Реферат: Укази президента україни зміст

УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Зміст



Питання Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції, від 30 серпня 1996 року № 771/96

3



Про Положення про представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи, від 19 травня 1997 року № 441/97

4



Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), від 24 лютого 1998 року № 148/98

6



Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, від 11 червня 1998 року № 615/98

10



Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року від 4 листопада 1998 року № 1209/98

21



Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади, від 9 лютого 1999 року № 145/99

48



Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, від 14 вересня 2000 року № 1072/2000

50



Про Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, від 26 лютого 2003 року № 169/2003

335



Про забезпечення діяльності Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, від 5 липня 2003 року № 573/2003

336



Про Національного координатора з питань технічної допомоги Європейського Союзу, від 1 листопада 2003 року № 1238/2003

339



Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки, від 13 грудня 2003 року № 1433/2003

342



Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, 5 березня 2004 року № 278/2004 

367



Про Стратегію економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004 - 2015 роки, 28 квітня 2004 року № 493/2004  

369



Питання організації виконання Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", 21 серпня 2004 року № 965/2004 

369



Про ліквідацію Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України, 29 листопада 2005 року № 1661/2005 

374



Про План заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, 20 січня 2006 року № 39/2006 

374


^ Про Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, 28 лютого 2006 року № 157/2006 391


Про План заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів, 20 березня 2006 року № 242/2006 

395



Про Цільовий план Україна – НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО від 7 квітня 2006 року № 295/2006
402

Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, 10 травня 2006 року № 361/2006  506

^ Про Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО від 22 травня 2006 року № 429/2006 528

^ Питання підготовки саміту "Україна - Європейський Союз", 6 серпня 2007 року № 691/2007  531

Про підготовку та проведення міжнародної науково-практичної конференції "Прикордонне співробітництво у контексті нового етапу розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом", 17 вересня 2007 року № 878/2007 534


Про заходи щодо активізації євроінтеграційного прикордонного співробітництва, 19 грудня 2007 року № 1236/2007 

536



Про Цільовий план Україна - НАТО на 2008 рік у рамках Плану дій Україна - НАТО від 1 квітня 2008 року № 289/2008

538



Про підготовку участі Президента України у 15-му саміті глав держав Центральної Європи, 17 квітня 2008 року № 368/2008 

672



Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про перспективи дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору та стан забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади України, інших державних органів у сфері євроатлантичної інтеграції України", 25 квітня 2008 року № 402/2008 

674



Питання підготовки до саміту "Україна – Європейський Союз", 6 серпня 2008 року № 690/2008 

678



Про заходи з реалізації домовленостей, досягнутих під час саміту "Україна – Європейський Союз", 1 жовтня 2008 року № 883/2008 

682



Про Цільовий план Україна – НАТО на 2009 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО від 2 березня 2009 року № 116/2009

688



Про підготовку робочого візиту Президента України до Чеської Республіки для участі в установчому саміті ініціативи "Східне партнерство", 27 квітня 2009 року № 274/2009

828



Про Річну національну програму з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору від 12 травня 2009 року № 298/2009

831

Указ Президента України

від 30 серпня 1996 року № 771/96
^ Питання Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції
(назва із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 10.08.98 р. № 866/98)

Із змінами і доповненнями, внесеними
Указами Президента України 
від 23 квітня 1998 року № 357/98,
 від 10 серпня 1998 року № 866/98,
 від 21 лютого 2000 року № 271/2000,
 від 31 липня 2000 року № 932/2000

З метою створення сприятливих умов для дальшого розвитку міжнародного економічного співробітництва, удосконалення порядку залучення та використання зовнішніх фінансових ресурсів, організації діяльності Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції у цій сфері постановляю:

(преамбула із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 10.08.98 р. № 866/98)

1. Стаття 1 втратила чинність

(згідно з Указом Президента
 України від 23.04.98 р. № 357/98)

2. Внести до Указів Президента України такі зміни і доповнення:

в абзаці третьому частини першої статті 3 Указу Президента України від 1 травня 1995 року № 343 "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України" слова "і Міністерства економіки України" замінити словами "Міністерства економіки України і Національного агентства України з реконструкції та розвитку".

