Реферат: Онтролю в сфері міжбюджетних відносин: доктринальний та нормативно-правовий аспекти виникнення та становлення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин

Вступ...............................................................................................…...............

РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В СФЕРІ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН: ДОКТРИНАЛЬНИЙ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТИ

Виникнення та становлення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин......................................................................................

1.2. Сучасний стан правового регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин......................................................................................

1.3. Поняття та особливості міжбюджетного контролю..................................

Висновки до розділу.............................................................................................

^ РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В СФЕРІ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

2.1. Загальна характеристика об’єкта та предмета міжбюджетного контролю...............................................................................................................

2.2. Повноваження органів щодо здійснення міжбюджетного контролю......

2.3. Форми та методи міжбюджетного контролю.............................................

Висновки до розділу.............................................................................................

^ РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

3.1. Вплив чинного законодавства на забезпечення фінансової дисципліни у міжбюджетних відносинах…...........................................................................

3.2. Поняття та види правопорушень у сфері міжбюджетних відносин.................................................................................................................

3.3. Характеристика санкцій, що застосовуються під час виявлення правопорушень в сфері міжбюджетних відносин органами, які здійснюють фінансовий контроль............................................................................................

Висновки до розділу............................................................................................

ВИСНОВКИ..........................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….

3


11


31

40

54


60

73

96

112


121


129


149

158

167

185

211

^ ВСТУП

Актуальність теми. Одним з пріоритетних завдань бюджетної політики України на сучасному етапі є реформування системи міжбюджетних відносин. Пошук оптимального варіанту регулювання міжбюджетних відносин вже тривалий час є об’єктом уваги фахівців, що свідчить про важливе значення результатів, які очікує суспільство від їх здійснення. Отримання таких результатів можливе лише у разі існування та належного функціонування придатної, досить досконалої системи управління в сфері міжбюджетних відносин, однією з найважливіших функцій якої є функція контролю.

У теорії фінансового права науковці, залежно від сфери застосування фінансового контролю, традиційно виділяють декілька його видів – бюджетний, податковий, валютний та ін. Деякі з них були досліджені та сформовані за радянських часів, інші виникли внаслідок переходу економіки України до ринкових відносин з моменту здобуття незалежності. Однак фінансовий контроль, зокрема, всі елементи його системи за останні півтора десятиріччя зазнали істотних змін внаслідок виникнення правових інститутів, яких за радянських часів не існувало.

Конституцією України закладено основи функціонування інституту місцевого самоврядування, який обумовлює виникнення міжбюджетних відносин у їх сучасному вигляді, через існування бюджетів місцевого самоврядування. Реформування системи міжбюджетних відносин, яке на сьогодні остаточно ще не завершено, здійснюється через процес децентралізації бюджетно-податкових повноважень органів місцевого самоврядування. За таких умов зазнає істотних змін вся бюджетна система держави, а отже має змінюватися та вдосконалюватися система фінансового контролю, що за своєю організаційною побудовою повинна охоплювати всі відносини, які виникають у бюджетному процесі. Тому здійснення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин є принципово новим напрямом такого контролю, який до цього часу розглядався фахівцями, як юристами, так і економістами лише в межах досліджень бюджетного контролю. Відсутність у чинному законодавстві визначення міжбюджетних відносин, як окремої сфери застосування фінансового контролю, повноважень органів фінансового контролю в цій сфері, обумовлена недостатністю теоретичних розробок у даному напрямку.

Питання фінансового контролю завжди були в центрі уваги вчених: М.Т.Білухи, О.Ю.Грачевої, Л.М.Крамаровського, О.А.Кузьменко, Л.А.Савченко та інших. Але особливостям здійснення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин вони уваги не приділяли. Для визначення таких особливостей були використані праці, в яких розглядалися питання міжбюджетних відносин, функціонування державного та місцевих бюджетів: О.А.Музики, А.Д.Селюкова, а також наукові розробки радянських вчених, що присвячені дослідженню питань становлення та функціонування бюджетної системи держави.

