Реферат: В. М. Александровська

В.М.Александровська, В.А.Кречетова, І.С.Огороднік


СОЦІОЛОГІЯ ТА МЕДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ


методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять

для студентів стоматологічного факультету


Донецьк - 2009


Міністерство охорони здоров’я України


Донецький національний медичний університет ім. М.Горького


В.М.Александровська, В.А.Кречетова, І.С.Огороднік


^ СОЦІОЛОГІЯ ТА МЕДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ


методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять

для студентів стоматологічного факультету


Донецьк - 2009

ББК 60.5.73.

УДК 316 (075.8)


В.М.Александровська , В.А.Кречетова, І.С.Огороднік. Соціологія та медична соціологія: методичні вказівки до семінарських занять для студентів І курсу стоматологічного факультету. – Донецьк: ДонНМУ, 2009. – 30 с.


Методичні вказівки містять матеріали, необхідні для студентів під час підготовки до практичних занять з курсу «Соціологія та медична соціологія». Вони включають обґрунтування актуальності тем і цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел інформації, графи логічної структури тем, комплекс навчаючих завдань.


Рецензенти: Давидов П.Г., канд.філос.наук, доц., ДонІЗТ.

Бутєва Л.В. канд.мед.наук, доц., інспектор УМК ДонНМУ


Затверджено на засіданні

Ради УМК ДонНМУ 27.11.2009р. (протокол № 8 ).


© Александровська В.М, Кречетова В.А.

Огороднік І.С.


© ДонНМУ


^ Тема 1. Соціологія як наука про суспільство


Актуальність теми

Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, не можуть не стосуватися науки, яка його вивчає. Соціологія сформувалася заради пізнання суспільства, створила спеціальні методи, процедури і техніки, за допомогою яких, збираючи емпіричні факти, можна було б більш точно та об'єктивно відобразити процеси, що відбуваються у суспільстві. Соціологія створювала і продовжує створювати теоретичні концепції, що пояснюють статику і динаміку суспільства, його розвиток і структуру, якими б складними і незрозумілими вони не здавалися. Соціологи часто помилялися, не всі їх теорії вірно пояснювали або передбачали розвиток суспільства, безліч емпіричних фактів, здобутих важкою працею, на знайшли застосування. Але соціологія продовжує наполегливо рухатись обраним шляхом, бо рухається саме суспільство, а за ним і наукова думка, лишаючи за собою не лише уламки застарілих поглядів, надії, що не справдилися, та хибні докази, але й безцінний капітал – твердо встановлені факти та працездатні концепції. Навчальний курс «соціології» прагне узагальнити величезну кількість знань, накопичених вітчизняною та зарубіжною соціологією за 150 років існування цієї науки, а також ті знання, що створюють сучасні соціологи, над чим вони розмірковують і що обговорюють.


Цілі навчання

Загальна мета: Зрозуміти зростання ролі соціології та медичної соціології

в національному відродженні і вдалому проведенні реформ, зокрема у галузі охорони здоров'я.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Розрізняти об'єкт та предмет науки загалом, наукових досліджень, а також науки «соціологія» та соціологічних досліджень;

Виділяти різні рівні соціологічного знання, характеризувати фундаментальну і прикладну соціологію;

Розумітися на функціях соціології як науки та навчальної дисципліни, виділяти принципи соціології та аналізувати соціальні закони.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Об'єкт та предмет соціології

Структура соціологічного знання, макро- і мікросоціологічні рівні вивчення суспільства, фундаментальна та прикладна соціологія.

Функції, принципи та закони соціології.

Граф логічної структури теми 1 «Соціологія як наука про суспільство»

Джерела інформації

Основні:


Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.



Додаткові:


Якуба Е.А. Социология. Учебное пособие для студентов, Харьков: Издательство «Константа», 1996 г.

Розенфельд Ю.Н. Социология: Курс лекций для студентов несоциол. фак./Ю.Н.Розенфельд; Нар.укр.акад. [Каф. социологии]. – Х.: Изд-во НУА, 2006.

