Реферат: Зміст вступ розділ 1

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3


РОЗДІЛ 1

Теоретичні засади тлумачення міжнародних договорів…………………………10

1.1. Поняття тлумачення міжнародних договорів

1.2.Суб’єкти (учасники) тлумачення міжнародних договорів……………………37


РОЗДІЛ 2

Завдання та принципи тлумачення міжнародних договорів……………………….70

2.1. Завдання тлумачення міжнародних договорів

2.2. Принципи тлумачення міжнародних договорів………………………………..90

РОЗДІЛ 3

Методи тлумачення міжнародних договорів Судом ЄС та Європейським Судом з прав людини…………………………………………………………………………….126

3.1. Методи тлумачення, які застосовує Суд ЄС

3.2. Методи тлумачення, які застосовує Європейський Суд з прав людини…….150


ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...176


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………181


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВСТУП


^ Актуальність теми. Серед засобів, які забезпечують ефективну реалізацію міжнародних договорів, важливе місце належить тлумаченню. Як вид правової діяльності тлумачення виступає необхідною передумовою як процесу застосування міжнародних угод, так і міжнародного правотворчого процесу. Воно має місце під час наукового аналізу та систематизації норм міжнародних договорів. Тому визначення теоретичних засад та особливостей тлумачення міжнародних договорів є актуальним напрямком досліджень у науці міжнародного права.

За останні півстоліття особливого значення набуло тлумачення міжнародних договорів міжнародними судовими органами. Даючи юридичну оцінку певним фактам під час розгляду справ по суті, такі суди виконують значний обсяг роботи з усунення недоліків і прогалин, що були допущені при створенні договірних норм.

Міжнародне судове тлумачення відіграє провідну роль в межах європейського континенту, де діють декілька міжнародних судових органів. Найважливішими серед них є Суд Європейських співтовариств (далі – Суд ЄС) та Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю вирішення на науковому рівні чисельних теоретичних і практичних проблем, що постають перед законодавчими і правозастосовчими органами України та інших держав при імплементації європейського права у свої національні системи права. Україна, ратифікувавши Європейську конвенцію з прав людини і основних свобод 1950 р., визнала юрисдикцію ЄСПЛ. А тому, зважаючи на необхідність подальшої гармонізації українського законодавства зі стандартами Ради Європи, особливої важливості набуває поглиблення знань про процес прийняття рішень ЄСПЛ, перш за все їх обгрунтування, яке здійснюється саме шляхом використання різних методів тлумачення. Одним із пріоритетних завдань державної політики України є також поступове створення умов для набуття членства у Європейському Союзі, зокрема, наближення вітчизняного законодавства до стандартів ЄС1). У Законі України “Про Концепцію загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 21.11.2002 р. зазначено, що така адаптація полягає у “поетапному прийнятті та впровадженні нормативно-правових актів, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу”, яке складається в тому числі і з “рішень Суду ЄС, в яких дається офіційне тлумачення відповідних правових норм” [94]. Це положення зумовлює необхідність дослідження інтерпретаційної діяльності Суду ЄС.

^ Ступінь наукової розробленості проблеми. Тлумачення міжнародних договорів цікавить вчених з того часу, як з’явилася наука міжнародного права. Проблема тлумачення міжнародних договорів розглядалася ще у роботах Джентілі та Г.Ґроція (ХVІ-ХVII ст.). У відомому творі фундатора міжнародного права Г.Ґроція “De jure belli ac pacic, libri tres” питанням тлумачення міжнародних договорів присвячена окрема глава книги ІІ. У ХVIII ст. Е.Ваттель запропонував зведення правил тлумачення, які виклав у 52 параграфах глави ХVII свого твору “Право народів”.

