Реферат: Зміст вступ розділ загальні положення договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві



ЗМІСТ


ВСТУП ……………………………………………………………………………………4


РОЗДІЛ 1. Загальні положення договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві ……………………………………………………………………...14


Поняття договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві……………………………………………………………………………….14




Місце договору повітряного чартеру у системі приватно-правових договорів………………………………………………………………………….28




Класифікація договорів повітряного чартеру у міжнародному приватному праві……………………………………………………………………………….38




Джерела регулювання договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві………………………………………………………………..49


Висновки до Розділу 1………………………………………………………………….67


РОЗДІЛ 2. Особливості правового регулювання відносин, що виникають з договору повітряного чартеру………………………………………………………...71


2.1. Склад та правове становище учасників чартерного перевезення…………..71


2.2. Права та обов'язки фрахтувальника……………………………………………83


2.3. Права та обов'язки фрахтівника………………………………………………...97


Висновки до Розділу 2………………………………………………………………...111

РОЗДІЛ 3. Цивільно-правова відповідальність сторін договору повітряного чартеру………………………………………………………………………………….114


3.1. Загальні положення відповідальності при виконанні міжнародних чартерних перевезень………………………………………………………….……..114


3.2.Відповідальність за невиконання договору повітряного чартеру………………..………………………………………………………………...137


3.3. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень………………………………….145


3.4.Відповідальність за перевезення зареєстрованого багажу та вантажу…….158


3.5.Відповідальність за затримку……………………………………………………168


Висновки до Розділу 3………………………………………………………………..175


Висновки……………………………………………………………………………….178


Список використаних джерел………………………………………………………187

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

^ ВСТУП Актуальність теми дослідження. В умовах бурхливого економічного розвитку міжнародні перевезення набувають все більшого значення, а тому правове регулювання транспортних відносин визнається вирішальним на сучасному етапі розвитку нашої держави. Так, Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 визначає сферу транспортного законодавства однією з пріоритетних сфер законодавства, яке має бути адаптоване до законодавства Європейського Союзу.
З розвитком науково-технічних досягнень зростає роль повітряних перевезень, які дозволяють у максимально зручний та швидкий спосіб здійснити міжнародне перевезення.

Особливу роль серед міжнародних авіаційних перевезень відіграють чартерні перевезення, тобто перевезення, що здійснюються за договором чартеру на зафрахтованому повітряному судні. Популярність чартерних перевезень пояснюється кількома факторами, наприклад, такими, як поява надмірної кількості літаків у авіапарках деяких компаній, труднощами при завантаженні суден на регулярних рейсах, розвитком туризму і появою користувачів повітряного транспорту, для яких важливою є вартість перевезення. Крім того, чартерні рейси дозволяють здійснити перевезення, які неможливо запланувати і здійснити регулярними рейсами, наприклад, перевезення спортсменів на змагання, учасників симпозіумів, асамблей; перевезення між країнами, що не пов`язані між собою регулярними авіалініями, а також перевезення в пункти, куди немає регулярних польотів (віддалені курорти).

Щодо вантажних чартерів, то хоча їхня частка є відносно невеликою, порівняно з вантажними перевезеннями на регулярних рейсах, вони відіграють важливу роль для розвитку господарських відносин, оскільки використовуються у тих випадках, коли попит на перевезення не може бути задоволений регулярними рейсами, наприклад, перевезення хімікатів, овочів, фруктів, квітів і т. ін.

Популярність чартерних перевезень зумовлює інтерес до дослідження юридичних аспектів їх здійснення, перш за все це стосується договору, на підставі якого виконується чартерне перевезення, – договору повітряного чартеру.

