Реферат: Вступ

diplomrus.ru - Авторское выполнение научных работ на заказ. Контроль плагиата, скидки, гарантии, прямое общение с автором.




ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 7

1.1.Поняття та сутність кредитного ризику 7

1.2 Підходи до оцінки та страхування кредитного ризику 9

1.3 Підходи до мінімізації кредитного ризику 13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ В ЄМІЛЬЧИНСЬКОМУ ТВБВ КБ „ПРИВАТБАНК” 16

2.1 Аналіз кредитного ринку України 16

2.2 Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи 18

2.3 Практика мінімізації кредитного ризику в Ємільчинському ТВБВ КБ "Приватбанк" 27

^ РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАХИСТУ ВІД КРЕДИТНОГО РИЗИКУ 34

3.1 Зарубіжний досвід щодо мінімізації кредитного ризику 34

3.2 Практичні аспекти організації системи захисту від кредитного ризику в КБ „Приватбанк” 38

ВИСНОВОК 43

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 46

ДОДАТКИ 52
ВСТУП

Актуальність теми. Економіка України кінця двадцятого сторіччя поставила перед кожним суб'єктом підприємницької діяльності низку нових завдань. Серед найголовніших - управління ризиками. Їх поява обумовлена специфікою та особливостями ринкового механізму, зокрема, свободою дій, яка надається кожному суб'єкту господарювання.

Але слід зауважити, що банківська сиcтема держави, як і інші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєю складністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів: затяжною економічною кризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільних господарських зв'язків, що в свою чергу лише покращує грунт для загострення ризиків.

Поняття банку органічно пов'язане з поняттям ризику, бо банки виконують функцію перерозподілу ризиків фінансового ринку.

Банківські керівники у більшості випадків вирішують як головну не проблему отримання максимального прибутку від операцій, а проблему досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризикованістю операцій. Ризик є в кожній банківській операції.

Кредитний ризик визначається науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку. Його суть полягає у вірогідності збитків від непогашення позичальником основної суми боргу та процентів за кредитом.

Проте невиконання боржником своїх зобов'язань перед банком не обмежується лише несплатою процентів і неповерненням позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних кредитів веде до загрози неплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників і інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати , пов’язані із стягненням проблемного кредиту, а також те, що певна частина банківського капіталу "мертвіє" в непродуктивних активах, що знижує доходність банку.

Ця проблема виявляється актуальною для України, бо закінчився період отримування значних інфляційних прибутків. Перед банками постала необхідність переходу від екстенсивних методів роботи до інтенсивних (таких, що вимагають поліпшення якості кредитного портфеля). А останні в свою чергу передбачають активізацію внутрішнього потенціалу банка. Зупиняючись на кредитуванні, це означає високий професіоналізм при роботі із позичальником, це застосування останніх наукових розробок, та інше.

^ Мета і завдання дослідження. Основною метою дипломної роботи є розробка організаційно-методичних рекомендацій з удосконалювання управління кредитним ризиком комерційного банку.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

розкрити економічну сутність такого поняття як „кредитний ризик”

виявити проблемні місця у системі захисту від кредитного ризику в досліджуваній банківській установі;

напрацювати рекомендації щодо удосконалювання системи захисту від кредитного ризику в досліджуваній банківській установі.

^ Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми управління кредитним ризиком комерційного банку.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є система захисту від кредитного ризику Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”.

Теоретичною методологічною основою дипломної роботи являються основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів в області теорії банківської справи.

В якості емпіричної бази дослідження використані законодавчі і нормативні документи регулюючі банківську діяльність в Україні.

Інформативною основою є праці українських і закордонних фахівців в області теорії і практики банківської справи в Україні; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що в роботі зроблена спроба розкрити деякі аспекти управління кредитним ризиком комерційного банку, що забезпечують підтримання належного рівня прибутковості і ліквідності комерційного банку.

^ Структура дипломної роботи. Робота складається із вступу, трьох глав, висновку, списку використаної літератури, додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дипломної роботи, відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі дослідження, формується практична значимість рекомендацій і пропозицій.