У ХІХ - на початку ХХ століття до проблеми тлумачення зверталися як зарубіжні вчені (Р.Філімор, А.Лоуренс, Дж.Мур, Ш.Руссо), так і російські дореволюційні вчені (Стоянов А.Н., Мартенс Ф.Ф.). Правила тлумачення аналізувалися в роботах Л.Опенгейма, Г.Акціолі, Ч.Хайда, МакНейра, А.Фердросса. Суттєвий внесок у дослідження теорії та практики тлумачення міжнародних договорів зробили радянські вчені-міжнародники, зокрема, І.С. Перетерський, В.М. Шуршалов, А.М. Талалаєв, В.І.Євінтов, І.І. Лукашук, О.І. Лукашук, Е.С. Садикова. Серед зарубіжних вчених окремим проблемам тлумачення міжнародних договорів присвячували свої роботи М.Ясін, А.Леонетті, В.Плазе, М.Хільф, В.Ланге, І.Синклер, П.Ретер, М.МакДугал, Х.Лассвел, Д.Харасті, С.Сюр, Т.Кек, В.Деган, Д.Міллер.

Питання тлумачення міжнародних договорів європейськими міжнародними судами досліджувалася у роботах не лише зарубіжних вчених (Г.Петцольд, Ф.Метчер, Р.Макдональд, Д.Харріс, М.Дженніс, Д.Гом’єн, Р.Делма-Марті та ін.), а також у роботах російських і вітчизняних вчених (Туманов В.А., Євінтов В.І., Буроменський М.В., Рабінович П.М., Денисов В.Н., Мармазов В.Є., Шевчук С.В. та ін.)

Правотлумачна діяльність Суду ЄС у зарубіжній літературі з міжнародного права висвітлюється надзвичайно широко значною кількістю науковців (Д.Вальбрук, Д.Лейсок, А.Татам, М.Кутчер, Г.Расмуссен та ін.), тоді як лише декілька вітчизняних вчених досліджували цю проблему (Микієвич М.М., Хорольський Р.Б.). Загальнотеоретичну базу дисертаційного дослідження – становлять праці Алексєєва С.С., Нерсесянца В.С., Тодики Ю.М., Фердросса А., Денисова В.Н., Яновського М.В., Тункіна Г.І., Нахліка С.Е., Недбайла П.О., Мережка О.О. та інших.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародного і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” (державна реєстрація № 0186.0.070868).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є встановлення і вивчення теоретичних проблем тлумачення міжнародних договорів як одного із найскладніших видів юридичної діяльності, а також визначення особливостей інтерпретаційної діяльності основних європейських міжнародних судових органів.
Відповідно до означеної мети, в дисертації автор зосередив увагу на виконанні таких завдань:

дати теоретичне визначення поняття “тлумачення міжнародних договорів”, а також розкрити гносеологічну природу процесу інтерпретації міжнародних угод і його зв’язок із нормотворенням, правозастосуванням та політикою;

класифікувати суб’єктів інтерпретаційної діяльності;

визначити особливості міжнародного судового тлумачення, а також характер юридичної обов’язковості актів судового тлумачення;

визначити і класифікувати принципи тлумачення міжнародних договорів, визначити особливості принципів тлумачення у діяльності ЄСПЛ і Суду ЄС;

дослідити методи тлумачення міжнародних договорів, що використовуються Судом ЄС та ЄСПЛ;

дослідити наслідки правотлумачної діяльності європейських міжнародних судових органів та їх вплив на поглиблення європейської інтеграції.

^ Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають при тлумаченні міжнародних договорів міжнародними судовими органами.

Предметом дослідження є з’ясування і роз’яснення положень міжнародних договорів у діяльності Суду ЄС та ЄСПЛ.

^ Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом був використаний весь комплекс методів дослідження, вибір яких був зумовлений науковою та прикладною доцільністю. В основу дисертаційного дослідження покладені наукові методи, що властиві як загальній теорії права, так і теорії міжнародного права.

Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони і категорії діалектики. Метод об’єктивності використаний для встановлення вірогідності та повноти інформації, що була застосована у процесі дослідження. Діалектичний метод застосовано для аналізу розвитку механізму міжнародного судового тлумачення. Формально-логічний метод використано для визначення поняття “тлумачення міжнародних договорів” і для подальшого використання цього поняття у більш складних формах мислення – судженнях і умовиводах. Системно-структурний метод, що полягає в залученні категоріального апарату теорії систем, застосовується при характеристиці суб’єктів тлумачення міжнародних договорів і наслідків їх інтерпретаційної діяльності; при дослідженні принципів тлумачення міжнародних договорів та визначенні їх системи. Герменевтичний метод застосовано для з’ясування змісту положень договорів, що є об’єктом тлумачення міжнародних судових органів, а також змісту рішень цих органів. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу досліджувалися принципи і методи тлумачення, характерні для європейських та інших міжнародних судових органів.

^ Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною завершеною працею, першим в українській правовій літературі загальнотеоретичним, комплексним дослідженням особливостей правотлумачної діяльності європейських міжнародних судових органів. Наукова новизна також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових тенденцій розвитку методів тлумачення міжнародних договорів міжнародними судами.

Наукова новизна одержаних результатів найбільш виразно проявляється у таких теоретичних положеннях і висновках дисертації, що виносяться на захист:

по-новому визначено поняття “тлумачення міжнародних договорів”, що враховує значення даного виду правової діяльності не лише у процесі реалізації норм міжнародного прав, але і під час їх створення;

доводиться, що специфіка тлумачення норм міжнародного права зумовлена особливостями об’єкту тлумачення, яким у контексті дисертаційного дослідження є міжнародний договір: тлумачення певного виду міжнародних договорів (наприклад, установчих договорів міжнародних організацій або договорів гуманітарного характеру) пов’язана із наданням інтерпретатором переваги тому чи іншому способу, методу тлумачення;

дано класифікацію суб’єктів (учасників) інтерпретаційної діяльності в залежності від їх правового статусу, наслідків тлумачення, юридичної сили актів тлумачення;

обгрунтовано зростання ролі міжнародних судових органів, особливо регіональних у справі тлумачення міжнародних договорів установчого характеру і гуманітарного характеру;

вперше в українській міжнародно-правовій літературі обгрунтовується значення тлумачної діяльності Суду ЄС як фактору, що сприяє поглибленню європейської інтеграції, а також зворотній процес – вплив інтеграційних процесів на тлумачення міжнародних договорів Судом ЄС;

подальшого розвитку отримало дослідження інтерпретаційної діяльності ЄСПЛ як засобу досягнення основних цілей Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод 1950 р.;

вперше досліджено вплив інтерпретаційної діяльності зазначених європейських міжнародних судових органів на формування європейського правового простору;

запропоновано нову специфічну категорію принципів тлумачення міжнародних договорів, які використовуються міжнародними судовими органами (серед яких принципи субсидіарності, пропорційності, судового прецеденту);

ретельно досліджено комплекс методів тлумачення, яким надається перевага в Суді ЄС та ЄСПЛ: телеологічне, систематичне, автономне тлумачення.

^ Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів, за такими напрямками: науково-дослідницький – для поглиблення наукових знань про особливості процесу тлумачення міжнародних договорів міжнародними судовими органами, створення необхідної теоретичної бази для їх подальшого удосконалення; науково-освітній – для сприяння удосконалення навчального процесу при викладанні курсів з міжнародного публічного права, права міжнародних договорів, міжнародних судових органів, права ЄС, міжнародного права з прав людини; зовнішньополітичний – для використання у процесі тлумачення міжнародних договорів органами міжнародних зносин, а також при формуванні зовнішньополітичного курсу України щодо співробітництва з Радою Європи та Європейським Союзом у процесі подальшої європейської інтеграції України.

^ Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися та обговорювалися на кафедрі міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися на науково-практичних конференціях: “Конституція — основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (наукова конференція молодих вчених, м. Харків, 30 червня 2001 року; тези опубліковані), “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (наукова конференція молодих вчених, м. Харків, 25–26 грудня 2002 року; тези знаходяться у друку).

Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у навчальному процесі під час проведення занять з міжнародного публічного права, зокрема за темами “Право міжнародних договорів”, “Право Європейського Союзу”, “Захист прав людини в міжнародному праві”.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення в трьох статтях у наукових фахових виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією, а також у тезах наукового повідомлення на науковій конференції.

