Реферат: Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Київ 2010

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут держави і права ім.В.М.Корецького

Міжнародний центр космічного права

Науково-дослідний центр енергетичного,

ядерного та природоресурсного права


Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку


Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції


Київ - 2010

УДК 341.22:502/.504](06)

ББК 67.412я431

М58


Редколегія:

Шемшученко Ю.С. - директор Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАН України та Національної академії правових наук України;

^ Малишева Н.Р. - заступник директора Міжнародного центру космічного права, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України;

^ Олещенко В.І. - директор Науково-дослідного центру енергетичного, ядерного та природоресурсного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, старший науковий співробітник відділу аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, кандидат географічних наук, доцент, академік Української екологічної академії наук.


^ М 58 Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ТОВ "Видавництво географічної літератури "Обрії", 2010. – 213 с.


ISBN 978-966-2278-09-5


Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції "^ Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку", яка відбулася 23 - 24 вересня 2010 року в м.Києві, висвітлює актуальні проблеми міжнародного екологічного права та сучасні наукові розробки щодо можливих шляхів їх розв'язання.

Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, науковців, усіх, хто цікавиться питаннями міжнародного екологічного права, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки.


^ Матеріали друкуються в авторській редакції.


ББК 67.412я431


ISBN 978-966-2278-09-5 © Колектив авторів, 2010

© ВГЛ "Обрії", 2010.

ЗМІСТ. СОДЕРЖАНИЕ. CONTENTS


^ ШЕМШУЧЕНКО Ю.С. ПРОБЛЕМИ КОДИФІКАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ………………………………………………………………………..

ШЕМШУЧЕНКО Ю.С. ПРОБЛЕМЫ КОДИФИКАЦИИ МЕЖДУНАРОДНОГО ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ПРАВА

^ SHEMSHUCHENKO YU.S. PROBLEMS OF CODIFICATION OF INTERNATIONAL ECOLOGICAL LAW


8

МАЛЫШЕВА Н.Р. СОСТОЯНИЕ и ОСНОВНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ ……………………………………

^ МАЛИШЕВА Н.Р. СТАН ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

MALYSHEVA N.R. CURRENT STATUS AND MAIN TRENDS IN DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL ENVIRONMENTAL LAW


12

^ КИЧИГИН Н.В. МЕЖДУНАРОДНЫЕ И НАЦИОНАЛЬНЫЕ ПРИНЦИПЫ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ ………………………………………………………………………..

КІЧІГІН М.В. МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

^ KICHIGIN N.V. INTERNATIONAL AND NATIONAL PRINCIPLES OF ENVIRONMENTAL PROTECTION



21

КОСТИЦЬКИЙ В.В. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ІМПЕРАТИВ У КОНСТИТУЦІЯХ СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ ЯК ПЕРЕДУМОВА УХВАЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОНСТИТУЦІЇ ЗЕМЛІ …………………………………………………………

^ КОСТИЦКИЙ В.В. МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВОЙ ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ ИМПЕРАТИВ В КОНСТИТУЦИЯХ СОВРЕМЕННЫХ ГОСУДАРСТВ КАК ПРЕДУСЛОВИЕ ПРИНЯТИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ КОНСТИТУЦИИ ЗЕМЛИ

^ KOSTYTSKYI V.V. INTERNATIONAL LEGAL ECOLOGICAL IMPERATIVE IN CONSTITUTIONS OF CONTEMPORARY STATES AS A PREREQUISITE FOR ADOPTION OF ECOLOGICAL CONSTITUTION OF THE EARTH


28

Олещенко В.И. ПРИОРИТЕТЫ cистемного развития

международного права окружающей среды в условиях глобализации …………………………………………………………………………………

^ Олещенко В.І. Пріоритети системного розвитку міжнародного права навколишнього середовища в умовах глобалізації

OLESHCHENKO V.I. Priorities for System DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL ENVIRONMENTAL LAW in terms of globalization


35

^ Солнцев А.М. Проблемы защиты экологических прав человека на международном уровне …………………………………………………………….

СОЛНЦЕВ О.М. ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

^ SOLNTSEV a.M. PROBLEMS OF PROTECTION OF ECOLOGICAL HUMAN RIGHTS AT INTERNATIONAL LEVEL


41

WYSTORÓBETS ЕUGENE А. CORRELATION  OF  THE  CONCEPTS OF  INTERNATIONAL  ENVIRONMENTAL  LAW ON THE GROUPS OF SOURCES AND THEIR BASIC ELEMENTS ………………………………………………………..

^ ВИСТОРОБЕЦ Є.А. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА МІЖНАРОДНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ЗА ГРУПАМИ ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ ОСНОВНІ ЄЛЕМЕНТИ

^ ВЫСТОРÓБЕЦ Е.А. СООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ И МЕЖДУНАРОДНОГО ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ПРАВА ПО ГРУППАМ ИСТОЧНИКОВ И ИХ ОСНОВНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ


48

^ КРАСНОВА М. В. ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩУ ………………………………………………………....

