Реферат: Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………3

Розділ 1 Вплив всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” на розвиток держави і права на початку ХХІ сторіччя…..…………………………….....17

1.1 Глобальна комп'ютерна мережа „Internet” - технологічне та суспільне явище постіндустріальної епохи………………………………………………..17

1.2 Загальні проблеми держави і права, обумовлені появою всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”…………………………………………………32


Розділ 2 Юридична природа права віртуального простору як полісистемного правового інституту.………………………………………....55

2.1 Науково-теоретичні підходи до розуміння категорії - «право віртуального простору» у сучасній юриспруденції...…………………………………………55

2.2 Предмет та методи права віртуального простору.………………………....70

2.3 Аксіологічні та телеологічні аспекти правового регулювання суспільних відносин, що пов’язані з використанням комп’ютерної мережі „Internet”……92


Розділ 3 Правове врегулювання статусу учасників інформаційних процесів у мережі „Internet” та забезпечення його реалізації……………108

3.1 Закріплення правового статусу учасників всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet» у законодавстві України та деяких зарубіжних країн…………….108

3.2 Правовідносини, пов’язані з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet»………………………………………………………………..125

3.3 Специфіка правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп’ютерної мережі „Internet”.……………………………………134


ВИСНОВКИ...………………………………………………………145

СПИСОК ДЖЕРЕЛ А ЛІТЕРАТУРИ...…………………………150


^ ВСТУП


Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з’ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне та людське середовище, яким є віртуальний простір, адже подальший поступальний рух України до соціальної правової держави залежить від матеріальної, технологічної та інформаційної оснащеності.

Сучасні інформаційні технології, розвиток всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet» сприяють динамічній трансформації громадянського суспільства, його переходу від постіндустріального суспільства до інформаційно-правового суспільства. Наукова, юридична громадськість України, усвідомлюючи значення цього процесу, зверталася до постанови і вирішення інформаційних проблем у тому числі з позицій загальної теорії держави і права, однак юридичним аспектам розвитку мережі „Іntеrnеt” у вітчизняному праві не приділено належної уваги. За таких умов актуальним стає комплексний науковий аналіз особливостей правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Іntеrnеt” в Україні та його елементного складу на основі понятійного та концептуального апарату загальної теорії держави і права. Необхідність такого аналізу викликана тим, що й досі не розкритим залишається питання щодо впливу віртуального простору на розвиток національної правової доктрини в цілому та доктрини правового регулювання суспільних відносин зокрема. До того ж невизначеним є питання про належність інституту права віртуального простору до числа публічних чи приватних галузей вітчизняного права. Не вирішеними залишаються питання про роль держави та інститутів громадянського суспільства в реалізації, охороні та захисті права громадянина України на доступ до інформації, розміщеної у всесвітній комп'ютерній мережі „Internet”, про правовий статус учасників інформаційних процесів у цій мережі. Потребує поглибленого аналізу низка питань, що стосуються правового статусу інформації, розміщеної в цій мережі, специфіки предмету, методів, способів та техніки правового регулювання і механізмів саморегуляції суспільних відносин, що виникають з приводу використання цієї всесвітньої комп'ютерній мережі.

Актуальність окресленої теми виявляється також у конкретизації та уніфікації правових категорій права віртуального простору, розробці класифікації інформаційних прав громадян у мережі „Internet”, з’ясуванні характеру та особливостей правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп’ютерної мережі „Internet” в Україні.

Актуальність дослідження посилюється й тим фактом, що аналіз правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet” в Україні, з позицій загальнотеоретичного правового підходу здійснюється вперше з моменту появи її українського сегменту.