Важливе значення для дослідження мали фундаментальні положення вчених, які внесли значний вклад у розвиток науки фінансового права: Є.О.Алісова, Л.К.Воронової, М.В.Карасевої, М.П.Кучерявенко, А.А.Нечай, О.П.Орлюк, П.С.Пацурківського, Н.І.Хімічевої та праці відомих учених - фахівців у галузі теорії держави та права.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті 24 листопада 2003 року (протокол № 11).

Напрям дисертаційного дослідження обраний з урахуванням організаційних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової дисципліни в сфері міжбюджетних відносин, запобігання правопорушенням у бюджетній сфері, пов’язаний з положеннями указів Президента України „Про заходи щодо підви­щення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів” № 1074/00 від 19.09.2000, „Про зміцнення фінансової ди­сципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері” № 1251/01 від 25.12.2001 та програмою діяльності Кабінету Міністрів України „Послідовність. Ефективність. Відповідальність”, що затверджена постановою № 321 від 12.03.2004. Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри фінансового права Національної академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102U000477), де автор дисертаційного дослідження є одним із виконавців.

^ Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі врахування теоретичних досягнень юридичної науки, чинного законодавства визначити проблеми правового регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин, розкрити його особливості, сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо створення та функціонування ефективної системи міжбюджетного контролю та вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в зазначеній сфері.

Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи були поставлені такі завдання:

охарактеризувати процес виникнення та становлення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин, сучасний стан його правового регулювання;

з’ясувати поняття та особливості міжбюджетного контролю, його місце в загальній системі фінансового контролю;

дослідити об’єкт та предмет міжбюджетного контролю;

визначити повноваження органів щодо здійснення міжбюджетного контролю;

класифікувати форми та методи міжбюджетного контролю;

проаналізувати проблеми дотримання фінансової дисципліни в сфері міжбюджетних відносин;

визначити та охарактеризувати види правопорушень в сфері міжбюджетних відносин та санкції, що застосовуються до правопорушників;

розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Об’єкт дослідження це суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин.

Предмет дослідження це організація та здійснення правового регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає єдиний комплекс прийомів і методів наукового пізнання, які обрані з урахуванням мети та завдань дослідження. Використання в процесі дисертаційного дослідження загальнонаукових та спеціальних методів пізнання дало можливість отримати певні теоретичні результати.

Перелік завдань дослідження визначив необхідність застосування діалектичного методу пізнання, за допомогою якого об’єкт дослідження був розглянутий в аспекті розвитку та специфіки взаємозв’язків його системи, що виникають під час її функціонування (п. 1.1; п. 2.2; п. 2.3). Використання системного методу пізнання дозволило з’ясувати місце міжбюджетного контролю в системі фінансового контролю (п. 1.3). За допомогою порівняльно-правового методу були розглянути погляди представників юридичних та економічних наук на визначення сутності фінансового контролю його окремих видів, що дало можливість визначити поняття та особливості міжбюджетного контролю (п. 1.3; п. 2.1). Порівняльно-історичний метод пізнання дозволив дослідити розвиток міжбюджетного контролю, визначити етапи його формування (п. 1.1). Формально-догматичний та формально-юридичний методи використовувалися при аналізі норм чинного законодавства (п. 1.2; п. 2.2; п. 3.1; п. 3.2; п. 3.3). Крім цього в дослідженні був використаний метод опитування у вигляді анкетування.

Емпіричну базу дослідження складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні відносини та організацію і здійснення фінансового контролю. В роботі використані матеріали практики й аналітичні дані Рахункової палати. В межах дисертаційного дослідження було опитано 172 посадових осіб місцевих фінансових органів, Державної контрольно-ревізійної служби України, Державного казначейства України та депутатів місцевих рад з питань досліджуваної проблематики.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній літературі комплексним, узагальненим дослідженням правових проблем організації та здійснення фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин.

У роботі обґрунтовується ряд нових для сучасної правової науки теоретичних понять та положень, а також рекомендацій практичного характеру з вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, які виникають під час здійснення міжбюджетного контролю.