Слід зазначити, що на сьогодні в Україні відсутні наукові монографії, присвячені дослідженню даного правового інституту. Аналіз зарубіжних джерел дозволяє зробити висновок, що у світі існують декілька досліджень, присвячених вивченню різних аспектів чартерних перевезень. Безперечно, зазначені дослідження мають велику наукову цінність для пізнання повітряного чартеру. Проте, у них або взагалі не приділяється, або приділяється дуже мала увага дослідженню повітряного чартеру як приватно-правового договору, його природи, статики та динаміки відносин, які виникають з цього договору, визначенню права, яке застосовується до регулювання договору повітряного чартеру.

Недостатність саме сучасних наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність теоретичних узагальнень та практичних рекомендацій, належного правового регулювання відносин, що виникають з договору повітряного чартеру, на національному рівні та неправильне застосування норм міжнародного права в Україні, є гальмівними чинниками для міжнародних повітряних перевезень, а отже, для міжнародних відносин, учасниками яких є громадяни та юридичні особи України, взагалі.

Цими чинниками обумовлена актуальність дослідження договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві.

^ Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № ДР0198UOO7725 “ Удосконалення правового механізму реалізації прав та інтересів людини і громадянина в Україні”.


^ Мета і завдання дослідження.

Метою дослідження є виявлення прогалин і суперечностей діючого законодавства України при регулюванні договору повітряного чартеру з іноземним елементом та визначення способів їх усунення, формування на основі проведеного аналізу конкретних пропозицій по вдосконаленню законодавства, а також надання практичних рекомендацій щодо укладення, зміни, розірвання договору повітряного чартеру з іноземним елементом.

Відповідно до поставленої мети, визначені основні завдання дисертації: проаналізувати поняття та виявити правову природу договору повітряного чартеру; дослідити джерела регулювання договору повітряного чартеру; з’ясувати правове положення учасників чартерного перевезення; проаналізувати права та обов'язки сторін договору повітряного чартеру; дослідити особливості відповідальності при виконанні міжнародних повітряних чартерних перевезень.

^ Об'єктом дисертаційного дослідження є відносини, що виникають з договору повітряного чартеру.

Предметом дисертаційного дослідження є міжнародні та національні нормативні акти з питань повітряних перевезень, літературні джерела, зарубіжна та українська судова практика з розгляду спорів стосовно міжнародних повітряних перевезень.

^ Методи дослідження. При здійсненні дослідницької роботи було застосовано діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу. Для вирішення зазначених завдань дослідження іншими методами стали формально-логічний, логіко-юридичний та такі наукові методи як порівняльно-правовий, статистично-правовий. Розвиток основних положень договору повітряного чартеру розглядається автором через призму міжнародного законодавства, законодавства США, Франції, Німеччини, Скандинавських країн, країн СНД та України.

^ Науково-теоретична основа дослідження. Сформульовані у дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, в тому числі на дослідженнях М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Д.В. Бобрової, М.М. Богуславського, М.І.Брагінського, С.М. Братуся, Є.В. Васьковського, В.В. Вітрянського, Д.М. Гєнкіна, Є. Годеме, В.С. Грязнова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.С. Зикіна, О.С. Іоффе, А. Калпіна, Н.С. Кузнєцової, В.І. Кисіля, А.С. Комарова, Л.А. Лунца, В.В. Луця, О.Л. Маковського, Г.К. Матвєєва, Ю.Г. Матвєєва, В.А. Мусіна, В.Л. Мусіяки, В.А. Ойгензіхта, О.А. Підопригори, І.С. Перетерського, В.С. Позднякова, Р. Саватьє, О.Н. Садікова, В.Т. Смирнова, А.А. Собчака, В.А. Тархова, Р.О. Халфіної, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича.

Істотне значення для підготовки дисертації мали праці зарубіжних вчених, зокрема, Беамонта (Beaumont), Людовіко Бентівогліо (Ludovico M. Bentivoglio), Курта Грюнфорса (Kurt Gronfors), Рене Манкієвича (Rene Mankiewich), Джоржет Міллер (Georgette Miller) Шоукроса (Shawcross), Якоба Сандберга ( Jacob W.F. Sundberg)

^ Нормативну основу дослідження склали міжнародні нормативно – правові акти, у першу чергу Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень із змінами, внесеними Гаагським протоколом 1951, Конвенція, додаткова до Варшавської Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особою, яка не є перевізником за договором, підписана у Гвадалахарі у 1961 році, Гватемальський протокол 1971 року, Монреальські протоколи 1975 року, Принципи міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА), Європейські принципи договірного права.