Костенко Н., Макеєв С. Місце і час соціології. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг – 2008. – №1 .

Арбенина В. Над чем работают социологи Украины (по результатам контент-анализа материалов «Харьковских социологических чтений»). // Социология: теория, методы, маркетинг – 2006. – №1 .



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Наука соціологія має свій об’єкт і предмет. Що є об'єктом науки соціології?

Соціально-правова система суспільства

Соціально-економічна система суспільства

Соціальна система суспільства

Соціально-культурна система суспільства

Політико-ідеологічна система суспільства



2. Соціологічна наука вивчає окремі види соціальної взаємодії, наприклад, життєдіяльність окремих спільнот в окремих галузях. Яка галузь соціології займається такими дослідженнями?

Соціологія культури

Економічна соціологія

Загальна соціологічна теорія

Спеціальні соціологічні теорії

Конкретний соціологічний аналіз


3. Соціологія має низку законів. Вплив загальних соціальних законів розповсюджується на __?__ суспільні системи.

Деякі

Всі

Обрані

Рідкісні

Не існує загальних для всіх соціальних законів



Еталони відповідей: 1 C, 2 D, 3 B


Тема 2. Історія соціологічних вчень, розвиток соціології медицини


Актуальність теми


Виникнення соціології стало результатом поєднання ряду інтелектуальних і соціальних чинників, що відбулося у Західній Європі у першій третині XIX ст. Саме тоді вперше почали застосовувати науку і науковий підхід для розуміння соціальних явищ, на відміну від релігійного підходу, який переважав до цього. Багато вчених і соціальних реформаторів у цей час пов'язують свої надії на

вдосконалення суспільства саме із появою науки про нього. Вони вважали, що існують якісь об'єктивні закони розвитку суспільства, так само, як фізичні закони про які людство також тривалий час не здогадувалося. Якщо ж вдасться відкрити ті закони за якими розвивається суспільство, то люди зможуть впливати на нього так само, як завдяки знанню фізичних законів можуть впливати на перебіг певних механічних процесів. Вони закликали до створення нової науки. Однак самих закликів було недостатньо, потрібні були великі зусилля для конституювання нової науки і це було зроблено "піонерами" і класиками соціологічної думки: Огюстом Контом, Гербертом Спенсером, Емілем Дюркгеймом, Карлом Марксом, Максом Вебером та ін.

Однією з галузевих соціологій, що має бути особливо цікавою майбутнім лікарям, є соціологія мединици. Соціологія медицини – відносно молода дисципліна, але вона активно розвивається і вивчає здоров'я і хворобу у реляційному, інституціональному, організаційному та порівняльно-історичному аспектах. Серед сучасних найвидатніших західних соціологів не має жодного, який не займався питаннями соціології медицини. Формування цієї дисципліни в окрему науку відбувалося одночасно з відокремленням таких дисциплін, як соціологія науки, соціологія права, соціологія освіти, соціологія релігії тощо.


Цілі навчання

Загальна мета: з'ясувати, на якому етапі розвитку соціологічної науки виокремлюється соціологія медицини, а також з'ясувати вплив біології та медицини на розвиток соціології медицини.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Диференціювати соціальні ідеали в історії суспільства та соціальної науки;

У загальних рисах аналізувати наявні у класичній соціології концепції суспільного розвитку;

Виділяти сучасні течії у світовій та української соціології;

Розуміти зв’язок соціології зі сферою охорони здоров'я, характеризувати місце та роль соціології медицини у соціологічній науці та суспільному житті.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання


Історія розвитку соціологічних вчень (донауковий період, соціальна утопія, ідеал єдності суспільства й природи, виникнення соціології як самостійної науки )

Класичний період соціології - друга половина ХІХ – початок ХХ ст.(соціологія Карла Маркса, альтернативні марксизму напрямки в соціології, суспільство як духовна реальність, первинність соціальної свідомості, «розуміюча соціологія», елітарна соціологія)

Сучасні течії у світовій та української соціології (Соціологія стратифікації й соціальної мобільності, соціальна філософія Франкфуртскої школи, соціологічні концепції Т. Парсонса й Р. Мертона).