В першому розділі „Теоретичні аспекти визначення кредитного ризику комерційного банку” досліджуються теоретичні аспекти організації системи захисту від кредитного ризику комерційним банком.

Другий розділ „Аналіз управління кредитним ризиком в Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк”” присвячено дослідженню практичного застосуванню методів управління кредитним ризиком комерційним банком.

В третьому розділі „Шляхи вдосконалення захисту від кредитного ризику” наведено можливі шляхи покращення системи захисту від кредитного ризику в КБ „Приватбанк”.

У висновку сформульовані основні висновки і пропозиції за результатами дипломного дослідження.


^ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 1.1.Поняття та сутність кредитного ризику

Один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у тому, що наданий кредит має бути повернений у чітко обумовлені в кредитному договорі строки. Дотримання цього принципу є запо­рукою успішного функціонування комерційного бан­ку. Цілком очевидно, що при наданні будь-якої по­зики перед банком стає проблема невизначеності того, чи буде її повернуто вчасно, і більше того, чи буде її повернуто взагалі. Звідси випливає, що основним зав­данням банку при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.

Під кредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановленні договором строки [10, c.57].

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Передусім формулюється загальна мета політики, наприклад надання надійних і рентабельних кредитів. Міра ризику повинна відповідати звичайній нормі прибутковості по позиках з урахуванням вартості кредитних ресурсів і адміністративних витрат банку.

Крім цього в меморандумі дається розшифровка яким чином банк має намір досягнути заявленої мети. Для цього визначаються:

прийнятні для банку види позик;

позики, від яких банк рекомендує стримуватися;

переважне коло позичальників;

небажані для банку позичальники по різних категоріях;

географія роботи банку по кредитуванню;

політика в області видачі кредитів працівникам банку;

обмеження розмірів позик по різних категоріях позичальників;

політику банку в області управління кредитним ризиком, ревізій і контролю.

Отже, ми можемо констатувати, що ціль діяльності банку зводиться до отримання максимального прибутку при мінімально можливому ризику.
^ 1.2 Підходи до оцінки та страхування кредитного ризику

Для оцінки кредитного ризику банки використовують різні моделі. Одні з них побудовані з використанням великих масивів інформації про минулий досвід кредитування (на основі статистичних даних вираховуються закономірності), інші зводяться до аналізу інформації і порівняння її із низкою спеціально визначених критеріїв (але це потребує певних припущень, що знижує об’єктивність рішення).

Застосування кількісної оцінки кредитоспроможності клієнта передбачає присвоєння певної групи тому або іншому виду кредиту, тому або іншому типу позичальника і визначає в балах значення різних характеристик потенційного позичальника. Потім банкір просто підраховує загальну кількість балів і порівнює з моделлю надання позики або відмови в її видачі.

^ Бальні системи оцінки створюються банками на основі емпіричного підходу з використанням регресійного математичного аналізу або факторного аналізу. Ці системи використовують історичні дані про банківські "добрі", "надійні" і "неблагополучні" позики і дозволяють визначити крітеріальний рівень оцінки позичальників.

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Метод самострахування полягає в накопиченні певної кількості фінансових ресурсів, які при необхідності використовуються на покриття можливих втрат при настанні несприятливих обставин. Правлінням НБУ було прийнято Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Згідно з цим Положенням комерційний банк зобов’язаний створювати резерв під кредитні ризики, необхідність створення цього резерву зумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах. Резерв формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. Комерційні банки створюють резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів. Резерв формується за рахунок відрахувань, які відносяться на витрати банку в межах отриманого доходу банку. Перевага даного методу в тому, що самострахування дає змогу оперативно вирішити питання відшкодування збитків, що виникли при невиконанні позичальниками своїх кредитних зобов’язань, це дає змогу комерційному банку не втратити свої фінансові ресурси.