абзац третій статті 2 втратив чинність

 (згідно з Указом Президента
 України від 31.07.2000 р. № 932/2000)

3. Стаття 3 втратила чинність

(стаття 3 із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 10.08.98 р. № 866/98,
стаття 3 втратила чинність згідно з Указом
 Президента України від 21.02.2000 р. № 271/2000)

4. Кабінету Міністрів України привести свої рішення у відповідність із цим Указом.

5. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання.

^ Президент України

Л. КУЧМА




ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 30 серпня 1996 року № 771/96
^ ПОЛОЖЕННЯ
про Національне агентство України з реконструкції та розвитку
Положення втратило чинність
(згідно з Указом Президента України
від 23 квітня 1998 року № 357/98)


Указ Президента України

від 19 травня 1997 року № 441/97
^ Про Положення про представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи
З метою забезпечення ефективної участі представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи, підвищення рівня координації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у сфері міжнародного співробітництва України в рамках Ради Європи постановляю:

1. Затвердити Положення про представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи (додається).

2. Контроль за виконанням Положення про представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи покласти на Міністерство закордонних справ України.

^ Президент України

Л. КУЧМА 



 

 
 
 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 19 травня 1997 року № 441/97
^ ПОЛОЖЕННЯ
про представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи
1. Це Положення визначає порядок призначення та звільнення представників України в робочих органах Комітету міністрів Ради Європи - галузевих міжурядових комісіях, комітетах, комітетах експертів, робочих групах та інших робочих органах, створених відповідно до рішень Комітету міністрів Ради Європи (далі - робочі органи КМ РЄ), а також участі представників України в діяльності цих органів.

2. Представники України в робочих органах КМ РЄ у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, іншими актами законодавства України, міжнародними договорами України, рішеннями Ради Європи щодо діяльності відповідних робочих органів КМ РЄ та цим Положенням.

Представники України в робочих органах КМ РЄ керуються також Указом Президента України від 18 вересня 1996 року № 841.

3. Представниками України в робочих органах КМ РЄ можуть бути призначені відповідальні працівники Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України та інших центральних органів виконавчої влади України, залежно від рівня та сфери діяльності робочих органів КМ РЄ.

Необхідними вимогами до кандидатів для призначення представниками України в робочих органах КМ РЄ є наявність досвіду роботи з питань, віднесених до компетенції відповідних робочих органів КМ РЄ, та вільне володіння однією з офіційних мов Ради Європи.

За рішенням Міністерства закордонних справ України до участі в діяльності робочих органів КМ РЄ можуть залучатися вчені та висококваліфіковані фахівці.

4. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України подають до Міністерства закордонних справ України пропозиції щодо кандидатур для призначення представниками України в робочих органах КМ РЄ.

5. Рішення про призначення та звільнення представників України в робочих органах КМ РЄ приймає щодо керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України та їхніх заступників Президент України за поданням Міністра закордонних справ України, щодо інших відповідальних працівників - Міністр закордонних справ України за поданням керівників відповідних органів.

6. Представники України в робочих органах КМ РЄ призначаються на період роботи сесії відповідних комісії, комітету Ради Європи або на період діяльності комітетів експертів, робочих груп, інших тимчасових робочих органів КМ РЄ.

7. Міністерство закордонних справ України оперативно інформує Раду Європи про призначення представника України в робочих органах КМ РЄ.

8. Директиви та технічні завдання представникові України в робочих органах КМ РЄ затверджує Міністерство закордонних справ України спільно з відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади України.

У разі потреби у виробленні позиції України з особливо важливих питань, які обговорюються в робочих органах КМ РЄ, Міністерство закордонних справ України вносить відповідні пропозиції на розгляд Президентові України.

9. За підсумками участі в діяльності робочих органів КМ РЄ представники України подають у десятиденний строк до Міністерства закордонних справ України письмовий звіт разом з копіями документів, вироблених під час засідань робочих органів КМ РЄ, та пропозиціями про заходи щодо належного виконання Україною ухвалених на відповідному засіданні рішень.

