Реферат: Програма підготовки фахівця окр «Магістр» 070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища» Підготовка

Програма підготовки фахівця ОКР «Магістр»

8.070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища»


Підготовка магістрів «Екологія та охорона навколишнього середовища» спрямована на забезпечення фундаментальної теоретичної та практичної підготовки висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань та обов’язків науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі сучасної екології, здатності до самостійної фахової діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

Теоретична підготовка здійснюється відповідно до навчального плану магістра, в якому зазначається перелік основних навчальних дисциплін загальноуніверситетських та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка магістрів здійснюється як у процесі засвоєння нормативних та спеціальних курсів, так і під час педагогічної (асистентської) практики на кафедрі гідроекології, водопостачання та водовідведення, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

В результаті виконання магістерської програми магістр має набути таких компетенцій:

Знання:

- теоретичних основ розвитку екологічних процесів і організацій раціонального, збалансованого природокористування;

- методики екологічних досліджень природозберігаючих та інформаційних технологій;

- методів викладання екологічних дисциплін у вищій школі;

- соціально-економічних проблем, пов’язаних з екологічною кризою та шляхів їх вирішення;

- сучасного природоохоронного екологічного законодавства України, міжнародних документів, зобов’язань України;

- раціональних способів підвищення професійної компетентності.

Вміння:

підвищувати професійний рівень і кваліфікацію;

забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища»;

проводити комплексні екологічні дослідження та давати оцінку екологічного стану об’єктів;

робити ранжування комплексу цілей і задач для етапів дослідницького процесу;

виділяти і встановлювати взаємозв'язки між складовими та напрямами досліджень;

давати оцінку екологічного стану якості навколишнього середовища;

впроваджувати, застосовувати правові документи екологічного характеру;

правильно оцінювати потреби у ресурсах і шляхи їх задоволення;

використовувати сучасні прилади та методику для аналізу стану компонентів природного середовища;

розробити ефективні заходи захисту та збереження компонентів середовища

організовувати спільну творчу діяльність;

моделювати та проводити експеримент;

виконувати еколого-інженерні та еколого-економічні розрахунки;

організовувати взаємодію між організаціями та відомствами у вирішенні нагальних економічних проблем при активізації наслідків небезпечних явищ.

Завершується підготовка магістрів захистом магістерської кваліфікаційної роботи та присвоєнням кваліфікації «Магістр екології».

Виконання програми підготовки магістрів «Екологія та охорона навколишнього середовища» здійснюється на кафедрі гідроекології, водопостачання та водовідведення. До професорсько-викладацького складу підготовки магістра входить: 8 професорів (докторів наук), 4 доценти (кандидати наук).


Перелік навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Магістр»

^ 8.070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища»


№ п/п

Назва дисципліни

К-сть годин

К-сть кредитів

1

Цивільна оборона

54

2

2

Охорона праці в галузі

36

1

3

Методика викладання екології у вищій школі

54

2

4

Педагогіка та психологія у вищій школі

108

4

5

Філософські проблеми екології

54

1,5

6

Сучасні концепції оптимізації природокористування

162

5

7

Фізичні забруднення довкілля

54

1,5

8

Теорія систем в екології

108

3

9

Сучасні методи екологічних досліджень

243

7

10

Екологічна політика сталого розвитку

144

4

11

Вища освіта і Болонський процес

36

1

12

Інтелектуальна власність

36

1

13

Асистентська практика

432

12

14

Переддипломна практика

540

15

Усього

2061

60



Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


^ Географічний факультет


Програми навчальних дисциплін

фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня

«МАГІСТР»


«Екологія та охорона навколищнього середовища»


Чернівці-2010

Цивільна оборона


Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст

Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.1 8.070800/Гм.1.1

Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

Кількість кредитів – 2

Загальна кількість годин – 54

Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту працюючих у народному господарстві; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

^ Основні завдання курсу:

знати характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;

способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;

порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин;

призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;

методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії;

основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС;

основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С.

^ Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.


^ Викладацький склад:


Змістовий модуль 1

„Загальні питання цивільної оборони”

НЕ 1.1 Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах

Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки захисту населення відповідно до Закону про цивільний захист України від 1993 та 1999 років та закону України „Про правові засади цивільного захисту населення ” від 2004 р. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту. Основні заходи ЦЗ. Режим функціонування ЄДСЦЗ (єдиної державної системи цивільного захисту). Основні положення міжнародного права.