Розвиток соціології медицини (зародження дисципліни XVII - XIX ст.,період формування початок XX ст. - до I світової війни, період становлення 20-і - 40-і рр. XX ст.,період розвитку як самостійної дисципліни 50-80-і рр. XX ст., сучасний період стану соціології медицини з 90-х рр. XX століття до нинішнього часу)


^ Граф логічної структури теми 2

«
Витоки соціальної науки


Донауковий період

Соціальна утопія (Т.Кампанелла, Т.Мор, А.де Сен-Сімон, Ш.Фур'є, Р. Оуен)

Ідеал єдності суспільства й природи (Ш.Л. де Монтеск'є)

Виникнення соціології як самостійної науки (О.Конт, Г.Спенсер, А. де Токвіль)

Ранній період зародження соціології медицини XVII - XIX ст.

Класичний період

(друга половина XIX - початок XX ст.)


Сучасні течії в світовій соціології


Соціоло-гія Карла Маркса

Альтернативні марксизму напрямки в соціології

Суспільство як духовна реальність (Е.Дюркгейм)

«Розуміюча соціологія» (М, Вебер, Г.Зіммель)

Елітарна соціологія (В.Парето).

Період форму-вання (початок XX століття - до I світової війни)


Період становлення

(період між I й II світовими війнами)

Соціологія стратифікації й соціальної мобільності (П.Сорокін).

Соціальна філософія Франкфуртської школи

Соціологічні концепції Т. Парсонса й Р. Мертона


Період розвитку як самостійної дисципліни (50-80-і рр. XX століття)

Натуралістичні концепції в соціології

Сучасний період соціології медицини

(з 90-х рр. XX століття до теперішнього часу)
Історія соціологічних вчень, розвиток соціології медицини»


Джерела інформації

Основні:


Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Решетников А.В. Социология медицины. М.: Медицина, 2002.


Додаткові:


Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.

Розенфельд Ю.Н. Социология: Курс лекций для студентов несоциол. фак./Ю.Н.Розенфельд; Нар.укр.акад. [Каф. социологии]. – Х.: Изд-во НУА, 2006.

Ричман Дж. Социальный порядок палаты для психопатов/ Пер. И.Ф. Девятко// Социологические исследования. 1999. №6.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Історія розвитку соціологічних вчень має певний історичний період. До витоків соціологічної науки належить___


Соціальна реальність

Соціологія стратифікації

Елітарна соціологія

Соціальна утопія

Культура як соціальний інститут


2. Ряд науковців займалися розвитком соціології у класичний період. Такими є К.Маркс, Ф.Енегльс, Е.Дюркгейм і ____.


Томас Мор

Вільфредо Парето

Фома Аквінський

Збігнев Бжезинський

Томазо Кампанелла


3. Вихідці з України внесли вагомий внесок у розвиток сучасної світової соціології. Одним з найбільш видатних сучасних соціологів- вихідців з України є ________


М.Вебер

Т.Парсонс

П.Сорокін

Р.Мертон

В.Парето


4. Однією з спеціальних соціологічних теорій є медична соціологія. Коли виділилася в самостійну галузь науки «Медична соціологія»?


В XVIII ст.

У кін. XIX – на поч. ХХ ст.

До першої світової війни

Після другої світової війни

Немає правильної відповіді


Еталони відповідей: 1 D , 2 В, 3 С, 4 D.


Тема 3. Соціальна структура суспільства та соціальні інститути


Актуальність теми

Суспільство організоване таким чином, що кожна особа май визначене місце щодо інших людей і, як власник цього місця, вона розуміє чого від неї очікують інші особи і чого очікуваті від інших людей. Якби так не було, то при кожній зустрічі з іншими особами ми не знали б, як себе поводити. Соціальний світ без структури був би хаосом.