^ КРАСНОВА М.В. ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВОГО ИНСТИТУТА ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА ВРЕД, ПРИЧИНЕННЫЙ ОКРУЖАЮЩЕЙ ПРИРОДНОЙ СРЕДЕ

^ KRASNOVA M. V. LEGAL ASPECTS OF DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL LEGAL INSTITUTE OF LIABILITY FOR HARM CAUSED TO THE ENVIRONMENT


56

ГВОЗДИК П.О. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ У СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ …………………………………………………………...

^ ГВОЗДИК П.О. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ДОГОВОРА В СИСТЕМЕ ИСТОЧНИКОВ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ПРАВА УКРАИНЫ

HVOZDYK P.O. INTERNATIONAL AGREEMENTS WITHIN THE SYSTEM OF SOURCES OF ECOLOGICAL LAW OF UKRAINE


64

^ КОМАРНИЦКИЙ В.М. ВЛИЯНИЕ МЕЖДУНАРОДНОГО ЭКОЛОГО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ НА ФОРМИРОВАНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ПО ВОПРОСАМ ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ ………………………………………………………

^ КОМАРНИЦЬКИЙ В.М. ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

KOMARNYTSKYI V. M. THE INFLUENCE OF INTERNATIONAL ECOLOGICAL-LEGAL REGULATION ON DEVELOPMENT OF LEGISLATION IN THE AREA OF NATURAL RESOURCE USE


71

^ НЕПИЙВОДА В. П. РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО ДОВКІЛЬНОГО ПРАВА В УТВЕРДЖЕННІ ПІДТРИМНОГО РОЗВИТКУ ЩОДО ЛІСІВ ………………………………...

НЕПЫЙВОДА В. П. РОЛЬ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ В УСТАНОВЛЕНИИ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ В ОТНОШЕНИИ ЛЕСОВ

^ NEPYIVODA V. P. THE ROLE OF INTERNATIONAL ENVIRONMENTAL LAW IN ESTABLISHING SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF FORESTS


78

КУЛИНИЧ П.Ф. Розвиток земельного законодавства України на засадах гармонізації з законодавством ЄС: стан та перспективи ……

^ КУЛИНИЧ П.Ф. РАЗВИТИЕ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНЫ НА НАЧАЛАХ ГАРМОНИЗАЦИИ С ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ЕС: СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ

KULYNYCH P.F. THE DEVELOPMENT OF UKRAINIAN LAND LEGISLATION ON THE BASIS OF HARMONISATION WITH EU LEGISLATION: CURRENT STATUS AND PROSPECTS


84

^ СТРУТИНСКАЯ-СТРУК Л.В. ПРАВОВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СОХРАНЕНИЯ БИОРАЗНООБРАЗИЯ: МЕЖДУНАРОДНАЯ ПРАКТИКА И УКРАИНСКИЕ РЕАЛИИ (НА ПРИМЕРЕ КАРПАТСКОГО РЕГИОНА) ……………………

^ СТРУТИНСЬКА-СТРУК Л.В. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ: МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ (НА ПРИКЛАДІ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ)

STRUTYNSKA-STRUK L.V. LEGAL REGULATION FOR CONSERVATION OF BIODIVERSITY: INTERNATIONAL PRACTICES AND UKRAINIAN REALITIES (THE CARPATHIAN REGION EXPERIENCE)


91

^ КОЗЬЯКОВ И.Н. ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ БЕЗОПАСНОСТИ НЕДРОПОЛЬЗОВАНИЯ: ОПЫТ СТРАН СНГ ………………………………………………….

КОЗ'ЯКОВ І.М. ПРАВОВІ АСПЕКТИ БЕЗПЕКИ НАДРОКОРИСТУВАННЯ: ДОСВІД ДЕРЖАВ СНД

^ KOZYAKOV I.M. LEGAL ASPECTS OF SECURITY OF SUBSURFACE USE: THE CIS MEMBERS’ EXPERIENCE


97

КУЗНЕЦОВА С.В. ФИНАНСИРОВАНИЕ ПРИРОДООХРАННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ЦЕЛЯХ ПОДДЕРЖКИ ВЫПОЛНЕНИЯ ПРИРОДООХРАННОЙ ПОЛИТИКИ И ПРОГРАММ (международный опыт) …………………………………………

^ КУЗНЄЦОВА С.В. ФІНАНСУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З МЕТОЮ ПІДТРИМКИ ВИКОНАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОГРАМ (міжнародний досвід)

KUZNETSOVA S. V. FINANCIAL BACKING OF ENVIRONMENTAL PROTECTION ACTIVITIES IN ORDER TO SUPPORT IMPLEMENTATION OF ENVIRONMENTAL PROTECTION POLICY AND PROGRAMMES (INTERNATIONAL EXPERIENCE)


104

^ ФЕДОРОВСКАЯ О.Б. МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЕ ОБЪЕДИНЕНИЯ КАК СУБЪЕКТЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ПРАВА ………………………….