Елементи новизни відображені в таких положеннях:

вперше:

сформульовано поняття міжбюджетного контролю під яким розуміється система дій органів державної влади та місцевого самоврядування, яка спрямована на об’єктивне планування міжбюджетних відносин, а також на забезпечення дотримання законності та фінансової дисципліни в фінансовій діяльності, що виникає в межах міжбюджетних відносин між вказаними суб’єктами;

з’ясовано місце міжбюджетного контролю як окремого підвиду в загальній системі фінансового контролю;

визначено поняття суб’єктів міжбюджетних відносин – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що беруть участь у міжбюджетних відносинах від імені відповідних адміністративно-територіальних утворень, які вони представляють;

досліджено особливості міжбюджетного контролю, його об’єкт та предмет;

поглиблено вивчено класифікацію форм міжбюджетного контролю за критерієм часу проведення контрольних дій;

висвітлено особливості застосування обстеження та аналізу, як методів міжбюджетного контролю;

визначено 7 видів бюджетних правопорушень, що вчинюються в сфері міжбюджетних відносин, які класифіковані залежно від стадій бюджетного процесу;

удосконалено:

норми Бюджетного кодексу України що визначають повноваження органів по контролю за дотриманням бюджетного законодавства щодо здійснення міжбюджетного контролю;

Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів”, в якому запропоновано класифікувати депресивні території за критерієм виконання ними своїх бюджетних повноважень на дотаційні депресивні території та депресивні території-банкрути;

правовий статус Міністерства фінансів України, як спеціального органу міжбюджетного контролю, який організовує та координує контрольні заходи Державного казначейства України та Державної контрольно-ревізійної служби України, що спрямовані на визначення ефективності та законності використання коштів міжбюджетних трансфертів;

набуло подальшого розвитку:

вчення про недоліки чинного законодавства щодо організації міжбюджетних відносин, та їх вплив на стан фінансової дисципліни в сфері міжбюджетних відносин.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, положення і пропозиції дисертаційного дослідження використані:

в науково-дослідній сфері – для подальшого визначення і вирішення проблем правового регулювання фінансового контролю та проведення досліджень в сфері контролю;

в правотворчій сфері – для вдосконалення чинного законодавства з питань організації фінансового контролю;

в сфері правозастосування – для вдосконалення методики проведення контрольних заходів;

в навчальному процесі – під час підготовки підручників, робочих навчальних програм та навчально-методичних матеріалів з курсу „Фінансове право”.

Результати дисертаційного дослідження використані в діяльності Пролетарської районної ради м. Донецька (акт впровадження № 01-11-575 від 30.05.2006), Управління Державного казначейства у Донецькій області (довідка від 4.07.2006), під час викладання курсу „Фінансове право” у Донецькому юридичному інституту Луганського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження № 334 від 08.06.2006) та при підготовці експертно-аналітичних матеріалів для відповідних комітетів Верховної Ради України (довідка № 128/39 від 21.06.2007).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції доповідались автором на науково-практичних конференціях: „Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (грудень 2003, м. Ірпінь); „Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю” (травень 2004, м. Донецьк); міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми нормативно-правового забезпечення бюджетно-податкової політики” (грудень 2003, Російська Федерація, м. Москва); “Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави” (вересень 2003, м. Чернівці); „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (2004, м. Ірпінь); „Образование и наука без границ” (грудень 2005, м. Дніпропетровськ); „Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки” (жовтень 2006, м. Донецьк).

Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертації викладені у 10-ти наукових публікаціях, 5 з яких надруковані у фахових наукових виданнях, 5 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (280 найменувань) та 5 додатків. Загальний обсяг дисертації – 184 сторінки.


Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


Питання правового регулювання міжбюджетного контролю як окремого підвиду фінансового контролю комплексно не досліджувались. У межах цієї роботи була зроблена спроба визначити сучасні проблеми чинного законодавства, що регулює відносини, які виникають під час здійснення міжбюджетного контролю, через дослідження законодавства та наукової літератури, що присвячена проблемам фінансового контролю та міжбюджетних відносин, в результаті чого зроблено такі висновки:

1. Специфічна сфера застосування міжбюджетного контролю, тобто система міжбюджетних відносин, що існує на сьогодні в державі, виникла не відразу, а поступово еволюціонувала разом із змінами державного устрою, системи місцевого самоврядування, бюджетно-фінансової та податкової систем, а також з іншими факторами, що впливали на її становлення. У цьому процесі можна виділити такі етапи:

етап виникнення та розвитку фінансового контролю та міжбюджетних відносин. Цей етап охоплює період з моменту першого створення української держави (середина ХVІІ ст.) до радянського періоду. У цей період поступово еволюціонували та формувалися системи державного устрою, місцевого самоврядування, які обумовили характер існуючих у відповідний період бюджетно-фінансових та контрольних відносин. Протягом цього періоду вдосконалювалися форми та методи фінансового контролю, бюджетна система, створювалися суб’єкти державного управління, до функцій яких належало здійснення фінансового контролю та/або бюджетно-фінансової діяльності. У саме ці часи почали використовуватись окремі форми міжбюджетної взаємодії, залежно від суб’єкта виникали певні види фінансового контролю, вдосконалювалися методи управління державними фінансами;

етап становлення фінансового контролю та міжбюджетних відносин, виникнення міжбюджетного контролю. У радянський період паралельно з вдосконаленням бюджетного процесу починають активно використовуватися методи бюджетного регулювання: розподіл та закріплення доходних джерел та видатків за ланками бюджетної системи, застосування міжбюджетних трансфертів. Складалась та вдосконалювалась система суб’єктів державного фінансового контролю, була сформована методика проведення контрольних заходів;

етап становлення міжбюджетного контролю. З моменту проголошення незалежності України кардинальних змін зазнає фінансова система та система державного управління, певного значення набуває місцеве самоврядування. Як наслідок змінюється система управління фінансами. Повноваження в бюджетно-фінансовій сфері вищих органів державного управління закріплюються у Конституції. Вперше створюються Рахункова палата – орган, який діє від імені парламенту, Державне казначейство та ін. Існування місцевого самоврядування вимагає вдосконалення системи міжбюджетних відносин, правове регулювання якої зазнає змін з прийняттям Бюджетного кодексу України. Низка нормативно-правових актів, які визначають повноваження суб’єктів, до функцій яких належить здійснення фінансового контролю, у своєму сенсі передбачає здійснення міжбюджетного контролю, але міжбюджетні відносини як окрему сферу фінансового контролю не визначає.

2. На сьогодні стан правового регулювання фінансового контролю у сфері міжбюджетних відносин не досконалий, що пояснюється наявністю громіздкої нормативно-правової бази, що врегульовує зазначені стосунки, елементи якої в окремих випадках суперечать один одному. На цей час у державі не існує чітких механізмів здійснення контролю у сфері міжбюджетних відносин, що пов’язано з відсутністю належної уваги до цієї проблеми з боку законодавця.

Виконання заходів з поліпшення державного регулювання у сфері реалізації державної регіональної політики передбачає вдосконалення системи міжбюджетних відносин, які хоч і є тільки одним із важливих напрямів державного регулювання економіки та розвитку регіонів, але без належного механізму їх здійснення досягнути мети державної регіональної політики не можливо.

Правове регулювання фінансового контролю у сфері міжбюджетних відносин має конституційну основу, а подальше вдосконалення механізму фінансового контролю в цій сфері повинно здійснюватися, насамперед, юридичними засобами та відбудовуватися разом з вдосконаленням правового регулювання міжбюджетних відносин – визначенням прав та обов’язків сторін, що беруть участь у цих відносинах як суб’єкти-надавачі та суб’єкти-отримувачі бюджетних коштів, закріпленням їх правового статусу, чіткого визначення відповідальності за результати використання отриманих коштів.

3. Доцільно поділити депресивні території на окремі види, залежно від їх бюджетно-фінансового стану, тобто за критерієм виконання ними своїх бюджетних повноважень:

– дотаційна депресивна територія – адміністративно-територіальна одиниця, значну частину доходів якої складають кошти, що надійшли до її бюджету в результаті міжбюджетної взаємодії з іншими адміністративно-територіальними одиницями (зокрема у вигляді трансфертів);

– депресивна територія – банкрут – адміністративно-територіальна одиниця, бюджет якої, із врахуванням коштів що надійшли до неї у вигляді міжбюджетних трансфертів, відчуває гострий дефіцит та зазначена адміністративно-територіальна одиниця не може забезпечити виконання своїх бюджетних повноважень.