^ Зв’язок з науковими програмами. Дисертацію виконано відповідно до основних завдань Національної програми інформатизації, затверджених у ст.5 Закону України «Про національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р., № 74/98, п.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 12.12.2005 р.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичні засади концепції правового регулювання суспільних відносин були всебічно сформульовані представниками попередніх поколінь вчених-юристів, які працювали протягом усього ХХ століття. С.С. Алексєєв, М.Г. Александров, С.І. Вільнянський, А.М. Вітченко, В.М. Горшеньов, О.Г. Манов, В.М. Протасов, Р.Й. Халфіна, І.Ю. Фарбер, Ю.Г. Ткаченко, В.Д. Сорокін, Г.Г. Шмельова, Л.С. Явич, Ц.А. Ямпольска та інші внесли значний внесок у її розробку, створивши для представників наступних поколінь вчених-юристів серйозний науковий та методологічний інструментарій.

Саме в 40-60 рр. ХХ сторіччя у вітчизняній юридичній науці було сформульовано та введено у науковий обіг такі базові категорії права як «правове регулювання суспільних відносин», «предмет правового регулювання», «метод правового регулювання суспільних відносин», «механізм правового регулювання суспільних відносин», тощо [1, с.7; 2, с.9; 3, с. 15-16]. Це дозволило у подальшому плідно розвивати дану концепцію в різних ракурсах як у межах загальної теорії права, так і в межах інших галузевих юридичних наук.

З середини 70-х років ХХ сторіччя світова й вітчизняна юридична та наукова громадськість, усвідомлюючи значення науково-технічного прогресу як глобального та універсального процесу, що зачіпає всі сторони розвитку суспільства та не обмежується виключно рамками науки та техніки, звернула увагу на проблему його впливу на державу та право в цілому та проблему правового регулювання науково-технічного прогресу зокрема [4, с.25; 5, с.3, с.9, с.12; 6, с.10; 7, с.25; 8, с.12]. З того часу та майже до початку 90 років ХХ сторіччя в юриспруденції точилися гострі наукові дискусії стосовно таких проблем, як:

1) Роль права та держави в розвитку науково-технічного прогресу. Так, О.А. Підопригора у своїй праці «Науково-технічний прогрес і право» наголошував на тому, що в умовах науково-технічного прогресу підвищується роль права в удосконаленні суспільних відносин, більш чітко проявляється його соціальне призначення [9, с. 5];

2) Взаємодія права та науково-технічного прогресу. Як відзначав В.М. Ведяхін, діалектика взаємодії права та науково-технічного прогресу – важлива методологічна проблема, проблема виникнення та вирішення протиріч між цими складними соціальними явищами [8, с.25];

3) Форми впливу права на науково-технічний прогрес. Р.Й. Халфіна виокремлювала чотири основних напрямку такого впливу: а) створення та розвиток спеціального комплексу правових норм, що регулюють відносини щодо створення та використання науково-технічних нововведень. Закріплення в правових нормах цільової функції усієї системи правового регулювання науково-технічного прогресу; б) удосконалення правових форм господарського механізму, оскільки законодавство в галузі економіки найбільш суттєво впливає на розвиток науково-технічного прогресу; в) оптимізація правового регулювання підготовки та розподілу кадрів на виробництві; г) розвиток норм права, що запобігають або зменшують шкідливі наслідки науково-технічного прогресу [5, с.27].

4) Науково-технічний прогрес та межі правового регулювання. Як відзначав Д.Г. Хецуріані, науково-технічний прогрес з одному боку посилює та розширює межі правового регулювання суспільних відносин, а з іншого боку веде до поступового згортання юридичної регламентації суспільних відносин [7, с.31];

Крім досягнень перелічених авторів, наукові надбання Ч.Н. Азімова, Ю.М. Батуріна, А.Б. Венгерова, І.Ф. Казьміна, В.М. Монахова, М.М. Рассолова, Т. Стоун’єра та інших вітчизняних та зарубіжних вчених з цієї проблематики також стали плідною основою для появи у 70-і та 80-і рр. ХХ сторіччя якісно нових напрямків наукового пошуку в юриспруденції, серед яких осібне місце займає проблема правового забезпечення інформатизації суспільства.