Структура з лат. strucura - "будова", "розміщення", "порядок". Під "структурою" розуміють сукупність функціональ­но пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, що складають внутрішню будову об'єкта. Структуру об'єкта ви­значають: кількість складових, порядок їх розміщення і харак­тер залежності між ними.

Соціальна структура є тривалим укладом соціальних взаємодій між елементами суспільства: статусами, ролями, група­ми, організаціями, соціальними інститутами. Кількість цих суспільних елементів, порядок їх розміщен­ня і характер взаємозалежності визначають зміст конкретної структури конкретного суспільства. Людина живе в умовах певної структури даного суспільства, її життя детермінується певними соціальними інститутами.


Цілі навчання

Загальна мета: Розглянути соціальну структуру суспільства і соціальні інститути для того, щоб студенти-медики могли визначити роль такого соціального інституту, як медицина, і вплив на нього інших соціальних інститутів.

^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Робити структурно-функціональний аналіз суспільства;

Володіти терміном «соціальний інститут», аналізувати інституціональні ознаки та функції будь-якого суспільства, характеризувати медицину як соціальний інститут.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Поняття соціальної структури суспільства та її класифікація (структуралістський та інтеракціоністський підходи до розгляду соціальної структури);

Соціальні інститути суспільства (визначення поняття «інститут», процес інституціоналізації та розвиток соціальних інститутів, інституціональні ознаки та функції, медицина як соціальний інститут).

^ Граф логічної структури теми 3

«Соціальна структура суспільства та соціальні інститути»


Класифікація соціальної структури


Структуралістський підхід

Інтеракціоністський підхід







^ Структурно-функціональний підхід

Е. Дюркгейм,

Т. Парсонс,

Р. Мертон

Марксистський підхід


К.Маркс,

Ф. Енгельс

^ Символьний інтеракціонізм


Г.Х.Кулі,

Дж.Г.Мід

Феноменологічна соціологія


П.Бергер, Т.Лукман



Первинність соціальної структури

Первинність індивіда







Процес інституціоналізації

(утворення соціального інституту)

виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій;

формування загальних цілей;

поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії, здійснюваної методом проб і помилок;

поява процедур, пов'язаних з нормами й правилами;

інституціоналізація норм і правил, процедур, тобто їхнє прийняття, практичне застосування;

установлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференцированість їхнього застосування в окремих випадках;

створення системи статусів і ролей, що охоплюють усіх без винятку членів інституту.





Інституціональні ознаки та функції







Культурні символи



Символічні культурні ознаки

Утилітарні культурні ознаки



Медицина як соціальний інститут

Джерела інформації

Основні:


Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Добреньков В.И., Кравченко А.И. Фундаментальная социология: В 15 т. Т.5: Социальная структура. – М.: ИНФРА-М, 2004.



Додаткові:


Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.

Якуба Е.А. Социология. Учебное пособие для студентов, Харьков: Издательство «Константа», 1996 г.

Розенфельд Ю.Н. Социология: Курс лекций для студентов несоциол. фак./Ю.Н.Розенфельд; Нар.укр.акад. [Каф. социологии]. – Х.: Изд-во НУА, 2006.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Існують структуралістський та інтеракціоністський підходи до розуміння соціальної структури. У межах інтеракціоністського підходу прихильники ____?____ соціології впевнені, що соціальна структура не має об'єктивного буття.


