Реферат: Всеукраїнська  туристсько-краєзнавча експедиція

Всеукраїнська  туристсько-краєзнавча експедиція

«Краса і біль України»

 

 

                                                             Напрям  «Свята спадщина»

 

 

Батьківщина Марії Башкирцевої

 

  

                                                                           Пошуковий загін «Юніор»

                                                                           Стасівської  гімназії

                                                                           ім. М. Башкирцевої

 

                                                                           ^ Керівник загону

                                                                           педагог-організатор

                                                                           ^ Давидова В.Ф.

                                              

  

Стасі-2007

 

Наш   девіз:

 

 

«Ніщо в світі

не минає безслідно»

 

М. Башкирцева

 

 

 

 

Список учасників пошукового загону «Юніор»

 

№ з\п

Прізвище,  ім’я

клас

Постійне доручення

1.

Дяченко Сергій

10

Командир загону. Оператор комп’ютерного набору

2.

Кавеленова Олеся

9

Заступник командира . відповідальна за роботу з архівами

3.

Прибильська Емілія

9

Фотограф  клубу

4.

Падурарь Інна

9

Відповідальна за роботу з історичними та літературними джерелами

5.

Чернова Ніна

9

Художник-оформлювач

6.

Іваник Василина

9

Літописець

7.

Білаш Валентина Вікторівна

вчитель

Голова ради музею

                                                 ^ ЗМІСТ

 

 

 

         Вступ                                                                                            

 

         Основна частина

 

         Розділ  І.   Гавронська зіронька засіяла в Парижі                          

         (Життєвий і творчий шлях М. Башкирцевої)

 

         Розділ ІІ.  Поєднала М. Башкирцева                                            

(Дослідження родоводу Башкирцевих-Бабаніних  черняхівським          башкирознавцем  Ф. Мисником).

 

         Розділ ІІІ.   Ми іменем твоїм пишаємось, Маріє.                          

(Продовжувачі роду Башкирцевих по лінії  батька К.П. Башкирцева)

 

         Розділ ІУ. Серцем  торкаючись  прекрасного                       

(Про подвижницьку діяльність родини Швеців)

 

 

         Висновок                                                                            

 

         ^ Список використаної літератури                                                       

 

ВСТУП

         Пошуковий загін «Юніор» Стасівської  гімназії імені

 М. Башкирцевої  діє при кімнаті-музеї Марії Башкирцевої ось уже сьомий рік. З роками змінюються члени загону, кімната-музей поповнюється новими експонатами та матеріалами, а обов’язки і завдання пошуковців залишаються незмінними. Вся робота загону надзвичайно цікава і творча. Вона пов’язана з  поповненням матеріалів  про життя нашої землячки видатної художниці М. Башкирцевої. Пошуківці повинні проводити  змістовні екскурсії пов’язані з ім’ям Марії,  збирати матеріали про продовжувачів роду Башкирцевих, письменників, художників (шанувальників творчості М. Башкирцевої), а також про людей, які мріють відродити духовність  України і повернути на батьківщину її творчу спадщину.

 

 

^ Засідання членів клубу «Юніор» з першовідкривачами імені М. Башкирцевої

         На одному  із засідань загону ми поставили конкретне завдання: дізнатися про людей, які збирали  матеріали по відновленню славного імені М. Башкирцевої, про продовжувачів роду по лінії батька Марії, Костянтина  Башкирцева, про подвижників творчості М. Башкирцевої.

         Спланували роботу за такими розділами:

І. Гавронська зіронька засіяла в Парижі

(Життєвий і творчий шлях М. Башкирцевої)

ІІ. Поєднала М. Башкирцева

(Дослідження родоводу Башкирцевих-Бабаніних черняхівським башкирознавцем  Ф. Мисником).

ІІІ. Ми іменем твоїм  пишаємось, Маріє.

( Продовжувачі роду Башкирцевих  по лінії батька К.П. Башкирцева)

ІУ. Серцем торкаючись прекрасного

(Про подвижницьку діяльність родини Швеців)

         Перш за все розподілили обов’язки між членами загону і створили міні-групи за напрямками.