^ Структура дисертації обумовлена предметом, метою і задачами дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів (6 підрозділів), висновків та списку використаних джерел, який нараховує 295 позицій і займає 25 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


1. Тлумачення міжнародних договорів як певний вид правової діяльності, має свої особливості у порівнянні з загальними положеннями щодо тлумачення норм права, які склалися у загальній теорії права. Ці особливості зумовлені передусім: а)специфікою міжнародного права, яке має свій власний предмет правового регулювання і грунтується на принципі суверенної рівності держав; б) специфікою створення норм міжнародного права та особливостями системи урегулювання спорів у міжнародному праві, у тому числі і щодо тлумачення; в) особливостями діяльності міжнародних судових органів, які застосовують норми міжнародного права; г) відсутністю єдиного законодавчого органу, тощо.

2. Особливості процесу тлумачення визначаються також специфікою об’єкту інтерпретації, яким у контексті дисертаційного дослідження виступає міжнародний договір, зміст якого визначається як предмет тлумачення.

3. Тлумачення міжнародного договору як допоміжний вид правової діяльності виступає в якості умови і передумови правильного застосування міжнародного договору. І хоча теоретично застосування і тлумачення є різними видами правової діяльності, однак, на практиці чітку різницю між ними провести важко, оскільки міжнародні судові органи можуть виконувати одночасно обидві функції.

4.Тлумачення відіграє важливу і необхідну роль також у процесі нормотворення, має особливе значення під час систематизації (кодифікації) міжнародно-правових норм, впливає на прогресивний розвиток міжнародного права, а тому можна вважати, що тлумачення займає центральне місце у процесі функціонування міжнародного права.

5. Крім того тлумачення міжнародних договорів є процесом політичним, оскільки під час з’ясування норми міжнародного договору встановлюється не лише її взаємозв'язок з іншими нормами і принципами міжнародного права, а також з політикою. Сам процес створення і реалізації міжнародних договорів здійснюється під тиском певних політичних сил. Політичні преференції суб’єктів інтерпретаційної діяльності також можуть впливати на здійснення цього виду діяльності.

Тлумачення також є важливим елементом здійснення контролю у міжнародному праві.

З урахуванням наведенного, пропонуємо таке визначення поняття «тлумачення міжнародних договорів». Тлумачення міжнародних договорів - це певний вид правової діяльності, який має як допоміжне так і самостійне значення та полягає у з’ясуванні та роз’ясненні дійсного змісту норм міжнародних договорів певними суб’єктами, на етапах не лише застосування але і творення норм, з метою найбільш ефективної реалізації нормативних приписів міжнародного договору з урахуванням політико-правових та інших наслідків, які виходячи із змісту норми, мають місце або матимуть за конкретних обставин.

6. Особливості тлумачення міжнародних договорів визначаються також колом учасників (суб’єктів) інтерпретаційної діяльності. Обов’язковий характер результатів тлумачення визначається такими чинниками: правовий статус суб’єкта тлумачення і згода контрагентів по договору із тлумаченням, яке надає цей суб’єкт. Найвищий авторитет і юридичне значення має тлумачення, яке дають учасники договору за взаємною згодою (автентичне тлумачення, яке є офіційним і нормативним). Одностороннє тлумачення державою постанов договору, зобов’язує лише цю державу і матиме обов’язковий характер лише при згоді контрагента (контрагентів) за договором. Таке тлумачення є офіційним. Міжнародні органи, установи в тому числі і міжнародні суди здійснюють офіційне тлумачення міжнародних договорів у випадку, якщо сторони договору визнають за ним такі повноваження.

7. Результати тлумачення, яке здійснюють міжнародні організації і їх органи, установи вносить певні модифікації у механізм міжнародно-правового регулювання, а результати такого тлумачення можуть наближатися до правотворчості.

8. Хоча досягнення загальнообов’язкового тлумачення дипломатичним шляхом є, так би мовити, нормальним способом урегулювання спорів між сторонами договору, однак, на сучасному етапі значно зросла роль судового тлумачення міжнародних договорів. Особливу роль у тлумаченні міжнародних договорів відіграють судові органи, що діють у межах одного регіону (Суд ЄС, Європейський Суд з прав людини). Їх інтерпретаційна діяльність позитивно впливає на формування єдиного європейського правового простору.