Наукові праці з цієї проблематики, що з'явилися у світ у період з 1978 по 1988 роки (серед яких осібно треба виокремити роботи М.М. Рассолова –«Управление, информация и право», А.Б. Венгерова – «Право и информация в условиях автоматизации управления», Ю.М. Батуріна (у співавторстві) – «Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь») значним чином вплинули на формування в подальшому інформаційних прав людини як окремого правового інституту [10, с.60; 11, с. 101; 12, с.73] та концепції інформаційного права як самостійної та якісно нової галузі права1, в межах якої у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції вперше відбулися наукові дискусії з питань, що стосувалися таких проблем, як: 1) взаємодія інформаційного суспільства та електронної держави; 2) вплив й взаємодія права та всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”; 3) правове забезпечення інформаційної безпеки держави та суспільства.

У 1991 році Ю.М. Батурін вперше серед науковців пострадянських країн сформулював теоретичні засади комп'ютерного права, обґрунтував доцільність введення у науковий обіг згаданої юридичної категорії, наголосив на необхідності прискореного темпу розвитку правового забезпечення комп’ютеризації з метою запобігання деформації та гальмування бажаних для суспільства змін у цій галузі, виокремив специфічні риси суспільних відносин у комп'ютерній сфері, що диференціюють ці відносини від інформаційних відносин [13, с.10, с14].

З середини 80-х років ХХ сторіччя не менш активні наукові пошуки з проблеми правового впливу на розвиток науково-технологічного прогресу у галузі масових комп'ютерних комунікацій та мереж відбувались в американській та західноєвропейській юридичній літературі. Саме в американській юридичній літературі вперше з'явився термін «Law of Cyberspace» (право кіберпростору) [14]. Чисельні рапорти та звіти, що стосуються різних електронних мереж, включаючи мережу „Internet”, були підготовлені та надруковані за проханням урядів у Франції, Бельгії, ФРН, США, Великій Британії. При цьому така робота ведеться щорічно. Її метою є вивчення динаміки розвитку та функціонування нового способу комунікацій.

У працях американських вчених Девіда Поста (David G. Post) -«Anarchy, State, and Inetrnet: An Essay on Law-Making in Cyberspace» (Анархія, держава та Inetrnet: Есе щодо правотворення у кіберпросторі), Девіда Джонсона (David Johnson) - «Law and Borders – The rise of Law in Cyberspace» (Право та кордони – Становлення права у кібепросторі), Етен Кеч (Ethan М. Katsh.) – «Law in Digital World» (Право у цифровому світі) у 90-і рр. ХХ ст. досліджувалися особливості процесу правотворення у кіберпросторі та зверталася увага на те, що право входить до світу рухомих (мобільних) просторів та нових відносин, туди де колективні й індивідуальні можливості зв'язку все більш зростають; місце де воно зіштовхується з новими очікуваннями та викликами [15, с.43; 16, с.4; 17, с. 2].

Генрі Перріт Молодший (Henry H. Perrit Jr.) досліджував особливості впливу мережі «Internet» на розвиток системи міжнародного публічного права [18, с.885, с.887], а Дж. Гембл (J.K.Gamble) у своїй роботі – «Taxing global electronic commerce and end of suvereinty» (Оподаткування глобальної електронної торгівлі та закінчення суверенітету) звертав увагу на те, що можливості мережі «Internet» значно звужують можливості держави щодо правового регулювання та контролю за фінансовою та господарською діяльністю, отже існує нагальна потреба в створенні принципово нових юридичних механізмів, у тому числі в комерційній галузі, здатних ефективно працювати в умовах інформаційної епохи [19, с.8].

Джон Барлоу, відомий як автор «Декларації незалежності кіберпростору», досліджував доцільність правового регулювання відносин, які виникають в Internet-середовищі, та обстоював тезу про те, що держава не винна втручатися до сфери Internet-відносин, а мережа винна залишитися «чистою» від законодавчого нормування та складати зону вільного пересування інформації, ідей, думок, висловлювань, тощо.