ФЕДОРОВСЬКА О.Б. МІЖДЕРЖАВНІ ОБ'ЄДНАННЯ ЯК СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

FEDOROVSKA O. B. INTERSTATE ASSOCIATIONS AS INTERNATIONAL ECOLOGICAL LAW ENTITIES


111

^ ЧОРНОУС О.В. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ДЕРЖАВАМИ БАЛТІЙСЬКОГО РЕГІОНУ ТА ПРАВОВА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА …………………………………………………………………

^ ЧЕРНОУС А.В. МЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО УКРАИНЫ СО СТРАНАМИ БАЛТИЙСКОГО РЕГИОНА В СФЕРЕ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ

CHORNOUS O.V. INTERNATIONAL COOPERATION OF UKRAINE WITH THE BALTIC REGION COUNTRIES AND LEGAL PROTECTION OF THE ENVIRONMENT


116

^ Стельмах О.С. До питання становлення міжнародно-правового режиму безпеки використання та дослідження космічного простору в мирних цілях: нарощення потенціалу принципу екологічної безпеки ………………………………………………………………………………………….

^ СТЕЛЬМАХ О.С. К ВОПРОСУ УСТАНОВЛЕНИЯ МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕЖИМА БЕЗОПАСНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ И ИССЛЕДОВАНИЯ КОСМИЧЕСКОГО ПРОСТРАНСТВА в МИРНых ЦЕЛях: НАРАЩИВАНИЕ ПОТЕНЦИАЛА ПРИНЦИПА эКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

STELMAKH O. S. TO THE ISSUE OF ESTABLISHING INTERNATIONAL LEGAL REGIME FOR SECURITY OF USE AND EXPLORATION OF OUTER SPACE IN PEACEFUL PURPOSE: GROWTH OF POTENTIAL OF THE PRINCIPLE OF ECOLOGICAL SECURITY


120

^ РОЗУМОВИЧ И.Н. КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ В УКРАИНЕ И ШВЕЦИИ: СРАВНИТЕЛЬНО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ ……………………………………………………………………………………………

^ РОЗУМОВИЧ І.М. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДВАЛИНИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ ТА ШВЕЦІЇ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

ROZUMOVYCH I.M. THE CONCEPTUAL FOUNDATIONS OF ENVIRONMENTAL PROTECTION IN UKRAINE AND SWEDEN: COMPARATIVE LEGAL ASPECT



128

ДІДЕНКО Т. І. Екологічне законодавство України: окремі аспекти розвитку в контексті глобалізації екологічних проблем …………………..

^ ДИДЕНКО Т.И. ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО УКРАИНЫ: ОТДЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ В КОНТЕКСТЕ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ПРОБЛЕМ

DIDENKO T. I. ECOLOGICAL LEGISLATION OF UKRAINE: PARTICULAR ASPECTS OF DEVELOPMENT IN THE CONTEXT OF GLOBALISATION OF ECOLOGICAL PROBLEMS


131

ТРЕТЯК Т. О. ПРАВОВІ АСПЕКТИ НОТИФІКАЦІЇ ЗА КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ОЦІНКУ ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ У ТРАНСКОРДОННОМУ КОНТЕКСТІ ……………………………………………………………………………………….

^ ТРЕТЯК Т.О. ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ НОТИФИКАЦИИ ПО КОНВЕНЦИИ ПРО ОЦЕНКУ ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ В ТРАНСГРАНИЧНОМ КОНТЕКСТЕ

TRETIAK T. O. LEGAL ASPECTS OF NOTIFICATION ACCORDING TO THE CONVENTION ON ENVIRONMENTAL IMPACT ASSESSMENT IN TRANSBOUNDARY CONTEXT


138

^ ПОНОМАРЁВ М.В. МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ СРЕДСТВА ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ ОТ ЗАГРЯЗНЕНИЯ ОТХОДАМИ ПРОИЗВОДСТВА И ПОТРЕБЛЕНИЯ …………………………………………………………………………………..

^ ПОНОМАРЬОВ М.В. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ВІДХОДАМИ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ

PONOMARIOV M.V. INTERNATIONAL LEGAL MEANS TO PROTECT THE ENVIRONMENT AGAINST POLLUTION BY WASTES OF PRODUCTION AND CONSUMPTION


142

^ ГОЛОВКІН О.В. ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ……………………………………………………………………………………………

^ ГОЛОВКИН О.В. ПРОБЛЕМЫ ОРГАНИЗАЦИИ И ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО КОНТРОЛЯ В СФЕРЕ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ В СТРАНАХ ЗАПАДНОЙ ЕВРОПЫ

^ HOLOVKIN O.V. PROBLEMS OF ORGANISATION AND LEGAL REGULATION OF STATE CONTROL IN THE AREA OF ENVIRONMENTAL PROTECTION IN COUNTRIES OF WESTERN EUROPE


147

КИСТЫНЮК Т. Р. ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ВОЗОБНОВЛЯЕМЫХ ИСТОЧНИКОВ ЭНЕРГИИ В МИРЕ и в УКРАИНЕ ………………..

