Реферат: Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення

№ 15 (364) 12-16 грудня 2011 року


ДЕВ'ЯТА СЕСІЯ

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ШОСТОГО СКЛИКАННЯ


парламентські слухання 1

У ПАРЛАМЕНТСЬКИХ КОМІТЕТАХ 7

ЗАХОДИ ЗА УЧАСТЮ КЕРІВНИЦТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 38

ПРИВІТАННЯ 61



парламентські слухання
14 грудня у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: "Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення.

У парламентських слуханнях взяли участь народні депутати, представники органів виконавчої влади, Національної академії наук і галузевих академій наук, провідні вчені, освітяни та фахівці, представники приватних компаній, які займаються IТ-бізнесом.

Відкриваючи слухання, Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк наголосив на перспективності і важливості розвитку в Україні індустрії програмного забезпечення "особливо у майбутньому і тим більше навіть у недалекому майбутньому. ІТ-технології розвиваються у всьому світі, у тому числі у нашій державі, надзвичайно прискореними темпами і все більше і більше завойовують собі місця в економіці держави, виходячи на інші сфери".

Він зазначив, що за даними Державної служби статистики у нас вже на сьогодні працює більше 3 тисяч, майже 3 тисячі 200 підприємств, у яких зайнято 215 тисяч людей, у тому числі 40 тисяч із них - це висококваліфіковані спеціалісти, котрі займаються безпосередньо IT-технологіями. Водночас, у нас біля 2 тисяч різних організацій, копаній також займаються розробкою проблеми програмної індустрії. Ці підприємства і компанії щорічно виробляють сьогодні продукції вже на суму більше 12 мільярдів гривень на рік. В тому числі, із цієї продукції, що виробляється на суму 12 мільярдів гривень щорічно, 9,5 мільярдів гривень продукції іде на експорт. Таким чином, ми завойовуємо своє місце в європейському світі не тільки сировиною, а й тим, чого прагне кожна цивілізована, розвинута держава, насамперед високотехнологічними, високонауковими технологіями.

За словами А.Мартинюка, відповідно зростають інвестиції у цю сферу. За даними статистики, якщо у 2010 році порівняно з 2009 роком обсяги інвестицій у цю галузь зросли десь приблизно на 70 відсотків, то лише за перше півріччя 2011 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року уже ці інвестиції збільшилися більше ніж в 2,5 рази.

Перший заступник Голови Верховної Ради звернув також увагу присутніх на важливість вирішення питання щодо кадрів, які мають працювати у зазначеній сфері, а також звернувся до виступаючих з проханням "зосередити увагу на тому, що залежить безпосередньо від Верховної Ради. А Верховна Рада, я вам нагадую, це вищий законодавчий орган. Тобто від Верховної Ради, від ваших рекомендацій, від того, що ми порадимо, порекомендуємо для парламентаріїв, буде залежати законодавче забезпечення розвитку цієї проблеми".

На думку спеціалістів, підкреслив він, потрібно було б у цій сфері в законодавчому забезпеченні зробити два кроки. Один із них полягає в тому, щоб привести і прийняти закон про економічний експеримент і підтримку розвитку програмного забезпечення розвитку цієї індустрії. І, відповідно, внести необхідні зміни до Податкового кодексу, щоб простимулювати розвиток цієї перспективної сфери.

А.Мартинюк звернув увагу і на те, що, у зв'язку з розглядом саме такого питання, сайт Верховної Ради сьогодні веде трансляцію з парламентських слухань в режимі он-лайн, відповідно йде пряма трансляція на каналах "Рада" і Першому національному каналі.

Голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко підкреслив, що український ринок програмного забезпечення - це галузь, яка має рекордні темпи зростання. Навіть у післякризовий час у 2009 році було зростання на рівні 32 відсотків, десятий рік - 40 відсотків. І в цьому році за перше півріччя зростання більше, ніж 40 відсотків порівняно з десятим роком, очікуємо за результатами року не менше 40 відсотків.

За його словами, в Україні існують всі необхідні передумови для більш повної реалізації потенціалу індустрії програмного забезпечення: традиційно сильна фундаментальна математична база в системі вітчизняної освіти; позитивні результати діяльності українських компаній на міжнародному ринку програмного забезпечення та ІТ-сорсингу; фундаментальні наукові досягнення у сфері інформатики; системного аналізу; моделювання та програмування. "Ми часто говоримо, це, дійсно, є фактично не просто ритуальні такі слова, а це є та цінність, яку повинні конвертувати в наші успіхи. Якщо ми в Україні мали і маємо школу Глушкова, це означає, що Україна повинна залишатися в світових лідерах в цьому напрямку", - наголосив В.Семиноженко.