Наступний метод полягає у залученні до системи запобіжних заходів страховиків. Страхування кредитних ризиків - порівняно мало досліджена тема. Тут в основному висвітлені загальні положення, страхування кредитних ризиків знайшло своє відображення у наукових працях Осадця С.С., Базилевича В.Д., Клапкова М. Багато публікацій з’явилося з ініціативи практиків-страховиків, які роблять перші кроки в реалізації такої послуги як страхування кредитних ризиків.

Об’єктом при кредитному страхуванні виступає відповідальність позичальника, який з певних причин не виконав свої договірні зобов’язання. На сьогодні кредитне страхування представлене двома основними видами: страхування кредитів (страхувальником у цьому разі виступає банк, банк перекладає ризик на страховика і є одночасно страхувальником та застрахованим) та страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь свого кредитора). Кредитне страхування на вітчизняному ринку страхових послуг з’явилось порівняно недавно, на початку 90-х років.

Розглянемо відносини при страхуванні кредитів: банк після укладання кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши зі страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановленні ставки відсотка за кредит. Ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки, що потребують страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким, власне, і є неповернення кредиту. У вітчизняній практиці даний варіант страхування поки не одержав необхідного розвитку.

Головна причина того, що комерційні банки побоюються використовувати страхування кредитів як форму захисту від ризиків банківської діяльності, криється в тому, що без страхового аудиту, широкого висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній виникає сумнів щодо платоспроможності. Прийнята нова редакція Закону України “Про страхування” підвищує вимоги до страховиків щодо їх платоспроможності, це сприятиме зростанню довіри до страхових організацій. З іншого боку, через надмірно високі страхові тарифи підвищуються страхові премії, а отже, й витрати виробництва, що, врешті, обертається підвищенням ціни на кредитні ресурси. Не сприяє поширенню цього варіанта страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків дуже відповідальної аналітичної роботи, коли доводиться узгоджувати страхові тарифи, характер відповідальності, надавати страховику документи, необхідні йому для відкриття регресного позову до боржника, тощо.

Другий вид кредитного страхування – страхування відповідальності за непогашення кредиту, розглядається як різновид гарантійного листа страхової компанії банку за фінансовими зобов’язаннями до його клієнтів-позичальників. Для цього банку необхідно через позичальника одержати від страхової компанії і розглянути такі документи:

свідоцтво про державну реєстрацію;

статут і установчі документи;

ліцензію на проведення страхової діяльності з переліком видів страхування, у тому числі й страхування відповідальності;

правила (умови) страхування, затверджені у передбаченому статутом порядку;

страховий поліс (свідоцтво або сертифікат) за типовою формою.

На платоспроможність страхової компанії в цілому вказує наявність перевищення фактичного розміру її вільних активів над пасивами. Проте не завадить конкретно проаналізувати можливості страхової компанії, спираючись на оцінку факторів, які забезпечують фінансову стійкість страховика:

власні капітали і резерви, вільні від зобов’язань;

методологію розрахунку страхових тарифів;

збалансованість страхового портфеля;

величину страхових резервів (чи вони адекватні обсягам зобов’язань);

розміщення страхових резервів (із дотриманням принципів їх диверсифікації, повернення, ліквідності та прибутковості);

можливості перестрахування.

За результатами аналізу всіх поданих матеріалів з урахуванням внесених банком поправок укладається договір страхування, який подається в банк разом зі страховим полісом [40].

У випадку підготовки рішення про страхування відповідальності за непогашення кредиту і відсотків за ним банк повинен уважно розглянути проект договору добровільного страхування з огляду на виконання таких вимог:

термін дії договору страхування (угоди) повинен перевищувати кінцевий строк погашення кредиту і відсотків по них на період, протягом якого страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування, охоплюючи термін подачі і розгляду заяви;

договір страхування повинен набути чинності не пізніше дати видачі кредиту;

строк подання страховій компанії заяви про настання страхового випадку повинен бути мінімальним, крім заяви страхувальника, відповідну заяву може подати банк-кредитор;

дата настання страхового випадку відповідальності страхової компанії за виплату відшкодування має відповідати даті погашення кредиту і виплати відсотків. Період, протягом якого проводиться відшкодування, повинен бути мінімальним;

договір страхування набуває чинності лише після сплати страхувальником усієї суми страхового платежу (премії).