^ КІСТИНЮК Т.Р. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

KISTYNIUK T.R. LEGAL REGULATION OF USAGE OF RENEWABLE ENERGY SOURCES IN THE WORLD AND IN UKRAINE


154

^ МЕДВЕДЄВА М.О. МІЖНАРОДНІ «ЕКОЛОГІЧНІ» СПОРИ ТА ФРАГМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА …………………………..

МЕДВЕДЕВА М.О. МЕЖДУНАРОДНЫЕ «ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ» СПОРЫ И ФРАГМЕНТАЦИЯ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА ОХРАНЫ ОКУРЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ

MEDVEDIEVA M. O. INTERNATIONAL "ECOLOGICAL" DISPUTES AND FRAGMENTATION OF INTERNATIONAL ENVIRONMENTAL LAW



158

^ МІШИНА О.Б ЗАХИСТ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ ВІД ПОРУШЕНЬ ТА ПОСЯГАНЬ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ………………………

МИШИНА О.Б. ЗАЩИТА ЭКОЛОГО-ПРАВОВОГО СТАТУСА ЧЕЛОВЕКА ОТ НАРУШЕНИЙ И ПОСЯГАТЕЛЬСТВ. СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА

^ MISHYNA O.B. PROTECTION OF ECOLOGICAL-LEGAL STATUS OF A HUMAN BEING AGAINST TRANSGRESSIONS AND INFRINGEMENTS: COMPARATIVE CHARACTERISTICS


165

НЕЧИПОРУК Л. Д. ЭКОЛОГО-ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РАЦИОНАЛЬНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ОБЪЕКТОВ ЖИВОТНОГО МИРА: МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ …………………………………………………..

^ НЕЧИПОРУК Л.Д. ЕКОЛОГО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ТВАРИННОГО СВІТУ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

NECHYPORUK L.D. ECOLOGICAL-LEGAL REGULATION OF RATIONAL USE OF FAUNA OBJECTS: INTERNATIONAL LEGAL ASPECTS


174

^ НАСТЕЧКО К.О. LIFE AND LIFE+: ЄВРОПЕЙСЬКІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗАХИСТУ НПС ……………………………………………………………………………..

НАСТЕЧКО Е.А. LIFE и LIFE+: ЕВРОПЕЙСКИЕ ФИНАНСОВЫЕ ИНСТРУМЕНТЫ ДЛЯ ЗАЩИТЫ ОПС

^ NASTECHKO K.O. LIFE AND LIFE+: EUROPEAN FINANCIAL INSTRUMENTS FOR ENVIRONMENTAL PROTECTION


180

СИНЧАНСЬКИЙ С.О. СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ТА КЛЮЧОВІ УГОДИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ПРИРОДООХОРОННІ АСПЕКТИ В ТОРГІВЛІ ………………

^ СИНЧАНСКИЙ С.О. ВСЕМИРНАЯ ТОРГОВАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ И КЛЮЧЕВЫЕ СОГЛАШЕНИЯ, РЕГУЛИРУЮЩИЕ ПРИРОДООХРАННЫЕ АСПЕКТЫ В ТОРГОВЛЕ

SINCHANSKYI S.O. WORLD TRADE ORGANISATION AND KEY AGREEMENTS ON ENVIRONMENTAL PROTECTION ASPECTS IN TRADE


185

^ Семчик В.И. Правовое регулирование эколого-инновационных отношений в сельском хозяйстве Украины ……………………………………..

СЕМЧИК В.І. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ІННОВАЦІЙНИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

^ SEMCHYK V.I. LEGAL REGULATION OF ECOLOGICAL INNOVATION RELATIONS IN UKRAINIAN AGRICULTURE


193

ТОЛКАЧЕНКО О. В. ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В УКРАЇНИ ………………….

^ ТОЛКАЧЕНКО Е.В. ВЛИЯНИЕ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА НА ПРАВОВОЙ РЕЖИМ ЗЕЛЕНЫХ НАСАЖДЕНИЙ НАСЕЛЕННЫХ ПУНКТОВ УКРАИНЫ

TOLKACHENKO O. V. THE INFLUENCE OF INTERNATIONAL LAW ON LEGAL REGIME OF VEGETATION WITHIN HUMAN SETTLEMENTS IN UKRAINE


201

^ БУСУЁК Д.В. К|до| ВОПРОСУ О ВИДАХ ПРИРОДНЫХ|природных| И ДРУГИХ КАДАСТРОВ …….