 

 

^ РОЗДІЛ  І.      Гавронська зіронька засіяла в Парижі

 

(Життєвий і творчий шлях М. Башкирцевої)

 

         Робота загону в кімнаті-музеї має різноманітні форми, але підпорядкована одній темі. Є певні надбання друкованих матеріалів , цінні експонати, постійно діючі експозиції і фото та  картини.

         Нас цікавить все, що пов’язане  з ім’ям Марії: життєвий і творчий шлях, історичні  факти  про місця її постійного проживання і враження від подорожей країнами світу.

         Тож на засіданні клубу ми вирішили вивчити ці питання. Всі учасники пошукового загону прочитали роман-есе  Михайла Слабошпицького  «Марія Башкирцева», який  знаходиться у нашому музеї.

         За вивчення історичного та літературного джерела відповідальна Падурарь Інна , яка збирала конкретний матеріал і представила такі дані.

 

                                      

         Марія Башкирцева народилася 11 листопада 1860 року в дворянській сім’ї  в мальовничому селі Гавронці поблизу  Полтави.  Батьки були заможні, тому вона здобула всебічний розвиток. В неї були виховательки  росіянка і француженка. Вони прищепили їй любов до музики, танців, малювання, літератури, природи, історії, у 12 років Марія знала багато іноземних мов.

         Коли їй було 2 роки, батьки розлучилися і разом з матір’ю  вона переїхала на її батьківщину  в село Черняківку   поблизу Чутового, де вона виховувалася до 10 років. Але через хворобу легень в 1870 році в супроводі рідних і лікаря дівчинка була відправлена на лікування в Ніццу.  Тут вона починає вести щоденник., супутник її життя, який став літературним шедевром – знаменитим «Щоденником»

М. К. Башкирцевої.

         Ще вона мріяла  стати видатною співачкою та хвороба стала на заваді. Тоді вона захоплюється малюванням. 1876 року Башкирцева здійснює поїздку на батьківщину, побувала в Гавронцях , а також у Диканьці. 

         Перебування  на батьківщині лишило глибокий слід у душі майбутньої художниці.

         Повернувшись до Франції, юна Марія  відразу вступає до приватної Академії живопису Рудольфа Жюльєна  в Парижі  і вже у першому навчальному році одержує на широкому академічному конкурсі велику золоту медаль. Семирічний конкурс навчання вона завершує  за 4 роки , цим доводить  свою геніальність.

         Її таланти  захоплюються  найвизначніші митці та шанувальники мистецтва Франції.

         Особливу увагу привертають її глибоко реалістичні  полотна і складні художні композиції: «Жінка читає книгу». «В майстерні Жюльєна» , «Під парасолькою», «Осіння алея», «Жан і Жак», «Мітинг». Фотокопії цих картин знаходяться  в нашому музеї.

 

         Хвороба її швидко прогресувала. Марія  почала втрачати голос, слух, потім зір. Та кожну хвилину свого життя вона віддає улюбленій роботі.

         Вона померла  у розквіті слави 31 жовтня 1884 року, похована на кладовищі Пассі в центрі Парижу.

         За своє коротке , але таке яскраве життя вона залишила 150 картин, малюнків, ескізів і скульптур.

         Найкращі її   твори  зберігаються в Люксембурзькому музеї , в Луврі та музеї Орсе. На Україні  оригінали її картин є тільки в Харкові, Дніпропетровську, Сумах і в Полтаві.

 

 

^ РОЗДІЛ ІІ.    Поєднала М. Башкирцева

(Дослідження родоводу Башкирцевих-Бабаніних  черняхівським башкирознавцем Ф. Мисником)

 

         Міні-група пошуківців  під керівництвом  Кавеленової Лесі, яка відповідальна за роботу  з архівними матеріалами, дізналася з листів одного із башкирознавців с. Черняківка  Чутівського району Федора Мисника про цей  славний і багатий рід Башкирцевих-Бабаніних.

Марія... Як чудова музика звучить це ім"я: таке ніжне, але і строге. Марія - це церковне ім"я, в основі якого лежить давньосимітське слово - "маріам". В перекладі означає - "вищість", "піднесеність", "перевага". На початку XIX ст. це було найчастіше вживане жіноче дворянське ім'я.

Серед чудової, рідкісної природи, напоєної пахощами чебрецю і материнки, з"явилася на світ Марія Башкирцева.