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.



^ 1.3 Підходи до мінімізації кредитного ризику

При здійсненні кредитування банк неодмінно управляє ризиком. Він може діяти кількома способами: прийняти кредитний ризик (це має бути узгоджено із кредитною політикою банку, із вирішенням проблеми ризик – доходність) або мінімізувати його. При цьому відмова від ризикового кредиту зводить ризик для банку до нуля, але тоді останній втрачає доходи по цій операції, що також не дуже вигідно при регулярному застосуванні Для мінімізації кредитного ризику банк може здійснювати багато різних заходів (що спричинюють різні зміни) поєднувати їх, забезпечуючи найоптимальніший вплив на ризик

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Гарантія може бути:

(а) Забезпечена або незабезпечена. Звичайно рекомендується наполягати на забезпеченій гарантії, щоб підтвердити реальність зобов'язань гаранта за вимогою. У разі забезпеченої гарантії, застава повинна періодично перевірятися, як і у випадку із забезпеченим кредитом.

(б) Обмеженою або необмеженою. У разі необмеженої гарантії (гарант гарантує всю заборгованість одного позичальника одному кредитору), важливо, щоб вона періодично оновлювалася, наприклад, щорічно, і щоб одночасно перевірялася кредитоспроможність гаранта. Необмежені гарантії звичайно незабезпечені.

(в) Особистою або корпоративною. Особисті гарантії звичайно використовуються при кредитах приватним особам, товариствам або компаніям, в яких відповідальність і управління сконцентровані в одних руках. У разі кредиту товариству, настійно рекомендується отримати необмежені гарантії від обох партнерів і зробити так, щоб ці гарантії були рівними і невинятковими, тобто щоб обидва партнери відповідали за борг товариства всіма своїми особистими активами. У цьому випадку також важливо, щоб обидва гаранти періодично забезпечували кредитуючий банк оновленими фінансовими деклараціями про стан їх активів і пасивів. Гарантії корпорації часто запитуються кредитором для забезпечення кредиту іншої корпорації. Прикладом може служити материнська компанія, що гарантує борг однієї з дочірніх, або компанія що гарантує борг своїх постачальників. У цьому випадку кредитуючий банк повинен пересвідчитися в тому, що особа, та, що підписує від імені корпорації уповноважена на це відповідною резолюцією Ради Директорів або статутом.

У практиці роботи українських комерційних банків найбільш поширеними формами забезпечення зобов'язань позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за непогашення кредитів і ризику непогашення кредитів. Правові основи цих форм застави визначені Цивільним кодексом України.
^ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ В ЄМІЛЬЧИНСЬКОМУ ТВБВ КБ „ПРИВАТБАНК” 2.1 Аналіз кредитного ринку України

Протягом останніх років в Україні продовжувалося формування правової бази, необхідної для розвитку кредитного ринку України. У 1999-2007 роках прийняті Цивільний та Господарський кодекси, Закони України "Про Національний банк України", “Про кредитні спілки”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, “Про банки і банківську діяльність”. Верховною Радою України затверджено у першому читанні, внесений Кабінетом Міністрів України, законопроект “Про ломбарди і ломбардну діяльність”.