Він зазначив, що головна проблема, яку можна вирішити в стінах Верховної Ради, це удосконалити наше законодавство, яке б не тільки дало поштовх розвитку індустрії програмного продукту, а легалізувало би цю сферу як в інтересах держави, так і в інтересах будь-якої компанії, яка працює, і будь-якого співробітника, який працює в цій компанії.

За результатами досліджень, зауважив В.Семиноженко, Україна входить до п'ятірки світових лідерів за обсягами експорту програмними продуктами, поступаючись Індії, Китаю, Росії та випереджаючи Бразилію. Але, на думку незалежних експертів, українська ІТ-сфера буде лідирувати в переліку найбільш перспективних галузей економіки протягом найближчого десятиліття і свідченням цього є і значення цих парламентських слухань, які фактично окреслюють всі ті завдання, які ми спільно повинні вирішити протягом найближчих 5-10 років.

Серед чинників, які стримують розвиток галузі, він перш за все назвав суттєві недоліки в податковій та інвестиційній політиці. "Якщо інші країни, які зацікавлені в лідерстві на ринку високих технологій, зменшують податковий тиск на ІT-бізнес, то ми, на жаль, не пішли, якщо так дуже м'яко сказати, цим шляхом, поки. В результаті неузгоджених дій різних відомств, ми пам'ятаємо, що 19 травня 2011 року, коли вносились зміни до Податкового кодексу України та затвердження ставок ввізного експортного мита на деякі види зернових культур пройшли і зміни до нашої культури, ІT-культури. Не будемо досліджувати цей випадок, але абсолютно є чіткі заяви, не тільки бажання, депутатського корпусу, ініціативних груп, ІT-спільноти, є абсолютно чітка позиція уряду, що ми будемо відновлювати те, що випадково, на жаль, втрачено було в той день", - підкреслив В.Семиноженко.

За його словами, високий рівень обов'язкових відрахувань у соціальні фонди та податкові навантаження при значній частині витрат на оплату праці, а оплата праці повинна бути міжнародного рівня, якщо ні, то ніхто не буде працювати в наших компаніях, а буде працювати тільки в іноземних компаніях, гальмують ведення легального бізнесу на міжнародному ринку, на українському ринку, конкурентний тиск на якому є дуже високим.

Одним з вагомих кроків, зроблених останнім часом у цьому напрямі, зауважив В.Семиноженко, стало розроблення законопроектів про економічний експеримент щодо створення сприятливих умов для розвитку в Україні індустрії програмної продукції та про внесення змін до Податкового кодексу України щодо економічного експерименту стосовно створення в Україні індустрії програмної продукції, які спрямовані на вирішення актуальних питань законодавчого врегулювання розвитку індустрії програмного забезпечення.

Він звернув увагу на стан забезпечення органів державної влади ліцензійним програмним забезпеченням, забезпеченням з відкритим кодом, а також на те, що уряд прийняв Державну цільову програму, яка вже оприлюднена, на 2012-2015 роки. Програма спрямована на створення умов для використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом, з урахуванням його функціональних можливостей, що дозволяє забезпечити оптимізацію витрат бюджетних коштів та досягти успіху в розв'язанні проблеми використання неліцензійного програмного забезпечення. Її реалізація дозволить зменшити відсотків на 80, це як мінімум, навантаження на державний бюджет.

На завершення В.Семиноженко наголосив, що індустрія програмного забезпечення є одним із найбільш динамічно зростаючих секторів національної економіки, збереження високих темпів зростання в цій сфері позитивно впливатиме на структуру національної економіки, динаміки розвитку ринку праці, бюджетне наповнення і торгівельний баланс. Зростання конкуренції на міжнародних ринках програмного забезпечення - це цілеспрямована політика країн-конкурентів України щодо зниження зайвих податкових навантажень в IT-секторі - загрожує втратою ринків для українських компаній. Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку індустрії програмного забезпечення на період до 2015 року, прискорити прийняття законів, за реєстраційними номерами 8267 і 8268, активізувати розвиток електронних секторів економіки: електронна торгівля, електронний банкінг, електронна біржа, тощо.

Голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Максим Луцький зазначив, що сьогодні індустрія інформаційних технологій як реальна галузь світової економіки забезпечує роботою близько 9 мільйонів високооплачуваних кваліфікованих фахівців.

Проте галузь українського програмного забезпечення у тому вигляді, якому вона є зараз, сформована стихійно, за практичної відсутності державної підтримки.

За статистичними даними, в Україні працює на цьому ринку майже 2 тисячі компаній. При цьому їхній річний валовий дохід складає близько 12 мільярдів гривень, середній приріст доходів - близько 30-40 відсотків. Кількість персоналу, зайнятого в ІТ-індустрії, коливається від 150 до 200 тисяч осіб.

Розуміючи всю важливість інформатизації, розвитку модернізаційного потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій для держави і суспільства Верховною Радою ще в 1998 році ухвалено два основоположних закони в галузі інформатизації: "Про Концепцію Національної програми інформатизації" та "Про Національну програму інформатизації".

У 2007 році прийнято Закон "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", де чітко визначено, що розвиток інформаційного суспільства та необхідність впровадження новітніх інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним з пріоритетних напрямків державної політики, у вересні 2010 року прийнято Закон "Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки", а у вересні 2011 року - Закон "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні".

На реалізацію цих законів Кабінетом Міністрів України визначені пріоритетні напрямки щодо розвитку індустрії програмного забезпечення, які сформовані в Постанові "Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямків наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року". Серед них: інформаційні та інформаційно-аналітичні технології, суперкомп'ютерні програмні технічні засоби, grid- та cloud-технології, технологічні та засоби розробки програмних продуктів і систем, технології та засоби математичного моделювання оптимізації та системного аналізу розв'язання надскладних завдань державного значення, технології та індустріальні засоби електронного урядування, системи підтримки прийняття рішень, ситуаційні центри.

У вересні цього року урядом України затверджено Державну програму розвитку внутрішнього виробництва, згідно якої передбачено розробити державну цільову програму технології виробництва програмного забезпечення на довгострокову період: до 2030 року.

Однак, зазначив М.Луцький, як свідчить досвід контрольної діяльності парламенту та його комітетів, у державі існує значна невідповідність між задекларованою і здійснюваною політикою. У Законі України "Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки" зазначено, що обсяги коштів, що спрямовуються на реалізацію кожного з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, щорічно визначається законом про Державний бюджет. Однак в Державному бюджеті попередніх років ці кошти передбачені не були. Лише у цьому році вперше буде передбачено на 2012 рік 137 мільйонів гривень.

З цього приводу викликає тривогу внесення до парламенту пропозиції про ліквідацію загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукоємних технологій та реалізація Закону "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 роки".

Серед проблем, які впливають на розвиток ІТ-сектору, М.Луцький виокремив питання: правового регулювання, яке має полягати, окрім законодавчого закріплення пріоритетних напрямків державної політики у даній сфері, ще і в стандартизації діяльності даної індустрії; кадрового та інвестиційного забезпечення; інноваційного розвитку; попиту, що відображає як внутрішню так і зовнішню затребуваність ІТ-продукції.

Голова Комітету наголосив, що проблеми, пов'язані з побудовою інформаційного суспільства мають розв'язуватися комплексно. Для цього на державному рівні має бути сформована Національна, обґрунтована стратегія розвитку індустрії і програмного забезпечення, в якій потрібно передбачити механізм підтримки та державного стимулювання не самої індустрії, а її розвитку. Він підкреслив, що успіх у створенні потужної індустрії програмного забезпечення може бути досягнуто лише при ефективній взаємодії держави, науки і бізнесу.

Перший заступник міністра освіти, науки, молоді та спорту Євген Суліма підкреслив, що освітня галузь є не тільки активним користувачем програмних продуктів, освіта сьогодні фактично є опорою програмної індустрії, яка має чотири реперні точки: є величезним ринком збуту програмної продукції; створює умови для розробок програмних продуктів у навчальних закладах; готує спеціалістів для програмної індустрії;в освіті також виконуються розробки наукового та навчально-методичного забезпечення підготовки спеціалістів програмної індустрії.