4. Відсутність законодавчого визначення поняття суб’єкта міжбюджетних відносин не дає змоги визначити перелік правопорушень, що скоюються у сфері міжбюджетних відносин, залежно від суб’єкта. Такий недолік, у свою чергу, викликає недоліки в організації діяльності державних органів, що спрямована на виявлення правопорушень у сфері міжбюджетних відносин, усунення заподіяної ними шкоди та запобігання їм. На нашу думку, суб’єкти міжбюджетних відносин – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що беруть участь у міжбюджетних відносинах від імені відповідних адміністративно-територіальних утворень, які вони представляють.

5. Особливості будь-яких видів фінансового контролю містяться в елементах його системи, які обумовлюють специфіку певного виду або підвиду фінансового контролю. До таких елементів належать: коло контролюючих суб’єктів, об’єкт та предмет контролю, його мета, методи здійснення контрольних заходів. Особливості зазначених елементів обумовлюють специфіку певного виду або підвиду фінансового контролю. Сфера застосування контрольних дій має визначальне значення для формування системи контролю, характерних рис окремих її елементів.

6. Міжбюджетний контроль – це система дій органів державної влади та місцевого самоврядування, яка спрямована на об’єктивне планування міжбюджетних відносин, а також на забезпечення дотримання законності та фінансової дисципліни в діяльності, що виникає в межах міжбюджетних відносин між органами державної влади та місцевого самоврядування.

Використання коштів, що були або повинні бути отримані окремими адміністративно-територіальними одиницями в процесі їх міжбюджетної взаємодії, передбачає їх відображення у відповідних рішеннях про місцеві бюджети як видатків таких бюджетів. У свою чергу, надання окремим бюджетам коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів передбачає їх відображення у відповідних рішеннях про місцеві бюджети, у Законі про державний бюджет як видатків цих бюджетів. Тому однією з особливостей міжбюджетного контролю є те, що він здійснюється в напрямку визначення достовірності особливої групи видатків бюджетів всіх рівнів – видатків за рахунок коштів, що надходять до таких бюджетів внаслідок міжбюджетної взаємодії певних адміністративно-територіальних одиниць.

Міжбюджетний контроль може набувати рис фінансово-господарського, оскільки в процесі здійснення він повинен поширюватися на підприємства, установи, організації, які отримували на зворотній чи безповоротній основі від суб’єктів міжбюджетних відносин кошти, що надійшли до останніх у процесі реалізації механізму міжбюджетних відносин.

7. Об’єктом фінансового контролю не можуть бути фізичні чи юридичні особи, тому що контролю підлягають дії вказаних суб’єктів, які пов’язані з їх фінансовою діяльністю. А саме, у контрольних правовідносинах такі особи є підконтрольними суб’єктами. Об’єктом фінансового контролю є конкретні дії підконтрольних суб’єктів, що безпосередньо пов’язані з їх фінансовою діяльністю. Суб’єкт міжбюджетних відносин здійснює фінансову діяльність у різноманітних формах, кожна з яких може бути об’єктом контролю з боку того чи іншого контролюючого суб’єкта, але об’єктом міжбюджетного контролю є фінансова діяльність, що виникає в межах міжбюджетної взаємодії адміністративно-територіальних одиниць. Визначення таких меж потрібно для досягнення найбільшої раціональності та ефективності контрольних заходів, що здійснюється уповноваженими органами.

Об’єкт міжбюджетного контролю – це діяльність суб’єктів міжбюджетних відносин, яка спрямована на розподіл та використання коштів, що були отримані в межах міжбюджетних відносин. Суб’єкти міжбюджетних відносин у фінансово-контрольних правовідносинах виступають як підконтрольні суб’єкти.

Предмет контролю – більш вузька категорія, змістом якої є конкретні показники діяльності підконтрольних суб’єктів або матеріальні чи нематеріальні речі, з якими, перш за все, пов’язана діяльність підконтрольних суб’єктів. Відображенням таких показників діяльності або матеріальних, чи нематеріальних речей у деяких випадках можуть бути окремі матеріальні носії, що відображають інформацію щодо вказаних уявлень.

Необхідна інформація, яка при складанні проектів місцевих бюджетів повинна надаватися Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад Міністерству фінансів України – для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників; Верховній раді України – для перевірки достовірності цих розрахунків виступає предметом міжбюджетного контролю. У свою чергу, діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад під час розробки, складання, а потім і подання необхідної інформації Міністерству фінансів України для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників є об’єктом міжбюджетного контролю.