Основними установами, що надають кредити в Україні, є комерційні банки (Комерційні банки в Україні здійснюють свою діяльність у відповідності до Законів України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року, “Про Національний банк України”, інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність у цілому чи діяльність банків щодо здійснення окремих банківських операцій.). За даними Національного банку України, станом на 01.01.2006 в Україні ліцензію на здійснення банківських операцій має 155 комерційних банків, балансовий капітал яких складає 13 051 млн. грн. Обсяг наданих кредитів протягом 2000 – 2008 років зростав швидкими темпами і на кінець 2008 року сягнув 73 445 млн. грн., що більш як утричі перевищує рівень кредитів станом на 01.01.2001. Водночас, вага банківських кредитів у джерелах інвестицій підприємств у 2008 році становила лише близько 6%, що свідчить про недостатнє забезпечення кредитними ресурсами економіки

Рівень концентрації банківської системи є відносно низьким: частка активів трьох найбільших банків у загальних активах банківської системи станом на 01.10.2006 дорівнювала 28,5%; індекс Герфіндаля (Індекс Герфіндаля є поширеним показником для вимірювання ступеню концентрації галузі. Його розраховують як суму квадратів часток компаній галузі, що дозволяє призначати більшу вагу для більших фірм. Максимальне значення індексу становить 10 000 за абсолютної монополії. Значення індексу, яке менше за 1 000, зазвичай свідчать про достатньо високу конкуренцію в галузі.) на цю дату становив 418,3. Для порівняння, за даними Fitch IBCA's Bankscope Database, середній рівень концентрації у країнах ЄС становить близько 55%, у Польщі – 57%, Чехії – 72%, Угорщині – 53%. Аналогічні показники для розподілу кредитів в Україні становлять 31,5% та 456,4 відповідно, що свідчить про високий ступінь конкуренції банків на ринку кредитів.

Незважаючи на суттєве зростання загальних обсягів кредитування протягом 2000-2008 років, частка проблемних (пролонгованих, прострочених та сумнівних) кредитів у кредитних портфелях банків за цей період скоротилась із 17,4% (2,7 млрд. грн.) до 3,4% (2,5 млрд. грн.). Ці дані свідчать про суттєве покращення якості кредитного портфеля українських банків (Потрібно враховувати, що якість кредитного портфелю, можна буде оцінювати не при зростанні економіки, а при її стагнації. Саме в цей час виникають фінансові проблеми у позичальників, що провокує зростання випадків пролонгації, прострочення чи повного неповернення кредитів.).

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

ростання обсягів кредитування домашнім господарствам, зокрема, стримує:

слабкість гарантій першочергового права заставодержателя на задоволення своїх вимог при реалізації заставленого майна і складна процедура реалізації застави в Україні;

відсутність у кредиторів інформації щодо кредитної історії потенційних позичальників;

кількість банківських установ, що надають такі кредити, є недостатньою (За даними НБУ, станом на 1.10.2008 року в Україні банки мали 1425 філій, що мають право надавати кредити. І хоча фактично кількість банківських установ, що надають кредити, більша (статистика НБУ не враховує так звані “безбалансові відділення” банків, які реально здійснюють видачу та супроводження кредитів, при цьому кредитні операції відображаються на балансах філій), їх недостатньо для забезпечення доступності банківських кредитів.). Особливо помітною така проблема є у маленьких містах і районних центрах (селищах), де відсутня конкуренція за позичальників. Фактичний монополізм банківських установ у цих містах призводить до збільшення вартості кредитів (прямим чином – вища % ставка та плата за банківські послуги, чи опосередкованим – більші черги, далеке розташування банківської установи тощо) порівняно із ситуацією конкуренції, а отже робить їх менше доступними та більш дорогими для позичальників.



^ 2.2 Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи

Комерційний банк Приватбанк був заснований у 1992 році. На сьогоднішній день Приватбанк є одним з банків, які найбільш динамічно розвиваються в України, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни.

Наприкінці 2008 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу Global Finance третій рік поспіль визнає Приватбанк "Кращим банком в Україні". Global Finance також в черговий раз визнав Приватбанк кращим банком України за підсумками щорічного рейтингу Best Emerging Market Banks 2008. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал "The Banker" за результатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, привласнив Приватбанку звання "The Bank of Year". Інший впливовий журнал - "Euromoney" п'ять років поспіль - у 1999, 2000, 2001, 2002 та 2008 роках визнає Приватбанк кращим банком України.

В ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK-USM, 19,8% опитаних жителів України назвали Приватбанк найбільш привабливим для себе українським банком. Приватбанк також має найбільш високий рівень впізнаваємості серед населення і найвищий показник привабливості: більше 26% опитаних, які знають бренд Приватбанку, вважають його послуги і якість обслуговування найбільш привабливими.

Приватбанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 16% населення України.

 Приватбанк має генеральну ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій та здійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи, відразу зауважимо, що аналіз проводиться по консолідованій звітності КБ „Приватбанк”. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язан­ня та капітал (пасиви) — праворуч. Існує така рівність:

Активи — Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в поряд­ку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;

коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясу­вати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому ви­користовують ряд коефіцієнтів).

Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банківської установи на основі фінансової звітності банку, що наведена в додатка А і Б (табл. 2.1).


Таблиця 2.1

^ Аналіз структури капіталу КБ „Приватбанк”


Показники

2006

2007

2008

Сума, тис.грн.

Структура, %

Сума, тис.грн.

Структура, %

Сума, тис.грн.

Структура, %

Статутний капітал

147296,8

38,88

283113,8

54,10

942406,9

78,49

Нерозподілені прибутки

153624

40,55

145261

27,76

132465

11,03

Прибутки поточного року

77917

20,57

94964,1

18,15

125866,3

10,48

^ Усього капіталу

378837,8

100,00

523338,9

100,00

1200738

100,00


Як бачимо з наведеної таблиці у 2008 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2007 та 2008 роках. А у 2006 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.

Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.2 наведені дані розрахунки.

Таблиця 2.2

^ Розрахунок чистого капіталу КБ „Приватбанк”

тис. грн.




2006

2007

2008

Основний капітал

259018,8

550218,8

889438,4

Додатковий капітал

77917

94964,1

125866,3

Відверненя

170398

102961

125182

^ Чистий капітал

166537,8

542221,9

890122,7


Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.3).


Таблиця 2.3

^ Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу КБ „Приватбанк”

Показник

Формула

Норматив

Значення

2002

2006

2007

Коефіцієнт К1

капітал / пасиви

рекомендоване значення в межах 0,15-0,20

0,19

0,19

0,22

Коефіцієнт К2

чистий капітал / загальні активи

не менш ніж 0,04

0,04

0,10

0,14

Коефіцієнт К4

чистий капітал / зобов’язання

не менш ніж 0,25-0,3

0,05

0,12

0,18


Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення — у межах 0,15—0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.

Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2006 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.

Коефіцієнт К4 показує максималь­ну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нет­то-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30% покривати його зобо­в'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.

Розглянемо структуру зобов’язань банку (табл. 2.4).


Таблиця 2.4

^ Структура зобов’язань КБ „Приватбанк”


Зобов'язання банку

2006

2007

2008

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Коррахунки банків

987

0,03

1023

0,03

1245

0,03

Міжбанківські кредити

11796

0,41

0

0,00

52601

1,18

Кошти клієнтів до запитання

2682582

93,95

3708318

94,67

4156234

93,54

Строкові депозити

2111

0,07

22084

0,56

27155

0,61

Цінні папери власного боргу

0

0,00

0

0,00

0

0,00

Інші зобов'язання

157818

5,53

185801

4,74

206253

4,64

^ Усього зобов'язань

2855294

100,00

3917226

100,00

4443488

100,00


Таким чином, зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за ра­хунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання ста­новлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів.

Частка строкових депозитів — 0,61%, а міжбанківського кредиту — 1,18%.

Отже, аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ри­зик, вкладаючи такі кошти в кредити.

Розглянемо структуру активних операцій КБ „Приватбанк” (табл. 2.5).


Таблиця 2.5

^ Структура активних операцій КБ „Приватбанк”



Активи

 

2006

2007

2008

Відхилення
(2008-2006)

сума, тис. гри.

%

сума, тис. гри.

%

сума, тис. гри.

%

у сумі, тис. гри.