Віце-президент Національної академії наук України, академік НАНУ А.Загородній зауважив, що у порівнянні з іншими країнами, Україна з точки зору розвитку індустрії програмного забезпечення далеко не в лідерах. Більше того, навіть з існуючими темпами зростання держава приречена на відставання. І головною підставою для такого песимістичного прогнозу є те, що в державі так і не була до кінця сформована комплексна і цілісна політика розвитку галузі. На його думку, по-суті на цю галузь механічно розповсюджена модель, що використовується для матеріального виробництва, що є некоректним і не тільки стримує розвиток інформатизації, але і призводить до серйозних негативних наслідків, як то: відтік кваліфікованих спеціалістів за кордон, перехід на нелегальні умови роботи, високий рівень піратства тощо.

Він проінформував присутніх, що з метою розвитку та зміцнення індустріальної комп'ютерної інфраструктури держави науковцями і спеціалістами національної академії наук України та Міністерства освіти науки, молоді та спорту в рамках відповідної державної цільової програми створюється українська національна грід-інфраструктура - це мережа суперкомп'ютерних комплексів, об'єднаних високошвидкісними оптоволоконними каналами передачі даних, яка призначена для колективного використання інтегрованого ресурсу. На сьогодні вона об'єднує більше 50 наукових та освітніх установ, і вже ефективно використовується для фундаментальних і прикладних досліджень у найрізноманітніших галузях. Система є складовою європейської грід-інфраструктури, вона відкриває всі перспективи для розширення міжнародної співпраці.

Доповідач підкреслив, що індустрія програмного забезпечення знаходиться на початковій стадії розвитку, тому вкрай необхідно на державному рівні розробити цілісний план заходів щодо вирішення основних питань, які стоять перед галуззю. НАН України готова взяти активну участь у формуванні та виконанні такого плану.

Виступаючі також зазначали, що роль і значення програмного забезпечення в комп'ютерному світі можна сміло порівняти із роллю і значенням людської мови в людському суспільстві. Зникне мова і суспільство розсиплеться на окремих індивідуумів, пов'язаних між собою хіба що біологічно. Так само зникнуть програмні засоби і всі комп'ютерні системи перетворяться на купу металобрухту. Програмне забезпечення є носієм самосвідомості системи мереж, їхнім інтелектуальним складником.

Підкреслювалося, що при підготовці державних програм і законодавчих актів необхідно провести аналіз структури виробництва програмного забезпечення, його техніко-економічних, організаційних, науково-технічних, кадрових аспектів, а також динаміки розвитку.

Зверталася також увага на проблеми піратства. Зауважувалося, що проблеми піратства стосуються правової, технічної та економічної сфери неліцензійного програмного забезпечення. На думку виступаючих, саме від обґрунтування методики визначення збитків і компенсації завданої шкоди, оцінки вартості програм, тощо, залежить гострота прийняття управлінських рішень з позицій державних органів в напрямі зниження рівня використання піратських програмних забезпечень в Україні.

Учасники засідання зазначали, що настійно необхідною для нашої держави на сьогодні є розроблення базового, загальнонаціонального, стратегічного програмного документу, що визначає основні цілі, напрями, шляхи та механізми формування і реалізації державної політики щодо побудови інформаційного суспільства в Україні.

Завершуючи парламентські слухання, Перший заступник Голови Верховної Ради України звернув увагу, зокрема, на проблему піратства. Він зазначив, що десь відсотків 70 програмного забезпечення у нас не відповідає тому, що називається "одержано законним шляхом". "Чим більший заслін ми поставимо піратству, чим більше працюватиме наше законодавство і виконуватиметься у цьому напрямку, тим більше і ширше поле діяльності для тих, хто займається програмним забезпеченням, і більше буде можливості це робити.

А.Мартинюк наголосив, що "нам треба буде думати як посилити відповідальність за цю сферу. Я знаю, що виконавча влада робить і останнім часом особливо робить немало зусиль для того, щоб дійсно цю прогалину якимось чином ліквідувати і дати можливість нашому національному продукту інформаційному заповнити те, що заповнює в основному виробництво інших компаній, хоча вони і всесвітньо відомі. Але чому гріха таїти, ті, хто розробляв і розробляє ці інформаційні технології, це вчорашні наші випускники, це вчорашні наші викладачі, це вчорашні наші професори, які на жаль, не змогли знайти застосування своєму таланту тут і їх, із задоволенням, "купили", "підкупили" зарубіжні фірми. І ми допомагаємо всьому світу, забуваючи про свою національну гордість, про те, що треба дбати і про економіку, особливо про таку галузь, як ІТ-технології українського виробництва".