9. Кінцевою метою тлумачення міжнародних договорів - є ефективна реалізація їх положень, а також запобігання їх порушення. Визначення задач тлумачення впливає на вибір інтерпретатором способів і прийомів тлумачення, а також тих засобів, які використовуватимуться у процесі здійснення інтерпретаційної діяльності.

10. Поділ підходів до тлумачення на суб’єктивістський, об’єктивістський, телеологічний певною мірою відображає значення зазначених напрямків (шкіл) тлумачення у різний період розвитку міжнародних відносин. Динамізм міжнародного права висуває на передній план телеологічний (і як його різновид еволюційний) підхід до тлумачення міжнародних угод. Як правило на практиці всі підходи до тлумачення міжнародних договорів комбінуються.

11. Поділ міжнародних договорів на договори-правоустановчі (договори-закони) та договори-контракти хоч і позбавлений правового підґрунтя, все таки має певне значення для тлумачення міжнародних угод. При тлумаченні договорів-законів (до яких відносяться і договори гуманітарного характеру, наприклад, Європейська Конвенція з прав людини, а також установчі договори міжнародних організацій, які ще характеризуються як “конститутивні”, наприклад, установчі договори ЄС), важливим є встановлення об’єкту і мети договору. Для їх тлумачення характерним є використання переважно телеологічного і еволюційного методів тлумачення.

12. Принципи тлумачення міжнародних договорів – це загальні положення, які визначають цілі, завдання та результати тлумачення, а також можуть відображати певні специфічні риси тлумачення певних видів міжнародних договорів (наприклад, принципи тлумачення міжнародних договорів у зв’язку з їх багатомовністю, принципи, які використовує Суд ЄС під час установчих договорів ЄС, Європейський суд з прав людини під час тлумачення Європейської Конвенції з прав людини 1950 р.). Принципи тлумачення слід відрізняти від правил тлумачення, які характеризуються як конкретні прийоми, які допомагають аналізувати зміст норми. Серед традиційних принципів тлумачення міжнародних договорів можна виділити специфічні принципи, які склалися у діяльності Суду ЄС та Європейського суду з прав людини. Ці принципи грунтуються на тих основних принципах, які діють у полі правового простору, який створений або організацією, в рамках якої діє суд (ЄС) або договорами, у відповідності до яких суд утворений і діє (Європейський суд з прав людини та Конвенція з прав людини 1950 р.). Наприклад, принцип субсидіарності, принцип пропорційності, принцип судового прецеденту тощо.

13. Використання принципу прецеденту під час тлумачення положень Європейської Конвенції 1950 р. свідчить про те, що застосування цієї Конвенції відбувається у світлі і на підставі рішень ЄСПЛ. Хоча, як правило, не самі рішення як такі є обов’язковими для всього загалу сторін, а власне Конвенція у тому вигляді, як її тлумачить ЄСПЛ. А тому тлумачення, яке здійснює ЄСПЛ розцінюється як таке, що наближається до автентичного.

14. Принцип прецеденту, який використовує Суд ЄС для тлумачення міжнародних договорів забезпечує не лише однакове розуміння останніх, але і формування структурованої судової системи, в яку входять Суд ЄС, Суд Першої інстанції та спеціалізовані судові колегії, а також створює своєрідний механізм співробітництва національних судів держав-членів ЄС і Судів ЄС у галузі застосування європейського права. Використання рішень Суду ЄС національними судами під час тлумачення установчих договорів Співтовариств, дало можливість зазначеним органам сформулювати доктрину acte clair, відповідно до якої національний суд держави-члена ЄС самостійно вирішує питання про передачу спору у преюдиціальному порядку до Суду ЄС або Суду Першої інстанції, якщо вже існує рішення Суду ЄС з аналогічного або навіть схожого питання.

15. Аналіз практики діяльності Суду ЄС та ЄСПЛ дає можливість дійти висновку, що вибір методів тлумачення, які застосовують Суд ЄС та ЄСПЛ зумовлені передусім характером міжнародних договорів, спір щодо тлумачення або застосування яких, є предметом судового розгляду. Ці договори характеризуються, як конститутивні і такі, що розраховані на тривалий термін існування. Тому як Суд ЄС, так і ЄСПЛ більш схильні використовувати систематичне, телеологічне тлумачення, що дає можливість ефективно забезпечувати реалізацію цілей певних міжнародних договорів (установчих договорів Співтовариств - у Суді ЄС; Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод 1950 р. - у Європейському Суді з прав людини).