Усю красу рідної землі всотувала в себе, тяглася ніжною душею до природи, людей, науки і мистецтв. Дуже рідко приходять на землю такі таланти, як Марія Башкирцева.

Башкирцеві заявилися в Україні в 70-ті роки ХVІІІ ст. після розгрому повстання Пугачова.

Павло Григорович Башкирцев поселився в селі Гавронці, яке розміщене на відстані 18 км від Полтави та 15 км від Диканьки.

У селі знаходилася церква. Ми дізналися з державного архіву Полтавської області, що у селі Гавронці Полтавського повіту ( нині     с. Гавронці Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області) була Різдво-Іванова предтеченська церква, дерев" яна з окремою дзвіницею, холодна, збудована в 1700 році, при  ній існувала школа грамоти. Але під час війни зі шведами, вона була спалена. Потім в 1710 році відбудована Олексієм Черняком. У 1732 році обновлена поміщиком Григорієм Чернишем, а перебудована була в 1858 році Башкирцевим П.Г. (на жаль, вона до цього часу не збереглася, а місце, де вона знаходилася, нам невідоме).

З листів Федора Мисника, одного із знавців і дослідників родоводу Башкирцевих, який проживав у Черняківці Чутівського

району, ми багато дізналися про батька художниці - Костянтина Павловича Башкирцева.

 

Костянтин Павлович народився 21 листопада 1830 року, хрещеним батьком його був рідний брат батька Павла Григоровича - ротмістр уланського Чугуєвського полку - Дмитро Башкирцев. Дитячі роки Кості пройшли на землях Чугуєвського і Змієвського повітів. У 1840 році десятирічного Костю віддають у науку до Ніжинської гімназії, де він провчився 7 років. Ніжин славився своїми гімназіями, де в кінці 20-х років вчився М.В. Гоголь.

Батько Костянтина, Павло Григорович , на цей час мав уже чотири царських ордени і був знайомий із самим Аракчеєвим. Це і дало можливість допомогти влаштувати сина на навчання в Ніжинську гімназію.

У кінці 1846 року Костянтин вступив до харківського університету, де провчився до 8-го грудня 1850 року, потім був переведений до Київського університету на юридичний факультет, який закінчив в 1851 році. А через рік - молодий юрист уже був унтер-офіцером Чугуєвського уланського полку, де служив і його батько, який в той час знаходився на Кавказі в чині полковника.                                               

29 жовтня 1852 року Костянтин переведений в корнети. У цьому чині він прослужив 7 років. У 1854 році, коли відбувалася турецька війна, він перебував у загоні генерала Остен-Сакена. Коли почалася Кримська війна, корнет Башкирцев служив при штабі головнокомандуючого в Одесі, потім під Кінбурном, а згодом в загоні генерала Плаутіна під Євпаторією.

У 1857 році, з квітня по червень, був у відпустці, у цей час Костянтин Павлович одружився на доньці Черняківського поміщика Степана Бабаніна - Марії Степанівні, яка нещодавно закінчила в Полтаві Інститут благородних дівиць.

У1858 році Костянтин Павлович перевівся в Ізюмський його величності принца Більгельма Фрідріха гусарський полк. З цього полку вийшов у 1858 році у відставку і приїхав у село Гавронці (де жив старий батько Павло Григорович) і став тут поміщиком.

Спочатку у Марії і Костянтина народився син Павло в 1858 році, а в 1860 році, 23-го листопада, донька Марія - майбутня художниця. Марії було 3 місяці, коли Башкирцеви розійшлися. Син Павло залишився з батьком, а Марію мати відвезла в

с. Черняківку до діда Степана Бабаніна.

Тут Марія прожила майже 10 років, до 1870 року. Пройшло 17 років, відколи всі Бабаніни з дочкою Марією і внучкою Марією Башкирцевою виїхали за кордон. І тільки після цього в 1877 році Костянтин Башкирцев став клопотати про дворянство для свого сина Павла і дворянський герб для роду Башкирцевих. (свідоцтво додається).

З матеріалів, що зберігаються у кімнаті-музеї, надісланих Ф. Мисником, відомо, що Костянтин Павлович Башкирцев був звільнений зі служби в чині поручика і вибраний повітовим предводителем дворян у 1868 році. За 12 років добросовісної служби отримав орден Станіслава II ступеня і навіть виконував обов"язки губернського предводителя.