10. Персональна відповідальність за виконання директив та технічних завдань, що даються представникам України в робочих органах КМ РЄ, а також за своєчасне подання звітів, зазначених у абзаці першому пункту 8 цього Положення, покладається на представників України в робочих органах КМ РЄ та керівників відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України.

У разі неналежного виконання обов'язків, покладених на представника України в робочому органі КМ РЄ, за рішенням відповідно Президента України, Міністра закордонних справ України представник звільняється від дальшої участі у діяльності відповідного робочого органу КМ РЄ.

11. Фінансування участі представників України в робочих органах КМ РЄ, витрати яких не покриваються за рахунок бюджету Ради Європи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному законодавством України.


Глава Адміністрації
Президента України

 
^ Є. КУШНАРЬОВ 



Указ Президента України

від 24 лютого 1998 року № 148/98
Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)
Із змінами і доповненнями, внесеними
 Указами Президента України
 від 2 вересня 1999 року № 1104/99,
 від 12 квітня 2000 року № 587/2000,
 від 12 листопада 2001 року № 1063/2001,
 від 26 листопада 2001 року № 1146/2001,
 від 25 липня 2002 року № 658/2002,
від 2 грудня 2002 року № 1126/2002,
 від 5 липня 2003 року № 573/2003,
 від 29 жовтня 2003 року № 1227/2003,
 від 1 листопада 2003 року № 1238/2003

З метою здійснення стратегічного курсу України на інтеграцію з Європейським Союзом, забезпечення входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір, удосконалення механізму співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та на забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво, підписаної між Україною і Європейським Союзом 16 червня 1994 року, постановляю:

1. Утворити Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) (далі - Українська частина Ради) та Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) (далі - Українська частина Комітету) як допоміжний орган Української частини Ради.

2. Покласти на Міністерство закордонних справ України здійснення заходів щодо забезпечення політичних відносин України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішньої політики та політики безпеки.

(стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указом
 Президента України від 26.11.2001 р. № 1146/2001)

3. Покласти на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України здійснення міжвідомчої координації з питань економічного та соціального співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом).

(стаття 3 в редакції Указу Президента
 України від 12.04.2000 р. № 587/2000,
 із змінами, внесеними згідно з Указом
 Президента України від 12.11.2001 р. № 1063/2001)

4. Установити, що Українська частина Ради утворюється у складі Голови, першого заступника Голови, трьох заступників Голови та членів Української частини Ради.

(частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 26.11.2001 р. № 1146/2001)

Головою Української частини Ради є за посадою Прем'єр-міністр України, першим заступником Голови Української частини Ради є Уповноважений України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, заступником Голови Української частини Ради - Головою Української частини Комітету - Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України, заступниками Голови Української частини Ради - Міністр закордонних справ України та Міністр юстиції України.

(частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно з
 Указами Президента України від 12.11.2001 р. № 1063/2001,
від 26.11.2001 р. № 1146/2001,
від 05.07.2003 р. № 573/2003)

Членами Української частини Ради є за посадами:

Міністр аграрної політики України,

Міністр внутрішніх справ України,

Міністр екології та природних ресурсів України,

Міністр культури і мистецтв України,

Міністр оборони України,

Міністр освіти і науки України,

Міністр охорони здоров'я України,

Міністр палива та енергетики України,

Міністр праці та соціальної політики України,

Міністр промислової політики України,

(частину третю статті 4 доповнено абзацом згідно з
 Указом Президента України від 26.11.2001 р. № 1146/2001)

Міністр транспорту України,

Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,

Міністр фінансів України,

Голова Антимонопольного комітету України,

Голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України,

Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України,

(абзац частини третьої статті 4 із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 05.07.2003 р. № 573/2003)

Абзац частини третьої статті 4 виключено

 (згідно з Указом Президента
 України від 26.11.2001 р. № 1146/2001)

Голова Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики,

(абзац частини третьої статті 4 із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 05.07.2003 р. № 573/2003)