Другою проблемою, яка також є досить актуальною для нашої держави, А.Мартинюк назвав зв'язок між наукою і прикладним виробництвом, між студентством і вищою школою.

На завершення головуючий подякував учасникам парламентських слухань "за досить продуктивну, високоінтелектуальну розмову".

* * *
^ У ПАРЛАМЕНТСЬКИХ КОМІТЕТАХ
Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією провів "круглий стіл" на тему: "Здійснення Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції - оцінка громадянського суспільства".

Відкриваючи засідання, голова Комітету Валерій Бевз, зокрема, зазначив, що "тільки за участю широкого загалу громадськості ми зможемо досягти конкретних, практичних результатів у загальнодержавній справі - справі запобігання протидії корупції".

Він нагадав присутнім, що положення оновленого вітчизняного антикорупційного законодавства введено в дію з 1 липня поточного року, а визначені Законом "Про засади запобігання і протидії корупції" вимоги щодо фінансового контролю суб'єктів публічної служби вводяться в дію з 1 січня наступного року. Однак, Комітет вважає, що часу для роздумів немає. "Тому саме найближчим часом необхідно завершити налаштування загальнодержавного механізму, який має включати в себе ресурси усіх, без виключення, органів державної влади і місцевого самоврядування", - наголосив В.Бевз.

Заступник директора Представництва Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй Елена Панова в своєму виступі зазначила, що реалізація Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції - це складний, багатогранний процес. Він вимагає створення відповідних національних інструментів, розповсюдження відповідної інформації про дотримання конвенції де-юре і де-факто. За її словами, системи ООН, включаючи Програму розвитку, надають і надавали державам допомогу у боротьбі з корупцією.

Е.Панова відзначила те, що Україна була однією з перших держав у Європі і в зоні СНД, яка пройшла самооцінку відповідності до конвенції у 2010 році. Україна також належить до тих чотирнадцяти урядів, які підписали міжурядову ініціативу партнерства на Генеральній асамблеї ООН.

Заступник директора Департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя Міністерства юстиції України Роберт Сіверс зазначив, що кримінальна відповідальність за низку передбачених Конвенцією правопорушень вже була передбачена Кримінальним кодексом України до ратифікації конвенції. Це, зокрема, зловживання службовим становищем, одержання та давання хабара в публічному секторі, привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання, а також легалізація коштів, одержаних злочинним шляхом, та злочини проти правосуддя.

Водночас, цього було недостатньо, вважає Р.Сіверс, оскільки низка діянь не була криміналізована на момент ратифікації конвенції. Саме Верховною Радою було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо відповідальності за корупційні правопорушення)". Він йшов в пакеті з законом базовим, і з набранням чинності більшість положень глави третьої Конвенції, яка стосується криміналізації, була повністю або більшою мірою виконана нашою державою. Зокрема, законом було приведено у відповідність до конвенції перелік службових осіб, які є суб'єктами відповідальності за злочини у сфері службової діяльності. До них віднесено було посадових осіб іноземних держав та міжнародних організацій. Більш широкого трактування набуло поняття активного хабарництва, його визначили в якості окремого складу злочину, і, таким чином, криміналізованим виявилося не лише давання, а й пропозиція хабара.

Відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, включаючи і норми Конвенції, держава повинна приділяти увагу питанням подолання корупції не лише в публічному секторі, а й у приватному. Таким чином, зазначив доповідач, підкреслено важливість забезпечення доброчесності при здійсненні економічної, фінансової та комерційної діяльності. За його словами, саме тому у Кримінальному кодексі було диференційована кримінальна відповідальність за корупційну діяльність у приватному секторі.

Крім цього, було запроваджено кримінальну відповідальність за активне та пасивне хабарництво за участю таких осіб. І з урахуванням особливостей, які існують в нашій державі, щодо системи надання публічних послуг, окремо було криміналізовано діяння осіб, які надають такі послуги. Йдеться про аудиторів, нотаріусів, оцінювачів і третейських суддів та інших осіб.

