Реферат: Уфойє розгорнуто виставки: книжкова, творів народного мистецтва, фотографій з життя та служіння Митрополита Володимира Стернюка

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


ДОРОГОЮ ВІРИ, ПРАВДИ, НАДІЇ


(Сценарій християнсько-просвітницького заходу

про життя і служіння

Митрополита Володимира Стернюка)


Автор: М. Грицик

Редактор: В. Квітневий


Львів – 2008

У фойє розгорнуто виставки: книжкова, творів народного мистецтва, фотографій з життя та служіння Митрополита Володимира Стернюка.

Оформлення сцени: Хрест, портрет і дати життя (1907-1997) Митрополита Володимира, атрибути національної символіки. З правої сторони сцени напис:

«Кожен по-справжньому великий потребує

не звеличення, а розуміння його джерел і святинь.»

Євген Сверстюк

До проведення заходу залучені:

ведучі (юнак і дівчина в українському національному строї),

майстри художнього читання,

учасники вокального ансамблю.

Використовується екран для показу слайдів, або відеофільму.

^ Розпочинається вечір звучанням музичного твору М. Березовського «Святий Боже». На екран, відповідно до тексту, проектуються відеокадри:

церков, монастирів, Святих місць; портретні зображення відомих українських Провідників Греко-Католицької Церкви; визначні місця, пов’язані з працею і перебуванням священиків, монахів та монахинь в період діяльності підпільної УГКЦ; приїзд Папи Івана Павла ІІ та проголошення блаженними мучеників УГКЦ; служіння і побут монарших згромаджень, навчальну і духовну працю студентів Католицького університету, Богословської академії, семінарії в нинішній час та інші цікаві ілюстрації.

^ Також радимо залучити очевидців, які знали, чи співслужили з Митрополитом Володимиром.


Читець. «…Кожній свідомій людині України треба знати про нашу минувшину, про ясні й темні сторони життя, про наші успіхи й невдачі, треба осмислити пройдений шлях, даючи належну оцінку людям і подіям минулих років. Об’єктивна картина історичного шляху не лише збагатить наші знання, але й укріпить нашу віру, сприятиме піднесенню духу…»

^ Петро Дужи