Голова Державної прикордонної служби України,

(абзац частини третьої статті 4 із змінами, внесеними згідно
 з Указом Президента України від 29.10.2003 р. № 1227/2003)

Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,

Голова Державного комітету України у справах національностей та міграції,

(частину третю статті 4 доповнено абзацом згідно з
 Указом Президента України від 25.07.2002 р. № 658/2002)

Голова Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції (за згодою), 

(частину третю статті 4 доповнено абзацом згідно з
 Указом Президента України від 02.12.2002 р. № 1126/2002)

Голова Державної митної служби України,

Голова Державної податкової адміністрації України,

Голова Служби безпеки України,

Голова Національної комісії регулювання електроенергетики України,

(частину третю статті 4 доповнено абзацом згідно з
 Указом Президента України від 12.11.2001 р. № 1063/2001)

Представник України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі),

Голова Національного банку України (за згодою).

Абзац частини третьої статті 4 виключено

 (згідно з Указом Президента
 України від 26.11.2001 р. № 1146/2001)

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно з Указом
 Президента України від 02.09.99 р. № 1104/99,
 в редакції Указу Президента
 України від 12.04.2000 р. № 587/2000)

Членом Української частини Ради є також Національний координатор з питань технічної допомоги Європейського Союзу.

(статтю 4 доповнено частиною четвертою згідно з 
Указом Президента України від 01.11.2003 р. № 1238/2003)

5. Кабінету Міністрів України:

визначити у місячний строк склад Української частини Комітету;

забезпечити створення у двомісячний строк у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, керівники яких входять до складу Української частини Ради, структурних підрозділів з питань співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) у межах існуючої штатної чисельності;

затвердити структуру Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції в межах штатної чисельності, визначеної для Національного агентства України з реконструкції та розвитку;

подати у місячний строк проект Положення про Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції і пропозиції щодо внесення змін до актів Президента України, що випливають з цього Указу;

привести рішення Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Указом.

6. Міністерству закордонних справ України розпочати консультації з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) щодо встановлення правил процедури Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом).

7. Ліквідувати Міжвідомчий комітет України у справах Європейського Союзу, у зв'язку з чим визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 28 серпня 1993 року № 358 "Про Міжвідомчий комітет України у справах Європейських Співтовариств";

Указ Президента України від 7 лютого 1995 року № 108 "Про заходи щодо вдосконалення співробітництва України з Європейським Союзом";

Указ Президента України від 21 квітня 1997 року № 355 "Про заходи щодо вдосконалення механізму взаємодії з Європейським Союзом та його виконавчими органами";

Розпорядження Президента України від 13 жовтня 1993 року № 111 "Про персональний склад Міжвідомчого комітету України у справах Європейських Співтовариств".


^ Президент України

Л. КУЧМА



Указ Президента України

від 11 червня 1998 року № 615/98
^ Про затвердження Стратегії інтеграції України
 до Європейського Союзу
Із змінами і доповненнями, внесеними
 Указами Президента України
 від 12 квітня 2000 року № 587/2000,
 від 11 січня 2001 року № 8/2001,
від 26 листопада 2001 року № 1146/2001,
 від 5 липня 2003 року № 573/2003

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі постановляю:

1. Затвердити Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити до 31 грудня 1998 року затвердження галузевих програм інтеграції України до Європейського Союзу та наступне затвердження на їх основі Національної програми інтеграції України до Європейського Союзу.


^ Президент України

Л. КУЧМА

 

 

 

 

 
 
 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 11 червня 1998 року № 615/98


^ СТРАТЕГІЯ
інтеграції України до Європейського Союзу
(У тексті Стратегії слова "Міністерство економіки України" замінено словами "Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України" згідно з Указом Президента України від 26 листопада 2001 року № 1146/2001)

Ця Стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС) - організацією, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку.

Національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного та правового простору.

(абзац другий вступної частини із змінами, внесеними
 згідно з Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

Стратегія інтеграції України до ЄС грунтується на:

- Конституції України, що встановлює спрямування зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

- схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнішньої політики України та Концепції (основах державної політики) національної безпеки України;

- Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року (УПС) та інших договорах, укладених між Україною та ЄС, в яких визначаються механізми взаємодії між ними. 