Крім того, з метою порівняльного аналізу та додаткової аргументації, на підтримку окремих результатів дослідження, дисертанткою використовується національне законодавство різних держав, зокрема, Цивільні кодекси України, Російської Федерації, Франції, Німецьке Цивільне Уложення, Повітряні кодекси України, Російської Федерації, Киргизької Республіки, Республіки Узбекистан, Кодекс Цивільної авіації Франції, Кодекс Федеральних Правил США (розділ 14 – “Аеронавтика та космос”), а також підзаконні нормативні акти, які регулюють виконання повітряних чартерних перевезень.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження розглядаються поняття та правова природа договору повітряного чартеру, проблеми визначення колізійних прив’язок, що застосовуються до договорів повітряного чартеру з іноземним елементом, вперше проведено класифікацію договорів повітряного чартеру, визначено коло відносин, що виникають з договору повітряного чартеру, визначено перелік умов, які обов'язково повинні міститися у договорі повітряного чартеру, запропонований механізм розрахунків за договорами повітряного чартеру, запропоноване вирішення питань, що є спірними при визначенні умов відповідальності при виконанні міжнародних повітряних перевезень.

У дисертації сформульовано нові теоретичні висновки, які одержані автором особисто і виносяться на захист:

1.Визначено поняття договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві:

Договором повітряного чартеру у міжнародному приватному праві визнається угода, за якою одна сторона (фрахтівник) надає іншій стороні (фрахтувальнику) за плату місткість повітряного судна з метою виконання повітряного перевезення, якщо дотримана хоча б одна з наступних умов:

фрахтівник та фрахтувальник є громадянами або юридичними особами різних держав;

пункт відправлення і пункт призначення чартерного перевезення розташовані у різних державах або на території однієї держави, але узгоджена зупинка, передбачена на території іншої держави.

2. Досліджено місце договорів повітряного чартеру у системі приватно-правових договорів. Договір повітряного рейсового чартеру є різновидом договору перевезення, що має наступні особливості:

предмет договору містить два неподільних зобов`язання: зобов`язання надати місткість повітряного судна та зобов`язання виконати повітряне перевезення.

у договорі пасажирського повітряного чартеру пасажир, як правило, не є стороною договору, а є особою, на користь якої виконується даний договір.

3.Виявлено ряд відмінностей між договорами повітряного чартеру та повітряного тайм-чартеру, як договорами, що належать до різних типів цивільно-правових договорів. Договір тайм-чартеру, в усіх можливих його модифікаціях, на відміну від договору чартеру, визначається як різновид договору оренди.

4. Теоретична класифікація договорів повітряного чартеру проводиться за наступними критеріями:

за об'єктом повітряного перевезення;

за кількістю осіб, що беруть участь в оплаті чартерного перевезення;

за об'ємом місткості, що фрахтується.

5. У якості колізійної прив’язки, яку слід застосовувати до регулювання відносин, що виникають з договору повітряного чартеру з іноземним елементом, визначається закон фрахтівника.

6.Визначено ряд особливостей цивільної відповідальності повітряного перевізника при виконанні як чартерних, так і міжнародних перевезень в цілому:

Відповідальність повітряного перевізника дуже наближена до підвищеної. Перевізник звільняється від відповідальності у випадку об`єктивної неможливості уникнення шкоди.

Зроблено висновок, що термін “шкода” у Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, охоплює як матеріальну так і моральну шкоду, проте, загальна сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди не може перевищувати лімітів встановлених Конвенцією.