Значним є внесок професора права Девіда Соркіна (David E. Sorkin) у науково-теоретичному вирішенні проблематики правового регулювання спаму та публічного права в мережі «Іntеrnеt».

Ґрунтовний науковий аналіз проблеми правового регулювання всесвітньої комп’ютерної мережі «Іntеrnеt» наведено в праці відомого німецького вченого-юриста Ніко Хьортінга (Niko Harting) – «Internetrecht». (Правове регулювання використання Інтернету у ФРН).

З другої половини 90-х рр. ХХ сторіччя різноманітні юридичні проблеми теоретичного та практичного характеру, що спричинені появою всесвітньої інфраструктури інформації – мережі «Internet», також всебічно досліджуються вченими-юристами країн-учасниць СНД. При цьому, коло питань, що стосуються згаданої проблематики вийшло далеко за рамками інформаційного права.

О. Власовим, Т. Кесарєвой, А.А. Косовцем, С.В. Малаховим, С.В. Петровським, А. Шамраєвим, Є. Віноградовой, І. Родіоновим, А. Чучківською, І.В. Жилінковой досліджувалися особливості цивільно-правового регулювання суспільних відносин у глобальній комп'ютерній мережі «Internet», у тому числі тих, що виникають в ході здійснення безготівкових розрахунків за допомогою комп'ютерних мереж, зобов'язань, які виникають в результаті надання Internet-послуг, застосування цифрового електронного підпису, захисту честі, гідності, ділової репутації, а також захисту авторських прав на твори, що розміщені в цій мережі.

А.М. Карахан'яном, В.Б. Вєховим, А.М. Жодзішським, М. Розенфельдом, В.В. Криловим, В.Д. Курушиним, М.С. Полевим, А.В. Черних проаналізовано норми кримінального права України, Російської Федерації, США та країн Європейського Союзу, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, скоєні за допомогою комп'ютерних технологій та всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet».

Н. Шевченко та А. Ципленковою з'ясовувалися роль та можливості мережі «Internet» у для судочинства та вирішення правових конфліктів.

В Україні особливостям правового регулювання вітчизняного сегменту мережі Інтернет присвячені праці І. Бохно, котра аналізувала організаційно-правові проблеми розвитку мережі Інтернет.

Теоретичним аспектам проблеми правового регулювання мережі «Internet» присвячені наукові праці А. Серго, М. Федотова, Л. Терещенка, І. Мелюхіна, В. Калятіна І. Рассолова та В. Наумова. При цьому, слід зазначити, що науковий внесок останнього автора у розробку цієї проблеми є найбільш вагомим, оскільки В.Б. Наумовим на сьогоднішній день опубліковано 67 наукових праць з цієї проблематики, серед яких є роботи монографічного характеру, зокрема – «Право и Интернет: очерки теории и практики».

В.Б. Наумовим окреслено проблеми правового регулювання мережі «Internet», які на його думку є ключовими (проблема визначення юрисдикції певної держави щодо відносин у цій мережі, проблема відповідальності інформаційних посередників (провайдерів), проблема розробки та реалізації ініціатив щодо саморегуляції відносин, які формуються завдяки мережі «Internet»), надано юридичний аналіз спаму, охарактеризовано статус доказів у спорах, що виникають між користувачами мережі «Internet» [20, с.9].

Також слід зазначити, що розвитку наукової концепції правового регулювання мережі «Internet» також сприяли такі вчені-юристи країн-учасниць СНД, як: А.Б. Агапов, І.Л. Бачило, А. Габович, О.А. Гаврілов, С.О. Галєєв, Д.В. Головерова, В.П. Іванський, Г.Ш. Іззатов, А.С. Кемрадж, В.О. Копилов, Б. Кристальний, О.С. Лісіцина, О.М. Насонова, Д.В. Огородов, В.П. Талімончик, Ю.А. Тихоміров, Ю. Травкін, О. Трофіменко, О. Фінько, С.М. Шевердяєв, О.В. Яніна.