у структурі,
%

Валюта, монети

359715,50

9,25

402094,00

7,31

425630,00

6,70

65914,50

-2,55

Кошти на коррахунках у НБУ

401203,00

10,31

334270,00

6,08

345621,00

5,44

-55582,00

-4,88

Кошти на коррахунках в інших банках

754273,00

19,39

810271,00

14,74

805213,00

12,67

50940,00

-6,72

Депозити та кредити в інших банках

106710,00

2,74

132564,00

2,41

154632,00

2,43

47922,00

-0,31

Цінні папери у портфелі банку

371536,30

9,55

638106,90

11,61

645657,10

10,16

274120,80

0,61

Кредити надані, всього

1338122,00

34,40

2351512,00

42,78

3079955,60

48,45

1741833,60

14,05

Інвестиції капіталу

4752,00

0,12

8331,00

0,15

9562,00

0,15

4810,00

0,03

Нематеріальні активи

146848,00

3,77

182535,00

3,32

175452,00

2,76

28604,00

-1,01

Матеріальні активи

123944,00

3,19

213291,00

3,88

256894,00

4,04

132950,00

0,86

Інші активи

283258,00

7,28

424135,00

7,72

458610,00

7,21

175352,00

-0,07

Усього

3890361,80

100,00

5497109,90

100,00

6357226,70

100,00

2466864,90

0,00


З наведеної таблиці бачимо, що частка високоліквідних активів в загальній масі активів має сталу тенденцію до зниження, зростає лише сума наданих кредитів. Для того, щоб проаналізувати якість кредитного менеджменту розглянемо кредитний портфель банку за 2008 рік (табл. 2.6).


Таблиця 2.6

^ Аналіз кредитного портфелю КБ „Приватбанк” за 2008 р.

Класифікація кредитів у портфелі банку

Сума, тис. грн.

Структура, %

Коефіцієнт ризику, %

Сума резерву, тис. грн.

Стандартні

2227085,1

72,13

2%

44541,70

Під контролем

521546

16,89

5%

26077,30

Субстандартні

245110

7,94

5%

12255,50

Сумнівні

93210

3,02

50%

46605,00

Безнадійні

800,9

0,03

100%

800,90

^ Усього кредитний портфель

3087752

100,00

-

130280,40


З наведених даних можна зробити висновок про професіоналізм менеджерів банку, адже відсоток сумнівних та безнадійних кредитів є дуже не великим.

Розглянемо фінансовий стан банківської установи (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

^ Аналіз фінансового стану КБ „Приватбанк”


Показники

Нормативне значення

Формула

2006

2007

2008

Норматив платоспроможності Н3

не менше 8%

(Капітал / Активи)*100

9,75

9,53

21,96

Норматив достатності капіталу Н4

не менше 4%

Основний капітал - Резерви на покриття кредитних ризиків / Активи *100

6,67

10,02

14,02

Норматив миттєвої ліквідності Н5

не менше 20%

(Кошти на коррахунку + каса) / Поточні рахунки * 100

28,37

19,86

18,56

Норматив загальної ліквідності Н6

не менше 100%

Активи / Зобов’язання * 100

123,03

123,71

128,14

Продовження таблиці 2.7


Показники

Нормативне значення

Формула

2006

2007

2008

Норматив співвідношення високоліквідних і робочих активів Н7

не менше 20%

Високоліквідні активи / Робочі активи * 100

77,75

46,18

39,52

Максимальний розмір ризику на одного позичальника Н8

не більше 25%

Сукупна заборгованість за позичками, міжбанківським кредитами і врахованими векселями / Капітал банку *100

1,62

0,00

3,77

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н12

не більше 200%

Надані міжбанківські позики / Капітал банку * 100

14,67

12,60

11,09

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Н13

не більше 300%

(Отримані міжбанківські позики + Залучені централізовані кошти) / Капітал банку * 100

43,29

49,37

40,38


З таблиці 2.7 бачимо, що всі основні нормативи знаходяться в межах рекомендованих значень. Тільки норматив миттєвої ліквідності у 2008 році не відповідає рекомендованому значенню, це пов’язано із зменшенням високоліквідних акт