Визначено обставини, які слід враховувати при покладенні відповідальності на повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирові під час знаходження у аеропорту: по-перше, місце заподіяння такої шкоди та, по-друге, об`єктивну можливість перевізника контролювати ситуацію.

Визначено підставу відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну у випадку знищення, втрати чи пошкодження зареєстрованого багажу та вантажу, – перебування багажу чи вантажу у юридичному віданні перевізника.

Зроблено висновок, що при покладенні на перевізника відповідальності за ст.19 Варшавської Конвенції вирішальним фактором є суттєвість затримки. Термін “затримка” визначається як всі випадки невчасного прибуття пасажирів, вантажу та багажу.

На підставі цих та інших висновків дисертанткою вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дисертаційного дослідження, зокрема, шляхом доповнення:

а) статті 61 Повітряного кодексу України частиною наступного змісту: “ Договір повітряного чартеру повинен містити відомості щодо типу літака, максимальної вантажопідйомності, максимальної пасажиромісткості, зафрахтованого місця у літаку, природи вантажу, назви місць відправлення та призначення, розкладу польотів, періоду у часі, до настання якого пасажири і вантаж повинні бути готові до посадки та завантаження у літак відповідно, чартерної ціни, дати до якої вона повинна бути сплачена, способу оплати, плату за понаднормові льотні години, а також інші умови, що визначені сторонами”;

б) Повітряний кодекс України доповнити статтею наступного змісту:

“Права та обов`язки фрахтувальника за договором повітряного чартеру. Фрахтувальник зобов`язаний своєчасно внести плату, передбачену договором, забезпечити наявність документів пасажирів, багажу та вантажу, необхідних для виконання повітряного перевезення, в тому числі, міжнародного, забезпечити своєчасну доставку пасажирів, багажу чи вантажу до місця відправлення.

Фрахтувальник зобов`язаний сплачувати компенсацію за додаткові льотні години, за ставкою, що встановлюється у договорі повітряного чартеру за кожну льотну годину, якщо число льотних годин, визначених у льотному розкладі, перевищене внаслідок відмови чи несвоєчасного надання віз чи інших документів, які вимагаються для подорожі, посадки, висадки пасажирів, завантаження чи відвантаження вантажу; якщо пасажири, багаж чи вантаж не були готові до посадки чи завантаження у термін, визначений у договорі.

Фрахтувальник має право передавати зафрахтовану місткість повітряного судна іншим особам, з письмової згоди фрахтівника”.

в) Повітряний кодекс України доповнити статтею наступного змісту:

“Права та обов`язки фрахтівника за договором повітряного чартеру. Фрахтівник зобов`язаний надати фрахтувальникові місткість повітряного та виконати перевезення. Він зобов`язаний привести повітряне судно у належний стан для виконання польоту, отримати всі ліцензії та дозволи, необхідні для виконання чартерного рейсу, забезпечити фрахтувальника необхідною інформацією, що стосується умов виконання перевезення.

Фрахтівник має право перенести або відмінити виліт літака, зменшити комерційне завантаження літака через метеорологічні умови, здійснювати протягом польоту зупинки, з міркувань безпеки, а також здійснювати необхідний ремонт.

Фрахтівник, за погодженням з фрахтувальником, має право на заміну типу чи варіанту повітряного судна, за умови, що він виконає перевезення за встановленим маршрутом та розкладом, якщо якість перевезення при цьому не знизиться.

У випадку крайньої необхідності така заміна може виконуватися і без погодження з фрахтувальником, проте фрахтівник зобов`язаний повідомити фрахтувальника про заміну, як тільки це стане можливим.

Фрахтівник має право обрати найкоротший маршрут до пункту призначення, за умови, що маршрут буде безпечним для пасажирів та вантажу”.

^ Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях та при розробці законодавства України стосовно регулювання договору повітряного чартеру, при укладенні та виконанні договорів повітряного чартеру на практиці, при застосуванні норм Варшавської Конвенції. Дисертаційні положення можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, посібників з міжнародного приватного права та цивільного права. Дані положення можуть бути також використані при читанні лекцій за курсом “Міжнародне приватне право”, “Цивільне право”, а також спецкурсів з транспортного права. Частина сформульованих положень може служити для подальших досліджень проблем виконання чартерних перевезень та міжнародних повітряних перевезень взагалі.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні спеціальним дослідженням договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, узагальненні практики застосування міжнародних правових актів щодо повітряних перевезень.

^ Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, а також практичні рекомендації та пропозиції по вдосконаленню законодавства України, що містяться в дисертації, були викладені в доповідях та наукових повідомленнях на Науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету (Київ, грудень 2001р), Міжнародній науково-практичній конференції “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників”( Київ, листопад 2001р.), на щорічних науково-практичних конференціях студентів та аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, квітень 2000р., квітень 2001р., квітень 2002 ). Здобутки дисертації використовувалися також на практичних заняттях з міжнародного приватного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на засіданні кафедри цивільного права Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

^ Основні положення дисертації викладено у таких наукових працях:

1. Діковська І.А. Договір повітряного чартеру у міжнародному приватному праві // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 121. Правознавство. – 2001.- с. 42-45.

2. Діковська І.А. Місце договору повітряного чартеру у системі приватно-правових договорів // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 125. Правознавство. – 2001.- с. 35 -39.

3.Діковська І.А. Колізійні питання договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. Випуск 45. – 2002.- с. 64-68.

4. Діковська І.А. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень // Підприємництво, господарство і право. – 2002.- №2.- с. 46 – 49.

5. Діковська І.А. Деякі спірні питання звільнення від відповідальності Варшавського перевізника. Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. Випуск 48. – 2002.- с. 295-299.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


Дослідження договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві дозволяє зробити наступні висновки.

1. Договором повітряного чартеру у міжнародному приватному праві визнається угода, за якою одна сторона (фрахтівник) надає іншій стороні (фрахтувальнику) за плату місткість повітряного судна з метою виконання повітряного перевезення, якщо дотримана хоча б одна з наступних умов:

фрахтівник та фрахтувальник є громадянами або юридичними особами різних держав;

пункт відправлення і пункт призначення чартерного перевезення розташовані у різних державах або на території однієї держави, але узгоджена зупинка передбачена на території іншої держави.

2. Характерною особливістю договору повітряного чартеру є умова про найм місткості літака. Таким чином, за договором повітряного чартеру судно може використовуватися лише для виконання повітряного перевезення, оскільки використання літака з іншою метою потребує користування усім літаком, а не лише його місткістю.

Виходячи з наведеного, на наш погляд, визначення договору повітряного чартеру, що міститься у ст.61 Повітряного кодексу України, слід уточнити, а саме вилучити з нього слова“ для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України”.

3. Договір повітряного чартеру є особливим видом договору повітряного перевезення. Його особливість обумовлена складністю предмета, яка виявляється в тому, що він містить два неподільних зобов`язання по перевезенню та по наданню місткості літака.

4. Класифікацію договорів повітряного чартеру можна проводити за об'єктом повітряного перевезення, за кількістю осіб, що беруть участь у оплаті чартерного перевезення, за об'ємом місткості, що фрахтується.

І. За об`єктом повітряного перевезення договори повітряного чартеру поділяються на :

1. Договори вантажного чартеру.

2. Договори пасажирського чартеру.

ІІ. За кількістю осіб, які беруть участь у оплаті чартерного перевезення, договори повітряного чартеру поділяються на :

1. договори індивідуального чартеру ( договір повітряного чартеру, за яким фізична або юридична особа фрахтує повітряне судно для власних потреб) ;

2. договори групового чартеру, які в свою чергу можна поділити на :

А. договір повітряного чартеру, за яким здійснюється перевезення спеціалізованих груп пасажирів, тобто, груп, об`єднаних спільним інтересом, з пропорційним розподілом витрат між пасажирами;

В. договір повітряного чартеру, за яким здійснюється перевезення неспеціалізованих груп;

3. договір змішаного чартеру, тобто, договір, ціна якого оплачується частково фрахтувальником і частково учасниками подорожі, при цьому пасажири відповідають усім вимогам, які ставляться до учасників спеціалізованих груп, з пропорційним розподілом витрат між пасажирами.