БУСУЙОК Д.В. ДО ПИТАННЯ ПРО ВИДИ ПРИРОДНИХ ТА ІНШИХ КАДАСТРІВ

BUSUYOK D.V. TO THE ISSUE OF TYPES OF NATURAL AND OTHER CADASTRES


205



УДК 349.6.


^ ШЕМШУЧЕНКО Ю.С.,

директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доктор юрид. наук, проф., академік НАН України


ПРОБЛЕМИ КОДИФІКАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО

ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА


У вирішенні глобальних проблем охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів багато що залежить від наявності збалансованої системи міжнародного екологічного права. За даними науковців зраз нараховується понад 2 тисячі багатосторонніх і 3 тисячі двосторонніх міжнародно-правових актів екологічного характеру. Але прийняті вони були у різні роки, не є достатньо узгодженими між собою, а частина з них просто вичерпала свій ресурс. Це є однією з причин недостатньої ефективності дії міжнародного екологічного права. Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у створенні оптимально збалансованої системи цього права на засадах комплексного системоутворюючого акта. Це може бути Екологічна конституція землі, Екологічний кодекс Землі чи Всесвітній договір про забезпечення екологічної безпеки.

Найбільш вдалою формою, на мій погляд, є Екологічна конституція Землі. Її ключовою, методологічною ідеєю може бути доктрина права людини на безпечне навколишнє середовище. На забезпечення цього фундаментального права має бути спрямований передбачений Конституцією організаційно-правовий механізм і система відповідних гарантій.

В Екологічній конституції Землі мають знайти закріплення всі основні принципи охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Їх доцільно згрупувати за критерієм цілей. Першу з них складуть принципи забезпечення права людини на безпечне навколишнє середовище (діяльність, яка створює загрозу для стану довкілля чи порушує екологічні приписи законодавства, спрямовані на захист середовища перебування людини, його здоров’я, повинна обмежуватися, зупинятися, припинятися, заборонятися; приписи законодавства мають передбачати таку систему нормативів, стандартів, вимог щодо природокористування, яка сприяє забезпеченню здатності довкілля задовольняти естетичні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, наукові та інші потреби людини, тощо).

До другої групи належать принципи збереження біологічного різноманіття (встановлення системи охоронних територій або територій, на яких необхідно вживати спеціальних заходів для збереження біологічного різноманіття; сприяння захисту екосистем, природних місць мешкання і забезпеченню життєздатних популяцій видів у природних умовах; здійснення заходів щодо реабілітації і відновлення деградованих екосистем і сприяння відновленню видів, які є під загрозою зникнення, зокрема, шляхом розробки і здійснення планів та інших стратегій раціонального використання; попередження ризику пов’язаного з використанням живих організмів, видозмінених штучним шляхом, які можуть викликати шкідливі екологічні наслідки, здатні впливати на збереження і стале використання біологічного різноманіття.

Третю групу складають принципи забезпечення сталого природокористування (біологічні ресурси мають використовуватися тільки у межах їх природної властивості до відтворення; забезпечується повторність у користуванні ресурсами багаторазового використання, зокрема, води; ресурси, що не відтворюються, експлуатуються із врахуванням їх запасів і забезпечення їх максимально повної переробки; порушені землі рекультивуються; рішення, що стосуються використання, збереження природних ресурсів повинні ґрунтуватися на комплексній оцінці економічної і неекономічної цінності природних ресурсів та продукції з них, а також екологічних витрат та здобутків, тощо).

До четвертої групи належать принципи з попередження заподіянню екологічної шкоди та відповідальності за шкоду, завдану довкіллю (ні внутрішня, ні зовнішня діяльність держави не повинна завдавати екологічної шкоди, зокрема, довкіллю сусідніх держав; держави мають вживати всіляких заходів (законодавчих, регламентаційних або поліційних) для запобігання транскордонним забрудненням, які походять з їх території; держави зобов’язані здійснювати необхідні заходи щодо ефективної заборони використання засобів впливу на природне середовище, які мають довгострокові наслідки тощо).

Істотне значення має чітке виділення у акті, що пропонується, об’єктів міжнародно-правового регулювання у даній сфері. До них, на мій погляд, належать навколишнє середовище в цілому, а також океани, моря, континентальні води, атмосферне повітря, навколоземний космічний простір, дикі флора і фауна тощо. Увагу, крім того, слід приділити й сферам економіки, де виникають екологічні проблеми. Йдеться про екологічні проблеми у промисловості, енергетиці, сільському господарстві, на транспорті тощо.

У механізмі охорони навколишнього середовища слід виділити законодавчі, економічні, організаційні, інформаційні, освітні, науково-технічні, судові та інші засоби. Законодавчі засоби передбачають насамперед прийняття ефективних законодавчих актів із питань охорони довкілля, екологічних стандартів і нормативів. Держави мають співпрацювати з метою розробки міжнародно-правових норм з питань відповідальності та компенсації за негативні наслідки екологічної шкоди.