Прикладної

Фундаментальної

Феноменологічної

Економічної

Немає правильного варіанта відповіді


2. Медицина як соціальний інститут передбачає певні статуси та ролі, зразки і кодекси поведінки, культурні символи тощо. Пацієнт у системі охорони здоров'я - це ___________


Сукупність прав й обов'язків

Соціальний клас

Соціальна група

Всі перераховані вище відповіді вірні

Немає правильного варіанта відповіді


Еталони відповідей: 1 C, 2 A

Тема 4. Особистість у системі стратифікації


Актуальність теми

Людина як біологічний вид існує понад 3 млн. років. Увесь цей час тривала її біологічна еволюція. Сучасна людина (за класифікацією Карла Ліннея — Ното sаріеns — людина розум­на) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тис. років то­му: саме тоді оформилися ті фундаментальні ознаки, які від­різняють людину від тварин (прямоходіння, великий об'єм мозку, мислення, мова, оволодіння знаряддями праці і вогнем, триваліший період дитинства тощо). Фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин послужили підставою переходу від біологічної до культурної еволюції. Все, що створено Ното sаріепs, пов'язане не з біоло­гією, а з культурою й суспільством. Можна сказати, що почи­наючи з цього часу у людини, як біологічної істоти, формуєть­ся її індивідуальність, яка пізніше виростає в особистість. Індивід є особистістю тоді, коли він, взаємодіючи із суспіль­ством через конкретні соціальні спільноти, групи, інститути, реалізує соціальне значимі властивості, соціальні зв'язки. У мо­мент народження дитина ще не є особистістю, вона є всього лиш індивідом. Щоб стати особистістю людина має пройти певний шлях розвитку. Необхідною умовою цього розвитку є наявність соціального середовища, світу культури із яким дитина взає­модіє. Дитина, яка виховується у людському суспільстві, вклю­чена в соціальні зв'язки і взаємини, які з часом розширюються й поглиблюються. Разом з тим, відомо, що у випадку важкого психічного захворювання може наступити розрив, розпад соці­альних зв'язків і тоді індивід втрачає ознаки особистості. Або, наприклад, дитина, вихована серед тварин ("феральні діти"), так і не стає особистістю. Тільки життя у суспільстві дає людям можливість творити і пізнавати культуру. Людина позбавлена сім'ї, яка проживає поза дер­жавою, нацією, професійними зв'язками, поза суспільством, не здатна розвинути своєї особистості як істота суспільно-моральна.


Цілі навчання


Загальна мета: визначити вплив соціалізації на формування особистості студента-медика, роль особистості медика в соціальный мобільності у системі стратифікації.

^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Порівнювати різні системи стратифікації;

Визначати місце соціалізації у суспільному житті та соціальних науках;

Диференціювати сутність та структуру особистості, соціальний статус і соціальні ролі;

Виділяти канали соціальної мобільності.



Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Стратифікація та системи стратифікації.

Соціологічна пропедевтика соціалізації.

Сутність та структура особистості.

Соціальна мобільність особистості .



Граф логічної структури теми 4

«Особистість у системі стратифікації»



системи стратифікації

Джерела інформації

Основні:


Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Добреньков В.И., Кравченко А.И. Фундаментальная социология: В 15 т. Т.8: Социализация и образование. – М.: ИНФРА-М, 2005.


Додаткові:


Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.

Розенфельд Ю.Н. Социология: Курс лекций для студентов несоциол. фак./Ю.Н.Розенфельд; Нар.укр.акад. [Каф. социологии]. – Х.: Изд-во НУА, 2006.

Мацко І. Зразки мобільної та іммобільної поведінки мешканців малих міст.// Соціологія: теорія, методи, маркетинг – 2007. – №4 .

Культура – суспільство – особистість: Навчальний посібник/ За ред. Л.Скокової. – К., 2006.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Існують різні підходи до розуміння причин соціальної стратифікації. Стосовно чого відбувається соціальна стратифікація відповідно до робіт Р.Дарендорфа?


Власності

Доступу до інформації

Авторитету

Всі перераховані вище відповіді вірні

Немає правильного варіанта відповіді


2. Процес соціалізації триває протягом усього життя людини. Що є метою соціалізації особистості?

Зробити людину розумною і грамотною

Ввести людину в систему звичаїв, норм і цінностей

Навчити людину цінувати своє життя

Навчити людину жити життям соціуму

Уміти жертвувати або не жертвувати собою


3. Макро- і мікросоціологія по-різному розглядають соціальну систему і соціальні процеси. Як при цьому співвідносяться особистість і суспільство?