^ НЕ 1.2 Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей

Надзвичайні ситуації мирного часу та характеристика осередків ураження. Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні зброї масового ураження: ядерний осередок; хімічний осередок; бактеріологічний осередок.

^ НЕ 1.3 Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної, пожежної обстановки. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки при аваріях і катастрофах на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження. Методи виявлення і вимірювання іонізуючого випромінювання. Розв’язування типових ситуаційних задач при оцінці обстановки. Прилади радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю.

^ НЕ 1.4 Захист населення в надзвичайних ситуаціях

Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Захисні споруди цивільної оборони і вимоги, які пред’являються до них. Засоби індивідуального захисту населення. Евакуаційні заходи. Спеціальна обробка.


Змістовий модуль 2

„Профільна підготовка”

^ НЕ 2.1 Організація навчання населення з цивільного захисту, методика

проведення занять з цивільного захисту

Основи навчання з ЦЗ; види навчань; основні напрямки і методи підготовки. Система навчання. Особливості занять з різними категоріями. Підготовка робочих, службовців, студентів, учнів та населення з ЦЗ. Підготовка керівного і управлінського складу з ЦЗ. Планування і організація навчання з ЦЗ на об’єктах.

^ НЕ 2.2. Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та

життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основи рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медична допомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження. Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦО.

^ НЕ 2.3. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях

Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в умовах радіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.


Основна література до курсу:

Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004.

Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.

Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомних електростанцій. -М., 1989.

Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.

Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281 - XIV. - К., 1999.

Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. - К.: Вища школа, 1989.

Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах і транспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997.

Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К., 1994.

Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС техногенного та природного характеру", постанова КМУ № 1198 від 03.08.1998р. - К., 1998.

Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України №1005/96.

Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К., 1999.

Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. - К., 1998.

Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998.

Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.



Охорона праці в галузі

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр)

Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.2, 8.070800/Гм.1.2

Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

Кількість кредитів – 1

Загальна кількість годин – 36

Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму

„Екологія та охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Основні завдання курсу:

вивчення правил надання першої медичної допомоги потерпілим;

вивчення основних характеристик параметрів виробничого середовища та їх вплив на людину;

вивчення основних нормативно-правових документів з питань ОП.

^ Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.


Викладацький склад:


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Правові та організаційні основи охорони праці”

НЕ 1.1 Правові та організаційні основи охорони праці

Основні законодавчі акти з охорони праці. Колективний договір, його укладення і виконання. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці. Соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і професійних отруєнь.

^ НЕ 1.2 Основи безпеки праці в галузі

Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для виконання яких потрібне попереднє спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Мікроклімат виробничих приміщень. План ліквідації аварій. Вимоги безпеки до майстерень. Вимоги безпеки до лабораторій.

^ НЕ 1.3 Основи пожежної безпеки

Характерні причини виникнення пожеж. Організаційні та технічні протипожежні заходи. Протипожежний інструктаж та навчання. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі.

^ НЕ 1.4 Основи електробезпеки

Особливості ураження електричним струмом. Вплив електричного струму на організм людини. Електричні травми, їх види. Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки.


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Основи гігієни та виробничої санітарії. Перша медична допомога”

НЕ 2.1 Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці

Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них. Фізіологія праці. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче, аварійне. Санітарно-побутове забезпечення працюючих. Надання першої допомоги при нещасних випадках.

^ НЕ 2.2 Надання першої медичної допомоги потерпілим

Порядок надання першої медичної допомоги при: електротравмах; закритих і відкритих ушкодженнях живота; закритих і відкритих ушкодженнях хребта і спинного мозку; закритих і відкритих ушкодженнях черепа; травматичному шоці; тепловому та сонячному ударі; асфіксії; артеріальних і венозних кровотечах; переломах кісток; ураженні блискавкою; обмороженнях. Правила поведінки з потерпілим при травмах. Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень.

^ НЕ 2.3 Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та застосування підіймально-транспортної техніки

Загальні вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Безпека вантажопідіймального обладнання.


Основна література до курсу:

Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2-е вид./ За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004. – 408 с.

Закон України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р.

Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів). У 4 т. – К.: Основа, 1995.

Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – СПб, 1996.

Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высшая школа, 1995. – 320 с.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

Охрана труда / Князевский Б.А., Долин п.А., Марусова т.П. и др./ Под ред. Б.А. Князевского. – М.: Высшая школа, 1982. – 312 с.

Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. – К.: Основа, 2000. – 416 с.