Справу про клопотання дворянства передали в Сенат. За наказом його імператорської величності від 4 вересня 1878 р. Сенат заслухав рапорт Полтавського губернського дворянського порання про прохання поручика К.П. Башкирцева затвердити герб та дворянство.

               У книзі родового дворянства по Полтавській губернії за 1898 рік ми знайшли запис, що поручик К.П. Башкирцев і його син Павло та його невістка Олександра Яківна є дворянами.

У 1883 році Костянтин Павлович помер, похований в Гавронцях в родовому склепі Башкирцевих з батьком Павлом Григоровичем і сином Павлом.

Батьківщина Марії Башкирцевої близька нам, але до цього часу ще багата таємницями. І одна з них, про яку ми хочемо розповісти, спираючись на дослідження Ф. Мисника, стосується його бабусі.

Марія Башкирцева, як ми уже писали, народилася в 1860 році, а ще раніше в 1850 році народилася бабуся Федора Мисника-Марія Мусієнко ( материна мати). Саме вона була кріпачкою Гавронського поміщика Павла Григоровича Башкирцева відставного генерал-майора.

Бабуся знаходилася в дворовій челяді Башкирцевих. Їй було 8 років, як генерал женив свого сина корнета Костянтина на доньці Черняківського поміщика Степана Бабаніна. Отже, бабуся Федора Мисника бачила їхнє весілля, а через два з половиною роки і хрестини другої дитини - Марії Башкирцевої.

Після весілля Марія Мусієнко перейшла до молодого пана з іншими кріпосними слугами. Костянтин вийшов у відставку в чині поручика і став гавронським поміщиком. Його батько - Павло Григорович хворів і після реформи  у 1861 році помер.

Бабуся Ф. Мисника вийшла заміж в 1869 році за бувшого кріпака Башкирцевих Володимира Мусієнко і стала бабою Мусієнчихою. Б 1870 році народилася мати Ф. Мисника - Параска.

Пошуковці,  цікавлячись  сторінками  історії роду Башкирцевих дізналися про те, що Марія  неодноразово бувала на батьківщині.

Так у 1877 році в Гавронці приїхала черняківська баришня -Марія Башкирцева із Парижа. Марія, виїхавши за кордон на лікування, знову у своїх Гавронцях. Як на диво: на ній шляпка, плаття. Все паризьке! Всі гаврончани повиходили на площу до церкви і милувалися панночкою. А вона гуляла Гавронцями і малювала етюди. Саме її бачила бабуся Ф. Мисника Марія зі своєю маленькою донечкою Параскою.

Так склалося далі життя його матері Параски, що заміж вийшла за Михайла Мисника і народила дванадцятеро дітей. Федір Михайлович народився 22 липня 1911 року на окраїні міста Полтава, біля монастиря. Він був десятою дитиною в сім'і.

Дуже приємно, що Федір Михайлович пам"ятав свого товариша Миколу Пойдеменка - місцевого Диканського поета,

якого, на жаль, також немає в живих. Ф. Мисник згадував, як вони просили бабусю Марію розповідати про Гавронці, про Башкирцевих.

Завдяки Федору Миснику, башкирознавцю    з Черняківки, ми дізналися, що у Павла Григоровича, крім Костянтина,   були діти: Олена, Наталка, Надія, Софія. Софія - це бабуся механізатора села Гавронці - Карамушки Петра Олексійовича, який доводиться Марії внучатим племінником.

 

^ РОЗДІЛ  ІІІ.     Ми іменем твоїм пишаємось, Маріє.

(Продовжувачі роду Башкирцевих по лінії батька К.П. Башкирцева)

 

         Члени пошукового  загону «Юніор»  Іваник Василина, Прибильська Емілія, Чернова Ніна підготували матеріали для цього розділу на основі проведених зустрічей з   продовжувачами  роду  Башкирцевих по лінії батька К.П. Башкирцевих.

Коли наша школа отримала статус Стасівського навчально-виховного комплексу, у 2000 році відкрилася кімната-музей М.Башкирцевої. Ми стали цікавитися відомостями про продовжувачів роду Башкирцевих у нашім краї.

 

В селі Гавронці проживали Карамушко (Плахотна) Лідія Петрівна    разом    із    двоюрідним    братом    Карамушко    Іваном

Івановичем, з яким ми познайомилися ще в 2000 році.