(абзац шостий вступної частини в редакції Указу
 Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

Стратегія інтеграції України до ЄС враховує положення Стратегії ЄС щодо України від 4 жовтня 1994 року, Спільної позиції ЄС щодо України від 28 листопада 1994 року, Спільної стратегії ЄС щодо України від 11 грудня 1999 року, а також відповідних рішень Ради ЄС, декларацій та інших документів ЄС, які стосуються України.

(вступну частину доповнено абзацом сьомим згідно з
 Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001,
 у зв'язку з цим абзаци сьомий і восьмий
 вважати відповідно абзацами восьмим і дев'ятим)

Стратегія інтеграції України до ЄС визначає основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового простору. Отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС є головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі і повинно співвідноситися в часі з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, які мають спільний кордон з Україною.

(абзац дев'ятий вступної частини в редакції Указу
 Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)
^ I. Основні напрями інтеграційного процесу 1. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.

Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та співробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС.
^ 2. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС
Глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік на засадах ГАТТ/СОТ, економічні тенденції в державах - членах ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі є важливими факторами економічної інтеграції та розвитку торгівлі між Україною і ЄС.

Базовим документом, що визначає засади економічної інтеграції України до ЄС та засади розвитку торгівлі, є Угода про партнерство та співробітництво.

Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму, сформування основних економічних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.
^ 3. Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки
Безпека України у контексті загальноєвропейської безпеки грунтується на тому, що розвиток і зміцнення ЄС поглиблюють загальноєвропейську безпеку в усіх її вимірах.

Принцип неподільності європейської безпеки однаково важливий як для України, так і для ЄС та його повноправних та асоційованих держав - членів. Кооперативна безпека, пошук підходів до якої, поряд з іншими європейськими і трансатлантичними структурами, активно веде ЄС, має стати для України гарантією власної безпеки.

(абзац другий підрозділу 3 із змінами, внесеними згідно
 з Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

Визнання Європейським Союзом важливого значення України у формуванні нової архітектури європейської безпеки на третє тисячоліття може і повинно бути використаним як суттєвий важіль просування українських інтересів у відносинах з ЄС. Одночасно зміцнення безпеки України пов'язане і з забезпеченням економічної безпеки та політичної стабільності у державі.

Визнаючи на основі принципів Статуту ООН відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки за Радою Безпеки ООН і дотримуючись принципів і цілей Хартії європейської безпеки ОБСЄ, Україна та ЄС активно співробітничають з ООН, ОБСЄ, Радою Європи, іншими міжнародними організаціями у сфері заохочення і підтримки стабільності, запобігання конфліктам, урегулювання кризових ситуацій та постконфліктної відбудови, використовуючи для цього всі наявні можливості - від дипломатичної діяльності, надання гуманітарної допомоги і застосування економічних санкцій до здійснення функцій цивільної поліції та проведення на основі відповідного мандата ООН і/або ОБСЄ воєнних операцій для врегулювання кризових ситуацій.

(підрозділ 3 доповнено абзацом четвертим згідно з
 Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

Розширення та поглиблення політичного діалогу і співробітництва України із Західно-Європейським союзом (ЗЄС), який надає ЄС підтримку у визначенні оборонних аспектів Спільної зовнішньої політики і політики безпеки та забезпечує доступ ЄС до оперативних можливостей виконання гуманітарних і рятувальних завдань, завдань щодо підтримання миру та завдань збройних сил під час урегулювання кризових ситуацій, у тому числі проведення операцій з установлення миру ("петерсберзьких завдань"), є одними з важливих факторів інтеграції України до ЄС.

(підрозділ 3 доповнено абзацом п'ятим згідно з
 Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

У зв'язку з прискоренням процесу інституційного зближення та інтеграції ЗЄС до ЄС важливого значення для України набуває розвиток відносин між ЄС і НАТО з питань оборонного планування, в якому Україна бере участь через Процес планування та оцінки сил у рамках програми "Партнерство заради миру". Інтенсифікація розвитку Спільної європейської політики з питань безпеки та оборони, створення в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки нових органів ЄС у військовій сфері та сфері зовнішньої політики і політики безпеки, а також активізація співробітництва між державами - членами ЄС у галузі озброєння зумовлюють необхідність здійснення Україною своєчасних інтеграційних кроків у цьому напрямі.