Методика викладання екології у Вищій Школі

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

Шифр дисципліни – 8.070800/Гм.1.5

Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

Кількість кредитів – 2

Загальна кількість годин – 54

Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: забезпечити студентам не лише сукупність відомостей з проблем навчання, виховання, освіти, але сформувати у них уяву про трактування екологічних проблем у різних країнах. «Методика викладання екології у вищій школі» як навчальний курс має розвивати педагогічне мислення, відчуття такту, пам’ять, уяву; виховувати відчуття відповідальності за вплив на оточуюче середовище.

^ Основні завдання курсу:

засвоєння студентами основних педагогічних категорій (навчання, виховання, освіта, розвиток, формування):

формування розуміння ними зв’язків і залежностей між категоріями;

усвідомлення студентами витоків походження «методики», загальнокультурного значення «методики»;

розуміння студентами різниці між екологічно-педагогічною теорією і практикою;

поглиблення поняття про екологічне виховання людини, розуміння особливостей виховної взаємодії, способів виховного впливу на людину та форм організації екологічного виховання.

^ Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.


Викладацький склад: Кирилюк Андрій Олександрович – асистент


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Вступ. Основні положення виховання та вивчення екології

у вищій школі”

НЕ 1.1 Загальні питання навчання і виховання у вищій школі

Суть і структура навчання. Методи навчання і викладання екології у вищій школі. Форми організації навчання у вищій школі. Принципи навчання як головний орієнтир викладацької діяльності. Підготовка матеріалів до лекцій з фундаментальних та професійно-орієнтовних дисциплін.

^ НЕ 1.2 Типи і структура занять з екології у вищій школі

Лекція. Практичні заняття, семінарські заняття. Лабораторні роботи. Психолого-педагогічні аспекти викладання екології у вузі. Самостійна робота студентів. Підготовка матеріалів до лекцій з дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу та вільного вибору студента.


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Особливості викладання екології у вищій школі

за болонською системою”

НЕ 2.1 Особливості і специфіка викладання екологічних дисциплін у вищій школі

Особливості і специфіка викладання основ екології та екологічних дисциплін. Особливості та специфіка викладання екологічних проблем і заповідної справи. Позааудиторна робота з екології у вищій школі.

^ НЕ 2.2 Болонська система навчання. Поточний контроль знань. Форми проведення заліків та іспитів

Зміст і мета Болонської системи навчання. Оцінювання знань за кредитно-модульною системою. Самостійна робота студентів. Індивідуальні завдання. Підготовка до іспитів та заліків. Організаційні питання. Методика і досвід опитування студентів на іспитах. Вимоги до відповіді студента. Додаткові запитання. Критерії та мотивація оцінки відповіді студента.


Основна література до курсу:

Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1974. – 383 с.

Астахова Е.В. Методика организации и проведения семинарских занятий по предметам гуманитарного цикла. – Харьков: Народная украинская академия, 2000. – 50 с.

Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. – К.: Вища школа, 1977. – 77 с.

Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. – Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 1977. – 94 с.

Зільберштейн А.І., Солдатова Т.Д. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. – К.: Вища школа, 1980, - 81 с.

Коженкова З.П. Некоторые вопросы методики обучения в высшей школе (пособие для начинающих преподавателей вуза ). – Алма-Ата, Изд-во Казахского госуниверситета, 1974. – 97с.

Правила оформлення курсових і дипломних робіт, Регламент їх виконання та захисту. Методичні рекомендації. – Чернівці, Рута, 2000. – 44 с.

Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі, - К.: НПУ, 2000. – 210 с.

Сучасні системи вищої освіти іх порівняння для України. – К.: Видавничий дім «KM Akademia», 1997. – 288 с.

Олійник Я.Б., Самойленко В.М., Хільчевський В.К. Навчально-методичний комплекс з виконання курсових та кваліфікаційних робіт. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 59 с.

Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова кабінету Міністрів від 5 вересня 1996 року № 1074.

Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах; Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року, №93.

Методичні вказівки та поради викладачам з обліку знань та атестації студентів. – Чернівці, вид-во ЧДУ, 1981.-36 с.



Педагогіка та психологія у ВШ


Філософські проблеми екології

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст, магістр

Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.3, 8.070800/Гм.1.3

Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

Кількість кредитів – 1,5

Загальна кількість годин – 54

Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: філософське узагальнення отриманих спеціальних знань, що повинно сприяти максимальному розкриттю теоретичних та практичних перспектив фахової самореалізації студентів-екологів.

