених територій у Луганській області становить 2,2 тис. км2, тобто 8,2 % від її загальної площі. В області передбачалося ліквідувати 50 шахт. Ліквідація шахт здійснюється з 1996 року. Станом на 01.01.2008 р. ліквідаційні роботи ведуться по 36 шахтах, з них по 20 шахтах фізичну ліквідацію завершено. По 10 шахтах підписані державні акти приймання робіт. Відповідно до Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 № 939, роботи з фізичної ліквідації підприємства повинні починатися лише за умови забезпечення гідроекологічної безпеки територій, на яких гідроекологічна ситуація погіршується не тільки внаслідок ліквідації, але й у результаті попередньої діяльності підприємств.

За прогнозними оцінками у разі закриття шахт і затопленні гірничих виробок істотно зростає техногенне навантаження на довкілля, особливо на геологічне середовище та гідросферу: площа зон імовірного підтоплення становить близько 700 га, причому близько 50 % (335 га) припадає на Стахановський регіон; площа зон, небезпечних на виділення метану, становить 38,3 га, а площа загрозливих зон – 1174,3 га; площа ділянок радіоактивного забруднення земної поверхні становить 5,3 га. Загострення екологічної обстановки, насамперед у шахтарських селищах, можливе ще й з тієї причини, що більшість з ліквідованих шахт збиті гірничими виробками або мають зв’язок по тектонічних порушеннях зі старими, закритими раніше шахтами.

Проектами ліквідації шахт на підставі рекомендацій Макіївського НДІ передбачається комплекс заходів щодо оцінки та попередження можливих виділень газу метану на денну поверхню. Проте останнім часом мають місце особливо небезпечні процеси неконтрольованого проникнення на поверхню газу метану на території шахт, що ліквідуються. При закритті шахт залишаються майже всі проблеми щодо охорони водних об’єктів від забруднення і виникає ряд інших, пов’язаних з негативним впливом на водні ресурси, що пов’язано з підйомом рівня шахтних вод до рівня поверхні з наступним її виливом. Це призводить до підтоплення, засолювання, розвитку ерозійних процесів, а також погіршення гідрохімічних показників підземних і поверхневих вод. Унаслідок закриття шахт на території області прогнозується підтоплення ділянок поверхні загальною площею близько 700 га на гірничих відводах 18 шахт, що ліквідуються (дані ДВАТ „Луганськдіпрошахт”). На сьогодні шахтні води вийшли на поверхню та підтоплюють населені пункти на територіях 7 ліквідованих шахт: „Донецька”, „Ленінка”, „Штерівська”, ім. С. Тюленіна, ім. Ілліча, „Брянківська”, „Центральна-Ірміно”. Загальна площа підтоплених земель становить 439 га. Ліквідація вугільних шахт, що здійснюється без урахування прогнозних оцінок екологічних наслідків, із частими порушеннями природоохоронного законодавства, в умовах недостатнього або за залишковим принципом фінансування заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, призводить до істотного ускладнення екологічної ситуації у вугледобувних регіонах, що загострює і без того напружену соціальну обстановку. З метою подолання негативних наслідків, пов’язаних з виходом на поверхню шахтних вод, виконано захисні заходи, а саме: завершене спорудження дренажних систем, які забезпечили захист від підтоплення селищ Урало-Кавказу (шахта „Донецька”), Шовкової Протоки (шахта „Ленінка”), Маломиколаївки (шахта „Штерівська“).

Залишається актуальною проблема самовільного користування надрами. У більшості випадків – це розробка кам’яного вугілля з поверхні, що призводить, зокрема, до порушення земель. Випадки самовільного видобування вугілля зафіксовані в Перевальському, Лутугинському, Антрацитівському, Краснодонському, Свердловському, Попаснянському районах, у тому числі й на полях діючих і ліквідованих шахт. Ефективній роботі з припинення несанкціонованого видобування корисних копалин заважає неможливість визначення розмірів шкоди, зумовленої самовільним видобуванням корисних копалин, з причини відсутності затвердженої в установленому порядку методики її розрахунку.

^ Основні пріоритети охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів області. Реалізація заходів з охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів базуватиметься на таких основних принципах:

Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів.

Впровадження новітніх технологій розробки корисних копалин.

Захист надр від шкідливого впливу антропогенних чинників та від забруднення відходами виробництва.

Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів.

Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.

Публічність у вирішенні питань з охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів.



^ РОЗДІЛ 7 ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
Одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля залишаються відходи. На сьогодення в області зберігається достатньо висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництв, транспортної інфраструктури в поєднанні з компактністю проживання населення, що створює додаткове антропогенне навантаження на біосферу Луганщини.

Загальна маса накопичених в області небезпечних відходів станом на 01.01.2007 складає 889,4 тис. т. Середньорічний обсяг утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки у 2006 р. склав 63 тис. т, при цьому обсяг використання склав 4,7 тис.т/рік або 7,5 % від загального обсягу утворення, обсяг знешкодження відходів складав 44,7 тис. т/рік, або 70,9 % від загального обсягу утворення, на полігони промислових відходів відправлено 7 тис. т/рік, або 11 % від загального обсягу утворення. Інші відходи передаються спеціалізованим підприємства або накопичуються на території підприємства.

За статистичними даними, у 2006 р. підприємствами та організаціями області враховано 15,6 млн т знов утворених відходів виробництва (вторинних ресурсів), що на 2,9 % більше, ніж у 2005 р. Великі обсяги утворення вторинних ресурсів зумовлені, в основному, обсягами відходів вуглевидобутку і вуглезбагачення, шлаків доменного і сталеплавильного виробництв, золи і золошлакових, залізовмісних та відходів твердих побутових. Основна частка утворених відходів припадає на промислові підприємства – добувні 11,9 млн т (76,3 %), переробні – 2,9 млн т (18,5 %), підприємства по виробництву та розподіленню електроенергії, газу та води – 0,5 млн т (3,5 %). У структурі утворення вторинних ресурсів на підприємства інших видів діяльності припадає всього лише 0,2 млн т, або 1,7 %.

Накопичений обсяг відходів суттєво впливає на стан довкілля та екологічну безпеку населення. В області відсутні спеціалізовані підприємства з утилізації або нейтралізації токсичних відходів, які накопичуються на території промпідприємств, на відомчих полігонах і полігонах твердих побутових відходів та збільшують антропогенний тиск.

Незначна кількість підприємств області має власні полігони, або накопичувачі токсичних промислових відходів, з них полігони ВАТ “Алчевськкокс”, ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”, ВАТ "Картонно-тарний комбінат", Лутугинський ДНВ валковий комбінат, ВАТ "Лисичанський завод ГТВ", призначені для розміщення відходів тільки ІV класу небезпеки.

Недостатня кількість полігонів для поховання токсичних промислових відходів і відсутність заводів по знешкодженню та їх переробці, відсутність достатньої кількості це