8. У визначенні об’єкта бюджетного контролю, що дається у проекті Закону України „Про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення”, йдеться як про об’єкт, так і про предмет такого контролю, що є недоліком цього визначення.

9. У випадках подальшого розподілу отриманих у процесі міжбюджетної взаємодії коштів між відповідними бюджетами бюджетний контроль з боку органу, що здійснює такий розподіл, повинен набувати всіх рис міжбюджетного контролю. Таким чином, об’єкт та предмет міжбюджетного контролю поетапно трансформуються в об’єкт та предмет бюджетного контролю, які, у свою чергу, у випадках подальшої міжбюджетної взаємодії, трансформуються в об’єкт та предмет міжбюджетного контролю.

10. Кошти, які були акумульовані у бюджеті однієї адміністративно-територіальної одиниці та передані у вигляді міжбюджетних трансфертів до бюджету іншої адміністративно-територіальної одиниці, будуть використовуватись останньою. Але право на здійснення контролю за коштами, що надійшли у вигляді міжбюджетного трансферту, повинен мати не тільки орган, який його отримав, але й орган, що надав цей міжбюджетний трансферт. У такому випадку об’єктом міжбюджетного контролю будуть відносини, що виникають у адміністративно-територіальної одиниці під час використання коштів, що були отримані у вигляді міжбюджетного трансферту, і саме такі кошти будуть предметом міжбюджетного контролю. Право органу, який надає субвенції, контролювати їх використання повинно розповсюджуватись і на інші види міжбюджетних трансфертів.

11. Рахункова палата є органом, до повноважень якої належить здійснення міжбюджетного контролю. Відносини, що складаються під час використання суб’єктами міжбюджетних відносин коштів міжбюджетних трансфертів, які належать до видатків Державного бюджету України, є об’єктом міжбюджетного контролю з боку Рахункової палати. Визнання Рахункової палати вищим органом державного фінансового контролю повинно потягнути за собою законодавче наділення її відповідними повноваженнями з координації дій державних органів фінансового контролю та постановки окремих завдань перед ними. Такі завдання повинні передбачати здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету, що надходять до адміністративно-територіальних одиниць у результаті їх міжбюджетної взаємодії.

12. Органи Державного казначейства України беруть участь у всіх напрямках міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів: здійснюють нарахування до відповідних бюджетів регулюючих доходів, перераховують кошти міжбюджетних трансфертів. Особливістю Державного казначейства України як суб’єкта міжбюджетного контролю є те, що воно є основним контролюючим органом у сфері зарахування надходжень від регулюючих доходів до бюджетів суб’єктів міжбюджетних відносин, тобто здійснює поточний міжбюджетний контроль. Здійснення контролю за використанням адміністративно-територіальними одиницями коштів міжбюджетних трансфертів передбачає перевірку дотримання цільового призначення витрачання таких коштів.

13. Здійснення міжбюджетного контролю потребує в багатьох випадках певної взаємодії контролюючих суб’єктів, під час якої органи Державного казначейства України здійснюють поточний міжбюджетний контроль – перевірку відповідності витрат коштів міжбюджетного трансферту затвердженим показникам певного бюджету за обсягами та спрямованістю, а органи державної контрольно-ревізійної служби здійснюють наступний фінансовий контроль, для визначення фактичного використання коштів міжбюджетних трансфертів. Координацію таких контрольних заходів потрібно покласти на Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи.

14. Аналіз контрольних повноважень органів, що здійснюють міжбюджетний контроль дозволяє запропонувати таку класифікацію цих органів:

а) за критерієм охоплення контрольними заходами фінансової діяльності, пов’язаної зі здійсненням міжбюджетних відносин:

загальнодержавні суб’єкти міжбюджетного контролю: Верховна Рада України, Рахункова палата, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України;

місцеві суб’єкти міжбюджетного контролю: Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад.

б) за критерієм змісту повноважень:

суб’єкти, що здійснюють міжбюджетний контроль поряд з іншими функціями: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад;

суб’єкти, для яких здійснення міжбюджетного контролю є основною функцією: Рахункова палата, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України.