^ Основні завдання курсу:

- користуватися на практиці класичними та сучасними методами науково-філософського пізнання – дедукцією, індукцією, діалектикою, феноменологією, герменевтикою, методами аналітичної філософії та іншими;

- осмислювати історичний розвиток екологічної науки та її перспективи в загальнонауковому контексті;

- засвоювати та вміти використовувати на практиці методологічні принципи новітньої екології;

- самостійно осмислювати гуманістичні аспекти проблем сучасної екології.

^ Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські заняття, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.


Викладацький склад:


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„ФІЛОСОФІЯ НАУКИ”

НЕ 1.1 Загальні проблеми взаємодії філософії і природознавства

Лекція 1: Наука і філософія: взаємозв’язки, взаємовпливи, відмінності. Класична, некласична, постнекласична наука. Філософія науки як спеціальна галузь філософських досліджень. Плюралізм сучасної філософії науки: аналітична, феноменологічна, герменевтична та постмодерністська версії.

Лекція 2: Філософія науки постпозитивізму. Взаємозв’язок філософії науки з історією науки. Евристичні можливості концепції Т.Куна, Дж.Холтона, І.Лакатоса в дослідженні історії науки. Філософські засади науки. Поняття філософської проблеми природознавства.


^ НЕ 1.2 Філософський аналіз екологічних проблем (філософія екології) в системі філософії науки

Лекція 3: Екологія як фундаментальний напрямок в сучасних наукових дослідженнях. Особливе місце екології в сучасному природознавстві. Роль екології в розвитку методології сучасної науки.

Лекція 4: Предмет філософії екології. Філософія екології та історія екології. Концепція парадигми в філософському аналізі історії екології.


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ НАУКИ”

НЕ 2.1 Екологія класичного і некласичного періоду: об’єкти досліджень та методологія

Лекція 5: Класичний етап розвитку екологічної науки: геккелівська екологія та популяційна екологія. Особини і популяції як об’єкти дослідження. Механіцизм, редукціонізм та еволюціонізм в методології класичної екології.

Лекція 6: Некласичний етап розвитку екології: системна екологія. Екосистема як об’єкт дослідження. Дилема “холізм-редукціонізм”. Синтетична теорія еволюції в контексті екосистемних досліджень. Проблема поєднання еволюціонізму і холізму.


^ НЕ 2.2 Синергетика та глобальний еволюціонізм в новітніх екологічних дослідженнях

Лекція 7: Синергетика як загальна теорія самоорганізації. Синергетика Г.Хаккена, нелінійна нерівноважна термодинаміка І.Пригожина. Нестабільність, порядок і хаос, точки біфуркації, аттрактори, незворотність часу. Філософія нестабільності.

Лекція 8: Синергетика в новітніх екологічних дослідженнях. Дослідження Д.Сімберлофа. Евристичний потенціал синергетики в екологічних дослідженнях.

Лекція 9: Глобальний еволюціонізм – ідея універсальної еволюції. Глобальний еволюціонізм в екологічних дослідженнях.


^ НЕ 2.3 Людиномірність екологічного знання

Лекція 10: Включення світу людини у структуру знання – вимога нового ідеалу науковості. Суб’єктивність образу екологічного світу. Дослідження антропогенних впливів на довкілля та визнання людини як спеціального об’єкта новітніх екологічних досліджень.

Лекція 11: Сучасна філософська антропологія і сучасна екологія. Образ людини в сучасних філософсько-антропологічних концепція та образ людини в сучасному природознавстві. Мораль, політика, ідеологія, масова свідомість та екологічна проблема.


Основна література до курсу:

Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник 1973: Пер. с англ. – М.: Наука, 1973. – С.20-37.

Білявський Г., Падун М. Проблеми і завдання сучасної екології // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 3. – С.26-32.

Бубер М. Проблема человека // Философ. науки. – 1992. – № 3. – С.65-82.

Василенко Л.И. Экологическая этика: от натурализма к философскому персонализму // Вопросы философии. – 1995. – № 3. – С.37-42.

Ворощук А.Н., Пегов С.А., Перфильев К.Г. Вопросы системной экологии. – М.: Б.И., 1979. – 52 с.

Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Изд. Московского университета, 1990. – 191 с.

Голубець М.А., Семенюк Е.П. Сучасна екологія і загальнонаукові засоби пізнання // Вісник Академії наук Української РСР. – 1982. – № 1. – С.70-76.

Гродницкий Д.Л. Эпигенетическая теория эволюции как возможная основа нового эволюционного синтеза // Журнал общей биологии. – 2001. – Т. 62. – № 2. – С.99-109.

Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. – С.110-118.

Задубрівська О.М. Людиномірність сучасної екології // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Випуск 130. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – С.94-97.

Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С.114 -128.

Ермолаева В.Е. Космизм и экологическая этика // Общественные науки и современность. – 1995. – № 4. – С.118-124.

Ильин В.В. Классика-неклассика-неонеклассика: три эпохи в развитии науки // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 1993. – № 2. – С.16-34.

Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000. – 320 с.

Кисельов М М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. – К.: Тандем, 2000. – 320 с.

Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. – С.99-113.

Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. – К.: Заповіт, 1998. – 689 с.

Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношениях природы и общества. - М.: Наука, 1988. – 414 с.

Кучерявий В. П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с.

Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже века. Пер. с англ. // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С.48-61.

Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с.

Миркин Б.М. Плюрализм в фитоценологии: истоки и тактика плюралистической науки // Журнал общей биологии. – 1990. – Т. 51. – №2. – С.261-272.

Преображенский Б.В. Системный подход в современной биологии // Природа биологического познания. – М.: Наука, 1991. – С.69-86.

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.

Розенберг Г.С. Анализ определений понятия «экология» // Экология. -1999. - № 2. - С.89-98.

Семенова Н. Возмутители спокойствия // Знание – сила. – 1989. – № 2. - С.75-81.

Философия и методология науки. Под ред. В. И. Купцова. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с.

Хакен Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах. Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. – 419 с.

Холтон Дж. Тематический анализ науки. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – 383 с.

Чернов Ю.И. Эволюционная экология – сущность и перспективы // Успехи современной биологии. – 1996. – Т. 116. – Вып. 3. – С.277-291.



Сучасні концепції оптимізації природокористування


Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.1

Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

Кількість кредитів – 5

Загальна кількість годин – 162

Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона

навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: закласти основи знань з теорії та практики сучасного природокористування, показати необхідність екологізації всіх сфер життя людства, розкрити географічну і соціально-економічну суть понять “природні ресурси” та “ природокористування”, їх значення для формування наукового світогляду майбутніх магістрів - екологів.

^ Основні завдання курсу:

- закріпити теоретичні і практичні навички прийняття управлінських рішень різних рівнів щодо оптимізації природокористування різних галузей народного господарства.

^ Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні), модульні контрольні роботи, консультації (групові), самостійна робота студентів.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.


Викладацький склад: Сівак Володимир Карлович – доцент


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Взаємодія суспільства і природи”

НЕ 1.1 Сучасні концепції оптимізації природокористування

Необхідність управління процесами природокористування на сучасному етапі в зв‘язку із загостренням екологічних проблем. Місце курсу в системі навчальних дисциплін. Поняття “концепції природокористування”, “оптимізації природокористування.

^ НЕ 1.2 Природні ресурси та їх класифікація

Природні ресурси як чинник розвитку суспільного виробництва. Поняття “природні ресурси”, ”природні умови”, “навколишнє середовище”, його головні функції. Класифікація природних ресурсів за різними ознаками. Загальні поняття про деякі групи природних ресурсів.

^ НЕ 1.3 Принципи природокористування

Суть соціоекологічного принципу природокористування (принципи раціонального природокористування). Принципи екологобезпечного розвитку. Загальні принципи природокористування та їх еволюція.

^ НЕ 1.4 Концепції сучасного природокористування в Україні

Важливість екологічних цілей в економіці й політиці. Створення правової основи екологічного природокористування. Економія ресурсів як нагальне завдання раціонального природокористування. Необхідність економічної відповідальності підприємств за забруднення навколишнього середовища. Державна екологічна експертиза. Екологізація освіти як необхідна передумова запровадження екологічно чистого природокористування.

^ НЕ 1.5 Теоретичні передумови оптимізації використання і охорони земель

Вдосконалення використання земельних ресурсів. Наукові основи збереження і відновлення родючості грунтів. Роль водно-земельної меліорації.

^ НЕ 1.6 Концепції сталого природокористування в сільськогосподарському виробництві

Загальна характеристика аграрного виробництва і його еколого-економічні проблеми. Основні еколого-деструктивні чинники впливу аграрного виробництва на довкілля. Шляхи оптимізації сільськогосподарського природокористування.


^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Оптимізація використання людством біосфери”

НЕ 2.1 Оптимізація водокористування

Загальна характеристика води як важливого природного ресурсу. Поняття водокористуання, раціональне і нераціональне водокористування. Стан водокористування в різних країнах світу.

^ НЕ 2.2 Оптимізація надрокористування

Загальна характеристика надр України. Компетенція різних гілок влади у галузі регулювання використання надр. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Економічний