16. У процесі інтерпретаційної діяльності зазначені судові органи, як правило використовують усі відомі практиці застосування міжнародних договорів методи тлумачення: буквальний, історичний, систематичний та цільовий. При цьому явна перевага надається цільовому методові, який часто служить для заповнення прогалин у міжнародних договорах, а також дає можливість судам формувати своє власне бачення певних положень договорів з метою уніфікації їх розуміння і застосування усіма їх державами-учасниками, що у свою чергу впливає на поглиблення інтеграційних процесів у Європі, а також сприяє формуванню єдиного європейського правового простору. Це виявляється також у використанні певних специфічних методів тлумачення. Особливістю тлумачення Європейським Судом з прав людини Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод полягає у використанні автономного тлумачення, яке забезпечує однакове розуміння положень Конвенції усіма державами- учасницями. У Суді ЄС широко використовується під час тлумачення політика Суду ЄС, яка покликана сприяти зміцненню Співтовариств, підвищенню ефективності права ЄС, розширенню сфери повноважень інститутів Співтовариств і загалом позитивно впливати на процес європейської інтеграції.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Алексеев С.С. Общая теория государства и права.: В 2-х т.–М.:Юрид.лит., 1982. – Т.2. – 359с.




Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.:Юрид.лит.–Т.1.–1981.-360 с.




Алкема С.В. Правовые последствия ратификации Российской Федерации Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод (включая 11 Протокол)// Российский ежегодник международного права, 1995.–Санкт-Петербург, 1996.–С.110-131.




Алтангэрэл Булгаа. Международно–правовая практика толкования норм международных договоров. Дис… канд.юрид.наук. – Киев, 2002.- 185 с.




Анцилотти Д. Курс международного права. М.: Иностр.лит.,1961.–Т.1.–447 с.




Блищенко И.П., Дориа Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – М.: МНИМП, 1999. –472 с.




Броунли Я. Международное право в 2-х кн.–Кн.1, М.: Прогресс, 1977.–536 с.




Броунли Я. Международное право в 2-х кн.–Кн.2, М.: Прогресс, 1977.–510 с.




Буроменський М. Звернення до Європейського Суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства/ Харківська правозахисна група.–Харків:Фоліо, 2000.–32 с.




Валеев Р.М. Международный контроль. Казань, 1998.– 320с.




Василенко В.А. Основы теории международного права.–К.:Вища школа., 1988.–288 с.




Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов для начинающих юристов.–М.:Изд-во бр.Башмаковых, 1913.-152 с.




Ваттель Э. де Право народов или Принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов. М.: Госюриздат Юрид.лит., 1960.–720 с.




Вельяминов Г.М. О понятии норм международного права // Советский ежегодник международного права, 1971.–М., 1973.–С.130-142.




Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. –М.:Юрид.лит, 1997. – 336с.




Вильдхабер Л. Прецедент в Европейском Суде по правам человека// Государство и право, 2001. – №12. – С.5-17.




Винер Н. Кибернетика и общество.–М.: Иностр.лит., 1958.–200 с.




Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія.–К.:Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.–2001.–180 с.




Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права.–М.:Юрид.лит.,1976.–118 с.




Вопленко Н.Н. Следственная деятельность и толкование права: Учебное пособие.–М., 1978.–79 с.




Гнатовський М.М. Становлення та тенденцій розвитку Європейського правового простору. Автореф. Дис… канд.юрид.наук.–Київ, 2002.–22 с.




Голунский С.А., Строгович М.С. Конспект лекций по курсу теории государства и права. Ч.1. – на правах рукописи.–М.:Издание академии Красной армии, 1940.– 143с.




Гранат Н.Л. Толкование норм права в правоприменительной деятельности органов внутренних дел.–М., 1991.– 98с.




Гроций Г. О праве войны и мира.–М.:Госюриздат, 1956.–216 с.




Гусейнов Л.Г. Міжнародна відповідальність держав за порушення міжнародного права. Київ: Інститут держави і права НАН України, 2000.– с.