За слова урядового експерта, є певна кількість питань, які залишилися неврегульованими навіть після прийняття закону. Так, сьогодні залишається невирішеним питання відповідальності юридичних осіб, в процесі імплементації перебуває питання арешт та конфіскація не лише прямих, але і конвертованих доходів від корупційної діяльності, а також майна, обладнання, які використовувалися як знаряддя чи засоби вчинення злочину. Йдеться про законопроект, який знаходиться на розгляді Верховної Ради - про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу щодо вдосконалення процедури здійснення конфіскації.

Р.Сіверс констатував, що Україна на 90 відсотків імплементувала положення Конвенції ООН проти корупції. Більшість з тих положень, які не були імплементовані в національне законодавство, за його словами, носять факультативний характер, а отже не є обов'язковими для імплементації, а є обов'язковим лише розгляд цих питань законодавчим органом.

На думку учасників "круглого столу", одним із заходів боротьби з корупцією є посилення прозорості, підзвітності державних структур, правовий захист громадян, просвітницька робота з населенням, сприяння залученню населення до процесів прийняття рішень, виховання молоді у дусі неприйняття корупції та дотримання прав і свобод людини і громадянина у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Також для успішного використання заходів боротьби з корупцією необхідна взаємодія та підтримка суспільства. Міжнародний досвід робить наголос на тому, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є головною передумовою подолання корупції. Тому запорука реалізації антикорупційної політики - це участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції, вважають учасники заходу.

На засіданні йшлося й про те, що в частині реалізації Конвенції ООН проти корупції необхідно: органам державної влади і місцевого самоврядування розробити таку систему взаємодії громадськості з органами влади в сфері боротьби з корупцією, яка буде виконуватися на практиці; активніше залучати інститути громадянського суспільства до участі у нормотворчій діяльності як на державному, так і на місцевому рівні.

* * *


Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до Додатку до Закону "Про засади запобігання і протидії корупції" (щодо розміру разових витрат (вкладів/внесків), що підлягають декларуванню).

Проектом (реєстр. №9114) пропонується внести зміни до пункту 11 Примітки Додатку до Закону "Про засади запобігання і протидії корупції", якою встановлюється форма декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Передбачається, що поле "сума витрат (грн.) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування" у позиціях 23-28, 35-39 і поле "усього" у позиціях 46, 48, 50, 56 та 59 Декларації буде заповнюватися декларантами, якщо разова витрата (вклад/внесок) по кожній із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 15 тисяч гривень.

На думку членів Комітету, реалізація положень законопроекту сприятиме удосконаленню державної політики у сфері боротьби з корупцією, значно зменшить корумпованість влади, забезпечить її прозорість та відповідальність.

* * *

Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики рекомендує Верховній Раді прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо благоустрою населених пунктів.

Проектом (реєстр. №9381) пропонується надати Кабінету Міністрів та центральному органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства повноваження приймати підзаконні акти щодо сфери благоустрою населених пунктів, зокрема, нормативно-правові акти стосовно інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою.

Крім цього, пропонується внести зміни до Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою врахування можливості прийняття виконавчими органами сільських, селищних, міських рад рішень про організацію майданчиків для паркування, а також до Закону "Про здійснення державних закупівель" - щодо вдосконалення процедури закупівель робіт з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів.

Як зазначалося на засіданні Комітету, внесення змін зумовлено необхідністю приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства (зокрема, до законів "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про відходи"), усунення суперечностей і врахування особливостей утримання об'єктів благоустрою та їх окремих елементів. Зокрема, передбачається також уточнити: повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів; вимоги щодо утворення підприємств для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності; порядок видачі дозволу на виконання земляних, монтажних і ремонтних робіт на об'єктах благоустрою; обов'язки власників та балансоутримувачів об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі населених пунктів; вимоги щодо утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів.

Члени Комітету підтримали законопроект, прийняття якого, на їхню думку, дозволить підвищити якість та ефективність заходів з утримання об'єктів благоустрою, загальний рівень благоустрою населених пунктів України, врегулювати питання утримання домашніх тварин тощо.

* * *

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підтримує проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо плати за надання в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення).

На засіданні Комітету зазначалося, що проект (реєстр. №9461) спрямований на збільшення доходів бюджетів місцевого самоврядування шляхом виключення зі складу доходів обласних бюджетів плати за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та включення цієї плати до складу доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Члени Комітету акцентували увагу на тому, що до водних об'єктів загальнодержавного значення, відповідно до статті 5 Водного кодексу України, відносяться, зокрема, поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків. За експертними оцінками, з понад 66 тисяч річок України, лише близько 2 відсотків відносяться до водних об'єктів місцевого значення.