Ми пишаємося тим, що ці люди залишили в нашій пам"яті хороше враження про себе. Нам вдалося неодноразово з ним спілкуватися, побувати вдома, зібрати матеріали, подарунки, які залишили нам нащадки Башкирцевих.

В одній із газет "Зорі Полтавщини", в замітці "Подвиг творчості", яку передав І.І. Карамушко в кімнату-музей писалося про далекого родича М.Башкирцевої - колгоспного механізатора Петра Олексійовича Карамушко, у якого зберігався ілюстрований журнал "Искорка" за 1910 рік.

У ньому йшлося про відзначення 50-річчя художниці, були подані фотознімки і розповіді про неї. Серед знімків виявився й рідкісний, де 18-річна Башкирцева зображена на повний зріст у красивій театральній сукні. Такою вона виходила на сцену і виконувала чудові мелодії українських пісень.

Про цю замітку згадала в 70-ті роки в газеті "Зоря Полтавщини" член спілки журналістів СРСР В. Бабенко. Вона записала з розповіді Петра Олексійовича про те, що коли Марія Башкирцева була в рідному селі Гавронці, то одягалася в селянське вбрання і ходила з дівчатами на вечорниці з колядками та щедрівками, а також каталася з молоддю на санках і сповнена незабутніх вражень, малювала картини селянського життя. Одна із копій фото "М.Башкирцева в українському вбранні" знаходиться в картинній галереї Диканьки, директором якої є Скорик Василь Петрович.

        Марія записувала пісні, вела щоденник, а також знаходила час і на те, щоб виступати з концертами у Диканьці й Полтаві.

         Саме ці спогади, які зберігали нащадки, для нас дуже цінні.

         Адже сам Іван Іванович Карамушко на одній із зустрічей в кімнаті-музеї з пошуковим загоном "Юніор" розповідав про своїх родичів.

 

Зі спогадів його бабусі Поліни про свого свекра Кузьму Васильовича Позняка, який служив лакеєм у будинку Башкирцевих, ми дізналися, що він їздив до Франції, в Париж, на похорони " білої дівчинки" М.Башкирцевої. В подарунок він отримав бронзовий підсвічник. Зараз ця сімейна реліквія знаходиться в м. Полтава, в родині доньки Івана Івановича Карамушко - Людмили. З розповіді матері Івана Івановича (Позняк Ніни Сергіївни) до нас дійшли відомості про маєтки Башкирцевих у Гавронцях: один двохповерховий будинок був червоний, а другий - одноповерховий - білий. Вона показувала синові залишки будівель і місце родового склепу.

Ми не раз спілкувалися з Плахотною (Карамушко) Лідою Петрівною, яка проживала в селищі Диканька, працювала бібліотекарем, завжди брала участь у заходах, присвячених Марії Башкирцевій.

Лідія Петрівна розповідала нам про те, що Башкирцеві в Гавронці привезли своїх наймитів. Прізвища їх були такі: Мамаї, Позняки.

Мамай Андрій Якович проживав у Гавронцях і жив з ними через одну хату. Андрій Якович часто говорив з батьком Лідії Петрівни (Петром Олексійовичем Карамушко) про сім"ю Башкирцевих. А Лідія Петрівна  цікаві відомості запам'ятала   і розповідала нам про них при зустрічах. Ось деякі з них.

Про те, що не ладилося в сім"ї Башкирцевих знали всі. І Марійка боляче це переживала. Тричі приїжджаючи на батьківщину в Гавронці, вона просила, щоб батько з матір"ю помирилися. І ось що вона зробила: помивши голову, повідкривала вікна і двері і сіла на протязі. Всі її застерігали, що вона захворіє, але вона заперечувала . Це стало поштовхом до того, що Марія тяжко занедужала. Далі з розповіді ми дізналися, що у сім"ї Башкирецвих була молода служниця. Вона й народила від господаря позашлюбну доньку Катерину. І коли в маєток прибула дружина Костянтина, то владно зажадала, щоб служницю з дитиною негайно виселили з будинку. Костянтин Павлович не суперечив, так і зробив.