Економічні засоби передбачають розробку планів щодо охорони довкілля, забезпечення сталого природокористування як складових планів соціально-економічного розвитку; фінансування природоохоронних заходів із коштів бюджетів та інших джерел; страхування відповідальності за забруднення довкілля (екологічне страхування); поєднання економічної й екологічної оцінки наслідків прийняття рішень, що стосується довкілля, використання природних ресурсів; надання фінансової підтримки господарюючим суб'єктам, що реалізують екологічно значущі проекти тощо.

Організаційні засоби забезпечують участь держав, державних органів, органів місцевого самоврядування, а також громадськості в охороні довкілля, забезпеченні екологічної безпеки. Вони передбачають: співробітництво держав в особі уповноважених органів з метою вирішення екологічних проблем; організацію спостережень за станом природних процесів; проведення екологічної експертизи проектів господарської діяльності та екологічного аудита діючих підприємств та інших господарських об'єктів; забезпечення участі населення у процесах прийняття екологічно значущих рішень; контроль за реалізацією заходів з охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Інформаційні засоби здійснюються з метою отримання даних про стан довкілля, інформування про цей стан населення, обміну відповідною інформацією між державами. Вони мають базуватися на забезпеченні вільного доступу громадян до екологічної інформації, оперативності міждержавного обміну інформацією про надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, а також про транскордонні забруднення.

Освітні засоби мають передбачати розповсюдження екологічних знань всіма доступними методами, підготовку спеціалістів екологічного профілю тощо.

Наукове-технічне забезпечення навколишнього середовища передбачає розробку нових екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій, обмін відповідними науково-технічними знаннями тощо.

Судовий механізм розгляду екологічних спорів є важливим засобом захисту екологічних інтересів держав і права людини на безпечне навколишнє середовище. Доцільно було б передбачити утворення міжнародного екологічного суду для розгляду екологічних спорів між державами.

Екологічна конституція Землі має не тільки зафіксувати право людини на безпечне навколишнє середовище, а й визначитися з міжнародним органом, на який буде покладено спостереження і контроль за реалізацією цієї Конституції. Навряд чи ці функції може успішно виконувати ЮНЕП. Її діяльність останнім часом критикувалася на різноманітних екологічних форумах, в тому числі і з трибуни ООН.

На мою думку, таким органом могла б стати Рада екологічної безпеки ООН. Цю Раду можна було б утворити шляхом реформування ЮНЕП. Цій Раді слід було б надати статус міжнародної спеціалізованої організації і наділити її широкими повноваженнями по забезпеченню безпечного навколишнього середовища.

У встановленні і забезпеченні нового глобального екологічно правопорядку багато що залежить від волі держав і рівня міжнародного екологічного співробітництва. Екологічна конституція Землі має стимулювати таке співробітництво, стати визначальним фактором його ефективності.


УДК 349.6.


^ МАЛЫШЕВА Н.Р.,

ведущий научный сотрудник Института

государства и права НАН Украины

им. В.М. Корецкого, доктор юрид.наук,

проф., акад. НАПрН Украины


СОСТОЯНИЕ и ОСНОВНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ


Международное право окружающей среды – одна из новых, но бурно развивающихся отраслей международного публичного права. «Моложе» нее, пожалуй, лишь международное космическое право и международное информационное право. Формально точкой отсчета в развитии международного права окружающей среды чаще всего признается создание в 1948 г. Международного союза охраны природы, хотя единичные природоохранные акции предпринимались и намного раньше, еще в 19 веке, когда между отдельными государствами стали заключаться международные договоры, имеющие предметом регулирования охрану определенных видов животных или определенных местностей. Наиболее ранние из таких договоров, как правило, упоминаемые в литературе, - это Конвенция о ловле устриц 1839 (между Францией и Великобританией), Соглашение об охране морских котиков 1879 г. (между Россией, США, Японией). Несколько соглашений регионального характера было принято в начале 20 века об охране перелетных птиц, защите растений от вредителей и болезней. Но эти разрозненные международные документы регионального характера еще не были признаком формирования отрасли, они лишь свидетельствовали о том, что есть потребность в определенном пласте международно-правового регулирования и создаются условия для того, чтобы соответствующие отношения стали объектом межгосударственных договоренностей.