ІІІ. ^ За об`ємом місткості, яка фрахтується у літаку, договори повітряного чартеру слід класифікувати на :

1. Договори, за якими фрахтується повна місткість літака;

2. Договори, за якими фрахтується частина місткості літака – блок місць – блок-чартери.

5. Джерела регулювання відносин з договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві - це система актів, що регулюють укладення, виконання, зміну та припинення договорів повітряного чартеру з іноземним елементом

В цілому, їх можна поділити на наступні групи:

міжнародні багатосторонні конвенції;

двосторонні міжнародні угоди про повітряне сполучення;

джерела національного законодавства.

6. При визначенні права, яке слід застосовувати до договорів повітряного чартеру з іноземним елементом, необхідно виходити з правової природи даного договору. Так, оскільки договір повітряного чартеру є особливим видом договору перевезення, до нього доцільно застосовувати право перевізника, тобто право фрахтівника.

При визначенні права, яке потрібно застосовувати до відносин, що виникають між перевізником та пасажирами при виконанні повітряного перевезення на підставі договору чартеру, слід брати до уваги те, що у даному випадку може мати місце ситуація, коли наявні два перевізники: перевізник за договором та фактичний перевізник. На наш погляд, у такому разі до відносин, які виникають між пасажирами та стороною договору повітряного чартеру, доцільно використовувати закон перевізника за договором, оскільки саме з ним пасажири укладали договір перевезення.

7. Склад учасників повітряного чартерного перевезення не обмежується сторонами договору повітряного чартеру. Учасниками пасажирського чартерного перевезення є фрахтівник, фрахтувальник та пасажири (якщо за договором пасажирського чартеру фрахтівник перевозить не фрахтувальника, а інших осіб). За своїм правовим статусом пасажири є бенефіціарами договору повітряного чартеру, оскільки фрахтівник здійснює повітряне перевезення пасажирів в силу свого зобов`язання перед фрахтувальником.

Учасниками вантажного чартерного перевезення є фрахтівник, фрахтувальник та вантажоодержувач. Якщо фрахтувальником виступає авіакомпанія, учасниками вантажного чартерного перевезення є вантажовідправник, фрахтівник, фрахтувальник та вантажоодержувач. В усіх інших випадках фрахтувальник є вантажовідправником.

8. Беручи до уваги складність чартерного пасажирського правовідношення, з метою визначення суб`єкта відповідальності за неналежне виконання чи невиконання умов договору перед пасажирами, доцільно виділити наступні стадії його розвитку:

а) Попередня стадія. Характеризується тим, що договір повітряного чартеру як такий ще відсутній. Учасники правовідносин – особи, які у майбутньому стануть фрахтувальником та пасажиром. Підстава виникнення правовідносин – договір між майбутнім фрахтувальником та майбутнім пасажиром, який характеризується тим, що майбутній фрахтувальник серед іншого бере на себе обов`язок організувати чартерне перевезення, а майбутній пасажир оплачує пакет послуг, складовою частиною, якого є оплата чартерного перевезення. Вони оформлюються договором відмінним від договору повітряного чартеру.

б) Основна стадія. На цій стадії фрахтувальник, з метою виконання зобов`язань, взятих на себе на попередній стадії, укладає договір повітряного чартеру з фрахтівником (авіакомпанією). Учасники правовідносин – фрахтівник та фрахтувальник. Правовідносини, що виникають на цій стадії базуються на договорі повітряного чартеру.

в) Заключна стадія. Стадія, під час якої безпосередньо виконується повітряне чартерне перевезення, яка логічно випливає з двох попередніх. Учасники правовідносин – авіакомпанія (фрахтівник) та пасажири.