Це два самостійних світа

Це дві соціальні системи

Це дві взаємовиключні системи

Це дві антогоністичні системи

Це два соціологічних світа


4. Соціальна мобільність - це будь-який перехід індивіда чи соціального об’єкта з однієї соціальної позиції в іншу. Кар’єрне підвищення з посади лікаря на посаду головного лікаря є прикладом _?_ соціальної мобільності.


Індивідуальної горизонтальної

Індивідуальної територіальної

Колективної вертикальної низхідної

Індивідуальної вертикальної висхідної

Немає правильного варіанта відповіді



Еталони відповідей: 1 С, 2 В, 3 А, 4 D


Тема 5. Соціальна поведінка. Соціологія конфлікту


Актуальність теми


Поведінка людини визначається культурними нормами суспільства. Людина включається у відповідне співіснування, живе за загальноприйнятими культурними зразками. Соціально діючи, людина відчуває на собі вплив інших і сама, в свою чергу, намагається впливати на них. Відбувається обмін діями. В цьому процесі важлива роль належить системі взаємних очікувань, яка дає можливість оцінювати поведінку людей з точки зору загальноприйнятих норм. Поведінкова взаємодія є постійним супутником людини, яка живе серед інших і вимушена вступати в складну мережу взаємозв’язків. Тому вивчення цих процесів повинно сприяти більш успішному визначенню свого місця в соціальному середовищі та адаптації до нього. Але не завжди поведінка людини є прогнозованою. Іноді люди поводяться не передбачувано, в певних ситуаціях вони втра­чають критерії правильності і не прогнозують наслідків своїх дій. Більшість людей, зазвичай, намагаються пристосовуватися до суспільних норм. Адже — це норми засвоєні і сприйняті ними у процесі соціалізації. У дитинстві (в сім'ї, школі, у спілку­ванні з однолітками та сусідами) людина дізнається як належить і як не личить поводитися, виробляє регулятор поведінки, внутрішній контроль. Одночасно вона перебуває і під зов­нішнім контролем з боку соціальних груп і з боку держави. Проте у кожному суспільстві відхилень не уникнути. Жодне суспільство не може бути поділене на порушників соціальних норм і стовідсоткове слухняних грома­дян. Більшість із нас за певних умов порушує усталені норми поведінки — хто не порушував правил вуличного руху або хо­ча б раз не проїхав без квитка у громадському транспорті? Така поведінка, що не узгоджується з суспільними норма­ми, не відповідає очікуванням групи або суспільства в цілому, називається девіантною. Девіацією називають, в основному, відхилення від так зва­них неписаних соціальних норм (етикету, звичаїв). Є девіантна поведінка, яка засуджується суспільством (неохайний зовнішній вигляд, голосна розмова у громадському транспорті, алкоголізм, самогубство), а є й така, що схвалюється суспільством (вона визначається надзвичайними здібностями геніїв, видатних спортсменів і громадських діячів, тобто тих людей, здобутки яких перевищують рамки норми). Уявлення про норму і девіацію пов'язані із соціальним контекстом і не співпадають у різних суспільствах і навіть субкультурах. Так само, як і девіантна поведінка притаманна будь-якому суспільству, так само будь-якому суспільству притаманні і конфлікти. Часом вони можуть давати поштовх для розв'язання суспільно важливих проблем і спонукати суспільний розвиток, але також дуже важливо вміти попереджати, уникати і розв'язувати конфлікти на мікро-, мега- і макрорівнях.


Цілі навчання

Загальна мета: визначити причини розвитку соціальної поведінки, зокрема девіацій та конфліктів, що надають можливість розкрити сутність управління соціальними конфліктами та особливості методів їх попередження й подолання в системі охорони здоров'я.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Розрізняти та описувати соціальні контакти, дії та взаємодії;

Характеризувати ознаки, структуру та функції соціального конфлікта,;

Трактувати поняття «девіантної поведінки» та наводити приклади.



Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

1. Соціальні зв’язки: контакти, дії та взаємодії.

2. Соціальні конфлікти

3. Девіантна поведінка.

Граф логічної структури теми 5

«Соціальне поведінка. Соціологія конфлікту»




Джерела інформації

Основні:

Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Фролов С.С. Социология. Учебник. Для высших учебных заведений. М.: Наука, 1994.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Додаткові:


Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.

Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. – М., 1999.

Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. – Х., 1997.

Вагин И. Психология зла. Практика решения конфликтов. – СПб.,2001.

Гірник А.М. Основи конфліктології. – К., 2001.

Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М., 1995.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Соціологи розрізняють два самих загальних типа взаємодії: співробітництво й суперництво. Соціальна взаємодія обумовлена ________.

Технічним розвитком

Економічним розвитком

Політичною системою

Світоглядом

Фізіологічним розвитком


2. Існує декілька стилів вирішення конфлікту, зокрема відхилення, згладжування, примус, компроміс. Стиль вирішення конфлікту «відхилення» - це _____

Повне прийняття іншої точки зору

Відхід від конфлікту

Така поведінка, начебто немає необхідності дратуватися

Немає правильної відповіді

Всі відповіді вірні


3. Очікування, що визначають девіантну поведінку, змінюються з часом. Оберіть те, що є девіантною поведінкою у будь-якому суспільстві в будь-яку епоху.


Наркоманія

Вбивство

Напад на представника влади

Всі перераховані вище відповіді вірні

Немає такого


Еталони відповідей: 1 D, 2 B, 3 Е.


Тема 6. «Соціальні причини захворювань та умови їх успішного лікування»


Актуальність теми


Актуальність даної теми обумовлена тим, що медичний працівник за своїм покликанням виконує соціальну місію – допомагає людям зберегти здоров'я та подовжити їх життя у соціумі. Оскільки лікарю часто доводиться лікувати захворювання, що мають соціальну природу, то для з'ясування етіології захворювання він у першу чергу повинен знати стан суспільства, в якому мешкає його пацієнт. Медична соціологія покликана озброїти сучасного лікаря соціальними знаннями для успішної діагностики та подальшого медичного прогнозу, вона служить методологічною основою вивчення життєдіяльності людини в нормі і патології, є теоретичною основою організації, планування й управління в галузі охорони здоров’я.


Цілі навчання

Загальна мета:

Визначити соціальні причини та детермінанти захворювань, а також умови їх успішного лікування.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Порівнювати ставлення до здоров'я і практики лікування залежно від гендерного чиннику;

Розрізняти соціально-економічні детермінанти захворювань та соціальний градієнт здоров'я;

Аналізувати вплив зайнятості населення на здоров'я.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

1. Гендерні чинники захворювань та лікування

2. Соціально-економічні детермінанти захворювань та соціальний градієнт здоров'я

3. Зайнятість населення та професійні захворювання

^ Граф логічної структури теми 6

«Соціальні причини захворювань та умови їх успішного лікування»


Гендерні чинники захворювань та лікування

Джерела інформації

Основні:


Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Максимова Т.М. Социальный градиент в формировании здоровья населения. – М.: ПЕР СЭ, 2005.


Додаткові:


Аракелова М.П. Опыт охраны материнства и младенчества // Социс. – 1995. – № 7.

Браун Дж., Русинова Н.Л. Личные связи в системе здравоохранения и карьера болезни» // Социс. –1993. - № 3.

Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. История, теория, практика.- К., 1994.

Римашевская Н.М., Корхова И.В. Бедность и здоровье в России // Народонаселение. – 2001. – № 4.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання для


1. Гендерна належність вважається одним з детермінантів здоров'я. Що можуть визначати гендерні ролі?