(підрозділ 3 доповнено абзацом шостим згідно з
 Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

Розвиток співробітництва з ЄС у рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки та Спільної європейської політики з питань безпеки та оборони сприятиме також зміцненню конкурентоспроможності української оборонної промисловості, впровадженню принципів, правил та механізмів, що забезпечують відкритість, прозорість доступу продукції цієї галузі на внутрішньому ринку ЄС та запобігають її дискримінації, прискореному виходу і закріпленню українських виробників товарів та послуг у пріоритетних міжнародно-спеціалізованих галузях і секторах економіки та значній диверсифікації військово-технічних та науково-технічних зв'язків. Розвиток такого співробітництва надасть змогу зберегти орієнтацію на сучасні системи загальноєвропейського виробництва. Основним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з державами - членами ЄС може стати перетворення виробництв, безпосередньо пов'язаних з науково-технічними досягненнями, в яких Україна займає провідні позиції, у пріоритетні галузі, орієнтовані на експорт.

(підрозділ 3 доповнено абзацом сьомим згідно з
 Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)
^ 4. Політична консолідація та зміцнення демократії
Політична консолідація передбачає неухильне поглиблення політичного діалогу і поліпшення загальної атмосфери відносин між Україною та ЄС (саміти, міністерські консультації, зустрічі на експертному рівні).

Вона спрямована на:

- гарантування політичної стабільності як в Україні, так і на всьому Європейському континенті;

- забезпечення мирного розвитку та плідного співробітництва всіх європейських націй;

- зміцнення демократичних засад в українському суспільстві.

Політичну консолідацію у контексті стратегії України на європейську інтеграцію слід розглядати у двох площинах.

Зовнішньополітична консолідація спрямована, насамперед, на зміцнення європейської безпеки. З одного боку, вона включає всебічне входження України в європейський політичний (у тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), правовий, економічний, інформаційний, культурний простір. З іншого - ідентифікацію політики ЄС щодо України, відокремлення її від політики ЄС щодо Росії та підтримку державами Європи та світовим співтовариством стратегії інтеграції України до ЄС. У цьому контексті важливим є співробітництво з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими загальноєвропейськими інституціями, а також поглиблення відносин з окремими державами - членами ЄС. Істотною складовою зовнішньополітичної консолідації слід вважати згоду ЄС на поступове залучення України до регіональних ініціатив ЄС, а також відповідних форм політичного діалогу, партнерства та співробітництва ЄС з державами - асоційованими членами ЄС та іншими державами. Одним з реальних внесків на шляху до зближення політичних позицій України та ЄС було б досягнення згоди щодо спільної позиції в ООН з глобальних міжнародних питань та приєднання України до спільних заяв ЄС, заяв, що приймаються державами - членами ЄС в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки та у відповідних міжнародних організаціях, у тому числі ООН та ОБСЄ, залучення України до спільних дій ЄС, а також вироблення і прийняття спільних позицій та проведення спільних дій України та ЄС.

(абзац сьомий підрозділу 4 із змінами, внесеними згідно з
 Указом Президента України від 11.01.2001 р. № 8/2001)

Внутрішньополітична консолідація базується на виборі, зробленому українським суспільством на користь інтеграції до ЄС. Вона включає, насамперед, зміцнення демократії та верховенства права в державі. Європейська інтеграція сприятиме становленню громадянського суспільства в Україні і дальшому формуванню української політичної нації як повноправного члена сім'ї європейських націй. Важливим елементом внутрішньої консолідації є формування у суспільстві прихильності до ідеї набуття у майбутньому членства в ЄС як реальної можливості забезпечити гідне майбутнє для України та її громадян.

Абзац дев'ятий підрозділу 4 виключено

 (згідно з Указом Президента
 України від 11.01.2001 р. № 8/2001)
^ 5. Адаптація