9. Якщо невиконання чи неналежне виконання повітряного чартерного перевезення сталося внаслідок порушення зобов`язань взятих майбутнім фрахтувальником перед майбутнім пасажиром на попередній стадії, відповідальність несе фрахтувальник. Якщо ж невиконання чи неналежне виконання перевезення сталося внаслідок порушення зобов`язань фрахтівника (авіакомпанії) перед фрахтувальником, то відповідальність несе авіакомпанія.

10. Головним обов`язком фрахтувальника є сплата чартерної ціни. У договорах повітряного чартеру доцільним є використання наступної схеми розрахунків. Після укладення договору повітряного чартеру фрахтувальник переказує фрахтівникові кошти на депозитний рахунок, відкритий фрахтівником у своєму банку. Якщо фрахтувальник замовляє чартерний рейс лише в один бік, після відправлення літака, фрахтівник може зняти весь внесок з рахунку. Якщо ж чартерний рейс замовляється в обидва боки, одна половина суми може бути знята після відправлення літака в один бік, а інша – після відправлення літака в інший бік. У випадку, якщо чартерний політ чи польоти не виконані, банк фрахтівника повертає фрахтувальнику суму, що знаходиться на депозитному рахунку, а, якщо чартерне перевезення не може бути виконане з вини фрахтувальника, то сума, що знаходиться на депозитному рахунку є платою або частиною плати фрахтівникові за анулювання договору чартеру. Переваги цієї схеми розрахунків, полягають у наступному. Кошти перераховуються на рахунок фрахтівника ще до початку чартерного рейсу, у визначений сторонами строк, до початку чартерного перевезення. Фрахтівник має інформацію про те, що вони надійшли, однак розпоряджатися цими коштами він зможе лише коли виконає політ чи частину польоту, відповідно до умов договору. Враховуючи те, що авіаційні перевезення є одними з найшвидкіших видів перевезень, фрахтівник нічим не ризикує. Проте, якщо перевезення не було виконано, інтереси фрахтувальника та його пасажирів теж залишаються захищеними, оскільки кошти можуть бути повернені ним негайно.

11. Аналіз договорів повітряного чартеру, що укладаються між українськими контрагентами, дозволяє стверджувати, що у них не достатньо повно та чітко виписані права та обов`язки фрахтувальника. Відтак, з метою удосконалення регулювання відносин, що виникають з договору повітряного чартеру пропонується законодавчо визначити основні права та обов`язки фрахтувальника за договором повітряного чартеру. Зокрема, на наш погляд, було б доцільним доповнити Повітряний кодекс України статтею наступного змісту:

“Права та обов`язки фрахтувальника за договором повітряного чартеру. Фрахтувальник зобов`язаний своєчасно внести плату, передбачену договором, забезпечити наявність документів пасажирів, багажу та вантажу, необхідних для виконання повітряного перевезення, в тому числі міжнародного, забезпечити своєчасну доставку пасажирів, багажу чи вантажу до місця відправлення.

Фрахтувальник зобов`язаний сплачувати компенсацію за додаткові льотні години, за ставкою, що встановлюється у договорі повітряного чартеру за кожну льотну годину, якщо число льотних годин, визначених у льотному розкладі, перевищене внаслідок відмови чи несвоєчасного надання віз чи інших документів, які вимагаються для подорожі, посадки, висадки пасажирів, завантаження чи відвантаження вантажу; якщо пасажири, багаж чи вантаж не були готові до посадки чи завантаження у термін, визначений у договорі.

Фрахтувальник має право передавати зафрахтовану місткість повітряного судна іншим особам, з письмової згоди фрахтівника”.

12. Головними обов`язками фрахтівника за договором повітряного чартеру є надання у користування фрахтівникові усієї або частини місткості повітряного судна та виконання чартерного перевезення. Право володіння і користування повітряним судном належить фрахтівникові. Користування в даному випадку означає здійснення комерційної експлуатації повітряного судна.