І ось на другому березі Ворскли був зведений красивий будинок, а від річки до оселі коханої жінки та незаконнонародженої доньки за його наказом посадили алею з троянд. І коли ті квіти розквітали, то не можна було відвести очей від тієї краси.

Виростала донька Катерина, стала вже дівкою. І запала в душу Григорію Карамушко ( прадідові Лідії Петрівни).

Прийшовши до Катерининої матері, він попросив віддати за нього дочку. І народилося в Карамушків четверо дітей: Іван, Данило, Ліза, Олексій (дід Лідії Петрівни). Данило й Ліза виїхали в

Казахстан,  а  Олексій  та  Іван  побудували  свої  хати  поряд  з батьківською, біля чарівних гавронських пагорбів.

Лідія Петрівна добре пам"ятала свого дідуся. Її батьки співали в церковному хорі. Серед жителів Гавронців жило чимало спогадів про добру Марію Башкирцеву. Хоч із панського роду була, та не цуралася простого люду.

На жаль, ріка життя пливе швидко і невпинно. Так і нащадки роду Башкирцевих не вічні. Дуже прикро, що в останній день 2004 року померла Лідія Петрівна, а її двоюрідний брат Іван Іванович-4 січня 2005 року пережив її лише декілька днів. Та ми з вдячністю згадуємо зустрічі з ними, дякуючи за зібрані безцінні матеріали для музею.

 

^ РОЗДІЛ  ІV.  Серцем  торкаючись  прекрасного

(Про подвижницьку діяльність родини Швеців)

 

         Досліджуючи творчий шлях М. Башкирцевої, ми часто зустрічаємось з людьми, які закохані  в рідний край, які дбають про своїх земляків, вкладають  знання, власні  кошти у відродження духовності. Не один рік шанувальники М. Башкирцевої , уродженці  Диканщини, Швець Микола Миколайович та Тетяна Дмитрівна спеціально виїздили до Франції, щоб  глибше познайомитись з творчою  спадщиною славетної землячки, пройти  слідами її мистецького життя. Багато нового дізналися вони в поїздці, привезли  з собою цікавий матеріал і яскраві враження від побаченого.

         Все це вони розповіли на зустрічі у Диканській картинній галереї у вітальні Башкирцевої, де побували члени нашого загону «Юніор»  на чолі з керівником та головою ради музею.

         З розповіді Тетяни Дмитрівни  ми дізналися, що в Парижі вони зустрілися з родиною Апостолеску, яка входить у «Товариство  друзів Марії Башкирцевої». Основною метою «Товариства»  стала публікація повного видання «Щоденника» художниці: це сто шість рукописних зошитів, які знаходяться в Національній бібліотеці  у Франції. Родина Швеців вже має 15 томів «Щоденника» французькою мовою.

         На їх прохання над його перекладом на російську мову працює член Спілки перекладачів Росії Тетяна Чугунова, знайома шанувальникам таланту М. Башкирцевої перекладом книги Колетт Косніє «Марія Башкирцева .  Портрет  без ретуши»

         У цьому році у Франції вийде останній, шістнадцятий том «Щоденника».

 

         В експозиції нашого музею, крім двох видань «Щоденника» російською мовою, є подарований родиною Швеців І том французькою мовою. Це видання – безцінний  дарунок для нас, як дослідників творчості Марії.

         Микола та Тетяна Швеці побували в усіх музеях Парижа, де знаходяться оригінали картин М. Башкирцевої. Зараз їх  можна побачити в музеях Пті-Палє та музеї Орсе. З любов’ю  про її роботи Тетяна Дмитрівна розповідала в районній  газеті «Трудова слава». Вона відмітила, що бачили і пастельні роботи М. Башкирцевої, які знаходяться у фондосховищі: «Портрет  Діни Бабаніної» та «Портрет Армандіни»

 

         В одному  із залів музею Орсе експонується знамените полотно М. Башкирцевої «Мітинг»

         Дуже  приємно було землякам відчувати гордість за свою співвітчизницю, дівчину з Гавронців, творами якої щодня захоплюються сотні тисяч відвідувачів.

         На зустрічі у вітальні Башкирцевої нашому загону родина Швеців подарувала ще пам’ятні фотографії,  де зображені її справжні речі: улюблене крісло,  молільний стільчик, палітра, з якою вона працювала по 12-14 годин на день. Ці речі унікальні, вони колись  служили Марії, на жаль, таких речей ніде не збереглося на батьківщині.