Резюмуючи стан наукової розробки згаданої проблеми, необхідно вказати, що більшість досліджень проблематики впливу мережі «Internet» на право носять постановлюючий характер. Вони сигналізують про наявність нових правових проблем та вказують на неможливість використання існуючих законодавчих актів або на необхідність внесення до них відповідних змін.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які становлять основу інституту правового регулювання всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” в Україні.

Предметом дослідження є закономірності правової регламентації телекомунікаційних відносин, що виникають і розвиваються в зв'язку з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” в Україні та загальноправові проблеми (у їх теоретико-правовому осягненні), обумовлені появою цієї комп’ютерної мережі.

^ Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб за допомогою специфічних засобів загальної теорії держави і права обґрунтувати концепцію правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.

Відповідно до сформульованої мети визначено завдання дослідження:

- дослідити соціальний феномен всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet» як одного із сучасних чинників правотворення як у регіональному, так і у світовому масштабі;

- окреслити основні риси інституту правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” в Україні;

- проаналізувати та узагальнити вітчизняні та зарубіжні доктринальні підходи до проблеми правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet”, з метою запропонування авторської концепції;

- запропонувати категорію «право віртуального простору» та сформулювати його дефініцію на основі проведення порівняння телекомунікаційного законодавства України та деяких країн світу стосовно доступу та використання мережі ”Internet”, а також виявити специфічні риси юридичних норм, що його утворюють;

- розкрити співвідношення категорії „право віртуального простору” з категорією „інформаційне право”;

- визначити особливості предмету правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet” та розкрити його зміст;

- виокремити риси правовідносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet” та запровадити їхню видову класифікацію;

- показати найбільш ефективні методи юридичного впливу на суспільні відносини, що пов’язані з використанням мережі ”Internet”;

- представити системний аналіз типів та цілей правового регулювання суспільних відносин з питань використання мережі ”Internet”;

^ Методологічна база дослідження складається із сукупності наукових методів і принципів, які в комплексі застосовуються для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Засадничі принципи дослідження - об'єктивність, методологічний плюралізм, кумулятивність наукових знань, органічна єдність теорії та практики. Базовою методологічною основою став загальнонауковий діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ.

Застосовувалися й інші загальні та спеціально-наукові методи: герменевтичний, формально-догматичний, моделювання, метод системного аналізу. Використано прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогію, абстракцію.

Завдяки методу моделювання було побудовано модель механізму правового регулювання суспільних відносин, що стосуються питань використання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, розкрито його особливі риси та досліджено елементний склад, охарактеризовано особливості застосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп'ютерної мережі „Internet” в Україні. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу в роботі наново переосмислено вітчизняний досвід правого регулювання мережі „Internet” з урахуванням найбільш значимих сучасних світових досягнень у цій галузі. Системно-функціональний метод посприяв аналізу таких правових явищ, як предмет та метод правового регулювання суспільних відносин, що стосуються питань використання всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”, а також виявленню якісно нового рівня їхнього функціонування. Формально-логічний метод став в нагоді при дослідженні особливостей нової понятійної категорії вітчизняного права - „право віртуального простору”. За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів, щодо правового статусу учасників суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.

^ Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі з позицій загальної теорії держави і права комплексно сформульовано засади та основні елементи концепції правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.