Водночас, відповідно до статті 51 Водного кодексу України орендодавцями ставків, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення є місцеві державні адміністрації, тому і плата за надані в оренду водні об'єкти надходить до бюджету орендодавця.

На думку народних депутатів, наближення надходження плати за оренду водних об'єктів до місця розташування цих об'єктів є виправданим і посилить відповідальність органів місцевого самоврядування за дотримання природоохоронного законодавства та утримання ставків, що надаються в оренду, у належному стані.

Комітет також вважає за доцільне визначити, що кошти, отримані за надання у оренду ставків мають використовуватися на реалізацію природоохоронних заходів.

* * *

Комітет з питань економічної політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо спрощення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

На засіданні Комітету зазначалося, що проект (реєстр. №9372) спрямований на вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зокрема, передбачається можливість подання документів на державну реєстрацію прав як у паперовій, так і в електронній формі. Пропонується також запровадження надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як органами державної реєстрації прав, так і нотаріусами. Передбачена й можливість отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особам, які мають речові права на чуже нерухоме майно, а також інформації про наявність іпотеки та обтяжень речових прав на нерухоме майно. Законопроект містить положення про звільнення фізичних та юридичних осіб від сплати державного мита при проведенні державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 1 січня 2012 року. Визначено і порядок взаємодії органів державної реєстрації прав з органами державної виконавчої служби та нотаріусами.

Члени Комітету вважають, що реалізація положень проекту сприятиме, зокрема, належному захисту речових прав фізичних та юридичних осіб на нерухоме майно, гарантованих Конституцією України, сприятиме нормалізації роботи ринку нерухомого майна тощо.

* * *

Комітет з питань економічної політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення державних закупівель.

Проектом (реєстр. №9451) шляхом внесення змін до законів "Про здійснення державних закупівель" та "Про наукову і науково-технічну діяльність" пропонується запровадити процедуру закупівлі в одного учасника для закупівлі послуги з виконання науково-дослідних, науково-технічних та дослідно-конструкторських робіт, що пройшли конкурсний відбір в установленому Кабінетом Міністрів порядку.

На засіданні Комітету зазначалося, що закупівля послуг з виконання наукових робіт в одного учасника відбуватиметься виключно після проведення відкритих конкурсів з відбору тематик таких робіт, що сприятиме формуванню нових творчих колективів та підтримці найбільш перспективних наукових робіт.

* * *

Комітет з питань економічної політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про Державну програму приватизації.

У проекті Державної програми приватизації (реєстр. №9509) пропонується визначити мету програми, шляхи та способи її досягнення, заходи з реалізації мети тощо.

На засіданні Комітету зазначалося, що Програма спрямована на: забезпечення високих темпів приватизації державних об'єктів, щодо яких не встановлено заборону та обмеження на приватизацію і які є надлишковими для виконання державою своїх функцій, не користуються попитом у покупців, є збитковими та малорентабельними; застосування індивідуальних засад приватизації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; сприяння масовому залученню до приватизації земельних ділянок, на яких розташовані державні об'єкти, які підлягають приватизації; скорочення обмежень щодо приватизації державних об'єктів за умови, що зазначене негативно не вплине на виконання державою своїх функцій, а також не створить небезпеки для соціально-економічних та екологічних умов життєдіяльності суспільства; залучення до приватизації інвесторів, заінтересованих у довгостроковому розвитку підприємств після приватизації; підвищення рівня привабливості приватизації для інвесторів, формування позитивного іміджу приватизації в Україні та світі.

* * *

Комітет з питань економічної політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2011-2014 роки.

На засіданні Комітету зазначалося, що проект (реєстр. №9520) спрямований на удосконалення законів з питань приватизації, формування чіткої, ефективної правової бази у сфері приватизації, досягнення прозорості та відкритості приватизаційного процесу, забезпечення реалізації нової Державної програми приватизації, вимог до процесу реформування власності на завершальному етапі.

Відповідні зміни пропонується внести до законів "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

Зокрема, передбачено:

чітке визначення об'єктів державної власності, що підлягають приватизації та способів приватизації (аукціон, конкурс