Сегодня международное право окружающей среды является одной из наиболее развитых отраслей международного права. Перечень международно-правовых инструментов охраны окружающей среды, рационального природопользования, обеспечения экологической безопасности составляет, по разным оценкам, от нескольких сотен до нескольких тысяч актов. Как ни парадоксально, правы и те, и другие. А такой разброс в подсчетах связан с кругом международно-правовых актов, которые учитываются: если речь идет о многосторонних международных договорах, принятых под эгидой ООН или ее организаций, то их количество не превысит сегодня 200. Есть и другой подход, принимающий во внимание региональные и двусторонние международные соглашения, заключенные на разных уровнях; декларации, хартии, меморандумы и иные акты т.н. «мягкого права», а также расценивающий в качестве отдельных международных инструментов не только сами договоры, но и все дополнительные протоколы к ним. При таком подходе количество актов международного права окружающей среды наверняка составит несколько тысяч, хотя точную цифру вряд ли можно сегодня назвать, учитывая отсутствие соответствующего универсального учета. Как бы то ни было, вряд ли можно оспаривать тот факт, что эта отрасль – одна из наиболее стремительно развивающихся. Для сравнения: международное космическое право сегодня сформировано пятью основными договорами ООН и пятью сводами принципов, закрепленных резолюциями ООН.

Соотношение международного права окружающей среды и национального законодательства. Право окружающей среды – одна из отраслей, где прослеживается четкая прямая связь между международным правом и национальным законодательством. Если, к примеру, право внешних сношений или право вооруженных конфликтов, – это прежде всего отрасли международного права, а гражданское, конституционное, административное или финансовое право структурируются на уровне национальных правовых систем, то право окружающей среды выделено в самостоятельные отрасли как в международном праве, так и в национальном законодательстве большинства стран мира. Если сравнительно оценивать регулирующее воздействие международной и национальной составляющих в праве окружающей среды, то необходимо отметить в этой части весьма иллюстративную динамику. В эпоху зарождения права окружающей среды наблюдалось явное превалирование национально-правового регулирования над международно-правовым, в 70-х – 80-х годах 20 века наметился определенный паритет, а сегодня, в начале 21 века, приоритет правового регулирования все более смещается в сторону международно-правового вектора, и соответствующая тенденция будет последовательно сохраняться. Это прежде всего связано с процессами глобализации и усилением в геометрической прогрессии антропогенного воздействия на природу. Такое воздействие не только усиливается, а становится все более изощренным. Природа же не знает государственных границ. Так, аварии, подобные той, что произошла на Чернобыльской атомной станции, причиняют ущерб экологическим интересам десятков стран. А, например, аварийный сброс нефти в море приводит к гибели живых ресурсов моря на сотнях километров от места аварии, попирая делимитацию морских границ.

На уровне самой отрасли международного права окружающей среды также происходят процессы изменения приоритетов правового регулирования. Если на начальном этапе своего развития в сферу правового воздействия международного права окружающей среды включалась защита отдельных видов животных или растений, охрана уникальных природных комплексов или разделяемых несколькими странами природных ресурсов (международных рек, озер) и т.п., то сегодняшнее международно-правовое регулирование не может оставаться инертным по отношению к процессу глобализации самих экологических проблем, их все более заметной связью с экологической безопасностью не отдельных стран, регионов или даже континентов, а и всей планеты Земля. Такие проблемы, как изменение климата (парниковый эффект и связанное с ним глобальное потепление), разрушение озонового слоя, исчерпаемость природных ресурсов (в первую очередь, пресной воды), оскудение биологических ресурсов планеты (снижение биоразнообразия), опустынивание (т.е. невозобновимая утрата почвенного плодородия) и др. требуют и адекватных правовых инструментов для их решения. И такие инструменты активно создаются. В этом ряду можно назвать Конвенцию об охране озонового слоя (Вена, 1985) и Монреальский протокол к ней (1987 с последующими дополнениями) о веществах, разрушающих озоновый слой; Рамочную конвенцию ООН об изменении климата (Рио-де-Жанейро, 1992) и Киотский протокол к ней (1997) об ограничении и сокращении выбросов парниковых газов, которые не регулируются Монреальским протоколом, а также иных веществ, приводящих или могущих привести к изменениям климата; Конвенцию о трансграничном загрязнении воздуха на большие расстояния (Женева, 1979) и все протоколы к ней, Конвенцию о биоразнообразии (Рио-де-Жанейро, 1992), Стокгольмскую конвенцию о стойких органических загрязнителях (2001), Лесные принципы (1992) и др.

Эти международные документы (условно «технократического» содержания), имеют целью обуздать экологические эффекты НТП, поставить в определенные правовые рамки процесс экономического роста. Наряду с этим современное международное право окружающей среды развивается и в сторону установления и развития «экологической парадигмы» межгосударственных и внутригосударственных отношений, углубления принципов и правил экологически корректного взаимодействия держав, вырабатывая нормы т.н. «зеленого этикета». В ряду таких актов можно назвать большое количество деклараций (в т.ч. принятых на саммитах ООН), резолюций, рекомендаций, меморандумов и решений межправительственных и иных международных организаций по вопросам экологически корректного поведения для обеспечения устойчивого развития. Стокгольмская декларация 1972 г. об охране окружающей среды, Всемирная хартия природы 1982 г., Декларация 1992 г. Рио-де-Жанейро об охране окружающей среды и развитии, Йоханнесбукгский план выполнения решений по устойчивому развитию 2002 г., «Повестка дня на 21 век», Декларация тысячелетия ООН, принятая на 55-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН, и др.