Даниленко Г.М. Соотношение и взаимодействие международного договора и международного обычая // Советский ежегодник международного права.–1983.–М., 1984. – С.12-25.




Действующее международное право: В 3 т. /Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова.–М.: Изд-во Моск. независ. ин-та междунар. права, 1996.–Т.1.–864 с.




Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ.–К.:”АртЕк”, 1997.–624 с.




Документ ООН А/С 1/39/5 (1984).




Документ ООН А/44/ р.V. 43, 7-11 (1989).




Європейська конвенція з прав людини.Пер. з англ. Вишневського Є.Н.–К.:ψ 2000– 38с.




Европейское право:Учебник/Под ред. Л.М. Энтина.–М.:НОРМА,2000.–720 с.




Євінтов В.І. Здійснення рішень Європейського Суду з прав людини у внутрішньому правопорядку держав / Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи /За ред. Ю.С. Шемшученка. - Монографія.–К.:Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001.–С.612-626.




Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве.–К.:Наук.думка, 1981.–135 с.




Закон України “Про міжнародні договори України” 23.10.93 // Відомості Верховної Ради України.1994.–№10. – Ст.45.




Захариев В. Тълкуване на правото.-София.-1959.-135 с.




Каламкарян Р.А. Проблема разделения споров на «юридические» и «политические» в доктрине и практике международного суда и международного арбитража //Государство и право.–1996.–№10.–С. 88–98.




Камаровский Л.А. О международном суде.–М.:Типография Т. Малинского, 1881.–542 с.




Камаровский Л.А. Международное право.–М.:Университет. тип.,1897.–276 с.




Карташкин В.А. Регионализм и права человека //Советский ежегодник международного права. 1976.–М.:Наука, 1978.–С.80-92.




Кожевников Ф.И. Учебное пособие по международному праву (Очерки). Одобрено ВЮЗИ Министерства юстиции СССР в качестве учебного пособия для студентов-заочников.–М., 1947.–271 с.




Конфорти Б. Международное право в практике европейских судов// Российский ежегодник международного права.–1995.–Россия-Нева.–Санкт-Петербург.–1996.–С.156-167.




Корецкий В.М. Избранные труды: В 2-х кн.–К.2, АН УССР. Институт государства и права; Редкол. В.Н. Денисов (гл.ред.) и др.–К.:Наук.думка, 1989.–416 с.

Коркунов Н.М. Лекци по общей теории права.–Санкт-Петербург.–Изд.8, 1909.–456 с.




Коркунов Н.М. Применение положительного права // Лекции по общей теории права.- СПб, 1886.-С.342-354.




Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. –М.:Наука, 1988.–170 с.




Кудрявцев В.Д. Компетенция международного Суда ООН./ В кн. Вопросы международного права.–Междун. организации.–М., 1961.–С. 71-91.




Курс международного права. В 6-ти томах. Том IV. Основные институты и отрасли современного международного права.–М.:Наука, 1968.–434 с.




Кэрон Д.Д., Шинкарецкая Г.Г. Мирное разрешение международных споров посредством права/ Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны: Сб.сатей .–М.:Спарк, 1996–С.323-349.




Левин Д.Б. Актуальные проблемы международного права.-М.:Наука.-1974.-262с.




Левин Д.Б. Принципы мирного разрешения международных споров.–М.:Наука, 1977.–112 с.




Лихачев В.Н. Пробелы в современном международном праве. Изд-во Казанского университета.–1985.–86 с.




Лукашук И.И. Конституции государств и международное право.–М.:Спарк, 1998.–124 с.




Лукашук И.И. Лукашук О.И. Толкование норм международного права.–М.: NOTA BENE, 2002.–160 с.




Лукашук И.И. Международное право в судах государств.–СПб.:Россия- Нева, 1993.–301 с.




Лукашук И.И. Международное право. Общая часть.–М.: БЕК, 2000.–371 с.




Лукашук И.И. Структура и форма международных договоров. Саратов, 1960.-131с.




Лукашук И.И. Механизм международно-правового регулирования. Учеб. пособие для юридических вузов.–К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те. 1980.–168 с.




Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе.–М.:Спарк, 1997.–322 с.