У результаті чого в дисертації сформульовані наступні положення, які репрезентують наукову новизну:

1) на основі аналізу питання про межі державного втручання в суспільні відносини, пов'язані з використанням мережі „Internet”, доповнено розуміння поняття „сфера правового регулювання суспільних відносин” національним сегментом всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, який упорядковується органами держаної влади певної країни;

2) враховуючи значення мережі „Internet, як найбільшого у світі інформаційного середовища, в становленні, розвитку та функціонуванні інформаційно-правового суспільства як наступника громадянського суспільства, обґрунтовується теза про визнання права людини на інформацію як однієї з найвищих сучасних соціальних цінностей. Отже реалізація цього права людини за допомогою цієї комп'ютерної мережі повинна регламентуватися в Україні виключно законами;

3) сформульовано дефініцію поняття „право віртуального простору” як сукупності юридичних норм (загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки), які встановлюють правовий статус учасників мережі „Internet”, регулюють окремі види інформаційного обігу в цій мережі, що здатні впливати на життя, безпеку, здоров'я та майно людини, суверенітет, громадський порядок та оборону держави;

4) на підставі аналізу змісту норм права, що регулюють діяльність учасників мережі „Internet” у США, країнах Європейського Союзу та СНД, обґрунтовується висновок про те, що право віртуального простору (інтернет-право) є комплексним полісистемним міжгалузевим правовим інститутом, який подібно будь-яким іншим міжгалузевим правовим інститутам має власний предмет правового регулювання, але на відміну від галузей права йому не притаманні власні методи правового регулювання суспільних відносин;

5) з урахуванням технологічних та соціальних характеристик мережі „Internet” всебічно показано, що серед методів правового регулювання, які застосовуються для впорядкування суспільних відносин, пов'язаних з використанням цієї комп'ютерної мережі, диспозитивний метод як базовий метод приватного права є домінуючим та найбільш оптимальними інструментом для правового регулювання даного типу суспільних відносин;

6) у результаті аналізу об'єктного складу правовідносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, встановлено, що об'єкт цих правовідносин ніколи не має матеріального характеру та не завжди має ідеологічний характер. Отже, це дає підставу для доповнення загальновизнаної в теорії права класифікації видів об'єктів правовідносин на матеріальні та ідеологічні (О.С. Іоффе) таким якісно новим видом об'єктів правовідносин як інформаційний;

7) у результаті аналізу особливостей охоронної правозастосовчої діяльності, яка виникає в зв'язку з неправомірними діями користувачів мережі „Internet”, доведено, що певне програмне забезпечення треба розглядати як якісно новий вид державного примусу. Компетентний орган державної влади з його допомогою здатний вилучити з цієї мережі інформацію протиправного характеру або суттєво обмежити доступ до неї користувачів.

8) враховуючи світовий досвід правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet”, обстоюється доцільність прийняття в Україні Основ законодавства, з використання українського сегменту мережі „Internet”.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання їх:

у правотворчій діяльності для створення та вдосконалення нормативно-правової бази з питань правового регулювання українського сегменту всесвітньої комп'ютерної мережі ”Internet”;

як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики правового регулювання суспільних відносин у цілому та проблематики правового регулювання суспільних відносин з питань використання мережі ”Internet”, зокрема;

у навчальному процесі при викладанні курсів з теорії держави і права, інформаційного та телекомунікаційного права в навчальних закладах освіти системи МВС;

при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з юридичних дисциплін.

^ Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася по розділах і в цілому на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України. Автор виступав з повідомленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на XV Міжнародній історико-правовій конференції «Генеза держави і права: історико-теоретичні аспекти» (2-4 червня 2006 р., м. Запоріжжя) та на міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства до правової держави», яка відбулася в Харківському національному університеті ім В.Н. Каразіна 28.04.2006 р.

За темою дисертації автором підготовлено й опубліковано три наукових статті у фахових виданнях з юриспруденції:

1. Присяжнюк О.А. До питання про необхідність правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі «Інтернет» //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип.30 – С.142-146.

2. Присяжнюк О.А. Правове регулювання застосування електронно-цифрового підпису: сучасний світовий й європейський досвід //Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип.31 – С.121-124.

3. Присяжнюк О.А. Про визначення поняття „право віртуального простору” //Наук. вісник ДУВС. – 2006. - №4. – С.168-172.


Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Висновки


За нашою думкою до числа основних висновків дисертаційного дослідження належать наступні:

1. На прикладі розвитку всесвітньої комп’ютерної мережі «Internet», котра на протязі 90-х рр. ХХ сторіччя перетворилася з суто технологічного явища в суспільно-політичне, таке що визначає розвиток сучасних схем державного управління, розкрито вплив всесвітніх комп'ютерних комунікацій та інформаційних технологій на право, правові принципи та, врешті-решт, на можливості державного втручання в суспільне життя. Зокрема, правове оформлення необхідних змін в інформаційній галузі обумовлює генезис та наповнення новим змістом принцип стабільності та авторитету закону;

2. У ході дослідження ролі держави та права в інформаційно-цифрову епоху аргументовано показано, що право є привілейований інструмент будівництва нового, віртуального простору, і воно вже сьогодні, констатуючи складність цього середовища, повинно пристосовувати до нього свої методи регулювання. Роль держави у даній сфері повинна також змінюватися, трансформуючись від охоронця територіального регулювання до гаранта суспільної користі і загального інтересу, знаходячи своє місце і встановлюючи прийнятну рівновагу між учасниками мережі „Internet”;

3. Наведено додаткові аргументи на користь того, що на відміну від індустріального суспільства, де держава, у першу чергу, регулює за допомогою права суспільні відносини, що виникають в ході виробництва та розподілу матеріальних благ (економічні та ідеологічні відносини), в інформаційно-правовому суспільстві первинним пріоритетом правового опосередкування з боку держави виступають суспільні відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження та одержання різноманітної інформації;

4. У результаті дослідження правових проблем, обумовлених розвитком комп'ютерної мережі „Internet”, всебічно доведено, що науково технічний прогрес в області масових електронних комунікацій виступає в якості одного з каталізаторів процесу міграції змісту багатьох понять загальної теорії права та появи якісно нових понять і категорій, таких, як: «електронна держава», «інформаційний суверенітет», «право віртуального простору», - сферою застосування яких вже виступають інші простори, а не відомі географічні та фізичні простори (сухопутне, водне та повітряне).

5. Правове регулювання суспільних відносин, що пов’язані з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”, - це врегулювання за допомогою права тих суспільних відносин, що стосуються доступу фізичних та юридичних осіб до можливостей всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” та різного роду суспільно значимої діяльності, невід’ємною складовою якої є різноманітна інформація, яка розміщена в цій мережі.

6. У ході аналізу впливу звичаїв на процес формування права віртуального простору, наново розкрито їхні соціально-нормативні якості, в т.ч. ті, що здатні вплинути на роботу з подолання правового нігілізму в мережі „Internet”, забезпечити врахування прав людини в процесах, що відбуваються в даному інформаційному середовищі. Осібно наголошено на тому, що звичай може успішно виступати як форма існування правових норм у цьому просторі. Отже це дає підстави переглянути роль правового звичаю як складової правової системи та не вважати цю її складову архаїчним придатком, підвищити його роль у правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають під час користування мережі „Internet”.

7. Ґрунтовно доведено, що всесвітня комп'ютерна мережа «Internet» обумовлює процеси диференціації та інтеграції правового регулювання, появи та розвитку існуючих галузей та інститутів права, підвищення загальної ваги техніко-юридичних норм;

8. Аргументовано доцільність формулювання та введення у науковий обіг категорії «право віртуального простору» через те, що:

по-перше, у цій категорії відображається така властивість системи права, як об'єктивність, котра полягає у тому, що жодна правова категорія не може бути сконструйована або побудована законодавцем довільно, без врахування діючих у даному суспільстві закономірностей. До того ж, вона дозволяє перебороти консерватизм і твердість низки юридичних установлень, через що виникає невідповідність між правом як внутрішньо узгодженою гармонійною системою і суспільними відносинами, котрі постійно змінюються.