Різницю в структурі захворюваності жінок та чоловіків

Особливості у стереотипах поведінки при зверненні до медичної допомоги



Всі перераховані вище відповіді вірні

Немає правильного варіанта відповіді


2. Соціальний градієнт визначає напрямок відхилень у здоров'ї зі зміною соціального статусу. Виражені відмінності ряда характеристик здоров'я у групах населення, що відрізняються за соціально-економічним статусом, були виявлені російськими вченими________


На початку XVI

На початку XVII

На початку XVIII

На початку XIX

На початку XX


3 . Професійні захворювання – це група захворювань, що виникають виключно чи переважно у результаті впливу на організм несприятливих умов праці. Яке захворювання може загрожувати шахтареві після 10 років праці на вугільній шахті?


Антракоз легень

Кохлеарний неврит

Кесонне захворювання

Захворювання Паркінсона

Остеохондроз



Еталони відповідей: 1 D, 2 E, 3 А.


Тема 7. «Методика й техніка соціологічних досліджень та їх застосування у соціології медицини»


^ Актуальність теми


Соціологічні опитування можуть дуже багато: довідатися думку більшості населення, передбачити результат політичних виборів, пояснити масове невдоволення населення або, навпроти, повальне захоплення сумнівним товаром, естрадною зіркою, релігійною ідеєю. Деякі закони, прийняті в нашій країні, не працюють тому, що вони не прийняті, хоча б пасивно, більшістю населення. Соціологічне дослідження є сьогодні досить важливою і актуальною справою, потребує серйозної і тривалої підготовки. За допомогою анкет, якщо вони складені за правилами науки, можна вивчити ціннісні орієнтації й настанови людей, мотиваційне ядро їхньої трудової діяльності, поведінкові, вербальні аспекти. Соціолог задає питання, іноді дуже тонко сформульовані й хитро розташовані на анкетному аркуші, і припускає, що одержить від опитуваних (респондентів) щирі відповіді. А щоб не було сумніву в правдивості, учений використовує досить складну техніку відбракування помилкової інформації, перевірки тих, що залишились, на вірогідність і надійність. Сукупність цих прийомів плюс техніка складання анкети, організації польового дослідження, визначення вибірки, кодування документів, обробки їх на комп'ютері і табличного подання даних становлять методику соціологічного дослідження. Надійність і цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення. Соціологічні дослідження відкривають нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, зокрема медицини, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя, процесів в системі охорони здоров'я, визначає роль людини (лікаря-пацієнта) в цих процесах. На основі соціологічних досліджень можна виробити нові підходи у вивченні соціальних процесів, та їх застосування у соціології медицини.


Цілі навчання

Загальна мета:

Ознайомити зі структурою, основними методами та можливостями використання конкретно-соціологічних досліджень у галузі охорони здоров'я.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Володіти термінологією «проект конкретно-соціологічного дослідження», «програма конкретно-соціологічного дослідження», «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність».

Розрізняти різні методологічні підходи;

Порівнювати можливості різних методів конкретно-соціологічних досліджень стосовно певних об'єктів та предметів дослідження.



Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання


1. Проект і програма конкретно-соціологічного дослідження

2. Основні складники методологічної частини програми соціологічного дослідження

3. Методика проведення конкретно-соціологічного дослідження.


^ Граф логічної структури теми 7

«Методика й техніка соціологічних досліджень та їх застосування у соціології медицини»

Структура програми конкретно-соціологічного дослідження






Джерела інформації

Основні:


Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.

Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

Черниш Н. Соціологія: курс лекцій. – Львів: Кальварія, 1996.

Додаткові:


Добреньков В.И., Кравченко А.И. Фундаментальная социология: В 15 т. Т.3: Методика и техника исследования. – М.: ИНФРА-М, 2004.

Решетников А.В. Методология исследований в социологии медицины. – М., 2000.

Ядов В.А. Социологическое исследование. Методология, программа, методы. – М., 1972.

Маковецький А.М. Прикладна соціологія: Навчальний посібник. – Ч