Лукашук И.И. Функционирование международного права.-М.:Наука, 1992.-221с.




Лукашук О.И. Задачи и принципы толкования норм современного международного права// Советский ежегодник международного права.–1984.– М., 1986.–С.146-156.




Лукашук О.И. О задачах толкования норм современного международного права.–Вестник Киевского университета, Серия международные отношения и международное право, 1980, №10,–С.78-81.




Лукашук О.И. Роль международных организаций в толковании норм международного права / Механизм международно-правового регулирования. –К.:Вища школа, 1980.–С.141-144.




Лукашук О.И. Толкование норм международного права: Автореф. Дис…канд.юрид.наук/АН УССР. Ин-т государства и права.-К., 1980.–20 с.




Лукашук О.І. Тлумачення міжнародних договорів як засіб зовнішньої політики// Радянське право.–К.,1979.–№10.–С.77-78.




Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом.–Харків:Консум, 2000.–592 с.




Маргиев В.И. К вопросу о юридической природе внутреннего права международных организаций // Советский ежегодник международного права.-1980.-М.: Наука, 1981.-С.99-109.




Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. – К.:Вентурі, 1999.–400с.




Марочкин С.Ю. Проблема эффективности норм международного права.–Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та.–1988.–152 с.




Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2 т.–5-е изд.–СПб: Типография А. Бенке, 1905.–Т.1.–438 с.




Матарадзе Л.Н. Форма международного договора. Тбилиси:Мецниероба, 1971.–59 с.




Международное право: Учебник /Под ред. Г. И. Тункина.–М.:Юрид. лит-ра, 1982.–568 с.




Международное публичное право. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное/ Под ред. К.А. Бекяшева.–М.:Проспект, 1999.–640 с.




Мережко О.О. Право міжнародних договорів. Сучасні проблеми теорії і практики. Монографія.–К.:Таксон,2002.–344с.–(Modus Vivendi).–Бібліограф.: С. 337-344.




Мингазов Л.Х. Эффективность норм международного права.–Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990.–208 с.




Мир между двумя войнами. Избранные документы по истории международных отношений 1910-1940.–М., 1997.–302 с.




Миронов Н.В. Международное право: нормы и их юридическая сила.–М.: Юридическая литература.–1980.–160 с.




Михайловский И.В. Толкование юридических норм// Теория государства и права: Хрестоматия.–М., 1998., С.700-718.




Мицкевич А.В. Акты высших органов социалистического государства.–М., 1967.–193 с.




Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. –Изд. 5-е, перераб. и доп., М.: Белые альвы.–400 с.




Мовчан А.П. Кодификация и прогрессивное развитие международного права.–М.: Юрид.лит.-1972. -216с.




Мовчан А.П. Международный правопорядок.–М.: Инст-т госуд. и права РАН, 1996.–102 с.




Моравецкий В. Функци международной организации: Пер. с польск.–М.: Прогресс, 1976.–386с.




Муравйов В. Особливий характер правової системи Європейського Союзу//Підприємництво, господарство і право.–2002.–№8. – С. 86-89.




Нгуэн Коук Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Межджународное публичное право: в 2-х томах. Т.1:Кн.1.:Формирование международного права / Пер. с фр.–К.:Сфера, 2000.–440 с.




Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм.–М.:Госюриздат, 1960.–511с.




Новая стратегическая концепция НАТО, военная акция альянса против СРЮ и международный правопорядок (Дискуссия на кафедре международного права МГИМО по докладу В.А. Романова // Московский журнал международного права.–№1.–2000/37.–январь-март.–С.73-89.




Оппенгейм Л. Международное право.–М.:Изд-во иностр.лит., 1949.–Т.1, п/т 2.–547 с.




Перетерский И.С. Толкование международных договоров.–М.: Гос.издательство юрид.литературы, 1959. – 172 с.




Петров Р.А., Опейда З.Й., Федорчук Д.Е., Вакуменко А.О. Вступ до права Європейського Союзу.Навч.посібник.–Донецьк., 2001.–248 с.




Петров Р.А., Федорчук Д.Е. Телеологічне тлумачення як спосіб забезпечення ефективностыі права за