15. Міжбюджетний контроль присутній на всіх стадіях бюджетного процесу та здійснюється у попередній, поточній та наступній формах.

16. Міжбюджетному контролю більш властиві способи документального контролю. Але методи документального контролю у сфері міжбюджетних відносин доцільно використовувати поряд з методами фактичного контролю, що передбачає визначену взаємодію суб’єктів міжбюджетного контролю.

17. У сфері міжбюджетних відносин обстеження як метод міжбюджетного контролю доцільно застосовувати для з’ясування стану об’єкта (установи, організації та ін.), який потребує бюджетного фінансування, для визначення доцільності та перспектив його фінансування, потрібних для цього обсягу коштів, результатів, що можуть очікуватися від заходів з фінансування такого об’єкта.

Доцільно застосування обстеження як метод міжбюджетного контролю у формі попереднього контролю Міністерством фінансів України та місцевими фінансовими органами для з’ясування стану об’єкта, який потребує бюджетного фінансування, оскільки ці суб’єкти безпосередньо розробляють проекти бюджетів.

18. Аналіз як метод міжбюджетного контролю – це система заходів, що спрямовані на визначення ефективності організації та здійснення міжбюджетних відносин, доцільності реалізації та розвитку їх окремих напрямків, виявлення перешкод їх здійсненню та шляхів їх подолання. Суттєвою особливістю аналізу є те, що його здійснення передбачає отримання інформації про об’єкт аналізу з певних джерел для з’ясування окремих аспектів його функціонування. За критерієм змісту методи аналізу можна класифікувати на:

1) аналіз нормативно-правових актів, що регулюють поточні бюджетні, у тому числі міжбюджетні відносини. При цьому визначається законність нормативно-правових актів, тобто відповідність чинному бюджетному законодавству; їх раціональність, тобто відповідність показникам закону про Державний бюджет України, рішенням про місцеві бюджети, які щорічно затверджуються; доцільність їх дії – визначення ефективності заходів, застосування яких передбачено певним нормативно-правовим актом;

2) аналіз функціонування об’єкта міжбюджетного контролю – визначення ефективності діючого порядку використання адміністративно-територіальними одиницями коштів, що надходять до них у результаті їх міжбюджетної взаємодії, визначення причин і умов скоєння бюджетних правопорушень у процесі існування міжбюджетних відносин;

3) аналіз діяльності підконтрольного суб’єкта – визначення законності та ефективності участі певної адміністративно-територіальної одиниці у міжбюджетних відносинах.

Аналіз може здійснюватися як ґрунтуючись на матеріалах статистичної, бухгалтерської та іншої звітності, так і на результатах ревізій, перевірок, інших контрольних заходах.

19. Першочерговими умовами недотримання суб’єктами міжбюджетних відносин фінансової дисципліни та вчинення правопорушень у сфері міжбюджетних відносин є недоліки правового регулювання основних елементів реалізації міжбюджетних відносин, а саме: розмежування доходних джерел та видатків за окремими ланками бюджетної системи, міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів через застосуван
Список використаних джерел



Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. – Х.: „Одиссей”, 2004. – 880с.

Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.

Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.

Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: „Статут”, 1999. – 712 с.

Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2000. – 288 с.

Алисов Е.А. Финансовое право. Учебное пособие. – Х: фирма „Эспада”, 1999. – 240 с.

Андреев В. Виды финансового контроля за предпринимательской деятельностью // Российская Юстиция. – 1998. – № 10. – С. 13 – 14.

Андреев И.А. Финансовый контроль в СССР. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1974. – 197 с.

Андрущенко В.Л., Федоров В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К.: Заповіт, 1995. – 108 с.

Анисимов А.А. Финансовый контроль в капиталистических странах. – М.: Финансы. 1966. – 99 с.

Антоньева А.П. Реформа міжбюджетних відносин як фактор підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. – Київ: НУТУ КПІ, 2001. – С. 302 – 305.

Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977. – 440с.

Бандурка О.М., Гетьманець О.П. Бюджетне право України: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 152 с.

Бежаев О.Г. Межбюджетные отношения: теория и практика реформирования / Под ред. д.э.н. М.А. Яхьева.– М.: Экзамен, 2001.– 128 с.

Белобжецкий