Здесь мы вплотную подошли к вопросу формы международного права окружающей среды, т.е. вопросов источников этой отрасли права.

Каждая отрасль международного права формируется при помощи всего арсенала источников. Среди источников международного права выделяются основные, такие как международный договор, международный обычай, акты международных конференций или международных организаций. При этом использование той или иной формы в международно-правовом регулировании зависит от многих условий: от общей значимости отношений, подлежащих правовому регулированию; уровня проработанности проблемы; позиции государств, их готовности принять определенные регулирующие рамки в качестве обязательных или рекомендательных; наличия консенсуса в вопросах, где такой консенсус необходим; временным ресурсом для разработки тех или иных инструментов и др. По соотношению в определенной отрасли международного права норм обязательного и рекомендательного характера, можно судить как об уровне развития отрасли в целом, так и о приоритетах, на которых базируется правовое регулирование. Безусловно, главным источником международного права окружающей среды был и остается договор.

При этом хотелось бы подчеркнуть одну особенность современных международных договоров экологического содержания, связанную с изменением их характера. Они все более учитывают разноплановые интересы различных групп государств, в первую очередь развивающихся. Прослеживается четкая тенденция: от конфронтационного характера международных документов 60-х – 70-х – к попыткам «слушать и слышать друг друга», искать компромиссы и сближать позиции в конце 90-х годов 20 в. – начале 21 в.. Целевые установки выживания человечества рождают и новые подходы к международным отношениям государств в этой области. С определенной мерой условности сегодня можно говорить даже о том, что в сфере природоохранных международных отношений уходят в прошлое еще вчера незыблемые признаки международных договоров: их симметричность, равенство сторон договора и т.п. Развитые страны все чаще вынуждены идти на уступки развивающимся странам (особенно в финансово-экономическом плане) для того, чтобы добиться от последних принятия ими международных обязательств по охране окружающей среды. В качестве иллюстрации этого тезиса достаточно изучить международные документы, принятые на саммите 1992 г. в Рио-де-Жанейро, причем как рекомендательного характера (Декларация Рио-де-Жанейро, Повестка дня на 21 век), так и обязательные (Конвенция о биоразнообразии, Рамочная конвенция об изменении климата и др.).

Еще одной формально-юридической тенденцией развития международного права окружающей среды, следует назвать заметное возрастание в последние 10-15 лет удельного веса источников рекомендательного характера (деклараций, хартий, резолюций, общих заявлений государств…). Преимуществом таких актов является то, что их вступление в силу не связывается с дополнительными процедурами волеизъявления государств или иных субъектов международного права (путем подписания, ратификации, принятия).

В плане перспектив международно-правового регулирования нельзя обойти молчанием и инициативу Украины, высказанную двумя ее Президентами с трибуны ООН – о разработке т.н. «Экологической конституции Земли». Сама по себе идея является интересной, хотя требует глубокой научной проработки. На мой взгляд, первоочередного ответа требует такой вопрос: исходя из названия этого документа, в инструментарий международного права окружающей среды должен быть введен качественно новый субъект, выступающий от имени планеты Земля. А коль скоро это так, возникает вопрос создания международного органа, уполномоченного представлять все человечество. Сегодня в экологической сфере сегодня действует не менее двух десятков международных организаций1, однако все они представляют интересы содружества своих государств-членов. Есть ли в международно-правовой практике аналоги создания органов, выступающих от имени человечества? Да, есть. Это Международный орган по морскому дну, созданный в соответствии с Конвенцией ООН по морскому праву Монтего-бей 1982 г. (раздел 4 части 11 Конвенции). Ч. 2 ст. 137 Конвенции прямо уполномочивает этот орган выступать от имени человечества. Создание аналогичных международных органов сегодня обсуждается и по двум другим т.н. «открытым» пространствам – Антарктике и космическому пространству. Вопрос, однако, уходит корнями вглубь. Все три названные пространства сегодня признаются «общим достоянием (наследием) человечества»2. Если процесс глобализации применительно к экологическим проблемам будет развиваться такими темпами, то вполне допустимо, что мы вскоре придем к осознанию того, что природа Земли – это тоже общее наследие человечества и охранять ее необходимо как единый объект, совместными усилиями всех жителей планеты3. Конечно, вопрос этот не так прост и даже вовсе не прост. Ведь соответствующая позиция вынудит внести существенные коррективы в концепцию одного из базовых принципов международного права – принципа суверенитета государств над своими природными ресурсами. А этот принцип сегодня рьяно отстаивают в качестве основополагающего в первую очередь развивающиеся страны. Можно презюмировать, что переоценка ценностей в рассматриваемой области будет возможной лишь перед лицом реальной (не хотелось бы говорить «неотвратимой») угрозы экологической катастрофы, которая поставила бы под воп