по-друге, розглянута категорія є першочерговим кроком на шляху до побудови концепції правового регулювання суспільних відносин у сфері використання масових електронних комп'ютерних комунікацій у цілому і комп'ютерній мережі „Internet”, зокрема;

у третіх, вона сприяє визначенню задач, що ставлять держава та суспільство в області правової регламентації цих відносин.

9. Констатовано, що однією з найважливіших характеристик права віртуального простору є те, що це право - невід'ємна складова права інформаційно-правового суспільства (найвища на сучасній стадії розвитку цивілізації ступінь позитивного права, яка найбільш щільно наблизилася до сучасного природного права);

10. Аргументовано показано, що предмет правового регулювання інституту права віртуального простору має дворівневий, складний та комплексний характер. Він складається з двох блоків суспільних відносин, кожному з яких притаманні власні методи правового регулювання. До першого блоку таких відносин належать ті суспільні відносини, що пов’язані з обігом та розповсюдженням різноманітної інформації у всесвітній комп’ютерній мережі „Internet”. До іншого блоку належать організаційно-технічні відносини, у ході яких користувачі здобувають можливість доступу до цієї інформації у мережі „Internet”.

11. Аналіз правового регулювання телекомунікаційних відносин свідчить, що можливості правового впливу на ці відносин, в решті-решт, обмежені об’єктивним фактором - законами розвитку науково-технічного прогресу у галузі електронно-цифрових технологій. Таким чином, юридичному опосередкуванню з боку держави підлягають лише деякі сторони цих відносин, що пов’язані з вольовими актами їхніх учасників. Таким чином, повне опосередкування інформаційних та телекомунікаційних відносин правовими відносинами є неможливим та недоцільним.

12. Всебічно показано, що шляхи появу та розвитку комплексних міжгалузевих правових інститутів збігаються зі шляхами розвитку нових галузей права. Це, у свою чергу, означає, що комплексні міжгалузеві правові інститути мають багато однакових рис з комплексними галузями права;

13. Серед принципів права, безпосередньо притаманних праву віртуального простору, як комплексному міжгалузевому правовому інституту, необхідно виділити такі, як:

- принцип визнання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” – однією з найважливіших соціальних цінностей інформаційно-правового суспільства та неприпустимості її використання для порушення прав і свобод людини;

- принцип визнання інформаційного суверенітету України над національним сегментом всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”;

- принцип анонімності дії користувачів у мережі „Internet”, там де прямо це не заборонено законом;

- принцип правового стимулювання розвитку науково-технічного прогресу в сфері інтернет-технологій, який полягає в створенні сприятливого правового режиму для практичного впровадження в життя прогресивних і інноваційних комп'ютерних технологій, що дозволяють найбільше ефективно і безпечно для людини оперувати з інформацією, розміщеною в цьому технологічному середовищі;

- принцип гнучкого правового регулювання суспільних відносин, зв'язаних з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, що покликаний забезпечити відповідність правового забезпечення тенденціям та динаміці, що відбуваються у віртуальному просторі;

14. У ході аналізу правовідносин, що виникають з приводу використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, наголошується на тому, що їхнє підґрунтя (електронні зв'язки між користувачами) має більш складну структуру ніж інші соціальні зв'язки, на підставі яких виникають, розвиваються та припиняються правовідносини;

15. Надаючи характеристику основним сторонам правозастосування у віртуальному просторі й обґрунтовуючи доцільність юридизації певних технічних процедур, доводитися необхідність створення відповідної незалежної державної установи, яка б мала повноваження щодо фіксації та підтвердження відповідним правозастосовним органам фактів діяльності щодо обігу інформації в мережі „Internet”.

16. З врахуванням сучасних світових досягнень у галузі юридичного процесу, дисертантом обґрунтовується доцільність внесення відповідних змін до процесуального законодавства України, у першу чергу до кримінально-процесуального та цивільного процесуального кодексів України, з метою надання можливості суддям та іншим учасникам процесу використовувати ресурси мережі «Internet» під час розгляду судових справ, у тому числі для оприлюднення судових