13. Умовами, за яких фрахтівник має право відмінити політ, слід визнати ушкодження літака, несприятливі погодні умови, порушення умов договору фрахтувальником.

14. Основні права та обов`язки фрахтівника доцільно закріпити законодавчо, оскільки це сприятиме кращому захисту інтересів фрахтівника, а також дозволить вирішити ряд проблем, що виникають на практиці, коли сторони, фактично вступаючи у чартерні правовідносини, юридично використовують іншу договірну конструкцію.

Враховуючи наведене, пропонуємо доповнити Повітряний Кодекс України статтею наступного змісту:

“Права та обов`язки фрахтівника за договором повітряного чартеру. Фрахтівник зобов`язаний надати фрахтувальникові місткість повітряного судна та виконати перевезення. Він зобов`язаний привести повітряне судно у належний стан для виконання польоту, отримати всі ліцензії та дозволи, необхідні для виконання чартерного рейсу, забезпечити фрахтувальника необхідною інформацією, що стосується умов виконання перевезення.

Фрахтівник має право перенести або відмінити виліт літака, зменшити комерційне завантаження літака через метеорологічні умови, здійснювати протягом польоту зупинки, з міркувань безпеки, а також виконувати необхідний ремонт.

Фрахтівник, за погодженням з фрахтувальником, має право на заміну типу чи варіанту повітряного судна, за умови, що він виконає перевезення за встановленим маршрутом та розкладом, якщо якість перевезення при цьому не знизиться.

У випадку крайньої необхідності така заміна може виконуватися і без погодження з фрахтувальником, проте фрахтівник зобов`язаний повідомити фрахтувальника про заміну, як тільки це стане можливим.

Фрахтівник має право обрати найкоротший маршрут до пункту призначення, за умови, що маршрут буде безпечним для пасажирів та вантажу”.

15. Цивільно-правова відповідальність сторін договору повітряного чартеру – це санкції, які застосовуються до сторони-правопорушника і виражаються у покладенні додаткових тягарів на неї.

Існують два режими відповідальності, яка наступає за порушення нормального розвитку відносин, що виникають з договору повітряного чартеру:

відповідальність сторін договору повітряного чартеру за неналежне виконання або невиконання договірних умов, режим якої визначається умовами договору повітряного чартеру та нормами права, що застосовується до регулювання договору;

відповідальність, режим якої визначається Варшавською Конвенцією і яку несе сторона чи сторони договору повітряного чартеру перед пасажирами та власниками вантажу у випадку заподіяння шкоди життю та здоров`ю пасажира, заподіяння шкоди в результаті знищення, втрати чи ушкодження зареєстрованого багажу чи вантажу та затримки.

16. Відповідальність сторін договору повітряного чартеру за невиконання договору повітряного чартеру характеризується тим, що вона не є обмеженою нормативним актом. Вона виступає у формі відшкодування збитків та сплати неустойки, яка найчастіше у договорах повітряного чартеру виконує дві функції – до моменту порушення умов договору виступає у вигляді способу забезпечення виконання зобов`язання, а з моменту порушення стає формою цивільно-правової відповідальності.

17. За відмову від виконання договору повітряного чартеру найдоцільніше використовувати неустойку, яка обраховується за системою рухомої шкали: розмір неустойки залежить від того, за скільки днів фрахтувальник відмовився від договору.

^ 18. Цивільно-правова відповідальність, що встановлюється Варшавською Конвенцією носить обмежений характер.

19. Якщо фрахтувальником виступає особа, яка не може вважатися договірним перевізником за Варшавською Конвенцією відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, зареєстрованому багажу та вантажу несе фрахтівник (фактичний перевізник).

20. У тих випадках, коли фрахтувальником виступає авіакомпанія, що видає перевізні документи від власного імені, відповідальність перед пасажирами та вантажо
еще рефераты
Еще работы по разное