         Подружжя Швеців побувало в капличці, де похована М. Башкирцева, на кладовищі Пассі у Парижі.

         На подарованих фото, зроблених  в приміщенні каплиці, ми маємо змогу побвчити мармурові бюсти батьків Марії, її незакінчену картину «Святі жінки», копію її бюсту та білу мармурову могильну плиту з надписом «Марія Башкирцева»

         Звичайно,  хотілося б побачити оригінали картин М. Башкирцевої на Диканщині , бо це справжнє мистецтво. Тому подвижники, меценати благородної справи.  родина Швеців поставила собі за мету: одержати копії полотен  Башкирцевої, які б виконувалися з натури, щоб передати справжній мазок художниці.

         І коли ми побували на останній зустрічі з Шевцями у вітальні Башкирцевої, то були вражені побаченим. Вони привезли з Франції дві копії картин Марії «Автопортрет з палітрою»  та «Автопортрет стоячи». Їх автором є художниця з Ніцци російського походження Анастасія Чугунова –Петрель.

         Мрія Швеців відкрити музей в Диканьці , стала для нас поштовхом ля відродження  пам’яті Марії Башкирцевої на її батьківщині в с. Гавронці. Члени  загону  і кращі учні гімназії здійснили похід на батьківщину Марії, в с. Гавронці, де на місці колишньої садиби Башкирцевих  посадили вишневий сад, як данину увічнення пам’яті Марії.

 

         Завдяки спонсору Бородичу М.В. на подвір’ї нашої гімназії було встановлено пам’ятний знак на честь М. Башкирцевої. Робота загону «Юніор» , як і гімназії в цілому, направлена на відродження і вшанування пам’яті М. Башкирцевої, дорогоцінної перлини, народженої на благодійній і щедрій диканській землі.

 

                                      ВИСНОВОК

 

         Дослідивши життєвий і творчий шлях  Марії Башкирцевої, ми вирішили продовжити збір матеріалів про продовжувачів роду Башкирцевих, про  письменників, художників (шанувальників творчості М. Башкирцевої).

         Ознайомившись  з архівними документами, зустрічаючись з людьми, які є подвижниками творчості М. Башкирцевої, ми плануємо поповнити  матеріали музею не лише записами, а  й речами  того часу (по можливості з маєтку Башкирцевих).

         Зібраний матеріал  вивчений екскурсоводами  й використовується для проведення ряду заходів художньо-естетичного напрямку:

Тиждень Марії Башкирцевої, в ході якого:

        пізнавальні тематичні екскурсії в кімнату-музей;

        виставки, конкурси малюнків;

        творчі зустрічі з членом Національної спілки письменників України І. Нечитайлом;

        екскурсії в Галерею мистецтв м. Полтава, картинну галерею смт. Диканька;

        зустрічі у вітальні М. Башкирцевої в районній картинній галереї;

        участь у районній програмі «Марія Башкирцева і світ».

              Розвивати прекрасне в житті людини, примножувати історико-культурну спадщину рідного краю, сприяти розвитку науково-дослідницької пошукової роботи, пов’язаної з іменем

М. Башкирцевої, формувати творчу особистість підростаючого покоління – це основна мета нашої  діяльності.

 

Список  використаних джерел літератури

1. А. Александров «Подлинная жизнь медамуазель Башкирцевої»,  - М.,-2003

2. Газета «Радянська освіта», 1986.

3. «Женский журнал», статья «Сокровенные желания

М. Башкирцевой», 2002.

4. Інформаційний збірник  Міністерства освіти і науки України. Про затвердження Положення про музей при закладі освіти за № 151 від 20.05.1997 р.» , № 18, -1997.

5. І. Я. Нечитайло. Віршована повість «Вічно молода Марія»

6. Матеріали «Мария Башкирцева». М., - 1984 ( из писем Абдуловой).

7. М. Захаров.  «Щоденник» - літературний шедевр Марії Башкирцевої –М., -2003.

8. Слабошпицький М.Ф.  Марія Башкирцева: Роман-есе – К.: Дніпро, -1987.

9. «Трудова слава».  Стежками Марії Башкирцевої. 13 листопада 2004 р.

10. Ф. Мисник.  Листи.